Рішення № 96176899, 09.04.2021, Черкаський окружний адміністративний суд

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

09 квітня 2021 року справа № 580/448/21

м. Черкаси

Черкаський окружний адміністративний суд у складі: головуючого судді Білоноженко М.А. в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Черкаській області про визнання протиправним рішення та зобов`язання вчинити дії,

ВСТАНОВИВ:

03.02.2021р. до Черкаського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом звернулась ОСОБА_1 (далі - позивач) до Головного управління Пенсійного фонду України в Черкаській області (далі - відповідач) в якому просить:

- визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Черкаській області про відмову ОСОБА_1 у зарахуванні до страхового стажу період роботи в Приватному Акціонерному Товаристві «Черкаське Хімволокно» з 02.01.1989 по 19.08.1996;

- зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Черкаській області зарахувати до страхового стажу ОСОБА_1 період роботи в Приватному Акціонерному Товаристві «Черкаське Хімволокно» з 02.01.1989р. по 19.08.1996р.

В обґрунтування позовних вимог, викладених у позовній заяві, зазначено, що за наслідками розгляду заяви позивача про зарахування до її страхового стажу періоду роботи в Приватному Акціонерному Товаристві «Черкаське Хімволокно» з 02.01.1989р. по 19.08.1996р., відповідачем відмовлено у зв`язку із тим що інспектором відділу кадрів не внесено у трудову книжку запису про перейменування підприємства з Черкаське виробниче об`єднання «Хімволокно» на ВАТ «Черкаське Хімволокно».

Позивач вказує, що невнесення інспектором відділу кадрів підприємства запису у трудову книжку позивача про перейменування підприємства з Черкаське виробниче об`єднання «Хімволокно» на ВАТ «Черкаське Хімволокно» не є тим недоліком, який може мати наслідком порушення конституційного права позивача на пенсійне забезпечення. Звернуто увагу, що трудова книжка позивача містить всі необхідні записи про роботу у спірний період, ці запис є належними та допустимим доказом підтвердження трудового стажу позивача. Та обставина, що на записах про звільнення є недоліки, не робить записи неправдивим та не можуть слугувати беззаперечною підставою для відмови у зарахуванні вказаних період роботи. Крім того, відповідач не позбавлений права перевірити інформацію, яка зазначена у трудовій книжці, як того вимагає частина 3 статті 44 Закону №1058.

Ухвалою Черкаського окружного адміністративного суду від 08.02.2021р. прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі, справу вирішено розглядати за правилами спрощеного позовного провадження без повідомленням учасників справи.

01.03.2021р., в межах строку встановленого судом, до суду від представника відповідача надійшов відзив на позовну заяву, в якому просив відмовити в задоволенні позовних вимог, зазначивши при цьому, що згідно записів трудової книжки, після запису про звільнення відтиску печатки ВАТ «Черкаське хімволокно» інспектором відділу кадрів не внесено у трудову книжку запис про перейменування підприємства, а саме Черкаське виробниче об`єднання «Хімволокно» на ВAT «Черкаське хімволокно», зарахувати до страховою стажу вищезазначений період не має підстав. Оскільки позивачем не надано уточнюючу довідку про період роботи з 02.01.1989 по 19.08.1996 та довідку про перейменування підприємства, даний період зарахувати до страхового стажу неможливо.

Розглянувши подані сторонами документи і матеріали, заслухавши пояснення учасників справи, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив наступне.

22.07.2020р. ОСОБА_1 - ІНФОРМАЦІЯ_1 звернулась до Головного управління Пенсійного фонду України в Черкаській області із заявою про перерахунок пенсії по інвалідності, призначений згідно Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування", зарахувавши до страхового стажу період роботи в ВАТ «Черкаське Хімволокно» з 02.01.1989р. по 19.08.1996р.

Листом від 05.08.2020р. №4439-4706-Ш-03/8-2300/20 Головним управлінням Пенсійного фонду України в Черкаській області повідомлено позивачу, що згідно записів трудової книжки позивач прийнята на роботу у Черкаське виробниче об`єднання "Хімволокно" з 02.01.1989 розп. №58 від 19.01.1989 та звільнені 19.08.1996 ув.№575 від 14.08.1996. Після запису на звільнення відтиск печатки ВАТ «Черкаське хімволокно», оскільки інспектором відділу кадрів не внесено у трудову книжку запис про перейменування підприємства, а саме Черкаське виробниче об`єднання «Хімволокно» на ВAT «Черкаське хімволокно», зарахувати до страховою стажу вищезазначений період не має підстав. Рекомендовано надати уточнюючу довідку про період роботи з 02.01.1989 по 19.08.1996 та довідку про перейменування підприємства. Повідомлено, що за наданими документами страховий стаж становить 19 років 3 місяці 14 днів.

