Рішення № 96172862, 09.04.2021, Вінницький окружний адміністративний суд

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Вінниця

09 квітня 2021 р. Справа № 120/8459/20-а

Вінницький окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Дмитришеної Р.М., розглянувши письмово в порядку спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області про визнання рішення протиправним та зобов`язання вчинити дії

ВСТАНОВИВ:

До Вінницького окружного адміністративного суду надійшли матеріали позовної заяви ОСОБА_1 (далі - позивач) до Головного управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області (далі - відповідач) про визнання рішення протиправним та зобов`язання вчинити дії.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначає, що 23.06.2016 її звільнено з посади начальника Вінницького міського управління юстиції Вінницької області. Крім того під час періоду роботи їй 17.06.2016 встановлено ІІ групу інвалідності. З червня 2016 року позивачу призначено пенсію по інвалідності відповідно до Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" №1058-IV.

05.10.2020 позивач звернулася до відповідача із заявою в якій просила перевести її з пенсії по інвалідності, призначеної відповідно до Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" №1058-IV, на пенсію по інвалідності державного службовця згідно із Законом України "Про державну службу" №3723-XII.

Однак рішенням відповідача від 03.11.2020 за №905090808136 відмовлено у переведенні з пенсії по інвалідності призначеної відповідно до Закону №1058-IV на пенсію по інвалідності відповідно до Закону №3723-XII.

Позивач вважає рішення відповідача протиправним та таким що порушує її права та інтереси, а тому звернулася до суду із цим позовом.

Ухвалою суду від 11.01.2021 позовну заяву прийнято та відкрито провадження у даній справі. Розгляд вирішено здійснювати в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін (у письмовому провадженні) відповідно до положень ст. 263 КАС України. Даною ухвалою також встановлено відповідачу 15-денний строк для подачі до суду відзиву на позовну заяву.

26.01.2021 на адресу суду надійшов відзив на позовну заяву, у якому відповідач просить відмовити у задоволенні позовних вимог. Обґрунтовуючи відзив відповідач зазначає, що відповідно до п. 4.1 Порядку подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій згідно із Законом № 1058 орган, що призначає пенсію, розглядає питання зокрема про переведення з одного виду пенсії на інший при зверненні особи з відповідною заявою. Перевіряє копії відповідних документів, фіксує й засвідчує виявлені розбіжності (невідповідності). Тобто, існує обов`язкова процедура прийняття рішення пенсійним органом.

Разом з тим, відповідно до частини 3 статті 2 Закону №1058, для окремих категорій громадян законами України можуть встановлюватися умови, норми і порядок їх пенсійного забезпечення, відмінні від загальнообов`язкового державного пенсійного страхування і недержавного пенсійного забезпечення.

Аналізуючи вище викладене, таким законом є Закон України від 10 грудня 2015 року "Про державну службу" № 889-VІІІ (далі - Закон №889), але законодавчі підстави відсутні, оскільки зазначеним законодавством не передбачено чинної норми для реалізації права переходу пенсії по інвалідності із змінною спеціального Закону.

В іншому випадку, ОСОБА_1 набуде право на призначення пенсії за віком згідно із Законом №889, після досягнення нею 60 річного віку відповідно до наявного страхового стажу - 30 років 06 місяців 26 днів.

Тому, відповідачем рішенням №905090808136 від 01.11.2020 ОСОБА_1 відмовлено в переведені на пенсію по інвалідності, в зв`язку із тим, що Законом №889 не передбачено чинної норми, яка дає можливість перевестись на пенсію по інвалідності за Законом "Про державну службу".

Крім того, відповідач вказує, що з дати набрання чинності Закону України № 889-VIIІ "Про державну службу", тобто з 01.05.2016, особи з числа державних службовців, яким встановлено інвалідність, втратили право на призначення пенсії по інвалідності державного службовця у розмірах, визначених ч. 1 ст. 37 Закону України від 16.12.1993 №3723 "Про державну службу", проте зберегли право на призначення пенсії по інвалідності відповідно до Закону №1058 у встановлених ст. 33 Закону розмірах.

Згідно поданих документів та матеріалів пенсійної справи, станом на 01.05.2016 ОСОБА_1 не перебувала на державній службі (відсутні відомості про присвоєння рангу та категорії посади на державної служби станом на 01.05.2016, відповідно до Закону №889). Стаж роботи на посадах, віднесених до категорій посад державної служби, визначених ст. 25 Закону №3723 та актами Кабінету Міністрів України, станом на 01.05.2016 складає 25 років 08 місяців 28 днів.

Відтак, спірне рішення відповідач вважає правомірним, тому підстави для задоволення позову відсутні.

