Рішення № 96172002, 12.04.2021, Господарський суд Київської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"12" квітня 2021 р.

м. Київ

Справа № 911/3630/20

Господарський суд Київської області у складі судді Черногуза А.Ф. розглянув в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи за наявними у справі матеріалами

позов Комунального підприємства "Міський магазин" Виконавчого органу Київради (Київської міської державної адміністрації) (01004, місто Київ, вул. Басейна, буд. 1/2А, код ЄДРПОУ 36927573)

до Фізичної особи-підприємця Щербак Олени Валентинівни ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 )

про стягнення боргу, пені, втрат від інфляції та 3% річних за договором № 5/ГЛ-П-10124 щодо розміщення засобу пересувної дрібнороздрібної торговельної мережі від 15.02.2019

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

До Господарського суду Київської області надійшла позовна заява б/н від 16.12.2020 Комунального підприємства "Міський магазин" Виконавчого органу Київради (Київської міської державної адміністрації) до Фізичної особи-підприємця Щербак Олени Валентинівни про стягнення заборгованості за договором № 5/ГЛ-П-10124 щодо розміщення засобу пересувної дрібнороздірної торговельної мережі від 15.02.2019.

Позивач обґрунтовує позовні вимоги неналежним виконанням відповідачем своїх зобов`язань за Договором щодо розміщення засобу пересувної дрібнороздірної торговельної мережі № 5/ГЛ-П-10124 від 15.02.2019, а саме в частині несвоєчасної та не повної сплати за облаштування та утримання місця розміщення засобу пересувної роздрібної торгівлі, у зв`язку з чим, у останнього утворилась заборгованість у розмірі 43280,16 грн. Поряд з тим, позивачем у зв`язку з неналежним виконанням умов Договору нараховано відповідачу пеню, втрати від інфляції та 3% річних.

Ухвалою Господарського суду Київської області від 24.12.2020 вказану позовну заяву залишено без руху.

Позивачем, на виконання ухвали Господарського суду Київської області про залишення позовної заяви без руху подано заяву про усунення недоліків позовної заяви. Суд, перевіривши подані документи, встановив, що позивачем усунуто недоліки позовної заяви.

Згідно з ч.ч. 5, 7 ст. 12 Господарського процесуального кодексу України для цілей цього кодексу малозначними справами є, зокрема, справи у яких ціна позову не перевищує ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, при цьому, для цілей цього Кодексу розмір прожиткового мінімуму для працездатних осіб вираховується станом на 1 січня календарного року, в якому подається відповідна заява або скарга, вчиняється процесуальна дія чи ухвалюється судове рішення.

Оскільки, ціна поданого позову не перевищує 100 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб на 01.01.2021, відповідна справа є малозначною та підлягає розгляду у порядку спрощеного позовного провадження.

Так, ухвалою від 28.01.2021 відкрито провадження у справі, визначено здійснювати розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) представників сторін, встановлено строки для подання: відповідачу - відзиву на позов протягом п`ятнадцяти днів з дня вручення даної ухвали; позивачу - відповіді на відзив до 21.02.2021; відповідачу - заперечень до 28.02.2021.

08.02.2021 до суду від відповідача надійшов відзив в якому останній, зокрема зазначає, що позивачем не виконані свої зобов`язання по Договору, а саме ним не облаштовано місць розміщення засобу пересувної дрібнороздрібної мережі, через що відповідач був позбавлений можливості провадити підприємницьку діяльність за адресою: проспект Голосіївський, 98/2, Печерський р-н, м. Київ. Крім того, відповідач зазначає, що надані позивачем суду акти надання послуг складені останнім одноособово та відсутні докази пред`явлення цих актів відповідачу, а також, на актах в порушення п. 4.2 Договору відсутня відмітка про відмову однієї сторони в їх підписанні. Отже, відповідач стверджує, що саме по собі складання актів виконаних робіт не свідчить про фактичне надання послуг позивачем, а тому складені одноособово позивачем акти наданих послуг не створюють для відповідача жодних зобов`язань по їх оплаті, у зв`язку з цим відповідач просить суд відмовити в задоволенні позову у повному обсязі.

26.02.2021 до суду від відповідача надійшла відповідь на відзив в якій позивач, заперечуючи проти відзиву відповідача, зокрема, зазначив, що пунктом 4.3 Договору сторони погодили, що якщо відповідач не з`явився у строки та за адресою, передбачені п. 4.2. цього Договору, для підписання чи відмови від підписання акту, сторони трактують це як прийняття відповідачем своєчасно, якісно та в повному обсязі наданих послуг та згоду відповідача зі своїми фінансовими зобов`язаннями по розрахункам за надані послуги, а отже, у зв`язку з неявкою відповідача для підписання актів надання послуг, послуги вважаються наданими без заперечень, тобто погоджені відповідачем.

Статтею 13 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій. Реалізація норми ст. 81 Господарського процесуального кодексу України щодо витребування господарським судом документів і матеріалів, необхідних для вирішення спору, безпосередньо залежить від суб`єктивної реалізації сторонами їх диспозитивного права витребовувати через суд докази.

Загальними вимогами процесуального права визначено обов`язковість встановлення судом під час вирішення спору обставин, що мають значення для справи, надання їм юридичної оцінки, а також оцінки всіх доказів, з яких суд виходив при вирішенні позову. Без виконання цих процесуальних дій ухвалити законне та обґрунтоване рішення у справі неможливо.

Згідно з положеннями ст. 236 ГПК України законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права; обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

Від повноти встановлення відповідних обставин справи та правильної оцінки доказів залежить обґрунтованість висновків суду при ухваленні судом рішення по суті спору. При цьому, суд в кожному випадку повинен навести мотиви через які він приймає одні докази та відхиляє інші.

Враховуючи вищенаведене, а також те, що положеннями п. 3 ч. 2 ст. 129 Конституції України однією з засад судочинства визначено змагальність сторін та свободу в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості, господарський суд вважає, що судом, в межах наданих повноважень, створені належні умови для надання сторонами доказів та вважає за можливе розглядати справу за наявними у справі документами.

Розглянувши матеріали справи, дослідивши докази та оцінивши їх в сукупності, суд

ВСТАНОВИВ:

Між Комунальним підприємством "Міський магазин" Виконавчого органу Київради (Київської міської державної адміністрації) (позивач, сторона-1) та Фізичною особою-підприємцем Щербак Оленою Валентинівною (відповідач, сторона-2) на підставі розпорядження виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) від 02.04.2015 №300 «Про затвердження Порядку розміщення засобів пересувної дрібно роздрібної торгівельної мережі та об`єктів сезонної дрібно роздрібної мережі в м. Києві», зареєстрованим в Головному територіальному управлінні юстиції у місті Києві від 09.04.2015 за № 52/1163, розпорядженням виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) від 01.07.2016 №489 «Про внесення змін до Порядку розміщення засобів пересувної дрібно роздрібної торгівельної мережі та об`єктів сезонної дрібно роздрібної торгівельної мережі в місті Києві», зареєстрованим в Головному територіальному управлінні юстиції у місті Києві від 20.07.2016 за № 79/1395, укладено Договір №5/ГЛ-П-10124 від 15.02.2019 щодо розміщення засобу пересувної дрібно роздрібної торгівельної мережі (далі - Договір).

Відповідно до п. 1.1. Договору сторона-2 на підставі протоколу про результати торгів товарної біржі від 29.01.2019 №34 отримує можливість провадити підприємницьку діяльність в засобі пересувної дрібно роздрібної торгівельної мережі, який розміщується у визначеному згідно з пунктами 1.2 та 1.3 цього Договору місці (далі - Місце), відповідає вимогам, що зазначені в п. 1.5. цього Договору, та отримує послуги з облаштування і утримання Місця, а сторона-1 надає послуги з облаштування та утримання Місця на умовах, визначених цим Договором.

Місце визначено відповідно до схеми розміщення засобів пересувної дрібно роздрібної торгівельної мережі на території міста Києва, затвердженої розпорядженням виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації від 23.07.2015 №731. Місце знаходиться за адресою: проспект Голосіївський, 98/2, Голосіївський район, м. Київ. Номер місця розміщення засобу пересувної дрібнороздрібної торгівельної мережі в схемі розміщення засобів розміщення пересувної дрібнороздрібної торгівельної мережі на території міста Києва, затверджений розпорядженням виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) від 23.07.2015 №731, а саме: ГЛ-П-10124 (п. 1.2. - 1.4. Договору).

