Рішення № 96177354, 12.04.2021, Окружний адміністративний суд міста Києва

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01051, м. Київ, вул. Болбочана Петра 8, корпус 1 Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

12 квітня 2021 року м. Київ № 640/30104/20

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі головуючого судді Гарника К.Ю., розглянувши у письмовому провадженні адміністративну справу за позовом

ОСОБА_1

до Святошинського районного відділу державної виконавчої служби у м. Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ)

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача

Волинська митниця Держмитслужби

про визнання протиправною бездіяльності, зобов`язання вчинити дії

ВСТАНОВИВ :

До Окружного адміністративного суду міста Києва надійшла позовна заява ОСОБА_1 (далі по тексту - позивач), адреса: АДРЕСА_1 до Святошинського районного відділу державної виконавчої служби у місті Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) (далі по тексту - відповідач 1), адреса: 03148, місто Київ, вулиця Гната Юри, будинок 9, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору - Волинська митниця Держмитслужби (далі по тексту - третя особа), адреса: 44350, Волинська область, Любомльський район, село Римачі, вулиця Призалізнична, будинок 13, в якій позивач, з урахуванням позовної заяви в новій редакції, просить:

- визнати протиправною бездіяльність головного державного виконавця Святошинського районного відділу державної виконавчої служби у місті Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) Компанець Руслана Вікторовича у виконавчому провадженні №58134833, яка полягає у нерозгляді ним заяви про закінчення виконавчого провадження;

- зобов`язати Святошинський районний відділ державної виконавчої служби у місті Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) у виконавчому провадженні №58134833 розглянути заяву ОСОБА_1 від 05 жовтня 2020 року про закінчення виконавчого провадження №58134833 в порядку Закону України «Про виконавче провадження».

В обґрунтування позовних вимог позивач послався на те, що 04 лютого 2019 року відкрито виконавцем провадження №58134833 з примусового виконання постанови Державної фіскальної служби України Волинської митниці ДФС №6079/20500/18 від 31 жовтня 2018 року за адміністративне правопорушення, передбачене частиною 3 статті 470 Митного кодексу України про стягнення з позивача штрафу у розмірі 8500,00 грн.

05 жовтня 2020 року позивач звернувся до відповідача з заявою про закінчення виконавчого провадження, у зв`язку з відсутністю боргу, яка станом на момент звернення останнього до суду з цим позовом, державним виконавцем не розглянута.

На переконання позивача, не розгляд його заяви свідчить про протиправну бездіяльність державного виконавця.

Більш того, позивач стверджує, що постанова Волинської митниці не підлягає примусовому виконанню, оскільки на момент винесення постанови про відкриття виконавчого провадження у позивача був відсутній борг за виконавчим документом, з огляду на те, що 29 січня 2019 року ним було здійснено митне оформлення транспортного засобу зі сплатою всіх належних митних платежів та добровільною сплатою до державного бюджету 8500,00 грн.

Також, позивач послався на те, що постанову про стягнення з нього штрафу у розмірі 8500,00 грн третьою особою до органів державної виконавчої служби направлено 18 січня 2019 року, виконавче провадження відкрито 04 лютого 2019 року, а добровільний внесок здійснений позивачем 29 січня 2019 року, тобто, до відкриття виконавчого провадження.

Вказані вище обставини стали підставою для звернення до адміністративного суду з цією позовною заявою.

Заперечуючи проти задоволення позовних вимог представник третьої особи у письмових поясненнях на позовну заяву послався на те, що 11 жовтня 2018 року під час здійснення митних формальностей було проведено аналітично - перевірочні заходи з використанням баз даних та встановлено, що 03 липня 2018 року позивач через митний пост «Ягодин» Волинської митниці ДФС ввіз на митну територію України транспортний засіб, який слідував з метою транзиту відповідно до частини 1 статті 381 Митного кодексу України.

У зв`язку з встановленням того, що позивач перевищив строк транзитного перевезення автомобіля більше ніж на 10 діб, інспектором митниці було складено протоколом про правопорушення за частиною 3 статті 470 Митного кодексу України, на підставі якого 31 жовтня 2018 року винесено постанову, згідно з якою позивач визнано винним у вчиненні порушення митних правил, передбаченого частиною 3 статті 470 Митного кодексу України та накладено адміністративне стягнення у вигляді штрафу в розмірі 8500,00 грн.

У вказаній постанові, як зазначає представник третьої особи, було зазначено, що вона набирає законної сили з 10 листопада 2018 року після закінчення строку подання скарги.

