Рішення № 96172626, 02.04.2021, Господарський суд Чернігівської області

РІШЕННЯ

Іменем України

02 квітня 2021 року м. Чернігівсправа № 927/1066/20

Господарський суд Чернігівської області у складі судді Федоренко Ю.В., секретаря судового засідання Сиворакша Т.В., розглянувши у відкритому судовому засіданні за правилами загального позовного провадження матеріали справи

за позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю «Зернова група Київ»

до відповідача: Дочірнього підприємства «Лугове»

про стягнення 2497599,75 грн.

За участю представників:

Від позивача: Темченко М.Г., представник.

Від відповідача: Ласкавий Є.М., адвокат.

Позивачем подано позов про стягнення з відповідача 2497599,75 грн, а саме: кошти попередньої оплати (заборгованість за непоставлений товар) в сумі 922000,00 грн, пеню в сумі 73760,00 грн, штраф в сумі 92200,00 грн, три проценти річних від простроченої основної заборгованості в сумі 6045,90 грн, інфляційні втрати від прострочення основної заборгованості за вересень 2020 року в сумі 4610,00 грн за неналежне виконання умов договору № 05/2/2020 поставки зерна врожаю 2020 року від 05.02.2020, збитки у зв`язку з невиконанням умов вказаного договору в сумі 1383000,00 грн, три проценти річних від простроченого зобов`язання з відшкодування збитків в сумі 9068,85 грн, інфляційні втрати від прострочення зобов`язання з відшкодування збитків за вересень 2020 року в сумі 6915,00 грн.

Дії суду щодо розгляду справи.

Ухвалою Господарського суду Чернігівської області від 12.11.2020 вказану позовну заяву залишено без руху та надано позивачу строк для усунення недоліків.

Після усунення позивачем недоліків позовної заяви у встановлений судом строк, ухвалою суду від 25.11.2020 вказана позовна заява прийнята до розгляду за правилами загального позовного провадження та відкрито провадження у справі № 927/1066/20, підготовче засідання призначено на 17.12.2020. Відповідно до ст.165 ГПК України вказаною ухвалою відповідачу було встановлено 15 денний строк з дня вручення ухвали про відкриття провадження у справі для надання відзиву на позовну заяву.

У судове засідання 17.12.2020 прибув представник позивача, представник відповідача не прибув, заяв і клопотань від відповідача не надходило; про дату, час та місце судового засідання повідомлений належним чином про що свідчить рекомендоване повідомлення про вручення поштового відправлення, а.с. 37. Представник позивача заявив усне клопотання про відкладення підготовчого засідання для з`ясування позиції відповідача, яке суд задовольнив та постановив протокольну ухвалу про відкладення підготовчого судового засідання на 19.01.2021.

У судове засідання 19.01.2021 прибув представник позивача, представник відповідача не прибув, заяв і клопотань від відповідача не надходило; про дату, час та місце судового засідання повідомлений належним чином про що свідчить рекомендоване повідомлення про вручення поштового відправлення, а.с. 47.

У судовому засіданні 19.01.2021 суд постановив протокольну ухвалу про закриття підготовчого провадження та призначення справи до судового розгляду по суті на 03.02.2021.

Представник відповідача в судове засідання 03.02.2021 не прибув; на адресу суду від відповідача надійшло клопотання від 02.02.2021 вих.1 про відкладення розгляду справи у зв`язку з відрядженням 03.02.2021 директора, який є єдиним законним представником ДП "Лугове".

У судовому засіданні 03.02.2021 суд постановив протокольну ухвалу про відкладення розгляду справи на 15.02.2021.

У судове засідання 15.02.2021 прибув представник позивача; представник відповідача не прибув; від відповідача до суду 15.02.2021 надійшли відзив на позовну заяву від 15.02.2021 вих. № 23, клопотання про поновлення строку на подання відзиву від 15.02.2021 вих. 21 та клопотання про відкладення розгляду справи від 02.02.2021 вих. № 22.

У судовому засіданні 15.02.2021 суд постановив протокольну ухвалу про відкладення розгляду справи на 01.03.2021 та зобов`язав відповідача направити в наступне судове засідання повноважного представника для участі в розгляді справи. Судом повідомлено, що клопотання подані відповідачем будуть розглянуті в наступному судовому засіданні після заслуховування пояснень представника відповідача.

У судове засідання 01.03.2021 прибув представник позивача; представник відповідача не прибув; від відповідача до суду 01.03.2021 надійшли клопотання про відкладення розгляду справи від 26.02.2021 вих. № 10, відзив на позовну заяву від 26.02.2021 вих.№ 8, клопотання про поновлення строку на подання відзиву від 26.02.2021 вих. № 9.

У судовому засіданні 01.03.2021 суд постановив протокольні ухвали: про відмову в задоволенні клопотання відповідача про відкладення розгляду справи, в зв`язку з відсутністю поважних причин для відкладення; про задоволення клопотання відповідача про поновлення строку на подання відзиву на позов, враховуючи що завданням господарського судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів; про відкладення розгляду справи на 17.03.2021 та встановив позивачу строк три дні на подання відповіді на відзив, а відповідачу - три дні на подання заперечень на відповідь на відзив; зобов`язав відповідача в наступне судове засідання надати оригінали всіх доказів, які додані до відзиву на позовну заяву та направити в наступне судове засідання повноважного представника відповідача для участі в розгляді справи.

