Рішення № 96173026, 09.04.2021, Волинський окружний адміністративний суд

ВОЛИНСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

09 квітня 2021 року ЛуцькСправа № 140/1294/21

Волинський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого - судді Смокович В.І., розглянувши в письмовому провадженні за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління ДПС у Волинській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень - рішень,

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 (далі - ОСОБА_1 , позивач) звернувся із позовом до Головного управління ДПС у Волинській області (далі - ГУ ДПС у Волинській області, відповідач, податковий орган, контролюючий орган) про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень - рішень від 28 жовтня 2020 року №0002137-0419-0312, №0002136-0419-0312 та №0002138-0419-0312.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що позивачу на праві приватної власності належать нежилі приміщення, а саме: корівник площею 1947,1 кв.м., за адресою АДРЕСА_1 ; корівник площею 1787,9 кв.м., за адресою АДРЕСА_1 та корівник площею 1568,9 кв.м., за адресою АДРЕСА_1 .

ГУ ДПС у Волинській області 28 жовтня 2020 року прийняло податкові повідомлення-рішення, якими ОСОБА_1 визначено суми податкового зобов`язання по податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, на вказані об`єкти нерухомості за 2019 рік, а саме: №0002137-0419-0312 на суму 9820,53 грн; №0002136-0419-0312 на суму 12187,87 грн, №0002138-0419-0312 на суму 11191,36 грн.

Представник позивача вказує, що відповідно до підпункту «ж» підпункту 266.2.2 пункту 266.2 статті 266 Податкового Кодексу України (далі - ПК України) не є об`єктом оподаткування будівлі, споруди сільськогосподарських товаровиробників (юридичних та фізичних осіб), віднесені до класу "Будівлі сільськогосподарського призначення, лісівництва та рибного господарства" (код 1271) Державного класифікатора будівель та споруд ДК 018-2000, та не здаються їх власниками в оренду, лізинг, позичку, отже належні ОСОБА_1 корівники як об`єкт нежитлової нерухомості не оподатковується податком на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки.

Окрім того, до видів економічної діяльності позивача відносяться, у тому числі 01.42 - розведення іншої великої рогатої худоби та буйволів (основний); 01.41 - розведення великої рогатої худоби молочних порід; 01.49 - розведення інших тварин та він займається сільським господарством, в тому числі розведенням великої рогатої худоби, у зв`язку з чим потрібні приміщення для їх утримання, якими в даному випадку є корівники.

Представник позивача уважає вказані податкові повідомлення-рішення протиправними та такими, що підлягають скасуванню з огляду на що просить адміністративний позов задовольнити в повному обсязі.

У відзиві на позовну заяву від 22 лютого 2021 року представник ГУ ДПС у Волинській області позовних вимог не визнала мотивуючи тим, що відповідно до баз даних інформаційної системи «Податковий блок», які сформовані ДПС України на підставі даних Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, ОСОБА_1 на праві власності належать нежиле приміщення за адресою: АДРЕСА_1 , реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна -24358711, загальна площа якого 1568,9 кв.м., у зв`язку із чим прийнято податкове повідомлення - рішення від 28 жовтня 2020 року №0002137-0419-0312 на суму 9820,53 грн; на АДРЕСА_1 , реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна - 24358754 загальна площа якого 1947,10 кв.м. із чим прийнято податкове повідомлення-рішення від 28 жовтня 2020 року № 0002136-0419-0312 на суму 12187,87 грн; на АДРЕСА_1 , реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна - 24358146 загальна площа якого 1787,90 кв.м. із чим прийнято податкове повідомлення - рішення від 28 жовтня 2020 року №0002138-0419-0312 на суму 11191,36 грн.

Представник відповідача вказує, що правовою підставою для застосування до особи пільги зі сплати податку на нерухоме майно, у вигляді звільнення його від сплати, є одночасна сукупність наступних умов: використання споруди безпосередньо у сільськогосподарській діяльності; особа є сільськогосподарським товаровиробником, тоді як в період за який був нарахований податок на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, ФОП ОСОБА_1 здійснював діяльність згідно КВЕД: 49.41 - вантажний автомобільний транспорт, а наявність КВЕД 01.42 - розведення іншої великої рогатої худоби та буйволів не підтверджує здійснення самої підприємницької діяльності за таким напрямом.

З наведених підстав просить у задоволенні позову просить відмовити повністю (арк. спр. 56-62).

