Рішення № 96173385, 12.04.2021, Дніпропетровський окружний адміністративний суд

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

12 квітня 2021 року Справа № 160/1325/21 Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого суддіПрудника С.В. розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін у місті Дніпро адміністративну справу за позовною заявою ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити певні дії, -

ВСТАНОВИВ:

27 січня 2021 року до Дніпропетровського окружного адміністративного суду надійшла позовна заява ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області, в якій позивач просить суд:

- визнати протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області (49094, м. Дніпро, вул. Набережна Перемоги, буд. 26, ЄДРПОУ 21910427) щодо відмови у призначенні пенсії за віком від 20.11.2020 року за листом №0400-010302-8/112851 від 26.11.2020 ОСОБА_1 , ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , що мешкає за адресою: АДРЕСА_1 , паспорт: НОМЕР_1 , виданий Красногвардійським РВ УМВС України в Дніпропетровській обл., 01 вересня 1998 року, РНКОПП НОМЕР_2 ) у зв`язку з відсутністю необхідного трудового (страхового) стажу;

- зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області (49094, м. Дніпро, вул. Набережна Перемоги, буд. 26, ЄДРПОУ 21910427) включити період роботи з 25.08.1977 року по 11.12.1979 рік, з 25.12.1979 року по 11.03.1985 рік, з 01.03.1985 року по 25.12.1985 рік, з 28.12.1985 року по 03.05.1996 рік, з 29.02.1996 року, діяльність, як фізична-особа підприємець (по фіксованому патенту), з 01.01.1998 року по 31.12.2004 року, з 01.07.2005 року по 01.01.2011 року, з 01.03.2011 року по 01.04.2011 року, ОСОБА_1 , ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , що мешкає за адресою: АДРЕСА_1 , паспорт: НОМЕР_1 , виданий Красногвардійським РВ УМВС України в Дніпропетровській обл., 01 вересня 1998 року, РНКОПП НОМЕР_2 ) до загального трудового (страхового) стажу;

- зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області (49094, м. Дніпро, вул. Набережна Перемоги, буд. 26, ЄДРПОУ 21910427) призначити пенсію за віком з 24 жовтня 2020 року, ОСОБА_1 , ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , що мешкає за адресою: АДРЕСА_1 , паспорт: НОМЕР_1 , виданий Красногвардійським РВ УМВС України в Дніпропетровській обл., 01 вересня 1998 року, РНКОПП НОМЕР_2 ).

Означені позовні вимоги вмотивовані тим, що відмова ПФУ у призначенні пенсії за вислугою років є безпідставною та протиправною, оскільки відповідальним за заповнення трудової книжки вперше, в тому числі і внесення до неї записів на першій сторінці (титульному аркуші) трудової книжки, є підприємство роботодавець, а відтак відсутня вина позивача в тому, що трудову книжку роботодавцем оформлено із порушенням. До того ж, такі аргументи ПФУ як: з 01.03.1985 року по 25.12.1985 року дата прийняття не відповідає даті в підставі; з 28.12.1985 року по 03.05.1996 року відсутнє перейменування підприємства; відсутність уточнюючих довідок взагалі суперечать вимогам діючого законодавства України та усталеної судової практики.

05.03.2021 року від ГУ ПФУ в Дніпропетровській області до суду надійшов відзив на позовну заяву, в якому відповідач щодо задоволення позовних вимог заперечує. В мотивування означеного відповідач посилається на те, що за даними трудової книжки до страхового стажу не враховані періоди, які не відповідають вимогам Інструкції про порядок ведення трудових книжок на підприємствах, в установах і організаціях від 20.06.1974 № 162, а саме: з 28.12.1985 року по 03.05.1996 року відсутнє найменування підприємства, на печатці відсутній код ОКПО. Згідно п.2.14 Інструкції, у графі 3 розділу "Відомості про роботу" як заголовок пишеться повне найменування підприємства. Відповідно до п.4.1 Інструкції при звільненні робітника чи службовця всі записи про роботу, а також інші записи внесені в трудову книжку за період роботи на даному підприємстві засвідчуються підписом керівника підприємства чи спеціально уповноваженої особи та печаткою підприємства чи печаткою відділу кадрів. Відповідно до ст. 11 Закону № 1058 загальнообов`язковому державному пенсійному страхуванню підлягають, зокрема, фізичні особи - суб`єкти підприємницької діяльності, у тому числі ті, які обрали особливий спосіб оподаткування (фіксований податок, єдиний податок, фіксований сільськогосподарський податок, придбали спеціальний торговий патент).Відповідно до пункту 2.1 Порядку подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій до 31.12.2017 року період здійснення фізичною особою підприємницької діяльності, крім осіб, які здійснювали підприємницьку діяльність за спрощеною системою оподаткування, з 01 липня 2000 року підтверджується довідкою із бази даних реєстру застрахованих осіб за інформацією даних персоніфікованого обліку. Період здійснення фізичною особою підприємницької діяльності за спрощеною системою оподаткування до 01 січня 2004 року підтверджується спеціальним торговим патентом або свідоцтвом про сплату єдиного податку, або патентом про сплату фіксованого розміру прибуткового податку з громадян, або довідкою про сплату страхових внесків, а з 01 січня 2004 року - довідкою із бази даних реєстру застрахованих осіб за інформацією відділу персоніфікованого обліку, а також із застосуванням фіксованого податку з 01 січня 1998 року по 30 червня 2000 року включно надається довідка про реєстрацію як суб`єкта підприємницької діяльності. Починаючи з 01.01.2018 року відповідно до пункту 3-1 розділу XV Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" до страхового стажу для визначення права на призначення пенсії згідно із ст. 26 цього Закону включаються періоди ведення підприємницької діяльності із застосуванням спрощеної системи оподаткування, а також із застосуванням системи фіксованого податку: з 01 січня 1998 року по 30 червня 2000 року включно, що підтверджується довідкою про реєстрацію як суб`єкта підприємницької діяльності; з 01 липня 2000 року по 31 грудня 2017 року включно, за умови сплати страхових внесків (єдиного внеску) незалежно від сплаченого розміру (крім випадків звільнення від сплати єдиного внеску). Постановою Кабінету Міністрів України від 03.10.2018 року № 793, що набрала законної сили 05.10.2018 року внесені зміни до пункту 4 Порядку підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній. З урахуванням внесених змін періоди провадження підприємницької діяльності із застосування спрощеної системи оподаткування, в тому числі із застосуванням фіксованого податку з 01.01.1998 року по 31.12.2003 року при призначенні пенсії після 05.10.2018 року зараховується до трудового стажу фізичних осіб підприємців на підставі довідки про реєстрацію особи як суб`єкта підприємницької діяльності незалежно від сплати страхових внесків.