Вважаючи вказану відмову протиправною, позивач звернулась з даним позовом до суду, за захистом порушених прав та інтересів зі сторони суб`єкта владних повноважень.

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам суд зазначає наступне.

Згідно приписів статті 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до статті 46 Конституції України, громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом. Це право гарантується загальнообов`язковим державним соціальним страхуванням за рахунок страхових внесків громадян, підприємств, установ і організацій, а також бюджетних та інших джерел соціального забезпечення; створенням мережі державних, комунальних, приватних закладів для догляду за непрацездатними.

Згідно ч.ч.1,2, 4 ст. 24 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" від 09.07.2003р. №1058-IV (далі - Закон №1058-IV), страховий стаж - період (строк), протягом якого особа підлягає загальнообов`язковому державному пенсійному страхуванню та за який щомісяця сплачені страхові внески в сумі не меншій, ніж мінімальний страховий внесок.

До страхового стажу для обчислення розміру пенсії за віком, з якого обчислюється розмір пенсії по інвалідності або у зв`язку з втратою годувальника, крім наявного страхового стажу, зараховується також на загальних підставах відповідно період з дня встановлення інвалідності до досягнення застрахованою особою віку, передбаченого частиною першою статті 26 цього Закону, та період з дня смерті годувальника до дати, коли годувальник досяг би віку, передбаченого частиною першою статті 26 цього Закону.

Страховий стаж обчислюється територіальними органами Пенсійного фонду відповідно до вимог цього Закону за даними, що містяться в системі персоніфікованого обліку, а за періоди до впровадження системи персоніфікованого обліку - на підставі документів та в порядку, визначеному законодавством, що діяло до набрання чинності цим Законом.

Періоди трудової діяльності та інші періоди, що враховувалися до стажу роботи для призначення пенсії до набрання чинності цим Законом, зараховуються до страхового стажу в порядку і на умовах, передбачених законодавством, що діяло раніше, крім випадків, передбачених цим Законом.

Відповідно до ст. 56 Закону України «Про пенсійне забезпечення» до стажу роботи зараховується робота, виконувана на підставі трудового договору на підприємствах, в установах, організаціях, кооперативах незалежно від використання форм власності та господарювання, незалежно від характеру й тривалості роботи і перерв.

Згідно статті 62 Закону України «Про пенсійне забезпечення» основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. Порядок підтвердження наявного трудового стажу при відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній встановлюється Кабінетом Міністрів України.

Пунктами 1, 3 Порядку підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 12 серпня 1993 року № 637 (далі - Порядок №637) передбачено, що основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка.

За відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній трудовий стаж встановлюється на підставі інших документів, виданих за місцем роботи, служби, навчання, а також архівними установами.

За відсутності трудової книжки, а також у тих випадках, коли в трудовій книжці відсутні необхідні записи або містяться неправильні чи неточні записи про періоди роботи, для підтвердження трудового стажу приймаються дані, наявні в реєстрі застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування, довідки, виписки із наказів, особові рахунки і відомості на видачу заробітної плати, посвідчення, характеристики, письмові трудові договори і угоди з відмітками про їх виконання та інші документи, які містять відомості про періоди роботи.

Відповідно до пункту 18 Порядку №637, за відсутності документів про наявний стаж роботи і неможливості одержання їх внаслідок ліквідації підприємства, установи, організації або відсутності архівних даних з інших причин, ніж ті, що зазначені в пункті 17 цього Порядку, трудовий стаж установлюється на підставі показань не менше двох свідків, які б знали заявника по спільній роботі на одному підприємстві, в установі, організації (в тому числі колгоспі) або в одній системі і мали документи про свою роботу за час, стосовно якого вони підтверджують роботу заявника.

