Рішення № 96173024, 09.04.2021, Волинський окружний адміністративний суд

ВОЛИНСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

09 квітня 2021 року ЛуцькСправа № 140/2174/21

Волинський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого - судді Смокович В.І., розглянувши в письмовому провадженні за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України у Волинській області про визнання дій протиправними, зобов`язання вчинити дії,

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 (далі - ОСОБА_1 , позивач) звернувся до суду із позовом до Головного управління Пенсійного фонду України у Волинській області (далі - відповідач, ГУ ПФУ у Волинській області, пенсійний орган) про визнання протиправними дій щодо відмови в призначенні пенсії відповідно до вимог статті 8 Закону України «Про підвищення престижності шахтарської праці»; зобов`язати відповідача зарахувати до страхового та пільгового стажу позивача період роботи з листопада по грудень 2010 року та з листопада 2017 року по березень 2020 року у ВП «Шахта №9 «Нововолинська» ДП «Волиньвугілля»; зобов`язати відповідача призначити та виплачувати позивачу пенсію за віком на пільгових умовах відповідно до статті 8 Закону України «Про підвищення престижності шахтарської праці» з 24 листопада 2020 року.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що ОСОБА_1 перебуває на обліку в ГУ ПФУ у Волинській області та з 24 листопада 2020 року отримує пенсію по інвалідності, призначену у відповідності до Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування».

Позивач в січні 2021 року звернувся до пенсійного органу із заявою про роз`яснення причин відмови в призначенні пенсії за віком на пільгових умовах на підставі статті 8 Закону України «Про підвищення престижності шахтарської праці» відповідно до Списку №1, однак відповідач листом від 01 лютого 2021 року №699-378/К- 02/8-0300/21 повідомив, що у призначенні вищевказаної пенсії було відмовлено у зв`язку із відсутністю пільговий стаж не менше 15 років.

Вказує, що понад 16 років працював на посаді гірника очисного забою з повним робочим днем під землею, проте до його пільгового стажу зараховано 13 років 07 місяців 16 днів, натомість період роботи на ВП «Шахті №9 «Нововолинська» ДП «Волиньвугілля» з 01 листопада 2017 року по 31 березня 2020 року (що складає 2 року 04 місяці 1 день) до стажу не зараховано з тих підстав, що роботодавець вчасно не сплатив єдиний соціальний внесок.

Уважає відмову пенсійного органу у зарахуванні до страхового та пільгового стажу позивача вказаного періоду роботи безпідставною та незаконною, з огляду на що просить адміністративний позов задовольнити в повному обсязі.

У відзиві на позовну заяву від 24 березня 2021 року відповідач позовних вимог не визнав. Повідомив, що позивачу з 24 листопада 2020 року призначено пенсію по інвалідності, відповідно статті 30 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» №1058 від 09 липня 2003 року (далі - Закон № 1058), при призначенні пенсії його страховий стаж становив 50 років 05 місяців 05 днів (в кратному обчисленні), в тому числі до страхового стажу зараховано 13 років додатково за роботу по Списку №1.

ОСОБА_1 20 січня 2021 року звернувся до пенсійного органу із заявою про обчислення пенсії із застосуванням статті 8 Закону України «Про підвищення престижності шахтарської праці», за результатами розгляду якої, останнього повідомлено про те, що у зв`язку з відсутністю необхідного стажу на підземних роботах (15 років), на нього не поширюється дія статті 8 вказаного Закону.

Зазначає, що за період роботи у Відокремленому підрозділі «Шахта № 9 «Нововолинська» Державного підприємства «Волиньвугілля» з 01 листопада 2017 року по 31 березня 2020 року за даними персоніфікованого обліку відсутня інформація про сплату внесків, а тому зазначений період не може бути зарахований до страхового та пільгового стажу позивача, а довідка, яка видана ВП «Шахта №9 «Нововолинська» ДП«Волиньвугілля» від 09 грудня 2020 року № 344, а також витяги з наказів по ВП «Шахта №9 «Нововолинська» ДП «Волиньвугілля» про результати проведення атестації робочих місць не можуть бути належними доказами, на підставі яких можна зробити висновок про сплату страхових внесків.

З наведених підстав просить в задоволенні адміністративного позову відмовити повністю (арк. спр. 24-26).