У поданій до суду 26 лютого 2021 року відповіді на відзив представник позивача додатково повідомляє, що контролюючий орган помилково ототожнив відсутність у позивача у 2019 році доходу від здійснення діяльності за вказаним КВЕД 01.42 із відсутністю самої діяльності та не надав будь-яких доказів на підтвердження нездійснення ОСОБА_1 діяльності з вирощування худоби. Також звертає увагу, що закон не пов`язує належність об`єктів нерухомого майна, до таких, що не є об`єктами оподаткування податком на нерухоме майно, з фактом їх безпосереднього використання у господарській діяльності в звітний період, оскільки застосуванню пільги перешкоджає виключно передача такого майна власником в оренду, лізинг або позичку (арк. спр. 82-85).

Представник відповідача у поданому 09 березня 2021 року запереченні на відповідь просить в задоволенні адміністративного позову відмовити з підстав, які є аналогічними доводам викладеним у відзиві на позовну заву, зокрема повторно зазначає, що в матеріалах справи докази виготовлення платником податків сільськогосподарської продукції та використання будівель для сільськогосподарської діяльності (арк. спр. 86-89).

Ухвалою судді Волинського окружного адміністративного суду від 08 лютого 2021 року позовну заяву прийнято до розгляду, відкрито провадження в адміністративній справі та ухвалено розгляд справи проводити за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) осіб (арк. спр. 53).

Стосовно клопотання представника податкового органу, викладеного у відзиві на позовну заяву про розгляд справи за участі сторін суд зазначає наступне.

Частиною шостою статті 12 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) визначено перелік справ незначної складності. Відповідно до пункту 10 вказаної норми справами незначної складності є інші справи, у яких суд дійде висновку про їх незначну складність, за винятком справ, які не можуть бути розглянуті за правилами спрощеного позовного провадження.

Нормами частини четвертої статті 257 КАС України встановлено перелік категорій справ, які не можуть бути розглянуті за правилами спрощеного позовного провадження. Дана адміністративна справа не підпадає під вказаний перелік.

Відповідно до частини шостої статті 262 КАС України, що суд може відмовити в задоволенні клопотання сторони про розгляд справи в судовому засіданні з повідомленням сторін: 1) у випадках, визначених статтею 263 цього Кодексу; 2) якщо характер спірних правовідносин та предмет доказування у справі незначної складності не вимагають проведення судового засідання з повідомленням сторін для повного та всебічного встановлення обставин справи.

Таким чином, законодавець передав вирішення питання щодо виклику учасників справи для надання пояснень у справі на розсуд суду, а останній, відповідно, задовольняє таке клопотання за умови, якщо є необхідність заслухати такі пояснення.

Враховуючи, що справа є справою незначної складності, суд уважає, що бажання сторони у справі викласти під час публічних слухань свої аргументи, які висловлені нею у відзиві, не зумовлюють необхідність призначення розгляду справи в судовому засіданні

Окрім того, зазначаючи про необхідність розгляду справи в судовому засіданні з повідомлення (викликом) сторін, представник відповідачів не зазначає, встановлення яких саме обставин у справі є неможливим шляхом аналізу письмових доказів і пояснень у заявах по суті та вимагає проведення судового засідання з огляду на що суд дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення вказаного клопотання про розгляд даної справи у судовому засіданні із повідомленням сторін.

Керуючись наведеним, суд не знайшов підстав для задоволення заяви представника відповідача про розгляд справи за участю сторін, а розгляд даного спору проведено за правилами спрощеного позовного провадження без виклику сторін у судове засідання.

Суд, перевіривши доводи сторін у заявах по суті справи, дослідивши письмові докази на предмет належності, допустимості, достовірності кожного доказу окремо, а також достатності і взаємозв`язку доказів у їхній сукупності, встановив такі обставини.