У судове засідання 17.03.2021 прибули представники сторін; представник відповідача надав суду для огляду оригінали документів, що витребовувались ухвалою від 01.03.2021; суд дослідив докази, які наявні в матеріалах справи та постановив протокольну ухвалу про оголошення перерви на 22.03.2021 зобов`язавши відповідача надати обґрунтований розрахунок поставленого зерна (жита) на адресу позивача відповідно до п 5.2 договору.

У судове засідання 22.03.2021 прибули представники сторін; від відповідача надійшла заява від 22.03.2021 вих.№ 34 на виконання вимоги суду від 17.03.2021 та клопотання від 22.03.2021 вих. № 35 про відкладення розгляду справи для отримання офіційної відповіді від ТОВ "Столичний млин" для підтвердження наданих ним розрахунків.

У судовому засіданні 22.03.2021 суд постановив протокольну ухвалу про продовження перерви в судовому засіданні на 02.04.2021.

У судове засідання 02.04.2021 прибули представники сторін; від представника позивача надійшла заява від 29.03.2021 в якій просить суд не враховувати додаткові пояснення відповідача, які викладені ним у заяві № 34 від 22.03.2021 в частині, що не являється розрахунком поставленого зерна (жита) на адресу позивача відповідно до п. 5.2 договору та не приймати до розгляду судом докази долучені відповідачем до заяви № 34 від 22.03.2021, окрім роздруківки інформації з сайту ТОВ "Столичний млин" стосовно ціни жита продовольчого в розмірі 2500 грн/тону, дійсної з 11 по 18 серпня 2020 року.

У судовому засіданні 02.04.2021 Господарським судом Чернігівської області на підставі частини 1 статті 240 Господарського процесуального кодексу України оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Відповідно до статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (РИМ, 4.XI.1950), яка згідно з частиною першою статті 9 Конституції України є частиною національного законодавства України, кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення.

Розумним, зокрема, вважається строк, що є об`єктивно необхідним для виконання процесуальних дій, прийняття процесуальних рішень та розгляду і вирішення справи з метою забезпечення своєчасного (без невиправданих зволікань) судового захисту.

З урахуванням практики Європейського суду з прав людини критеріями розумних строків у цивільних справах є: правова та фактична складність справи; поведінка заявника, а також інших осіб, які беруть участь у справі, інших учасників процесу; поведінка органів державної влади (насамперед суду); характер процесу та його значення для заявника (справи "Федіна проти України" від 02 вересня 2010 року, "Смірнова проти України" від 08 листопада 2005 року, "Матіка проти Румунії" від 02 листопада 2006 року, "Літоселітіс проти Греції" від 05 лютого 2004 року та інші).

Враховуючи обставини справи, її складність, поведінку відповідача яким лише 01.03.2021 надано докази на підтвердження заперечень позову які прийняті судом до розгляду задля справедливого, неупередженого та своєчасного вирішення спору, встановленого позивачу часу для надання заперечень та необхідності витребування доказів про вартість зерна жита станом на час спірних правовідносин, розгляд справи відбувся у розумний строк, який був об`єктивно необхідним для виконання процесуальних дій та прийняття рішення по суті спору.

Позиції учасників справи.

Позивач обґрунтовує позовні вимоги тим, що відповідач у строк, визначений п. 3 Додатку № 1 до Договору № 05/2/2020 поставки зерна врожаю 2020 року від 05.02.2020 не поставив товар для зберігання на зерновий склад, а також жодної партії товару за даним договором йому не поставив при цьому і не повернув кошти попередньої оплати, які сплачені ТОВ «Зернова група Київ» за цим договором.

Відповідач у відзиві на позов від 26.02.2021 просить суд відмовити позивачу в задоволенні позовних вимог в повному обсязі та закрити провадження у справі (а.с. 97-100).

Відповідач посилається на те, що поставив позивачу, відповідно до умов договору № 05/2/2020 поставки зерна врожаю 2020 року від 05.02.2020 зерно жита врожаю 2020 року на загальну кількість 253 тони (залікова вага 231.759 тон) в строки, встановлені договором, що відповідає показникам врожайності зерна жита в 2020 році на посівних площах ДП «Лугове», в тому числі на 80,5 га, про які йдеться в даному договорі.

Так, 07.08.2020 відповідачем, у відповідності до умов договору, було відвантажено на зерновий склад (ВТЛ Філія АТ «ДПКЗУ» Хлібна база № 83) зерно жита 2го класу врожаю 2020 року у кількості 130 тон, що підтверджується, зокрема, складською квитанцією на зерно № 68 від 07.08.2020 (бланк серії БА № 435313) та Актом № 10 від 07.08.2020, підписаний позивачем, відповідачем та Філією АТ «ДПКЗУ» Хлібна база № 83». Відповідно до вказаних документів ДП «Лугове» переоформило, а ТОВ «Зернова група Київ» прийняло у власність зерно (жито 2го класу, урожаю 2020 року) у кількості 130 тон.

