Рішення № 96172426, 31.03.2021, Господарський суд Харківської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Держпром, 8-й під`їзд, майдан Свободи, 5, м. Харків, 61022,

тел. приймальня (057) 705-14-14, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41

________________

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"31" березня 2021 р.м. ХарківСправа № 922/454/21

Господарський суд Харківської області у складі:

судді Пономаренко Т.О.

при секретарі судового засідання Стеріоні В.С.

розглянувши в порядку загального позовного провадження справу

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "СТАНДАРТ" (61103, м. Харків, вул. Двадцять третього серпня, буд. 41-А, кв. 37; код ЄДРПОУ: 25454831) до Товариства з обмеженою відповідальністю "БАЛАНА" (61145, м. Харків, вул. Новгородська, буд. 2; код ЕДРПОУ: 38278024) про стягнення штрафу за участю представників:

позивача - не з`явився;

відповідача - не з`явився.

ВСТАНОВИВ:

15.02.2021 Товариство з обмеженою відповідальністю "СТАНДАРТ" звернулось до господарського суду Харківської області з позовною заявою до Товариства з обмеженою відповідальністю "БАЛАНА", в якій просить суд стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "БАЛАНА" штраф у розмірі 579 952,50 грн., а також вирішити питання щодо розподілу судових витрат.

В обґрунтування позову позивач вказує на неналежне виконання відповідачем своїх зобов`язань в частині своєчасного повернення майна зі зберігання за вимогою поклажодавця у відповідності до умов договору відповідального зберігання №17-12/20ВЗ від 17.12.2020.

Ухвалою господарського суду Харківської області від 17.02.2021 прийнято позовну заяву (вх.№454/21 від 15.02.2021) Товариства з обмеженою відповідальністю "СТАНДАРТ" до розгляду та відкрито провадження у справі №922/454/21. Визначено, що справу розглядати за правилами загального позовного провадження. Розпочато підготовче провадження і призначено підготовче засідання на 10 березня 2021 року о 10:20. Відповідачу, згідно статті 165 ГПК України, встановлено строк 15 днів з дня вручення цієї ухвали для подання відзиву на позов. Роз`яснено відповідачу, що відповідно до ч. 2 ст. 178 ГПК України, у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин, суд має право вирішити спір за наявними матеріалами справи. Позивачу, згідно статті 166 ГПК України, встановлено строк 5 днів на подання до суду відповіді на відзив з дня його отримання. Встановлено відповідачу строк 5 днів на подання заперечень на відповідь позивача на відзив, оформлених відповідно до ст. 167 ГПК України. Звернуто увагу учасників справи, що подання доказів у справі здійснюється учасниками справи на стадії підготовчого провадження. Запропоновано учасникам справи забезпечити участь у судовому засіданні компетентного представника з документами, що посвідчують його особу та повноваження. Явку представників учасників справи визнано необов`язковою.

05.03.2021 через канцелярію господарського суду Харківської області від відповідача надійшов відзив на позовну заяву (вх.№5322 від 05.03.2021), в якому підтвердив, що обставини, викладені позивачем в позовній заяві, викладені вірно та відповідають дійсності. Дійсно 17.12.2020 між Товариством з обмеженою відповідальністю "БАЛАНА" та Товариством з обмеженою відповідальністю "СТАНДАРТ" укладено договір відповідального зберігання №17-12/20ВЗ. На виконання зазначеного договору відповідач прийняв на зберігання від позивача належний йому лінолеум загальною З 866 350,00 грн., який зберігає за адресою: м. Харків, вул. Конотопська, 4. Зазначений лінолеум позивач вимагав повернути в строк до 07.01.2021, про що направляв на адресу відповідача відповідні листи, копії яких надано до позову. Однак, відповідач об`єктивно не має можливості виконати вимоги позивача з повернення належного йому лінолеуму, оскільки не має до нього доступу та до приміщень, в яких він зберігається. Заперечень щодо розрахунку розміру штрафних санкцій відповідач не має. Заперечень щодо правильності правової оцінки обставин, наданих позивачем, відповідач не має. Також, відповідач просить суд розгляд справи провести без участі представника відповідача.

Ухвалою господарського суду Харківської області від 10.03.2021 підготовче засідання відкладено на 31.03.2021.

В підготовче засідання 31.03.2021 представник позивача не з`явився. Про причини своєї неявки не повідомив. Про дату, час та місце підготовчого засідання був повідомлений належним чином, що підтверджується поштовим повідомленням, повернутим на адресу суду 19.03.2021.