Дослідивши матеріали справи, оцінивши наведені сторонами доводи, суд встановив, що починаючи з 24.06.1983 по 23.06.2016 позивач безперервно працювала на посадах державної служби, що підтверджується трудовою книжкою НОМЕР_1 від 14.09.1982.

Відповідно до довідки до акта огляду МСЕК від 14.06.2019 позивачу встановлено інвалідність ІІ групи (за загальним захворюванням) до 01.07.2021.

Згідно з наказом № 1041/6 від 23.06.2016 позивача звільнено з посади начальника Вінницького міського управління юстиції Вінницької області з 23.06.2016 у зв`язку з п. 1 ч. 1 ст. 87 Закону України "Про державну службу".

14.06.2016 позивачу призначено пенсію відповідно до ст.ст. 32, 33 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" № 1058-ІV від 09.07.2003.

26.10.2020 позивач звернулась до Головного управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області із заявою про переведення її з пенсії по інвалідності ІІ групи, призначеної відповідно до Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування", на пенсію по інвалідності згідно із ст. 37 Закону України "Про державну службу" № 3723-ХІІ від 16.12.1993.

До заяви про перерахунок пенсії було надано довідку про складові заробітної плати позивача (посадовий оклад, надбавка за ранг, надбавка за вислугу років) від 23.10.2020 № 123-07/173 та довідку про складові заробітної плати для призначення пенсії державного службовця (за будь-які 60 календарних місяців роботи підряд перед зверненням за пенсією) від 23.10.2020 № 123-07/172.

Рішенням від 03.11.2020 за №905090808136 відповідач відмовив позивачу у переведенні на пенсію по інвалідності державного службовця, зазначивши, що з 01.05.2016 особи з числа державних службовців, яким встановлено інвалідність, втратили право на призначення пенсії по інвалідності державного службовця у розмірах, визначених ч. 1 ст. 37 Закону України "Про державну службу" № 3723-ХІІ від 16.12.1993, проте зберегли право на призначення пенсії по інвалідності відповідно до Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" у розмірах, встановлених статтею 33 цього Закону. Відповідно до ст. 90 Закону України від 10.12.2015 № 889-VІІІ "Про державну службу", з 01.05.2016 пенсійне забезпечення державних службовців здійснюється відповідно до Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування". Лише пунктами 10 і 12 Прикінцевих та перехідних положень Закону № 889-VІІІ передбачено право державних службовців за певних умов на призначення пенсії відповідно до ст. 37 Закону № 3723-ХІІ. Крім того, постановою правління Пенсійного фонду України від 17.01.2017 № 1-3 затверджено форми довідок про заробітну плату для призначення пенсії згідно з п. 10,12 Прикінцевих та перехідних положень Закону № 899-VІІІ, серед яких відсутня форма довідки для призначення пенсії державного службовця по інвалідності. Також у рішенні відповідач зазначив, що позивач набуде право на призначення пенсії відповідно до Закону № 889-VІІІ після досягнення 60-річного віку.

Позивач вказану відмову пенсійного органу вважає незаконною, а тому за захистом своїх прав та інтересів звернулася до суду.

Надаючи оцінку спірним правовідносинам та встановленим обставинам справи, суд керується такими мотивами.

Статтею 46 Конституції України визначено, що громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.

Це право гарантується загальнообов`язковим державним соціальним страхуванням за рахунок страхових внесків громадян, підприємств, установ і організацій, а також бюджетних та інших джерел соціального забезпечення; створенням мережі державних, комунальних, приватних закладів для догляду за непрацездатними.

Пенсії, інші види соціальних виплат та допомоги, що є основним джерелом існування, мають забезпечувати рівень життя, не нижчий від прожиткового мінімуму, встановленого законом.

Принципи, правові та організаційні засади забезпечення державної служби, зокрема порядок реалізації права на пенсійне забезпечення державних службовців, визначає закон України "Про державну службу" від 10.12.2015 № 889-VIII (далі - Закон № 889-VIII).

Закон України "Про державну службу" від 16.12.1993 № 3723-XII (далі - Закон № 3723-ХІІ) втратив чинність відповідно до пункту 2 розділу ХІ "Прикінцеві та перехідні положення" Закону № 889-VIII з 01.05.2016, крім статті 37, що застосовується до осіб зазначених у пункті 10 і 12 цього розділу.

