Рішення № 96172046, 02.04.2021, Господарський суд Кіровоградської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

Кіровоградської області

вул.В`ячеслава Чорновола, 29/32, м.Кропивницький, Україна, 25022,

тел/факс: 32-05-11/24-09-91 E-mail: inbox@kr.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

02 квітня 2021 рокуСправа № 912/3845/20 Господарський суд Кіровоградської області у складі судді Тимошевської В.В. за участі секретаря судового засідання Кравченка О.В. розглянув у відкритому підготовчому судовому засіданні справу №912/3845/20

за позовом: Фермерське господарство "Каір Агро", 26232, Кіровоградська область, Маловисківській район, с. Злинка, вул. Жовтнева, 55

до: Товариства з обмеженою відповідальністю "Торговий дім "Творець", 26000, Кіровоградська область, м. Новомиргород, вул. Залізнична, 45

про повернення майна

Представники:

від позивача - Федоров З.Ф., посвідчення адвоката №91 від 29.05.15, ордер №1009163 від 28.11.20;

від відповідача - Лісовський В.А., посвідчення адвоката №6355/10 від 15.02.18, ордер №1075386 від 17.12.20, в режимі відеоконференції.

В судовому засіданні оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Фермерське господарство "Каір Агро" (далі - ФГ "Каір Агро", позивач) звернулось до господарського суду з позовною заявою з вимогами до Товариства з обмеженою відповідальністю "Торговий дім "Творець" (далі - ТОВ "ТД "Творець", відповідач) про повернення зерна соняшнику в кількості 32 420 кг з якісними властивостями: вологість 8,0%, смітна домішка 3,0%.

В обґрунтування позову зазначено, що підписанням договору складського зберігання та відвантаження зерна № 16 від 21.07.2020 відповідач підтвердив зберігання ним зерна на території ПрАТ "Новомиргородський елеватор", а саме соняшника в кількості 87,560 кг. Вказане насіння соняшника було відвантажено за вимогою позивача лише частково в кількості 55 140 кг, тоді як залишок зерна в кількості 32 420 кг позивачеві зі зберігання відповідачем не повернуто.

Згідно ухвали суду від 07.12.2020 за поданим позовом відкрито провадження у справі № 912/3845/20 за правилами загального позовного провадження. У справі призначено підготовче засідання на 05.01.2021, сторонам встановлено строк для подання заяв по суті справи.

Відповідачем позовні вимоги заперечено повністю, про що до справи надано відзив на позов з доказами, з підстав наступного: договір складського зберігання спірного зерна укладався позивачем з ПрАТ "Новомиргородський елеватор", тоді як ТОВ "ТД "Творець" не є правонаступником зазначеної юридичної особи; договір між ФГ "Каір Агро" та ТОВ "ТД "Творець" не є укладеним, оскільки не погоджено істотну умову - ціну, складські документи не оформлялись, майно на зберігання не приймалось; відповідач відвантажив зерно, залишки якого знаходились на елеваторі ПрАТ "Новомиргородський елеватор", зважаючи на пред`явлення позивачем ухвали Печерського районного суду м. Києва від 19.02.2020; оплата за зберігання майна, що відвантажено відповідачем в кількості 55 140 кг насіння соняшника, отримана за зберігання майна під час проведення слідчих дій, строку дії арешту на майно ПрАТ "Новомиргородський елеватор"; показання свідка ОСОБА_1 , заява якого надана позивачем, є сумнівною з огляду на те, що дана особа виступала від імені ПрАТ "Новомиргородський елеватор".

У відповіді на відзив позивач на спростування доводів відповідача навів наступні аргументи: предмет спору у даній справі стосується правовідносин, які склались між позивачем та відповідачем на підставі договору складського зберігання та відвантаження зерна № 16 від 21.07.2020, а тому є помилковим твердження відповідача про пред`явлення до нього позову, як до правонаступника ПрАТ "Новомиргородський елеватор"; обставини часткового виконання сторонами договору № 16 від 21.07.2020 свідчать про укладення такого договору, відповідач і позивач у документах щодо виконання договору послались саме на договір № 16 від 21.07.2020; законодавство не забороняє укладення безоплатного договору зберігання; складські документи є одним із засобів підтвердження укладення договору, а не визначальним при встановлені факту його укладання; дії щодо видачі та реєстрації складських документів вчиняються виключно зерновим складом і не передбачають можливість поклажодавця їх контролювати; невиконання відповідачем покладених на нього законом обов`язків щодо належного оформлення та видачі складських документів не може бути підставою для застосування несприятливих наслідків по відношенню до позивача і не може призводити до уникнення виконання відповідачем своїх обов`язків за договором.

Відповідачем подано заперечення на відповідь на відзив, згідно яких відповідач зазначає, що аргументи позивача не спростовують обставин, які наведено відповідачем, а саме: договір спірного майна, який закінчився, було укладено між позивачем та ПрАТ "Новомиргородський елеватор" та в подальшому спірне майно арештовувалось і лише після зняття арешту позивач почав вживати заходи щодо повернення власного майна; жодного фактичного виконання договору не відбувалось, позивач не надавав відповідачу майно на зберігання, посилання позивача на неналежну судову практику не спростовує вказане; як зазначено позивачем у відповіді, він добровільно відшкодував відповідачу фактичні витрати відповідача за зберігання зазначеного в акті майна; договір, на який посилається позивач, є неукладеним, відповідач звертався до агентства АРМА, яке не вживало будь-яких заходів і лише після звернення позивача з проханням вирішити питання і пред`явлення ухвали Печерського суду про зняття арешту з майна, відповідач прийняв рішення про відвантаження зерна позивачу; за вимогами ч. 1 ст. 961 Цивільного кодексу України товарний склад на підтвердження прийняття товару видає складський документ; оскільки ТОВ "ТД "Творець" фактично не приймало на зберігання майно, жодних складських документів не видавалось, що свідчить, що договір між сторонами є неукладеним.