Відповідач в підготовче засідання 31.03.2021 не з`явився. Про дату, час та місце підготовчого засідання був повідомлений належним чином, що підтверджується поштовим повідомленням, повернутим на адресу суду 19.03.2021. При цьому, у наданому відзиві на позовну заяву (вх.№5322 від 05.03.2021) відповідач просив суд розгляд справи провести без участі його представника.

Відповідно до ч.1 ст.191 ГПК України, позивач може відмовитися від позову, а відповідач - визнати позов на будь-якій стадії провадження у справі, зазначивши про це в заяві по суті справи або в окремій письмовій заяві.

Частиною 3 статті 185 ГПК України передбачено, що за результатами підготовчого провадження суд ухвалює рішення суду у випадку визнання позову відповідачем.

До ухвалення судового рішення у зв`язку з відмовою позивача від позову або визнанням позову відповідачем суд роз`яснює сторонам наслідки відповідних процесуальних дій, перевіряє, чи не обмежений представник відповідної сторони у повноваженнях на їх вчинення (ч.2 ст.191 ГПК України).

Частиною 1 статті 56 ГПК України визначено, що сторона, третя особа, а також особа, якій законом надано право звертатися до суду в інтересах іншої особи, може брати участь в судовому процесі особисто (самопредставництво) та (або) через представника.

Частиною 3 статті 56 ГПК України передбачено, що юридична особа незалежно від порядку її створення бере участь у справі через свого керівника, члена виконавчого органу, іншу особу, уповноважену діяти від її імені відповідно до закону, статуту, положення, трудового договору (контракту) (самопредставництво юридичної особи), або через представника.

В частині 9 статті 60 ГПК України зазначено, що у разі подання представником до суду заяви, скарги, клопотання він додає довіреність або інший документ, що посвідчує його повноваження, якщо в справі немає підтвердження такого повноваження на момент подання відповідної заяви, скарги, клопотання.

Як вбачається з матеріалів справи, відзив на позовну заяву (вх.№5322 від 05.03.2021), в якому відповідач визнає позовні вимоги, підписаний директором Товариства з обмеженою відповідальністю "БАЛАНА" Балик Є.М.

Відповідність підписанта займаній посаді підтверджується витягом з Єдиного державного реєстра юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань (а.с.24-30,49 т.1).

Разом з цим, суд роз`яснює відповідачу, що, у відповідності до ч.4 ст.191 ГПК України, у разі визнання відповідачем позову суд за наявності для того законних підстав ухвалює рішення про задоволення позову. Якщо визнання відповідачем позову суперечить закону або порушує права чи інтереси інших осіб, суд постановляє ухвалу про відмову у прийнятті визнання відповідачем позову і продовжує судовий розгляд.

Так, процесуальні документи у цій справі направлялись всім учасникам судового процесу, що підтверджуються штампом канцелярії на зворотній стороні відповідного документу.

Крім того, процесуальні документи щодо розгляду даної справи офіційно оприлюднені у Єдиному державному реєстрі судових рішень (www.reyestr.court.gov.ua) та знаходяться у вільному доступі.

Таким чином, всім учасникам справи надано можливість для висловлення своєї правової позиції по суті позовних вимог та судом дотримано під час розгляду справи, обумовлені чинним Господарським процесуальним кодексом України процесуальні строки для звернення із заявами по суті справи та іншими заявами з процесуальних питань.

За таких обставин, суд вважає за можливе розглянути справу за наявними матеріалами та за відсутності представників сторін.

Відповідно до ст.219 ГПК України, рішення у даній справі прийнято у нарадчій кімнаті за результатами оцінки доказів, поданих сторонами.

У судовому засіданні 31.03.2021 судом проголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Розглянувши матеріали справи, з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, всебічно та повно перевіривши матеріали справи та надані учасниками судового процесу докази, суд встановив наступне.

12.12.2020 між Товариством з обмеженою відповідальністю "БАЛАНА" (продавець) та Товариством з обмеженою відповідальністю "СТАНДАРТ" (покупець) було укладено договір поставки №12/12/20-П, відповідно до умов якого на підставі даного договору і в порядку, передбаченому ним, продавець зобов`язався виготовити і продати (передати у власність) покупцю, а покупець зобов`язується купити (прийняти у власність) і оплатити на умовах, передбачених даним договором покриття для полу з ПВХ в асортименті (а.с.10-12 т.1).

