Рішення № 96173174, 09.04.2021, Волинський окружний адміністративний суд

ВОЛИНСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

09 квітня 2021 року ЛуцькСправа № 140/1326/21

Волинський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого-судді Костюкевича С.Ф.,

розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження (у письмовому провадженні) адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Держгеокадастру у Волинській області про визнання протиправним та скасування наказу,

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 (далі - позивач) звернулася з позовом до Головного управління Держгеокадастру у Волинській області (далі - відповідач) про визнання протиправним та скасування наказу від 29.01.2021 року №21-к.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що наказом Головного управління Держгеокадастру у Волинській області від 29.01.2021 року № 21-к відповідно до частини 1 статті 68 , статті 72 Закону України «Про державну службу», пункту 3 Порядку здійснення дисциплінарного провадження, затвердженого Кабінетом Міністрів України від 04.12.2020 року №109 та на підставі довідки про проведення службової перевірки фактів, викладених у доповідній записці начальника Управління землеустрою та охорони земель від 28.01.2021 №100/3-21-0.3, щодо звернень учасників АТО від 29.01.2021 року №103/3- 21-0.13, було відкрито дисциплінарне провадження стосовно ОСОБА_1 , державного кадастрового реєстратора відділу у Луцькому районі Головного управління Держгеокадастру у Волинській області.

Також в даному наказі зазначено відсторонити з 29.01.2021 року ОСОБА_1 від виконання обов`язків державного кадастрового реєстратора відділу у Луцькому районі Головного управління Держгеокадастру у Волинській області до закінчення часу дисциплінарного провадження.

Позивач вважає вказаний наказ протиправним та таким, що підлягає скасуванню.

Ухвалою судді Волинського окружного адміністративного суду від 08.02.2021 прийнято дану позовну заяву до розгляду, відкрито провадження у справі за цим позовом та постановлено розгляд справи проводити за правилами спрощеного позовного провадження відповідно до вимог частини другої статті 257 Кодексу адміністративного судочинства України (далі-КАС України).

У відзиві на позовну заяву відповідач позовних вимог не визнав. Вважає, що оскаржуваний наказ винесений правомірно. Просив у задоволенні позову просив відмовити

26 березня 2021 року позивач подала до суду заяву про уточнення (збільшення) позовних вимог, в якій просить визнати протиправним та скасувати наказ від 29.01.2021 № 21/к, стягнути заробітну плату з 29.01.2021 року.

Ухвалою суду від 30.03.2021 року відмовлено у прийнятті до розгляду та повернуто позивачу заяву про уточнення (збільшення) позовних вимог від 26.03.2021 року без розгляду.

Частина 1 ст. 5 КАС України визначає, що кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб`єкта владних повноважень порушені її права, свободи або інтереси і просити про їх захист.

Дослідивши письмові докази та письмові пояснення, викладені у заявах по суті справи, суд дійшов висновку, що позов підлягає до часткового задоволення з таких мотивів та підстав.

