Рішення № 96171918, 01.04.2021, Господарський суд Київської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

вул. Симона Петлюри, 16/108, м. Київ, 01032, тел. (044) 235-95-51, е-mail: inbox@ko.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"01" квітня 2021 р. м. Київ Справа № 911/65/21

Господарський суд Київської області у складі судді Бабкіної В.М., розглянувши у відкритому судовому засіданні справу

за позовом Акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" (01601, м. Київ, вул. Б. Хмельницького, 6)

до Комунального підприємства "Васильківтепломережа" (08600, Київська обл., м. Васильків, вул. Декабристів, буд. 60-А)

про стягнення 14101528,23 грн. заборгованості за договором № 2574/18-БО-17 від 05.10.2018 р., у тому числі - 12053741,22 грн. основного боргу, 988006,01 грн. пені, 575887,94 грн. 3% річних, 480572,62 грн. інфляційних втрат, 3320,44 грн. збитків,

секретар судового засідання: Павлюк В.Г.

Представники сторін:

від позивача: Верхацький І.В. (довіреність № 14-335 від 22.12.2020 р., свідоцтво адвоката КС № 6888/10 від 05.09.2018 р.);

від відповідача: Крикунов О.В. (ордер КС № 707780 від 25.01.2021 р.).

Обставини справи:

Акціонерне товариство "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" (далі - НАК "Нафтогаз України", позивач) звернулось до господарського суду Київської області з позовом до Комунального підприємства "Васильківтепломережа" (далі - КП "Васильківтепломережа", відповідач) про стягнення 14101528,23 грн. заборгованості за договором № 2574/18-БО-17 від 05.10.2018 р., у тому числі - 12053741,22 грн. основного боргу, 988006,01 грн. пені, 575887,94 грн. 3% річних, 480572,62 грн. інфляційних втрат, 3320,44 грн. збитків.

В обґрунтування своїх вимог позивач посилається на неналежне виконання КП "Васильківтепломережа" зобов`язань за договором постачання природного газу № 2574/18-БО-17 від 05.10.2018 р. в частині своєчасного проведення розрахунків за переданий у власність відповідача природний газ, у зв`язку з чим позивач просив суд стягнути з відповідача 12053741,22 грн. основного боргу, 988006,01 грн. пені, 575887,94 грн. 3% річних, 480572,62 грн. інфляційних втрат, 3320,44 грн. збитків, а також витрати зі сплати судового збору.

Ухвалою господарського суду Київської області від 18.01.2021 р. було прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у даній справі, розгляд справи постановлено здійснювати за правилами загального позовного провадження, підготовче засідання призначено на 01.02.2021 р.

Підготовче засідання відкладалось.

29.01.2021 р. до господарського суду Київської області від відповідача надійшов відзив на позовну заяву № 74 від 27.01.2021 р. (вх. № 2172/21 від 29.01.2021 р.), за змістом якого відповідач просить суд відмовити у стягненні збитків у повному обсязі та зменшити розмір заявленої позивачем пені на 90%. Окрім того, відповідач зазначає, що різниця між замовленим обсягом природного газу та фактичним обсягом використаного природного газу за договорами не перевищувала 5%, відтак, на переконання відповідача, позивач не поніс додаткових витрат на постачання природного газу.

05.02.2021 р. до господарського суду Київської області засобами електронного зв`язку від представника позивача надійшла відповідь на відзив № 39/5-1064-21 від 05.02.2021 р. (вх. № 2772/21 від 05.02.2021 р.), в якій АТ "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" зазначає, що згідно умов договору саме на відповідача покладався обов`язок належної та вчасної оплати за поставлений газ. Окрім того, позивач, посилаючись на постанову Верховного Суду від 05.07.2019 р. у справі № 905/600/18, вважає, що розрахунок інфляційних втрат та 3 % річних був здійснений АТ "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" вірно. Окрім того, позивач не вбачає виключних та достатніх підстав для зменшення розміру пені на 90%.

12.03.2021 р. до господарського суду Київської області від відповідача надійшло клопотання № 217 від 12.03.2021 р. (вх. № 5929/21 від 12.03.2021 р.) про долучення до матеріалів справи наступних документів: заперечення на відповідь на відзив № 215 від 11.03.2021 р., за змістом яких КП "Васильківтепломережа" проти нарахованих позивачем збитків заперечує, зазначаючи, що таке нарахування суперечить чинному законодавству, оскільки різниця між замовленим обсягом природного газу та фактичним обсягом використаного за договорами природного газу не перевищувала 5%. Відтак, відповідач просить відмовити у стягненні збитків, а також зменшити розмір пені, 3% річних та інфляційних втрат на 90%; додаткові письмові пояснення б/н, б/д, в яких відповідач зазначає, що несвоєчасне погашення заборгованості перед позивачем сталося не з вини КП "Васильківтепломережа", оскільки єдиним джерелом для оплати за спожитий природний газ є кошти, отримані в якості оплати від населення, бюджетних установ, госпрозрахункових підприємств за встановленими цінами, а заборгованість споживачів та невідповідність фактичної вартості теплової енергії тарифам, що затверджені органами державної влади, є об`єктивними обставинами, які викликають неможливість сплати неустойки. Окрім того, відповідач просить залучити в якості свідка представника незалежного аудитора Аудиторської фірми "Консульт-Харків" Смехньову Л.Б. При цьому, відповідач просить долучити до матеріалів справи копію висновку - звіт незалежного аудитора Аудиторської фірми "Консульт-Харків" від 22.02.2012 р.; копію акту № 11-30/586 від 23.08.2019 р. Північного офісу Держаудитслужби; копію рішення № 04-34п/ч-VII від 19.12.2017 р.; копію Програми фінансової допомоги на 2017-2020 роки.

15.03.2021 р. до господарського суду Київської області від представника відповідача надійшла заява б/н від 15.03.2021 р. (вх. № 5950/21 від 15.03.2021 р.) про залучення до участі у справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача, Васильківської міської ради. При цьому, представник КП "Васильківтепломережа" зазначає, що оскільки Васильківська міська рада є засновником відповідача, його власником та власником всього майна, яке перебуває на балансі у відповідача, то вирішення спору у даній справі може вплинути на її права та обов`язки.

У судовому засіданні 15.03.2021 р. представник позивача проти клопотання про долучення доказів та заяви про залучення третьої особи заперечував; представник відповідача не підтримував подане відповідачем клопотання в частині залучення в якості свідка представника незалежного аудитора Аудиторської фірми "Консульт-Харків" Смехньової Л.Б. та підтримував клопотання про залучення третьої особи, а також решту клопотання про долучення до справи поданих документів.

У судовому засіданні 15.03.2021 р., дослідивши подані документи, заслухавши позиції представників сторін, суд без виходу до нарадчої кімнати постановив протокольну ухвалу про залишення заяви відповідача про залучення третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача, без задоволення з огляду на те, що заявником не доведено належними і допустимими доказами тієї обставини, яким саме чином рішення суду у даній справі впливатиме на обсяг прав та обов`язків засновника відповідача, який є самостійною юридичною особою. Поряд з цим, суд вважав за можливе долучити до матеріалів справи додані відповідачем до додаткових письмових пояснень документи.

Також у судовому засіданні 15.03.2021 р. представники позивача та відповідача заявили суду про подання всіх наявних у сторін доказів, що мають значення для вирішення спору.

Ухвалою господарського суду Київської області від 15.03.2021 р. було закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду по суті на 01.04.2021 р.

У судовому засіданні 01.04.2021 р. представник позивача позовні вимоги підтримував у повному обсязі та заперечував щодо клопотання відповідача про зменшення розміру нарахованих санкцій; представник відповідача проти позову заперечував з підстав, викладених у відзиві, просив суд зменшити розмір пені, 3% річних та інфляційних втрат на 90%, а у стягненні збитків - відмовити.

У судовому засіданні 01.04.2021 р. було проголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши докази та оцінивши їх в сукупності, суд

встановив:

05.10.2018 р. між Публічним акціонерним товариством «Національна акціонерна компанія «Нафтогаз України» (на даний час - Акціонерне товариство «Національна акціонерна компанія «Нафтогаз України») (постачальник) та Комунальним підприємством "Васильківтепломережа" (споживач) було укладено договір № 2574/18-БО-17 постачання природного газу, відповідно до п. 1.1 якого постачальник зобов`язується поставити споживачеві у 2018 році природний газ, а споживач зобов`язується оплатити його на умовах цього договору.

Природний газ, що постачається за цим договором, використовується споживачем виключно для виробництва теплової енергії, яка споживається бюджетними установами/організаціями (п. 1.2 договору).

Пунктом 2.1 договору передбачено, що постачальник передає споживачу з 01 жовтня 2018 по 17 жовтня 2018 року (включно) природний газ обсягом до 150 тис. куб. метрів.

Згідно з п. 3.7 договору приймання-передача природного газу, переданого постачальником споживачеві у відповідному місяці постачання, оформлюється актом приймання-передачі. Обсяг використання природного газу споживачем у відповідному місяці постачання встановлюється шляхом складання добових обсягів, визначених на підставі показів комерційного вузла/вузлів обліку природного газу.

У відповідності з п. 5.2 договору ціна за 1000 куб.м газу на дату укладення становить 9488,64 грн.

Умовами п. 6.1 договору передбачено, що оплата за природний газ здійснюється споживачем виключно коштами 100-відсоткової поточної оплати протягом місяця поставки природного газу. Остаточний розрахунок за переданий газ здійснюється до 25 числа (включно) місяця, наступного за місяцем поставки газу.

Відповідно до п. 8.2 договору у разі прострочення споживачем оплати згідно пункту 6.1 цього договору він зобов`язується сплатити постачальнику пеню в розмірі 15,3% річних, але не більше подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня, розраховану від суми простроченого платежу за кожний день прострочення платежу.

Відповідно до п. 10.3 договору строк, у межах якого сторони можуть звернутися до суду з вимогою про захист своїх прав за цим договором (строк позовної давності), у тому числі - щодо стягнення основної заборгованості, пені, штрафів, інфляційних нарахувань, відсотків річних, становить п`ять років.

Договір набирає чинності з дати підписання уповноваженими представниками сторін та скріплення підпису постачальника печаткою, і діє в частині реалізації природного газу з 01 жовтня 2018 року до 17 жовтня 2018 року, а в частині проведення розрахунків - до їх повного здійснення (п. 12.1 договору).

24.10.2018 р. між ПАТ «НАК «Нафтогаз України» та КП "Васильківтепломережа" було укладено додаткову угоду № 1 до договору постачання природного газу № 2574/18-БО-17 від 05.10.2018 р.

Відповідно до п. 1 додаткової угоди № 1 п. 2.1 договору було викладено в наступній редакції: «п. 2.1 постачальник передає споживачу з 01 жовтня 2018 по 26 жовтня 2018 року (включно) природний газ обсягом до 83 тис.куб. метрів».

30.10.2018 р. між ПАТ «НАК «Нафтогаз України» та КП "Васильківтепломережа" було укладено додаткову угоду № 2 до договору постачання природного газу № 2574/18-БО-17 від 05.10.2018 р.

Відповідно до п. 1 додаткової угоди № 2 п. 2.1 договору було викладено в наступній редакції: «п. 2.1 постачальник передає споживачу з 01 жовтня 2018 по 31 жовтня 2018 року (включно) природний газ обсягом до 250 тис.куб. метрів».

Згідно з п. 4 додаткової угоди № 2 п. 12.1 договору було викладено в наступній редакції: «п. 12.1 договір набирає чинності з дати підписання уповноваженими представниками сторін та скріплення підпису постачальника печаткою, і діє в частині реалізації природного газу з 01 жовтня 2018 року до 31 жовтня 2018 року, а в частині проведення розрахунків - до їх повного здійснення».

31.10.2018 р. між ПАТ «НАК «Нафтогаз України» та КП "Васильківтепломережа" було укладено додаткову угоду № 3 до договору постачання природного газу № 2574/18-БО-17 від 05.10.2018 р.

Згідно з п. 3 додаткової угоди № 3 п. 2.1 договору було викладено в наступній редакції: «п. 2.1 постачальник передає споживачу з 01 листопада 2018 року по 30 листопада 2018 року (включно) природний газ обсягом до 370 тис.куб. метрів».

У відповідності з п. 5 додаткової угоди № 3 п. 5.2 договору було викладено в наступній редакції: «п. 5.2 ціна за 1000 куб. м газу з 01.11.2018 р. становить 7482,61 грн.».

Згідно з п. 7 додаткової угоди № 3 п. 12.1 договору було викладено в наступній редакції: «п. 12.1 договір набирає чинності з дати підписання уповноваженими представниками сторін та скріплення підпису постачальника печаткою, і діє в частині реалізації природного газу з 01 жовтня 2018 року до 30 листопада 2018 року, а в частині проведення розрахунків - до їх повного здійснення».

26.11.2018 р. між ПАТ «НАК «Нафтогаз України» та КП "Васильківтепломережа" було укладено додаткову угоду № 4 до договору постачання природного газу № 2574/18-БО-17 від 05.10.2018 р.

Згідно з п. 2.1 додаткової угоди № 4 постачальник передає споживачу з 01 жовтня 2018 року по 30 квітня 2019 року (включно) природний газ обсягом 2593,0 тис.куб. метрів.

Відповідно до п. 5.1 додаткової угоди № 4 оплата за природний газ здійснюється споживачем виключно коштами шляхом 100% поточної оплати протягом розрахункового періоду. Остаточний розрахунок за фактично переданий природний газ здійснюється до 25 числа (включно) місяця, наступного за місяцем постачання газу.

Відповідно до п. 3.13 додаткової угоди № 4, якщо за підсумками розрахункового періоду фактичний обсяг використаного споживачем природного газу більше ніж на 5% відрізняється від замовленого обсягу газу на відповідний період (зазначений в пункті 2.1 договору), споживач зобов`язаний відшкодувати постачальнику збитки в порядку, визначеному пунктом 5.7 договору.

При цьому, розмір збитків визначається таким чином: пп. 3.13.1) якщо фактичний об`єм (обсяг) використання природного газу буде менший від замовленого обсягу природного газу, споживач зобов`язаний відшкодувати постачальнику збитки у розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України від вартості недовикористаного обсягу газу за звітний (розрахунковий) період; пп. 3.13.2) якщо фактичний об`єм (обсяг) використання природного газу буде перевищувати замовлений обсяг природного газу на цей період, споживач зобов`язаний відшкодувати збитки за перевищення об`єму (обсягу) природного газу, що розраховується за формулою: В = (Vф-Vп) х Ц х К, де: Vф - об`єм (обсяг) природного газу, який фактично поставлений постачальником споживачу протягом розрахункового періоду за цим договором відповідно до акту приймання-передачі природного газу; Vп - замовлений обсяг природного газу на розрахунковий період, зазначений в п. 2.1 договору; Ц - ціна природного газу за цим договором; К - коефіцієнт, який дорівнює 0,5.

Пунктом 5.7 додаткової угоди № 4 передбачено, що відшкодування постачальнику вартості збитків, розрахованих відповідно до умов пункту 3.13 цього договору, здійснюється наступним чином: постачальник на підставі даних, зазначених в акті приймання-передачі (якщо споживач порушив п. 3.9 договору та не надав акт приймання передачі, то використання газу за відповідний період приймається 0 куб.м.) та замовлених обсягів, визначених п. 2.1 договору, розраховує збитки відповідно до пп. 3.13.1 або пп. 3.13.2 п. 3.13 договору; постачальник після 15 числа місяця, наступного за розрахунковим періодом, надає споживачу акт-претензію щодо відшкодування збитків та розрахунок збитків; споживач протягом 20 (двадцяти) робочих днів з моменту отримання акту-претензії, зобов`язаний відшкодувати постачальнику вартість збитків на рахунок, визначений в акті-претензії. У разі, якщо протягом зазначеного періоду споживач не відшкодував (не повністю відшкодував) постачальнику збитки, споживач несе відповідальність перед постачальником на загальних умовах, визначених цим договором та чинним законодавством України.

Відповідно до п. 6.2 додаткової угоди № 4 споживач зобов`язаний, зокрема, відшкодувати постачальнику збитки, розраховані відповідно до пункту 3.13 договору.

У відповідності з пп. 4 п. 6.3 додаткової угоди № 3 постачальник має право вимагати від споживача відшкодування збитків, що виникли через порушення споживачем умов п. 2.1 договору, у разі якщо відхилення фактично використаних споживачем в розрахунковому періоді обсягів газу більш ніж на 5% (як в бік збільшення, так і зменшення фактично використаних обсягів) відрізняється від замовлених.

Відповідно до п. 11.2 договору (в редакції додаткової угоди № 4), пункти 2.3, 3.2.2, 3.4.2, 3.8.2, абз. 2) підп. 3.9.2 п. 3.9, 3.13, 5.7, абз. 5 підп. 5) п. 6.2, підп. 8) п. 6.2, підп. 4) п. 6.3, абз. третій підп. 2) п. 6.4 цього договору застосовуються з дня, зазначеного в повідомленні постачальника, яке направляється не електронну адресу споживача, зазначену в п. 12 договору та розміщується на офіційному сайті постачальника.

Відповідно до п. 4.2 додаткової угоди № 4 ціна за 1000 куб.м газу становить 7482,61 грн.

Пунктом 5.1 додаткової угоди № 4 визначено, що оплата за природний газ здійснюється споживачем виключно грошовими коштами шляхом 100% поточної оплати протягом місяця поставки газу. Остаточний розрахунок за фактично переданий газ здійснюється до 25-го числа (включно) місяця, наступного за місяцем поставки газу.

У разі прострочення споживачем оплати згідно пункту 5.1 цього договору він зобов`язується сплатити постачальнику пеню в розмірі 15,3% річних, але не більше подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня, розраховану від суми простроченого платежу за кожний день прострочення платежу (п. 7.2 додаткової угоди № 4).

Договір набирає чинності з дати підписання уповноваженими представниками сторін та скріплення підпису постачальника, і діє в частині постачання природного газу до 30 квітня 2019 року, а в частині проведення розрахунків - до їх повного здійснення (п. 11.1 додаткової угоди № 4).

На виконання умов договору постачання природного газу № 2574/18-БО-17 від 05.10.2018 р., з урахуванням додаткових угод, НАК «Нафтогаз України» було поставлено КП "Васильківтепломережа" природний газ на загальну суму 15644181,24 грн., що підтверджується актами приймання-передачі природного газу, у тому числі - від 30.11.2018 р. на суму 2750720,41 грн., від 31.12.2018 р. на суму 3344652,73 грн., від 31.01.2019 р. на суму 3884919,77 грн., від 28.02.2019 р. на суму 2942926,26 грн., від 31.03.2019 р. на суму 2436555,47 грн., від 30.04.2019 р. на суму 284406,60 грн., підписаними повноважними представниками сторін та скріпленими їх печатками.

Зазначена обставина сторонами справи не заперечується.

Відповідачем було частково оплачено поставлений НАК «Нафтогаз України» природний газ, внаслідок чого у КП "Васильківтепломережа" утворилась заборгованість в сумі 12053741,22 грн., у зв`язку з чим НАК «Нафтогаз України» і звернулась з даним позовом до суду.

Згідно приписів статті 509 Цивільного кодексу України зобов`язанням є таке правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Відповідно до статті 526 Цивільного кодексу України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Зазначена норма кореспондується з приписами статті 193 Господарського кодексу України.

Так, у відповідності до ч. 1 статті 193 Господарського кодексу України суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Згідно з ч. 2 статті 193 Господарського кодексу України кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов`язань, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов`язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.

Згідно з приписами ч. 7 статті 193 Господарського кодексу України не допускається одностороння відмова від виконання зобов`язання, крім випадків, передбачених законом, а також відмова від виконання або відстрочка виконання з мотиву, що зобов`язання другої сторони за іншим договором не було виконано належним чином.

Приписами статті 530 ЦК України передбачено, що, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

За своєю правовою природою правочин, який відбувся між позивачем та відповідачем, є договором поставки.

Згідно з ч. 1 ст. 712 Цивільного кодексу України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

Відповідно до ч. 2 ст. 712 Цивільного кодексу України до договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Згідно з ч. 1 ст. 692 ЦК України покупець зобов`язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Відповідно до ч. 2 ст. 692 ЦК України покупець зобов`язаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару.

Як зазначено у ст. 610 ЦК України, порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Поряд з цим, приписами статей 73, 74 Господарського процесуального кодексу України визначено, що доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків.

Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Відповідно до статей 76-79 ГПК України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Докази, одержані з порушенням закону, судом не приймаються.

Достовірними є докази, створені (отримані) за відсутності впливу, спрямованого на формування хибного уявлення про обставини справи, які мають значення для справи.

Наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів (ч. 1 ст. 86 ГПК України).

Як слідує з матеріалів справи, відповідачем не був оплачений на користь позивача природний газ в сумі 12053741,22 грн.

Відповідач у своєму відзиві заперечував проти нарахування збитків, оскільки воно суперечить чинному законодавству та різниця між замовленим обсягом природного газу та фактичним обсягом використаного за договорами природного газу не перевищувала 5%. Також відповідач відзазначав, що несвоєчасне погашення заборгованості перед позивачем сталося не з вини КП "Васильківтепломережа", оскільки єдиним джерелом для оплати за спожитий природний газ є кошти, отримані в якості оплати від населення, бюджетних установ, госпрозрахункових підприємств.

Отже, факт порушення відповідачем зобов`язань з оплати отриманого природного газу судом встановлений та по суті відповідачем не заперечений і не спростований.

З огляду на викладене, вимога позивача про стягнення з відповідача заборгованості за договором № 2574/18-БО-17 від 05.10.2018 р., з урахуванням встановлення судом факту наявності заборгованості відповідача перед позивачем у сумі 12053741,22 грн., є обґрунтованою та підлягає задоволенню.

Поряд з цим, позивач просить суд стягнути з відповідача 3320,44 грн. збитків.

Як встановлено в п. 1 Розділу VI Правил постачання природного газу, затверджених постановою Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг від 30.09.2015 р. № 2496, відшкодування збитків споживачем, що не є побутовим, постачальнику здійснюється таким чином та в таких випадках: 1) якщо за підсумками розрахункового періоду фактичний об`єм (обсяг) споживання природного газу, що закуплений постачальником за договором постачання природного газу, буде менший від підтвердженого обсягу природного газу (за умови, що підтверджений обсяг відповідав замовленому споживачем), постачальник має право вимагати від споживача відшкодування збитків у розмірі не більше подвійної облікової ставки Національного банку України від вартості недовикористаного обсягу газу за звітний період; 2) якщо за підсумками розрахункового періоду фактичний об`єм (обсяг) постачання природного газу споживачу його постачальником буде перевищувати підтверджений обсяг природного газу на цей період, постачальник має право вимагати від споживача відшкодування збитків за перевищення об`єму (обсягу) природного газу, що розраховується за формулою: В = (Vф - Vп) х Ц х K, де: Vф - об`єм (обсяг) природного газу, який фактично поставлений постачальником споживачу протягом розрахункового періоду за договором на постачання природного газу; Vп - підтверджений обсяг природного газу на розрахунковий період; