Рішення № 96172148, 02.04.2021, Господарський суд Львівської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

79014, м. Львів, вул. Личаківська, 128

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

02.04.2021 справа № 914/3329/20

за позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю "Солар Стальконструкція",

м. Дніпро

до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю "КВК Електрик", м. Львів

про стягнення грошових коштів

ціна позову: 7 089 979,28 грн.

Суддя Коссак С.М.

за участю секретаря судового засідання Пукач М.В.

Представники:

від позивача: Золотухіна Юлія Володимирівна - адвокат;

від відповідача: не з`явився.

На розгляд Господарського суду Львівської області надійшла позовна заява Товариства з обмеженою відповідальністю "Солар Стальконструкція", м. Дніпро до відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю "КВК Електрик", м. Львів про стягнення грошових коштів у сумі 7 089 979,28 грн.

28.12.2020 року ухвалою Господарського суду Львівської області прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі за правилами загального позовного провадження та підготовче судове засідання призначено на 28.01.2021 р о 10:20 год.

05.02.2021 на поштову адресу суду Товариством з обмеженою відповідальністю "Солар Стальконструкція" надіслано клопотання (вх.№ 2889/21 від 05.02.2021) про проведення судового засідання по справі № 914/3329/20, що призначене на 18.02.2021 року на 10год. 00хв. у режимі відеоконференції, проведення якої доручити Господарському суду Дніпропетровської області.

Ухвалою суду від 08.02.2021 року клопотання представника Товариства з обмеженою відповідальністю "Солар Стальконструкція" (вх.№2889/21) про участь у судовому засіданні 18.02.2021р. у справі №914/3329/20 в режимі відеокоференції задоволено. Доручено Господарському суді Дніпропетровської області (49600, м. Дніпро, вул. Володимира Винниченка, 1) забезпечити проведення судового засідання у справі №914/3329/20, призначене на 18.02.21 о 10:00 год. в режимі відеоконференції, в якому братиме участь представник позивача.

Протокольною ухвалою суду від 18.02.2021 року, постановлено продовжити строк підготовчого провадження на 30 днів; відкладено підготовче засідання на 05.03.2021 на 10: 00 год. та доручено Господарському суду Дніпропетровської області забезпечити проведення судового засідання у справі №914/3329/20 в режимі відеоконференції, в якому буде брати участь представник позивача.

Враховуючи вчинення усіх необхідних процесуальних дій у даній справі для виконання завдань підготовчого провадження, визначених ст.177 ГПК України та вирішення питань які підлягають з`ясуванню у порядку ст.182 ГПК України, розумність строків, ухвалою суду від 05.03.2021 року закрито підготовче провадження та призначено справу до розгляду по суті в судовому засіданні на 02.04.2021 р.

В судове засідання 02.04.2021 року (проводиться в режимі відеоконференції з Господарським судом Дніпропетровської області) позивач явку уповноваженого представника забезпечив та підтримав позовні вимоги.

В судове засідання 02.04.2021 року відповідач явку уповноваженого представника не забезпечив, суд належним чином та завчасно (09.03.2021 року) повідомив відповідача про день та час розгляду справи по суті, про що свідчить список розсилки поштової кореспонденції. 02.04.2021 року на електронну пошту суду від представника відповідача надійшло клопотання (вх.№7840/21) про долучення до матеріалів справи письмових доказів, а саме: платіжне доручення №14 від 24 березня 2021 року на суму 250 000,00грн. та платіжне доручення №177 від 1 квітня 2021 року на суму 200 000,00грн., що підтверджує часткове погашення основної заборгованості перед позивачем на суму 450 000,00грн.

В судовому засіданні 02.04.2021 року представник позивача не заперечує про долучення даних доказів до матеріалів справи та повідомив щодо йому відомо про часткове погашення боргу на суму 450 000,00грн.

Судом було вчинено всіх можливі за даних обставин дії щодо належного повідомлення сторін про розглядуваний спір.

Зважаючи на зазначене, суд констатує, що відповідач належним чином був повідомлений про судовий процес, що підтверджується поданим клопотання про долучення доказів по справі.

Відповідно до ч. 9 ст. 165 ГПК України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин, суд вирішує справи за наявними матеріалами.

