Рішення № 96172590, 18.03.2021, Господарський суд Черкаської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЧЕРКАСЬКОЇ ОБЛАСТІ

18005, м. Черкаси, бульвар Шевченка, 307, тел. канцелярії (0472) 31-21-49, inbox@ck.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

18 березня 2021 року Справа № 925/1452/20

Господарський суд Черкаської області у складі головуючого судді - Васяновича А.В.,

секретар судового засідання - Пріхно Л.А.,

за участі представників сторін:

від позивача - Кирман В.О. - представник за довіреністю,

від відповідача - Витріщак Т.І. - адвокат,

розглянувши у відкритому судовому засіданні справу

за позовом Черкаської міської ради, м. Черкаси

до фізичної особи - підприємця Гайдар Інеси Валентинівни,

м. Черкаси

про стягнення 241 883 грн. 12 коп.

ВСТАНОВИВ:

До Господарського суду Черкаської області звернулася з позовом Черкаська міська рада до фізичної особи - підприємця Гайдар Інеси Валентинівни про стягнення з відповідача 241 883 грн. 12 коп. безпідставно утриманих коштів за фактичне користування земельною ділянкою без оформлення права на неї.

Ухвалою Господарського суду Черкаської області від 12 листопада 2020 року прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі. Справу вирішено розглядати за правилами загального позовного провадження. Підготовче засідання призначено на 10 год. 30 хв. 03 грудня 2020 року.

Ухвалою Господарського суду Черкаської області від 03 грудня 2020 року продовжено строк підготовчого провадження на тридцять днів. Відкладено підготовче засідання на 10 год. 00 хв. 26 січня 2021 року.

В судовому засіданні, яке відбулося 26 січня 2021 року суд оголосив перерву до 14 год. 30 хв. 09 лютого 2021 року.

В судовому засіданні, яке відбулося 09 лютого 2021 року, суд оголосив перерву до 10 год. 00 хв. 19 лютого 2021 року

Ухвалою Господарського суду Черкаської області від 19 лютого 2021 року закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду по суті. Розгляд справи по суті призначено на 11 год. 00 хв. 18 березня 2021 року.

Представник позивача в судовому засіданні позовні вимоги підтримав та просив суд позов задовольнити повністю.

Представник відповідача в судовому засіданні проти позову заперечував з підстав наведених у відзиві на позов та у заяві про закриття провадження у справі.

Зокрема, відповідач вказував, що спірні правовідносини фактично виникли між Черкаською міською радою та громадянкою Гайдар І. В.

21 жовтня 2020 року зареєстровано речове право Гайдар Інеси Валентинівни (як фізичної особи, громадянки) в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно - товарний склад-майстерню по АДРЕСА_1 .

Наявність статусу підприємця не свідчить про те, що з моменту державної реєстрації фізичної особи-підприємця така особа виступає як підприємець у всіх правовідносинах.

Станом на день розгляду справи в суді відповідач займається питанням оформлення цієї земельної ділянки в оренду. Так, 13 листопада 2020 року ОСОБА_1 - як фізична особа (громадянка) з метою оформлення права користування земельною ділянкою під належним їй на праві власності нерухомим майном: товарним складом-майстернею, загальною площею 1701,3 кв.м. по АДРЕСА_1 звернулася до Департаменту архітектури та містобудування Черкаської міської ради із заявою про надання в оренду земельної ділянки (кадастровий номер 7110136400:03:016:0269).

Враховуючи вищенаведене, відповідач вважає, що спірні правовідносини не мають ознак господарських і спір має вирішуватися за правилами цивільного судочинства.

В зв`язку з чим відповідач просив суд закрити провадження у справі на підставі п.1 ч.1 ст. 231 ГПК України.

У запереченні на заяву про закриття провадження у справі відповідач вказував, що ознаками спору, на який поширюється юрисдикція господарського суду, є наявність між сторонами господарських відносин, врегульованих ЦК України, ГК України, іншими актами господарського і цивільного законодавства і спору про право, що виникає з відповідних відносин, та відсутність у законі норми, що прямо передбачала б вирішення такого спору судом іншої юрисдикції.

Згідно з інформацією з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань позивач зареєстрована як фізична особа-підприємець 06 липня 2015 року, тобто до придбання нею об`єкта нерухомого майна, розташованого на земельній ділянці.

Відповідно до Інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно зазначений об`єкт нерухомого майна являє собою овочесховище загальною площею 1701,3 кв.м., що за своїми характеристиками є комерційною нерухомістю.

Згідно з інформацією з Державного земельного кадастру про право власності та речові права на земельну ділянку, спірна земельна ділянка кадастровий номер 7110136400:03:016:0269 має цільове призначення 03.07 - для будівництва та обслуговування будівель торгівлі.

Таким чином, відносини пов`язані з використанням як належного відповідачу нерухомого майна, так і спірної земельної ділянки по АДРЕСА_2 на якій це нерухоме майно розташоване, носять комерційних характер, а тому відповідно до ст. 20 ГПК України спір у даній справі має розглядатися в порядку господарського судочинства.

В зв`язку з чим відповідач просив суд відмовити у задоволенні заяви позивача про закриття провадження у справі.

У відповіді на заперечення відповідача позивач зазначав аналогічні доводи, що й у заяві про закриття провадження у справі.

28 січня 2021 року від відповідача надійшов відзив на позовну заяву, в якому останній вказував, що позивачем не доведено обставину щодо існування земельної ділянки, кадастровий номер 7110136400:03:016:0269, що розташована за адресою: АДРЕСА_2 як об`єкта цивільних прав в період з 21 березня 2018 року по 30 вересня 2020 року.

Предметом доказування у спорі про стягнення безпідставно утриманих коштів внаслідок користування земельною ділянкою без правовстановлюючих документів (на підставі ст. 1212 ЦК України) є, зокрема, обставини щодо існування земельної ділянки як об`єкта цивільних прав, її площі, меж, кадастрового номеру земельної ділянки (правова позиція Верховного Суду від 27 серпня 2019 року у справі № 922/2762/18).

