Рішення № 96172978, 06.04.2021, Вінницький окружний адміністративний суд

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Вінниця

06 квітня 2021 р. справа № 120/398/21-а

Вінницький окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді: Дончика В.В.,

за участю:

секретаря судового засідання: Волинець В.М.,

представника позивача: Мандзюка В.А.,

представника відповідача: Господарець А.А.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Національної поліції у Вінницькій області про визнання протиправним та скасування наказу, поновлення на посаді, стягнення суми

в с т а н о в и в

19.01.2021 року ОСОБА_1 звернувся в суд з адміністративним позовом до Головного управління Національної поліції у Вінницькій області про визнання протиправним та скасування наказу, поновлення на посаді.

Обґрунтовуючи позовні вимоги позивач зазначив, що наказом Головного управління Національної поліції у Вінницькій області №94 о/с від 03.06.2020 року його призначено заступником начальника Гніванського відділення поліції Жмеринського відділу поліції ГУНП у Вінницькій області - начальником слідчого відділення, встановивши посадовий оклад 3000 грн., звільнивши з посади помічника начальника цього Головного управління, з 04.06.2020 року.

Позивач вважає, що його звільнено з попередньої посади та призначено на посаду в іншу місцевість з порушенням норм трудового законодавства, оскільки згідно статті 32 Кодексу законів про працю України переведення на іншу роботу на тому ж підприємстві, в установі, організації, а також переведення на роботу на інше підприємство, в установу, організацію або в іншу місцевість, хоча б разом з підприємством, установою, організацією, допускається тільки за згодою працівника, за винятком випадків, передбачених у статті 33 цього Кодексу та в інших випадках, передбачених законодавством.

Разом з тим, наголошує, що згоди на переведення на роботу до іншої місцевості він не давав, а тому вважає наказ №94 о/с від 03.06.2020 року протиправним та таким, що підлягає скасуванню, у зв`язку із чим звернувся з цим позовом до суду, в якому просив:

- визнати протиправним та скасувати наказ №94 о/с від 03.06.2020 року в частині призначення його заступником начальника Гніванського відділення поліції Жмеринського відділу поліції ГУНП у Вінницькій області - начальником слідчого відділення, звільнивши з посади помічника начальника Головного управління Національної поліції у Вінницькій області з 04.06.2020 року;

- поновити його на посаду помічника начальника ГУНП у Вінницькій області з 04.06.2020 року.

Крім того, разом з позовною заявою позивачем подано заяву про забезпечення позову.

Ухвалою суду від 21.01.2020 року у задоволенні заяви про забезпечення позову відмовлено.

Ухвалою суду від 22.01.2021 року позовну заяву прийнято до розгляду та відкрито провадження у адміністративній справі, розгляд справи вирішено здійснювати в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні).

11.02.2021 року на адресу суду надійшов відзив на позовну заяву, у якому представник відповідача заперечує щодо задоволення адміністративного позову. Зокрема вказав, що посада на яку позивача переміщено є рівнозначною посаді, з якої його звільнено, оскільки вони мають однакові граничні спеціальні звання (майор поліції).

Також, представник відповідача вважає, що трудове законодавство підлягає застосуванню у випадках, коли нормами спеціального законодавства не врегульовано спірні правовідносини. Однак, в даному випадку питання переміщення працівника для забезпечення інтересів служби, врегульовано нормами спеціального законодавства (зокрема ч.1 ст. 65 Закону України «Про Національну поліцію»), яке не містить обмежень щодо процедури такого переміщення. Таке регулювання необхідне зважаючи на специфічність проходження служби.

Таким чином, переміщення позивача відбулось відповідно до п.2 ч.1 ст. 65 Закону України «Про Національну поліцію» (для більш ефективної служби, виходячи з інтересів служби»), оскільки існувала нагальна необхідність належного забезпечення службової діяльності слідчого відділення Гніванського ВП Жмеринського ВП ГУНП у Вінницькій області.

Враховуючи вищевикладене, просив у задоволенні адміністративного позову відмовити повністю.

Ухвалою суду від 15.02.2021 року адміністративну справу призначено до розгляду у судове засідання з повідомленням сторін на 02.03.2021 року.

16.02.2021 року представником позивача подано відповідь на відзив, у якій останній вважає доводи відповідача необґрунтованими, а позовні вимоги такими, що підлягають задоволенню.