В судовому засідання проголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Аргументи позивача.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що позивачем поставлено товар відповідачу на підставі укладеного між ними договору поставки товару від 29.01.2019 року №20190129 на загальну суму 6 498 895,24грн., що підтверджується видатковими накладних: №171 від 14.03.2019 року - на суму 1 714 812,19грн., №906 від 17.09.2019 року на суму 14 267,14грн., №990 від 08.10.2019 року на суму 1 021 489,92грн., №1013 від 09.10.2019 року на суму 299 575,34грн., №994 від 10.10.2019 року на суму 1 021 489,92грн., №1035 від 16.10.2019 року на суму 962,30грн., № 1014 від 17.10.2019 року на суму 580 730,90грн., №1015 від 18.10.2019 року на суму 743 947,68грн., № 1 101 619,85 грн.

Відповідач у порушення умов договору поставки товару від 29.01.2019 року №20190129 не здійснив своєчасно та повну оплату поставленого товару, внаслідок чого виникла заборгованість в розмірі 5 599 005,71 грн. за поставлений товар по вищезазначених видаткових накладних. (платіжне доручення №1904 від 28.02.2019 року, яким сплачено 649 889,53грн., платіжне доручення №386 від 19.05.2020 року, яким сплачено 50 000,00грн., платіжне доручення №597 від 26.08.2020 року , яким сплачено 200 000,00грн.)

Також за прострочення виконання грошових зобов`язань та відповідно до п. 8.4 Договору, по вищезазначених накладних та відповідно до строків оплати вказаних у специфікації №1, яка є невід`ємною частиною договору поставки, позивач здійснив нарахування пені у сумі 932 617,87грн. (розрахована з розрахунку 30% від вартості специфікації, 40% від вартості специфікації та 30% від вартості специфікації), 3% річних у сумі 268 972,22грн., інфляційні втрати в сумі 289 383,48грн.

Попередній розрахунок судових витрат, які позивач очікує понести у зв`язку із розглядом справи, складається з суми сплаченого судового збору у розмірі 106 349,70грн.

Аргументи відповідача.

Вимог ухвали суду не виконав, проти позову в установленому порядку не заперечив. Тому суд розглянув справу без участі представника відповідача та його відзиву на позов, за наявними у ній матеріалами.

Фактичні обставини справи.

Предметом доказування є обставини з яким пов`язує факт укладення договору поставки, його неналежне виконання в частині оплати, застосування за прострочення виконання грошового зобов`язання (за неналежне виконання) нарахування інфляційних втрат та 3% річних, та пені у спосіб визначеним законодавством та зазначений у договорі поставки та специфікації до нього, що є його невід`ємною частиною.

12 січня 2019 року між Товариством з обмеженою відповідальністю "КВК Електрик" (Покупець) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Солар Стальконструкція" (Постачальник) було укладено договір поставки №20190129, відповідно до якого (п.1.1) постачальник зобов`язався протягом дії цього Договору поставити та передати у власність Покупцеві товар/продукцію (партію товару) на підставі заявки в кількості і в строки згідно умов цього договору та додатків до нього, що є невід`ємною частиною даного договору, а Покупець зобов`язався прийняти та своєчасно оплатити товар (партію товару) згідно з умовами цього Договору.

Пунктами 1.2, 1.3 Договору встановлено, що обсяги товару, що поставляється за договором, визначаються Специфікацією, що є невід`ємною частиною даного Договору.Предметом поставки є товар (партія товару) найменування, асортимент, кількість та ціна його вказується у видатковій накладній.

Пунктом 2.1, 2.2 Договору сторони погодили, що ціна товару відповідно до умов поставки, визначених пунктом 1.1 Договору, визначається у Специфікації (Додаток №1) та з урахуванням положень статті 2 Договору. Покупець оплачує поставлений постачальником товар у гривні за цінами, визначеними у Специфікації (Додаток №1).

Згідно п.2.3, 2.4 Договору загальна вартість Договору складається із суми вартості всіх Специфікацій. Оплата за Договором проводиться у порядку зазначеному у кожній конкретній специфікації на поставку товару.

Відповідно до п. 3.1 Договору постачальник зобов`язаний передати покупцю Товар в асортименті, за визначеною сторонами ціною, відповідної якості, в кількості та в строки, обумовлені положеннями даного договору та Специфікацією.

Відповідно до п. 1 Специфікації № 1 від 29.01.2019 р.. Постачальник виконує поставку складових частин 298 (двісті дев`яносто дев`ять) од. комплектних столів 8М8-211-5-24 для кріплення 24-ох од. фотоелектричних модулів кожен, які складаються із номенклатури, кількості, вартості, зазначених у специфікації. Загальна вартість товару згідно даної Специфікації становить 6 498 895грн. 25коп.