Зважаючи на вимоги законодавства (ст. 79-1 ЗК України), ст. 334 ЦК України, правові висновки Верховного Суду, реальна можливість передачі земельної ділянки кадастровий номер 7110136400:03:016:0269 в оренду виникла у позивача лише з 01 вересня 2020 року - дати державної реєстрації права власності Черкаської міської ради на земельну ділянку з кадастровим номером 7110136400:03:016:0269 за адресою: вул. Різдвяна, 175 ум. Черкаси.

Окрім того, адреса нерухомого майна - овочесховища А-1 з прибудовами а, а1 загальною площею 1701,3 кв. м. (вул. Різдвяна 175/1 у м. Черкаси) та земельної ділянки з кадастровим номером 7110136400:03:016:0269 (вул. Різдвяна 175 у м. Черкаси) не є тотожною.

Тому та обставина, що будівля овочесховища з прибудовами за адресою: вул. Різдвяна, 175/1 в м. Черкаси, яка належить на праві приватної власності Гайдар Інесі Валентинівні, відноситься до земельної ділянки з кадастровим номером 7110136400:03:016:0269 за адресою: АДРЕСА_2 потребує доведення позивачем.

Розрахунок заявлених до стягнення безпідставно збережених коштів не є обґрунтованим, вірним та таким, що здійснений на підставі належних доказів.

Зокрема, розрахунок заборгованості за користування земельною ділянкою з кадастровим номером 7110136400:03:016:0269 позивачем здійснено із застосуванням коефіцієнтів для категорії земель - землі житлової та громадської забудови (КВЗПЗ - 03.07 - для будівництва та обслуговування будівель торгівлі (землі громадської забудови).

Листом Департаменту архітектури та містобудування Черкаської міської ради №23274-01-27 від 17 листопада 2020 року повідомлено, що Генеральним планом міста, затвердженого рішенням сесії Черкаської міської ради від 29 грудня 2011 року №3-505 на земельній ділянці, кадастровий номер 7110136400:03:016:0269, що розташована за адресою: вул. Різдвяна, 175 у м. Черкаси передбачена територія садибної житлової забудови. Планом зонування території міста Черкаси, затвердженого рішенням Черкаської міської ради від 04 грудня 2014 року №2-513, зазначена земельна ділянка належить до перспективної зони садибної забудови "Ж-1п".

Враховуючи вимогу ст. 39, 91 ЗК України, ст. 21 Закону України "Про Державний земельний кадастр" щодо обов`язку власника забезпечити використання земельних ділянок їх за цільовим призначенням, Черкаська міська рада зобов`язана була привести відомості Державного земельного кадастру щодо земельної ділянки (кадастровий номер 7110136400:03:016:0269) у відповідність до даних Генерального плану міста, затвердженого рішенням сесії Черкаської міської ради від 29 грудня 2011 року №3-505 та Плану зонування території міста Черкаси, затвердженого рішенням Черкаської міської ради від 04 грудня 2014 року №2-513.

Отже, врахування позивачем при розрахунку нормативної грошової оцінки земельної ділянки (кадастровий номер 7110136400:03:016:0269) та розміру заборгованості відповідача на підставі коефіцієнту (Кф) для земель з КВЦПЗ 03.07 (для будівництва та обслуговування будівель торгівлі) є незаконним.

Основою для визначення розміру орендної плати для земель державної і комунальної власності є нормативна грошова оцінка земель земельних ділянок з урахуванням коефіцієнта індексації, визначеного відповідно до законодавства (положення пункту 288.5.1 статті 288 Податкового кодексу України).

Згідно поданих самим позивачем доказів - Інформація з Державного земельного кадастру про право власності та речові права на земельну ділянку (запит від 18 вересня 2020 року) відомості про нормативно-грошову оцінку цієї земельної ділянки відсутні.

Згідно п. 5 Порядку нормативної грошової оцінки земель населених пунктів, затвердженого наказом Міністерства аграрної політики та продовольства України 25 листопада 2016 року за №489 коефіцієнт, який характеризує функціональне використання земельної ділянки (Кф), встановлюється на підставі Класифікації видів цільового призначення земель, затвердженої наказом Державного комітету України із земельних ресурсів від 23 липня 2010 року №548.

Коефіцієнт, який характеризує функціональне використання земельної ділянки (Кф), встановлюється на підставі Класифікації видів цільового призначення земель, затвердженої наказом Державного комітету України із земельних ресурсів від 23 липня 2010 року № 548 (додаток 1).

Зокрема, Кф для земель з КВЦПЗ 03.07 (для будівництва та обслуговування будівель торгівлі, землі громадської забудови) становить 2,5, а для земель житлової забудови - від 0,5 до 1,5 (додаток 1 до Порядку нормативної грошової оцінки земель населених пунктів).

Враховуючи той факт, що коефіцієнти Кф значно різняться в залежності від виду функціонального використання земельної ділянки, врахування того чи іншого має суттєве значення при визначенні нормативної грошової оцінки земельної ділянки, а в подальшому - і розміру орендної плати.

Черкаська міська рада, зважаючи на вимоги ст. ст. 39, 91 ЗК України не мала законних підстав при розрахунку розміру орендної плати застосовувати коефіцієнт, який характеризує функціональне використання земельної ділянки (Кф) для земель з КВЦПЗ 03.07 (для будівництва та обслуговування будівель торгівлі), який становить 2,5 і тим самим в рази збільшувати розмір заявленої до стягнення суми, адже згідно даних Генерального плану міста, затвердженого рішенням сесії Черкаської міської ради від 29 грудня 2011 року №3-505 на земельній ділянці, кадастровий номер 7110136400:03:016:0269, що розташована за адресою: вул. Різдвяна, 175 у м. Черкаси передбачена територія садибної житлової забудови - Коефіцієнт Кф складає від 0,5 до 1,5.

При зверненні з цим позовом Черкаською міською радою не враховано правові позиції Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду у справі №922/2414/19 від 24 червня 2020 року, справі № 922/2762/18 від 27 серпня 2019 року - не доведено обґрунтованість, вірність розрахунку стягуваної суми (збереженого відповідачем за рахунок позивача майна (коштів)).