Ухвалою судді Волинського окружного адміністративного суду від 09 березня 2021 року прийнято позовну заяву до розгляду, відкрито провадження у даній адміністративній справі та вирішено судовий розгляд справи проводити за правилами спрощеного позовного провадження без повідомленння учасників справи (у письмовому провадженні) відповідно до пункту 2 частини першої статті 263 КАС України (арк. спр. 21).

Суд, перевіривши доводи сторін у заявах по суті справи, дослідивши письмові докази на предмет належності, допустимості, достовірності кожного доказу окремо, а також достатності і взаємозв`язку доказів у їхній сукупності, встановив такі обставини.

Згідно записів трудової книжки НОМЕР_1 ОСОБА_1 з 19 січня 2004 року працював на посаді гірника підземного з повним робочим днем під землею на ВП «Шахті №9 «Нововолинська» ДП «Волиньвугілля» та 31 березня 2020 року був звільнений на підставі частини третьої статті 38 Кодексу законів про працю (за власним бажанням) у зв`язку із невиконанням власником або уповноваженим ним органом законодавства про працю, умов колективного чи трудового договору (арк. спр. 9).

Позивач 14 грудня 2020 року звернувся до пенсійного органу із заявою про призначення пенсії по інвалідності (арк. спр. 28).

Згідно рішення ГУ ПФУ у Волинській області від 18 грудня 2020 року №032450003755 ОСОБА_1 з 24 листопада 2020 року призначено пенсію по інвалідності, відповідно до Закону №1058. При призначенні пенсії його страховий стаж становив 50 років 05 місяців 05 днів, в тому числі до страхового стажу зараховано 13 років 7 місяців 16 днів додаткового стажу за роботу по Списку №1 (арк. спр. 29-32).

Позивач звернувся до відповідача із заявою від 20 січня 2021 року, в якій зазначив, що його пільговий стаж становить понад 15 років, у зв`язку із чим просив призначити пільгову пенсію відповідно до статті 8 Закону України «Про підвищення престижності шахтарської праці» (арк. спр. 38), однак ГУ ПФУ у Волинській області листом від 01 лютого 2021 року №699-378/К-02/8-0300/21 повідомило, що до страхового стажу не враховано період роботи на ВП «Шахті №9 «Нововолинська» ДП «Волиньвугілля» з 01 листопада 2017 року по 31 березня 2020 року у зв`язку із відсутністю відомостей щодо факту сплати страхових внесків до ПФУ роботодавцем та у зв`язку із відсутністю необхідного пільгового шахтарського стажу роботи - 15 років, на ОСОБА_1 не поширюються норми Закону України «Про підвищення престижності шахтарської праці» (арк. спр. 8).

Позивач, уважаючи протиправною відмову пенсійного органу у зарахуванні до його страхового та пільгового стажу періоду роботи з листопада по грудень 2010 року та з листопада по грудень 2010 року та з листопада 2017 року по березень 2020 року у ВП «Шахта №9 «Нововолинська» ДП «Волиньвугілля», звернувся до суду із цим позовом.

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд керується таким.

Частиною другою статті 19 Конституції України встановлено обов`язок органів державної влади та органів місцевого самоврядування, їх посадових осіб діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Статтею 46 Конституції України громадянам гарантоване право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом. Це право гарантується загальнообов`язковим державним соціальним страхуванням за рахунок страхових внесків громадян, підприємств, установ і організацій, а також бюджетних та інших джерел соціального забезпечення; створенням мережі державних, комунальних, приватних закладів для догляду за непрацездатними.

Спірні відносини врегульовані Законом України від 09 липня 2003 року №1058-IV "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" (далі - Закон №1058-IV) та Законом України від 02 вересня 2008 року №345-VI "Про підвищення престижності шахтарської праці" (далі - Закон №345-VI).

Закон №1058-IV, розроблений відповідно до Конституції України та Основ законодавства України про загальнообов`язкове державне соціальне страхування, визначає принципи, засади і механізми функціонування системи загальнообов`язкового державного пенсійного страхування, призначення, перерахунку і виплати пенсій, надання соціальних послуг з коштів Пенсійного фонду, що формуються за рахунок страхових внесків роботодавців, бюджетних та інших джерел, передбачених цим Законом, а також регулює порядок формування Накопичувального пенсійного фонду та фінансування за рахунок його коштів видатків на оплату договорів страхування довічних пенсій або одноразових виплат застрахованим особам, членам їхніх сімей та іншим особам, передбаченим цим Законом.