Надалі, відповідно до Товарно-транспортних накладних № 396 від 24.07.2020, № 496 від 26.07.2020, № ПО000000399 від 24.07.2020, № ПО000000676 від 20.08.2020, № ПО000000536 від 31.07.2020 позивачу відвантажено ще 123 тони зерна жита врожаю 2020 року, заліковою вагою 101,759 тон (відповідно до умов договору та Додатку № 1 до договору щодо якості товару.

При цьому, відповідач зазначив що по ТТН № ПО000000399 від 24.07.2020, № ПО000000676 від 20.08.2020, № ПО000000536 від 31.07.2020 працівниками ДП «Лугове» було допущено помилки та вказано відправником ПП «Промінь Озерне» (ІНН380490825083). Разом з цим відповідач зазначив, що жодних договорів ПП «Промінь Озерне» з позивачем не має, що підтверджується листом ПП «Промінь Озерне» № 6 від 26.02.2021, наданим на запит ДП «Лугове».

Крім того відповідач посилається на те, що на 130 тон поставки товару була виписана видаткова накладна № 184 від 24.07.2020, а на 101,759 тон поставки товару - видаткова накладна № 188 від 24.07.2020, що підтверджується бухгалтерською довідкою № 26/02/21-1 від 26.02.2021, відповідно до якої відповідач поставив позивачу товар у кількості 231,759 тон, а позивач станом на 26.02.2021 розрахунки за поставлений товар так і не провів. Вказана довідка підписана директором ДП «Лугове» та скріплена печаткою, а відтак, на думку відповідача, є належним і допустимим доказом.

У відповіді на відзив від 04.03.2021 позивач просить відмовити відповідачу у клопотанні про закриття провадження у справі та відхилити заперечення відповідача викладені у відзиві в зв`язку з наступним. Позивач зазначив, що не обмежений у праві та можливості здійснити попередню оплату товару, сплативши зафіксовану в п. 5.1 Договору № 05/2/2020 суму 922000,00 грн повністю ще до моменту фактичної поставки, тобто заздалегідь. Долучена до відзиву довідка від 22.12.2020 № 06-02/99 не містить інформацію щодо урожайності жита по Козелецькому району Чернігівської області саме за 2020 рік, а надає дані за попередні 5 років - із 2015 року по 2019 рік включно. Окрім того, наведений відповідачем власний спосіб розрахунку взагалі не дає відповіді про значення ціни зерна за одну метричну тону (за одну одиницю) товару; долучені до відзиву товарно-транспортні накладні вимогам Правил перевезень вантажів автомобільним транспортом в Україні, затвердженим Наказом Міністерства транспорту України від 14.10.1997 № 363 не відповідають, як це вбачається з їх змісту. Крім того товарно-транспортна накладна та подорожній лист не є документами первинного бухгалтерського обліку, що підтверджують обставини придбання та продажу товарно-матеріальних цінностей. Позивач також звертає увагу суду, що відповідач, як платник податку на додану вартість, зобов`язаний був зареєструвати відповідні накладні в Єдиному реєстрі податкових накладних, на дату виникнення податкових зобов`язань та в передбачені законом строки. Долучена до відзиву бухгалтерська довідка № 26/02/21-2 від 26.02.2021 не містить необхідних обов`язкових реквізитів, а тому не є первинним документом в розумінні Закону України від 16.07.1999 № 996-XIV «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» і Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженому Наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995 № 88. Долучені до відзиву складська квитанція № 68 від 07.08.2020 та акт № 10 від 07.08.2020 не пов`язані із виконанням Договору № 05/2/2020 і не стосуються предмету спору по даній справі. (а.с. 155-161).

Дослідивши матеріали справи та вислухавши пояснення представників сторін суд встановив таке.

05.02.2020 між Товариством з обмеженою відповідальністю «Зернова група Київ» (надалі - покупець) та Дочірнім підприємством «Лугове» (надалі - постачальник) укладено договір № 05/2/2020 поставки зерна врожаю 2020 року (далі -Договір).

Відповідно до пунктів 1.1, 2.1, 2.2, 2.6, 5.1, 5.2, 5.4 Договору у порядку та на умовах цього Договору постачальник у визначений сторонами строк передає покупцеві у власність зерно культури, встановленої додатком № 1 до цього Договору (далі - товар), а покупець зобов`язується прийняти та оплатити його.

Кількість товару, який має бути переданий за цим Договором, визначається у наступному порядку: постачальник зобов`язується поставити покупцю товар, який буде вирощений та зібраний в 2020 році на земельній ділянці/ділянках сільськогосподарського призначення постачальника загальною посівною площею (далі- Посівна площа) 80,5 га, у кількості, яка розраховується шляхом ділення загальної суми договору, визначеної у п.5.1 Договору на ціну за одну метричну тону товару, що визначена відповідно до п. 5.2 Договору.

Постачальник зобов`язаний поставити товар для зберігання на зерновий склад, вказаний згідно п. 2.2 Договору, в кількості та в строк, встановлені додатком № 1 до цього Договору.

Базис та умови поставки товару встановлюються додатком № 1 до цього договору.

Поставка вважається здійсненою в момент підписання акта(ів) передавання-приймання товару на Зерновому складі визначеному згідно п. 2.2 відповідно до умов цього договору та видачі покупцеві складської квитанції або складського свідоцтва. Сама лише поставка товару постачальником на Зерновий склад, визначений у додатку № 1 до цього договору без підписання відповідних акта(ів) передавання-приймання та видачі покупцеві складської квитанції або складського свідоцтва не є належним виконанням договору щодо поставки товару.