28.01.2021 на ім`я начальника Головного управління надійшла доповідна записка № 100/3-21-0.3 9 від начальника управління землеустрою та охорони земель Сергія Волчка, у зв`язку з чим Головним управлінням видано наказ від 28.01.2021 № 8 «Про проведення службової перевірки», за результатами якої складено довідку від 29.01.2021 № 103/3- 21-0.13. У вказаній довідці вказано, що до Головного Управління надійшло 5 звернень від учасників АТО про надання дозволу на розроблення проектів землеустрою щодо відведення земельних ділянок у власність за межами населених пунктів Боратинської сільської ради Луцького району. Звернення були зареєстровані в електронній системі документообігу ДокПроф від 27.01.2021 № М-355/0/94-21; Ш-354/0/94-21; С-353/0/94-21; Ш-352/0/94-21 та М-351/0/94-21. До даних заяв у системі ДокПроф підкріплено відомості: від 28.01.2021 № 12/401-21-0.28, № 13/401-21-0.28, № 14/401-21-0.28, № 15/401-21-0.28, № 16/401-21-0.28, в яких вказано, що земельні ділянки належать до земель запасу 16.00 (земельні ділянки кожної категорії земель, які не надані у власність або користування громадянам чи юридичним особам) державної форми власності (р.94, гр. 11, 63). Зазначені відомості надані відділом у Луцькому районі Головного управління Держгеокадастру у Волинській області та підписані державним кадастровим реєстратором Слюз О. М. У рядку 94 ураховуються дані про землі запасу, а саме: землі, не передані у власність і не надані у користування, а також землі, право власності на які або користування якими припинено відповідно до статей 27, 28 Земельного кодексу України. Зазначені землі призначені для передання у власність або надання у користування і перебувають за межами населених пунктів. У графі 11 сіножаті: сільськогосподарські угіддя, які систематично використовуються для сінокосіння (ГОСТ 26640-85), до яких потрібно включати рівномірно вкриті деревною та чагарниковою рослинністю на площі до 20% ділянки. У графі 63 - дані про відкриті заболочені землі (болота, всього) (графи 64+65): землі (не зайняті лісовими насадженнями), що частково, тимчасово або постійно затоплюються водою і які в незатопленому стані є вологим, губчастим субстратом; рослинність складається переважно із розкладеного моху та інших рослин. Проте, у інформаційній довідці не зазначено, до якої категорії відносяться земельні ділянки. Відповідно до наявних картографічних матеріалів, зокрема Проекту встановлення адміністративних меж Боратинської сільської ради Луцького району, на даному земельному масиві зазначені умовні позначення: сіножаті, в т.ч. - заливні.

Таким чином, зроблено висновок про те, що робоча група встановила, що державним кадастровим реєстратором ОСОБА_1 було безпідставно надано недостовірні відомості та вбачає за необхідне за вказаними фактами відкрити дисциплінарне провадження в порядку вимог Закону України «Про державну службу» відносно неналежного виконання обов`язків державним кадастровим реєстратором ОСОБА_1 .

Відповідно до ч. 1 ст. 68, ст. 72 Закону, п. 3Порядку здійснення дисциплінарного провадження, затвердженого Кабінетом Міністрів України від 04.12.2020 № 1039 Головним управлінням видано наказ від 29.01.2021 № 28-к, яким відкрито дисциплінарне провадження стосовно ОСОБА_1 , державного кадастрового реєстратора відділу у Луцькому районі Головного управління та відсторонено з 29.01.2021 позивача від виконання обов`язків державного кадастрового реєстратора відділу у Луцькому районі Головного управління до закінчення часу дисциплінарного провадження.

03.02.2021 року державним кадастровим реєстратором ОСОБА_1 на ім`я комісії з розгляду дисциплінарних справ були надані письмові пояснення де зокрема зазначено, що державним кадастровим реєстратором, 27.01.2021 року були надані та прикріплені до заяв у системі ДокПроф відомості з ДЗК: викопіювання з кадастрової карти (плану) про те, що даний земельний масив належить до земель запасу 16.00 державної власності (р94,гр. 11,63), та не відносить до жодної категорії земель. У рядку 94 зазначені землі призначені для передання у власність або надання у користування і перебувають за межами населених пунктів. У графі 11 сіножаті, 63 - дані про відкриті заболочені землі (болота). Чи відноситься ділянка до охоронних зон (водоохоронних зон) та особливо цінних земель рекомендовано встановити проектом. 25.11.2020 нею було надано аналогічні 4 викопіювання з кадастрової карти (плану). Посилаючись на вимоги ПКМУ №1051, яка регулює порядок ведення кадастру ОСОБА_1 зазначила, що викладені в доповідній записці начальника управління землеустрою обставини про порушення нею вимог законодавства вважає надуманими, оскільки інформація щодо земельної ділянки, яка розташована в межах певної території (інформаційна довідка), що надається Державним кадастровим реєстратором при наданні відомостей з ДЗК: викопіювання з кадастрової карти (плану) не передбачена чинним законодавством, а відтак не може тягнути за собою ніяких нормативно-правових наслідків.

