Постанова № 9617597, 12.05.2010, Донецький окружний адміністративний суд

Україна

ДОНЕЦЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

12 травня 2010 р. справа № 2а-8056/10/0570

Постановлена у нарадчій кімнаті.

час прийняття постанови: <година >

Донецький окружний адміністративний суд в складі:

головуючогосудді Козаченка А.В.

при секретаріШалагіновій М.В.

за участю:

представника позивача Сіразієва М.М., Папакіца С.К.

представників відповідача Панасенко С.А.

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом Відкритого акціонерного товариства «Маріупольський дослідно-експериментальний завод» до Управління Пенсійного фонду України в Жовтневому районі м. Маріуполя Донецької області про скасування вимоги,

В С Т А Н О В И В:

Відкрите акціонерне товариство «Маріупольський дослідно-експериментальний завод» звернулося до Донецького окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Управління Пенсійного фонду України в Жовтневому районі м. Маріуполя Донецької області про скасування вимоги.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що відповідачем направлено вимогу від 11.03.2010р. щодо перерахування пенсійних внесків за січень 2010р.

На момент предявлення вимоги у позивача існує заборгованість по заробітній платі в сумі 2 млн. грн., яка виникла з квітня 2009 року по теперішній час.

Позивач вважає, що ця вимога є незаконною та підлягає скасуванню, оскільки сплата пенсійних внесків має пріоритет по відношенню до інших платежів, крім заробітної плати. При наявності заборгованості по заробітній платі стягнення пенсійних внесків здійснювати неможна.

На підставі викладеного просив скасувати вимогу відповідача від 11.03.2010р.

В судовому засіданні представник позивача позовні вимоги підтримав, просив їх задовольнити в повному обсязі.

Представник відповідача в судовому засіданні позовні вимоги не визнав, вважав їх необґрунтованими та такими, що не підлягають задоволенню, надав суду заперечення в яких зазначив, що відповідачем у повній відповідності з вимогами чинного законодавства винесено вимогу від 11.03.2010р. про сплату боргу, у звязку з чим просив відмовити в задоволенні позову.

Заслухавши пояснення представника позивача та представника відповідача, дослідивши матеріали справи, суд вважає, що позовні вимоги підлягають задоволенню з наступних підстав.

Так, судом встановлено, що статус Пенсійного фонду в Україні, його функції та правові основи визначено Законом України від 09.07.2003р. №1058-ІV “Про загальнообовязкове державне пенсійне страхування” (далі за текстом Закон №1058).

Відповідно до п. 2 ст. 5 Закону №1058 виключно цим Законом визначаються: принципи та структура системи загальнообовязкового державного пенсійного страхування; коло осіб, які підлягають загальнообовязковому державному пенсійному страхуванню; платники страхових внесків, їх права та обовязки; порядок нарахування, обчислення та сплати страхових внесків, стягнення заборгованості за цими внесками; види пенсійних виплат; умови набуття права та порядок визначення розмірів пенсійних виплат; пенсійний вік чоловіків та жінок, при досягненні якого особа має право на призначення пенсії за віком; мінімальний розмір пенсії за віком; порядок здійснення пенсійних виплат за загальнообовязковим державним пенсійним страхуванням; порядок використання коштів Пенсійного фонду та Накопичувального фонду; організація та порядок здійснення управління в системі загальнообовязкового державного пенсійного страхування.

Відповідач під час реалізації своїх завдань та функцій, встановлених законодавством України, є субєктом владних повноважень. Виходячи з наведеного, враховуючи субєктний склад та зміст правовідносин, які склалися між позивачем та відповідачем, справу належить розглядати у порядку адміністративного судочинства.

Відкрите акціонерне товариство “Маріупольський дослідно-експериментальний завод” (далі за текстом ВАТ “Маріупольський дослідно-експериментальний завод”) є юридичною особою (код ЄДРПОУ 00645211) та перебуває на обліку в Управлінні Пенсійного фонду України в Жовтневому районі м. Маріуполя Донецької області як платник страхових внесків на загальнообовязкове державне пенсійне страхування.

Позивач є страхувальником в розумінні статті 1 Закону України “Про загальнообовязкове державне пенсійне страхування” від 9 липня 2003 року № 1058, згідно якої страхувальники це роботодавці та інші особи, які відповідно до цього Закону сплачують страхові внески на загальнообовязкове державне пенсійне страхування.

Відповідно до ст.15 Закону України № 1058 позивач є страхувальником, тобто платником страхових внесків на загальнообовязкове державне пенсійне страхування.

З матеріалів справи вбачається, що у позивача склалася заборгованість зі сплати страхових внесків, у звязку з тим, що станом на момент розгляду справи позивач має заборгованість по заробітній платі.

Управлінням Пенсійного фонду України в Жовтневому районі м. Маріуполя Донецької області була сформована та надіслана на адресу позивача вимога №Ю 133 від 11.03.2010р. на суму 862941,81 грн., з урахуванням недоїмки, фінансових санкцій та пені.

Частиною 6 ст. 20 Закону України “Про загальнообовязкове державне пенсійне страхування” № 1058-IV від 09.07.2003 року визначено, що страхувальники зобовязані сплачувати страхові внески, нараховані за відповідний базовий звітний період, не пізніше ніж через 20 календарних днів із дня закінчення цього періоду. Базовим звітним періодом є: для страхувальників, зазначених у пунктах 1, 2, 4 статті 14 цього Закону, до яких відноситься і позивач, - календарний місяць.