Відповідно до пункту 4 постанови Кабінету Міністрів України від 27 квітня 1993 року № 301 «Про трудові книжки працівників» відповідальність за організацію ведення обліку, зберігання і видачу трудових книжок покладається на керівника підприємства, установи, організації.

Вирішуючи спір по суті позовних вимог, суд зазначає наступне.

Як вбачається судом із відзиву на адміністративний позов та листа відповідача від 05.08.2020р. №4439-4706-Ш-03/8-2300/20, період роботи позивача з 02.01.1989 по 19.08.1996 на ВАТ «Черкаське хімволокно» не зараховано, оскільки після запису про звільнення відтиску печатки ВАТ «Черкаське хімволокно» інспектором відділу кадрів не внесено у трудову книжку запис про перейменування підприємства, а саме Черкаське виробниче об`єднання «Хімволокно» на ВAT «Черкаське хімволокно».

Судом із аналізу Трудової книжки позивача серії НОМЕР_1 , вбачається, що її прийнято на роботу до Черкаського виробничого об`єднання «Хімволокно» з 02.01.1989р. на підставі розпорядження від 19.01.1989р. №58 (запис №5) та звільнено по переводу - 19.08.1996р. на підставі ув. №575 від 19.08.1996р. (запис №8). Запис скріплено печаткою ВAT «Черкаське хімволокно».

Суд врахував, що в трудовій книжці є посилання на відповідні накази, як на підстави внесення записів, завірені підписами повноважних осіб та печатками, не містять виправлень, підчисток, тобто оформлені належним чином, що не викликає у суду сумнівів у їх достовірності.

Стосовно посилань відповідача щодо відсутності у трудовій книжці запису про перейменування підприємства, суд вважає за доцільне наголосити, що Верховний Суд у постанові від 24 травня 2018 року у справі № 490/12392/16-а висловив позицію про те, що певні недоліки щодо заповнення трудової книжки не можуть бути підставою для неврахування відповідного періоду роботи для обрахунку стажу при призначенні пенсії.

Крім того, відповідно до пункту 4 постанови Кабінету Міністрів України від 27 квітня 1993 року № 301 «Про трудові книжки працівників» відповідальність за організацію ведення обліку, зберігання і видачу трудових книжок покладається на керівника підприємства, установи, організації.

З огляду на зазначене, суд доходить висновку, що позивач не може бути позбавлений права на пенсійне забезпечення через неналежну організацію ведення обліку трудової книжки роботодавцем.

Судом також враховано, що згідно листа Державного архіву Черкаської області Черкаської ОДА від 04.09.2020р. №117/05-11, повідомлено, що документи з кадрових питань (особового складу) Черкаського заводу хімічного волокна (з 06.07.1982р. - Черкаського виробничого об`єднання «Хімволокно», з 28.04.1994р. - Відкритого акціонерного товариства (ВАТ) «Черкаське хімволокно, з 19.04.2008р.- Публічного акціонерного товариства (ПАТ) «Черкаське хімволокно», з 16.05.2018р. - Приватного акціонерного товариства (ПРАТ) «Черкаське хімволокно») на зберігання до держархіву області не надходили і відповідно до чинних нормативних вимог, надходити не повинні. Згідно з наявною у держархіву області інформацією: ПРАТ «Черкаське хімволокно» не є ліквідованим підприємством; Документи з кадрових питань (особового складу) ВАТ «Черкаське хімволокно» та його попередників з 16.04.2012р. зберігалися в ЗАТ «Хімпобутсервіс», з 04.09.2012р. перебуває на зберіганні у ТОВ «АРХ-СЕРВІС».

З урахуванням встановлених, в ході розгляду даної справи, обставин, суд доходить висновку, що період роботи позивача з 02.01.1989р. по 19.08.1996р. у Черкаському виробничому об`єднанні «Хімволокно», реорганізованого у ВAT «Черкаське хімволокно», підтверджений належними записами у трудовій книжці, які у відповідності до положень Закону України «Про пенсійне забезпечення» та Порядку №637, є належними доказами, що підтверджує трудовий стаж позивача за вказаний період.

На підставі вищевикладеного, суд доходить висновку про протиправність відмови Головного управління Пенсійного Фонду України в Черкаській області у зарахування до страхового стажу роботи позивача спірного періоду та як наслідок про обґрунтованість позовних вимог щодо зобов`язання відповідача зарахувати позивачу до страхового стажу період роботи позивача з 02.01.1989р. по 19.08.1996р. у Черкаському виробничому об`єднанні «Хімволокно», реорганізованого у ВAT «Черкаське хімволокно».