Відповідно до п. 2.1. Договору Загальна плата за облаштування та утримання Місця визначена за результатами торгів, затверджених протоколом про результати торгів товарної біржі від 29.01.2019 №34, складає суму у розмірі: 153000,00 грн, в тому числі ПДВ 25500,00 грн за дванадцять місяців.

Плата за облаштування та утримання Місця, зазначена в пункті 2.2. цього Договору, сплачується стороно2 на рахунок сторони-1 двома окремими платежами за кожний розрахунковий період (шість місяців) наступним чином: перший платіж сплачується в строк до п`яти робочих днів з дня укладення Договору у вигляді платежу в розмірі не менше ніж плата за облаштування та утримання Місця відповідно до п. 2.2. цього Договору; другий платіж сплачується попередньою оплатою до 15 числа місяця, що передує наступному розрахунковому періоду у вигляді платежу в розмірі не менше ніж плата за облаштування та утримання Місця відповідно до п. 2.2. цього Договору.

Згідно п. 2.6 Договору гарантійний внесок, який був внесений стороною-2 для участі в торгах, першочергово зараховується як частина або вся сума платежу, зазначеного в підпункті 2.5.1. пункту 2.5. цього Договору, а залишок, якщо лишився, зараховується як частина плати за цим Договором в наступний черговий платіж. Якщо сума гарантійного внеску є меншою платежу, сторона-2 зобов`язана сплатити обсяг коштів, яких не вистачає, в строк, зазначений в підпункті 2.5.1. пункту 2.5. цього Договору. Гарантійний внесок, який був внесений стороною-2 для участі в торгах складає суму в розмірі 22500,00 грн.

Пунктом 4.1. Договору сторони погодили, що цей Договір набирає чинності з моменту підписання сторонами та діє до 14.02.2020, а в частині сплати стороною-2 плати за облаштування та утримання Місця - до повного виконання своїх зобов`язань.

Сторони у строк до 5 (п`яти) робочих днів після закінчення кожного місяця протягом строку дії цього Договору зобов`язані за адресою: вул. Велика Васильківська, 6, м. Київ, 01004 підписувати акт наданих послуг (далі - Акт) або у випадку відмови однієї із сторін від підписання Акту про це вказується в Акті і він підписується іншою стороною. У випадку, якщо Сторона-2 не з`явилась у строки та за адресою передбачені пунктом 4.2. цього Договору, для підписання чи відмови від підписання Акту, Сторони трактують це як прийняття стороною-2 своєчасно, якісно та в повному обсязі наданих послуг та згоду сторони-2 зі своїми фінансовими зобов`язаннями по рахункам за надані послуги. Закінчення строку дії цього Договору не звільняє сторони від відповідальності за його порушення, яке мало місце під час дії цього Договору (п. 4.2. - 4.4. Договору).

Положеннями пункту 5.1. Договору сторони погодили, що за несвоєчасну сплату платежів за облаштування та утримання Місця сторона-2 сплачує на користь сторони-1 пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла на момент прострочення, від розміру несплачених платежів за облаштування та утримання Місця за кожен день прострочення.

Згідно п.п. 9.3.5 п. 9.3. Договір припиняється у разі невиконання або систематичного неналежного виконання сторонами умов цього Договору, в тому числі не виконання стороною-2 пунктів 2.5., 2.6, підпунктів 3.4.1, 3.4.2., 3.4.6. пункту 3.4. цього Договору, а також Додатку 1 до цього Договору.

Також сторонами укладено три додатки до основного Договору, а саме: Додаток №1 - Вимоги чинного законодавства України, яких необхідно дотримуватись під час здійснення роздрібної торгівлі через засіб пересувної дрібно роздрібної торгівельної мережі; Додаток №2 - Вимоги до зовнішнього вигляду архітектурного типу (архітипу, типової конструкції) засобу пересувної дрібнороздрібної торгівельної мережі; Додаток №3 - Схематичний план розташування засобу пересувної дрібнороздрібної торгівельної мережі №ГЛ-П-10124.

Відтак, укладений між сторонами Договір за своєю правовою природою є договором надання послуг, тож відносини, що з нього виникають, регулюються відповідними положеннями Цивільного кодексу та Господарського кодексу України.

Відповідно до ч. 2 ст. 11 Цивільного кодексу України підставами виникнення цивільних прав і обов`язків є, зокрема, договори та інші правочини. Однією з підстав виникнення господарського зобов`язання згідно ст. 174 Господарського кодексу України, є господарський договір.