Згідно п. 11 Специфікації №1 від 29.01.2019 року визначено умови оплати: попередня оплата 30% від вартості специфікації - упродовж 5 календарних днів з дати отримання рахунка, 40% - по факту поставки паль, 30% - по факту поставки всієї продукції.

Пунктами 12, 13 Специфікації визначено, що строк поставки: не пізніше 60 календарних днів з моменту отримання авансу в розмірі 30% по даному Договору та повної передоплати на момент відправки. Дана специфікація №1 є невід`ємною частиною Договору поставки №20190129 від 29 січня 2019 року.

На виконання умов Договору поставки, позивач - Товариство з обмеженою відповідальністю "Солар Стальконструкція" поставив, а відповідач - Товариство з обмеженою відповідальністю "КВК Електрик" отримав товар на загальну суму 6 498 895,24грн., що підтверджується видатковими накладними, які підписані та скріплені печатками обома сторонами Договору, а саме: видаткова накладна №171 від 14.03.2019 року на суму 1 714 812,19грн., видаткова накладна №906 від 17.09.2019 року на суму 14 267,14грн., видаткова накладна №990 від 08.10.2019 року на суму 1 021 489,92грн., видаткова накладна №1013 від 09.10.2019 року на суму 299 575,37грн., видаткова накладна №994 від 10.10.2019 року на суму 1 021 489,92грн., видаткова накладна №1035 від 16.10.2019 року на суму 962,30грн., видаткова накладна №1014 від 17.10.2019 року на суму 580 730,90грн., видаткова накладна №1015 від 18.10.2019 року на суму 743 947,68грн., видаткова накладна №1055 від 28.10.2019 року на суму 1 101 619,85грн.

Проте, в порушення вимог Договору поставки № 20190129, оплата за поставлений Товар здійснена ТзОВ «КВК Електрик» частково, а саме: платіжним дорученням від 28.02.2019 р. № 1901, ТзОВ «КВК Електрик» сплачено 649 889,.53 грн., платіжним дорученням від 19.05.2020 р. № 386, ТзОВ «КВК Електрик» сплачено 50 000,00 грн., платіжним дорученням від 26.08.2020 р. № 597, ТзОВ «КВК Електрик» сплачено 200 000,00 грн., що підтверджується також поданою позивачем до матеріалів справи випискою з банку, відповідно до якої 19.05.2020 року від відповідача на рахунок позивача поступила часткова оплата за товар згідно рахунку №74 від 18.02.2019 року в сумі 50 000,00грн., 26.08.2020 року від відповідача на рахунок позивача поступила часткова оплата за товар згідно рахунку №74 від 18.02.2019 року в сумі 200 000,00грн., 28.02.2019 року від відповідача на рахунок позивача поступила часткова оплата за товар згідно рахунку №74 від 18.02.2019 року в сумі 649 889,53грн.

Відтак, залишок боргу за невиконання умов Договору поставки № 20190129 від 29.01.2019 року складає 5 599 005,71 грн.

Відповідно до листа від 17.09.2019 р. № 1709-1, ТзОВ «КВК Електрик» взяв на себе зобов`язання та гарантував в повному обсязі оплатити суму боргу за Договором поставки № 20190129 від 29.01.2019 р. до 01.04.2020 р.

06.11.2020 року на адресу Відповідача направлена позивачем Претензія № 06/11/2020 шодо невиконання умов Договору поставки, яка знаходиться в матеріалах справи.

Відповідач відповіді на отриману Претензію не надав, заборгованість за Договором в повному обсязі не погасив.

Слід зазначити, що, після подання позовної заяви до суду, відповідач частково сплатив основний борг у сумі 450 000,00грн, що підтверджується платіжним дорученням №14 від 24 березня 2021 року на суму 250 000,00грн. та платіжним дорученням №177 від 1 квітня 2021 року на суму 200 000,00грн., які знаходяться в матеріалах справи.

У зв`язку з неналежним виконанням відповідачем своїх обов`язків щодо своєчасної оплати вартості товару та прострочення оплати за отриманий товар позивач просить стягнути з відповідача 932 617,87грн. пені, яка ним обраховувалась відповідно до п. 8.4 Договору №20190129 від 29.01.2019 року та у відповідності з вимогами Специфікації № 1 до даного договору.