05.01.2021 розпочато підготовче засідання, в якому оголошено перерву до 09.02.2021 та за клопотанням ТОВ "ТД "Творець" судом витребувано докази.

На виконання ухвали суду Державним підприємством "Держреєстри України" надано інформацію щодо запитуваних судом складських квитанцій на зерно (а.с. 188-190).

Печерським районним судом м. Києва на запит суду надано засвідчену копію ухвалив від 19.02.2020 у справі № 757/58353/19-к (том 1 а.с. 192-194).

05.02.2021 до суду надійшло клопотання ФГ "Каір Агро" від 27.01.2021 про поновлення строку на подання доказів та приєднання доказів до матеріалів справи (том 1 а.с. 205-209).

09.02.2021 продовжено підготовче засідання, в якому постановлено ухвалу про визнання поважними причини неподання позивачем в установлений строк доказів, поновлено строк на подання доказів та прийнято до розгляду у справі докази, подані згідно клопотання від 27.01.2021. В підготовчому засіданні оголошено перерву до 15.02.2021.

В підготовчому засіданні 15.02.2021 постановлено ухвалу про закриття підготовчого провадження та призначено справу до судового розгляду по суті на 04.03.2021.

03.03.2021 від ТОВ "ТД "Творець" надійшли додаткові письмові пояснення з приводу поданих позивачем доказів (том 1 а.с. 239-242), в яких зазначено, що надана позивачем податкова накладна не може бути єдиним доказом, на підставі якої здійснюється факт здійснення господарської операції. Відповідач зазначає, що згідно витягів ДП "Держреєстри України", складські квитанції, за якими оформлялось прийняття зерна на зберігання ПрАТ "Новомиргородський елеватор" не погашені, а отже зерно позивачу не повернуто та на зберігання ТОВ "ТД "Творець" не передавалось. Пояснено, що оскільки у відповідача внаслідок надходження від позивача за понесені витрати грошових коштів виникли податкові зобов`язання, відповідачем відповідно до вимог законодавства оформлено та зареєстровано відповідну податкову накладну. Однак, факт реєстрації такої податкової накладної не доводить, що між позивачем і відповідачем був укладений договір складського зберігання, оскільки жодними належними та допустимими доказами не підтверджується факт перевезення і прийняття від ФГ "Каір Агро" відповідного майна, згода щодо істотних умов договору між сторонами не досягнута. Ніякої суперечливої поведінки зі сторони відповідача немає, тоді як досудовим розслідуванням встановлено вчинення розкрадання майна, що знаходилось на зберіганні ПрАТ "Новомиргородський елеватор". Відповідач повідомляє, що після передачі нерухомого майна ПрАТ "Новомиргородський елеватор" в управління ТОВ "ТД "Творець", в приміщеннях відповідача фактично опинились залишки зерна соняшника, які в обсязі, зазначеному в акті № 55, передані позивачу. Відповідач отримав в управління саме нерухоме майно, а не зерно, яке лишилось у переданих в управління приміщеннях.

04.03.2021 відкрито судове засідання з розгляду справи по суті, в якому оголошено перерву до 16.03.2021. Позивачу надано можливим відреагувати на пояснення відповідача шляхом надання додаткових пояснень.

12.03.2021 від позивача надійшли додаткові письмові пояснення, в яких зазначено про наступне: у справі № 905/49/15 суди прийняли податкові накладні, як доказ здійснення господарської операції у сукупності з іншими доказами; посилання відповідача на постанову Великої Палати Верховного Суду від 16.06.2020 у справі № 145/2047/16-ц не може бути прийнято, оскільки висновки у вказаній постанові зроблено за інших фактичних обставин, які не відповідають обставинам, що досліджуються у даній справі; вказане стосується і посилання відповідача на справу № 910/7490/18; з урахуванням положень ч. 4 ст. 632 Цивільного кодексу України, законодавство не пов`язує факт неукладеності договору з відсутністю в ньому ціни, оскільки правовим наслідком вказаного є застосування до його умов звичайних цін за аналогічні товари і послуги; норми закону дозволяють укладення безоплатних договорів складського зберігання; укладенням договору № 16 від 21.07.2020 сторони, згідно умов договору, підтвердили зберігання майна з 07.02.2019; обов`язок оформлення складських документів законом покладено саме на зерновий склад, а тому позивач не може вплинути та проконтролювати видання і належне оформлення відповідачем складських документів.

16.03.2021 продовжено судове засідання з розгляду справи по суті, в якому оголошено перерву до 02.04.2021.

02.04.2021 продовжено судове засідання з розгляду справи по суті.

В судовому засіданні представником позивача позовні вимоги підтримано повністю, представником відповідача заперечено проти задоволення позовних вимог.