Відповідно до статті 1 Закону №345-VI його дія поширюється на працівників, які видобувають вугілля, залізну руду, руди кольорових і рідкісних металів, марганцеві, уранові, магнієві (солі калієво-магнієві та солі магнієві) та озокеритні руди, працівників шахтобудівних підприємств, які зайняті на підземних роботах повний робочий день, та працівників державних воєнізованих аварійно-рятувальних служб (формувань) у вугільній промисловості - за Списком №1 виробництв, робіт, професій, посад і показників на підземних роботах, на роботах з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці, зайнятість в яких повний робочий день дає право на пенсію за віком на пільгових умовах, затвердженим Кабінетом Міністрів України (далі - шахтарі), та членів їх сімей.

За приписами статті 8 Закону №345-VI мінімальний розмір пенсії шахтарям, які відпрацювали на підземних роботах не менш як 15 років для чоловіків та 7,5 років для жінок за списком №1 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затвердженим Кабінетом Міністрів України, встановлюється незалежно від місця останньої роботи, у розмірі 80 відсотків його заробітної плати (доходу), визначеної відповідно до статті 40 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування", з якої обчислюється пенсія, але не менш як три розміри прожиткового мінімуму, встановленого для осіб, які втратили працездатність. Для обчислення розміру пенсій за віком за кожний повний рік стажу роботи на підземних роботах до страхового стажу додатково зараховується по одному року.

Такі ж самі умови для виплати у зазначеному розмірі пенсії працівникам, зайнятим повний робочий день під землею, встановлені абзацом третім частини першої статті 28 Закону №1058-IV.

Отже, з наведеного слідує, що необхідною умовою для набуття права на отримання пенсії в розмірі, передбаченому статті 8 Закону №345-VI, є зайнятість на підземних роботах за Списком №1 повний робочий день не менш як 15 років (для чоловіків).

Основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. Порядок підтвердження наявного трудового стажу при відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній встановлюється Кабінетом Міністрів України (стаття 62 Закону України від 05 листопада 1991 року №1788-ХІІ "Про пенсійне забезпечення").

Згідно з пунктами 2, 3, 10 Порядку застосування Списків №1 і №2 виробництв, робіт, професій, посад і показників при обчисленні стажу роботи, що дає право на пенсію за віком на пільгових умовах, який затверджений наказом Міністерства праці та соціальної політики України від 18 листопада 2005 року №383 (зареєстровано в Міністерстві юстиції України 01 грудня 2005 року за №1451/11731), під повним робочим днем слід уважати виконання робіт в умовах, передбачених Списками, не менше 80% робочого часу, встановленого для працівників даного виробництва, професії чи посади, з урахуванням підготовчих, допоміжних, поточних ремонтних робіт, пов`язаних з виконанням своїх трудових обов`язків. До пільгового стажу зараховується весь період роботи на відповідних посадах або за професіями незалежно від дати їх внесення до Списків за умови підтвердження документами відповідних умов праці за час виконання роботи до 21 серпня 1992 року та за результатами проведення атестації робочих місць за умовами праці після 21 серпня 1992 року.

Для підтвердження стажу роботи зі шкідливими і важкими умовами праці необхідно подати трудову книжку із оформленими належним чином записами про займану посаду і період виконуваної роботи, виписку із наказу по підприємству про проведення атестації на відповідному робочому місці та, у разі відсутності в трудовій книжці відомостей, що визначають право на пенсію на пільгових умовах, уточнюючу довідку, передбачену пунктом 20 Порядку підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 12 серпня 1993 року №637 (далі - Порядок №637).

Пунктом 20 Порядку №637 обумовлено, у тих випадках, коли в трудовій книжці відсутні відомості, що визначають право на пенсії на пільгових умовах або за вислугу років, установлені для окремих категорій працівників, для підтвердження спеціального трудового стажу приймаються уточнюючі довідки підприємств, установ, організацій або їх правонаступників. У довідці має бути вказано: періоди роботи, що зараховуються до спеціального стажу; професія або посада; характер виконуваної роботи; розділ, підрозділ, пункт, найменування списків або їх номери, до якого включається цей період роботи; первинні документи за час виконання роботи, на підставі яких видана зазначена довідка.