Не зараховано до страхового стажу період роботи позивача як фізичної особи - підприємця в 1996, 1997 роках, оскільки неможливо встановити на якій системі оподаткування в цей період перебував позивач. 2010 рік не зараховано до страхового стажу позивача, оскільки в Реєстрі застрахованих осіб повністю відсутні дані про нарахування заробітної плати та сплату страхових внесків за 2010 рік. Таким чином, згідно наданих позивачем документів можливо зарахувати до загального трудового стажу позивача 20 років 1 місяць 16 днів, що недостатньо для призначення пенсії за віком відповідно до ст. 26 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування". Періоди роботи, які позивач просить зобов`язати Головне управління включити до його страхового стажу, крім вищеперерахованих, вже зараховано до його загального стажу роботи. Відповідно абзацу другому ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України, тому при призначенні, перерахунку та виплаті пенсій Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області керується нормами чинного пенсійного законодавства. Відповідно до ст. 58 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" Пенсійний фонд є органом, який призначає пенсію та підготовляє документи для її виплати. Тобто, Пенсійний фонд має виключну компетенцію в питаннях призначення пенсії. Суд не може підміняти пенсійний орган, уповноважений на виконання функцій з розрахунку та призначення пенсій громадянам, та на свій розсуд розраховувати страховий стаж позивача.

19.03.2021 року до суду від ОСОБА_1 надійшла відповідь на відзив на позовну заяву, в якій позивач зазначив про безпідставність та необґрунтованість доводів, які викладені ПФУ у відзиві на позовну заяву.

За відомостями з витягу з протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 27.01.2021 року зазначена вище справа розподілена та 28.01.2021 року передана судді Пруднику С.В.

Ухвалою суду від 01.02.2021 року означену позовну заяву залишено без руху, позивачу надано строк для усунення недоліків позовної заяви протягом 5 (п`яти) робочих днів, з моменту отримання копії даної ухвали, шляхом надання до суду: оригіналу документа про сплату судового збору в розмірі 908 грн.

У встановлений ухвалою суду від 01.02.2021 року строк позивач усунув недоліки адміністративного позову.

Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 10.02.2021 року відкрито провадження в адміністративній справі, призначено розгляд за правилами спрощеного провадження без виклику учасників справи.

Справа розглянута в межах строку розгляду справи за правилами спрощеного позовного провадження, встановленого статтею 258 Кодексу адміністративного судочинства України - в межах шістдесяти днів із дня відкриття провадження у справі.

Дослідивши всі документи і матеріали, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд вважає позовні вимоги такими, що підлягають частковому задоволенню, виходячи з наступних підстав.

Судом установлено, так як убачається зі змісту позову, та не заперечується ПФУ у відзиві на позовну заяву, позивач, ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , 20.11.2020 року звернувся до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області із заявою про призначення пенсії за віком відповідно до Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування».

Рішенням № 0400-010302-8/112851 від 26.11.2020 року «Про відмову в призначення пенсії» у вигляді листа відділом з питань пенсій управління застосування пенсійного законодавства Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області відмовлено позивачу у призначенні пенсії за віком.

В обґрунтування даної відмови відповідачем зазначено про те, що за даними трудової книжки до страхового стажу не враховані періоди, які не відповідають вимогами Інструкції про порядок ведення трудових книжок на підприємствах, в установах і організаціях від 20.06.1974 року №162, а саме: з 01.03.1985 року по 25.12.1985 року дата прийняття не відповідає даті в підставі; з 28.12.1985 року по 03.05.1996 року відсутнє перейменування підприємства. А також, відповідач вказав, що оскільки уточнюючі довідки дані позивачем не були, зарахувати до загального страхового стажу вищевказані періоди немає можливості.