Загальна сума Договору становить 922000,00 грн, в т.ч. ПДВ.

Ціна за одну метричну тону (за одну одиницю) товару визначається наступним чином: за основу береться ціна закупівлі зерна, що буде облікована на сайті ТОВ «Столичний млин» за посиланням: http://www.smlyn.com/purchase в період з 11 серпня 2020 року по 18 серпня 2020 року. Зазначена ціна зменшується на 20 %, а із суми, що залишається, вираховуються транспортні витрати, що припадають на одну метричну тону.

Покупець зобов`язується здійснити оплату товару, визначену у п. 5.1 Договору, не пізніше 45 днів з моменту фактичної поставки (передачі права власності) товару в кількості, визначеній у п. 2.1 Договору.

У Додатку № 1 до договору поставки зерна врожаю 2020 року від 05.02.2020 сторони погодили, що у порядку та на умовах Договору постачальник у визначений сторонами строк передає покупцеві у власність зерно жита (далі - товар), а покупець зобов`язується прийняти та оплатити його; постачальник зобов`язується поставити покупцю зерно у кількості, визначеній відповідно до 2.1.1 Договору; постачальник зобов`язаний поставити товар для зберігання на зерновий склад, вказаний в п. 4 цього додатку до Договору в строк до 18.08.2020 року включно; базис поставки товару: ЕХW (а.с. 9).

Позивач стверджує, що на виконання умов договору здійснив 100% передплату, яка прийнята та визнана відповідачем.

Так, ТОВ «Зернова група Київ» відповідно до рахунку відповідача №11 від 05.02.2020, 07.02.2020 перерахувало відповідачу платіжним дорученням №31 1000000,00 грн, що підтверджується копією виписки по рахунку із призначенням платежу "за соняшник зг. рах.№11 від 05.02.2020 в т.ч. ПДВ 20% 166666,67 грн." (а.с. 10, 147).

Листом від 07.02.2020 № 0702-1 позивач просив відповідача вважати сплату ТОВ «Зернова група Київ» 07.02.2020 в сумі 1000000,00 грн на рахунок ДП «Лугове» з попереднім призначенням платежу не дійсним, а вважати вірним наступне призначення: «Передплата за жито згідно Договору №05/2/2020 від 05.02.2020, в сумі 922000,00 грн в т.ч. ПДВ 20% 153 666,67 грн, та передплата за соняшник згідно рахунку №11 від 05.02.2020 в сумі 78 000,00 в т.ч. ПДВ 20% 13000,00 грн». Вказаний лист отримано директором ДП «Лугове» Мисливець Л.О. , що підтверджується його підписом 30.06.2020, засвідченим печаткою ДП «Лугове» (а.с.11).

Сторонами підписано акт звірки взаєморозрахунків за період з 01.02.2020 по 30.06.2020, відповідно до якого заборгованість за Договором № 05/2/2020 від 05.02.2020 на користь ТОВ «Зернова група Київ» складає 922000,00 грн. Підписи представників сторін скріплені відбитками печаток ТОВ «Зернова група Київ» та ДП «Лугове» (а.с. 12).

Факт використання печатки ДП «Лугове» при підписанні акта звірки відповідачем не спростовано. Печатка відноситься до даних, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у відповідних правовідносинах. Відповідач не довів фактів протиправності використання своєї печатки під час підписання акта звірки чи доказів її втрати, не надав доказів звернення до правоохоронних органів у зв`язку з втратою чи її викраденням.

На дату підписання листа від 07.02.2020 та акта звірки керівником відповідача, якому було надано право вчиняти дії від імені юридичної особи, був Мисливець Л.О. , що підтверджується витягом з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань на а.с.17. В реєстрі відсутні дані про наявність обмежень його повноважень щодо представництва відповідача.

Реквізит "Призначення платежу" платіжного доручення заповнюється платником так, щоб надавати повну інформацію про платіж та документи, на підставі яких здійснюється перерахування коштів отримувачу. Повноту інформації визначає платник з урахуванням вимог законодавства України. Платник відповідає за дані, що зазначені в реквізиті платіжного доручення "Призначення платежу". Банк перевіряє заповнення цього реквізиту на відповідність вимогам, викладеним у цій главі, лише за зовнішніми ознаками (п.3.7 глави 3 Інструкції про безготівкові розрахунки в Україні в національній валюті, затвердженої постановою правління Національного банку України від 21.01.2004 №22 (далі - Інструкція №22).

Питання щодо внесення змін до реквізиту «Призначення платежу» платіжного доручення після зарахування коштів на рахунок отримувача має вирішуватися між платником та отримувачем коштів у порядку, узгодженому між ними, оскільки пунктом 1.19 глави 1 Інструкції № 22 визначено, що платники й отримувачі коштів здійснюють контроль за своєчасним проведенням розрахунків та розглядають претензії, що виникли, без участі банку.

Національний банк України у листі від 09.06.2011 № 25-111/1438-7141 «Про заміну інформації у реквізиті «Призначення платежу» зазначив, що після списання коштів з рахунку платника питання щодо уточнення інформації, зазначеної у реквізиті «Призначення платежу», вирішується між сторонами переказу без участі банку.

