Рішення № 96176681, 09.04.2021, Харківський окружний адміністративний суд

Харківський окружний адміністративний суд 61022, м. Харків, майдан Свободи, 6, inbox@adm.hr.court.gov.ua, ЄДРПОУ: 34390710

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

Харків

09 квітня 2021 року № 520/1987/21

Харківський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Зоркіної Ю.В., розглянувши у порядку спрощеного провадження в приміщенні суду в м. Харкові адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , іпн. НОМЕР_1 ) до Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області (майдан Свободи, буд. 5, Держпром, під. 3, пов. 2,м. Харків, 61022, код ЄДРПОУ 14099344) про визнання бездіяльності протиправною та зобов`язання вчинити певні дії,-

УСТАНОВИВ:

Позивач звернувся до суду з зазначеним адміністративним позовом, у якому з урахуванням уточнених позовних вимог просить: визнати дії Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області щодо не включення до підрахунку загального страхового стажу періоду роботи в кооперативі "Експрес" з 18.03.1988 р. по 04.01.1992 р., протиправними, а бездіяльність щодо не проведення перерахунку моє пенсії за віком, протиправною; зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Харківській області зарахувати до страхового стажу період роботи з 18.03.1988 р. по 04.01.1992 р. в кооперативі "Експрес" та у зв`язку з цим провести перерахунок пенсії за віком; стягнути з Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області збитки у вигляді витрат на юридичні послуги у розмірі 8370 (вісім тисяч триста сімдесят) гривень та сплачений судовій збір у розмірі 908 (дев`ятсот вісім) гривень.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначила, що з метою перерахунку розміру пенсії з врахуванням періоду роботи у з 18.03.1988 р. по 04.01.1992 р. в кооперативі «Експрес» звернулась до Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області із відповідною заявою, проте перерахунок пенсії не проведено. Дії співробітників Пенсійного фонду щодо не включення до підрахунку страхового стажу періоду роботи з 18.03.1988 р. по 04.01.1992 р. вважає протиправними , оскільки у період з 18.03.1988 р. по 04.01.1992 р. працювала в кооперативі «Експрес» про що мається запис у трудовій книжці.

Відповідно до частини 1 статті 263 КАС України суд розглядає за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні) справи щодо оскарження фізичними особами рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень щодо обчислення, призначення, перерахунку, здійснення, надання, одержання пенсійних виплат, соціальних виплат непрацездатним громадянам, виплат за загальнообов`язковим державним соціальним страхуванням, виплат та пільг дітям війни, інших соціальних виплат, доплат, соціальних послуг, допомоги, захисту, пільг.

Ухвалою суду від 10.03.2021 року відкрито спрощене провадження по справі в порядку, передбаченому статтею 263 КАС України.

Відповідач, Головне управління Пенсійного фонду України в Харківській області, подав до суду відзив на позовну заяву, в якому просив відмовити в задоволенні позовних вимог в повному обсязі, зазначив, що за результатами розгляду заяви позивача від 26.05.2020 р. про перерахунок пенсії, Головним управлінням винесено рішення від 27.05.2020 про відмову в перерахунку пенсії. Відповідач зазначив, що зарахувати спірний період роботи позивачки до стажу не можливо, оскільки відсутній запис дати та наказу про звільнення, також відсутнє перейменування підприємства, що потребує уточнення відповідно до Порядку підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або записів у ній, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 12.08.1993 року №637.

Дослідивши матеріали справи, суд встановив наступні обставини.

Позивач перебуває на обліку в Головному управлінні Пенсійного фонду України в Харківській області та отримує пенсію за віком відповідно до закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» з 2015 р., що не заперечується відповідачем.

26.05.2020 року позивач звернулася з заявою про врахування періоду роботи з 18.03.1988 р. по 04.01.1992 р. в кооперативі «Експрес» до стажу та перерахунку пенсії.

Рішенням від 27.05.2020 р. позивачці відмовлено в перерахунку пенсії з додаванням стажу згідно заяви від 26.05.2020 р. , оскільки у трудовій книжці відсутній запис дати та наказу про звільнення, також відсутнє перейменування підприємства, що потребує уточнення згідно Порядку підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або записів у ній, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 12.08.1993 р. №637.