Окрім цього, у відзиві на позовну заяву ПФУ зазначило, що не зараховано до страхового стажу період роботи позивача як фізичної особи - підприємця в 1996, 1997 роках, оскільки неможливо встановити на якій системі оподаткування в цей період перебував позивач. 2010 рік не зараховано до страхового стажу позивача, оскільки в Реєстрі застрахованих осіб повністю відсутні дані про нарахування заробітної плати та сплату страхових внесків за 2010 рік.

Вважаючи такі дії відповідача протиправними та такими, що не ґрунтуються на нормах чинного законодавства, позивач звернувся з даним позовом до суду.

Вирішуючи спірні правовідносини, суд зазначає наступне.

Частиною другою статті 19 Конституції України встановлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Пенсійний фонд України є центральним органом виконавчої влади, діяльність якого спрямовується і координується Кабінетом Міністрів України через Міністра соціальної політики України. Пенсійний фонд України у своїй діяльності керується Конституцією України та законами України, актами Президента України та Кабінету Міністрів України, наказами Міністерства соціальної політики України, іншими актами законодавства України, а також дорученнями Президента України та Міністра.

Отже, відповідач має діяти в межах та у спосіб, встановлених законодавчих норм.

У статті 46 Конституції України закріплено право громадян на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.

Принципи, засади і механізми функціонування системи загальнообов`язкового державного пенсійного страхування, призначення, перерахунку і виплати пенсій, надання соціальних послуг визначає Закон України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" №1058-IV від 09.07.2003 (далі - Закон №1058).

Відповідно до частин 1-3 статті 24 Закону №1058 страховий стаж - період (строк), протягом якого особа підлягає загальнообов`язковому державному пенсійному страхуванню та за який щомісяця сплачені страхові внески в сумі не меншій, ніж мінімальний страховий внесок.

До страхового стажу для обчислення розміру пенсії за віком, з якого обчислюється розмір пенсії по інвалідності або у зв`язку з втратою годувальника, крім наявного страхового стажу, зараховується також на загальних підставах відповідно період з дня встановлення інвалідності до досягнення застрахованою особою віку, передбаченого частиною першою статті 26 цього Закону, та період з дня смерті годувальника до дати, коли годувальник досяг би віку, передбаченого частиною першою статті 26 цього Закону.

Період, протягом якого особа, яка підлягала загальнообов`язковому державному соціальному страхуванню на випадок безробіття, отримувала допомогу по безробіттю (крім одноразової її виплати для організації безробітним підприємницької діяльності) та матеріальну допомогу у період професійної підготовки, перепідготовки або підвищення кваліфікації, включається до страхового стажу.

Відповідно до частини 1 статті 26 Закону №1058 особи мають право на призначення пенсії за віком після досягнення віку 60 років за наявності страхового стажу не менше 15 років по 31 грудня 2017 року.

Починаючи з 1 січня 2018 року право на призначення пенсії за віком після досягнення віку 60 років мають особи за наявності страхового стажу:

з 1 січня 2018 року по 31 грудня 2018 року - не менше 25 років;

з 1 січня 2019 року по 31 грудня 2019 року - не менше 26 років;

з 1 січня 2020 року по 31 грудня 2020 року - не менше 27 років;

з 1 січня 2021 року по 31 грудня 2021 року - не менше 28 років;

з 1 січня 2022 року по 31 грудня 2022 року - не менше 29 років;

з 1 січня 2023 року по 31 грудня 2023 року - не менше 30 років;

з 1 січня 2024 року по 31 грудня 2024 року - не менше 31 року;

з 1 січня 2025 року по 31 грудня 2025 року - не менше 32 років;

з 1 січня 2026 року по 31 грудня 2026 року - не менше 33 років;

з 1 січня 2027 року по 31 грудня 2027 року - не менше 34 років;

починаючи з 1 січня 2028 року - не менше 35 років.

До досягнення віку, встановленого абзацами першим і другим цієї частини, право на пенсію за віком за наявності відповідного страхового стажу мають жінки 1961 року народження і старші після досягнення ними такого віку:

55 років - які народилися по 30 вересня 1956 року включно;

55 років 6 місяців - які народилися з 1 жовтня 1956 року по 31 березня 1957 року;

56 років - які народилися з 1 квітня 1957 року по 30 вересня 1957 року;

56 років 6 місяців - які народилися з 1 жовтня 1957 року по 31 березня 1958 року;

57 років - які народилися з 1 квітня 1958 року по 30 вересня 1958 року;

57 років 6 місяців - які народилися з 1 жовтня 1958 року по 31 березня 1959 року;

58 років - які народилися з 1 квітня 1959 року по 30 вересня 1959 року;

58 років 6 місяців - які народилися з 1 жовтня 1959 року по 31 березня 1960 року;

59 років - які народилися з 1 квітня 1960 року по 30 вересня 1960 року;

59 років 6 місяців - які народилися з 1 жовтня 1960 року по 31 березня 1961 року;

60 років - які народилися з 1 квітня 1961 року по 31 грудня 1961 року.