За змістом ч.1 ст.7 Цивільного кодексу України цивільні відносини можуть регулюватися звичаєм, зокрема звичаєм ділового обороту. Звичаєм є правило поведінки, яке не встановлене актами цивільного законодавства, але є усталеним у певній сфері цивільних відносин.

Таким чином суд приходить до висновку, що зміна реквізитів платежу у спірних правовідносинах відбулась у спосіб, що не суперечить закону, актам цивільного законодавства, та відповідає звичаям ділового обороту, шляхом підписання повноважними представниками сторін листа про зміну реквізитів платежу у платіжному дорученні та акта звірки.

Як встановлено судом, на час спірних правовідносин керівником відповідача був Мисливець Л.О. який мав необхідний обсяг повноважень вчиняти дії від імені відповідача. На час розгляду справи у суді керівником відповідача є Колодій І.В. яким підписано бухгалтерську довідку від 26.02.2021 про те, що кошти в сумі 1000000 грн (платіжне доручення №31 від 07.02.2020) надійшли від позивача та в бухгалтерському обліку враховані згідно договору поставки №27/1/20 від 27.01.2020, рахунку на оплату №11 від 05.02.2020 (а.с.146).

За таких обставин заперечення відповідача ґрунтуються виключно на незгоді нинішнього керівника відповідача із рішенням попереднього керівника, який мав необхідний обсяг повноваження на вчинення дій щодо погодження зміни реквізитів призначення платежу у платіжному доручення №31 від 07.02.2020.

Заперечення позову з підстав неможливості провести корегування призначення платежу через 4 місяці після їх зарахування та складання квартальної звітності жодним доказом не підтверджено і до уваги судом не приймаються.

За умовами п.5.4 договору позивач зобов`язався здійснити оплату товару не пізніше 45 днів з моменту фактичної поставки товару у кількості, визначеній у п.2.1 договору. Однак вказана умова договору не обмежувала позивача достроково виконати зобов`язання з урахуванням приписів ст.531 Цивільного кодексу України.

Позивач звернувся до відповідача з претензією вих.№ 1709-3 від 17.09.2020, відповідно до якої наполягав на застосуванні пунктів 7.3 та 8.1, що регулюють відповідальність постачальника за порушення умов договору № 05/2/2020 і визначив суму штрафних санкцій в розмірі 1502860,00 грн (а.с. 13).

На підтвердження заперечень позову відповідачем надано:

- складську квитанцію на зерно № 68 від 07.08.2020 серії БА № 435313 в якій зазначено, що прийнято на зберігання від ТОВ «Зернова група Київ» на зерновий склад ВТЛ Філія АТ «ДПКЗУ» Хлібна база № 83 зерно жита 2го класу врожаю 2020 року у кількості 130 тон, яке переоформлене від ДП «Лугове», а.с. 105;

-акт № 10 від 07.08.2020, підписаний ДП «Лугове», ТОВ «Зернова група Київ» та Філією АТ «ДПЗКУ» Хлібна база № 83» відповідно до якого ДП «Лугове» переоформило, а ТОВ «Зернова група Київ» прийняло у власність зерно жито 2 класу, урожаю 2020 року в кількості 130 тон, яке знаходиться на зберіганні на Зерновому складі, а.с. 106.

Відповідач стверджує, що вказані докази підтверджують виконання ним зобов`язання за умовами договору поставки від 05.02.2020, а позивач вважає, що ці докази не стосуються предмету спору у справі.

Відповідно до ст.79 ГПК України наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Судом встановлено, що складська квитанція на зерно жита 2 класу № 68 та акт №10 оформлені сторонами 07.08.2020, тобто у межах строку поставки та базису поставки, які погоджені у п.3,4 додатку №1 до договору, поставлений товар також відповідає умовам договору та підтверджує його часткове виконання відповідно до п.2.6 договору.

Доказів про те, що вказаний товар був переданий позивачу на виконання іншого зобов`язання позивачем суду не надано.

Таким чином суд приходить до висновку, що у даному випадку є більш вірогідною поставка відповідачем жита у кількості 130 тон саме на виконання договору поставки від 05.02.2020.

Листом від 29.03.2021 №1-76 ТОВ «Столичний млин» повідомило відповідача про те, що у період з 11.08.2020 по 18.08.2020 закупівельна ціна продовольчого жита складала 4800 грн за тону з ПДВ (а.с.217).

Отже, на виконання договору відповідачем було поставлено 130 тон жита на загальну суму 499200 грн (з розрахунку 130х4800/20% відповідно до п.5.2 договору, враховуючи не надання доказів про понесені транспортні витрати).

Відповідно до ст. 173 Господарського кодексу України господарським визнається зобов`язання, що виникає між суб`єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб`єкт (зобов`язана сторона, у тому числі боржник) зобов`язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько - господарського характеру на користь іншого суб`єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб`єкт (управлена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов`язаної сторони виконання її обов`язку.

Згідно ст. 193 Господарського кодексу України суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим кодексом.

За своєю правовою природою укладений між сторонами у справі Договір є договором поставки.

Відповідно до ст. 712 ЦК України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Частинами 1, 6 ст. 265 ГК України передбачено, що за договором поставки одна сторона - постачальник, зобов`язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов`язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму. До відносин поставки, не врегульованих Господарським кодексом України, застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України про договір купівлі-продажу.

В силу положень ст. 655 ЦК України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов`язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов`язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Відповідно до ч. 1 ст. 692 ЦК України покупець зобов`язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Частиною 1 ст. 662 ЦК України визначено, що продавець зобов`язаний передати покупцеві товар, визначений договором купівлі-продажу.

Відповідно до ч. 1 ст. 664 ЦК України обов`язок продавця передати товар покупцеві вважається виконаним у момент: 1) вручення товару покупцеві, якщо договором встановлений обов`язок продавця доставити товар; 2) надання товару в розпорядження покупця, якщо товар має бути переданий покупцеві за місцезнаходженням товару. Договором купівлі-продажу може бути встановлений інший момент виконання продавцем обов`язку передати товар. Товар вважається наданим у розпорядження покупця, якщо у строк, встановлений договором, він готовий до передання покупцеві у належному місці і покупець поінформований про це.

Згідно з ч.2 ст.693 ЦК України якщо продавець, який одержав суму попередньої оплати товару, не передав товар у встановлений строк, покупець має право вимагати передання оплаченого товару або повернення суми попередньої оплати.

Судом встановлено, що відповідачем не виконано умови договору щодо поставки позивачу у встановлений строк зерна жита на суму 422800 грн (з розрахунку 922000 грн попередньої оплати - 499200 грн поставленого зерна).

Отже, обгрунтованими є вимоги щодо стягнення з відповідача 422800 грн попередньої оплати.

Відповідно до ст.611 ЦК України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

У разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема: 1) припинення зобов`язання внаслідок односторонньої відмови від зобов`язання, якщо це встановлено договором або законом, або розірвання договору; 2) зміна умов зобов`язання; 3) сплата неустойки; 4) відшкодування збитків та моральної шкоди.

Як узгоджено сторонами у п.7.3 договору у разі порушення строків виконання постачальником зобов`язання з поставки товару з нього стягується: пеня у розмірі 0,1 відсотка вартості товару поставленого з порушення строку, передбаченого пп.2.1.2 договору, за кожен день прострочення; за поставку товару з порушення строків поставки понад 10 календарних днів додатково стягується штраф у розмірі 10 відсотків вартості товару поставленого з порушенням строку. У разі здійснення постачальником часткової поставки товару, однак не здійснення постачальником поставки товару в обсягах, передбачених згідно з пп.2.1.1 договору, постачальник зобов`язаний сплатити на користь покупця штраф у розмірі 30% вартості непоставленого обсягу товару.

Позивачем у доданому до позовної заяви розрахунку правильно визначено період прострочення відповідачем зобов`язання по поставці товару з 19.08.2020 тривалістю 80 календарних днів для нарахування пені.

Оскільки відповідачем не було поставлено зерно жита на загальну суму 422800 грн на користь позивача судом стягується 33824 грн пені з розрахунку 422800х80х0,1%.

Сума штрафу на користь позивача складає 42280 грн з розрахунку 422800х10% в межах заявлених вимог позивачем про стягнення 10% штрафу відповідно до ст.14 ГПК України.

В решті вимог про стягнення 499200 грн попередньої оплати, 39936 грн пені та 49920 грн штрафу судом відмовлено за необгрунтованість, оскільки під час розгляду справи судом встановлено часткове виконання відповідачем умов договору на суму 499200 грн.

Позивач також просить стягнути з відповідача 3% річних у сумі 6045,90 та інфляційні втрати у сумі 4610 грн, які нараховані на вартість непоставленого товару; збитки у суму 1383000 грн відповідно до п.8.1 договору, три відсотки річних у сумі 9068,85 грн та інфляційні втрати у сумі 6915 грн, які нараховані від простроченого зобов`язання з відшкодування збитків.

Відповідно до ст.625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Судом встановлено, що відповідачем порушено зобов`язання з поставки товару, а не грошове зобов`язання, що є підставою для відмови у позові про стягнення 3% річних у сумі 6045,90 та інфляційні втрати у сумі 4610 грн, які нараховані на вартість непоставленого товару.

Пунктом 8.1 договору сторони дійшли взаємної згоди, що у разі порушення зобов`язання постачальника щодо передачі товару у встановлений строк також настають, зоврема, такі правові наслідки: постачальник зобов`язаний протягом 10 календарних днів після настання строку передачі товару, встановленого у додатку №1 до цього договору згідно пп.2.1.2 договору, відшкодувати покупцю понесені ним збитки. Сторони дійшли також взаємної згоди, що у зв`язку з невиконанням постачальником умов цього договору щодо поставки (передачі) товару покупцю розмір збитків покупця складає 150% вартості товару, який мав бути поставлений за цим договором згідно умов, вказаних у додатку №1 до цього договору. Підписанням цього договору сторони погоджуються з таким порядком відшкодування та розміром збитків, які підлягають відшкодуванню.

Відповідно до ч.1-3 ст.22 ЦК України особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування. Збитками є: 1) втрати, яких особа зазнала у зв`язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки); 2) доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода). Збитки відшкодовуються у повному обсязі, якщо договором або законом не передбачено відшкодування у меншому або більшому розмірі.