ОСОБА_1 з 19 січня 2006 року зареєстрований як фізична особа - підприємець та здійснює наступні види діяльності: 02.30 Збирання дикорослих недеревних продуктів (основний); 01.13 Вирощування овочів і баштанних культур, коренеплодів і бульбоплодів; 01.19 Вирощування інших однорічних і дворічних культур; 01.41 Розведення великої рогатої худоби молочних порід; 01.42 Розведення іншої великої рогатої худоби та буйволів; 01.49 Розведення інших тварин; 03.12 Прісноводне рибальство; 03.22 Прісноводне рибництво (аквакультура); 10.32 Виробництво фруктових і овочевих соків; 10.39 Інші види перероблення та консервування фруктів і овочів; 46.11 Діяльність посередників у торгівлі сільськогосподарською сировиною, живими тваринами, текстильною сировиною та напівфабрикатами; 46.22 Оптова торгівля квітами та рослинами; 96.09 Надання інших індивідуальних послуг, н. в. і. у.; 47.19 Інші види роздрібної торгівлі в неспеціалізованих магазинах; 49.41 Вантажний автомобільний транспорт; 52.29 Інша допоміжна діяльність у сфері транспорту; 46.31 Оптова торгівля фруктами й овочами, що підтверджується витягом із Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань (арк. спр. 6-9).

Відповідно до інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, позивач є власником нерухомого майна, а саме: площею 1947,1 кв.м., за адресою АДРЕСА_1 ; площею 1787,9 кв.м., за адресою АДРЕСА_1 та площею 1568,9 кв.м., за адресою АДРЕСА_1 (арк. спр. 63-70).

Вказані обставини також підтверджуються свідоцтвами про право власності на нерухоме майно від 20 травня 2008 року та витягами Волинського обласного бюро технічної інвентаризації про реєстрацію права власності на нерухоме майно від 28 вересня 2009 року (арк. спр. 13-14, 26-27, 38-39).

ГУ ДПС у Волинській області, на підставі підпункту 54.3.3 пункту 54.3 статті 54, підпункту 266.7.2 пункту 266.7 статті 266 ПК України, 28 жовтня 2020 року прийняло податкові повідомлення-рішення №0002137-0419-0312, №0002136-0419-0312, №0002138-0419-0312, якими позивачу визначено грошові зобов`язання з податку на нерухоме майно відмінне від земельної ділянки за 2019 рік: за нерухоме майно площею 1947,1 кв.м., за адресою АДРЕСА_1 - в сумі 12187,87 грн; за нерухоме майно 1787,9 кв.м., за адресою АДРЕСА_1 - в сумі 11191,36 грн та за нерухоме майно площею 1568,9 кв.м., за адресою АДРЕСА_1 - в сумі 9820,53 грн (арк. спр. 10-12, 71-72).

Вказані податкові повідомлення - рішення були направлення за місцем проживання платника податків та отримані останнім 02 листопада 2020 року (арк. спр. 71).

ОСОБА_1 , не погоджуючись із вказаними податковими повідомленнями-рішеннями, звернувся із даним позовом до суду.

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд керується таким.

Частиною другою статті 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема, перелік податків та зборів, що справляються в Україні, порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов`язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов`язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства регулюються ПК України.

Згідно із статтею 265 ПК України податок на майно складається з: податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки; транспортного податку та плати за землю.

За правилами підпункту 266.1.1 пункту 266.1 статті 266 ПК України платниками податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, є фізичні та юридичні особи, в тому числі нерезиденти, які є власниками об`єктів житлової та/або нежитлової нерухомості.

Об`єктом оподаткування є об`єкт житлової та нежитлової нерухомості, в тому числі його частка (підпункт 266.2.1 пункту 266.2 статті 266 ПК України).

Відповідно до підпункту 266.3.1 пункту 266.3 статті 266 ПК України базою оподаткування є загальна площа об`єкта житлової та нежитлової нерухомості, в тому числі його часток.

Згідно із статтею 10 ПК України податок на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки є місцевим податком.

За змістом підпункту 266.4.2 пункту 266.4 статті 266 ПК України органи місцевого самоврядування до 25 грудня року, що передує звітному, подають відповідному контролюючому органу за місцезнаходженням об`єкта житлової та/або нежитлової нерухомості інформацію щодо ставок та наданих пільг юридичним та/або фізичним особам зі сплати податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, за формою, затвердженою Кабінетом Міністрів України.

Згідно з підпунктом 266.5.1 пункту 266.5 статті 266 ПК України ставки податку для об`єктів житлової та/або нежитлової нерухомості, що перебувають у власності фізичних та юридичних осіб, встановлюються за рішенням сільської, селищної, міської ради або ради об`єднаних територіальних громад, що створені згідно із законом та перспективним планом формування територій громад, залежно від місця розташування (зональності) та типів таких об`єктів нерухомості у розмірі, що не перевищує 1,5 відсотка розміру мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 1 січня звітного (податкового) року, за 1 квадратний метр бази оподаткування.