Ігнорування вимог закону зі сторони власника земельної ділянки (кадастровий номер 7110136400:03:016:0269), що розташована за адресою: вул. Різдвяна, 175 у м. Черкаси - Черкаською міською радою - щодо приведення у відповідність відомостей Державного земельного кадастру про цільове призначення та вид функціонального використання цієї земельної ділянки, до даних Генерального плану міста Черкаси, затвердженого рішенням Черкаської міської ради від 29 грудня 2011 року №3-505 (землі житлової забудови) унеможливлює ефективне використання нерухомого майна його власницею - Гайдар І.В. та ставить її в залежність від дій Черкаської міської ради. Адже нарахування орендної плати здійснюється без врахування коефіцієнтів, що характеризують дійсне функціональне використання земельної ділянки (Кф) - землі житлової садибної забудови (відповідно до даних генерального плану міста Черкаси).

Відповідно до ч. 1 ст. 20 ЗК України зміна цільового призначення земельних ділянок здійснюється за проектами землеустрою щодо їх відведення.

Нежитлова будівля - овочесховище А-1 з прибудовами а, а1 загальною площею приміщень 1701,3 м2, за адресою: вул. Різдвяна, 175, м. Черкаси придбана Гайдар Інесою Валентинівною у приватного підприємства "Промислова-інвестиційна фірма "КОРУНД" 21 березня 2018 року, яке володіло цим об`єктом нерухомого майна на підставі свідоцтва, виданого приватним нотаріусом Черкаського міського нотаріального округу Романій Н.В. за реєстровим №7881 від 16 червня 2000 року.

Згідно технічного паспорту від 24 липня 2017 року (інвентаризаційна справа №166-17) овочесховище А-1 з прибудовами а, а1 за адресою: вул. Різдвяна, 175, в м. Черкаси було збудовано ще в 1990 році і як вбачається з довідки, виданої Черкаським обласним управлінням земельних ресурсів 06 липня 2004 року за № 1038-25-01, довідки про кількісну та якісну характеристику земельної ділянки, виданої Державним комітетом України із земельних ресурсів 12 жовтня 2011 року за №7454/01-09 земельна ділянка по вул. Різдвяній 175 у м. Черкаси відносилася до земель промисловості.

29 грудня 2011 року Генеральним планом міста Черкаси, рішенням Черкаської міської ради за №3-505 було затверджено Генеральний план міста Черкаси згідно якого земельну ділянку, що розташована за адресою: вул. Різдвяна, 175 у м. Черкаси безпідставно віднесено до території садибної житлової забудови, що призвело не лише до зміни функціонального призначення земельної ділянки, а й зміни категорії земель.

Згідно п. 3, 4 ч. 1 ст. 2 Закону України "Про регулювання містобудівної діяльності" планування і забудова територій - діяльність державних органів, органів місцевого самоврядування, юридичних та фізичних осіб, яка передбачає: обґрунтування розподілу земель за цільовим призначенням; взаємоузгодження державних, громадських та приватних інтересів під час планування і забудови територій.

У ч. 2 ст. 16 Закону України "Про регулювання містобудівної діяльності" (в редакції на момент розроблення та затвердження Генерального плану міста Черкаси 2011 року) зазначено, що містобудівна документація на місцевому рівні розробляється з урахуванням даних державного земельного кадастру.

Матеріали справи не містять доказів - проекту землеустрою, на підставі якого в 2011 році було змінено цільове призначення земельної ділянки кадастровий номер 7110136400:03:016:0269, що розташована за адресою: вул. Різдвяна, 175 у м. Черкаси із категорії "землі промисловості, транспорту, зв`язку, енергетики, оборони та іншого призначення" на категорію "землі житлової та громадської забудови".

ОСОБА_1 , з метою оформлення права користування земельною ділянкою під належним їй на праві приватної власності нерухомим майном, зверталася до Черкаської міської ради з проханням привести у відповідність відомості Державного земельного кадастру про цільове призначення та вид використання земельної ділянки (кадастровий номер 7110136400:03:016:0269), що розташована за адресою: вул. Різдвяна, 175 у м. Черкаси (землі промисловості). Це підтверджується відповіддю Гайдар Інеси Валентинівни на лист Департаменту архітектури та містобудування Черкаської міської ради №2473-01-25 від 10 липня 2020 року.

13 листопада 2020 року ОСОБА_1 повторно, через центр надання адміністративних послуг Черкаської міської ради, звернулася з клопотанням надати їй в оренду земельну ділянку (кадастровий номер 7110136400:03:016:0269), що розташована за адресою: АДРЕСА_2 .

Внаслідок невиконання обов`язку Черкаською міською радою щодо приведення у відповідність відомостей Державного земельного кадастру до дійсного цільового призначення та виду використання земельної ділянки (кадастровий номер 7110136400:03:016:0269), що розташована за адресою: АДРЕСА_2 , це клопотання станом на сьогодні по суті не розглянуто.

Отже, укладення договору оренди земельної ділянки кадастровий номер 7110136400:03:016:0269, що розташована за адресою: АДРЕСА_2 і, відповідно, здійснення розрахунку за користування земельною ділянкою станом на сьогодні є неможливим з незалежних від відповідача причин.

Позивач не надав належних та допустимих доказів існування протягом зазначеного в позові періоду (з 21 березня 2020 року по 30 вересня 2020 року) земельної ділянки з кадастровим 7110136400:03:016:0269 як об`єкта цивільних прав у розумінні та визначенні земельного законодавства. Ця земельна ділянка сформована як об`єкт цивільних прав лише 01 вересня 2020 року. Відтак, реальна можливість передачі цієї земельної ділянки в оренду протягом зазначеного в позові періоду (з 21 березня 2018 року по 30 вересня 2020 року) у позивача була відсутня.

Позивач не надав належних та допустимих доказів того, що нерухоме майно - овочесховище А-1 з прибудовами а, а1 загальною площею 1701,3 кв. м. ( АДРЕСА_1 ) розташоване саме на земельній ділянці з кадастровим номером 7110136400:03:016:0269 (вул. Різдвяна 175 у м. Черкаси).

Позивачем не доведено обґрунтованість, достеменність розрахунку стягуваної суми (збереженого відповідачем за рахунок позивача майна (коштів), так як застосування коефіцієнту (Кф) для земель з КВЦПЗ 03.07 (для будівництва та обслуговування будівель торгівлі) є незаконним, суперечить ст. 91 ЗК України (землі промисловості), даним Генерального плану міста, затвердженого рішенням сесії Черкаської міської ради від 29 грудня 2011 року №3-505 (територія земель садибної забудови).