Позивач, не погоджуючись із таким наказом ГУ Держгеокадастру у Волинській області, звернулася із цим позовом до суду.

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам суд зазначає наступне.

За приписами частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Принципи, правові та організаційні засади забезпечення публічної, професійної, політично неупередженої, ефективної, орієнтованої на громадян державної служби, яка функціонує в інтересах держави і суспільства, а також порядок реалізації громадянами України права рівного доступу до державної служби, що базується на їхніх особистих якостях та досягненнях визначені Законом України «Про державну службу».

Згідно з ч.1 ст.1 Закону України «Про державну службу» державна служба - це публічна, професійна, політично неупереджена діяльність із практичного виконання завдань і функцій держави.

Відповідно до ч.2 ст.1 Закону України «Про державну службу» державний службовець - це громадянин України, який займає посаду державної служби в органі державної влади, іншому державному органі, його апараті (секретаріаті) (далі - державний орган), одержує заробітну плату за рахунок коштів державного бюджету та здійснює встановлені для цієї посади повноваження, безпосередньо пов`язані з виконанням завдань і функцій такого державного органу, а також дотримується принципів державної служби.

Відповідно до статті 68 Закону № 889-VIII, дисциплінарні провадження ініціюються суб`єктом призначення.

Частиною другою статті 68 Закону України «Про державну службу» встановлено, що дисциплінарні стягнення накладаються (застосовуються): 1) на державних службовців, які займають посади державної служби категорії "А": зауваження - суб`єктом призначення; інші види дисциплінарних стягнень - суб`єктом призначення з урахуванням пропозиції Комісії; 2) на державних службовців, які займають посади державної служби категорій "Б" і "В": зауваження - суб`єктом призначення; інші види дисциплінарних стягнень - суб`єктом призначення за поданням дисциплінарної комісії.

Положеннями частин першої та другої статті 69 Закону України «Про державну службу» визначено, що для здійснення дисциплінарного провадження з метою визначення ступеня вини, характеру і тяжкості вчиненого дисциплінарного проступку утворюється дисциплінарна комісія з розгляду дисциплінарних справ (далі - дисциплінарна комісія).

Дисциплінарною комісією стосовно державних службовців, які займають посади державної служби категорії "А", є Комісія.

Дисциплінарну комісію стосовно державних службовців, які займають посади державної служби категорій "Б" і "В", утворює керівник державної служби у кожному державному органі.

Приписами частин дев`ятої-одинадцятої статті 69 Закону України «Про державну службу» визначено, що дисциплінарна комісія розглядає дисциплінарну справу державного службовця, сформовану в установленому цим Законом порядку.

Результатом розгляду дисциплінарної справи є пропозиція Комісії або подання дисциплінарної комісії, які мають рекомендаційний характер для суб`єкта призначення.

Суб`єкт призначення протягом 10 календарних днів зобов`язаний прийняти рішення на підставі пропозиції Комісії або подання дисциплінарної комісії або надати вмотивовану відмову протягом цього строку.

Відповідно до частин першої та третьої статті 71 Закону України «Про державну службу», з метою визначення наявності вини, характеру і тяжкості дисциплінарного проступку може проводитися службове розслідування.

У разі невиконання або неналежного виконання посадових обов`язків державним службовцем, перевищення повноважень, що призвело до людських жертв або заподіяло значну матеріальну шкоду фізичній чи юридичній особі, державі або територіальній громаді, службове розслідування проводиться обов`язково.

Службове розслідування стосовно державних службовців, які займають посади державної служби категорії "А", проводиться центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну політику у сфері державної служби, а стосовно державних службовців, які займають посади державної служби категорій "Б" і "В", - дисциплінарною комісією у державному органі.

Тривалість службового розслідування не може перевищувати один місяць. За потреби зазначений строк може бути продовжений суб`єктом призначення, але не більш як до двох місяців.