Базовий податковий (звітний) період дорівнює календарному року (підпункт 266.6.1. пункту 266.2 статті 266 ПК України).

Як убачається із матеріалів справи та не заперечується сторонами, ОСОБА_1 на праві власності належать об`єкти нерухомого майна, а саме: площею 1947,1 кв.м., за адресою: АДРЕСА_1 ; площею 1787,9 кв.м., за адресою: АДРЕСА_1 та площею 1568,9 кв.м., за адресою: АДРЕСА_1 , у зв`язку із чим оскаржуваними податковими повідомленнями - рішення контролюючий орган визначив йому суму грошового зобов`язання з податку на нерухоме майно відмінне від земельної ділянки за 2019 рік на загальну суму 33199,76 грн.

Відповідно до підпункту «ж» підпункту 266.2.2 пункту 266.2 статті 266 цього Кодексу не є об`єктом оподаткування будівлі, споруди сільськогосподарських товаровиробників (юридичних та фізичних осіб), віднесені до класу "Будівлі сільськогосподарського призначення, лісівництва та рибного господарства" (код 1271) Державного класифікатора будівель та споруд ДК 018-2000, та не здаються їх власниками в оренду, лізинг, позичку.

Спірним питанням у межах даних правовідносин є встановлення таких обставин: чи є нерухоме майно, що належить позивачу об`єктом оподаткування податком на нерухоме майно, відмінним від земельної ділянки та чи встановлює норма підпункту "ж" підпункту 266.2.2 пункту 266.2 статті 266 ПК України обов`язок сільськогосподарського товаровиробника безпосередньо використовувати такі будівлі/споруди у сільськогосподарській діяльності, чи достатньо того, що вони відповідають критерію здатності такого об`єкта слугувати цілям сільськогосподарського товарного виробництва, у зв`язку із чим суд зазначає наступне.

Як установлено судом, об`єкти нерухомого майна, які належить позивачу на праві власності і щодо яких контролюючим органом донараховані податкові зобов`язання, є будівлями, призначеними для використання безпосередньо у сільськогосподарській діяльності, що підтверджується технічними паспортами нежитлового приміщень (літер А-1) (арк. спр. 15-25, 29-37, 40-47).

Суд відхиляє доводи представника відповідача про те, що ОСОБА_1 самостійно визначив об`єкти нежитлової нерухомості як корівники та не надав доказу цільового призначення таких об`єктів, оскільки в матеріалах справи наявна довідка Самарівської сільської ради від 22 січня 2021 року №121, із якої убачається, що вказані об`єкти нерухомого майна являються корівниками та відповідно до протоколу засіданні ліквідаційної комісії виділені позивачу як майновий пай (арк. спр. 48).

Тобто вказаною довідкою стверджується, що спірні будівлі належать позивачу на праві власності та призначені для використання у сільськогосподарській діяльності.

Окрім того, як судом установлено, ОСОБА_1 з 19 січня 2006 року зареєстрований як фізична особа - підприємець та здійснює, такі види діяльності як: 02.30 Збирання дикорослих недеревних продуктів (основний); 01.13 Вирощування овочів і баштанних культур, коренеплодів і бульбоплодів; 01.19 Вирощування інших однорічних і дворічних культур; 01.41 Розведення великої рогатої худоби молочних порід; 01.42 Розведення іншої великої рогатої худоби та буйволів; 01.49 Розведення інших тварин; 03.12 Прісноводне рибальство; 03.22 Прісноводне рибництво (аквакультура); 10.32 Виробництво фруктових і овочевих соків; 10.39 Інші види перероблення та консервування фруктів і овочів; 46.11 Діяльність посередників у торгівлі сільськогосподарською сировиною, живими тваринами, текстильною сировиною та напівфабрикатами; 46.22 Оптова торгівля квітами та рослинами; 96.09 Надання інших індивідуальних послуг, н. в. і. у.; 47.19 Інші види роздрібної торгівлі в неспеціалізованих магазинах; 49.41 Вантажний автомобільний транспорт; 52.29 Інша допоміжна діяльність у сфері транспорту; 46.31 Оптова торгівля фруктами й овочами, що підтверджується витягом із Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань (арк. спр. 6-9).