Як установлено судом ОСОБА_1 з 24 листопада 2020 року отримує пенсію по інвалідності, відповідно до Закону №1058. При призначенні пенсії його страховий стаж становив 50 років 05 місяців 05 днів, в тому числі до страхового стажу зараховано 13 років 7 місяців 16 днів додаткового стажу за роботу по Списку №1. Наявність вказаного стажу підтверджується відповідачем.

Поряд з цим, згідно записів трудової книжки НОМЕР_1 позивач працював на посаді гірника підземного з повним робочим днем під землею на ВП «Шахті №9 «Нововолинська» ДП «Волиньвугілля» в період з 19 січня 2004 року та 31 березня 2020 року, тобто понад 15 років.

Суд зазначає, що виконувана ОСОБА_1 робота у спірний період у ВП "Шахта №9 "Нововолинська" ДП "Волиньвугілля" передбачена Списком №1, що затверджений постановами Кабінету Міністрів України від 16 січня 2003 року №3 (розділ І розділ 1 підрозділ 1а) та від 24 червня 2016 року №461 (розділ І розділ 1 підрозділ 1). Період роботи підтверджується записами трудової книжки, а також довідкою роботодавця від 09 грудня 2020 року №314 про підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсії за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній (арк. спр. 10, 33-34). Наказами по ВП "Шахта №9 "Нововолинська"від 31 травня 2010 року №85, від 28 травня 2015 року №11, від від 27 травня 2020 року №128 та від 28 травня 2015 року №131, від 11 травня 2004 року №89, від 11 травня 2009 року №87, від 24 січня 2000 року №23-К за результатами атестації робочих місць затверджено перелік робочих місць, професій і посад, працівників, котрим призначене пільгове пенсійне забезпечення за Списком №1, зокрема, підземні роботи в шахті на посаді гірник підземний, гірник очисного забою (арк. спр. 11-13, 35-37).

Отже, наведені докази підтверджують стаж позивача на підземних роботах за Списком №1 та з урахуванням безспірного стажу 13 років пільговий стаж становить більше 15 років, тобто, умова для перерахунку пенсії відповідно до статті 8 Закону №345-VI виконується.

Як убачається із листа ГУ ПФУ у Волинській області від 01 лютого 2021 року №699-378/К-02/8-0300/21 до страхового стажу позивача не враховано період роботи на ВП «Шахті №9 «Нововолинська» ДП «Волиньвугілля» з 01 листопада 2017 року по 31 березня 2020 року у зв`язку із відсутністю відомостей щодо факту сплати страхових внесків до ПФУ.

Персоніфікований облік у системі загальнообов`язкового державного пенсійного страхування здійснюється з метою обліку застрахованих осіб, учасників накопичувальної системи пенсійного страхування та їх ідентифікації, а також накопичення, зберігання та автоматизованої обробки інформації про облік застрахованих осіб і реалізацію ними права на страхові виплати у солідарній системі загальнообов`язкового державного пенсійного страхування та накопичувальній системі пенсійного страхування (частина перша статті 21 Закону №1058-IV).

За визначенням, наведеним у статті 1 Закону №1058-IV, страховий стаж - період (строк), протягом якого особа підлягала державному соціальному страхуванню, якою або за яку сплачувався збір на обов`язкове державне пенсійне страхування згідно із законодавством, що діяло раніше, та/або підлягає загальнообов`язковому державному пенсійному страхуванню згідно із цим Законом і за який сплачено страхові внески.

Абзацом першим частини першої статті 24 Закону №1058-IV встановлено, що страховий стаж - період (строк), протягом якого особа підлягає загальнообов`язковому державному пенсійному страхуванню та за який щомісяця сплачені страхові внески в сумі не меншій, ніж мінімальний страховий внесок.

Як передбачено частиною другою статті 24 Закону №1058-IV, страховий стаж обчислюється територіальними органами Пенсійного фонду відповідно до вимог цього Закону за даними, що містяться в системі персоніфікованого обліку, а за періоди до впровадження системи персоніфікованого обліку - на підставі документів та в порядку, визначеному законодавством, що діяло до набрання чинності цим Законом.