Разом з тим, згідно з положеннями частин першої-третьої статті 73 Закону України «Про державну службу», з метою збору інформації про обставини, які стали підставою для порушення дисциплінарного провадження, для визначення дисциплінарною комісією ступеня вини, характеру і тяжкості цього дисциплінарного проступку Комісією, дисциплінарною комісією формується дисциплінарна справа.

Дисциплінарна справа повинна містити: 1) дату і місце її формування; 2) підстави для відкриття дисциплінарного провадження; 3) характеристику державного службовця, складену його безпосереднім керівником, та інші відомості, що характеризують державного службовця; 4) відомості щодо наявності чи відсутності дисциплінарних стягнень; 5) інформаційну довідку з викладенням обставин щодо вчинення державним службовцем дисциплінарного проступку; 6) пояснення державного службовця щодо обставин, які стали підставою для порушення дисциплінарного провадження; 7) пояснення безпосереднього керівника державного службовця з приводу обставин, які стали підставою для порушення дисциплінарного провадження; 8) пояснення інших осіб, яким відомі обставини, які стали підставою для порушення дисциплінарного провадження; 9) належним чином завірені копії документів і матеріалів, що підтверджують та/або спростовують факт вчинення дисциплінарного проступку; 10) відомості про причини і умови, що призвели до вчинення проступку, вжиті або запропоновані заходи для їх усунення чи обставини, на підставі яких з державного службовця знімають звинувачення; 11) висновок за результатами службового розслідування (у разі його проведення); 12) висновок про наявність чи відсутність у діях державного службовця дисциплінарного проступку та підстав для його притягнення до дисциплінарної відповідальності; 13) опис матеріалів, які містяться в дисциплінарній справі.

Результатом розгляду дисциплінарної справи є пропозиції Комісії, подання дисциплінарної комісії у державному органі, які мають рекомендаційний характер для суб`єкта призначення.

Відповідно до частини першої статті 74 Закону України «Про державну службу», дисциплінарне стягнення має відповідати ступеню тяжкості вчиненого проступку та вини державного службовця. Під час визначення виду стягнення необхідно враховувати характер проступку, обставини, за яких він був вчинений, обставини, що пом`якшують чи обтяжують відповідальність, результати оцінювання службової діяльності державного службовця, наявність заохочень, стягнень та його ставлення до служби.

Положеннями статті 78 Закону України «Про державну службу» визначено, що рішення про накладення дисциплінарного стягнення може бути оскаржено державними службовцями категорії "А" до суду, а категорій "Б" і "В" - до центрального органу виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну політику у сфері державної служби, або до суду.

Скарга подається протягом 10 календарних днів після одержання державним службовцем копії наказу (розпорядження) про накладення дисциплінарного стягнення.

Тобто, зі змісту вказаних норм вбачається, що недотримання державним службовцем службової дисципліни має наслідком вчинення ним дисциплінарного проступку та можливості подальшого притягнення його до дисциплінарної відповідальності. При цьому, обставини дисциплінарного проступку мають встановлюватись під час службового розслідування та оформлюватись відповідним рішенням.

Разом з тим, відповідно до статті 55 Конституції України кожному гарантується право на оскарження в суді рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади, органів місцевого самоврядування, посадових і службових осіб. Кожен має право будь-якими не забороненими законом засобами захищати свої права і свободи від порушень і протиправних посягань.

Згідно статті 2 КАС України, завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Захист порушених прав, свобод чи інтересів особи, яка звернулася до суду, може здійснюватися судом також в інший спосіб, який не суперечить закону і забезпечує ефективний захист прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб`єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Конституційний Суд України, вирішуючи питання, порушені в конституційному зверненні і конституційному поданні щодо тлумачення частини другої статті 55 Конституції України, в рішенні від 14.12.2011 № 19-рп/2011 зазначив, що права і свободи людини та їх гарантії визначають зміст і спрямованість діяльності держави (частина друга статті 3 Конституції України). Для здійснення такої діяльності органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові і службові особи наділені публічною владою, тобто мають реальну можливість на підставі повноважень, встановлених Конституцією і законами України, приймати рішення чи вчиняти певні дії. Особа, стосовно якої суб`єкт владних повноважень прийняв рішення, вчинив дію чи допустив бездіяльність, має право на захист.