Отже, згідно видів діяльності, позивач має право займатися сільськогосподарською діяльністю, передбаченою наведеною вище класифікацією видів економічної діяльності.

Відповідно до положень підпункту 14.1.235 пункту 14.1 статті 14 ПК України, сільськогосподарський товаровиробник для цілей глави 1 розділу XIV цього Кодексу - юридична особа незалежно від організаційно-правової форми, яка займається виробництвом сільськогосподарської продукції та/або розведенням, вирощуванням та виловом риби у внутрішніх водоймах (озерах, ставках та водосховищах) та її переробкою на власних чи орендованих потужностях, у тому числі власновиробленої сировини на давальницьких умовах, та здійснює операції з її постачання.

Тобто, визначення «сільськогосподарський товаровиробник», яке міститься у підпункті 14.1.235 пункту 14.1 статті 14 ПК України, застосовується для цілей глави розділу ХІV цього Кодексу «Спрощена система оподаткування, облік та звітність», тоді як в даному випадку йдеться про сплату податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки (розділ ХІІ «Податок на майно»).

Відповідно до пунктів 5.2, 5.3 статті 5 ПК України у разі якщо поняття, терміни, правила та положення інших актів суперечать поняттям, термінам, правилам та положенням цього Кодексу, для регулювання відносин оподаткування застосовуються поняття, терміни, правила та положення цього Кодексу. Інші терміни, що застосовуються у цьому Кодексі і не визначаються ним, використовуються у значенні, встановленому іншими законами.

Поняття «сільськогосподарський товаровиробник» також міститься у статті 1 Закону України «Про стимулювання розвитку сільського господарства на період 2001 - 2004 років» від 18 січня 2001 року №2238-III, під яким законодавець визначає фізичну або юридичну особу, яка займається виробництвом сільськогосподарської продукції, переробкою власновиробленої сільськогосподарської продукції та її реалізацією. З метою визнання осіб такими, що займаються сільськогосподарською діяльністю, законодавцем вживається також поняття «виробники сільськогосподарської продукції».

Так, згідно зі статтею 1 Закону України «Про сільськогосподарський перепис», виробники сільськогосподарської продукції - це юридичні особи всіх організаційно-правових форм господарювання та їх відокремлені підрозділи, фізичні особи (фізичні особи - підприємці, домогосподарства), які займаються сільськогосподарською діяльністю, передбаченою класифікацією видів економічної діяльності, мають у володінні, користуванні або розпорядженні землі сільськогосподарського призначення чи сільськогосподарських тварин.

Системний аналіз наведених норм права дає підстави вважати, що поняття «сільськогосподарський товаровиробник» не суперечить його визначенню у підпункті 14.1.235 пункту 14.1 статті 14 ПК України, яке, до того ж, має чітко обмежену сферу застосування. Як наслідок, для інших випадків мають бути застосовані субсидіарно норми інших законів у відповідності до положень пункту 5.3 статті 5 ПК України.

Згідно з положеннями Державного класифікатора будівель та споруд ДК 018-2000, затвердженого наказом Держстандарту України від 17 серпня 2000 року №507, будівлі сільськогосподарського призначення, лісівництва та рибного господарства включають в себе будівлі для використання в сільськогосподарській діяльності, наприклад, корівники, стайні, свинарники, кошари, кінні заводи, собачі розплідники, птахофабрики, зерносховища, склади та надвірні будівлі, підвали, винокурні, винні ємності, теплиці, сільськогосподарські силоси та інше. Цей клас не включає: споруди зоологічних та ботанічних садів.

Відтак, перелік будівель сільськогосподарського призначення, лісівництва та рибного господарства, визначений наведеною нормою, не є вичерпним та містить лише одне виключення

Водночас, продукція сільського господарства (сільськогосподарська продукція) - це продукція, що виробляється в сільському господарстві та відповідає кодам Державного класифікатора продукції та послуг (стаття 1 Закону України «Про сільськогосподарський перепис»).

Відповідно до пункту 30.2 цієї статті 30 ПК підставами для надання податкових пільг є особливості, що характеризують певну групу платників податків, вид їх діяльності, об`єкт оподаткування або характер та суспільне значення здійснюваних ними витрат.