Згідно ст. 206 ЗК України плата за землю справляється відповідно до закону. Незаконне застосування коефіцієнту (Кф) як для земель з КВЦПЗ 03.07 (для будівництва та обслуговування будівель торгівлі) призвело до недоведення позивачем вартості безпідставного збагачення.

В зв`язку з чим відповідач просив суд у задоволенні позову відмовити повністю.

05 лютого 2021 року від позивача надійшла заява про залишення позову без розгляду.

Однак 08 лютого 2021 року від позивача надійшло клопотання про відкликання заяви про залишення позову без розгляду.

В судовому засіданні, яке відбулося 18 березня 2021 року згідно ч. 1 ст. 240 ГПК України було оголошено вступну та резолютивну частини судового рішення зі справи №925/1452/20.

Розглянувши матеріали справи, дослідивши докази, а також заслухавши пояснення представників сторін, суд вважає, що позовні вимоги задоволенню не підлягають виходячи з наступного:

Звертаючись до суду з позовом про стягнення безпідставно збережених коштів (недоотриманого доходу) у розмірі 241 883 грн. 12 коп. внаслідок безоплатного користування відповідачем земельною ділянкою, позивач в обґрунтування своїх вимог посилався на приписи ст. 1212 ЦК України та зазначав, що земельна ділянка площею 0,3997 га по вул. Різдвяній,175, м. Черкаси використовувалася відповідачем з порушенням вимог земельного законодавства.

Документи, що посвідчують право власності або право користування земельної ділянки за період з період з 21 березня 2018 року (дата державної реєстрації права власності на нерухоме майно) по 30 вересня 2020 року (дата складання розрахунку) у відповідача відсутні.

Як вбачається з матеріалів справи згідно інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо об`єкта нерухомого майна від 27 травня 2020 року, Гайдар Інеса Валентинівна, на підставі договору купівлі - продажу від 21 березня 2018 року, серія та номер: 2639, набула у власність об`єкт нерухомого майна - овочесховище, А-1, з прибудовами, загальною площею 1701,3 кв. м., що розташований в АДРЕСА_1 .

Дата державної реєстрації права власності на нерухоме майно - 21 березня 2018 року, номер запису про право власності/довірчої власності: 25349938.

Позивач стверджує, що об`єкт нерухомого майна відповідача розташований на земельній ділянці, кадастровий номер 7110136400:03:016:0269, по АДРЕСА_2 , яка належить територіальній громаді міста Черкаси, в інтересах якої діє Черкаська міська рада згідно повноважень визначених ст.12 Земельного кодексу України.

Договору купівлі - продажу нерухомого майна від 21 березня 2018 року матеріали справи не містять.

З інформаційної довідки Державного земельного кадастру про право власності та речові права на земельну ділянку (а.с.17) вбачається, що земельна ділянка з кадастровим номером 7110136400:03:016:0269, по АДРЕСА_2 площею 0,3997 га. відноситься до земель житлової та громадської забудови, а вид її використання - під овочесховище з прибудовами.

Дата державної реєстрації права на землю - 01 вересня 2020 року.

Згідно витягу з технічної документації про нормативну грошову оцінку земельної ділянки від 28 травня 2020 року №2675, нормативна грошова оцінка земельної ділянки площею 3 997 кв. м., що розташована в АДРЕСА_2 , кадастровий номер 7110136400:03:016:0269 становить 3 187 407 грн. 65 коп.

На підставі цього витягу з технічної документації про нормативну грошову оцінку земельної ділянки з кадастровим номером 7110136400:03:016:0269 Управління земельних ресурсів та землеустрою Департаменту архітектури та містобудування Черкаської міської ради зробило розрахунок заборгованості відповідача за користування земельною ділянкою по вул. Різдвяній,175 за період з 21 березня 2018 року по 30 вересня 2020 року (а.с. 30) і нарахувало відповідачу 241 883 грн. 12 коп. безпідставно збережених ним коштів в розмірі не сплаченої орендної плати за користування вказаною земельною ділянкою за ставкою 3% від її нормативної грошової оцінки.

За користування земельною ділянкою з кадастровим номером 7110136400:03:016:0269 в розмірі 241 883 грн. 12 коп. за період з 21 березня 2018 року по 30 вересня 2020 року позивач на підставі статті 1212 ЦК України і пред`явив до стягнення з відповідача як безпідставно збережену останнім за рахунок позивача суму коштів.

Згідно зі ст. 129 Конституції України та ч. 1 ст. 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

При цьому господарський суд зазначає, що хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не може розумітись як вимога детально відповідати на кожен довод сторін (рішення Суду у справі Трофимчук проти України no.4241/03 від 28 жовтня 2010 року).

Відповідно до ст. 80 ЗК України суб`єктами права на землі комунальної власності є територіальні громади, які реалізують це право безпосередньо або через органи місцевого самоврядування.

Відповідно до ст.ст. 122, 123, 124 ЗК України міські ради передають земельні ділянки у власність або користування із земель комунальної власності відповідних територіальних громад для всіх потреб. Надання земельних ділянок державної або комунальної власності у користування здійснюється на підставі рішень органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування. Передача в оренду земельних ділянок, що перебувають у державній або комунальній власності здійснюється на підставі рішення відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування згідно з їх повноваженнями, визначеними ст. 122 цього Кодексу шляхом укладення договору оренди земельної ділянки чи договору купівлі - продажу права оренди земельної ділянки.

За приписами ст. 206 ЗК України використання землі в Україні є платним. Об`єктом плати за землю є земельна ділянка. Плата за землю справляється відповідно до закону.

Предметом регулювання глави 83 ЦК України є відносини, що виникають у зв`язку з безпідставним отриманням чи збереженням майна і не врегульовані спеціальними інститутами цивільного права.

Відповідно до ч. 1, ч. 2 ст. 1212 ЦК України особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов`язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов`язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала. Положення гл. 83 Цивільного кодексу України застосовуються незалежно від того, чи безпідставне набуття або збереження майна було результатом поведінки набувача майна, потерпілого, інших осіб чи наслідком події.