Як встановлено матеріалами справи та не заперечується відповідачем, на час звернення позивача із заявою про призначення пенсії за віком, позивач досяг 60 років.

Частиною 1 статті 44 Закону №1058 встановлено, що заява про призначення (перерахунок) пенсії та необхідні документи подаються до територіального органу Пенсійного фонду або до уповноваженого ним органу чи уповноваженій особі в порядку, визначеному правлінням Пенсійного фонду за погодженням із центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сферах трудових відносин, соціального захисту населення, особисто або через представника, який діє на підставі виданої йому довіреності, посвідченої нотаріально.

Органи Пенсійного фонду мають право вимагати відповідні документи від підприємств, організацій і окремих осіб, видані ними для оформлення пенсії, а також в необхідних випадках перевіряти обґрунтованість їх видачі та достовірність поданих відомостей про осіб, які підлягають загальнообов`язковому державному пенсійному страхуванню, умови їх праці та інших відомостей, передбачених законодавством для визначення права на пенсію. На такі перевірки не поширюється дія положень законодавства про здійснення державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності (частина 3 статті 44 Закону №1058).

Також, приписами пункту 3.3 розділу 3 Порядку подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування", затвердженого постановою правління Пенсійного фонду України від 25.11.2005 року № 22-1 (далі - Порядок №22-1) встановлено, що орган, що призначає пенсію надає: роз`яснення підприємствам, установам, організаціям та особам з питань призначення та виплати пенсій; у разі необхідності бланки документів; допомогу особам, зазначених у п. 1.1 і 1.2 розділу І вказаного порядку, щодо одержання відсутніх документів для призначення пенсії; у разі необхідності - допомогу щодо визначення права на пенсію до звільнення особи з посади, яка дає право на її призначення.

Пунктом 4.2 розділу 4 Порядку №22-1 передбачено, що при прийманні документів орган, що призначає пенсію:

1) перевіряє правильність оформлення заяви, відповідність викладених у ній відомостей про особу даним паспорта та документам про стаж;

2) перевіряє зміст і належне оформлення наданих документів;

3) перевіряє копії відповідних документів, фіксує й засвідчує виявлені розбіжності (невідповідності).

Орган, що призначає пенсію, має право вимагати від підприємств, установ та організацій, фізичних осіб дооформлення у тримісячний строк з дня подання заяви прийнятих і подання додаткових документів, передбачених законодавством, а також перевіряти обґрунтованість їх видачі;

4) видає пам`ятку пенсіонеру (додаток 4), копія якої зберігається у пенсійній справі.

З аналізу викладених норм слід дійти висновку, що у разі сумніву органу, що призначає пенсію, у належності та обґрунтованості поданих заявником документів, в нього є право перевірити надані заявником документи шляхом звернення до установ, підприємств, організацій, де працював заявник, із відповідними запитами.

Статтею 62 Закону України "Про пенсійне забезпечення" та пунктом 1 Порядку підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України № 637 від 12.08.1993 року, передбачено що трудова книжка є основним документом, що підтверджує стаж роботи.

Відповідач в обґрунтування відмови у призначенні пенсії позивачу посилається на те, що з 01.03.1985 року по 25.12.1985 року дата прийняття не відповідає даті в підставі; з 28.12.1985 року по 03.05.1996 року відсутнє перейменування підприємства. Оскільки уточнювальні довідки надані не були, зарахувати до загального страхового стажу вищевказані періоди немає можливості. На підставі наданих документів страховий стаж для призначення пенсії становить 14 років 1 місяць 6 днів. Відповідно до ст. 26 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» стаж необхідний для призначення пенсії у 2020 складає 27 років. У зв`язку з відсутністю необхідного страхового стажу у призначенні пенсії відмовлено.

З цього приводу суд вважає за необхідне зазначити наступне.

Відповідно до пункту 1.1. Інструкції про ведення трудових книжок, яка затверджена наказом Міністерства праці України, Міністерства юстиції України, Міністерства соціального захисту населення України від 29.07.1993 року №58 (далі - Інструкція №58) трудова книжка є основним документом про трудову діяльність працівника.

Трудові книжки ведуться на всіх працівників, які працюють на підприємстві, в установі, організації (далі - підприємство) усіх форм власності або у фізичної особи понад п`ять днів, у тому числі осіб, які є співвласниками (власниками) підприємств, селянських (фермерських) господарств, сезонних і тимчасових працівників, а також позаштатних працівників за умови, якщо вони підлягають державному соціальному страхуванню.

Відповідно до пунктів 2.3, 2.4 Інструкції №58 записи в трудовій книжці при звільненні або переведенні на іншу роботу повинні провадитись у точній відповідності з формулюванням чинного законодавства і з посиланням на відповідну статтю, пункт закону.

Усі записи в трудовій книжці про прийняття на роботу, переведення на іншу постійну роботу або звільнення, а також про нагороди та заохочення вносяться власником або уповноваженим ним органом після видання наказу (розпорядження), але не пізніше тижневого строку, а в разі звільнення - у день звільнення і повинні точно відповідати тексту наказу (розпорядження).

Записи виконуються арабськими цифрами (число і місяць двозначними).