Відповідно до ст. 509 Цивільного кодексу України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Відповідно до ст.ст. 525, 526 Цивільного кодексу України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог Цивільного кодексу України, одностороння відмова від виконання зобов`язання не допускається.

Відповідно до ст. 193 Господарського кодексу України суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом

Відповідно до ст. 629 Цивільного кодексу України договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Згідно з ст. 901 Цивільного кодексу України за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов`язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов`язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором. Положення цієї глави можуть застосовуватися до всіх договорів про надання послуг, якщо це не суперечить суті зобов`язання.

Відповідно до ст. 902 Цивільного кодексу України виконавець повинен надати послугу особисто. У випадках, встановлених договором, виконавець має право покласти виконання договору про надання послуг на іншу особу, залишаючись відповідальним в повному обсязі перед замовником за порушення договору.

У відповідності до ст. 903 Цивільного кодексу України якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов`язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором. У разі неможливості виконати договір про надання послуг, що виникла не з вини виконавця, замовник зобов`язаний виплатити виконавцеві розумну плату. Якщо неможливість виконати договір виникла з вини замовника, він зобов`язаний виплатити виконавцеві плату в повному обсязі, якщо інше не встановлено договором або законом.

З матеріалів справи вбачається та встановлено судом, що господарські операції між позивачем та відповідачем оформлені належним чином у вигляді Актів надання послуг.

Відтак в матеріалах справи наявні Акти надання послуг на загальну суму 119780,16 грн, а саме: Акт надання послуг №226 від 28.02.2019 на суму 12750,00 грн; №610 від 31.03.2019 на суму 12750,00 грн; №896 від 30.04.2019 на суму 12750,00 грн; №1445 від 30.05.2019 на суму 12750,00 грн; №1824 від 30.06.2019 на суму 12750,00 грн; №2263 від 30.07.2019 на суму 12750,00 грн; №2732 від 30.08.2019 на суму 12750,00 грн; №3159 від 30.09.2019 на суму 12750,00 грн; №3593 від 30.10.2019 на суму 12750,00 грн; №3858 від 27.11.2019 на суму 5030,16 грн.

Водночас, вбачається, що вказані Акти надання послуг підписані лише представником позивача, тоді як на них відсутній підпис відповідача, а також відсутні помітки про відмову відповідача про підписання вказаного Актів.

До того ж відповідач зазначає, позивачем в порушення п. 4.2. Договору в Актах не зазначено про відмову однієї сторони (відповідача) в їх підписанні у зв`язку з чий у останнього не виникає обов`язку з сплати вказаних Актів надання послуг позивачем.

З огляду на це суд зазначає, що як вже зазначалось судом вище, пунктом 4.3. Договору сторони погодили, що у випадку, якщо Сторона-2 не з`явилась у строки та за адресою передбачені пунктом 4.2. цього Договору, для підписання чи відмови від підписання Акту, Сторони трактують це як прийняття стороною-2 своєчасно, якісно та в повному обсязі наданих послуг та згоду сторони-2 зі своїми фінансовими зобов`язаннями по рахункам за надані послуги.

Тобто сторонами визначено чіткий алгоритм дій, у зв`язку з виконанням яких, відповідач вправі заявити свою відмову від підписання Актів надання послуг, які полягають у прибутті останнього за визначеною сторонами адресою, чого, як вбачається з матеріалів справи відповідачем зроблено не було.

Отже, у зв`язку з ненаданням відповідачем доказів, які б підтверджували вмотивовану відмову останнього від підписання Актів надання послуг, з безпосередньою явкою останнього за адресою: вул. Велика Васильківська, 6, м. Київ, 01004, за період з лютого по листопад 2019, в суду на підставі п. 4.3. Договору достатні підстави стверджувати, що вищевказані Акти надання послуг схвалені відповідачем та підлягають сплаті останнім.

Також суд не бере до уваги твердження відповідача про те, що позивачем не виконані свої зобов`язання по Договору, а саме щодо не облаштування останнім місця розміщення засобу пересувної дрібнороздрібної мережі через що відповідач був позбавлений можливості провадити підприємницьку діяльність, з тих відстав, що відповідачем не надано суду жодного доказу, який підтверджував нездійснення відповідачем господарської діяльності за адресою: просп. Голосіївький 98/2, а також доказів у вигляді скарг, заперечень, претензій щодо виконання позивачем свої зобов`язань за Договором, що призвело до незадовільних економічних наслідків для відповідача.