Також, у зв`язку з неналежним виконанням відповідачем своїх обов`язків щодо оплати вартості отриманого товару, позивачем нараховано відповідачу в порушення норм ст. 625 ЦК України, 268 972,22грн. 3% річних та 289 383,48грн. інфляційних нарахувань.

Норми права та мотиви суду.

Між сторонами у справі виникли цивільно-правові відносини з поставки товару на підставі укладеного Договору в силу статті 11 Цивільного кодексу України.

За приписами статті 173 Господарського кодексу України, господарським визнається зобов`язання, що виникає між суб`єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених Господарським кодексом України, в силу якого один суб`єкт (зобов`язана сторона, в тому числі боржник) зобов`язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб`єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб`єкт (управлена сторона, в тому числі кредитор) має право вимагати від зобов`язаної сторони виконання її обов`язку.

Відповідно до статті 193 Господарського кодексу України, суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Відповідно до статті 265 ГК України за договором поставки одна сторона-постачальник зобов`язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов`язується прийняти вказаний товар (товари)в сплатити за нього певну грошову суму.

За ч.1 ст.530 ЦК України, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Згідно із ч. 1 ст. 629 ЦКУ договір є обов`язковим для виконання сторонами. За договором поставки продавець (постачальник) зобов`язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його в підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму (ст. 712 ЦКУ).

До договору поставки застосовують загальні положення про купівлю-продаж, якщо іншого не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин.

Відповідно до ст. 655 ЦК України, за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов`язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов`язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Частинами першою та другою статті 712 Цивільного кодексу України передбачено, що за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Згідно з частиною першою статті 692 Цивільного кодексу України покупець зобов`язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Частина 1 статті 693 Цивільного кодексу України встановлює, що якщо договором встановлений обов`язок покупця частково або повністю оплатити товар до його передання продавцем (попередня оплата), покупець повинен здійснити оплату в строк, встановлений договором купівлі-продажу.

Відповідно до ст.610 ЦК України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання. Статтею 611 ЦК України передбачені наслідки порушення зобов`язання.

Згідно з ст.612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Відповідно до частини першої статті 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

В силу положень статті 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання). Частиною 1 статті 612 Цивільного кодексу України встановлено, що боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

В порушення вимог Договору поставки № 20190129, оплата за поставлений Товар здійснена ТзОВ «КВК Електрик» частково, а саме: платіжним дорученням від 28.02.2019 р. № 1901, ТзОВ «КВК Електрик» сплачено 649 889,.53 грн., платіжним дорученням від 19.05.2020 р. № 386, ТзОВ «КВК Електрик» сплачено 50 000,00 грн., платіжним дорученням від 26.08.2020 р. № 597, ТзОВ «КВК Електрик» сплачено 200 000,00 грн. Відтак, залишок боргу за невиконання умов Договору поставки № 20190129 від 29.01.2019 року складає 5 599 005,71 грн.

Відповідач подав до суду клопотання (вх.№7840/21) про долучення до матеріалів справи письмових доказів, а саме: платіжне доручення №14 від 24 березня 2021 року на суму 250 000,00грн. та платіжне доручення №177 від 1 квітня 2021 року на суму 200 000,00грн., що підтверджує часткове погашення основної заборгованості перед позивачем на суму 450 000,00грн.

Отже, після подання позивачем позовної заяви до суду (14.12..2020) та відкриття провадження у справі (28.12.2020 - ухвала про відкриття провадження), відповідач частково сплатив позивачеві основний борг в сумі 450 000,00грн. за договором №20190129 від 29.01.2019 року, згідно рахунку №74 від 18.02.2019 року. Таким чином, предмет спору в частині стягнення 450 000,00грн. основного боргу відсутній.

Відповідно до вимог п.2 ч.1 ст.231 ГПК України господарський суд закриває провадження у справі, якщо відсутній предмет спору.

Господарський суд закриває провадження у справі у зв`язку з відсутністю предмета спору, зокрема, у випадку припинення існування предмета спору (наприклад, сплата суми боргу, знищення спірного майна, скасування оспорюваного акта державного чи іншого органу тощо), якщо між сторонами у зв`язку з цим не залишилося неврегульованих питань.