На підтвердження виконання сторонами умов договору поставки №12/12/20-П від 12.12.2020 в матеріалах справи наявні засвідчені підписами та печатками сторін видаткові накладні №77 від 17.12.2020 на загальну суму 1 508 912,50 грн., №78 від 18.12.2020 на загальну суму 1 677 712,50 грн., №79 від 21.12.2020 на загальну суму 679 725,00 грн. (а..с19-21 т.1).

17.12.2020 між та Товариством з обмеженою відповідальністю "СТАНДАРТ" (поклажодавець) та Товариством з обмеженою відповідальністю "БАЛАНА" (зберігач) було укладено договір відповідального зберігання №17-12/20ВЗ (надалі - Договір) (а.с.13-15 т.1).

Відповідно до п.1.1. Договору, за умовами цього договору поклажодавець передає, а зберігач приймає на відповідальне зберігання лінолеум, виробництва ТОВ «БАЛАНА» в асортименті (далі - майно). Ширина, кількість, одиниці виміру, фактична вартість майна зазначаються у відповідних актах приймання-передачі майна на зберігання.

Строк зберігання Майна - до 26 лютого 2021 року (п.1.2. Договору).

Відповідно до п..2.1.1., 2.1.2., 2.1.3. Договору, зберігач зобов`язався, зокрема, прийняти майно на зберігання через керівника або свого представника, повноваження якого підтверджуються довіреністю. Забезпечувати повне збереження майна та нести за нього повну матеріальну відповідальність, а після закінчення зберігання повернути поклажодавцю те саме майно. Забезпечити наявність пристосованих для зберігання майна приміщень, що виключають доступ сторонніх осіб до майна та його псування.

Майно зберігач зобов`язався зберігати в приміщеннях, які знаходяться за адресою: м. Харків, вул. Конотопська, буд. 4, в умовах, які не допускають змішування його з іншими однорідними речами, що знаходяться в тому ж приміщенні (пп.2.1.5.Договору). За першою вимогою зберігача надавати тому можливість доступу до майна і перевірки умов зберігання. Витрати з перевірки несе сторона, що її затребувала (п.2.1.7.Договору).

Зберігач повертає майно поклажодавцю повністю або частково достроково за першою вимогою останнього, але в будь-якому випадку не пізніше 5 календарних днів з дня одержання такої вимоги (п.2.1.8.Договору).

Зберігач повертає майно повністю після припинення договору (п.2.1.9.Договору).

Поклажодавець передає майно зберігачу відповідно до акту приймання-передачі майна на зберігання (п.2.2.1.Договору).

Пунктом 2.2.3. Договору передбачено, що поклажодавець одержує майно достроково, попередивши про це зберігача не менше ніж за 5 днів до дати вивезення майна. В такому випадку поклажодавець зобов`язаний оплатити фактичний час зберігання майна.

Відповідно до п.3.1. Договору, поклажодавець зобов`язується оплатити зберігачу послуги зі зберігання майна в розмірі 100 грн. (у тому числі ПДВ) за кожні 1000 кв.м. лінолеуму за весь час зберігання. Поклажодавець зобов`язаний оплатити послуги зі зберігання майна в строк не більше 5 календарних днів з моменту отримання Майна поклажодавцем.

Сторона, що постраждала від невиконання або неналежного виконання іншою стороною зобов`язань за договором, має право вимагати відшкодування завданих їй збитків (п.4.1.Договору).

Відповідно до п.4.3. Договору, у разі порушення строків повернення майна зі зберігання у зв`язку із закінчення строків зберігання, а так само і у разі дострокового повернення майна, на строк більше 3-х календарних днів, зберігач зобов`язаний сплатити поклажодавцю штраф у розмірі 15% від фактичної вартості майна строк повернення якого було прострочено.

Договір діє до 31 березня 2021 року, але в будь якому випадку до повного виконання сторонами своїх зобов`язань (п.7.1.Договору).

У відповідності до умов Договору ТОВ «СТАНДАРТ» передало, а ТОВ «БАЛАНА» прийняло на відповідальне зберігання наступне майно:

- 17 грудня 2020 року за актом приймання-передачі майна на зберігання до договору відповідального зберігання №17-12/20ВЗ від 17 грудня 2020 року ТОВ «СТАНДАРТ» передало, а ТОВ «БАЛАНА» прийняло майно загальною вартістю 1508912,50 грн., а саме: лінолеум шириною 1,5 метри 12000 кв.м. вартістю 579000,00 грн.; лінолеум шириною 2 метри 10800 кв.м. вартістю 521100,00 грн.; лінолеум шириною 2,5 метри 3750 кв.м. вартістю 197812,50 грн.; лінолеум шириною 3 метри 4000 кв.м. вартістю 211000,00 грн. (а.с.16 т.1);

- 18 грудня 2020 року за актом приймання-передачі майна на зберігання до договору відповідального зберігання №17-12/20ВЗ від 17 грудня 2020 року ТОВ «СТАНДАРТ» передало, а ТОВ «БАЛАНА» прийняло майно загальною вартістю 1677712,50 грн., а саме: лінолеум шириною 1,5 метри 12000 кв.м. вартістю 579000,00 грн.; лінолеум шириною 2 метри 10800 кв.м. вартістю 521100,00 грн.; лінолеум шириною 2,5 метри 3750 кв.м. вартістю 197812,50 грн.; лінолеум шириною 3 метри 7200 кв.м. вартістю 379 800,00 грн. (а.с.17 т.1);

- 21 грудня 2020 року за актом приймання-передачі майна на зберігання до договору відповідального зберігання №17-12/20ВЗ від 17 грудня 2020 року ТОВ «СТАНДАРТ» передало, а ТОВ «БАЛАНА» прийняло майно загальною вартістю 679725,00 грн., з яких: лінолеум шириною 1,5 метри 3000 кв.м. вартістю 144 750,00 грн.; лінолеум шириною 2 метри 4200 кв.м. вартістю 202 650,00 грн.; лінолеум шириною 3 метри 6300 кв.м. вартістю 332 325,00 грн. (а.с.18 т.1).

Таким чином, відповідачем на виконання умов договору прийнято на відповідальне зберігання майно загальною вартістю 3 866 50,00 грн. у загальній кількості 77800 кв.м.

28.12.2020 ТОВ «СТАНДАРТ» звернулося до ТОВ «БАЛАНА» з вимогою передати поклажодавцеві 04.01.2021 зі зберігання все майно, що належить ТОВ «СТАНДАРТ», а саме лінолеум в асортименті в кількості 77800 кв.м., на загальну суму 3 866 350,00 грн., про що свідчить лист вих.№28/12 від 28.12.2020 (а.с.22 т.1).

На зазначеному листі міститься відмітка "отримано директором ТОВ «БАЛАНА» ОСОБА_1 29.12.2020" з проставленням підпису.

31.12.2020 ТОВ «СТАНДАРТ» направило лист вих.№31/2 від 31 грудня 2020 року, у якому повторно вимагало від ТОВ «БАЛАНА» повернути ТОВ «СТАНДАРТ» майно, яке було передано на відповідальне зберігання у семиденний строк з дня отримання цього листа (а.с.23 т.1).

На зазначеному листі міститься відмітка "отримано директором ТОВ «БАЛАНА» ОСОБА_1 31.12.2020" з проставленням підпису.

Як стверджує позивач, відповідач у відповідності до умов Договору та на підставі направлених вимог був зобов`язаний повернути позивачу з відповідального зберігання майно не пізніше 07 січня 2021 року, проте станом на день подання позовної заяви відповідачем відповідне майно так і не було повернуто. Оскільки відповідач порушив строки повернення майна зі зберігання за Договором на строк більше 3-х календарних днів, позивач просить стягнути з відповідача штрафні санкції передбачені Договором у вигляді штрафу у розмірі 579 952,50 грн.

В свою чергу, відповідач позовні вимоги визнає в повному обсязі та не заперечує проти їх задоволення.

Надаючи правову кваліфікацію викладеним обставинам справи, з урахуванням фактичних та правових підстав позовних вимог, суд виходить з наступного.

Пунктом 1 частини 2 статті 11 ЦК України передбачено, що підстави виникнення цивільних прав та обов`язків виникають з договорів та інші правочинів.

Згідно зі статтею 173 Господарського кодексу України, господарським визнається зобов`язання, що виникає між суб`єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб`єкт (зобов`язана сторона, у тому числі боржник) зобов`язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб`єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб`єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов`язаної сторони виконання її обов`язку.

Пунктом 3 частини 1 статті 174 Господарського кодексу України вcтановлено, що господарські зобов`язання можуть виникати, зокрема, з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать.

Статтями 6, 627 ЦК України визначено, що сторони є вільними в укладені договору, в виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цивільного кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Частиною 1 статті 626 ЦК України визначено, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Частиною 1 статті 629 ЦК України встановлено, що договір є обов`язковим для виконання сторонами.