Записи виконуються акуратно, ручкою кульковою або з пером, чорнилом чорного, синього або фіолетового кольорів, і завіряються печаткою запис про звільнення, а також відомості про нагородження та заохочення.

Суд зазначає, що обов`язок належного оформлення документів покладається не на працівника, а на роботодавця чи інших уповноважених осіб.

Формальні неточності у документах, за загальним правилом, не можуть бути підставою для обмеження особи у реалізації конституційного права на соціальний захист. Та обставина, що уповноважена особа підприємства (установи), де працювала позивач не засвідчила запис в трудовій книжці позивача печаткою належного підприємства або здійснила запис не у точній відповідності з формуванням чинного законодавства і з посиланням на відповідну статтю, пункт закону, не робить такі записи неправдивими. Відповідач не позбавлений права перевірити інформацію, яка зазначена у трудовій книжці, як того вимагає частина 3 статті 44 Закону №1058.

Окрім цього, відповідачем взагалі не зазначено у своєму рішенні підстави щодо зарахування або не зарахування до страхового стажу періодів з 01.03.1985 року по 25.12.1985 року, з 28.12.1985 року по 03.05.1996 року, оскільки дані періоди підтверджені відповідними записами у трудовій книжці позивача (Серія НОМЕР_3 ).

З огляду на зазначене, недотримання правил ведення трудової книжки може мати негативні наслідки саме для особи, яка допустила такі порушення, а не для робітника, а отже, й не може впливати на її особисті права.

Аналогічна позиція висловлена Верховним Судом в постанові від 06.02.2018р. по справі №677/277/17.

Також, Верховний Суд у постанові від 06.03.2018р. по справі№ 754/14898/15-а дійшов висновку, що підставою для призначення пенсії на пільгових умовах є відповідний стаж роботи, а не дотримання усіх формальних вимог при заповненні трудової книжки. ПФУ не врахувало, що не усі недоліки записів у трудовій книжці можуть бути підставою для неврахування відповідного стажу, оскільки визначальним є підтвердження факту зайнятості особи на відповідних роботах, а не правильність записів у трудовій книжці.

Суд звертає увагу, що згідно з пунктом 4.7 Порядку № 22-1 право особи на одержання пенсії установлюється на підставі всебічного, повного і об`єктивного розгляду всіх поданих документів органом, що призначає пенсію.

Отже, відповідач в межах своїх повноважень, зобов`язаний розглянути та за необхідності перевірити відповідність поданих для призначення пенсії документів, зокрема, записів у трудовій книжці, визначити на їх підставі достатність або відсутність підстав для призначення позивачу пенсії за віком.

Тобто, на думку суду, трудова книжка позивача містить інформацію про трудовий стаж з відповідними записами про навчання та роботу позивача в за вказані періоди, а також містить посилання на відповідні накази на підставі яких зроблено записи.

Таким чином, суд приходить до висновку про безпідставність встановлення страхового стажу позивача в порядку, визначеному згідно Постанови Кабінету Міністрів України від 12.09.1993р. № 637 «Про затвердження порядку підтвердження трудового стажу для призначення пенсії за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній».

Відтак, відмова ГУ ПФУ в Дніпропетровській області про призначення пенсії позивачу, яка викладена у листі від 26.11.2020 року за №0400-010302-8/112851 «Про відмову у призначенні пенсії» є протиправною та підлягає до скасування.

З огляду на викладене та враховуючи те, що відповідність поданих ОСОБА_1 документів для призначення пенсії була досліджена відповідачем поверхнево, неповно та не всебічно у суду відсутня можливість задоволення позову в частині зобов`язання відповідача призначити позивачу пенсію за віком.

Отже, відповідач, відмовляючи позивачу у призначенні пенсії за віком не надав оцінку відомостям наявним або відсутнім в трудовій книжці позивача, в той час як суд, як орган уповноважений виключно на перевірку законності та обґрунтованості рішення суб`єкта владних повноважень, позбавлений можливості приймати таке рішення, оскільки це буде свідчити про перебирання на себе судом повноважень наданих виключно органу Пенсійного фонду.

Аналогічний правовий висновок міститься, зокрема, у постанові Верховного Суду від 04.04.2019 у справі №204/362/17.

Отже, аналізуючи вище наведене, на думку суду, періоди з 01.03.1985 року по 25.12.1985 року, з 28.12.1985 року по 03.05.1996 року, повинні зарахуватися до стажу під час призначення пенсії позивачу органом ПФУ, оскільки наявність останніх підтверджено відповідними записами у трудовій книжці позивача (Серія НОМЕР_3 ).

Окрім того, задля захисту порушеного права позивача, суд вважає, що періоди з 25.08.1977 року по 11.12.1979 рік, з 25.12.1979 року по 11.03.1985 рік, повинні також зарахуватися до стажу під час призначення пенсії позивачу органом ПФУ.

Стосовно зарахування періодів роботи позивача у якості фізичної особи-підприємця до страхового стажу, суд вважає за необхідне зазначити наступне.

Так, у позові позивач просить зобов`язати ПФУ зарахувати до страхового стажу період роботи з 29.02.1996 року, діяльність, як фізична-особа підприємець (по фіксованому патенту), з 01.01.1998 року по 31.12.2004 року, з 01.07.2005 року по 01.01.2011 року, з 01.03.2011 року по 01.04.2011 року.