Перевіряючи оскаржувані рішення, дії відповідача на відповідність приписам ч.2 ст.2 КАС України, суд зазначає наступне.

Принципи, засади і механізми функціонування системи загальнообов`язкового державного пенсійного страхування, призначення, перерахунку і виплати пенсій, надання соціальних послуг з коштів Пенсійного фонду, що формуються за рахунок страхових внесків роботодавців, бюджетних та інших джерел визначені Законом України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» від 09.07.2003 № 1058-IV (у редакції чинній на час виникнення спірних правовідносин) (далі Закон № 1058-IV).

Відповідно положень ч. 1, 2, 4 ст. 24 Закону № 1058-IV страховий стаж - період (строк), протягом якого особа підлягає загальнообов`язковому державному пенсійному страхуванню та за який щомісяця сплачені страхові внески в сумі не меншій, ніж мінімальний страховий внесок. Страховий стаж обчислюється територіальними органами Пенсійного фонду відповідно до вимог цього Закону за даними, що містяться в системі персоніфікованого обліку, а за періоди до впровадження системи персоніфікованого обліку - на підставі документів та в порядку, визначеному законодавством, що діяло до набрання чинності цим Законом. Періоди трудової діяльності та інші періоди, що враховувалися до стажу роботи для призначення пенсії до набрання чинності цим Законом, зараховуються до страхового стажу в порядку і на умовах, передбачених законодавством, що діяло раніше, крім випадків, передбачених цим Законом.

Згідно частин 1, 3 ст. 44 Закону № 1058-IV заява про призначення (перерахунок) пенсії та необхідні документи подаються до територіального органу Пенсійного фонду або до уповноваженого ним органу чи уповноваженій особі в порядку, визначеному правлінням Пенсійного фонду за погодженням із центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сферах трудових відносин, соціального захисту населення, особисто або через представника, який діє на підставі виданої йому довіреності, посвідченої нотаріально. Органи Пенсійного фонду мають право вимагати відповідні документи від підприємств, організацій і окремих осіб, видані ними для оформлення пенсії, а також в необхідних випадках перевіряти обґрунтованість їх видачі та достовірність поданих відомостей про осіб, які підлягають загальнообов`язковому державному пенсійному страхуванню, умови їх праці та інших відомостей, передбачених законодавством для визначення права на пенсію. На такі перевірки не поширюється дія положень законодавства про здійснення державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності.

Відповідно до ст. 48 КЗпП України, положення якої кореспондуються зі ст. 62 Закону України «Про пенсійне забезпечення» №1788-XII трудова книжка є основним документом про трудову діяльність працівника. Порядок підтвердження наявного трудового стажу при відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній встановлюється Кабінетом Міністрів України.

Відповідно до пункту 1, 3 Порядку підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 12 серпня 1993 р. № 637 (далі Порядок №637) визначено, що основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. За відсутності трудової книжки, а також у тих випадках, коли в трудовій книжці відсутні необхідні записи або містяться неправильні чи неточні записи про періоди роботи, для підтвердження трудового стажу приймаються дані, наявні в реєстрі застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування, довідки, виписки із наказів, особові рахунки і відомості на видачу заробітної плати, посвідчення, характеристики, письмові трудові договори і угоди з відмітками про їх виконання та інші документи, які містять відомості про періоди роботи.

Підставою відмови у зарахуванні до стажу періоду роботи в кооперативі «Експрес» з 18.03.1988 по 04.01.1992 вказано про відсутність дати та номеру наказу про звільнення та відомостей про перейменування підприємства.

Суд зазначає, що на час заповнення належної позивачці трудової книжки чинною була Інструкція про порядок ведення трудових книжок на підприємствах, установах, організаціях, затверджена постановою Державного Комітету СРСР з праці та соціальних питань від 20.06.1974 №162, п.2.14, 2.26 якої передбачено, що якщо за час роботи працівника чи службовця найменування підприємства змінюється, то про це окремим рядком в графі 3 трудової книжки робиться запис «підприємство таке то з такого то числа перейменовано в таке то», а в графі 4 зазначаються підстави перейменування - наказ (розпорядження), дата та номер. Запис про звільнення у трудовій книжці робітника здійснюється у відповідності до наступних правил: в графі 1 проставляється порядковий номер запису; в графі 2- дата звільнення; в графі 3 причина звільнення; в графі 4 зазначається на підставі чого внесений запис, - наказ (розпорядження), його дата та номер.