23.02.2021 року представником позивача подано заяву про зміну предмету позову, у якій позивач просить суд:

- визнати протиправним та скасувати наказ №94 о/с від 03.06.2020 року в частині призначення його заступником начальника Гніванського відділення поліції Жмеринського відділу поліції ГУНП у Вінницькій області - начальником слідчого відділення, звільнивши з посади помічника начальника Головного управління Національної поліції у Вінницькій області з 04.06.2020 року;

- поновити його на посаду помічника начальника ГУНП у Вінницькій області з 04.06.2020 року.

- стягнути на користь позивача з Головного управління Національної поліції у Вінницькій області різницю в заробітку за час виконання нижчеоплачуваної роботи, у розмірі 17742,28 грн.

26.02.2021 року на адресу суду надійшли заперечення на відповідь на відзив, у яких представник відповідача наголосив на тому, що позивача переміщено на іншу посаду відповідно до п.2 ч.1 ст. 65 Закону України «Про Національну поліцію» на рівнозначну посаду, для більш ефективної служби, виходячи з інтересів служби.

Ухвалою суду від 02.03.2021 року заяву представника позивача про зміну предмету позову прийнято до розгляду, у зв`язку із чим відкладено судове засідання на 30.03.2021 року.

Ухвалою суду від 30.03.2021 року занесеною до протоколу судового засідання розгляд справи відкладено на 06.04.2021 року.

05.04.2021 року на адресу суду надійшли додаткові пояснення представника відповідача на твердження представника позивача, висловлені в попередньому судовому засіданні, в яких зазначав, що порушення правил ведення документообігу та Інструкції з діловодства Міністерства внутрішніх справ України не можуть бути підставою для скасування наказу.

06.04.2021 року представником позивача подано додаткові пояснення в яких наведені докази подання листків непрацездатності ОСОБА_1 до ГУНП у Вінницькій області.

У судовому засіданні 06.04.2021 року представник позивача підтримав заявлені позовні вимоги та просив їх задовольнити з підстав викладених у позовній заяві.

Представник відповідача заперечила щодо задоволення позовних вимог з підстав викладених у заявах по суті та просила у задоволенні адміністративного позову відмовити повністю.

Заслухавши пояснення учасників справи, дослідивши матеріали справи, письмові докази, суд встановив, що наказом Головного управління Національної поліції у Вінницькій області № 94 о/с від 03.06.2020 року ОСОБА_1 призначено заступником начальника Гніванського відділення поліції Жмеринського відділу поліції ГУНП у Вінницькій області - начальником слідчого відділення, встановивши посадовий оклад 3000 грн., звільнивши з посади помічника начальника цього Головного управління, з 04.06.2020 року.

На переконання позивача, його звільнено з попередньої посади та призначено на посаду в іншу місцевість з порушенням норм трудового законодавства, оскільки згоди на переведення на роботу до іншої місцевості він не давав, у зв`язку із чим звернувся з цим позовом до суду.

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд виходить із наступного.

Відповідно до статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Статтею 43 Конституції України визначено, що кожен має право на працю, що включає можливість заробляти собі на життя працею, яку він вільно обирає або на яку вільно погоджується. Держава створює умови для повного здійснення громадянами права на працю, гарантує рівні можливості у виборі професії та роду трудової діяльності, реалізовує програми професійно-технічного навчання, підготовки і перепідготовки кадрів відповідно до суспільних потреб. Кожен має право на належні, безпечні і здорові умови праці, на заробітну плату, не нижчу від визначеної законом. Громадянам гарантується захист від незаконного звільнення.

Правові засади організації та діяльності Національної поліції України, статус поліцейських, а також порядок проходження служби в Національній поліції України визначено у Законі України «Про Національну поліцію» від 02 липня 2015 року № 580-VIII (далі - Закон № 580-VIII).

Згідно з ч. 1 ст. 13 Закону № 580-VIII систему поліції складають: 1) центральний орган управління поліцією; 2) територіальні органи поліції.

Відповідно до ч. 1 ст. 17 Закону № 580-VIII поліцейським є громадянин України, який склав Присягу поліцейського, проходить службу на відповідних посадах у поліції і якому присвоєно спеціальне звання поліції.

Згідно положень статті 59 Закону № 580-VIII, служба в поліції є державною службою особливого характеру, яка є професійною діяльністю поліцейських з виконання покладених на поліцію повноважень.