При цьому, суд зазначає, що позивач просить суд зобов`язати ПФУ зарахувати період роботи як фізичної особи-підприємця з 29.02.1996 року, однак, по який саме період у позові не зазначає.

Так само і у відзиві на позовну заяву ПФУ зазначило про те, що не зараховано до страхового стажу період роботи позивача як фізичної особи - підприємця в 1996, 1997 роках, оскільки неможливо встановити на якій системі оподаткування в цей період перебував позивач.

Між тим, на думку суду, у даній справі суд вважає, що предметом дослідження слід визначити як періоди роботи позивача у якості фізичної особи-підприємця - з 29.02.1996 року по 31.12.1997 року, з 01.01.1998 року по 31.12.2004 року, з 01.07.2005 року по 01.01.2011 року, з 01.03.2011 року по 01.04.2011 року з огляду на наступне.

Так, відповідно до частин 1, 2, 4 статті 24 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» страховий стаж - це період (строк), протягом якого особа підлягає загальнообов`язковому державному пенсійному страхуванню та за який щомісяця сплачені страхові внески в сумі не меншій, ніж мінімальний страховий внесок.

Страховий стаж обчислюється територіальними органами Пенсійного фонду відповідно до вимог цього Закону за даними, що містяться в системі персоніфікованого обліку, а за періоди до впровадження системи персоніфікованого обліку - на підставі документів та в порядку, визначеному законодавством, що діяло до набрання чинності цим Законом. Періоди трудової діяльності та інші періоди, що враховувалися до стажу роботи для призначення пенсії до набрання чинності зазначеним Законом, зараховуються до страхового стажу в порядку і на умовах, передбачених законодавством, що діяло раніше, крім випадків, передбачених цим Законом.

Згідно з підпункту 2 пункту 2.1 Порядку подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», затвердженого постановою правління Пенсійного фонду України 25 листопада 2005 № 22-1, (в редакції постанови правління ПФУ від 07 липня 2014 №13-1) (далі Порядок №22-1), до заяви про призначення пенсії додаються документи про стаж, що визначені Порядком підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів в ній, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 12 серпня 1993 № 637 (далі Порядок №637).

Відповідно до цього Порядку № 637 час роботи осіб, що займаються підприємницькою діяльністю, заснованою на приватній власності і на виключно їх праці, за період до 1 травня 1993 року зараховується в трудовий стаж за наявності довідки Пенсійного фонду України про сплату страхових внесків. Період здійснення фізичною особою підприємницької діяльності по загальній системі оподаткування до 01 липня 2000 зараховується в страховий стаж за умови надання документів про сплату страхових внесків.

Відповідно до підпункту 2 п. 2.1 Порядку № 22-1, Період здійснення фізичною особою підприємницької діяльності, крім осіб, які здійснювали підприємницьку діяльність за спрощеною системою оподаткування, з 01 липня 2000 підтверджується довідкою із бази даних реєстру застрахованих осіб за інформацією відділу персоніфікованого обліку. Період здійснення фізичною особою підприємницької діяльності за спрощеною системою оподаткування до 01 січня 2004 підтверджується спеціальним торговим патентом, або свідоцтвом про сплату єдиного податку, або патентом про сплату фіксованого розміру прибуткового податку з громадян, або довідкою про сплату страхових внесків, а з 01 січня 2004 - довідкою із бази даних реєстру застрахованих осіб за інформацією відділу персоніфікованого обліку.

Отже, належними доказами, якими підприємець може підтвердити свій стаж можуть бути документи про сплату страхових внесків, а саме до 01 липня 2000 довідка Пенсійного фонду України про сплату страхових внесків, після 01 липня 2000 довідка із бази даних реєстру зарахованих осіб за інформацією відділу персоніфікованого обліку.

Зазначений висновок суду відповідає позиції Верховного Суду, викладеному у постанові від 26.10.2018 у справі №643/20104/15-а.

Однак, позивачем ні до пенсійного органу, ні під час розгляду даної справи не надано належних доказів про сплату страхових внесків за період з 29.02.1996 року по 31.12.1997 рік.

Листом Головного управління ДПС у Дніпропетровській області від 06.11.2020 року на лист позивачу від 27.10.2020 року №130959/10 повідомило останньому про те, що ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_2 ) перебував на обліку як фізична особа- підприємець в Чечелівській ДПІ ГУ ДПС у Дніпропетровській області з 29.02.1996 р. по 27.01.2015 р. , з 27.01.2015 р. стан платника 16 ( припинено, ліквідовано, закрито). Відповідно до наказу від 10.01.2001 № 3 " Про впровадження в промислову експлуатацію програмного забезпечення , інтегрованого в АІС " Облік податків та платежів" АІС " Облік податків та платежів " по фізичних особах введено в експлуатацію з 2001 року, в зв`язку з чим надати дані до 2001 року немає технічної можливості. В період з 01.01.2001 року по 31.12.2011 року ФОП ОСОБА_1 працював на системі оподаткування зі сплатою фіксованого патенту відповідно до Декрету Кабінету Міністрів України від 26 12.1992р. № 13-92 " Про прибутковий податок з громадян". Згідно постанови Кабінету Міністрів України „Про внесення змін до п.4 Порядку підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій при відсутності трудової книжки або відповідних записів в ній " від 03.10.2018 р. №793 - з 1 січня 1998 року по 31 грудня 2003р. для підтвердження стажу необхідна довідка щодо реєстрації особи у якості суб`єкта підприємницької діяльності. У зв`язку з обмеженим терміном зберігання особових рахунків платників податків і зборів (обов`язкових платежів) облікові справи платників податків і зборів (обов`язкових платежів) зберігаються протягом 5 років після припинення діяльності, надати інформацію щодо системи оподаткування за період з 29.02.1996 р. по 31.12.2010 р. року не має можливості.