Тобто, будівлі та споруди сільськогосподарських товаровиробників, призначені для використання безпосередньо у сільськогосподарській діяльності, віднесені до відповідного класу Державного класифікатора 018-2000, використовуються та належать фізичним особам, що займаються сільськогосподарською діяльністю, мають у володінні, користуванні чи розпорядженні землі сільськогосподарського призначення чи сільськогосподарських тварин, не є об`єктами оподаткування згідно з пунктом «ж» підпункту 266.2.2 пункту 266.2 статті 266 ПК України.

Аналогічного правового висновку дійшов Верховний Суд в постанові від 04 березня 2021 року у справі №500/2782/18, від 01 квітня 2021 року у справі №820/6752/16, від 21 жовтня 2020 року у справі №520/8580/18.

Стосовно доводів представника відповідача про те, що у поданій податковій декларації платника єдиного податку за 2019 рік серед видів діяльності зазначено лише КВЕД 49.41 - вантажний автомобільний транспорт, суд зауважує, що правовий аналіз цієї підпункту «ж» підпункту 266.2.2 пункту 266.2 статті 266 ПК України, дає підстави для висновку, що застосування даної норми передбачає наявність двох умов, перша з яких - власник об`єкта нерухомості (будівлі, споруди) є сільськогосподарським товаровиробником, а друга - об`єкт нерухомості (будівля, споруда) призначений для використання безпосередньо у сільськогосподарській діяльності,

Таким чином, отримання доходу від здійснення сільськогосподарської діяльності не є обов`язковою передумовою для застосування пільги зі сплати податку на нерухоме майно, передбаченої вказаною нормою, оскільки законодавець ніяк не пов`язує статус сільськогосподарського товаровиробника із фактом отримання прибутку від такої діяльності в конкретний звітний період

Такі висновки суду повністю узгоджуються із правовою позицією Верховного Суду, викладеною в постанові від 01 жовтня 2019 року у справа №0340/1905/18, відповідно до якої пільга, встановлена підпунктом «ж» підпункту 266.2.2 пункту 266.2 статті 266 ПК, стосується сільськогосподарських товаровиробників і направлена на створення сприятливих умов для здійснення сільськогосподарської діяльності, стимулювання такої діяльності та досягнення її збалансованого податкового навантаження.

Виходячи із буквального тлумачення цієї норми, з урахуванням значення слова «призначення» як «мета використання чого-небуть», «відповідати меті», можна зробити висновок, що будівлі і споруди, про які йдеться в цій нормі, повинні відповідати меті, способу та критеріям використання у сільськогосподарській діяльності. Вимоги, що будівлі і споруди повинні використовуватися (експлуатуватися) у сільськогосподарській діяльності текст цієї норми не містить.

На користь висновку, що норма підпункту «ж» підпункту 266.2.2 пункту 266.2 статті 266 ПК не ставить у залежність право на податкову пільгу від фактичного використання об`єкта нерухомості у сільськогосподарській діяльності, свідчить і подальше законодавче уточнення правового регулювання. Законом України від 23 листопада 2018 року №2628-VIII, підпункт «ж» підпункту 266.2.2 пункту 266.2 статті 266 ПК викладено в новій редакції, згідно з якою не є об`єктом оподаткування будівлі, споруди сільськогосподарських товаровиробників (юридичних та фізичних осіб), віднесені до класу «Будівлі сільськогосподарського призначення, лісівництва та рибного господарства» (код 1271) Державного класифікатора будівель та споруд ДК 018-2000, та не здаються їх власниками в оренду, лізинг, позичку. Як і Законом України від 28 грудня 2014 року №71-VIII, законодавець не встановив обов`язку сільськогосподарського товаровиробника безпосередньо використовувати будівлі/споруди у сільськогосподарській діяльності, а умовою звільнення таких об`єктів від оподаткування визначив цільове призначення їх використання та встановив вичерпний перелік підстав, коли податкова пільга не надається, а саме: у випадках, коли нерухомість здається власниками в оренду, лізинг, позичку.

Аналогічна правова позиція викладена і в постановах Восьмого апеляційного адміністративного суду від 22 лютого 2021 року у справі №140/4201/20, від 22 грудня 2020 року у справі №380/770/20, від 21 жовтня 2020 року у справі №460/3660/19.

Натомість у даній справі судом не встановлено та відповідачем не доведено фактів передання позивачем спірного нерухомого майна в оренду чи лізинг та у даній відсутні докази, того що ОСОБА_1 у 2019 році використовував належні йому на праві власності об`єкти нерухомості у будь-якій іншій, відмінній від сільськогосподарської, діяльності.