Рішення з питань проходження служби оформлюються письмовими наказами по особовому складу на підставі відповідних документів, перелік і форма яких установлюються Міністерством внутрішніх справ України.

Видавати накази по особовому складу можуть керівники органів, підрозділів, закладів та установ поліції відповідно до повноважень, визначених законом та іншими нормативно-правовими актами, та номенклатурою посад, затвердженою Міністерством внутрішніх справ України.

Порядок підготовки та видання наказів щодо проходження служби в поліції встановлює Міністерство внутрішніх справ України.

Відповідно до ч. 1 ст. 60 Закону № 580-VIII проходження служби в поліції регулюється цим Законом та іншими нормативно-правовими актами.

Згідно з приписами п. 2 ч. 1 ст. 65 Закону №580-VIII переміщення поліцейських здійснюється на рівнозначні посади зокрема для більш ефективної служби, виходячи з інтересів служби.

За нормою ч. 2 ст. 65 Закону №580-VIII посада вважається вищою, якщо за цією посадою штатом (штатним розписом) передбачене вище спеціальне звання поліції.

Відповідно до ч. 7 ст. 65 Закону № 580-VIII переведення поліцейських здійснюється у разі, якщо звільнення їх із посад або призначення на інші посади належить до номенклатури призначення різних керівників.

Згідно з приписами ч. 8 ст. 65 Закону № 580-VIII переведення поліцейського може здійснюватися за його ініціативою, ініціативою прямих керівників (начальників), керівників інших органів (закладів, установ) поліції, які порушили питання про переміщення.

Переведення поліцейського здійснюється на підставі єдиного наказу про звільнення із займаної посади та направлення для подальшого проходження служби до іншого органу (закладу, установи) поліції та про призначення на посаду в органі (закладі, установі) поліції, до якого переміщується поліцейський (ч. 9 ст. 65 Закону № 580-VIII).

Згідно ч. 10 цієї ж статті, у разі якщо згідно із законом та іншими нормативно-правовими актами призначенню поліцейського на посаду повинно передувати погодження відповідних органів державної влади або органів місцевого самоврядування чи їх посадових осіб, призначення на посаду здійснюється після отримання такого погодження.

Судом встановлено, що спірні правовідносини виникли у зв`язку із звільненням позивача з посади помічника начальника ГУНП у Вінницькій області та призначення на посаду начальника Гніванського відділення поліції Жмеринського відділу поліції ГУНП у Вінницькій області - начальником слідчого відділення в іншу місцевість.

Позивач вважає, що до спірних правовідносин підлягають застосуванню положення Кодексу законів про працю України, оскільки Законом № 580-VIII не врегульовано порядок переведення поліцейського на роботу до іншої місцевості.

В той же час, представник відповідача вказує, що позивача переміщено на рівнозначну посаду відповідно до п.2 ч.1 ст. 65 Закону № 580-VIIІ, для більш ефективної служби, виходячи з інтересів служби.

Таким чином, визначальним в межах розгляду цієї справи є вирішення питання щодо застосування до спірних правовідносин положень Кодексу законів про працю України, адже доводи позивача полягають саме в тому, що відповідач перевів його на роботу до іншої місцевості без наявності згоди на таке переведення, що прямо передбачено статтею 32 КЗпП України.

Надаючи правову оцінку таким доводам, суд зазначає, що для цілей застосування статті 65 Закону №580-VIII поняття «переміщення» та «переведення» є тотожними й під ними розуміється зміна таких умов служби в поліції як посада (посадових обов`язків) та/або місця несення служби.

Переміщення (переведення) поліцейського може відбуватися за ініціативою поліцейського або ініціативою прямих керівників (начальників), керівників інших органів (закладів, установ) поліції, які порушили питання про переміщення.

Підставою для переміщення поліцейського за ініціативою начальників є скорочення штатів або проведення реорганізації; необхідність проведення кадрової заміни в місцевостях з особливими природними, географічними, геологічними, кліматичними, екологічними умовами; службова необхідність - для більш ефективної служби, виходячи з інтересів служби, як зазначено в даному випадку підставою для прийняття оскаржуваного наказу.