Копія трудової книжки позивачки містить запис 14 , де у графі 4 наявні відомості про те, що запис про звільнення з займаної посади внесений на підставі «Расп.1 § 2 от 4.01.92 г»., також зазначено, що запис «ликвидирована» та міститься інший запис з порядковим номером 14 від 04.01.1992 року «уволена по собственному желанию (ст. 38 КЗоТ УССР) без зазначення відомостей на підставі чого вчинено вказаний запис.

Також у запису 13 (а.с.16 зворотній бік) вказано, що позивачка прийнята на роботу на посаду кондитера у Кооператив «Експрес», тоді як відомості про звільнення завірені печаткою «Зовнішньоекономічної агрофірми «Ескпрес».

Також до матеріалів справи долучено копію листа Державного архіву Харківської області від 12.07.2019 № 01-28/Г-1664 (а.с.21), яким повідомлено про те, що документи кооперативу « Експрес» (потім Зовнішньоекономічна фірма « Експрес» ) на зберігання до архіву не надходили, місцезнаходження архіву не відоме, отже надати довідку про стаж роботи ОСОБА_1 у зазначеній організації з 18.03.1988 по 04.01.1992 неможливо.

Суд також зауважує, що згідно висновків Верховного Суду, викладених у постанові від 13 червня 2019 року (справа №489/5805/16-а), оцінюючи докази, що свідчать про можливе зловживання, судам слід виходити з презумпції дійсності документів, наданих для призначення пенсії, та презумпції добросовісності заявника. Ці презумпції може бути спростовано на підставі доказів, що доводять умисел заявника на отримання пенсії без законних для цього підстав.

Приписами ч. 3 ст. 44 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» органи Пенсійного фонду мають право вимагати відповідні документи від підприємств, організацій і окремих осіб, видані ними для оформлення пенсії, а також в необхідних випадках перевіряти обґрунтованість їх видачі та достовірність поданих відомостей про осіб, які підлягають загальнообов`язковому державному пенсійному страхуванню, умови їх праці та інших відомостей, передбачених законодавством для визначення права на пенсію. На такі перевірки не поширюється дія положень законодавства про здійснення державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності.

Відповідно до п.п 2, 3 п. 4.2 Порядку подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування", затвердженого постановою Правління Пенсійного фонду України від 25.11.2005 року № 22-1, при прийманні документів орган, що призначає пенсію: перевіряє правильність оформлення заяви, відповідність викладених у ній відомостей про особу даним паспорта та документам про стаж; перевіряє зміст і належне оформлення наданих документів.

Пунктом 17 Постанови № 637 передбачено те, що за відсутності документів про наявний стаж роботи та неможливість їх одержання у зв`язку з воєнними діями, стихійним лихом, аваріями, катастрофами або іншими надзвичайними ситуаціями стаж роботи, який дає право на пенсію, встановлюється на підставі показань не менше двох свідків, які б знали заявника по спільній з ним роботі на одному підприємстві, в установі, організації (в тому числі колгоспі) або в одній системі.

Управлінням не вжиті відповідні заходи для підтвердження спірних періодів роботи, тоді як позивач не може бути позбавлена свого права, що стосується предмету позову через неможливість перевірки достовірності відомостей зазначених в трудовій книжці.

Крім того, відповідно до п. 4 постанови КМУ від 27 квітня 1993 року № 301 «Про трудові книжки працівників», відповідальність за організацію ведення обліку, зберігання і видачу трудових книжок покладається на керівника підприємства, установи, організації.

Отже, працівник не може відповідати за правильність та повноту оформлення бухгалтерських документів на підприємстві, та у свою чергу неналежний порядок ведення та заповнення трудової книжки та іншої документації з вини адміністрації підприємства не може бути підставою для позбавлення позивача його конституційного права на соціальний захист, а тому зазначений відповідачем недолік (як то відсутність дати та наказу про звільнення) не може бути самостійною підставою для відмови у зарахуванні вказаних у трудовій книжці періодів роботи позивача до стажу роботи, що враховується у призначенні пенсії.