Закриття провадження у справі на підставі зазначеної норми ГПК України можливе в разі, коли предмет спору існував на момент виникнення останнього та припинив існування в процесі розгляду справи. Необхідність запровадження такого правила обумовлена тим, що відповідно до ст. 124 Конституції України юрисдикція судів поширюється на будь-який юридичний спір.

Предмет спору - це об`єкт спірних правовідносин, щодо якого виник спір між позивачем і відповідачем. Під предметом позову розуміється певна матеріально-правова вимога позивача до відповідача, стосовно якої позивач просить прийняти судове рішення.

Оглянувши та дослідивши подані докази, оцінивши їх в сукупності, оскільки, існування предмета спору частково припинилось після пред`явлення позову та відкриття провадження у справі, суд дійшов до висновку про закриття провадження у справі в частині стягнення основного боргу в сумі 450 000,00грн. у зв`язку з відсутністю предмета спору, а в частині стягнення 5 149 005,71грн. основного боргу позовні вимоги підлягають задоволенню, що підтверджено матеріалами та доказами у справі.

Щодо стягнення пені.

Відповідно до пункту третього частини першої статті 611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема: сплата неустойки.

Пунктом 8.4 Договору встановлено, що за порушення строків оплати вартості товару, що поставляється за цим Договором, та/або вартості витрат, передбачених цих договором, покупець сплачує постачальнику пеню у розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який нараховується пеня, від несвоєчасно сплаченої суми за кожень день прострочення. Пеня нараховується за весь період прострочення.

Враховуючи, що Покупець прострочив оплату за отриманий Товар, Постачальник провів нарахування відповідачу пені в розмірі подвійної облікової ставки НБУ від несплаченої суми за кожний день прострочення платежу.

Розрахунок пені здійснюється у відповідності з вимогами Специфікації до Договору:

1. Попередня оплата 30 % від вартості Специфікації здійснюється Покупцем упродовж 5 (п`яти) календарних днів з дати отримання рахунку. У зв`язку з тим, що рахунок на оплату ТзОВ «КВК Елекртик» отримано 18.02.2019 р., пеня за несвоєчасну оплату за поставлений Товар, з врахуванням вимог ч. 6 ст. 232 ГК України, починає нараховуватись з 24.02.2019 р. по 24.08.2020 р. ТзОВ «КВК Електрик» зобов`язання з оплати авансового платежу виконав лише 28.02.2019 р., яким сплачено 649 889,53 грн. Тому, розрахунок за період з 24.02.2019 року по 27.02.2019 року пені здійснювався з врахуванням 30 % від вартості Специфікації (1 949 668,57грн.), сума якої становить 7 691,84грн. А розрахунок за період з 28.02.2019 року по 24.08.2019 року пені здійснювався з врахуванням 30 % від вартості Специфікації та з урахування проплати 649 889,53грн. (1 299 779,04грн.), сума якої становить 222 256,74грн. Відтак загальна сума пені яка розрахована на попередню оплату 30% від вартості Специфікації становить 230 256,74грн.

2. Оплата 40% від вартості Специфікації здійснюється по факту поставки паль. Враховуючи, що видаткова накладна № 171, яка підтверджує поставку паль, підписана обома Сторонами Договору 14.03.2019 р., пеня за несвоєчасну оплату за поставлений Товар, починає нараховуватись з 16.03.2019 р. по 16.09.2020 р. Тому, розрахунок за період з 16.03.2019 р. по 16.09.2020 р. пені здійснювався з врахуванням 40 % від вартості Специфікації (2 599 558,10грн.), сума якої становить 459 017,86грн.

3. Оплата 30% від вартості Специфікації здійснюється по факту поставки всієї продукції. Враховуючи, що остання видаткова накладна №1055, підписана обома сторонами договору 28.10.2019 року, пеня за несвоєчасну оплату за поставлений товар, починає нараховуватись з 30.10.2019 року по 30.04.2020 рік. Тому, розрахунок за період з 30.10.2019 року по 30.04.2020 рік пені здійснювався з врахуванням 30 % від вартості Специфікації (1 949 668,57грн.), сума якої становить 243 343,27грн.

Із врахуванням сум та строку прострочення сплати основного боргу Відповідача перед Позивачем за Договором та Специфікацією, загальний розмір нарахованої пені за неналежне виконання Відповідачем умов Договору та Специфікації складає 932 617,87грн.

Статтею 549 Цивільного кодексу України передбачено, що неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов`язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання.

Статтею 253 ЦК України передбачено, що перебіг строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов`язано його початок.

