Постанова № 9617805, 21.04.2010, Донецький окружний адміністративний суд

Україна

ДОНЕЦЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

21 квітня 2010 р. справа № 2а-3748/10/0570

Постановлена у нарадчій кімнаті.

час прийняття постанови: 15год.55хв

Донецький окружний адміністративний суд в складі:

головуючогосудді Мозгової Н. А.

при секретаріОленьченко М.В.

за участю :

представника позивача Руденко Ю.А.

Коземирова О.В.

представника відповідача 1 Троянчук О.О.

Хорева О.О.

представника відповідача 2 Вертела М.В.

прокурора Ноздрьова С.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «РАНГ» до Макіївської обєднаної державної податкової інспекції, Головного управління Державного казначейства України у Донецькій області про стягнення бюджетної заборгованості за травень 2009р. в розмірі 409167,00грн.,

ВСТАНОВИВ :

Позивач, Товариство з обмеженою відповідальністю «РАНГ», звернувся до суду з позовом до Макіївської обєднаної державної податкової інспекції, Головного управління Державного казначейства України в Донецькій області про стягнення бюджетної заборгованості за травень 2009р. в розмірі 409167,00грн.

В обґрунтування позову вказав, що згідно декларації з податку на додану вартість за травень 2009 року ТОВ «РАНГ» підлягає відшкодуванню із Державного бюджету 409167,00грн., як відємне значення з податку на додану вартість. Вказаний розмір суми підтверджено податковими деклараціями, платіжними документами та податковими накладними, за надані позивачу товари та послуги.

Макіївською ОДПІ у період із 27.07.2009 року по 07.08.2009 року було проведено позапланову виїзну перевірку за травень 2009 року, про що свідчить акт № 6413/23-3/30/02407 від 14.08.2009 року. Даною перевіркою встановлено, що сума бюджетного відшкодування за травень 2009 року, заявлена ТОВ «РАНГ», буде підтверджена після отримання відповідей на всі запити, що були надіслані Макіївською ОДПІ та у випадку не встановлення розбіжностей у даних бухгалтерського обліку підприємства та його постачальників.

Позивач посилається на норми підпунктів 7.7.1, 7.7.2, 7.7.4 7.7.6 пункту 7.7 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість», якими встановлений порядок визначення суми податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України (бюджетному відшкодуванню), а також на ст.ст. 10,11 Закону України «Про Державну податкову службу в Україні», якими визначено компетенцію податкових органів.

Позивач також зазначає про те, що проведення зустрічних перевірок є обовязком податкових органів, однак законодавець не ставить відшкодування податку на додану вартість у залежність від проведення податковими органами перевірок, а призначення податковим органом перевірок платника податку не може продовжити визначений законом строк відшкодування з Державного бюджету України податку на додану вартість.

Просив стягнути з Державного бюджету України на користь ТОВ «РАНГ» бюджетну заборгованість з ПДВ за травень 2009 року у сумі 409167,00грн. та віднести судові витрати на рахунок Макіївської ОДПІ.

У процесі розгляду справи позовні вимоги позивачем були уточнені у частині стягнення судових витрат. ТОВ «РАНГ» понесені судові витрати просив стягнути з Державного бюджету.

Представник позивача у судовому засіданні наполягав на вимогах, мотивуючи їх аналогічно викладеним у позовній заяві з урахуванням уточнення до неї. Просив позов задовольнити.

Представник відповідача Макіївської ОДПІ у судовому засіданні позов не визнав, вважав позов не обґрунтованим та таким, що не підлягає задоволенню, суду надано письмові заперечення, вказав, що позивачем сформовано суму бюджетного відшкодування у розмірі 409167,00грн. за травень 2009 року, однак з огляду на відсутність результатів зустрічних перевірок контрагентів позивача, то факт наявності надмірної сплати податку на додану вартість за звітний період залишається не підтвердженим. Правову позицію доводить приписами наказу Державної податкової адміністрації України від 24.04.2003 року № 196/дсп «Щодо здійснення ефективного контролю за правомірністю відшкодування з бюджету сум податку на додану вартість юридичними особами». Просив у задоволенні позову відмовити.

Представник відповідача ГУ ДКУ у Донецькій області у судовому зсіданні зазначила, що реєстр на відшкодування з Державного бюджету України податку на додану вартість за декларацією за травень 2009 року у сумі 409167,00грн. не надходив. У задоволенні позовних вимог просив відмовити.

У відповідності до ст.60 КАС України, до участі у розгляді справи вступив прокурор.