За кожний повний рік стажу роботи (врахованого в одинарному розмірі) на підземних роботах, на роботах з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці за списком №1 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затвердженим Кабінетом Міністрів України, зайнятість на яких давала та дає право на пенсію на пільгових умовах, до страхового стажу додатково зараховується по одному року (абзац десятий частини третьої статті 24 Закону №1058-IV).

Відповідно до частини першої статті 15 Закону №1058-IV платниками страхових внесків до солідарної системи є страхувальники, зазначені в статті 14 цього Закону, і застраховані особи, зазначені в частині першій статті 12 цього Закону.

За приписами статті 1 Закону №1058-IV застрахована особа - фізична особа, яка відповідно до цього Закону підлягає загальнообов`язковому державному пенсійному страхуванню і сплачує (сплачувала) та/або за яку сплачуються чи сплачувалися у встановленому законом порядку страхові внески на загальнообов`язкове державне пенсійне страхування та до накопичувальної системи загальнообов`язкового державного пенсійного страхування; страхувальники - роботодавці та інші особи, які відповідно до закону сплачують єдиний внесок на загальнообов`язкове державне соціальне страхування та/або є платниками відповідно до цього Закону; страхові внески - кошти відрахувань на соціальне страхування, збір на обов`язкове державне пенсійне страхування та страхові внески на загальнообов`язкове державне пенсійне страхування, сплачені (які підлягають сплаті) згідно із законодавством, що діяло раніше; надходження від сплати єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування, що спрямовуються на загальнообов`язкове державне пенсійне страхування.

Обчислення страхових внесків застрахованих осіб, зазначених у пунктах 1, 2, 5 - 7, 9, 10, 12, 15, 17 і 18 статті 11 цього Закону, здійснюється страхувальниками на підставі бухгалтерських та інших документів, відповідно до яких провадиться нарахування (обчислення) або які підтверджують нарахування (обчислення) заробітної плати (доходу), грошового забезпечення, на які відповідно до цього Закону нараховуються страхові внески (частина друга статті 20 Закону №1058-IV).

Частинами четвертою - шостою, дев`ятою, десятою, дванадцятою статті 20 Закону №1058-IV встановлено, що сплата страхових внесків здійснюється виключно в грошовій формі шляхом внесення відповідних сум страхових внесків до солідарної системи на банківські рахунки виконавчих органів Пенсійного фонду, а сум страхових внесків до накопичувальної системи пенсійного страхування - на банківський рахунок Накопичувального фонду або на банківський рахунок обраного застрахованою особою недержавного пенсійного фонду - суб`єкта другого рівня системи пенсійного забезпечення. Страхові внески сплачуються страхувальниками шляхом перерахування безготівкових сум з їх банківських рахунків. Страхувальники зобов`язані сплачувати страхові внески, нараховані за відповідний базовий звітний період, не пізніше ніж через 20 календарних днів із дня закінчення цього періоду. Базовим звітним періодом є для страхувальників, зазначених у пунктах 1, 2, 4 статті 14 цього Закону, - календарний місяць. Днем сплати страхових внесків вважається: у разі перерахування сум страхових внесків у безготівковій формі з банківського рахунку страхувальника на банківський рахунок органу Пенсійного фонду - день списання установою банку, органом, що здійснює казначейське обслуговування бюджетних коштів, суми платежу з банківського (спеціального реєстраційного) рахунку страхувальника незалежно від часу її зарахування на банківський рахунок органу Пенсійного фонду. Якщо страхувальники несвоєчасно або не в повному обсязі сплачують страхові внески, до них застосовуються фінансові санкції, передбачені цим Законом, а посадові особи, винні в порушенні законодавства про сплату страхових внесків, несуть дисциплінарну, адміністративну, цивільно-правову або кримінальну відповідальність згідно із законом. Страхові внески підлягають сплаті незалежно від фінансового стану платника страхових внесків.

На переконання суду, відсутність за даними системи індивідуальних відомостей про застраховану особу про сплату страхових внесків за вказані періоди не може бути підставою для не зарахування таких до страхового стажу під час визначення пільгового стажу для призначення пенсії позивачу.