Пунктами 10, 12 розділу ХІ "Прикінцеві та перехідні положення" Закону № 889-VIII передбачено, що державні службовці, які на день набрання чинності цим Законом займають посади державної служби та мають не менш як 10 років стажу на посадах, віднесених до відповідних категорій посад державних службовців, визначених статтею 25 закону України "Про державну службу" від 16.12.1993 № 3723-XII та актами Кабінету Міністрів України, мають право на призначення пенсії відповідно до статті 37 закону України "Про державну службу" від 16.12.1993 № 3723-XII у порядку, визначеному для осіб, які мають не менш як 20 років стажу роботи на посадах, віднесених до категорій посад державних службовців. Для осіб, які на день набрання чинності цим Законом мають не менш як 20 років стажу на посадах, віднесених до відповідних категорій посад державної служби, визначених статтею 25 закону України "Про державну службу" від 16.12.1993 № 3723-XII та актами Кабінету Міністрів України, зберігається право на призначення пенсії відповідно до статті 37 закону України "Про державну службу" від 16.12.1993 № 3723-XII у порядку, визначеному для осіб, які мають не менш як 20 років стажу роботи на посадах, віднесених до категорій посад державних службовців.

Таким чином, за наявності в особи станом на 01.05.2016 певного стажу державної служби (10 років для осіб, що на зазначену дату займали посади державної служби, або 20 років незалежно від того, чи працювала особа станом на 01.05.2016 на державній службі), така особа зберігає право на призначення пенсії відповідно до статті 37 закону України "Про державну службу" від 16.12.1993 № 3723-XII, у порядку, визначеному для осіб, які мають не менш як 20 років стажу роботи на посадах, віднесених до категорій посад державних службовців.

Пенсія державним службовцям призначається в розмірі 60 відсотків суми їх заробітної плати, з якої було сплачено єдиний внесок на загальнообов`язкове державне соціальне страхування, а до 01.01.2011 - страхові внески на загальнообов`язкове державне пенсійне страхування, а особам, які на час звернення за призначенням пенсії не є державними службовцями, - у розмірі 60 відсотків заробітної плати працюючого державного службовця відповідної посади та рангу за останнім місцем роботи на державній службі, з якої було сплачено єдиний внесок на загальнообов`язкове державне соціальне страхування, а до 2011 року - страхові внески на загальнообов`язкове державне пенсійне страхування (ч. 1. ст. 37 Закону № 3723-ХІІ).

Частиною дев`ятою статті 37 Закону № 3723-XII визначено, що пенсія по інвалідності у розмірах, передбачених частиною 1 цієї статті, призначається за наявності страхового стажу, встановленого для призначення пенсії по інвалідності відповідно до закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" від 09.07.2003 № 1058-IV особам, визнаним інвалідами І або II групи у період перебування на державній службі, які мають стаж державної служби не менше 10 років, а також особам з числа інвалідів І або II групи незалежно від часу встановлення їм інвалідності, які мають не менше 10 років стажу державної служби на посадах, віднесених до категорій посад державних службовців, якщо безпосередньо перед зверненням за призначенням такої пенсії вони працювали на зазначених посадах. Пенсія по інвалідності відповідно цього Закону, призначається незалежно від причини інвалідності за умови припинення державної служби.

Судом встановлено, що трудовий стаж позивача на державній службі становить понад 10 років і вона є особою з інвалідністю ІІ групи, що підтверджується довідкою про складові заробітної плати для призначення пенсії державного службовця та довідкою до акта МСЕК серії 12 ААБ № 366249.

Відтак, оскільки позивач є особою з інвалідністю ІІ групи, має стаж на посаді державної служби понад 10 років та перед зверненням за призначенням пенсії працювала на посаді, віднесеній до посад державних службовців, суд вважає, що позивач має право на призначення пенсії по інвалідності згідно із ст. 37 Закону № 3723-XII, та, відповідно, на переведення з пенсії по інвалідності, призначеної згідно із Законом №1058-IV, на пенсію по інвалідності державного службовця відповідно до ст. 37 Закону № 3723-XII.

Посилання відповідача на статтю 90 Закону № 889-VIII, згідно з якою пенсійне забезпечення державних службовців здійснюється відповідно до Закону № 1058-IV, як на підставу для відмови позивачу у призначенні пенсії по інвалідності на підставі ст. 37 Закону № 3723-XII, суд вважає безпідставними, оскільки позивач має право на призначення пенсії по інвалідності за правилами пунктів 10, 12 розділу ХІ "Прикінцеві та перехідні положень" Закону № 889-VIII, якими не передбачено нарахування пенсії по інвалідності з такою умовою як досягнення певного віку.

Також суд зазначає, що відповідно до пунктів 21, 22 частини першої статті 4 КАС України:

типові адміністративні справи - це адміністративні справи, відповідачем у яких є один і той самий суб`єкт владних повноважень (його відокремлені структурні підрозділи), спір у яких виник з аналогічних підстав, у відносинах, що регулюються одними нормами права, та у яких позивачами заявлено аналогічні вимоги;

зразкова адміністративна справа - типова адміністративна справа, прийнята до провадження Верховним Судом як судом першої інстанції для з зразкового рішення.