Розглянувши матеріали справи та заслухавши пояснення представників сторін, які наведено в обґрунтування підстав позову і заперечень проти позовних вимог, дослідивши в судовому засіданні докази, у тому числі, оглянувши оригінали доказів, які в копіях додано позивачем до позову, судом встановлено наступні обставини, які є предметом доказування у справі.

12.09.2018 між Приватним акціонерним товариством "Новомиргородський елеватор" (зерновий скла) та ФГ "Каір Агро" (поклажодавець) укладено договір складського зберігання зерна № 46, на виконання умов якого позивачем передано, а ПрАТ "Новомиргородський елеватор" прийнято 87 560 кг зерна соняшника 2018 року врожаю (том 1 а.с. 9-11).

На вказане зерно, прийняте на зберігання, оформлено складські квитанції на зерно № 263 серії АЧ № 179506 від 10.10.2018, № 324 серії АЧ № 179574 від 18.10.2018 (том 1 а.с. 12, 13).

Місцем зберігання зерна є територія елеватора, який розташовано за адресою: Кіровоградська область, м. Новомиргород, вул. Залізнична, 45.

Згідно пункту 7.1. договору складського зберігання зерна № 46 від 12.09.2018, строк зберігання зерна становить до 30.04.2019.

Пунктом 7.2. договору передбачено, що зберігання зерна понад строк, встановлений цим договором, можливо тільки за взаємною домовленістю сторін шляхом укладення додаткової угоди.

З ухвали слідчого судді Печерського районного суду міста Києва від 19.02.2020 у справі № 757/58353/19-к (том 1 а.с. 14-16) слідує, що 08.02.2019 ухвалою слідчого судді Печерського районного суду м. Києва у справі № 757/5808/19-к в межах кримінального провадження, внесеного до ЄРДР за № 12019000000000087, накладено арешт на зернові, круп`яні та олійні культури, які перебувають на території ПрАТ "Новомиргородський елеватор" за адресою: Кіровоградська область, м. Новомиргород, вулиця Залізнична 45.

Згідно ухвали слідчого судді Печерського районного суду міста Києва від 19.02.2020 у справі № 757/58353/19-к задоволено клопотання ФГ "Каір Агро" та скасовано арешт, накладений ухвалою слідчого судді Печерського районного суду м. Києва від 08.02.2019 на соняшник некласний в кількості 87 560 кг, який належить ФГ "Каір Агро" і перебуває на території ПрАТ "Новомиргородський елеватор" за адресою Кіровоградська область, місто Новомиргород, вулиця Залізнична, 45.

Ухвалено Національному агентству України з питань виявлення, розшуку та управління активами, одержаними від корупційних та інших злочинів повернути майно, арешт якого скасовано, власнику - ФГ "Каір Агро".

21.07.2020 між ТОВ "ТД "Творець" (Зерновий склад) та ФГ "Каір Агро" (Поклажодавець) підписано договір складського зберігання та відвантаження зерна № 16 (далі - Договір, том 1 а.с. 17).

Згідно змісту Договору, Зерновий склад надає Покдажодавцю послуги по зберіганню зерна та виконує роботи для уникнення псування, втрати якості та відвантаження. Такі послуги та роботи можуть надаватися (виконуватися) як за згодою Поклажодавия. так і без його згоди (у випадку, якщо надання таких послуг передбачено цим Договором, або їх не надання призведе до зниження якісних показників зерна). Датою прийму зерна вважати 7 лютого 2019 року. Зерно соняшника в кількості - 87.560 (Вісімдесят сім тон п`ятсот шістдесят кт). (пункт 1.1.).

Якість зерна повинна відповідати державним стандартам та підтверджуватися посвідченням про відповідність якості зерна, яке видається Зерновим складом при прийнятті зерна на зберігання, зокрема, соняшник - вологість 8,0%, смітна домішка 3,0% (пункт 2.1.).

Зерно на Зерновому складі зберігається знеособлено. В процесі зберігання допускається змішування партій зерна з однорідним, шо знаходиться на складі. (пункт 2.2.).

За пунктом 3.1. Договору, Зерновий склад зобов`язаний: зберігати зерно протягом строку, визначеного в договорі; повідомити на вимогу Поклажодавця про умови зберігання зерна; забезпечити доступ Поклажодавця до зерна для проведення огляду протягом строку його зберігання; відвантажити зерно при наявності законних підстав.

Поклажодавець, відповідно до пункту 3.2. Договору, зобов`язаний: оплатити вартість зберігання зерна по ціні ____грн за добу на дату відвантаження; оплатити вартість відвантаження зерна становить __(__).

Згідно пункту 3.3. Договору, Поклажодавець має право: запитувати інформацію про умови зберігання зерна; переоформити право власності на зерно відповідно до законодавства; замовляти додаткові послуги; проводити огляд зерна протягом строку його зберігання.

В розділі 4 Договору передбачено, що Поклажодавець сплачує Зерновому складу вартість наданих послуг згідно п. 3.1., п. 3.2. Договору. Розрахунки проводяться в грошовій формі, з урахуванням податку на додану вартість. Оплата здійснюється в день відвантаження зерна на умовах передплати.

Відповідно до п. 7.1. Договору, строк зберігання зерна становить з 7 лютого 2019 року по день повного відвантаження.