Якщо останній день строку припадає на вихідний, святковий або інший неробочий день, що визначений відповідно до закону у місці вчинення певної дії, днем закінчення строку є перший за ним робочий день (ч. 5 ст. 253 ЦК України)

Відповідно до ч. 6 ст. 232 ГК України передбачено період часу, за який нараховується пеня, і який не повинен перевищувати шести місяців від дня, коли відповідне зобов`язання мало бути виконано; законом або укладеним сторонами договором може бути передбачено більшу або меншу тривалість цього періоду. Його перебіг починається із дня, наступного за останнім днем, у який зобов`язання мало бути виконано, і початок такого перебігу не може бути змінений за згодою сторін.

Аналогічний правовий висновок викладений у постановах Верховного Суду від 12.03.2020 у справі № 907/65/18, від 07.06.2019 у справі №910/23911/16 та від 22.08.2019 у справі №914/508/17.

Таким чином, суд доходить висновку про те, що при нарахуванні пені в даному випадку підлягає застосуванню строк, передбачений ч. 6 ст. 232 ГК України, тобто нарахування пені за кожним фактом поставки не може перевищувати 6 місяців з моменту настання строку для оплати. Надавши оцінку договору, специфікації та встановивши, що вони містить положення, які визначають нарахування пені з урахуванням умов та строків, зазначених у Специфікації, суд доходить висновку про те, що при нарахуванні пені позивачем в даному випадку правильно застосовано п. 8.4 Договору та вимоги Специфікації до Договору.

Відтак, суд перевіривши наданий позивачем розрахунок пені, перевіривши періоди нарахування, з врахуванням вимог ст. 232 ГК України, здійснивши перевірку нарахування пені, з врахуванням ч. 5 ст. 253 ЦК України, з врахуванням п. 8.4 Договору, умов специфікації та згідно ч. 6 ст. 232 ГК України, прийшов до висновку, що стягненню підлягає пеня в сумі 932 617,87грн.

Щодо стягнення 3% річних.

Відповідно до статті 625 Цивільного кодексу України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання.

Боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Cплата трьох процентів річних від простроченої суми (якщо інший їх розмір не встановлений договором або законом), так само як й інфляційні нарахування, не мають характеру штрафних санкцій і є способом захисту майнового права та інтересу кредитора шляхом отримання від боржника компенсації (плати) за користування ним коштами, належними до сплати кредиторові.

Суд, здійснивши перевірку нарахування позивачем 3% річних, з врахуванням ч. 5 ст. 253 ЦК України, з врахуванням Розпорядження КМУ від 10.01.2019 №7-р «Про перенесення робочих днів у 2019» та ст.73 «Святкові і неробочі дні» - Кодексу законів про працю України, прийшов до висновку, що позивачем зазначалися правильні періоди прострочення грошового зобо`язання та суми від яких нараховувались 3% річних, відтак стягненню з відповідача підлягає 3 % річних в сумі 268 972,22грн.

Щодо стягнення інфляційних втрат.

Відповідно до статті 625 Цивільного кодексу України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання.

Боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Індекс інфляції - це показник, що характеризує динаміку загального рівня цін на товари та послуги, які купуються населенням для невиробничого споживання, і його найменший період визначення складає місяць. Індекс інфляції нараховується не на кожну дату місяця, а в середньому за місяць.

Розмір боргу з урахуванням індексу інфляції визначається виходячи з суми боргу, що існувала на останній день місяця, в якому платіж мав бути здійснений, помноженої на індекс інфляції, визначений Державною службою статистики України, за період прострочення починаючи з місяця, наступного за місяцем, у якому мав бути здійснений платіж, і за будь-який місяць (місяці), у якому (яких) мала місце інфляція. При цьому в розрахунок мають включатися й періоди часу, в які індекс інфляції становив менше одиниці (тобто мала місце дефляція).

Нарахування інфляційних втрат здійснюються окремо за кожен період часу, протягом якого діяв відповідний індекс інфляції, а одержані таким чином результати підсумовуються за весь час прострочення виконання грошового зобов`язання.

Слід зазначити, що судом при перевірці нарахування інфляційних втрат нарахованих позивачем, взято до уваги розмір боргу з урахуванням індексу інфляції виходячи з суми боргу, що існувала на останній день місяця, в якому платіж мав бути здійснений, помноженої на індекс інфляції, визначений Державною службою статистики України, за період прострочення, починаючи з місяця наступного за місяцем, у якому мав бути здійснений платіж, і за місяць у якому мала місце інфляція, при цьому до розрахунку включалися й періоди часу, в які індекс інфляції становив менше одиниці тобто мала місце дефляція.