У зв`язку з несплатою у добровільному порядку штрафу, посадовими особами митниці направлено заяву від 02 січня 2019 року та постанову від 30 жовтня 2018 року до органів державної виконавчої служби для примусового виконання, тобто, як стверджує представник третьої особи, постанова була звернута до примусового виконання у встановлені строки.

Також, представник третьої особи наголосив на тому, що згідно абзацу 1 пункту 9-3 розділу ХХІ Прикінцеві та перехідні положення Митного кодексу України, у редакції Закону України від 08 листопада 2018 року №2612-VIII сплата добровільного внеску в сумі 8500,00 грн під час здійснення митного оформлення транспортного засобу не звільняє від обов`язку сплати штрафу за постановою від 31 жовтня 2018 року.

Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 24 грудня 2020 року відкрито провадження в адміністративній справі, призначено судове засідання, витребувано у відповідача належним чином засвідчені копії матеріалів виконавчого провадження №58134833.

Копія ухвали суду від 24 грудня 2020 року отримана уповноваженою особою відповідача 15 січня 2021 року, про що свідчить наявне в матеріалах справи рекомендоване повідомлення про вручення поштового відправлення, проте, відзиву на позовну заяву відповідач не надав з невідомих суду причин, як і не виконав вимоги ухвали суду в частині витребування від належним чином засвідчених копій матеріалів виконавчого провадження №58134833.

Враховуючи неподання відповідачем відзиву на позовну заяву у встановлені судом строки без поважних причин, на підставі частини 6 статті 162 Кодексу адміністративного судочинства України суд дійшов висновку про можливість розглянути справу за наявними в ній матеріалами.

В судове засідання 17 лютого 2021 року сторони не з`явились, хоча і були належним чином повідомлені про дату, час та місце розгляду справи, про що свідчать наявні в матеріалах справи рекомендовані повідомлення про вручення поштового відправлення. Позивач надав суду письмову заяву з проханням розглядати справу за його відсутністю

У відповідності до частини 9 статті 205 Кодексу адміністративного судочинства України якщо немає перешкод для розгляду справи у судовому засіданні, визначених цією статтею, але всі учасники справи не з`явилися у судове засідання, хоча і були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового розгляду, суд має право розглянути справу у письмовому провадженні у разі відсутності потреби заслухати свідка чи експерта.

З урахуванням викладеного та зважаючи на неявку сторін належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, достатність наявних у матеріалах справи доказів для розгляду та вирішення справи, у судовому засіданні 17 лютого 2021 року судом, згідно з частиною 9 статті 205 Кодексу адміністративного судочинства України прийнято рішення про подальший розгляд у письмовому провадженні.

Розглянувши наявні у справі документи і матеріали, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив наступне.

Як вбачається з матеріалів справи 31 жовтня 2018 року в.о. начальника Волинської митниці ДФС винесено постанову в справі про порушення митних правил №6079/20500/18, відповідно до якої ОСОБА_1 визнано винним у вчиненні порушення митних правил, передбаченого частиною 3 статті 470 Митного кодексу України та накладено адміністративне стягнення у вигляді штрафу в розмірі 500 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 8500,00 грн.

18 січня 2019 року Святошинським відділом державної виконавчої служби м. Київ Головного територіального управління юстиції у Київській області зареєстровано заяву Волинської митниці ДФС про направлення для виконання постанови від 31 жовтня 2020 року у справі про порушення митних правил №6079/20500/18.

Постановою головного державного виконавця Святошинського районного відділу державної виконавчої служби міста Київ Головного територіального управління юстиції у місті Києві Компанцем Р.В. від 04 лютого 2019 року відкрито виконавче провадження №58134833 з примусового виконання постанови Волинської митниці ДФС №6079/20500/18 від 31 жовтня 2019 року про стягнення з ОСОБА_1 штрафу у розмірі 8500,00 грн.

Також, відповідно до наявних в матеріалах справи доказів, 29 січня 2019 року позивачем здійснено митне оформлення транспортного засобу та сплачено добровільний внесок у розмірі 8500,00 грн, у зв`язку з чим, вважаючи, що ним сплачено суму штрафу за постановою №6079/20500/18 у добровільному порядку, позивач 05 жовтня 2020 року звернувся до відповідача з заявою, в якій просив закінчити виконавче провадження №58134833.

Проте, в матеріалах справи відсутні докази, які б підтверджували надання позивачу відповідачем відповіді на його заяву.

Більш того, з автоматизованої системи виконавчого провадження вбачається, що заява ОСОБА_1 від 05 жовтня 2020 року була зареєстрована відповідачем 05 жовтня 2020 року, проте, відсутні відомості щодо надання відповіді на вказану заяву (https://asvpweb.minjust.gov.ua/#/search-debtors).