За пунктами 8.1. - 8.3. Договору, Договір набирає чинності з моменту його підписання сторонами і діє до повного виконання сторонами своїх зобов`язань у повному обсязі. Умови, не передбачені цим договором, регламентуються чинним законодавством. Договір укладено у двох примірниках, що мають однакову юридичну силу, по одному примірнику для кожної сторони.

Договір складського зберігання та відвантаження зерна № 16 від 21.07.2020 підписано керівниками сторін та скріплено печатками.

31.07.2020 між ТОВ "ТД "Творець" та ФГ "Каір Агро" оформлено Акт надання послуг № 55, відповідно до якого ТОВ "ТД "Творець" надано позивачу послуги по зберігання та відвантаженню соняшника в кількості 55,14 т на загальну суму 75 027,90 гр з ПДВ (том 1 а.с. 18).

За своїм змістом Акт містить посилання на Договір зберігання та відвантаження № 16.

Акт підписано керівниками і скріплено печатками ТОВ "ТД "Творець" та ФГ "Каір Агро".

ТОВ "ТД "Творець" оформлено розрахунок плати за зберігання за період з 07.02.2019 по 31.07.2019 (том 1 а.с. 20).

31.07.2020 ТОВ "ТД "Творець" виставлено рахунок на оплату № 59 на суму 75 027,90 грн, який оплачено ФГ "Каір Агро" згідно платіжного доручення № 5 від 06.08.2020 (том 1 а.с. 19, 21).

05.08.2020 ФГ "Каір Агро" направлено на адресу ТОВ "ТД "Творець" заяву про відвантаження на виконання пункту 6.1. Договору № 16 складського зберігання та відвантаження зерна від 21.07.2020 залишку зерна соняшника загальною кількістю 32 420 кг (том 1 а.с. 23, 24).

21.09.2020 ФГ "Каір Агро" направив на адресу ТОВ "ТД "Творець" претензію про відвантаження на виконання Договору № 16 складського зберігання та відвантаження зерна від 21.07.2020 залишку зерна соняшника загальною кількістю 32 420 кг та надання рахунку на оплату вартості зберігання і відвантаження (том 1 а.с. 25, 26).

Згідно копії нотаріально посвідченої заяви свідка гр. ОСОБА_1 від 27.11.2020, зазначено, що вказана особа була присутньою при укладенні договору складського зберігання та відвантаження зерна № 16 між ФГ "Каїр Агро" та ТОВ "ТД "Творець". У заяві свідка викладено, зокрема, наступне: на момент укладення договору зерно соняшнику вже знаходилось за адресою: Кіровоградська область, місто Новомиргород, вулиця Залізнична, 45, де здійснює свою діяльність ТОВ "ТД "Творець"; під час укладання договору керівник ТОВ "ТД "Творець" ОСОБА_2 повідомив, що на території його товариства знаходиться зерно соняшника в кількості 87 560 кг, власником якого є ФГ "Каїр Агро"; за словами ОСОБА_2 для відвантаження зерна, яке зберігається у ТОВ "ТД "Творець" необхідно укласти договір складського зберігання за період з 07.02.2019 по день відвантаження; це було необхідно для того, щоб ФГ "Каїр Агро" оплатило послуги та роботи зі зберігання та відвантаження зерна; в подальшому я особисто багаторазово звертався до ОСОБА_2 з приводу відвантаження залишку зерна у кількості 32 420 кг, однак, мені відмовляли без пояснення будь-яких причин; я пропонував надати мені можливість доступу до зерна для проведення огляду на підставі п. 3.1 договору № 16 від 21.07.2020, вказані звернення також залишись без будь-якого реагування.

В листі від 18.01.2021 № 41 Державним підприємством "Держреєстри України" повідомлено за запитом суду, що складські квитанції на зерно серії АЧ № 179606 та АЧ № 17974 зареєстровані в Основному реєстрі та є непогашеними (том 1 а.с. 188). До листа додано витяги з реєстру складських документів на зерно від 18.01.20201 щодо вказаних складських квитанцій (том 1 а.с. 189, 190).

Предметом спору є встановлення обставин наявності у ТОВ "ТД "Творець" зобов`язання з повернення майна зі зберігання за Договором складського зберігання № 16 від 12.09.2018.

Норми права, застосовані судом при вирішенні спору.

Згідно ст. ст. 173, 174, 179 Господарського кодексу України, господарський договір є однією з підстав виникнення господарських зобов`язань; господарські договори укладаються за правилами, встановленими Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених Господарським кодексом України, іншими нормативно-правовими актами щодо окремих видів договорів.

Частиною 1 ст. 626, частиною 1 ст. 627 Цивільного кодексу України передбачено, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Відповідно до ч. 1 ст. 181 Господарського кодексу України господарський договір за загальним правилом викладається у формі єдиного документа, підписаного сторонами. Допускається укладення господарських договорів у спрощений спосіб, тобто шляхом обміну листами, факсограмами, телеграмами, телефонограмами тощо, а також шляхом підтвердження прийняття до виконання замовлень, якщо законом не встановлено спеціальні вимоги до форми та порядку укладення даного виду договорів.

Частинами 2, 3 ст. 180 Господарського кодексу України встановлено, що господарський договір вважається укладеним, якщо між сторонами у передбачених законом порядку та формі досягнуто згоди щодо усіх його істотних умов. Істотними є умови, визнані такими за законом чи необхідні для договорів даного виду, а також умови, щодо яких на вимогу однієї із сторін повинна бути досягнута згода. При укладенні господарського договору сторони зобов`язані у будь-якому разі погодити предмет, ціну та строк дії договору.