Кондикційні зобов`язання виникають за наявності одночасно таких умов: набуття чи збереження майна однією особою (набувачем) за рахунок іншої (потерпілого); набуття чи збереження майна відбулося за відсутності правової підстави або підстава, на якій майно набувалося, згодом відпала.

У разі виникнення спору стосовно набуття майна або його збереження без достатніх правових підстав договірний характер спірних правовідносин унеможливлює застосування до них судом положень гл. 83 ЦК України.

Судом встановлено, що належним чином оформлені договірні відносини з приводу оренди спірної земельної ділянки між сторонами відсутні і це визнається обома сторонами.

Відповідно до ч. 3 ст. 236 ГПК України при виборі і застосуванні норм права до спірних відносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

В постановах Великої Палати Верховного Суду від 23 травня 2018 у справі №629/4628/16-ц, (провадження № 14-77цс18), а також від 13 лютого 2019 справа №320/5877/17 (провадження № 14-32цс19) викладено правовий висновок про те, що за змістом приписів глав 82 і 83 ЦК України для деліктних зобов`язань, які виникають із заподіяння шкоди майну, характерним є, зокрема, зменшення майна потерпілого, а для кондикційних - приріст майна у набувача без достатніх правових підстав. Вина заподіювача шкоди є обов`язковим елементом настання відповідальності у деліктних зобов`язаннях. Натомість, для кондикційних зобов`язань вина не має значення, оскільки важливим є факт неправомірного набуття (збереження) майна однією особою за рахунок іншої (див. також висновок Великої Палати Верховного Суду у справі №922/3412/17 провадження №12-182гс18).

Обов`язок набувача повернути потерпілому безпідставно набуте (збережене) майно чи відшкодувати його вартість не є заходом відповідальності, оскільки набувач зобов`язується повернути тільки майно, яке безпідставно набув (зберігав), або вартість цього майна.

Право оренди земельної ділянки виникає на підставі відповідного договору з моменту державної реєстрації цього права. Виникнення права власності на будинок, будівлю, споруду не є підставою для виникнення права оренди земельної ділянки, на якій вони розміщені і яка не була відведена в оренду попередньому власнику. Проте, враховуючи приписи ч. 2 ст. 120 ЗК України не є правопорушенням відсутність у власника будинку, будівлі, споруди зареєстрованого права оренди на земельну ділянку, яка має іншого власника і на якій ці будинок, будівля, споруда розташовані.

Особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов`язана повернути потерпілому це майно (ч. 1 ст. 1212 ЦК України).

До моменту оформлення власником об`єкта нерухомого майна права оренди земельної ділянки, на якій розташований цей об`єкт, відносини з фактичного користування земельною ділянкою без укладеного договору оренди та недоотримання її власником доходів у вигляді орендної плати є за своїм змістом кондикційними. Фактичний користувач земельної ділянки, який без достатньої правової підстави за рахунок власника цієї ділянки зберіг у себе кошти, які мав заплатити за користування нею, зобов`язаний повернути ці кошти власнику земельної ділянки на підставі ч. 1 ст. 1212 ЦК України (аналогічні висновки сформульовані у постановах Великої Палати Верховного Суду від 23 травня 2018 у справі №629/4628/16-ц, від 20 листопада 2018 у справі № 922/3412/17, від 20.11.2018 у справі №922/3412/17).

Позивач вважає, що до відповідача перейшло право користування спірною земельною ділянкою по вул. Різдвяній, 175 у м. Черкаси з 21 березня 2018 року - дня державної реєстрації права власності на нерухоме майно.

Відповідно до ч. 1 та ч. 2 ст. 120 ЗК України (в редакції станом на 21 березня 2018 року) у разі набуття права власності на жилий будинок, будівлю або споруду, що перебувають у власності, користуванні іншої особи, припиняється право власності, право користування земельною ділянкою, на якій розташовані ці об`єкти. До особи, яка набула право власності на жилий будинок, будівлю або споруду, розміщені на земельній ділянці, що перебуває у власності іншої особи, переходить право власності на земельну ділянку або її частину, на якій вони розміщені, без зміни її цільового призначення.

Якщо жилий будинок, будівля або споруда розміщені на земельній ділянці, що перебуває у користуванні, то в разі набуття права власності на ці об`єкти до набувача переходить право користування земельною ділянкою, на якій вони розміщені, на тих самих умовах і в тому ж обсязі, що були у попереднього землекористувача.

Згідно ст. 377 ЦК України (в редакції станом на 21 березня 2018 року) до особи, яка набула право власності на житловий будинок (крім багатоквартирного), будівлю або споруду, переходить право власності, право користування на земельну ділянку, на якій вони розміщені, без зміни її цільового призначення в обсязі та на умовах, встановлених для попереднього землевласника (землекористувача).

Розмір та кадастровий номер земельної ділянки, право на яку переходить у зв`язку з переходом права власності на житловий будинок, будівлю або споруду, є істотними умовами договору, який передбачає набуття права власності на ці об`єкти (крім багатоквартирних будинків та об`єктів державної власності, що підлягають продажу шляхом приватизації).

Як вже зазначалося вище, матеріали справи не містять договору купівлі-продажу нерухомого майна, а також матеріали справи не містять інших доказів, що підтверджують право власності або право користування земельною ділянкою попереднім власником нерухомості.

Враховуючи викладене, відсутні підстави вважати, що до відповідача перейшло право користування земельною ділянкою площею 3 997 кв.м., що розташована в м. Черкаси по вул. Різдвяній, 175 (за іншою адресою ніж об`єкт нерухомості).

Крім того, саме по собі розташування на земельній ділянці належного відповідачу на праві власності об`єкта нерухомості не свідчить про фактичне користування відповідачем всією земельною ділянкою.

Для встановлення факту користування земельною ділянкою з кадастровим номером 7110136400:03:016:0269, площею 0,3997 га без достатньої правової підстави, саме позивач має належним чином довести факт користування відповідачем цією земельною ділянкою.