Вважаючи протиправною бездіяльність відповідача, яка полягає у не розгляді заяви про закінчення виконавчого провадження від 05 жовтня 2020 року, позивач звернувся до адміністративного суду з вказаною позовною заявою.

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд виходить з наступного.

Спірні правовідносини регулюються Конституцією України, нормами Закону України «Про виконавче провадження» №1404-VІІІ від 02 червня 2016 року (далі по тексту - Закон України №1404-VIII від 02 червня 2016 року) (в редакції чинній на момент виникнення спірних правовідносин).

Пунктом 6 частини 1 статті 3 Закону України № 1404-VIII від 02 червня 2016 року передбачено, що відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню рішення на підставі таких виконавчих документів: постанов органів (посадових осіб), уповноважених розглядати справи про адміністративні правопорушення у випадках, передбачених законом.

Частиною 1 статті 18 Закону України від 02 червня 2016 року №1404-VIII встановлено, що виконавець зобов`язаний вживати передбачених цим Законом заходів щодо примусового виконання рішень, неупереджено, ефективно, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії.

Згідно з частиною 1 статті 26 Закону України від 02 червня 2016 року №1404-VIII виконавець розпочинає примусове виконання рішення на підставі виконавчого документа, зазначеного у статті 3 цього Закону:

1) за заявою стягувача про примусове виконання рішення;

2) за заявою прокурора у разі представництва інтересів громадянина або держави в суді;

3) якщо виконавчий документ надійшов від суду у випадках, передбачених законом;

4) якщо виконавчий документ надійшов від суду на підставі ухвали про надання дозволу на примусове виконання рішення іноземного суду (суду іноземної держави, інших компетентних органів іноземної держави, до повноважень яких належить розгляд цивільних чи господарських справ, іноземних чи міжнародних арбітражів) у порядку, встановленому законом;

5) у разі якщо виконавчий документ надійшов від Національного агентства України з питань виявлення, розшуку та управління активами, одержаними від корупційних та інших злочинів.

Частиною 5 зазначеної статті Закону України від 02 червня 2016 року № 1404-VIII встановлено, що виконавець не пізніше наступного робочого дня з дня надходження до нього виконавчого документа виносить постанову про відкриття виконавчого провадження, в якій зазначає про обов`язок боржника подати декларацію про доходи та майно боржника, попереджає боржника про відповідальність за неподання такої декларації або внесення до неї завідомо неправдивих відомостей.

На підставі вищезазначених правових положень, 04 лютого 2019 року державним виконавцем відкрито виконавче провадження №58134833 з примусового виконання постанови в справі про порушення митних правил №6079/20500/18, винесеної Волинською митницею ДФС 31 жовтня 2018 року, про стягнення з ОСОБА_1 штрафу у розмірі 8500,00 грн.

Частиною 1 статті 13 Закону України від 02 червня 2016 року №1404-VIII передбачено, що під час здійснення виконавчого провадження виконавець вчиняє виконавчі дії та приймає рішення шляхом винесення постанов, попереджень, внесення подань, складення актів та протоколів, надання доручень, розпоряджень, вимог, подання запитів, заяв, повідомлень або інших процесуальних документів у випадках, передбачених цим Законом та іншими нормативно-правовими актами.

Згідно пункту 3 частини 2 статті 18 Закону України від 02 червня 2016 року №1404-VIII виконавець зобов`язаний розглядати в установлені законом строки заяви сторін, інших учасників виконавчого провадження та їхні клопотання.

В свою чергу, частиною 4 статті 19 Закону України від 02 червня 2016 року №1404-VIII передбачено, що сторони зобов`язані невідкладно, не пізніше наступного робочого дня після настання відповідних обставин, письмово повідомити виконавцю про повне чи часткове самостійне виконання рішення боржником, а також про виникнення обставин, що обумовлюють обов`язкове зупинення вчинення виконавчих дій, про встановлення відстрочки або розстрочки виконання, зміну способу і порядку виконання рішення, зміну місця проживання чи перебування (у тому числі зміну їх реєстрації) або місцезнаходження, а боржник - фізична особа - також про зміну місця роботи.

Так, обгрунтовуючи свої позовні вимоги, позивач наполягає на тому, що відповідачем не було надано йому ані відповіді на його заяву про закінчення виконавчого провадження, ані винесено відповідної постанови, тобто, на переконання позивача, вчинено протиправну бездіяльність.

З огляду на встановлені судом обставини справи та наявні у матеріалах справи докази, й з урахуванням відомостей, що містяться у автоматизованій системі виконавчого провадження, суд вважає за необхідне зазначити наступне.