Водночас, згідно доводів позивача спірний період з 29.02.1996 року здійснення підприємницької діяльності підлягає врахуванню до страхового стажу на підставі сертифікату на право провадження торгівельної діяльності №706 від 08 квітня 1996 року; ліцензії №024069 від 19 листопада 1997 року; свідоцтва №66731403 від 29 лютого 1996 року; свідоцтва серії В02 від 29.02.1996 року.

Однак, надані документи не є достатніми доказами, які підтверджують факт сплати позивачем внесків до Пенсійного фонду під час перебування позивача у якості фізичної особи-підприємця.

Належними доказами, якими підприємець може підтвердити свій стаж є наявність доказів сплати страхових внесків до Пенсійного фонду України або наявність спеціального торгового патенту, свідоцтва про сплату єдиного податку, патенту про сплату фіксованого розміру прибуткового податку з громадян тощо.

Враховуючи вищевказані положення нормативно-правових актів, суд вважає, що період роботи позивача у якості фізичної особи-підприємця з 29.02.1996 року по 31.12.1997 року на законодавчому рівні було передбачено зарахування до страхового (трудового) стажу для обчислення пенсій періоду здійснення підприємницької діяльності за умови сплати підприємцями страхових внесків до Пенсійного фонду України, які підлягали обов`язковій реєстрації як платники внесків в органах пенсійного фонду.

Отже наявність належних та допустимих доказів, які б підтвердили право позивача на зарахування до його страхового стажу періоду здійснення підприємницької діяльності з 29.02.1996 року по 31.12.1997 року судом не встановлено.

Стосовно зарахування до загального стажу ОСОБА_1 періоду ведення підприємницької діяльності з 01.01.1998 року по 31.12.2004 року, з 01.07.2005 року по 01.01.2011 року, з 01.03.2011 року по 01.04.2011 року, то такі періоди підлягають зарахуванню, оскільки дані періоди підтверджені фактом сплати страхових внесків позивачем відповідно до виписки Форми ОК-5 «Індивідуальні відомості про застраховану особу» від 14.12.2020 року.

Що стосується обраного позивачем способу захисту порушеного права, суд зазначає наступне.

Частиною 2 статті 245 КАС України визначено, що у разі задоволення позову суд може прийняти рішення, зокрема, про:

-визнання протиправним та скасування індивідуального акта чи окремих його положень (пункт 2);

-визнання дій суб`єкта владних повноважень протиправними та зобов`язання утриматися від вчинення певних дій (пункт 3);

-визнання бездіяльності суб`єкта владних повноважень протиправною та зобов`язання вчинити певні дії (пункт 4);

-інший спосіб захисту прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб`єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб`єктів владних повноважень, який не суперечить закону і забезпечує ефективний захист таких прав, свобод та інтересів (пункт 10).

Стаття 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (право на ефективний засіб юридичного захисту) гарантує, що кожен, чиї права та свободи, визнані в цій Конвенції, було порушено, має право на ефективний засіб юридичного захисту в національному органі, навіть якщо таке порушення було вчинене особами, які здійснювали свої офіційні повноваження.

Під ефективним засобом (способом) необхідно розуміти такий, що призводить до потрібних результатів, наслідків, дає найбільший ефект. Тобто ефективний спосіб захисту повинен забезпечити поновлення порушеного права, бути адекватним наявним обставинам.

Отже, обираючи спосіб захисту порушеного права, слід зважати й на його ефективність з точки зору статті 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.

З практики Європейського суду витікає наступне: в національному праві має бути передбачено засіб правового захисту від довільних втручань органів державної влади в права, гарантовані Конвенцією. Будь-яка законна підстава для здійснення дискреційних повноважень може створити юридичну невизначеність, що є несумісною з принципом верховенства права без чіткого визначення обставин, за яких компетентні органи здійснюють такі повноваження, або, навіть, спотворити саму суть права. Отже, законом повинно з достатньою чіткістю бути визначено межі дискреції та порядок її здійснення, з урахуванням легітимної мети певного заходу, аби убезпечити особі адекватний захист від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Конкретна норма закону повинна містити досить чіткі положення про рамки і характер здійснення відповідних дискреційних повноважень, наданих органам державної влади. У разі, якщо ж закон не має достатньої чіткості, повинен спрацьовувати принцип верховенства права.