Суд зауважує, що переміщення поліцейського з ініціативи начальників, особливо коли це переміщення передбачає зміну місця несення служби, повинно мати легітимну мету та бути пов`язаним з певними об`єктивними чинниками - інтересами служби. У будь-якому разі воно не може бути прихованою формою покарання, а поліцейські повинні мати засоби правового захисту від переміщень, що не відповідає меті цього інституту.

Законом №580-VIII встановлені підстави переміщення поліцейського та осіб, які можуть ініціювати переміщення, проте Законом №580-VIII не встановлено, чи вимагається згода поліцейського на таке переміщення.

У постанові від 17 лютого 2015 року №?21- 8а15 Верховний Суд України висловив правову позицію, що у відносинах публічної служби пріоритетними є норми спеціального законодавства, а трудове законодавство треба застосовувати у випадках, якщо нормами спеціального законодавства не врегульовано спірні правовідносини або коли про це йдеться в спеціальному законі.

Беручи до уваги те, що Законом №580-VIII не врегульовано питання щодо порядку переміщення поліцейського на рівнозначну, вищу або нищу посаду, у цій частині до спірних правовідносин підлягають застосуванню загальні положення трудового законодавства.

Водночас статтею 32 КЗпП України встановлено можливість переведення на іншу роботу (посаду), у тому числі у межах однієї установи, тільки за згодою працівника, за винятком тимчасового переведення та в інших випадках, передбачених законодавством.

Отже, переміщення поліцейського на рівнозначні посади для більш ефективної служби в іншу місцевість, виходячи з інтересів служби, можливо за умови надання поліцейським згоди на таке переміщення.

Разом з тим, згоди ОСОБА_1 на його переміщення в іншу місцевість матеріали справи не містять. Натомість, ініційований ним судовий позов в даній справі, свідчить про протилежне.

Аналогічна правова позиція щодо застосування ст. 65 Закону № 580-VIII та ст. 32 КЗпП України викладена у постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду від 26 січня 2021 року в справі № 826/10785/17, яка в силу вимог ч.5 ст.242 КАС України має бути врахована судом при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин.

Враховуючи викладене, суд дійшов висновку, що наказ № 94 о/с від 03.06.2020 року, в частині призначення позивача заступником начальника Гніванського відділення поліції Жмеринського відділу поліції ГУНП у Вінницькій області - начальником слідчого відділення, звільнивши з посади помічника начальника Головного управління Національної поліції у Вінницькій області з 04.06.2020 року, прийнято відповідачем без належних правових підстав та з порушенням норм трудового законодавства, а тому він є протиправним та підлягає скасуванню.

Щодо посилань відповідача на те, що переміщення позивача відбулось на рівнозначну посаду, суд зазначає, що Верховний Суд у своїх постановах від 28 листопада 2018 року у справі № 820/6677/16, від 17 жовтня 2019 року у справі № 420/5192/18, від 11 серпня 2020 року у справі № 620/2624/19, від 30 вересня 2020 року у справі № 640/20160/18 вже сформулював висновок щодо правильності застосування норм матеріального права при визначенні рівнозначних посад поліції для цілей переміщення поліцейських на рівнозначні посади для більш ефективної служби, виходячи з інтересів служби.

У вказаних постановах Верховний Суд зазначив, що служба в поліції за своїм змістом є державною службою особливого характеру, у зв`язку з чим, в частині, що не врегульована Законом № 580-VIII, до спірних правовідносин може бути застосований Закон України «Про державну службу».

Водночас, за визначенням, неведеним у частині другій статті 2 Закону №889-VIII, рівнозначною посадою є посада державної служби, що належить до однієї групи оплати праці з урахуванням юрисдикції державного органу.

Судом встановлено, що грошове забезпечення позивача, у тому числі з урахуванням усіх надбавок за посадою заступника начальника Гніванського відділення поліції Жмеринського відділу поліції ГУНП у Вінницькій області - начальника слідчого відділення є меншим ніж на посаді помічника начальника Головного управління Національної поліції у Вінницькій області, а тому така посада, в силу частини 2 статті 2 Закону №889-VIII, не може вважатися рівнозначною.

Аналогічної позиції дотримується Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду в постанові від 26.01.2021 по справі № 826/10785/17.

Відповідно до ч. 1 ст. 235 КЗпП України у разі звільнення без законної підстави або незаконного переведення на іншу роботу, працівник повинен бути поновлений на попередній роботі органом, який розглядає трудовий спір.