Під протиправною бездіяльністю державного виконавця в даному випадку слід розуміти саме зовнішню форму поведінки останнього, яка полягає у неприйнятті рішення чи в невчиненні юридично значимих й обов`язкових дій, які є об`єктивно необхідними й реально можливими для реалізації, але фактично не були здійснені.

В даному випадку, судом встановлено, що заява позивача про закінчення виконавчого провадження була отримана відповідачем та зареєстрована 05 жовтня 2020 року, проте, навіть станом на день вирішення даної адміністративної справи по суті, заява позивача розглянута державним виконавцем не була.

При цьому, відповідачем не надано відзиву на позовну заяву, в якому б могли бути зазначені явно непереборні обставини, що зумовили таке тривале ненадання відповіді на заяву позивача та вчинення інших виконавчих дій щодо її розгляду.

Тобто, в межах спірних правовідносин, суд враховує, що відповідачем не доведено, а судом не встановлено поважних причин, умов та обставин, через які дії, що підлягали обов`язковому виконанню державним виконавцем відповідно до закону, фактично не були виконані.

Крім того, суд враховує й юридичний зміст, значимість, тривалість та межі протиправної бездіяльності, а також протиправність бездіяльності для прав та інтересів позивача.

З огляду на вищевикладене, зважаючи, що тривалий не розгляд заяви позивача від 05 жовтня 2020 року зумовлює для останнього можливі негативні наслідки, які полягають у подвійному стягненні грошових коштів (у разі, якщо державний виконавець за результатами розгляду заяви позивача дійшов би висновку про наявність підстав для закінчення виконавчого провадження), суд погоджується з позицією позивача та вважає таку бездіяльність державного виконавця протиправною.

Аналізуючи вищевикладене та надані докази у їх сукупності, суд дійшов висновку про обгрунтованість позовних вимог ОСОБА_1 та наявність правових підстав для їх задоволення.

Частиною 2 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Згідно з частиною 1 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Відповідно до статті 72 Кодексу адміністративного судочинства України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Частиною 2 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

У таких справах суб`єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин.

На переконання суду, відповідачем не доведено правомірності не вчиненння дій, з урахуванням вимог, встановлених частиною 2 статті 19 Конституції України та частиною 2 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України, а тому, виходячи з меж заявлених позовних вимог та системного аналізу положень законодавства України, суд приходить до висновку про наявність підстав для задоволення позову.

Відповідно до частини першої статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України, при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Як вбачається з наявної в матеріалах справи квитанції про сплату, позивачем під час звернення з даним позовом до суду сплачено судовий збір у розмірі 840,80 грн, відтак, враховуючи розмір задоволених позовних вимог, суд присуджує на користь позивача судові витрати у розмірі 840,80 грн за рахунок бюджетних асигнувань відповідача.

На підставі вище викладеного, керуючись статтями 2, 6-10, 19, 72-77, 90, 139, 241-246, 250, 255 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

В И Р І Ш И В:

1. Адміністративний позов ОСОБА_1 - задовольнити.

2. Визнати протиправною бездіяльність головного державного виконавця Святошинського районного відділу державної виконавчої служби у місті Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) Компанця Руслана Вікторовича у виконавчому провадженні №58134833, яка полягає у не розгляді заяви ОСОБА_1 про закінчення виконавчого провадження від 05 жовтня 2020 року.

3. Зобов`язати Святошинський районний відділ державної виконавчої служби у місті Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) (03148, місто Київ, вулиця Гната Юри, будинок 9, код ЄДРПОУ 34999049) розглянути заяву ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) від 05 жовтня 2020 року про закінчення виконавчого провадження №58134833 у порядку, визначеному Законом України «Про виконавче провадження» від 02 червня 2016 року №1404-VIII.

4. Стягнути на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) понесені ним судові витрати по сплаті судового збору в розмірі 840,80 грн (вісімсот сорок гривень 80 копійок) за рахунок бюджетних асигнувань Святошинський районний відділ державної виконавчої служби у місті Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) (03148, місто Київ, вулиця Гната Юри, будинок 9, код ЄДРПОУ 34999049).

Рішення набирає законної сили в порядку, визначеному статтею 255 Кодексу адміністративного судочинства України, після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення може бути оскаржене до суду апеляційної інстанції за правилами, встановленими статтями 295-297 Кодексу адміністративного судочинства України, з урахуванням положень статті 287 Кодексу адміністративного судочинства України, протягом десяти днів, з дня складання повного тексту рішення.

Суддя К.Ю. Гарник