Порушення страхувальником вимог законодавства щодо порядку та строків сплати страхових внесків (у зв`язку із чим утворилася заборгованість зі сплати таких внесків) тягне негативні наслідки лише щодо самого страхувальника (зокрема, у вигляді сплати недоїмки, штрафних санкцій та пені та не може мати негативних наслідків для застрахованої особи у вигляді не зарахування до страхового стажу періоду роботи, протягом якого такій особі нараховувалася заробітна плата, на яку у свою чергу нараховувалися страхові внески, проте не з вини застрахованої особи сплачені страхові внески зараховувалися в рахунок сплати заборгованих страхувальником сум недоїмки, штрафів та пені у порядку календарної черговості їх виникнення.

Суд зазначає, що фактично внаслідок невиконання роботодавцем обов`язку по сплаті внесків до Пенсійного фонду України позивач позбавлений соціальної захищеності та пенсійного стажу за час роботи, що є неприпустимим та таким, що суперечить основним конституційним засадам в сфері соціального захисту.

Таким чином позивач не повинен відповідати за неналежне виконання підприємством-страхувальником свого обов`язку щодо належної сплати страхових внесків, а отже, наявність заборгованості підприємства по страховим внескам не може бути підставою для не зарахування до страхового стажу позивача такого періоду роботи.

Аналогічна правова позиція викладена в постанові Верховного Суду від 23 березня 2020 року по справі №535/1031/16-а, від 30 вересня 2019 року у справі №414/736/17, від 20 березня 2019 року у справі №688/947/17, від 27 березня 2018 року у справі №208/6680/16-а..

Суд також зауважує, незважаючи на те, що у листі ГУ ПФУ у Волинській області від 01 лютого 2021 року №699-378/К-02/8-0300/21 зазначено, що до пільгового страхового стажу позивача не враховано період роботи на ВП «Шахті №9 «Нововолинська» ДП «Волиньвугілля» з 01 листопада 2017 року по 31 березня 2020 року, як убачається із наявного у пенсійній справі позивача розрахунку стажу пенсії по інвалідності до такого стажу не було зараховано також період роботи ОСОБА_1 у ВП «Шахта №9 «Нововолинська» ДП «Волиньвугілля» з листопада по грудень 2010 року (арк. спр. 30).

Згідно з індивідуальними відомостями з Реєстру застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування про застраховану особу (довідка за формою ОК-5) в період з листопада по грудень 2010 року та з 01 листопада 2017 року по 31 березня 2020 року ОСОБА_1 була нарахована та виплачена заробітна плата, однак інформація щодо сплати страхових внесків за вказаний період відсутня (арк. спр. 14-17).

При цьому слід зазначити, що відсутність в інформаційній базі системи персоніфікованого обліку даних про сплату страхових внесків для нарахування пенсії за спірний період, не може бути підставою для позбавлення пенсіонера права на пенсію у відповідному розмірі з урахуванням періоду його трудової діяльності, оскільки застрахована особа не відповідає за неналежне виконання підприємством-страхувальником свого обов`язку щодо сплати страхових внесків.

Суд наголошує, що механізм державного соціального страхування передбачає державні гарантії реалізації застрахованими особами своїх конституційних прав, а тому позивач не може бути позбавлений права на отримання соціальних гарантій через те, що орган, відповідальний за повноту та своєчасність сплати страхових внесків, своєчасно не вжив дієвих заходів, що призвело до порушення гарантованого державою права на отримання позивачем належної пенсії із солідарної системи з урахуванням страхового стажу. Застраховані особи самостійно, без сприяння державних органів, позбавлені можливості безпосередньо і оперативно впливати на повноту і своєчасність сплати роботодавцями страхових внесків.

Завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень (частина перша статті 2 КАС України).

Таким чином, висновки відповідача про не поширення на ОСОБА_1 норм Закону України «Про підвищення престижності шахтарської праці» із відсутністю необхідного пільгового шахтарського стажу роботи - 15 років, є безпідставними, а незарахування до його пільгового стажу періоду роботи з листопада по грудень 2010 року та з листопада 2017 року по березень 2020 року з підстав відсутності відомостей про сплату роботодавцем страхових внесків не узгоджуються з наведеними вище нормами чинного законодавства та порушує державні гарантії на пенсійне забезпечення позивача.