Згідно ч. 1 ст. 936 Цивільного кодексу України, за договором зберігання одна сторона (зберігач) зобов`язується зберігати річ, яка передана їй другою стороною (поклажодавцем), і повернути її поклажодавцеві у схоронності.

В ст. 957 Цивільного кодексу України зазначено, що за договором складського зберігання товарний склад зобов`язується за плату зберігати товар, переданий йому поклажодавцем, і повернути цей товар у схоронності. Договір складського зберігання укладається у письмовій формі. Письмова форма договору складського зберігання вважається дотриманою, якщо прийняття товару на товарний склад посвідчене складським документом.

Закон України "Про зерно та ринок зерна" встановлює, що зерно підлягає зберіганню у зернових складах. Власники зерна мають право укладати договори складського зберігання зерна на зберігання зерна у зернових складах з отриманням складських документів на зерно, а також зберігати зерно у власних зерносховищах. (ч.ч. 1, 2 ст. 24 Закону).

Зерновий склад - суб`єкт підприємництва, що є власником зерносховища і надає фізичним та юридичним особам послуги із зберігання зерна з видачею складських документів на зерно та в передбаченому законом порядку отримав право на здійснення такої діяльності шляхом участі в Гарантійному фонді виконання зобов`язань за складськими документами на зерно; зерносховище - спеціально обладнане місце для зберігання зерна (приміщення, будівля тощо) (ст. 1 Закону).

Договір складського зберігання зерна укладається в письмовій формі, що підтверджується видачею власнику зерна складського документа ( ч. 3 ст. 26 Закону).

Зерновий склад зобов`язаний зберігати зерно протягом строку, встановленого у договорі складського зберігання зерна. Якщо строк зберігання зерна договором складського зберігання зерна не встановлений і не може бути визначений виходячи з його умов, зерновий склад зобов`язаний зберігати зерно до подання поклажодавцем вимоги про його повернення. (ст. 27 Закону).

Плата за зберігання зерна, строки її внесення встановлюються договором складського зберігання зерна. Договором складського зберігання зерна може бути передбачено безоплатне зберігання зерна. (ст. 28 Закону).

Зерновий склад зобов`язаний повернути поклажодавцеві або особі, зазначеній ним як одержувач, зерно у стані, передбаченому договором складського зберігання та законодавством (ст. 32).

Зерновий склад на підтвердження прийняття зерна видає один із таких документів: подвійне складське свідоцтво; просте складське свідоцтво; складську квитанцію. Складський документ на зерно виписується після передачі зерна на зберігання не пізніше наступного робочого дня. Після заповнення обов`язкових реквізитів простого або подвійного складського свідоцтва на зерно, реєстрації їх у реєстрі з присвоєнням порядкового номера заповнений бланк простого або подвійного складського свідоцтва на зерно передається особі, яка здала зерно на зберігання. (ч.ч. 1-3 ст. 37 Закону).

Згідно ст. 2 Закону України "Про сертифіковані товарні склади та прості і подвійні складські свідоцтва", складські свідоцтва бувають двох видів - прості складські свідоцтва і подвійні складські свідоцтва. Складські свідоцтва видаються лише сертифікованими складами, які отримали сертифікат про відповідність надання послуг із зберігання.

В силу положень ст. 13 Господарського процесуального кодексу України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

Згідно правил ст. 86 Господарського процесуального кодексу України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Мотивована оцінка доводів сторін та поданих доказів.

Матеріалами справи підтверджено оформлення між сторонами у відповідності до вимог ч. 1 ст. 181 Господарського кодексу України Договору складського зберігання та відвантаження зерна № 16 від 21.07.2020 у формі єдиного документа, підписаного обома сторонами та скріпленого печатками підприємств.

За своєю правовою природою вказаний Договір підпадає під визначення договору складського зберігання зерна, що не заперечено сторонами під час розгляду справи.

Наведені вище приписи законодавства передбачають обов`язковість укладення договору складського зберігання зерна у письмовій формі, що має підтверджуватись видачею власнику зерна складського документа.

Під час розгляду справи встановлено, що за вказаним Договором будь-які складські документи не оформлялись. При цьому, суду не повідомлялось про відсутність у ТОВ "ТД "Творець" правомочності надавати послуги зі зберігання зерна з видачею складських документів на зерно.

В силу приписів ч. 1 ст. 218 Цивільного кодексу України недодержання сторонами письмової форми правочину, яка встановлена законом, не має наслідком його недійсність, крім випадків, встановлених законом. Заперечення однією із сторін факту вчинення правочину або оспорювання окремих його частин може доводитися письмовими доказами, засобами аудіо-, відеозапису та іншими доказами. Рішення суду не може ґрунтуватися на свідченнях свідків.

Тобто, за наведеною нормою недодержання письмової форми правочину, яка вимагається законом, не призводить до недійсності правочину (крім конкретно встановлених законодавством випадків), а відсутність факту вчинення правочину має доводитись стороною.

Заперечуючи проти укладення Договору та прийняття насіння соняшника в кількості 87 560 кг на зберігання від ФГ "Каір Агро", відповідач наголошує на тому, що таке зерно було прийнято на зберігання іншою юридичною особою ПрАТ "Новомиргородський елеватор", щодо якого ТОВ "ТД "Творець" не набував жодних прав і обов`язків.