Із наведеного слідує, що працівник, звільнений без законної підстави повинен бути поновлений на попередній роботі органом, який розглядає трудовий спір, на тій же посаді, з якої відбувалось таке звільнення, а не на іншій роботі.

Враховуючи, що переміщення позивача для більш ефективної служби, виходячи з інтересів служби здійснено без його згоди, його слід поновити на посаді помічника начальника Головного управління Національної поліції у Вінницькій області, з якої його було незаконно звільнено.

Приписами ч. 1 ст. 371 КАС України визначено, що негайно виконуються рішення суду про поновлення на посаді у відносинах публічної служби.

Оскільки, суд дійшов висновку про поновлення позивача на посаді помічника начальника Головного управління Національної поліції у Вінницькій області, рішення суду в цій частині підлягає негайному виконанню.

Що ж до вимоги позивача про стягнення з відповідача різниці в заробітку за час виконання нижче оплачуваної роботи, то суд зазначає наступне.

Відповідно до ч. 2 ст. 235 КЗпП України, при винесенні рішення про поновлення на роботі орган, який розглядає трудовий спір, одночасно приймає рішення про виплату працівникові середнього заробітку за час вимушеного прогулу або різниці в заробітку за час виконання нижче оплачуваної роботи, але не більш як за один рік. Якщо заява про поновлення на роботі розглядається більше одного року не з вини працівника, орган, який розглядає трудовий спір, виносить рішення про виплату середнього заробітку за весь час вимушеного прогулу.

Згідно зі ст. 27 Закону України "Про оплату праці" порядок обчислення середньої заробітної плати працівника у випадках, передбачених законодавством, встановлюється Кабінетом Міністрів України.

Постановою Кабінету Міністрів України від 8.02.1995 року № 100 затверджено Порядок обчислення середньої заробітної плати (далі за текстом Порядок № 100).

Відповідно до пункту 2 вказаного Порядку середньомісячна заробітна плата обчислюється виходячи з виплат за останні 2 календарні місяці роботи, що передують події, з якою пов`язана відповідна виплата.

У пункті 6 постанови Пленуму Верховного Суду України "Про практику застосування судами законодавства про оплату праці" від 24.12.1999 року № 13 зазначено, що задовольняючи вимоги про оплату праці, суд має навести в рішенні розрахунки, з яких він виходив при визначенні сум, що підлягають стягненню. Оскільки справляння і сплата прибуткового податку з громадян є відповідно обов`язком роботодавця та працівника, суд визначає зазначену суму без утримання цього податку й інших обов`язкових платежів.

Згідно з пунктом 8 Порядку № 100 нарахування виплат, що обчислюються із середньої заробітної плати за останні два місяці роботи, провадяться шляхом множення середньоденного (годинного) заробітку на число робочих днів/годин, а у випадках, передбачених чинним законодавством, календарних днів, які мають бути оплачені за середнім заробітком.

Середньоденна (годинна) заробітна плата визначається діленням заробітної плати за фактично відпрацьовані протягом двох місяців робочі (календарні) дні на число відпрацьованих робочих днів (годин), а у випадках, передбачених чинним законодавством, - на число календарних днів за цей період.

Згідно інформації про розмір грошового забезпечення ОСОБА_1 , середньомісячна плата позивача за останні два календарні місяці роботи на посаді помічника начальника Головного управління Національної поліції у Вінницькій області (квітень-травень 2020 року) складає 37142,08 грн.

Отже, середньоденний заробіток позивача на посаді помічника начальника Головного управління Національної поліції у Вінницькій області становить 928,55 грн. (37142,08 грн. (заробіток за два останніх місяці) : 40 робочих днів.).

Натомість, згідно інформації про розмір грошового забезпечення ОСОБА_1 , середньомісячна плата позивача за два календарні місяці роботи на посаді заступника начальника Гніванського відділення поліції Жмеринського відділу поліції ГУНП у Вінницькій області - начальника слідчого відділення (січень-лютий 2021 року) складає 32627,92 грн.

Отже, середньоденний заробіток позивача на посаді заступника начальника Гніванського відділення поліції Жмеринського відділу поліції ГУНП у Вінницькій області - начальника слідчого відділення становить 836,61 грн. (32627,92 грн. (заробіток за два останніх місяці) : 39 робочих днів.).

Щодо часу виконання нижче оплачуваної роботи, суд зазначає, що позивача звільнено з посади помічника начальника Головного управління Національної поліції у Вінницькій області з 04.06.2020 року.