Відповідно до частин першої, другої статті 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

На переконання суду, відповідач не довів правомірність оскаржуваних в даній адміністративній справі дій щодо незарахування до пільгового стажу позивача періоду роботи з листопада по грудень 2010 року та з листопада 2017 року по березень 2020 року на ВП «Шахті №9 «Нововолинська» ДП «Волиньвугілля» при призначенні пенсії по інвалідності.

Щодо позовних вимог про визнання протиправними дій щодо відмови в призначенні пенсії відповідно до вимог статті 8 Закону України «Про підвищення престижності шахтарської праці» та зобов`язання відповідача призначити та виплачувати позивачу пенсію за віком на пільгових умовах відповідно до статті 8 Закону України «Про підвищення престижності шахтарської праці» з 24 листопада 2020 року, то такі вимоги підлягає до часткового задоволення, враховуючи наступне.

Як встановлено судом ОСОБА_1 перебуває на обліку в ГУ ПФУ у Волинській області та з 24 листопада 2020 року отримує пенсію по інвалідності, відповідно до Закону №1058.

Статтею 9 Закону № 1058-IV визначено, що відповідно до цього Закону в солідарній системі призначаються такі пенсійні виплати: 1) пенсія за віком; 2) пенсія по інвалідності; 3) пенсія у зв`язку з втратою годувальника.

Статтею 2 Закону України "Про пенсійне забезпечення" від 05 листопада 1991 року №1788-ХІІ (далі - Закон №1788-ХІІ) передбачено такий вид трудової пенсії як за вислугу років.

За приписами частини першої статті 33 Закону №1058-IV пенсія по інвалідності залежно від групи інвалідності призначається в таких розмірах: особам з інвалідністю I групи - 100 відсотків пенсії за віком; особам з інвалідністю II групи - 90 відсотків пенсії за віком; особам з інвалідністю III групи - 50 відсотків пенсії за віком, обчисленої відповідно до статей 27 і 28 цього Закону.

Отже, величина пенсійних виплат для осіб з інвалідністю 1, 2 і 3 груп визначається в процентному співвідношенні пенсії за віком.

Згідно з частиною 3 статті 45 Закону № 1058-IV переведення з одного виду пенсії на інший здійснюється з дня подання заяви на підставі документів про страховий стаж, заробітну плату (дохід) та інших документів, що знаходяться на час переведення з одного виду пенсії на інший в пенсійній справі, а також додаткових документів, одержаних органами Пенсійного фонду.

Відповідно до частини 4 статті 45 Закону №1058-IV визначено порядок перерахунку призначеної пенсії.

З аналізу вищенаведеного випливає, що пенсії в Україні, при настанні певних юридичних фактів (вік, стаж, пільги тощо), призначаються лише в одноразовому порядку.

У разі виникнення необхідності у зміні певних складових пенсії або зміни її виду в цілому, законодавством передбачено лише два механізми - переведення з одного виду пенсії на інший (частина третя статті 45 Закону №1058-IV) та перерахунок пенсії (частини четверта статті 45 Закону №1058-IV).

Тобто, в практиці застосування пенсійного законодавства не існує поняття перепризначення, повторного призначення або будь-якого іншого призначення пенсії, окрім поняття «призначення пенсії», яким є первинне та єдине її призначення, а всі подальші зміни та доповнення відбуваються виключно шляхом перерахунку або переведення.

З огляду на те, відповідно до заяви від 14 грудня 2020 року, поданої ОСОБА_1 до пенсійного органу, позивач просив про призначення пенсії по інвалідності та за результатами розгляду вказаної заяви саме такий вид пенсії йому і виплачується з 24 листопада 2020 року, а тому правові підстави зобов`язувати відповідача призначити та виплачувати позивачу пенсію за віком відсутні.

Позивачем не доведено та в матеріалах пенсійної справи відсутні докази звернення ОСОБА_1 до пенсійного органу із заявою про переведення позивача з пенсії по інвалідності на пенсію за віком, як і докази відмови у призначені і виплаті йому пенсії за віком на пільгових умовах відповідно до статті 8 Закону України "Про підвищення престижності шахтарської праці".

Відтак, права позивача належать захисту саме шляхом зобов`язання відповідача здійснити перерахунок призначеної пенсії по інвалідності, а не призначення пенсії за віком.