Суд також враховує, що згідно ч.3 ст. 44 Закону №1058, органи Пенсійного фонду мають право вимагати відповідні документи від підприємств, організацій і окремих осіб, видані ними для оформлення пенсії, а також в необхідних випадках перевіряти обґрунтованість їх видачі та достовірність поданих відомостей про осіб, які підлягають загальнообов`язковому державному пенсійному страхуванню, умови їх праці та інших відомостей, передбачених законодавством для визначення права на пенсію. На такі перевірки не поширюється дія положень законодавства про здійснення державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності.

Таким чином, відповідач уповноважений перевіряти достовірність поданих відомостей про осіб, які підлягають загальнообов`язковому державному пенсійному страхуванню, відтак у разі наявності невідповідності поданих відомостей мають право вимагати відповідні документи від підприємств, організацій видані ними для оформлення пенсії.

Згідно частин 1,2 статті 77 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

З урахуванням зазначеного, оцінивши докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх всебічному, повному та об`єктивному дослідженні, та враховуючи всі наведені обставини суд доходить висновку про обґрунтованість позовних вимог з огляду на що позов належить задовольнити повністю.

Стосовно розподілу судових витрат, у зв`язку із понесенням позивачем витрат на професійну правничу допомогу адвоката, суд зазначає наступне.

Згідно з частиною 1 статті 139 КАС України, при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Частиною 1 статті 132 КАС України врегульовано, що судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

Згідно з пунктом 1 частини 3 статті 132 КАС України, до витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать, зокрема, витрати на професійну правничу допомогу.

За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами, за винятком витрат суб`єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката (частина 2 статті 134 КАС України).

За змістом частини 3 статті 134 КАС України для цілей судових витрат:

1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;

2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Відповідно до частини 4 статті 134 КАС України, для визначення розміру витрат на правничу допомогу та з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

У пункті 4 частини 1 статті 1 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» від 05 липня 2012 року № 5076-VI закріплено, що договір про надання правової допомоги - домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об`єднання) зобов`язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов`язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору.

Аналіз наведених правових норм свідчить про те, що стороні, яка не є суб`єктом владних повноважень та на користь якої ухвалене рішення, за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень підлягають компенсації документально підтверджені судові витрати, до складу яких входять, у тому числі, витрати пов`язані з оплатою правничої допомоги.

Як вбачається з матеріалів справи, на підтвердження розміру витрат на правничу допомогу, представником позивача до позову та заяви додано: договір про надання правової допомоги від 01.12.2020р. та квитанція №26-12/2020 від 01.12.2020р. на суму 5255,00 грн.

При вирішенні питання про наявність підстав для стягнення з відповідача витрат на професійну правничу допомогу в розмірі 5255,00 грн., суд зазначає, що склад та розмір витрат, пов`язаних з оплатою правової допомоги, входить до предмета доказування у справі. На підтвердження цих обставин суду повинні бути надані договір про надання правової допомоги (договір доручення, договір про надання юридичних послуг та ін.), документи, що свідчать про оплату гонорару та інших витрат, пов`язаних із наданням правової допомоги, оформлені у встановленому законом порядку (квитанція до прибуткового касового ордера, платіжне доручення з відміткою банку або інший банківський документ, касові чеки, посвідчення про відрядження). Зазначені витрати мають бути документально підтверджені та доведені.

Аналогічна позиція викладена в Постанові Верховного Суду від 24 березня 2020 року по справі №640/19275/18 та відповідно до частини 5 ст. 242 КАС України, підлягає врахуванню судом при розгляді цієї справи.

Суд зазначає, що заявником підтверджено повноваження як представника позивача у відповідності до положень договору про надання правничої допомоги від 01.12.2020р. в якому також обумовлено вартість юридичних послуг, а сплата коштів за правничу допомогу адвоката підтверджується квитанцією квитанція №26-12/2020 від 01.12.2020р. на суму 5255,00 грн. Вказана квитанція містить необхідні реквізити, вказано призначення платежу з посиланням на відповідний договір про надання правничої допомоги.