В частині 1 статті 629 ЦК України зазначено, що договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Приписами частини 1 статті 526 ЦК України визначено, що зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Спірні правовідносини сторін за правовою природою відповідають договору зберігання та є предметом врегулювання згідно з нормами глави 66 Цивільного кодексу України.

Згідно зі ст.936 Цивільного кодексу України за договором зберігання одна сторона (зберігач) зобов`язується зберігати річ, яка передана їй другою стороною (поклажодавцем), і повернути її поклажодавцеві у схоронності.

Відповідно до статтей 948, 949 Цивільного кодексу України, поклажодавець зобов`язаний забрати річ від зберігача після закінчення строку зберігання. Зберігач зобов`язаний повернути поклажодавцеві річ, яка була передана на зберігання, або відповідну кількість речей такого самого роду та такої самої якості.

Статтею 953 Цивільного кодексу України встановлено, що зберігач зобов`язаний на першу вимогу поклажодавця повернути річ, навіть якщо строк її зберігання не закінчився.

Так, п.2.1.8. Договору сторони погодили, що зберігач повертає майно поклажодавцю повністю або частково достроково за першою вимогою останнього, але в будь-якому випадку не пізніше 5 календарних днів з дня одержання такої вимоги.

Натомість, як вбачається з матеріалів справи та не заперечується сторонами, незважаючи на вимогу позивача про дострокове повернення майна відповідачем відповідне майно не повернуто.

При цьому відповідач стверджує, що останній об`єктивно не має можливості виконати вимоги позивача з повернення належного йому лінолеуму, оскільки не має до нього доступу та доступу до приміщень, в яких він зберігається.

Враховуючи вищевикладене, виходячи з системного аналізу положень чинного законодавства України та матеріалів справи, судом встановлено, що позивачем доведено належними та допустимими доказами, а відповідачем не спростовано та визнано порушення умов договору відповідального зберігання №17-12/20ВЗ від 17.12.2020 в частині своєчасного повернення майна позивачу достроково за першою вимогою останнього у відповідності до п.2.1.8. Договору.

Частиною 2 статті 193 ГК України встановлено, що кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов`язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов`язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.

Статтею 610 ЦК України визначено, що порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом (ч. 1 ст. 612 ЦК України).

Статтею 611 Цивільного кодексу України визначено правові наслідки порушення зобов`язання, встановлені договором або законом.

Оскільки видача речі зі зберігання не є самостійною послугою, відповідна умова є складовою процесу зберігання, відповідне зобов`язання в розумінні ст.611 Цивільного кодексу України не є основним і не може бути окремо змінене.

Частиною 1 статті 611 ЦК України встановлено, що у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.

Штрафними санкціями у ГК України визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов`язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов`язання (ч.1 ст.230 ГК України).

Відповідно до ст.549 ЦК України, неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання.

Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов`язання.

Згідно з ч.4 ст.231 ГК України, розмір штрафних санкцій встановлюється законом, а в разі якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в передбаченому договором розмірі. При цьому розмір санкцій може бути встановлено договором у відсотковому відношенні до суми невиконаної частини зобов`язання або в певній, визначеній грошовій сумі, або у відсотковому відношенні до суми зобов`язання незалежно від ступеня його виконання, або у кратному розмірі до вартості товарів (робіт, послуг).

Пунктом 4.3. Договору відповідального зберігання №17-12/20ВЗ від 17.12.2020 сторони погодили, що у разі порушення строків повернення майна зі зберігання у зв`язку із закінчення строків зберігання, а так само і у разі дострокового повернення майна, на строк більше 3-х календарних днів, зберігач зобов`язаний сплатити поклажодавцю штраф у розмірі 15% від фактичної вартості майна строк повернення якого було прострочено.

Так, позивачем нараховано штраф у відповідності до п.4.3. Договору відповідального зберігання №17-12/20ВЗ від 17.12.2020 у розмірі 579 952,50 грн.

Враховуючи вищевикладене, перевіривши наданий позивачем до позовної заяви розрахунок штрафу, суд встановив, що відповідний розрахунок штрафу відповідає вимогам чинного законодавства, фактичним обставинам справи та умовам договору, тому вимога про стягнення з відповідача штрафу у розмірі 579 952,50 грн. підлягає задоволенню.