Оскільки у спірних правовідносинах мова йде про стягнення з відповідача безпідставно збережених ним сум орендної плати, яку він мав би сплачувати за фактичне користування земельною ділянкою, то площа фактично використовуваної відповідачем земельної ділянки має визначальне значення для розрахунку таких сум.

Отже, в даному випадку має значення площа земельної ділянки, яку фактично використовує відповідач, і підтвердження її (площі) належними доказами, а не просто факт формування земельної ділянки, яка ще не передана відповідачу в оренду.

На необхідність підтвердження розміру земельної ділянки, якою фактично користується особа, до якої подано позов про стягнення неодержаних доходів у розмірі орендної плати, зокрема, актом обстеження, визначення меж, площі та конфігурації земельної ділянки звернула свою увагу Велика Палата Верховного Суду у постанові від 20 листопада 2018 року у справі №922/3412/17 та у постанові від 04 грудня 2019 року у справі №917/1739/17, а також Верховний Суд у постанові від 20 грудня 2019 року у справі №917/266/19.

На необхідності достеменного встановлення розміру земельної ділянки, яку використовує відповідач (чи користується відповідач земельними ділянками лише у межах належних йому об`єктів нерухомого майна або більшою площею, а отже, чи не ґрунтується на припущеннях площа, яку покладено в основу обрахунку заявленої до стягнення суми), наголосив також Верховний Суд у постанові від 05 лютого 2020 року у справі № 924/196/19.

Також, у постанові від 20 грудня 2019 року у справі № 917/266/19 Верховний Суд звернув увагу на необхідність підтвердження розміру земельної ділянки, якою фактично користується особа, до якої подано позов органом місцевого самоврядування про стягнення неодержаних доходів у розмірі орендної плати, зокрема, актом обстеження земельної ділянки з доданими до нього фото матеріалами або іншої інформації про площу земельної ділянки.

З матеріалів цієї справи вбачається, що заявлену до стягнення суму коштів Управління земельних ресурсів та землеустрою Департаменту архітектури та містобудування Черкаської міської ради нарахувало відповідачу на площу земельної ділянки з кадастровим номером 7110136400:03:017:0269 в розмірі 0,3997 га, проте, доказів фактичного використання відповідачем цієї земельної ділянки саме в такому розмірі її площі матеріали справи не містять.

Тобто позивач не доказав факту користування відповідачем цією земельною ділянкою саме в такому розмірі.

Лист відповідача від 13 листопада 2020 року про надання йому в оренду земельну ділянку (кадастровим номером 7110136400:03:017:0269), що розташована за адресою: вул. Різдвяна, 175 у м. Черкаси, свідчать лише про намір відповідача отримати в користування земельну ділянку площею 0,2691 га, однак не доводять фактичного користування відповідачем земельної ділянки навіть в такому (меншому) розмірі.

Акту обстеження спірної земельної ділянки, яким би були встановлені та зафіксовані дійсні розміри земельної ділянки, які фактично використовує відповідач, матеріали справи не містять.

З огляду на зазначене, господарський суд не вбачає обґрунтованим та доведеним розмір площі спірної земельної ділянки, на яку нараховано стягувану суму коштів.

У господарського суду відсутня можливість самостійно встановити розмір використовуваної відповідачем площі земельної ділянки

Також місцевий господарський суд погоджується з доводами відповідача, що земельна ділянка по вул. Різдвяній, 175 у м. Черкаси є сформованою як об`єкт цивільних прав лише з 01 вересня 2020 року, а тому лише з цієї дати позивач взагалі мав право проводити нарахування коштів за користування земельною ділянкою з кадастровим номером 7110136400:03:017:0269.

Згідно з ч. 1 ст. 79 ЗК України земельна ділянка - це частина земної поверхні з установленими межами, певним місцем розташування, з визначеними щодо неї правами.

Частинами 1, 2. 3, 4, 9 ст. 791 ЗК України встановлено таке:

Формування земельної ділянки полягає у визначенні земельної ділянки як об`єкта цивільних прав. Формування земельної ділянки передбачає визначення її площі, меж та внесення інформації про неї до Державного земельного кадастру.

Формування земельних ділянок здійснюється: у порядку відведення земельних ділянок із земель державної та комунальної власності; шляхом поділу чи об`єднання раніше сформованих земельних ділянок; шляхом визначення меж земельних ділянок державної чи комунальної власності за проектами землеустрою щодо впорядкування територій населених пунктів, проектами землеустрою щодо впорядкування території для містобудівних потреб, проектами землеустрою щодо приватизації земель державних і комунальних сільськогосподарських підприємств, установ та організацій; шляхом інвентаризації земель у випадках, передбачених законом; за проектами землеустрою щодо організації території земельних часток (паїв).

Сформовані земельні ділянки підлягають державній реєстрації у Державному земельному кадастрі.

Земельна ділянка вважається сформованою з моменту присвоєння їй кадастрового номера.

Земельна ділянка може бути об`єктом цивільних прав виключно з моменту її формування (крім випадків суборенди, сервітуту щодо частин земельних ділянок) та державної реєстрації права власності на неї.

Згідно з ст. 125 ЦК України право власності на земельну ділянку, а також право постійного користування та право оренди земельної ділянки виникають з моменту державної реєстрації цих прав.

Відповідно до ст. 126 ЦК України право власності, користування земельною ділянкою оформлюється відповідно до Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень".

Частинами 2 та 3 ст. 3 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" встановлено, що речові права на нерухоме майно та їх обтяження, що підлягають державній реєстрації відповідно до цього Закону, виникають з моменту такої реєстрації. Речові права на нерухоме майно та їх обтяження, що виникли до 1 січня 2013 року, визнаються дійсними за наявності однієї з таких умов:

1) реєстрація таких прав була проведена відповідно до законодавства, що діяло на момент їх виникнення;

2) на момент виникнення таких прав діяло законодавство, що не передбачало їх обов`язкової реєстрації.

Право комунальної власності за Черкаською міською радою на земельну ділянку площею 0,3997 га з кадастровим номером 7110136400:03:016:0269 було зареєстровано 01 вересня 2020 року (а.с.16).

Відповідно до ст. 206 ЗК України використання землі в Україні є платним. Об`єктом плати за землю є земельна ділянка. Плата за землю справляється відповідно до закону.