Разом з тим, суд зазначає, що відповідно до положень частини 5 статті 134 КАС України, розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із:

1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг);

2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг);

3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт;

4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

Суд зазначає, що відповідно до вказаного вище договору про надання правничої допомоги, заявлений розмір витрат на правничу допомогу на суму 5255 грн., згіднро положень п.4.1 Договору складається із:

- п.4.1.1 консультація Замовника щодо предмету Договору, збирання та формування письмових доказів, складання позовної заяви та подання позовної заяви до суду - не менше як за 3 год.

-п.4.1.2 представництво Замовника в суді першої інстанції, що включає в себе зокрема/але не виключно підготовку і подання, при необхідності, відповіді на відзив та додаткових письмових пояснене по суті спору при необхідності представництво в судовому засідання- не менше як за 2 год.

Мінімальна сума оплати авансового платежу винагороди Виконавця за цим Договором становить 5 255,00 грн. (із розрахунку 2 102,00 х 50% х 5 год. (п/п 4.1.1 - 4.1.2 п. 4.1 Договору) = 5 255,00 грн.), яка підлягає 100% оплаті Замовником на момент укладення цього Договору.

Відповідно до п.2 ч.9 ст. 139 КАС України, при вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору.

Оцінюючи співмірність заявленого адвокатом розміру відшкодування витрат на правничу допомогу із обсягом виконаних ним робіт, а також їх обгрунтованість та пропорційність, суд зазначає, що розгляд даної справи призначено судом в порядку спрощеного провадження без виклику учасників, відтак представник позивача не брав участі у судових засіданнях, при цьому представником позивача не подавалися до суду відповідь на відзив та додаткові письмові поясненння по суті спору, у зв`язку із чим суд доходить висновку про необгрунтованість включення до витрат на правничу допомогу коштів згідно п.4.1.2 Договору у розмірі 2 годин, з огляду на що розмір витрат на правничу допомогу у розмірі 5255,00 грн. суд вважає необгрунтованим та непропорційним до фактично здійсненим адвокатом обсягом виконаних робіт.

Крім того, надавши оцінку критеріям складності справи та виконаних адвокатом робіт а також часу, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт, суд зазначає, що предмет даного спору відноситься до справ незначної складності, та не потребує значних витрат часу на виконання відповідних робіт з огляду на сталу практику національних судів зі спірних правідносин, у зв`язку із чим, виходячи із критеріїв співмірності, обгрунтованості та пропорційності, суд доходить висновку про наявність достатніх правових підстав для стягнення з відповідача на користь позивача частини заявленого розміру витрат на професійну правничу допомогу в розмірі 2000 грн.

Згідно положень статті 139 КАС України, підстави для розподілу судових витрат зі сплати судового збору відсутні, оскільки позивач звільнений від сплати судового збору у відповідності до положень ст. 5 Закону України "Про судовий збір".

Керуючись ст. 2, 5, 6, 14, 77, 241-246, 255, 263, 295, КАС України суд, -

ВИРІШИВ:

Адміністративний позов задовольнити повністю.

Визнати протиправною відмову Головного управління Пенсійного Фонду України в Черкаській області у зарахуванні до страхового стажу ОСОБА_1 період роботи з 02.01.1989р. по 19.08.1996р. у Черкаському виробничому об`єднанні «Хімволокно», реорганізованого у ВAT «Черкаське хімволокно».

Зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Черкаській області (18000, м. Черкаси, вул. Смілянська, 23, код ЄДРПОУ - 21366538) зарахувати до страхового стажу ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП - НОМЕР_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 ) період роботи з 02.01.1989р. по 19.08.1996р. у Черкаському виробничому об`єднанні «Хімволокно», реорганізованого у ВAT «Черкаське хімволокно».

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України (18000, м. Черкаси, вул. Смілянська, 23, код ЄДРПОУ - 21366538) на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП - НОМЕР_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 ) судові витрати на професійну правничу допомогу, у розмірі 2000 (дві тисячі) гривень.

Копію рішення направити учасникам справи.

Рішення набирає законної сили відповідно до статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржене до суду апеляційної інстанції за правилами, встановленими статтями 293, 295-297 Кодексу адміністративного судочинства України через суд першої інстанції до початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи з урахуванням підпункту 15.5 пункту 15 частини 1 Розділу VII Перехідних положень Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя М.А. Білоноженко