Відповідач зазначає про те, що отримав за договором в управління нерухоме майно зазначеного елеватора, в приміщеннях якого були наявні залишки зерна соняшника в обсязі, вказаному в акті про його повернення позивачу. У зв`язку з понесеними фактичними витрати на зберігання майна під час строку дії арешту, відповідач отримав від позивача добровільну плату та повернув наявне на складах майно після зняття з нього арешту.

Відповідачем вказано на те, що Договір № 16 від 21.07.2020 не є укладеним, внаслідок відсутності погодження в такому Договорі ціни, як істотної умови договору.

Суд враховує, що за частиною 3 ст. 5 Господарського кодексу України, суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин у сфері господарювання здійснюють свою діяльність у межах встановленого правового господарського порядку, додержуючись вимог законодавства.

Здійснюючи підприємницьку діяльність, суб`єкт господарювання вступає в господарські відносини з іншими суб`єктами, у тому числі, на основі договорів. Підприємства вільні у виборі предмета договору, визначенні зобов`язань, інших умов господарських взаємовідносин, що не суперечать законодавству України. (ст. 67 Господарського кодексу України).

Відповідно до статей 6, 627 Цивільного кодексу України принцип свободи договору є визначальним та полягає у наданні особі права на власний розсуд реалізувати, по-перше, можливість укласти договір (або утриматися від укладення договору); по-друге, можливість визначити зміст договору на власний розсуд, враховуючи при цьому зустрічну волю іншого учасника договору та обмеження щодо окремих положень договору, встановлені законом.

Пунктом 6 ст. 3 Цивільного кодексу України закріплений принцип справедливості, добросовісності та розумності.

У постанові Верховного Суду у складі Об`єднаної Палати Касаційного цивільного суду від 10 квітня 2019 року у справі № 390/34/17 зроблено висновок про те, що добросовісність (пункт 6 статті 3 ЦК України) - це певний стандарт поведінки, що характеризується чесністю, відкритістю і повагою інтересів іншої сторони договору або відповідного правовідношення. Доктрина venire contra factum proprium (заборони суперечливої поведінки), базується ще на римській максимі - "non concedit venire contra factum proprium" (ніхто не може діяти всупереч своїй попередній поведінці). В основі доктрини venire contra factum proprium знаходиться принцип добросовісності. Поведінкою, яка суперечить добросовісності та чесній діловій практиці, є, зокрема, поведінка, що не відповідає попереднім заявам або поведінці сторони, за умови, що інша сторона, яка діє собі на шкоду, розумно покладається на них.

Згідно зі ст. 13 Цивільного кодексу України, визначивши межі здійснення цивільних прав, закон встановлює, що особа здійснює свої цивільні права вільно, на власний розсуд; при здійсненні своїх прав особа зобов`язана утримуватися від дій, які могли б порушити права інших осіб, завдати шкоди довкіллю або культурній спадщині; не допускаються дії особи, що вчиняються з наміром завдати шкоди іншій особі, а також зловживання правом в інших формах.

Цивільне законодавство ґрунтується на вільному здійсненні цивільних прав, а також добросовісності учасників цивільних правовідносин при здійсненні цивільних прав і виконання обов`язків. Таким чином, особа не може отримувати переваги від недобросовісної поведінки.

Як встановлено матеріалами справи, ТОВ "ТД "Творець" оформлено письмовий розрахунок плати за зберігання соняшника на зерновому складі в кількості 55 140 кг за період 07.02.2019-31.07.2020 на суму 67 173,76 грн з ПДВ (том 1 а.с. 20).

31.07.2020 між ТОВ "ТД "Творець" та ФГ "Каір Агро" підписано Акт надання послуг №55, за змістом якого зазначено про надання відповідачем послуг позивачу зі зберігання та навантаження соняшника (3 кл) в кількості 55,14 т (том 1 а.с. 18). Згідно Акта, вартість послуг склала 75 027,90 грн з ПДВ, у т.ч. вартість послуг зі зберігання 55 978,13 грн без ПДВ.

Для оплати послуг відповідачем виставлено рахунок № 59 від 31.07.2020, який повністю оплачено позивачем за платіжним дорученням № 5 від 06.08.2020 (том 1 а.с. 19, 21).

Суд зазначає, що Акт надання послуг № 5 від 31.07.2020 за своїм змістом та формою відповідає ознакам первинного документа відповідно до Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні".

Акт надання послуг № 5 від 31.07.2020 та рахунок на оплату № 59 від 31.07.2020 містять посилання на Договір зберігання та відвантаження № 16.

ТОВ "ТД "Творець" зареєстровано податкову накладну від 31.07.2020 на послуги згідно з ДКПП 52.10.13. - "Послуги щодо зберігання зерна" (том 1 а.с. 208, 209).

Наведені вище документи та фактичні дії сторін по їх оформленню і виконанню за висновком суду підтверджують фактичне укладення між сторонами Договору складського зберігання та відвантаження зерна № 16 від 21.07.2020.

Наявність обставин часткового виконання Договору складського зберігання та відвантаження зерна № 16 від 21.07.2020, що підтверджено зазначеними вище документами, спростовує доводи відповідача щодо неукладенності договору через відсутність погодження в ньому ціни.