Частиною п`ятою статті 242 КАС України передбачено, що при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Згідно з ч. 3 ст. 291 КАС України при ухваленні рішення у типовій справі, яка відповідає ознакам, викладеним у рішенні Верховного Суду за результатами розгляду зразкової справи, суд має враховувати правові висновки Верховного Суду, викладені у рішенні за результатами розгляду зразкової справи.

Постановою Великої Палати Верховного Суду від 13.02.2019 у справі № 822/524/18 прийнято рішення, яким задоволено позов фізичної особи про визнання протиправною відмову Кам`янець-Подільського об`єднаного управління Пенсійного фонду України Хмельницької області у здійсненні переведення позивача з пенсії по інвалідності на пенсію державного службовця та зобов`язання Головного управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області призначити та здійснити нарахування й виплату позивачу з 31.01.2018 пенсію державного службовця відповідно до ст. 37 Закону України від 16 грудня 1993 року № 3723-ХІІ "Про державну службу" у розмірі 60 відсотків від заробітку, зазначеного в довідці від 31.01.2018.

Вирішуючи зазначену зразкову справу на користь позивача, Велика Палата Верховного Суду дійшла висновку про необґрунтованість доводів пенсійного органу, згідно з якими законодавцем визначено правила, які підлягають застосуванню при призначенні пенсії державним службовцям після 01.05.2016, тобто підлягають застосуванню у сукупності норми, визначені п. 10, 12 розділу ХІ "Прикінцеві та перехідні положень" Закону № 889-VIII, і норми, передбачені ч. 1 ст. 37 Закону № 3723-XII, які визначають умови для призначення пенсії державного службовця, а саме: вік (у даному випадку 60 років), стаж державного службовця і страховий стаж. При цьому судом касаційної інстанції зроблено висновок, що Закон № 3723-XІІ не пов`язує нарахування пенсії по інвалідності з такою умовою як досягнення певного віку, а також наголошено на тому, що пенсійний орган, як суб`єкт владних повноважень, трактує норми закону на свій розсуд і віддає перевагу найменш сприятливому для позивача тлумаченню законодавства.

Отже, суд визнає цю справу типовою та приходить до переконання, що відповідач безпідставно відмовив позивачу у призначенні пенсії по інвалідності відповідно до ст. 37 Закону України "Про державну службу" від 16.12.1993 № 3723-XII.

Відтак позовні вимоги про визнання протиправним оскаржуваного рішення від 03.11.2020 за №905090808136 та зобов`язання відповідача призначити, нарахувати та виплачувати позивачу з 26.10.2020 пенсію по інвалідності державного службовця у розмірі 60% від заробітку, зазначеного у довідках Центрально-Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Хмельницький) №№123-07/172, 123-07/173 від 23.10.2020, підлягають задоволенню.

Відповідно до ч. 1 ст. 2 КАС України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

У справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку (ч. 2 ст. 2 КАС України).

Частинами першою статті 6 КАС України визначено, що суд при вирішенні справи керується принципом верховенства права, відповідно до якого, зокрема, людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави.

В силу приписів ч. 2 ст. 77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Перевіривши доводи сторін, оцінивши докази суб`єкта владних повноважень на підтримку правомірності свого рішення, суд приходить до переконання, що відмова відповідача у переведенні позивача на пенсію по інвалідності державного службовця відповідно до ст. 37 Закону № 3723-ХІІ є необґрунтованою та порушує право позивача на належне пенсійне забезпечення, а тому позов належить задоволенню в повному обсязі.

Оскільки позивач звільнена від сплати судового збору, а будь-яких інших судових витрат у справі не встановлено, питання про їх розподіл не вирішується.

Керуючись ст.ст. 72, 77, 90, 139, 242, 245, 246, 250, 255, 295 КАС України, суд -

ВИРІШИВ:

Позовну заяву ОСОБА_1 - задовольнити.

Визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області за №905090808136 від 03.11.2020 про відмову ОСОБА_1 у переведенні на пенсію по інвалідності відповідно до Закону України "Про державну службу".

Зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області призначити, нарахувати та виплачувати ОСОБА_1 з 26.10.2020 пенсію по інвалідності державного службовця відповідно до ст. 37 Закону України від 16 грудня 1993 року № 3723-ХІІ "Про державну службу" у розмірі 60% від заробітку, зазначеного у довідках Центрально-Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Хмельницький) №№123-07/172, 123-07/173 від 23.10.2020.

Рішення суду першої інстанції набирає законної сили в порядку, визначеному ст. 255 КАС України.

Відповідно до ст. 295 КАС України, апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Реквізити: ОСОБА_1 (РНОКПП - НОМЕР_2 , місце реєстрації: АДРЕСА_1 ); Головне управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області (код ЄДРПОУ - 13322403, місцезнаходження: вул. Хмельницьке шосе, 7, м. Вінниця, 21036)

Суддя Дмитришена Руслана Миколаївна