Стосовно "порушеного права", за захистом якого особа може звертатися до суду, то за змістом рішення Конституційного Суду України від 01.12.2004 №18-рп/2004 це поняття, яке вживається у низці законів України, має той самий зміст, що й поняття "охоронюваний законом інтерес". Щодо останнього, то в тому ж рішенні Конституційного Суду України зазначено, що поняття "охоронюваний законом інтерес" означає правовий феномен, який: а) виходить за межі змісту суб`єктивного права; б) є самостійним об`єктом судового захисту та інших засобів правової охорони; в) має на меті задоволення усвідомлених індивідуальних і колективних потреб; г) не може суперечити Конституції і законам України, суспільним інтересам, загальновизнаним принципам права; д) означає прагнення (не юридичну можливість) до користування у межах правового регулювання конкретним матеріальним та/або нематеріальним благом; є) розглядається як простий легітимний дозвіл, тобто такий, що не заборонений законом. Охоронюваний законом інтерес регулює ту сферу відносин, заглиблення в яку для суб`єктивного права законодавець вважає неможливим або недоцільним.

Тобто, гарантоване статті 55 Конституції України й конкретизоване у звичайних законах України право на судовий захист передбачає можливість звернення до суду за захистом порушеного права, але вимагає, щоб порушення, про яке стверджує позивач, було обґрунтованим. Таке порушення прав має бути реальним, стосуватися індивідуально виражених прав або інтересів особи, яка стверджує про їх порушення.

Звертаючись до суду з позовом про скасування акту суб`єкта владних повноважень, позивач має обґрунтувати, яким чином даний акт порушує його права та охоронювані законом інтереси. Захисту у порядку адміністративного судочинства підлягають порушені права особи у публічно-правових відносинах, у яких відповідач реалізовує владні управлінські функції стосовно заявника.

Спірні правовідносини, які виникли між сторонами, стосуються розгляду питання правомірності наказу відповідача про порушення дисциплінарного провадження відносно позивача.

Адміністративне судочинство спрямоване на захист саме порушених прав осіб у сфері публічно-правових відносин, тобто для задоволення позову адміністративний суд повинен установити, що в зв`язку з прийняттям рішенням чи вчиненням дій (допущення бездіяльності) суб`єктом владних повноважень порушуються права, свободи чи охоронювані законом інтереси позивача.

Під час вирішення спору, суду слід пересвідчитись у належності особі, яка звернулась за судовим захистом, відповідного права або охоронюваного законом інтересу (чи є така особа належним позивачем у справі - наявність права на позов у матеріальному розумінні), а також встановити, чи є відповідне право або інтерес порушеним (встановити факт порушення). Тобто, порушення або оспорювання прав та інтересів особи, яка звертається до суду за їх захистом, є обов`язковими.

Тобто, підставами для визнання протиправними актів суб`єкта владних повноважень є невідповідність їх вимогам чинного законодавства. При цьому, обов`язковою умовою для визнання таких рішень протиправними є також наявність факту порушення прав чи охоронюваних законом інтересів позивача у справі.

Водночас, винесення наказу про порушення дисциплінарного провадження - це відповідні процесуальні дії суб`єкта владних повноважень, якими розпочинається дисциплінарне провадження, а тому їх правомірність має бути предметом оцінки суду при розгляді справи про визнання протиправним та скасування рішення суб`єкта владних повноважень, прийнятого за результатами такого дисциплінарного провадження.

За загальним правилом, кожна особа, права та свободи якої було порушено, має право на ефективний засіб юридичного захисту в національному органі, навіть якщо таке порушення було вчинене особами, які здійснювали свої офіційні повноваження.

При цьому, під ефективним засобом (способом) слід розуміти такий, що призводить до потрібних результатів, наслідків, дає найбільший ефект.