Відповідно до абзацу 3 частини 3 статті 106 Закону № 1058 протягом десяти робочих днів із дня одержання вимоги про сплату недоїмки страхувальник зобовязаний сплатити суми недоїмки та суми фінансових санкцій.

Слід зазначити, що в разі здійснення протягом базового звітного періоду виплат (виплати доходу), на які відповідно до цього Закону нараховуються страхові внески, страхувальники одночасно з видачею зазначених сум зобовязані сплачувати авансові платежі у вигляді сум страхових внесків, що підлягають нарахуванню на зазначені виплати (дохід).

Перерахування страхових внесків здійснюється страхувальниками одночасно з одержанням (перерахуванням) коштів на оплату праці (виплати доходу), у тому числі в безготівковій чи натуральній формі або з виручки від реалізації товарів (послуг). При цьому фактичним одержанням (перерахуванням) коштів на оплату праці (виплати доходу) вважається одержання відповідних сум готівкою, зарахування на банківський рахунок одержувача, перерахування за дорученням одержувача на будь-які цілі, одержання товарів (послуг) або будь-яких інших матеріальних цінностей в рахунок зазначених виплат (доходу), фактичне здійснення із цих виплат (доходу) відрахувань, передбачених законодавством або за виконавчими документами, чи будь-яких інших відрахувань.

На підставі ст. 15 Закону України “Про оплату праці” оплата праці працівників підприємства здійснюється в першочерговому порядку. Всі інші платежі здійснюються підприємством після виконання зобовязань щодо оплати праці.

Статтею 24 цього закону встановлено, що своєчасність та обсяги виплати заробітної плати працівникам не можуть бути поставлені в залежність від здійснення інших платежів та їх черговості.

Згідно п. 12 ст. 20 Закону № 1058, у разі наявності в платника страхових внесків одночасно із зобовязаннями із сплати страхових внесків зобовязань із сплати податків, інших обовязкових платежів, передбачених законом, або зобовязань перед іншими кредиторами зобовязання із сплати страхових внесків виконуються в першу чергу і мають пріоритет перед усіма іншими зобовязаннями, крім зобовязань щодо виплати заробітної плати (доходу).

Таким чином, перерахування страхових внесків можливе лише одночасно з одержанням коштів на оплату праці, а тому, враховуючи наявність у позивача заборгованості з виплати заробітної плати працівникам підприємства, суд вважає передчасним винесення відповідачем оскаржуваної вимоги.

Відповідно до ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно з п. п. 1, 2 ч.3 ст. 2 КАС України, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності субєктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою повноваження надано.

Крім того, відповідно до ч.1 ст. 9 КАС України, суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого органи державної влади, органи місцевого самоврядування, їхні посадові і службові особи зобовязані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до п. 1 ч. 2 ст. 162 КАС України, у разі задоволення адміністративного позову суд може прийняти постанову про визнання протиправними рішення суб'єкта владних повноважень чи окремих його положень, дій чи бездіяльності і про скасування або визнання нечинним рішення чи окремих його положень, про поворот виконання цього рішення чи окремих його положень із зазначенням способу його здійснення, зобов'язання відповідача вчинити певні дії.

Відповідно до ч. 1 ст. 71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу. Згідно ч. 2 ст. 71 КАС України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності субєкта владних повноважень обовязок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Таким чином, виходячи з вищенаведених правових норм та досліджених обставин в їх сукупності, суд вважає, що відповідачем у судовому засіданні не доведено правомірність своїх дій щодо винесення вимоги від 11.03.2010р. №Ю 133, у звязку з чим вона підлягає скасуванню.

Відповідно до ч. 1 ст. 94 Кодексу адміністративного судочинства України, якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст.2-15, 17-18, 33-35, 41-42, 47-51, 56-59, 69-71, 79, 86, 87, 94, 99, 104-107, 110-111, 121, 122-143, 151-154, 158, 162, 163, 167, 185-186, 254 Кодексу адміністративного судочинства України,

П О С Т А Н О В И В:

Адміністративний позов Відкритого акціонерного товариства «Маріупольський дослідно-експериментальний завод» до Управління Пенсійного фонду України в Жовтневому районі м. Маріуполя Донецької області про скасування вимоги, задовольнити в повному обсязі.

Скасувати вимогу Управління Пенсійного фонду України в Жовтневому районі м.Маріуполя Донецької області від 11.03.2010 року №Ю 133 про сплату боргу по страхових внесках, фінансових санкціях (штрафів) та пені на загальнообовязкове державне пенсійне страхування.

Стягнути з Державного бюджету України на користь Відкритого акціонерного товариства «Маріупольський дослідно-експериментальний завод» витрати по сплаті судового збору у розмірі 3,40 гривень.

Постанова в повному обсязі складена 17.05.2010 року.

Заява про апеляційне оскарження постанови суду подається протягом десяти днів з дня її проголошення, а в разі складення постанови у повному обсязі - з дня складення в повному обсязі - до Донецького апеляційного адміністративного суду через Донецький окружний адміністративний суд.

Якщо постанову було проголошено у відсутності особи, яка бере участь у справі, то строк подання заяви про апеляційне оскарження обчислюється з дня отримання нею копії постанови.

Апеляційна скарга на постанову суду подається до Донецького апеляційного адміністративного суду через Донецький окружний адміністративний суд протягом двадцяти днів після подання заяви про апеляційне оскарження.

Апеляційна скарга може бути подана без попереднього подання заяви про апеляційне оскарження, якщо скарга подається у строк, встановлений для подання зяви про апеляційне оскарження.

Суддя Козаченко А.В.