Згідно з пп. 14.1.147 п. 14.1 ст. 14 Податкового кодексу України плата за землю - обов`язковий платіж у складі податку на майно, що справляється у формі земельного податку або орендної плати за земельні ділянки державної і комунальної власності

Підпунктами 14.1.72, 14.1.136 п. 14.1 ст. 14 Податкового кодексу України встановлено, що земельним податком є обов`язковий платіж, що справляється з власників земельних ділянок та земельних часток (паїв), а також постійних землекористувачів, а орендною платою за земельні ділянки державної і комунальної власності - обов`язковий платіж, який орендар вносить орендодавцеві за користування земельною ділянкою.

З наведеного вбачається, що чинним законодавством розмежовано поняття земельний податок і орендна плата за земельні ділянки державної і комунальної власності.

Оскільки відповідач не є власником або постійним землекористувачем спірної земельної ділянки, то він не є суб`єктом плати за землю у формі земельного податку, при цьому, єдино можливою формою здійснення плати за землю для нього як землекористувача є орендна плата.

Аналогічна правова позиція викладена в постанові Верховного Суду від 07 липня 2020 року у справі № 922/3208/19.

Частина 1 ст. 93 ЗК України встановлює, що право оренди земельної ділянки - це засноване на договорі строкове платне володіння і користування земельною ділянкою, необхідною орендареві для провадження підприємницької та іншої діяльності.

Відповідно до ч. 1 ст. 124 ЗК України передача в оренду земельних ділянок, що перебувають у державній або комунальній власності, здійснюється на підставі рішення відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування шляхом укладення договору оренди земельної ділянки.

Положеннями ст. 116 ЗК України визначено, що земельні ділянки, які перебувають у власності чи користуванні громадян або юридичних осіб, передаються у власність чи користування за рішенням органів виконавчої влади чи органів місцевого самоврядування лише після припинення права власності чи користування ними в порядку, визначеному законом.

У даному випадку рішення про надання відповідачу в оренду земельної ділянки площею 0,3997 га з кадастровим номером 7110136400:03:016:0269 позивачем не приймалося, договір оренди цієї земельної ділянки між відповідачем та позивачем не укладався.

Разом з тим, як передбачено ст. 791 ЗК України формування земельної ділянки полягає у визначенні земельної ділянки як об`єкта цивільних прав. Земельна ділянка може бути об`єктом цивільних прав виключно з моменту її формування та державної реєстрації права власності на неї.

Пунктом 9 розділу II "Прикінцеві та перехідні положення" Закону України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо розмежування земель державної та комунальної власності" від 06 вересня 2012 року №5245-VI встановлено, що право власності на земельні ділянки державної та комунальної власності, зазначені у пунктах 3 і 4 цього розділу, реалізується після державної реєстрації права власності на відповідну земельну ділянку.

Передача позивачем відповідачу земельної ділянки комунальної власності в оренду, стягнення позивачем безпідставно збережених коштів у розмірі орендної плати за користування земельною ділянкою комунальної власності за відсутності укладеного договору оренди землі і зареєстрованого за відповідачем права оренди таких земельних ділянок є формами реалізації позивачем права власності на такі земельні ділянки, що відповідно до вказаних вище норм чинного законодавства передбачає обов`язкову державну реєстрацію за позивачем права власності на сформовану земельну ділянку.

Таким чином, позивач мав надати докази існування протягом зазначеного в позові періоду спірної земельної ділянки площею 0,3997 га з кадастровим номером 7110136400:03:016:0269 як об`єкта цивільних прав у розумінні ст. 791 ЗК України і реальної можливості передачі позивачем цієї земельної ділянки в оренду відповідачу відповідно до Закону України "Про оренду землі".

Отже, позивач не доказав наявності у нього можливості реалізації права власності на цю земельну ділянки у період з 21 березня 2018 року по 01 вересня 2020 року.

Водночас, як вже зазначалося вище, у період з 01 вересня 2020 року по 30 вересня 2020 року позивач належними та допустимими доказами не довів тієї обставини, що відповідач використовував земельну ділянку саме площею 0,3997 га., по вулиці Різдвяній, 175 в м. Черкаси, а не будь-якою іншою площею.

За таких обставин відсутні підстави для стягнення з відповідача 241 883 грн. 12 коп. як безпідставно збережених коштів у розмірі орендної плати за період з 21 березня 2018 року по 30 вересня 2020 року, а тому у задоволенні позову слід відмовити повністю.

Стосовно заяви відповідача про закриття провадження у справі судом враховано наступне:

Відповідно до ч.1 ст. 24 ЦК України людина як учасник цивільних відносин вважається фізичною особою.

У статті 25 цього Кодексу передбачено, що здатність мати цивільні права та обов`язки (цивільну правоздатність) мають усі фізичні особи. За правилами частин другої та четвертої цієї статті цивільна правоздатність фізичної особи виникає у момент її народження та припиняється у момент її смерті.

У ст. 26 ЦК України вказано, що всі фізичні особи є рівними у здатності мати цивільні права та обов`язки. Фізична особа здатна мати усі майнові права, що встановлені цим Кодексом, іншим законом. Фізична особа здатна мати інші цивільні права, що не встановлені Конституцією України, цим Кодексом, іншим законом, якщо вони не суперечать закону та моральним засадам суспільства. Фізична особа здатна мати обов`язки як учасник цивільних відносин.

Кожна фізична особа має право на підприємницьку діяльність, яка не заборонена законом (стаття 42 Конституції України). Це право закріплено й у статті 50 ЦК України, у якій передбачено, що право на здійснення підприємницької діяльності, яку не заборонено законом, має фізична особа з повною цивільною дієздатністю.

Тобто фізична особа, яка бажає реалізувати своє конституційне право на підприємницьку діяльність, після проходження відповідних реєстраційних та інших передбачених законодавством процедур за жодних умов не втрачає і не змінює свого статусу фізичної особи, якого вона набула з моменту народження, а лише набуває до нього нової ознаки - підприємця. При цьому правовий статус "фізична особа - підприємець" сам по собі не впливає на будь-які правомочності фізичної особи, зумовлені її цивільною право- і дієздатністю, та не обмежує їх.