Тобто, ефективний спосіб захисту повинен забезпечити поновлення порушених прав та бути адекватним наявним обставинам.

Водночас, розгляд питання правомірності винесення наказу про порушення дисциплінарного провадження в окремому позовному провадженні без аналізу матеріалів такого дисциплінарного провадження та рішення суб`єкта владних повноважень, винесеного за його результатами, у сукупності з іншими доказами не дозволить ефективно захистити та відновити порушене право позивача, а тому не відповідає завданням адміністративного судочинства.

Аналогічні правові висновки викладені в постановах Верховного Суду від 15.03.2019 у справі №815/622/17 та від 12.02.2020 у справі №160/7402/18.

З урахуванням наведеного, позовні вимоги про визнання протиправним та скасування п.1 оспорюваного наказу від 29.01.2021 року №21-к не підлягають задоволенню.

Щодо п.2 оскаржуваного наказу про відсторонення позивача від виконання посадових обов`язків суд зазначає наступне.

Відповідно до ст. 72 Закону України «Про державну службу», державний службовець може бути відсторонений від виконання посадових обов`язків у разі виявлення порушень, встановлених пунктами 1, 7-10 та 14 частини другої статті 65 цього Закону, за які до нього може бути застосовано дисциплінарне стягнення.

Рішення про відсторонення державного службовця від виконання посадових обов`язків приймається відповідно керівником державної служби або суб`єктом призначення одночасно з прийняттям рішення про порушення дисциплінарного провадження або під час його здійснення у разі:

- наявності обставин, що дають підстави вважати, що такий державний службовець може знищити чи підробити речі і документи, які мають суттєве значення для дисциплінарного провадження;

- впливу на працівників державного органу та інших осіб, зокрема, здійснення протиправного тиску на підлеглих, погрози звільненням з роботи;

- перешкоджання в інший спосіб об`єктивному вивченню обставин вчинення дисциплінарного проступку.

Тривалість відсторонення державного службовця від виконання посадових обов`язків не може перевищувати часу дисциплінарного провадження.

У разі закриття дисциплінарного провадження без притягнення державного службовця до дисциплінарної відповідальності йому оплачується у розмірі середньої заробітної плати час відсторонення від виконання посадових обов`язків в установленому порядку.

Під час відсторонення від виконання посадових обов`язків державний службовець зобов`язаний перебувати на робочому місці відповідно до правил внутрішнього службового розпорядку та сприяти здійсненню дисциплінарного провадження.

У частині першіи? статті 72 Закону України «Про державну службу» зазначено, що «на час здіи?снення дисциплінарного провадження державнии? службовець може бути відсторонении? від виконання посадових обов`язків». Із цього випливає логічнии? висновок про те, що базовою умовою для застосування такого заходу є вчинення державним службовцем вчинку, якии? підпадає під ознаки дисциплінарного проступку. Отже, рішення про застосування чи незастосування такого заходу приймається суб`єктом призначення за результатами оцінки всіх обставин справи (тобто є и?ого правом, а не обов`язком).

При цьому у частині другіи? статті визначено, що «невиконання або неналежне виконання посадових обов`язків, що могло призвести або призвело до людських жертв, заподіяло значну матеріальну чи моральну шкоду фізичним або юридичним особам, державі, територіальніи? громаді, є підставою для відсторонення державного службовця від виконання посадових обов`язків». Проте таке відсторонення в жодному разі не можна вважати обов`язковим (імперативним), адже з положень статті така обов`язковість не випливає. Для застосування аналізованого заходу у такому випадку мають бути встановлені всі інші умови, підстава, а сам захід має переслідувати відповідну мету.

Відстороняти від виконання посадових обов`язків слід тоді, коли певні повноваження службовоі? особи дали можливість чи зумовили вчинення нею відповідного дисциплінарного проступку.

Відсторонення державного службовця від виконання посадових обов`язків має бути обґрунтованим і діи?сно необхідним.