Відтак, самі лише посилання відповідача на те, що позивачем не виконувався Договір не можуть бути доказами на підтвердження зазначеного та бути підставою для наявності у відповідача права не оплачувати послуги за Актами надання послуг.

Разом з тим, суд наголошує на тому, що позивачем додано до справи Акт огляду місця від 15.02.2019 до Договору №5/ГЛ-П-10124 від 15.02.2019, з якого вбачається, що сторони оглянули місце за адресою: проспект Голосіївський, 98/2, Голосіївський район, м. Київ, у якому сторона-2 отримала можливість провадити підприємницьку діяльність в засобі пересувної дрібнороздрібної торгівельної мережі, та підтвердили, що на дату підписання Акту в Місці відсутні самовільно розміщені засоби пересувної дрібнороздрібної торгівельної мережі, сторона-1 забезпечила стороні-2 можливість розміщення в Місці засобу пересувної дрібнороздрібної торгівельної мережі, а також те, що сторони не мають жодних претензій одна до одної.

З наведеного суд має достатні підстави констатувати, що відповідачу були надані всі належні умови для провадження господарської діяльності за адресою: проспект Голосіївський, 98/2, Голосіївський район, м. Київ, а отже немає підстав стверджувати про порушення позивачем свої зустрічних зобов`язань перед відповідачем.

При цьому, суд також зазначає, що в матеріалах справи наявне платіжне доручення №13 від 18.01.2019 на суму 22500,00 грн (призначення платежу: сума гарантійного внеску за участь в проведенні торгів на право використання торгового місця за лот ГЛ-П-10124) та платіжне доручення №41 від 13.02.2019 на суму 54000,00 грн (призначення платежу: сплата по Договору №5ГЛ-П-10124) з яких судом встановлено, що відповідачем на виконання умов Договору було сплачено позивачу 76500,00 грн.

Водночас, позивачем згідно Актів надано відповідачу послуг на суму 119780,16 грн, а отже, несплаченою лишилась сума у розмірі 43280,16 грн (119780,16 - 76500,00). При цьому відповідачем не надано суду доказів сплати боргу у розмірі 43280,16 грн.

Відтак, суд вважає вимоги позивача про стягнення з відповідача боргу у розмірі 43280,16 грн, що виник внаслідок порушення останнім зобов`язань за Договором обґрунтованими, документально підтвердженими, відповідачем не спростованими та такими, що підлягають задоволенню.

При цьому, слід зазначити що розірвання Договору 27.11.2019 жодним чином не впливає на обов`язок відповідача сплатити позивачу борг у розмірі 43280,16 грн за надані послуги.

Щодо нарахування пені.

Приписами статті 530 Цивільного кодексу України передбачено, що, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Згідно з ст.ст. 251, 252 Цивільного кодексу України, строком є певний період у часі, зі спливом якого пов`язана дія чи подія, яка має юридичне значення. Строк визначається роками, місяцями, тижнями, днями або годинами.

Терміном є певний момент у часі, з настанням якого пов`язана дія чи подія, яка має юридичне значення. Термін визначається календарною датою або вказівкою на подію, яка має неминуче настати.

Відповідно до ст. 612 Цивільного кодексу України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Приписами ст. 230 Господарського кодексу України встановлено, що штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов`язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов`язання.

Відповідно до ч. 3 ст. 549 Цивільного кодексу України пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання.

Поряд з тим пунктом 5.1. Договору сторони погодили, що за несвоєчасну сплату платежів за облаштування та утримання Місця сторона-2 сплачує на користь сторони-1 пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла на момент прострочення, від розміру несплачених платежів за облаштування та утримання Місця за кожен день прострочення.

Так, з матеріалів справи вбачається та встановлено судом вище, що відповідач порушив умови Договору, у зв`язку з цим, відповідачем підставно нараховано відповідачу пеню.

Водночас, суд не погоджується з розрахунками позивача щодо нарахування пені, виходячи з наступного.