Відповідно до статті 42 ГК України підприємництво - це самостійна, ініціативна, систематична, на власний ризик господарська діяльність, що здійснюється суб`єктами господарювання (підприємцями) з метою досягнення економічних і соціальних результатів та одержання прибутку.

Відтак підприємець - це юридичний статус фізичної особи, який засвідчує право цієї особи на заняття самостійною, ініціативною, систематичною, на власний ризик господарською діяльністю з метою досягнення економічних і соціальних результатів та одержання прибутку.

Власник має право використовувати своє майно для здійснення підприємницької діяльності (ч. 1 ст. 320 ЦК України).

Тобто фізична особа, яка є власником, зокрема, нерухомого майна, має право використовувати його для здійснення підприємницької діяльності.

Відповідно до ч.1 ст. 58 ГК України суб`єкт господарювання підлягає державній реєстрації як юридична особа чи фізична особа - підприємець у порядку, визначеному законом.

Згідно з ч.1 ст. 128 ГК України громадянин визнається суб`єктом господарювання у разі здійснення ним підприємницької діяльності за умови державної реєстрації його як підприємця без статусу юридичної особи відповідно до статті 58 цього Кодексу.

Фізична особа здійснює своє право на підприємницьку діяльність за умови її державної реєстрації в порядку, встановленому законом (ч.2 ст. 50 ЦК України).

Відповідно до ч. 3 ст. 128 ГК України громадянин може здійснювати підприємницьку діяльність безпосередньо як підприємець або через приватне підприємство, що ним створюється.

Фізична особа, яка в установленому законом порядку набула статус підприємця, не втрачає свого статусу фізичної особи.

Натомість згідно з ч.8 ст. 4 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань" фізична особа - підприємець позбавляється статусу підприємця з дати внесення до Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань запису про державну реєстрацію припинення підприємницької діяльності цією фізичною особою.

Наявність статусу підприємця не свідчить про те, що з моменту державної реєстрації фізичної особи - підприємця така особа виступає як підприємець у всіх правовідносинах (див. висновки Великої Палати Верховного Суду, сформульовані, зокрема, у постановах від 14 березня 2018 року у справі № 2-7615/10 (провадження № 14-17цс18), від 05 червня 2018 року у справі № 522/7909/16-ц (провадження № 14-150 цс 18)).

При цьому судом враховано висновки викладені в постанові Великої Палати Верховного Суду зі справи №904/10132/17 від 15 травня 2019 року.

З матеріалів справи вбачається, що відповідач 13 листопада 2020 року звернувся до Департаменту архітектури та містобудування Черкаської міської ради із заявою, в якій просив надати в оренду земельну ділянку площею 0,2691 га, яка знаходиться за адресою вул. Різдвяна, 175, м. Черкаси під товарний склад-майстерню.

Отже, суд погоджується з доводами позивача, що спірні правовідносини щодо використання земельної ділянки на якій знаходиться нерухоме майно відповідача та використовується останнім у комерційній діяльності є господарськими, а тому відповідно до ст. 20 ГПК України спір у даній справі має розглядатися в порядку господарського судочинства.

Враховуючи вищенаведене, підстав для закриття провадження у справі немає.

Інші доводи сторін судом до уваги не приймаються, оскільки не спростовують вищенаведеного висновку суду.

Судові витрати підлягають розподілу між сторонами відповідно до вимог ст. 129 ГПК України.

Відповідачем заявлено також вимогу про стягнення з позивача 2 400 грн. 00 коп. понесених витрат, пов`язаних з правничою допомогою.

Згідно ч. 2 ст. 126 ГПК України за результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами.

Для цілей розподілу судових витрат враховується наступне:

розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;

розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Пунктом 4.1. договору про надання правової допомоги від 02 грудня 2020 року укладеного між відповідачем та адвокатом Витріщак Тетяною Іванівною визначено, що за послуги, передбачені п.п.1.2.1. п. 1.2. цього договору клієнт сплачує адвокату винагороду в розмірі 2 400 грн. 00 коп.

За послуги, передбачені п.п.1.2.2. п. 1.2. цього договору клієнт сплачує адвокату винагороду в розмірі 600 грн. 00 коп. за кожне судове засідання в Господарському суді Черкаської області у справі №925/1452/20 (п. 4.2. договору).

Згідно п. 1.2. договору надання правової допомоги адвокатом здійснюється шляхом:

1.2.1. складання заяви про закриття провадження у справі;

1.2.2. представництво інтересів клієнта в Господарському суді Черкаської області у справі №925/1452/20.

З матеріалів справи вбачається, що відповідачем було сплачено адвокату Витріщак Т.І. 2 400 грн. 00 коп. витрат на професійну правничу допомогу, що підтверджується копією квитанції до прибуткового касового ордера №27/20 від 02 грудня 2020 року.

Згідно ч.ч. 4-6 ст. 126 ГПК України розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із:

1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг);

2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг);

3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт;

4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

Від позивача не надходило до суду клопотань про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката відповідача, а тому вказані витрати підлягають розподілу між сторонами в порядку ч.4 ст.129 ГПК України.

Таким чином з позивача підлягає стягненню 2 400 грн. 00 коп. витрат на професійну правничу допомогу.

У зв`язку з перебуванням головуючого судді в лікарняній відпустці з 22 березня 2021 року по 05 квітня 2021 року повний текст судового рішення складено 12 квітня 2021 року.

На підставі викладеного та керуючись ст. ст. 129, 237, 238, 240 ГПК України, суд

ВИРІШИВ:

1. В позові відмовити повністю.

2. Стягнути з Черкаської міської ради, вул. Байди Вишневецього, 36, м. Черкаси, ідентифікаційний код 25212542 на користь фізичної особи - підприємця Гайдар Інеси Валентинівни, АДРЕСА_3 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1 2 400 грн. 00 коп. витрат на правничу допомогу.

Видати відповідний наказ після набрання рішення законної сили.

Рішення суду набирає законної сили в порядку та строк визначені ст. 241 ГПК України.

Рішення суду може бути оскаржено до Північного апеляційного господарського суду в порядку та строки передбачені розділом ІV ГПК України.

Повне рішення складено 12 квітня 2021 року.

Суддя А.В. Васянович