Відповідно до вимог частини 1 статті 73 ГПК України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Згідно частини 1 статті 74 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

У відповідності до статті 76 ГПК України, належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Зі змісту статті 77 ГПК України вбачається, що обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Докази, одержані з порушенням закону, судом не приймаються.

Статтею 86 ГПК України встановлено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Частинами 1,2,3 статті 13 ГПК України встановлено, що судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

Принцип рівності сторін у процесі вимагає, щоб кожній стороні надавалася розумна можливість представляти справу в таких умовах, які не ставлять цю сторону у суттєво невигідне становище відносно другої сторони (п.87 Рішення Європейського суду з прав людини у справі "Салов проти України" від 06.09.2005р.).

Гарантуючи право на справедливий судовий розгляд, стаття 6 Конвенції в той же час не встановлює жодних правил щодо допустимості доказів або їх оцінки, що є предметом регулювання, в першу чергу, національного законодавства та оцінки національними судами (рішення Європейського суду з прав людини у справі Трофимчук проти України, no. 4241/03 від 28.10.2010 року).

Питання справедливості розгляду не обов`язково постає у разі відсутності будь-яких інших матеріалів на підтвердження отриманих доказів, слід мати на увазі, що у разі, якщо доказ має дуже вагомий характер і якщо відсутній ризик його недостовірності, необхідність у підтверджувальних доказах відповідно зменшується (рішення Європейського суду з прав людини у справі Яременко проти України, no. 32092/02 від 12.06.2008 року).

Відповідно до частини 1 статті 14 ГПК України, суд розглядає справи не інакше, як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Збирання доказів у господарських справах не є обов`язком суду, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Відповідно до частини 1 статті 130 Господарського процесуального кодексу України, у разі укладення мирової угоди до прийняття рішення у справі судом першої інстанції, відмови позивача від позову, визнання позову відповідачем до початку розгляду справи по суті суд у відповідній ухвалі чи рішенні у порядку, встановленому законом, вирішує питання про повернення позивачу з державного бюджету 50 відсотків судового збору, сплаченого при поданні позову.

Враховуючи те, що відповідач до початку розгляду справи по суті визнав позов, у відповідності до частини 1 статті 130 Господарського процесуального кодексу України, витрати щодо сплати судового збору підлягають стягненню з відповідача у розмірі 4 349,65 грн., а 4 349,65 грн. судового збору підлягають поверненню позивачу з державного бюджету.

На підставі викладеного та керуючись статтями 4, 20, 73, 74, 86, 129, 233, 236-241 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

Позов Товариства з обмеженою відповідальністю "СТАНДАРТ" Товариства з обмеженою відповідальністю "БАЛАНА" про стягнення штрафу - задовольнити.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "БАЛАНА" (61145, м. Харків, вул. Новгородська, буд. 2; код ЕДРПОУ: 38278024) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "СТАНДАРТ" (61103, м. Харків, вул. Двадцять третього серпня, буд. 41-А, кв. 37; код ЄДРПОУ: 25454831) штраф у розмірі 579 952 (п`ятсот сімдесят дев`ять тисяч дев`ятсот п`ятдесят дві) грн. 50 коп.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "БАЛАНА" (61145, м. Харків, вул. Новгородська, буд. 2; код ЕДРПОУ: 38278024) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "СТАНДАРТ" (61103, м. Харків, вул. Двадцять третього серпня, буд. 41-А, кв. 37; код ЄДРПОУ: 25454831) судовий збір у сумі 4 349 (чотири тисячі триста сорок дев`ять) грн. 65 коп.

Видати накази після набрання рішенням законної сили.

Повернути Товариству з обмеженою відповідальністю "СТАНДАРТ" (61103, м. Харків, вул. Двадцять третього серпня, буд. 41-А, кв. 37; код ЄДРПОУ: 25454831) з державного бюджету 50% сплаченого судового збору у розмірі 4 349 (чотири тисячі триста сорок дев`ять) грн. 65 коп.

Оригінал квитанції №СВ04556837/1 від 12 лютого 2021 року про сплату судового збору залишається в матеріалах справи № 922/454/21.

Рішення в частині повернення позивачу з державного бюджету судового збору є виконавчим документом.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення може бути оскаржене безпосередньо до Східного апеляційного господарського суду протягом двадцяти днів з дня складання повного тексту рішення відповідно до ст.ст. 256, 257 Господарського процесуального кодексу України та з урахуванням п.п. 17.5 п.17 Перехідних положень Кодексу.

Повне рішення складено "12" квітня 2021 р.

Суддя Т.О. Пономаренко