Отже, час виконання позивачем нижче оплачуваної роботи охоплюється з 04.06.2020 року по 06.04.2021 року (день постановлення судового рішення про поновлення позивача на посаді), становить 211 днів.

Визначаючись щодо різниці в заробітку, суд зазначає, що середній заробіток позивача на посаді помічника начальника Головного управління Національної поліції у Вінницькій області з 04.06.2020 року по 06.04.2021 року становив би 195924,05 грн. (928,55 грн. х 211 днів).

Натомість, середній заробіток позивача на посаді заступника начальника Гніванського відділення поліції Жмеринського відділу поліції ГУНП у Вінницькій області - начальника слідчого відділення з 04.06.2020 року по 06.04.2021 року становить 176524,71 грн. (836,61 грн. х 211 днів).

З огляду на викладене, різниця в заробітку за час виконання нижче оплачуваної роботи, яка підлягає виплаті позивачу становить 19399,34 грн. (195924,05 грн. - 176524,71 грн.).

Згідно з пунктом 171.1 статті 171 ПК України особою, відповідальною за нарахування, утримання та сплату (перерахування) до бюджету податку з доходів у вигляді заробітної плати, є роботодавець, який виплачує такі доходи на користь платника податку.

При цьому, оскільки справляння і сплата податку з доходів громадян є відповідно обов`язком роботодавця, а не працівника, то сума середнього заробітку за час вимушеного прогулу визначена без утримання такого податку та інших обов`язкових платежів, які повинен утримати та сплатити за працівника роботодавець.

З огляду на зазначене, на користь позивача підлягає стягненню різниця в заробітку за час виконання нижче оплачуваної роботи в сумі 19399,34 грн.

За приписами статті 2 КАС України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Відповідно до частиною 1 статті 9 КАС України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюється на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Згідно з частиною 1 статті 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Суд при вирішенні даної справи, враховує висновок Європейського суду з прав людини (далі - ЄСПЛ) у рішенні від 10 лютого 2010 року у справі «Серявін та інші проти України» , що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях, зокрема, судів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод (далі - Конвенція) зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожний аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною залежно від характеру рішення. У справі «Трофимчук проти України» ЄСПЛ також зазначив, що хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не можна розуміти як вимогу детально відповідати на кожен довід. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи.

Відповідно до пункту 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень, обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов`язку може змінюватися залежно від характеру рішення.

Згідно з частинами першою та другою КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

З`ясувавши та перевіривши всі фактичні обставини справи, об`єктивно оцінивши докази, що мають юридичне значення, суд вважає, що наявні правові підстави для задоволення позову повністю.

Враховуючи відсутність судових витрат, питання про їх розподіл судом не вирішується.

Керуючись ст.ст. 73, 74, 75, 76, 77, 90, 94, 139, 241, 245, 246, 250, 255, 295 КАС України, суд -

в и р і ш и в :

Адміністративний позов задовольнити повністю.

Визнати протиправним та скасувати наказ Головного управління Національної поліції у Вінницькій області №94 о/с від 03.06.2020 року в частині призначення підполковника поліції ОСОБА_1 заступником начальника Гніванського відділення поліції Жмеринського відділу поліції Головного управління Національної поліції у Вінницькій області - начальником слідчого відділення, звільнивши з посади помічника начальника цього Головного управління з 04.06.2020 року.

Поновити підполковника поліції ОСОБА_1 на посаду помічника начальника Головного управління Національної поліції у Вінницькій області з 04.06.2020 року.

Стягнути з Головного управління Національної поліції у Вінницькій області (вул. Театральна, 10, м. Вінниця, код ЄДРПОУ 40108672) на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) різницю в заробітку за час виконання нижчеоплачуваної роботи у розмірі 19399,34 грн. (дев`ятнадцять тисяч триста дев`яносто дев`ять гривень тридцять чотири копійки).

Допустити до негайного виконання рішення суду в частині поновлення ОСОБА_1 на посаді помічника начальника Головного управління Національної поліції у Вінницькій області.

Рішення суду першої інстанції набирає законної сили в порядку, визначеному ст. 255 КАС України.

Відповідно до ст. 295 КАС України, апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Рішення у повному обсязі виготовлено 12.04.2021 року.

Суддя Дончик Віталій Володимирович