Прокурор у судовому засіданні підтримав доводи, викладені представником Макіївської ОДПІ.

Вислухавши у судовому засіданні представників сторін, прокурора, дослідивши та оцінивши подані докази за своїм внутрішнім переконанням, суд встановив наступне.

На підставі п. 2 ст. 121 Конституції України на органи прокуратури України покладено функції представництва інтересів держави у суді.

Відповідно до ч. 2 ст. 36-1 ЗУ «Про прокуратуру» підставою представництва органами прокуратури України в суді інтересів держави є наявність порушень або загрози порушень економічних, політичних та інших державних інтересів внаслідок протиправних дій (бездіяльності) фізичних або юридичних осіб. Що вчиняються у відносинах між ними або державою.

Згідно із ч.2 ст.60 КАС України прокурор здійснює в суді представництво інтересів громадянина або держави в порядку, встановленому цим Кодексом та іншими законами, і може здійснювати представництво на будь-якій стадії адміністративного процесу.

ТОВ «РАНГ» є юридичною особою, зареєстроване 03.02.1999 року виконавчим комітетом Ради народних депутатів Совєтського району міста Макіївки за № 38-р, включене до ЄДРПОУ за номером 30102407, знаходиться на податковому обліку у Совєтському відділенні Макіївської ОДПІ, є платником податку на додану вартість з 08.02.1999 року, що підтверджується свідоцтвом № 08930524.

Відповідач Макіївська ОДПІ є субєктом владних повноважень, якій в даних правовідносинах реалізує надані йому Законом України «Про державну податкову службу в Україні» повноваження.

Відповідач Головне управління Державного казначейства України в Донецької області у відповідності до ч. 2 ст. 50 Бюджетного кодексу України веде бухгалтерський облік всіх надходжень, що належать Державному бюджету України, та за поданням органів стягнення здійснює повернення коштів, що були помилково або надмірно зараховані до бюджету.

Пункт 7.7 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість», відповідно до пункту 13 Перехідних положень, діє з 1 червня 2005 року та встановлює порядок визначення суми податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України або відшкодуванню з Державного бюджету України (бюджетному відшкодуванню), та строки проведення розрахунків.

Відповідно до підпункту 7.7.1 пункту 7.7 статті 7 Закону сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобовязання звітного податкового періоду та сумою податкового кредиту такого звітного податкового періоду.

При позитивному значенні суми, розрахованої згідно з підпунктом 7.7.1 зазначеного пункту, така сума підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету у строки, встановлені законом для відповідного податкового періоду.

При відємному значені суми, розрахованої згідно з підпунктом 7.7.1 цього пункту, така сума враховується у зменшення суми податкового боргу з цього податку, що виник за попередні податкові періоди (у тому числі розстроченого або відстроченого відповідно до закону), а при його відсутності зараховується до складу податкового кредиту наступного податкового періоду.

Відповідно до підпункту 7.7.2 пункту 7.7 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість» якщо у наступному податковому періоді сума, розрахована згідно з підпунктом 7.7.1 цього пункту, має відємне значення, то:

а) бюджетному відшкодуванню підлягає частина такого відємного значення, яка дорівнює сумі податку, фактично сплаченій отримувачем товарів (послуг) у попередньому податковому періоді постачальникам таких товарів (послуг);

б) залишок відємного значення після бюджетного відшкодування включається до складу податкового кредиту наступного податкового періоду.

За даними податкової декларації позивача за травень 2009 року, яка була надана до податкового органу 16 червня 2009 року, (складеної відповідно до Порядку, затвердженого наказом Державної податкової адміністрації України № 166 від 15 червня 2005 року, зареєстрованої Міністерством юстиції України 15 червня 2005 року за № 213). Відповідно до декларації сума, що підлягає бюджетному відшкодуванню на рахунок платника у банку, визначена позивачем у розмірі 409167,00грн. (рядок 25).

Макіївською ОДПІ позаплановою виїзною перевіркою ТОВ «РАНГ» з питань достовірності нарахування сум бюджетного відшкодування податку на додану вартість на рахунок платника у банку за травень 2009 року, яка виникла за рахунок відємного значення з ПДВ, що декларувалось у період з листопада 2008 року по квітень 2009 року встановлені, порушення правильності визначення позивачем суми податку на додану вартість, що підлягає відшкодуванню з бюджету у розмірі 409167,00грн. за травень 2009 року, що підтверджується актом відповідача № 6413/23-3/30/02407 від 14.08.2009 року.