Наявність реальних ризиків того, що у випадку продовження виконання такою службовою особою своі?х посадових обов`язків, вона може:

а) продовжити вчинення дисциплінарного проступку, якии? є підставою ініціаціі? службового розслідування;

б) умисно вчинити інше кримінальне, адміністративне чи дисциплінарне правопорушення;

в) заподіяти матеріальну чи моральну шкоду фізичніи? чи юридичніи? особі, суспільству або державі через необережність;

г) перешкоджати здіи?сненню повного, всебічного та неупередженого службового розслідування.

Реальність зазначених вище ризиків означає, що поведінка державного службовця (зокрема, під час здіи?снення дисциплінарного провадження), характер і тяжкість вчиненого дисциплінарного проступку та/або інші обставини дають достатні підстави побоюватися реалізаціі? зазначених вище ризиків.

Державнии? службовець відстороюється від виконання лише тих обов`язків, які покладаються на нього у зв`язку із заи?маною посадою у конкретному органі.

Відсторонення державного службовця від виконання посадових обов`язків не є санкцією (стягненням, покаранням тощо), адже воно переслідує принципово іншу мету - запобігання настанню певних негативних наслідків.

Вирішуючи питання про строки та тривалість застосування цього запобіжного заходу суб`єкту призначення слід керуватися приписами частин першоі? і третьоі? статті, в яких визначено, що:

а) відсторонення службовоі? особи від виконання посадових обов`язків здіи?снюється на час дисциплінарного провадження;

б) тривалість відсторонення державного службовця від виконання посадових обов`язків не може перевищувати часу дисциплінарного провадження.

У будь-якому разі в акті про відсторонення службовоі? особи від виконання посадових обов`язків має бути чітко визначено початкову та кінцеву дату (такі дати можуть бути прив`язані до подіи? - днів початку та завершення дисциплінарного провадження), коли відповідне рішення набирає чинності, а коли і?і? втрачає.

У рішенні відповідача має міститися:

1) стисла інформація про вчинок, якии? підпадає під ознаки дисциплінарного проступку;

2) попередня правова кваліфікація вчиненого із зазначенням відповідного пункту частини другоі? статті 65 Закону;

3) інформація про посаду, яку заи?має державнии? службовець, та коло и??ого посадових обов`язків;

4) аргументація того, що вчинении? дисциплінарнии? проступок нерозривно пов`язании? із посадовими обов`язками такого державного службовця; 5) інформація про те, що стосовно цього державного службовця вже ініціи?оване, але ще не завершене дисциплінарне провадження за зазначеним фактом;

6) виклад обставин, що дають підстави вважати, що у випадку продовження виконання такою службовою особою своі?х посадових обов`язків вона може продовжити вчинення дисциплінарного проступку, якии? став підставою ініціаціі? службового розслідування; умисно вчинити інше кримінальне, адміністративне чи дисциплінарне правопорушення; заподіяти з необережності матеріальну чи моральну шкоду фізичніи? чи юридичніи? особі, суспільству або державі чи перешкоджати здіи?сненню повного, всебічного та неупередженого службового розслідування;

7) опис посадових обов`язків, від яких службова особа відстороняється;

8) строк відсторонення державного службовця від виконання посадових обов`язків із зазначенням початковоі? та кінцевоі? дати діі? такого рішення.

Отже, згідно ч.1 наведеної норми Закону керівник державної служби або суб`єкта призначення має право відстороняти державного службовця від виконання посадових обов`язків на час здійснення дисциплінарного провадження, тоді як ч.2 цієї статті містить перелік випадків, які є обов`язковою підставою для відсторонення державного службовця від виконання посадових обов`язків.

Водночас слід зазначити, що в будь-якому випадку рішення суб`єкта владних повноважень має бути мотивованим та містити конкретні підстави і обґрунтування прийняття того чи іншого рішення.

Вказані висновки узгоджуються з правовою позицією Верховного Суду, викладеною в постанові від 11.12.2019 по справі № П/811/556/17.