Окрім того, частиною 4 ст. 632 Цивільного кодексу України передбачено, що якщо ціна у договорі не встановлена і не може бути визначена виходячи з його умов, вона визначається виходячи із звичайних цін, що склалися на аналогічні товари, роботи або послуги на момент укладення договору.

Як встановлено матеріалами справи, відповідач згідно розрахунку плати за зберігання та Акта надання послуг № 55 від 31.07.2020, який складено з посиланням на Договір зберігання та відвантаження № 16, визначив ціну наданих послуг, яка була погоджена позивачем та ним оплачена.

Суд відхиляє твердження відповідача стосовно того, що вказані в Акті грошові суми є фактичними витрати ТОВ "ТД "Творець" за зберігання зерна під час строку дії арешту, оскільки відповідач не є управителем майна, на яке накладено арешт в кримінальному провадженні, в розумінні Закону України "Про Національне агентство України з питань виявлення, розшуку та управління активами, одержаними від корупційних та інших злочинів", а тому не зобов`язано було забезпечувати збереження такого майна та в подальшому вимагати відшкодування понесених витрат.

Окрім того, Договір підписано після зняття з майна арешту згідно ухвали суду від 19.02.2020, а передбачення умовами Договору застосування його умов до правовідносин з 07.02.2019 не суперечить ч. 3 ст. 631 Цивільного кодексу України та не є свідченням нікчемності такого договору в силу норм закону.

Щодо обставин прийняття спірного зерна на зберігання ПрАТ "Новомиргородський елеватор", суд зазначає, що строк зберігання із вказаним зберігачем за договором складського зберігання зерна № 46 від 12.09.2018 закінчився 30.04.2019.

Рішенням господарського суду від 13.01.2020 у справі № 912/2633/19 встановлено, що ТОВ "ТД "Творець" отримано від Акціонерного товариства "ТаскоБанк" за договором від 07.02.2019 в управління нерухоме майно, яке розташовано за адресою: Кіровоградська область, Новомиргородський район, місто Новомиргород, вулиця Залізнична, будинок під номером 45.

В рішенні суду зазначено, зокрема, наступне:

"Згідно договору управління нерухомими майном, метою управління елеватором є забезпечення сторонами цього договору його належного господарського використання відповідно до його цільового призначення, а також отримання доходів від його використання.

Управитель має право: володіти, користуватися елеватором у встановлених для нього чинним в Україні законодавством та цим договором межах; на відшкодування необхідних витрат, які виникли в процесі управління елеватором, за рахунок прибутків від його використання; самостійно, на власний розсуд, визначати умови оренди з діючим орендарем, в тому числі питання щодо дострокового припинення договору оренди (п. 3.4. Договору управління нерухомим майном).

Згідно абз. 3 п. 1.10. Договору управління нерухомим майном елеватор перебуває в оренді у приватного акціонерного товариства "Новомиргородський елеватор", ідентифікаційний код за ЄДРПОУ 00954685, відповідно до договору оренди нерухомого майна № 0103/2018-1 від 01.03.2018 року. Договір оренди містить умову щодо припинення договору оренди при зверненні стягнення на майно відповідно до умов Іпотечного договору на 10 (десятий) календарний день після направлення банком відповідного повідомлення на адресу орендаря про звернення стягнення на предмет іпотеки.

07.02.2019 Акціонерним товариством "ТаскомБанк" та Товариством з обмеженою відповідальністю "Торговий дім "Творець" підписано акт приймання-передачі комплексу будівель, який знаходиться за адресою Кіровоградська область, Новомиргородський район, місто Новомиргород, вулиця Залізнична, будинок 45.".

Як повідомляє відповідач під час розгляду справи, в приміщеннях, отриманих в управління, знаходилось зерно соняшника.

Викладене дає підстави для висновку, що ТОВ "ТД "Творець" після отримання в управління нерухомого майна (елеватора) оформлено договір зберігання відносно зерна, яке фактично знаходиться на території такого елеватора. Згідно Договору, вказане зберігання оформлено саме з дня отримання майна в управління за актом від 07.02.2019.

Таким чином, прийняття відповідачем за Договором складського зберігання та відвантаження зерна № 16 від 21.07.2020 зобов`язання зі зберігання насіння соняшника є добровільним та усвідомленим. Такий Договір в силу положень ст. 204 Цивільного кодексу України є правомірним. Докази вчинення Договору під впливом помилки, обману тощо відсутні, рішення суду про визнання Договору недійсним не постановлялось. Відповідач вчиняв дії по виконанню вказаного Договору (отримав плату за зберігання, відвантажив зерно), що підтверджено зазначеними вище доказами.

Згідно Договору складського зберігання та відвантаження зерна № 16 від 21.07.2020, зазначено кількість зерна соняшника, яка становить 87 560 кг. Договір із зазначеними умовами є підписаним, у т.ч. ТОВ "ТД "Творець" на кожній сторінці Договору. Відповідач не підтверджує фактичних обставин знаходження на території елеватора на день підписання Договору меншої кількості зерна соняшника, ніж зазначено в Договорі.

Посилання відповідача на розкрадання майна іншими особам не підтверджено жодним належним доказом, вирок суду у відповідному кримінальному провадженні відсутній.

Враховуючи вищевикладене в сукупності, суд дійшов висновку про підтвердження обставин укладення між сторонами Договору складського зберігання та відвантаження зерна № 16 від 21.07.2020 та прийняття відповідачем за таким Договоррм на зберігання зерна соняшника в загальній кількості 87 560 кг зі строком зберігання з 07.02.2019 по день повного відвантаження.