У своїх доводах представник податкового органу зазначає, що підприємством ТОВ «РАНГ» навмисно були укладені угоди з підприємствами-посередниками з метою отримання додаткової вигоди, оскільки контрагенти позивача не зареєстровані платниками ПДВ, визнані банкрутами або не знаходяться за юридичною адресою, у звязку із чим було завищено відємне значення у травні 2009 року.

Суд не приймає до уваги вказані доводи позивача з огляду на наступне.

Підпунктом 7.7.7 пункту 7.7 статті 7 Закону України «Про податок н додану вартість» передбачені дії податкового органу, якщо за наслідками документальної невиїзної (камеральної) або позапланової виїзної перевірки (документальної) податковий орган виявляє невідповідність суми бюджетного відшкодування сумі, заявленій у податковій декларації, серед них (підпункт “в”) у разі зясування внаслідок проведення таких перевірок факту, за яким платник податку не має права на отримання бюджетного відшкодування, надсилає платнику податку податкове повідомлення, в якому зазначаються підстави відмови у наданні бюджетного відшкодування.

Аналіз вищенаведених норм підпункту 7.7 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість» доводить, що податковий орган як орган владних повноважень, здійснюючи контроль за обчисленням та сплатою податків, у тому числі, бюджетним відшкодуванням, повинен діяти у певний спосіб, а саме за наслідками перевірок, визначених Законом, або надати висновок із зазначення суми, що підлягає відшкодуванню з бюджету, або відмовити у наданні бюджетного відшкодування. Утриматися від здійснення однієї чи іншої дії означає неналежне здійснення своїх повноважень шляхом бездіяльності.

Відповідно до преамбули Закону України «Про податок на додану вартість» цей Закон серед іншого визначає платників податку на додану вартість, порядок обліку звітування та внесення податку до бюджету. Таким чином, саме нормами зазначеного Закону регулюються всі питання повязанні із визначенням та сплатою податку на додану вартість. Нормами зазначеного Закону право платника податку не поставлене в залежність від проведення або не проведення всіх зустрічних перевірок по всьому ланцюгу до кінцевого виробника.

Тобто, відсутність документального підтвердження сплати податку на додану вартість попередніми постачальниками у ланцюгу постачання товару не впливає на право позивача (покупця) на віднесення до складу податкового кредиту сплаченого податку на додану вартість при придбанні товару та заявлення до бюджетного відшкодування від'ємного значення з податку на додану вартість, оскільки Закон України «Про податок на додану вартість» (у редакції, чинній на час формування спірного податкового кредиту та заявлення суми до бюджетного відшкодування) не ставив таке право платника податку на додану вартість в залежність від отримання документального підтвердження щодо належного виконання постачальниками у ланцюгу постачання своїх податкових зобов'язань та сплати ними сум податків до державного бюджету.

Чинним законодавством України на сторону цивільно-правової угоди особи, яка є платником податків, не покладено обов'язку з перевірки дотримання постачальниками товару вимог податкового законодавства зі сплати податкових зобов'язань до бюджету.

Отже, підставою для отримання відшкодування є дані тільки податкової декларації за звітний період.

Зазначений Закон не передбачає надання даних податкових декларацій контрагентів платника податків і не ставить в залежність отримання бюджетного відшкодування платником податків від податкового обліку (стану) інших осіб і фактичної сплати контрагентами податку до бюджету. Питання відємного значення суми поширюється тільки на окремо взятого платника податків і не ставить цей факт у залежність від розрахунків з бюджетом третіх осіб.

Відповідач Макіївська ОДПІ вказує на неможливість отримання результатів зустрічних перевірок підприємств, з якими у позивача були господарські відносини, а тому вважає, що сума відємного значення за травень 2009 року є непідтвердженою. При цьому відповідач посилається на наказ Державної податкової адміністрації України від 24.04.2003 року № 196/дсп «Щодо здійснення ефективного контролю за правомірністю відшкодування з бюджету сум податку на додану вартість юридичними особами».

Статтею 19 Конституції України встановлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до ст. 9 КАС України суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого органи державної влади, органи місцевого самоврядування, їхні посадові і службові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. Суд вирішує справи на підставі Конституції та законів України, а також міжнародних договорів, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України. Суд застосовує інші нормативно-правові акти, прийняті відповідним органом на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. У разі невідповідності нормативно-правового акта Конституції України, закону України, міжнародному договору, згода на обов'язковість якого надана Верховною Радою України, або іншому правовому акту суд застосовує правовий акт, який має вищу юридичну силу.