З урахуванням викладеного та з огляду на встановлені судами обставини справи, суд дійшов висновку, що позивач підпадає під статус сільськогосподарського товаровиробника, а належні йому на праві власності нежитлові приміщення не є об`єктом оподаткування податком на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, в силу положень пункту «ж» підпункту 266.2.2. пункту 266.2 статті 266 ПК України, оскільки призначені для безпосередньо використання у сільськогосподарській діяльності.

Нормами статті 2 КАС України, визначено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Відповідно до частини першої статті 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову (частини друга статті 77 КАС України).

Суд уважає, що відповідачем як суб`єктом владних повноважень не в повній мірі та не достатніми та допустимими доказами не доведено правомірності прийнятих податкових повідомлень - рішень та жодним чином не спростовано використання позивачем, як сільськогосподарським товаровиробником, під час здійснення підприємницької діяльності, належних йому об`єктів нерухомості (корівників) призначений для використання безпосередньо у сільськогосподарській діяльності.

З урахуванням встановлених обставин справи, аналізу норм чинного законодавства, та виходячи із наданих частиною другою статті 245 КАС України повноважень, суд дійшов висновку про необхідність задоволення позовних вимог шляхом визнання протиправними та скасування податкових повідомлень - рішень від 28 жовтня 2020 року №0002137-0419-0312, №0002136-0419-0312 та №0002138-0419-0312.

Відповідно до статті 244 КАС України суд під час ухвалення рішення вирішує, як розподілити між сторонами судові витрати.

При вирішенні питання щодо розподілу судових витрат суд враховує наступне.

Згідно квитанції 03 лютого 2021 року №0.0.2001799263.1 (арк. спр. 5) позивачем було сплачено судовий збір у сумі 2724,00 грн (дві тисячі сімсот двадцять чотири гривні 00 копійок) (арк. спр. 17), який зарахований до спеціального фонду Державного бюджету, що підтверджується відповідною випискою (арк. спр. 52).

Відповідно до частини першої статті 4 Закону України «Про судовий збір» судовий збір справляється у відповідному розмірі від прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року, в якому відповідна заява або скарга подається до суду, - у відсотковому співвідношенні до ціни позову та у фіксованому розмірі.

Підпунктом 1 пункту 3 частини другої статті 4 Закону України «Про судовий збір» визначено, що ставки судового збору встановлюються у таких розмірах: за подання до адміністративного суду адміністративного позову майнового характеру, який подано фізичною особою або фізичною особою - підприємцем - 1 відсоток ціни позову, але не менше 0,4 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб та не більше 5 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

Статтею 7 Закону України "Про Державний бюджет України на 2021 рік" від 15 грудня 2020 року №1082-IX установлено у 2021 році прожитковий мінімум на одну особу в розрахунку на місяць для працездатних осіб з 1 січня 2021 року становить 2270,00 грн.

Таким чином, за подання даного адміністративного позову майнового характеру позивачу слід було сплатити судовий збір у розмірі 908,00 грн. (33199,76 грн х 1%, але не менше 0,4 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб), який необхідно стягнути на користь ОСОБА_1 за рахунок бюджетних асигнувань відповідача.

Надмірно сплачена сума судового збору може бути повернута позивачу в порядку, встановленому статтею 7 Закону України «Про судовий збір».

Керуючись статтями 139, 243-246, 255, 257, 262, 263, 295, 297 Кодексу адміністративного судочинства України, на підставі Податкового кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

Адміністративний позов ОСОБА_1 ( АДРЕСА_2 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1 ) до Головного управління ДПС у Волинській області (43010, місто Луцьк, Київський майдан, 4, ідентифікаційний код відокремленого підрозділу юридичної особи 44106679) про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень - рішень задовольнити повністю.

Визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення - рішення Головного управління ДПС у Волинській області від 28 жовтня 2020 року №0002137-0419-0312, №0002136-0419-0312 та №0002138-0419-0312.

Стягнути на користь ОСОБА_1 за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДПС у Волинській області судовий збір в сумі 908,00 грн (дев`ятсот вісім гривень 00 копійок).

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку повністю або частково шляхом подання апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення. До дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційна скарга подається учасниками справи до Восьмого апеляційного адміністративного суду через Волинський окружний адміністративний суд.

Суддя В.І. Смокович

Повний текст судового рішення складено 09 квітня 2021 року.