При вирішенні даного спору суд також виходить з того, що позивач отримує пенсію по інвалідності з 24 листопада 2020 року та оскільки судом встановлено, що позивач відпрацював на підземних роботах не менш як 15 років та він має право на отримання пенсії по інвалідності за нормами статті 8 Закону №345-VI, а тому пенсійний орган слід зобов`язати зробити перерахунок пенсії ОСОБА_1 з 24 листопада 2020 року.

З урахуванням встановлених обставин справи та норм чинного законодавства, виходячи із наданих суду статтею 245 КАС України повноважень, суд дійшов висновку, що для належного та ефективного способу захисту порушеного права позивача позовні вимоги належить задовольнити шляхом прийняття судом про визнання протиправними дій щодо відповідача відмови ОСОБА_1 у зарахуванні до пільгового та страхового стажу періоду роботи з листопада по грудень 2010 року та з листопада 2017 року по березень 2020 року у Відокремленому підрозділі «Шахті №9 «Нововолинська» ДП «Волиньвугілля» та зобов`язати пенсійний орган здійснити позивачу перерахунок та виплату призначеної пенсії по інвалідності відповідно до статті 8 Закону №345-VI (з урахуванням виплачених сум) з 24 листопада 2020 року (з дня її призначення), зарахувавши до пільгового та страхового стажу позивача період роботи у ВП «Шахті №9 «Нововолинська» ДП «Волиньвугілля» з листопада по грудень 2010 року та з листопада 2017 року по березень 2020 року. У задоволенні решти позовних вимог суд відмовляє.

Відповідно до статті 244 КАС України суд під час ухвалення рішення вирішує, як розподілити між сторонами судові витрати.

Згідно із частинами першою, третьою статті 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа. При частковому задоволенні позову судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог.

При вирішенні питання про розподіл судових витрат суд виходить із того, що часткове задоволення позовних вимог зумовлене обрання судом ефективного способу захисту порушених прав, свобод та інтересів позивача протиправними діями/рішення відповідача.

Отже, на користь позивача за рахунок бюджетних асигнувань відповідача необхідно стягнути судовий збір в сумі 908,00 грн (дев`ятсот вісім гривень 00 копійок), який сплачений відповідно до квитанції від 17 лютого 2021 року №0.0.2019482246.1 (арк. спр. 5) та зарахований до спеціального фонду Державного бюджету, що підтверджується відповідною випискою (арк. спр. 21).

Керуючись статтями 139, 243-246, 255, 262, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, на підставі Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування", Закону України "Про підвищення престижності шахтарської праці", суд

ВИРІШИВ:

Адміністративний ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_2 ) до Головного управління Пенсійного фонду України у Волинській області (43026, Волинська область, місто Луцьк, вулиця Кравчука, 22В, ідентифікаційний код юридичної особи 13358826) про визнання дій протиправними, зобов`язання вчинити дії задовольнити частково.

Визнати протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України у Волинській області щодо відмови ОСОБА_1 у зарахуванні до пільгового та страхового стажу періоду роботи з листопада по грудень 2010 року та з листопада 2017 року по березень 2020 року у Відокремленому підрозділі «Шахті №9 «Нововолинська» Державного підприємства «Волиньвугілля».

Зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України у Волинській області здійснити ОСОБА_1 перерахунок та виплату пенсії по інвалідності (з урахуванням виплачених сум) відповідно до Закону України «Про підвищення престижності шахтарської праці» з 24 листопада 2020 року, зарахувавши до пільгового та страхового стажу період роботи у Відокремленому підрозділі "Шахта №9 "Нововолинська" Державного підприємства "Волиньвугілля" з листопада по грудень 2010 року та з листопада 2017 року по березень 2020 року.

У задоволенні решти позовних вимог відмовити.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України у Волинській області на користь ОСОБА_1 судовий збір в сумі 908,00 грн (дев`ятсот вісім гривень 00 копійок).

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку повністю або частково шляхом подання апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення. До дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційна скарга подається учасниками справи до Восьмого апеляційного адміністративного суду через Волинський окружний адміністративний суд.

Суддя В.І. Смокович

Повний текст судового рішення складено 09 квітня 2021 року.