Як встановлено судом, Головним управлінням видано наказ від 29.01.2021 № 28-к, яким відкрито дисциплінарне провадження стосовно ОСОБА_1 , державного кадастрового реєстратора відділу у Луцькому районі Головного управління та відсторонено з 29.01.2021 позивача від виконання обов`язків державного кадастрового реєстратора відділу у Луцькому районі Головного управління до закінчення часу дисциплінарного провадження.

Таким чином, наказ не містить посилань, які стосуються виконання посадових обов`язків ОСОБА_1 в частині відсторонення державного службовця від виконання посадових обов`язків на час здійснення дисциплінарного провадження, а отже не є мотивованим та неправомірним.

Оскільки в наказі ГУ Держгеокадастру у Волинській області від 29.01.2021 № 28-к не наведено жодного обґрунтування прийнятого рішення про відсторонення позивача від виконання посадових обов`язків, суд вважає безпідставним відсторонення ОСОБА_1 від роботи під час проведення дисциплінарного провадження з 29.01.2021 року з огляду на те, що рішення суб`єкта владних повноважень має бути мотивованим та містити конкретні підстави і обґрунтування прийняття того чи іншого рішення.

Перевіряючи обґрунтованість та законність дій та рішень суб`єкта владних повноважень, суд враховує наведене нормативне регулювання та вимоги частини 2 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України.

Оцінюючи правомірність дій та рішень органів владних повноважень, суд керується критеріями, закріпленими у статті 2 КАС України, які певною мірою відображають принципи адміністративної процедури, встановлюючи при цьому чи прийняті (вчинені) ним рішення (дії): на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Системний аналіз наведених правових норм при застосуванні до правовідносин, що є предметом судового дослідження, вказує на те, що відповідач, який є суб`єктом владних повноважень при прийнятті оскаржуваного наказу ГУ Держгеокадастру у Волинській області від 29.01.2021 № 28-к в частині відсторонення ОСОБА_1 від виконання обов`язків діяв без урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення, без дотримання необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія), та без дотримання принципу верховенства права, що призвело до порушення прав останньої.

Отже, беручи до уваги досліджені в судовому засіданні обставини та письмові докази в їх сукупності, суд приходить до висновку про безпідставність оскаржуваного наказу ГУ Держгеокадастру у Волинській області від 29.01.2021 № 28-к в частині відсторонення ОСОБА_1 від виконання обов`язків, який слід визнати протиправним та скасувати, а в задоволенні вимоги про визнання протиправним та скасування наказу в частині відкриття дисциплінарного провадження слід відмовити, оскільки в іншій частині вищевказаний наказ прийнятий правомірно.

Згідно із частинами першою, третьою статті 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Враховуючи викладене, на користь позивача необхідно стягнути за рахунок бюджетних асигнувань відповідача судовий збір у розмірі 908 грн.

Керуючись статтями 242, 243, 245, 246, 255, 295, 297 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити частково.

Визнати протиправним та скасувати наказ Головного управління Держгеокадастру у Волинській області від 29.01.2021 № 28-к в частині відсторонення ОСОБА_1 від виконання обов`язків.

В задоволенні решти позовних вимог відмовити.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Держгеокадастру у Волинській області на користь ОСОБА_1 судовий збір у розмірі 908 грн. (дев`ятсот вісім гривень).

Рішення може бути оскаржене в порядку та строки, передбачені статями 255, 295, 297 Кодексу адміністративного судочинства України з урахуванням вимог підпункту 15.5 пункту 1 Розділу VII «Перехідні положення» цього Кодексу. Апеляційна скарга може бути подана до Восьмого апеляційного адміністративного суду через Волинський окружний адміністративний суд протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Позивач: ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , ідентифікаційний номер НОМЕР_1 ).

Відповідач: Головне управління Держгеокадастру у Волинській області (43021, Волинська область, місто Луцьк, вулиця Винниченка, 67, код ЄДРПОУ 39767861).

Головуючий-суддя С.Ф. Костюкевич