Учасник господарських відносин, який порушив господарське зобов`язання або установлені вимоги щодо здійснення господарської діяльності, повинен відшкодувати завдані цим збитки суб`єкту, права або законні інтереси якого порушено. Під збитками розуміються витрати, зроблені управненою стороною, втрата або пошкодження її майна, а також не одержані нею доходи, які управнена сторона одержала б у разі належного виконання зобов`язання або додержання правил здійснення господарської діяльності другою стороною (ст.224 ГК України).

Відповідно до ч.1 ст.225 ГК України до складу збитків, що підлягають відшкодуванню особою, яка допустила господарське правопорушення, включаються: вартість втраченого, пошкодженого або знищеного майна, визначена відповідно до вимог законодавства; додаткові витрати (штрафні санкції, сплачені іншим суб`єктам, вартість додаткових робіт, додатково витрачених матеріалів тощо), понесені стороною, яка зазнала збитків внаслідок порушення зобов`язання другою стороною; неодержаний прибуток (втрачена вигода), на який сторона, яка зазнала збитків, мала право розраховувати у разі належного виконання зобов`язання другою стороною; матеріальна компенсація моральної шкоди у випадках, передбачених законом.

Розмір збитків, завданих порушенням зобов`язання, доказується кредитором (ч.2 ст.623 ЦК України).

Отже, збитки не є санкцією заздалегідь визначеного розміру, їх стягнення (відшкодування) передбачено на випадок господарського правопорушення, а їх розмір і факт понесення повинні доводитись в загальному порядку. А тому умова договору, в якому сторони встановили збитки у відсотковому співвідношенні від суми порушеного зобов`язання суперечить приписам законодавства, якими врегульовується саме поняття збитків, їх характер, порядок нарахування і стягнення.

Раніше ч. 5 ст. 225 ГК України передбачала, що сторони господарського зобов`язання мають право за взаємною згодою заздалегідь визначити погоджений розмір збитків, що підлягають відшкодуванню, у твердій сумі або у вигляді відсоткових ставок залежно від обсягу невиконання зобов`язання чи строків порушення зобов`язання сторонами. Не допускається погодження між сторонами зобов`язання щодо обмеження їх відповідальності, якщо розмір відповідальності для певного виду зобов`язань визначений законом. Однак, на час укладення договору, ч. 5 ст. 225 ГК України виключена на підставі Закону України від 07.04.2015 № 289-VIII "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо захисту прав інвесторів".

За таких обставин вимоги позивача про стягнення 1383000 грн збитків, нарахованих на збитки 9068.85 грн 3% річних та 6915 грн інфляційних втрат є документально не підтвердженими та не підлягають задоволенню.

На підтвердження заперечень позову відповідачем суду надано:

- товарно-транспортну накладну № 396 від 24.07.2020 в якій зазначені замовник - ТОВ «Зернова група Київ», вантажовідправник - ДП «Лугове», вантажоодержувач - Філія АТ «ДПЗКУ» Чернігівський елеватор для ТОВ «Зернова група Київ», найменування вантажу - жито врожаю 2020 року у кількості 25,6 т, а.с. 107;

- товарно-транспортну накладну № 496 від 26.07.2020 в якій зазначені замовник - ТОВ «Зернова група Київ», вантажовідправник - ДП «Лугове», вантажоодержувач - Філія АТ «ДПЗКУ» Чернігівський елеватор для ТОВ «Зернова група Київ», найменування вантажу - жито врожаю 2020 року у кількості 25,880 т, а.с. 108;

- товарно-транспортну накладну № ПО000000676 від 20.08.2020 в якій зазначені замовник - ТОВ «Зернова група Київ», вантажовідправник - Приватне підприємство «Промінь Озерне», вантажоодержувач - ТОВ «Зернова група Київ», найменування вантажу - жито врожаю 2020 року у кількості 20,440 т, а.с. 109;

-товарно-транспортної накладну № ПО000000399 від 24.07.2020 в якій зазначені замовник - ТОВ «Зернова група Київ», вантажовідправник - Приватне підприємство «Промінь Озерне», вантажоодержувач - ТОВ «Зернова група Київ», найменування вантажу - жито врожаю 2020 року у кількості 25,400 т, а.с. 110;

-товарно-транспортну накладну № ПО000000536 від 31.07.2020 в якій зазначені замовник - ТОВ «Зернова група Київ», вантажовідправник - Приватне підприємство «Промінь Озерне», вантажоодержувач - ТОВ «Зернова група Київ», найменування вантажу - жито врожаю 2020 року у кількості 25,680 т, а.с. 111;

-відповідь Приватного підприємства «Промінь Озерне» вих.6 від 26.02.2021 на запит ДП «Лугове», в якій зазначено, що між ПП «Промінь Озерне» (код 38049084) та ТОВ «Зернова Група Київ» (код 40154425), за період 2019-2021 роки договори на поставку зерна жита врожаю 2020 року не заключались, а.с. 112;

-бухгалтерську довідку ДП «Лугове» № 26/02/21-2 від 26.02.2021 про те, що згідно Договору поставки № 05/2/2020 від 05.02.2020 між ДП «Лугове» та ТОВ «Зернова група Київ» було реалізовано жито в кількості 231,759 т та виписані видаткові накладні, а саме: № 188 від 24.07.2020 в кількості - 101,759 т на суму 370402,76 грн, № 184 від 24.07.2020 в кількості 130,000 т на суму 499200,00 грн, а.с. 116;