Відповідно до Закону України «Про пенсійне забезпечення», призначення, розрахунок, нарахування та виплата пенсії здійснюється органами Пенсійного фонду України, тобто, в даному випадку відповідач має виключну компетенцію щодо призначення позивачу пенсії.

Суд зазначає, що відмова відповідача у призначенні позивачу пенсії була обґрунтована відсутністю необхідного стажу. Зобов`язавши відповідача врахувати періоди роботи позивача до стажу, суд не може зобов`язати призначити пенсію, оскільки саме на пенсійний орган покладено обов`язок обрахування стажу роботи особи та встановлення всіх необхідних умов для призначення пенсії. Тому відповідачу слід повторно розглянути заяву ОСОБА_1 від 20.11.2020 року про призначення пенсії за віком з урахуванням висновків суду та прийняти рішення згідно з вимогами законодавства.

Згідно з частиною 1 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Відповідно до частини 2 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Враховуючи викладене, системно проаналізувавши приписи законодавства України, з`ясувавши всі обставини справи, суд дійшов висновку, що позов ОСОБА_1 підлягає частковому задоволенню.

Вирішуючи питання щодо розподілу судових витрат, суд виходить з наступного.

Згідно з частиною першою статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Як вбачається з матеріалів справи, позивачем при зверненні до суду понесені судові витрати, пов`язані зі сплатою судового збору за подання позовної заяви до суду в розмірі 908 грн., що документально підтверджується квитанцією №30739410 від 02.09.2020 року.

Отже, сплачений позивачем судовий збір за подачу позовної заяви до суду в сумі 908 грн. підлягає стягненню з Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області за рахунок бюджетних асигнувань.

Керуючись ст. ст. 2, 77, 78, 139, 242-243, 245-246, 258, 262 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ВИРІШИВ:

Позовну заяву ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити певні дії - задовольнити частково.

Визнати протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області (49094, м. Дніпро, вул. Набережна Перемоги, буд. 26, ЄДРПОУ 21910427) щодо відмови у призначенні пенсії за віком від 20.11.2020 року за листом №0400-010302-8/112851 від 26.11.2020 року ОСОБА_1 , ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , що мешкає за адресою: АДРЕСА_1 , паспорт: НОМЕР_1 , виданий Красногвардійським РВ УМВС України в Дніпропетровській обл., 01 вересня 1998 року, РНКОПП НОМЕР_2 ) у зв`язку з відсутністю необхідного трудового (страхового) стажу.

Визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області (49094, м. Дніпро, вул. Набережна Перемоги, буд. 26, ЄДРПОУ 21910427) щодо відмови у призначенні пенсії за віком ОСОБА_1 , ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , що мешкає за адресою: АДРЕСА_1 , паспорт: НОМЕР_1 , виданий Красногвардійським РВ УМВС України в Дніпропетровській обл., 01 вересня 1998 року, РНКОПП НОМЕР_2 ) викладене в листі №0400-010302-8/112851 від 26.11.2020 року «Про відмову у призначенні пенсії».

Зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області (49094, м. Дніпро, вул. Набережна Перемоги, буд. 26, ЄДРПОУ 21910427) зарахувати до загального страхового стажу ОСОБА_1 , ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , що мешкає за адресою: АДРЕСА_1 , паспорт: НОМЕР_1 , виданий Красногвардійським РВ УМВС України в Дніпропетровській обл., 01 вересня 1998 року, РНКОПП НОМЕР_2 ) період роботи з 25.08.1977 року по 11.12.1979 рік, з 25.12.1979 року по 11.03.1985 рік, з 01.03.1985 року по 25.12.1985 рік, з 28.12.1985 року по 03.05.1996 рік, з 01.01.1998 року по 31.12.2004 року, з 01.07.2005 року по 01.01.2011 року, з 01.03.2011 року по 01.04.2011 року.

Зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області (49094, м. Дніпро, вул. Набережна Перемоги, буд. 26, ЄДРПОУ 21910427) повторно розглянути заяву ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , що мешкає за адресою: АДРЕСА_1 , паспорт: НОМЕР_1 , виданий Красногвардійським РВ УМВС України в Дніпропетровській обл., 01 вересня 1998 року, РНКОПП НОМЕР_2 ) про призначення пенсії від 20.11.2020 року з урахуванням висновків суду.

У задоволенні решти позовних вимог - відмовити.

Стягнути на користь ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , що мешкає за адресою: АДРЕСА_1 , паспорт: НОМЕР_1 , виданий Красногвардійським РВ УМВС України в Дніпропетровській обл., 01 вересня 1998 року, РНКОПП НОМЕР_2 ) за рахунок бюджетних асигнувань за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області (49094, м. Дніпро, вул. Набережна Перемоги, буд. 26, ЄДРПОУ 21910427) документально підтверджені судові витрати, пов`язані зі сплатою судового збору у розмірі 908 грн. (дев`ятсот вісім гривень).

Рішення суду набирає законної сили відповідно до вимог статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржене в строки, передбачені статтею 295 Кодексу адміністративного судочинства України.

До дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи рішення суду оскаржується до Третього апеляційного адміністративного суду через Дніпропетровський окружний адміністративний суд відповідно до підпункту 15.5 пункту 15 Розділу VII Перехідних положень Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя С. В. Прудник