Таким чином, виходячи із загальних засад пріоритетності законів над іншими нормативними актами, при вирішенні цього спору підлягає застосуванню саме Закон України «Про податок на додану вартість», а ні наказ Державної податкової адміністрації України.

Судом також встановлено та не спростоване відповідачем, що позивачем податкова декларація з податку на додану вартість за травень 2009 року та заява про повернення повної суми бюджетного відшкодування, яка відображається у податковій декларації, надані за правилами підпункту 7.7.4 пункту 7.7 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість».

Відповідно до підпункту 7.7.5 пункту 7.7 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість» протягом 30 днів, наступних за днем отримання податкової декларації, податковий орган проводить документальну перевірку (камеральну) заявлених у ній даних. За наявності достатніх підстав вважати, що розрахунок суми бюджетного відшкодування було зроблено з порушенням норм податкового законодавства, податковий орган має право протягом такого ж строку провести позапланову виїзну перевірку (документальну) платника для визначення достовірності нарахування такого бюджетного відшкодування.

Відповідно до абзацу 2 вищенаведеного підпункту 7.7.5 ЗУ «Про податок на додану вартість» податковий орган зобовязаний у пятиденний термін після закінчення перевірки надати органу державного казначейства висновок із зазначенням суми, що підлягає відшкодуванню з бюджету.

Відповідно до підпункту 7.7.6 пункту 7.7 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість» на підставі отриманого висновку відповідного податкового органу орган державного казначейства надає платнику податку зазначену у ній суму бюджетного відшкодування шляхом перерахування коштів з бюджетного рахунку на поточний банківський рахунок платника податку в обслуговуючому банку протягом пяти операційних днів після отримання висновку податкового органу.

Як встановлено у судовому засіданні, Макіївською ОДПІ не надано реєстр, за яким орган казначейства здійснив би перерахування суми у розмірі 409167,00 грн.

Так, у Головного управління Державного казначейства України у Донецькій області на момент розгляду справи відсутні підстави для прийняття будь-якого рішення, вчинення дій або бездіяльності стосовно відшкодування платнику податків суми ПДВ з Державного бюджету протягом пяти операційних днів після отримання висновку податкового органу або відмови в цьому з урахуванням вимог п.п.7.7.6 п.7.6 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість».

З вказаних підстав суд вважає, що на теперішній час відсутні передбачені Законом України «Про податок на додану вартість», іншими законами про оподаткування підстави для відмови у поверненні суми бюджетного відшкодування позивачу, тому суд задовольняє позовні вимоги, стягує з Державного бюджету України на користь позивача бюджетну заборгованість з податку на додану вартість в сумі 409167,00 грн.

Враховуючи вищенаведене, суд вважає, що позовні вимоги підлягають задоволенню у повному обсязі.

Витрати по сплаті судового збору за приписами статі 94 КАС України підлягають поверненню позивачеві з Державного бюджету України.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 8, 9, 10, 11, 159, 160, 161, 162, 163 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

ПОСТАНОВИВ :

Позов Товариства з обмеженою відповідальністю «РАНГ» до Макіївської обєднаної державної податкової інспекції, Головного управління Державного казначейства України у Донецькій області про стягнення бюджетної заборгованості в сумі 409167,00грн. задовольнити.

Стягнути з Державного бюджету України на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «РАНГ»:

- бюджетну заборгованість з податку на додану вартість за травень 2009 року у

розмірі 409167 (чотириста девять тисяч сто шістдесят сім) грн., 00коп.,

-витрати по сплаті судового збору 1700 (одна тисяча сімсот) грн.

У судовому засіданні 21.04.2010р. проголошена вступна та резолютивна частина постанови у присутності представників сторін та прокурора.

Заява про апеляційне оскарження постанови суду подається протягом десяти днів з дня її проголошення, а в разі складення постанови у повному обсязі - з дня складення в повному обсязі - до Донецького апеляційного адміністративного суду через Донецький окружний адміністративний суд.

Якщо постанову було проголошено у відсутності особи, яка бере участь у справі, то строк подання заяви про апеляційне оскарження обчислюється з дня отримання нею копії постанови.

Апеляційна скарга на постанову суду подається до Донецького апеляційного адміністративного суду через Донецький окружний адміністративний суд протягом двадцяти днів після подання заяви про апеляційне оскарження.

Апеляційна скарга може бути подана без попереднього подання заяви про апеляційне оскарження, якщо скарга подається у строк, встановлений для подання зяви про апеляційне оскарження.

Суддя Мозговая Н. А.