-видаткову накладну № 188 від 24.07.2020, в якій зазначений постачальник - ДП «Лугове», покупець - ТОВ «Зернова група Київ», договір - № 05/2/2020 від 05.02.2020, рахунок на оплату покупцю № 103 від 24.07.2020, товар - жито в кількості 101,759 т, всього із ПДВ на суму 370402,76 грн. а.с. 193;

- лист ДП «Лугове» вих. № 27 від 29.03.2021 директору ТОВ «Зернова група Київ» в якому зазначено про надсилання на підписання наступні документи, відповідно до договору № 05/02/2020 поставки зерна врожаю 2020 року від 05.02.2020 та договору поставки № 27/01/20 від 27.01.2020: видаткові накладні № 184 від 07.08.2020, № 188 від 24.07.2020; акти звірки розрахунків по договорам № 05/02/2020 від 05.02.2020 та 27/01/20 від 27.01.2020. Крім того директор ДП «Лугове» у вказаному листі просив повернути з підписом вантажоотримувача наступні товарно-транспортні накладні: № 396 від 24.07.2020, № 496 від 26.07.2020, № ПО000000399 від 24.07.2020, № ПО000000676 від 20.08.2020, № ПО000000536 від 31.07.2020. До листа додані докази його направлення 29.03.2021 ТОВ «Зернова група Київ» (опис, фіскальний чек, накладна), а.с. 218-220.

Дослідивши у судовому засіданні вказані документи суд приходить до висновку, що вони не підтверджують виконання відповідачем умов договору, оскільки у пункті 2.6 договору сторонами було погоджено, що сама лише поставки товару постачальником на зерновий склад без підписання відповідних актів передавання-приймання та видачі покупцеві складської квитанції або складського свідоцтва не є належним виконання договору щодо поставки товару.

Крім того, на вказаних товарно-транспортних накладних та видаткових накладних відсутній підпис представника вантажоодержувача (позивача).

Відповідно до ч.1 та 2 ст.9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи. Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені у паперовій або в електронній формі та повинні мати такі обов`язкові реквізити, якщо інше не передбачено окремими законодавчими актами України: назву документа (форми); дату складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Надані вище докази вказаним вимогам не відповідають, бухгалтерська довідка та лист ПП «Промінь Озерне» не є первинними документами, а тому до уваги судом не приймаються.

Відповідно до статті 86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам у цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься в справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

За частиною 1 статті 73 ГПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Стаття 129 Конституції України відносить до основних засад судочинства змагальність сторін.

За загальним правилом обов`язок доказування певних обставин покладається на особу, яка посилається на ці обставини. Обов`язок доказування та подання доказів розподіляється між сторонами, виходячи з того, хто посилається на юридичні факти, які обґрунтовують його вимоги та заперечення. Це стосується позивача, який повинен доказати факти, на підставі яких пред`явлено позов, а також відповідача, який має можливість доказувати факти, на підставі яких він будує заперечення проти позову.

Відповідно до положень статті 76 ГПК України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять у предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування (частина 1 статті 77 ГПК України).

За частиною 1 статті 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Щодо всіх інших пояснень та доводів учасників судового процесу суд зауважує наступне.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи (ч.5 ст.236 ГПК України).

Згідно усталеної практики Європейського суду з прав людини, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча п.1 ст.6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення від 09.12.1994р. Європейського суду з прав людини у справі «Руїс Торіха проти Іспанії»). Крім того, вмотивоване рішення дає стороні можливість оскаржити його та отримати його перегляд вищестоящою інстанцією.

З огляду на вищевикладене, всі інші доводи та міркування учасників судового процесу не прийняті судом до уваги як такі, що не спростовують висновків суду стосовно наявності підстав для часткового задоволення позовних вимог.

Відповідно до ч.1 ст.129 Господарського процесуального кодексу України судовий збір покладається у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, - на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

У зв`язку із задоволенням позовних вимог частково, з відповідача підлягає стягненню на користь позивача 7483,56 грн. судового збору.

Керуючись ст. 129, 232-233, 236-238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити частково.

Стягнути з Дочірнього підприємства «Лугове», вул. Прокопа Гацька, 26, с. Олбин Козелецького району Чернігівської області, код ЄДРПОУ 37792325, на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Зернова група Київ», адреса для листування: а/с50 м. Київ, 04071, юридична адреса: вул. Ярославська, 31 Б, офіс 4, м. Київ, 04070, код ЄДРПОУ 40154425, 422 800 грн попередньої оплати, 33 824 грн пені, 42 280 грн штрафу, та 7 483,56 грн судового збору.

Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

В решті позову - відмовити.

Рішення набирає законної сили в строк і в порядку, встановленому ст.241 Господарського процесуального кодексу України та може бути оскаржено до Північного апеляційного господарського суду у строки визначені ст. 256 Господарського процесуального кодексу України.

Повідомити учасників справи про можливість одержання інформації по справі у Єдиному державному реєстрі судових рішень: http://reyestr.court.gov.ua/.

Повне рішення складено 12.04.2021.

Суддя Ю.В. Федоренко