У пунктах 2.5.1 та 2.5.2 Договору сторони домовились, що плата за облаштування та утримання Місця сплачується відповідачем двома окремими платежами за кожний розрахунковий період (шість місяців), при цьому другий платіж сплачується попередньою оплатою до 15 числа місяця, що передує наступному розрахунковому періоду у вигляді платежу в розмірі не менше ніж плата за облаштування та утримання Місця відповідно до п. 2.2. цього Договору (76500,00), тобто з наведеного слідує, що відповідач повинен був повністю розрахуватись з позивачем до 15 числа місяця, що передує наступному розрахунковому періоду. Водночас, наступний розрахунковий період починається через 6 місяців з дня підписання Договору, тобто відповідачу необхідно було сплатити 76500,00 грн до 15.08.2019.

Отже, з наведеного можна встановити, що у зв`язку з неоплатою відповідачем другого платежу до 15.08.2019, у позивача виникло право на нарахування пені з 16.08.2019 та в порядку ч. 6 ст. 232 Господарського кодексу України закінчилось 16.02.2020, тоді як позивачем нараховано відповідачу пеню з 28.11.2019 по 27.05.2020.

Відтак, суд зазначає, що в межах розрахунку позивача пеня може бути стягнута з відповідача лише за період з 28.11.2019 по 16.02.2020, за решту періоду (з 17.02.2020 по 27.05.2020) пеня не може бути задоволена судом, позаяк у позивача з огляду на положення ч. 6 ст. 232 ГК України з 17.02.2020 припинилось право на нарахування пені.

Судом пораховано розмір пені за період з 28.11.2019 по 16.02.2020 на суму 43280,16 грн та встановлено, що пеня підлягає до стягнення з відповідача у розмірі 2562,40 грн.

Щодо нарахування втрат від інфляції та 3% річних.

Відповідно до частини другої статті 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням установленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлено договором або законом.

Так, позивачем нараховано відповідачу втрати від інфляції - 1088,50 грн за період з грудня 2019 року по жовтень 2020 року та 1341,31 грн - 3% річних за період прострочення відповідачем оплати з 28.11.2019 по 09.12.2020.

Суд зазначає, що вказані періоди входять до періоду з якого позивач мав право нараховувати вказані штрафні санкції, позаяк право на нарахування останніх в нього виникло з 16.08.2019.

Відтак судом перевірено розрахунок позивача щодо нарахування 3% річних (з 28.11.2019 по 09.12.2020 на суму 43280,16 грн) та встановлено, що розрахунок є арифметично вірним, у зв`язку з цим, сума 3% річних у розмірі 1341,31 грн підлягає до підставного стягнення з відповідача.

Поряд з тим, судом перевірено розрахунок позивача щодо нарахування втрат від інфляції та встановлено, що він також є арифметично вірним, а отже сума інфляційних втрат у розмірі 1088,50 грн підлягає до стягнення з відповідача.

Отже, на підставі викладеного суд доходить висновків про часткове задоволення позовних вимог, а саме про стягнення з відповідача 43280,16 грн боргу, 2562,40 грн пені, 1341,31 грн 3% річних та 1088,50 грн втрат від інфляції.

Відповідно до ст. 74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Суд не може збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи.

Відтак, сторони, звертаючись до суду повинні враховувати те, що визначення та наповнення доказової бази переданого на розгляд суду спору покладаються саме на сторони, а не на суд. Суд вирішує спір на підставі поданих та витребуваних в порядку ст. 81 ГПК України сторонами доказів.

Відтак, витрати по сплати судового збору, відповідно до ст. 129 Господарського процесуального кодексу України, покладаються судом на відповідача, позаяк судовий збір є мінімальним для вирішення даної категорії малозначних справ та пропорційному поділу у зв`язку з частковим задоволенням позовних вимог не підлягає.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 129, 233, 237, 238, 240 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити частково.

Стягнути з Фізичної особи-підприємця Щербак Олени Валентинівни ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) на користь Комунального підприємства "Міський магазин" Виконавчого органу Київради (Київської міської державної адміністрації) (01004, місто Київ, вул. Басейна, буд. 1/2А, код ЄДРПОУ 36927573) 43280,16 грн боргу, 2562,40 грн пені, 1341,31 грн 3% річних та 1088,50 грн втрат від інфляції, а також 2102,00 грн судового збору.

В решті позову відмовити.

Рішення господарського суду набирає законної сили в порядку ст. 241 Господарського процесуального кодексу України.

Рішення господарського суду підлягає оскарженню в порядку та строки, визначені статтями 254-256 Господарського процесуального кодексу України.

Повний текст рішення складено та підписано 12.04.2021.

Cуддя А.Ф. Черногуз