З урахуванням вищевикладеного, відсутність складських документів на вказане зерно, не спростовує фактичного укладення зазначеного Договору зберігання та прийняття зерна соняшника на зберігання.

Одночасно, суд критично оцінює як доказ заяву свідка від 27.11.2020, оскільки згідно правил ч. 2 ст. 87 Господарського процесуального кодексу України на підставі показань свідків не можуть встановлюватися обставини (факти), які відповідно до законодавства або звичаїв ділового обороту відображаються (обліковуються) у відповідних документах.

Як встановлено матеріалами справи, позивачу згідно Акта надання послуг № 55 від 31.07.2020 відвантажено за Договором зберігання та відвантаження № 16 зерно соняшника в кількості 55,14 т.

05.08.2020 позивач звернувся до відповідача із заявою про відвантаження залишку зерна соняшника в кількості 32 420 кг.

Матеріали справи не містять доказів відвантаження такого зерна, як і не містять доказів фактичної відсутності зерна на відповідному елеваторі на час подання позову у даній справі та постановлення рішення суду.

Показники якості зерна соняшника визначені в пункті 2.1. Договору.

На підставі викладеного суд дійшов висновку, що позовні вимоги є доведеними та такими, що підлягають задоволенню повністю.

Судові витрати.

За правилами ст. 129 Господарського процесуального кодексу України судовий збір за подання позову покладається на відповідача.

Щодо інших судових витрат, суд зазначає, що в судовому засіданні 02.04.2021 до початку судових дебатів представником позивача подано заяву шляхом їх оголошення про подання доказів на підтвердження судових витрат після ухвалення рішення суду (ч. 8 ст. 129 Господарського процесуального кодексу України).

Суд враховує, що положеннями частини восьмої статті 129 Господарського процесуального кодексу України не передбачено, що заява про надання доказів на підтвердження розміру понесених судових витрат, зроблена стороною у справі до закінчення судових дебатів, має здійснюватися виключно у письмовій формі.

Вказана правова позиція викладена в постанові Верховного Суду у постанові від 08.10.2019 у справі № 920/810/18.

За правилами ч.ч. 1, 2, 3 ст. 221 Господарського процесуального кодексу України якщо сторона з поважних причин не може до закінчення судових дебатів у справі подати докази, що підтверджують розмір понесених нею судових витрат, суд за заявою такої сторони, поданою до закінчення судових дебатів у справі, може вирішити питання про судові витрати після ухвалення рішення по суті позовних вимог. Для вирішення питання про судові витрати суд призначає судове засідання, яке проводиться не пізніше п`ятнадцяти днів з дня ухвалення рішення по суті позовних вимог. У випадку, визначеному частиною другою цієї статті, суд ухвалює додаткове рішення в порядку, передбаченому статтею 244 цього Кодексу.

У відповідності до п. 5 ч. 6 ст. 238 Господарського процесуального кодексу України у разі необхідності у резолютивній частині також вказується про призначення судового засідання для вирішення питання про судові витрати, дата, час і місце його проведення; строк для подання стороною, за клопотанням якої таке судове засідання проводиться, доказів щодо розміру, понесених нею судових витрат.

Враховуючи викладене, суд призначає судове засідання для вирішення питання про судові витрати сторін на 15.04.2021 о 09:30 год., про що зазначає в резолютивній частині рішення, та встановлює відповідачу строк для подачі суду доказів щодо розміру понесених судових витрат не пізніше 07.04.2021.

Відповідач будь-яких судових витрат не пред`являв.

Керуючись ст. ст. 74, 76, 77, 126, 129, 221, 233, 236-241, 250-252, 326, 327 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд

ВИРІШИВ:

Позовні вимоги задовольнити повністю.

Зобов`язати Товариство з обмеженою відповідальністю "Торговий дім "Творець" (26000, Кіровоградська область, м. Новомиргород, вул. Залізнична, 45, ідентифікаційний код 41345771) повернути Фермерському господарству "Каір Агро" (26232, Кіровоградська область, Маловисківській район, с. Злинка, вул. Жовтнева, 55, ідентифікаційний код 34659304) зерно соняшнику в кількості 32 420 кг з якісними властивостями: вологість 8,0%, смітна домішка - 3,0%.

Наказ видати після набрання рішення законної сили.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Торговий дім "Творець" (26000, Кіровоградська область, м. Новомиргород, вул. Залізнична, 45, ідентифікаційний код 41345771) на користь Фермерського господарства "Каір Агро" (26232, Кіровоградська область, Маловисківській район, с. Злинка, вул. Жовтнева, 55, ідентифікаційний код 34659304) 6 759,57 грн судового збору.

Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

Призначити судове засідання для вирішення питання про судові витрати на надання правової допомоги на 15.04.2021 о 09:30 год.

Встановити позивачу строк для подання доказів щодо розміру, понесених судових витрат, не пізніше 07.04.2021

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення в порядку передбаченому Господарським процесуальним кодексом України. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Примірники рішення направити Фермерському господарству "Каір Агро" електронною поштою: zaharf87@gmail.com та Товариству з обмеженою відповідальністю "Торговий дім "Творець" електронною поштою: legistvl@gmail.com.

Повне рішення складено 12.04.2021.

Суддя В.В.Тимошевська