Приймаючи до уваги наведене в сукупності, враховуючи завдання та принципи адміністративного судочинства, суд дійшов висновку, що рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області від 27.05.2020 року прийнято без урахування усіх обставин, що мають значення для вирішення відповідного питання, а отже є протиправним та підлягає скасуванню.

Згідно абзацу другому частини 4 статті 245 КАС Україні у випадку, якщо прийняття рішення на користь позивача передбачає право суб`єкта владних повноважень діяти на власний розсуд, суд зобов`язує суб`єкта владних повноважень вирішити питання, щодо якого звернувся позивач, з урахуванням його правової оцінки, наданої судом у рішенні.

Отже, з урахуванням дискреційних повноважень пенсійного органу, суд вважає, що належним, повним та ефективним способом захисту порушених прав позивача є зобов`язання відповідача повторно розглянути заяву ОСОБА_1 від 27.05.2020 року, з урахуванням правової оцінки, наданої судом у рішенні.

Суд також застосовує позицію ЄСПЛ, сформовану в пункті 58 рішення у справі "Серявін та інші проти України" (№ 4909/04): згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються; хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент; міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі "Руїс Торіха проти Іспанії" (RuizTorija v. Spain) № 303-A, пункт 29).

Згідно з частиною другою статті 9 КАС України суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, в межах позовних вимог. Суд може вийти за межі позовних вимог, якщо це необхідно для ефективного захисту прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб`єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Відповідно до ч. 1, 2 ст.77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених ст. 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Отже, виходячи зі змісту заявлених позовних вимог, аналізу положень законодавства України та доказів, наявних у матеріалах справи, суд, враховуючи положення ст.9 КАС України, дійшов висновку про необхідність часткового задоволення позовних вимог, шляхом визнання протиправним та скасування рішення відділу з питань перерахунків пенсій № 16 управління застосування пенсійного законодавства Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області від 27.05.2020 р. та зобов`язання Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області повторно розглянути заяву позивача від 26.05.2020 року про зарахування до страхового стажу періоду роботи з 18.03.1988 р. по 04.01.1992 р. та перерахунок пенсії.

Щодо вимоги визнати дії Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області щодо не включення до підрахунку загального страхового стажу періоду роботи в кооперативі "Експрес" з 18.03.1988 р. по 04.01.1992 р., протиправними, а бездіяльність щодо не проведення перерахунку моє пенсії за віком, протиправною, то суд вважає їх такими, що задоволенню не підлягають, оскільки в матеріалах справи міститься рішення відповідного відділу щодо відмови позивачці в перерахунку пенсії.

Відтак, за наявності рішення суб`єкта владних повноважень, яке визнане судом протиправним, оскаржувані дії /бездіяльність поглинаються скасуванням прийнятого рішення, оскільки суб`єктом владних повноважень проявлено активну поведінку - прийнято рішення про відмову позивачці у перерахунку пенсії та прийняте відповідне рішення, яке створює для позивача відповідні наслідки.

Щодо питання про стягнення з відповідача збитків у вигляді витрат на юридичні послуги у розмірі 8370 гривень, суд зазначає наступне.

Відповідно до ч. 2-5 ст. 134 КАС України, за результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами, за винятком витрат суб`єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката.

Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Для визначення розміру витрат на правничу допомогу та з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги. Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

Суд, вирішуючи питання про визначення розміру витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами, враховує складність справи та надані адвокатом послуги.

Відповідно до практики Європейського суду з прав людини, про що, зокрема, відзначено у пункті 95 рішення у справі "Баришевський проти України" від 26.02.2015, пунктах 34-36 рішення у справі "Гімайдуліна і інших проти України" від 10.12.2009, пункті 80 рішення у справі "Двойних проти України" від 12.10.2006, пункті 88 рішення у справі "Меріт проти України" від 30.03.2004, пункті 268 рішення у справі "East/WestAllianceLimited" проти України" від 02.06.2014, заява № 19336/04, заявник має право на відшкодування судових та інших витрат лише у разі, якщо доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їх розмір обґрунтованим.