Дана правова позиція викладена постановою Верховного Суду у складі суддів об`єднаної палати Касаційного господарського суду від 05.07.2019 у справі № 905/600/18.

Суд, перевіривши розрахунки позивача щодо стягнення 289 383,48грн. - інфляційних нарахувань, прийшов до висновку, що позивачем зазначалися правильні періоди та суми боргу від яких здійснювались нарахування інфляційних втрат та стягненню з відповідача підлягають інфляційні втрати в сумі 289 383,48грн.

Частиною 1 статті 74 ГПК України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Відповідно до ст. 77 ГПК України обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Відповідно до ст.86 ГПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Зазначені вище норми процесуального закону спрямовані на реалізацію статті 13 ГПК України. Згідно з положеннями цієї статті судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

За таких обставин суд дійшов висновку про те, що відповідач не спростував доводів щодо існування простроченої заборгованості, а суд не виявив на підставі наявних документів у справі інших фактичних обставин, що мають суттєве значення для правильного вирішення спору, відтак вважає, що позовні вимоги підлягають частковому задоволенню, а саме в частині стягнення основного боргу в сумі 450 000,00грн. провадження у справі слід закрити у зв`язку з відсутністю предмету спору, а стягненню підлягає: 5 149 005,71 грн. основного боргу, 932 617,87 грн. пені, 268 972,22грн 3% річних та 289 383,48грн. інфляційних втрат.

Судові витрати.

Відповідно до ст. 123 ГПК України, судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати:

1) на професійну правничу допомогу;

2) пов`язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертизи;

3) пов`язані з витребуванням доказів, проведенням огляду доказів за їх місцезнаходженням, забезпеченням доказів;

4) пов`язані з вчиненням інших процесуальних дій, необхідних для розгляду справи або підготовки до її розгляду.

Позивачем при поданні позову до суду сплачено судовий збір в сумі 106 349,70 грн.

Відповідно до п.2 ч.1 ст. 129 ГПК України, у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Відповідно до ч. 9 ст. 129 ГПК України, у випадку зловживання стороною чи її представником процесуальними правами або якщо спір виник внаслідок неправильних дій сторони, суд має право покласти на таку сторону судові витрати повністю або частково незалежно від результатів вирішення спору.

Судом встановлено, що спір виник у зв`язку з неналежним виконанням відповідачем взятих зобов"язань за договором поставки, що призвело до звернення позивача до суду з позовною заявою про стягнення коштів, які нараховані правомріно, і як зазначено вище підлягають до задоволення. Відтак спір виник з неправомріних дій відповідача.

Враховуючи наведене, до стягнення з відповідача на користь позивача підлягає судовий збір в сумі 106 349,70 грн, оскільки спір виник з його неправильних дій внаслідок невиконання умов договору (ч.9 ст.129 ГПК України).

Керуючись статтями 2, 13, 74, 76, 77, 78, 79, 86, 129, 231, 236, 237, 238, 239, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, суд

УХВАЛИВ:

1. Позов задоволити частково.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "КВК Електрик" (79024, м. Львів, вул. Промислова, будинок 50/52, офіс 18; код ЄДРПОУ 39159095) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Солар Стальконструкція" (49094, м. Дніпро, вул. Набережна Перемоги, Буд. 36А; код ЄДРПОУ 38677882) 5 149 005,71 грн. боргу, 932 617,87грн. пені, 268 972,22грн. 3% річних, 289 383,48 грн. інфляційних втрат, 106 349,70грн. судового збору.

3. У стягненні 450 000,00грн. основної заборгованості провадження у справі закрити.

4. Рішення набирає законної сили в порядку, передбаченому ст. 241 ГПК України.

5. Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до Західного апеляційного господарського суду в порядку, встановленому розділом IV ГПК України.

Веб-адреса сторінки на офіційному веб-порталі судової влади України в мережі інтернет, за якою учасники справи можуть отримати інформацію по справі, що розглядається - http://court.gov.ua/fair/sud5015, а також у Єдиному державному реєстрі судових рішень за веб-адресою - http://reyestr.court.gov.ua.

Повний текст складено та підписано 12.04.2021 року.

Суддя С.М. Коссак