Як вбачається з поданих до суду матеріалів справи, позивач з метою отримання професійної правової допомоги укладено договір про надання правової допомоги від 29.01.2021 р. ТОВ «Харківський центр правової допомоги населенню» в особі касира-адміністратора ОСОБА_2 .

Відповідно до п. 1 вказаного договору, виконавець зобов`язується за дорученням замовника надати юридичні послуги, зазначені в п.1.2 цього договору, для чого зобов`язується вчинити фактичні та інші, пов`язані з ними дії в обсязі, обумовленому в договорі.

За п.1.2 договору, замовник доручає, а виконавець бере на себе зобов`язання надати замовнику юридичні послуги, а саме: проект скарги в ПФ району, проект скарги в ПФ Харківської області, проект запиту в ДПС, проект позовної заяви, консультація.

На підтвердження наданих послуг до матеріалів справи долучений акт надання юридичних послуг від 08.02.2021 р. на суму 8370.00 грн. з переліком виконаних робіт: правовий аналіз, заснований на матеріалах справи 3 год. вартістю 2710 грн., складання проекту адміністративного позову до ГУ ПФУ в Харківській області 2 год вартістю 2658 грн., складання проекту скарги до ГУ ПФУ в Харківській області 1 год вартістю 1141 грн., складання проекту скарги до районного ГУ ПФУ в Харківській області 1 год. вартістю 1041 грн., складання проекту запиту до ДПС 1 год. вартістю 820 грн. та копії фіскальних чеків від 01.02.2021 р. на суму 4 000.00 грн.; від 08.02.2021 на суму 3 770 грн.; від 29.01.2021 р. на суму 600.00 грн. (а.с. 23,56-57).

Разом з тим суд зауважує, що правовий аналіз, заснований на матеріалах справи не стосуються витрат, пов`язаних з розглядом справи в суді, не є правничою допомогою, наданою протягом розгляду справи, оскільки дії зі складання позовної заяви адвокатом включають в себе вивчення документів, аналіз діючого законодавства та судової практики, як передумови її складання.

Крім того, в якості витрат на правову допомогу в акті надання юридичних послуг зазначено про складання проектів скарг до ГУ ПФУ в Харківській області та до районного ГУ ПФУ в Харківській області, складання проекту запиту до ДПС, які матеріали адміністративної справи №520/1987/21 не містять.

Суд зазначає, що позивачем не надано належних в розумінні ст.73 КАС України доказів на підтвердження здійснення відповідних витрат на професійну правничу допомогу, суд доходить висновку про часткове задоволення вимоги щодо стягнення з ГУ ПФУ в Харківській області витрат на юридичні послуги у сумі 2658.00 грн. (витрати на складання проекту адміністративного позову)

Судовий збір підлягає розподілу відповідно до ст.139 КАС України.

Керуючись ст. ст. 243-246, 250, 255, 295, 297 КАС України, суд, -

В И Р І Ш И В:

Адміністративний позов задовольнити частково.

Визнати протиправним та скасувати рішення відділу з питань перерахунків пенсій № 16 управління застосування пенсійного законодавства Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області від 27.05.2020 р. щодо відмови ОСОБА_1 в перерахунку пенсії з додаванням стажу, згідно заяви від 26.05.2020 року.

Зобов`язання Головне управління Пенсійного фонду України в Харківській області повторно розглянути заяву ОСОБА_1 від 26.05.2020 року про зарахування до страхового стажу періоду роботи з 18.03.1988 р. по 04.01.1992 р. та перерахунок пенсії.

В іншій частині вимог позов залишити без задоволення

Стягнути з Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області за рахунок бюджетних асигнувань на користь ОСОБА_1 сплачений судовий збір в сумі 454 (чотириста п`ятдесят чотири) грн. 00 коп.

Стягнути з Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області за рахунок бюджетних асигнувань на користь ОСОБА_1 витрати на правничу допомогу у розмірі 2658 (дві тисячі шістсот п`ятдесят вісім) грн.00 коп.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження чи закриття апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку до Другого апеляційного адміністративного суду через Харківський окружний адміністративний суд шляхом подачі апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Суддя Зоркіна Ю.В.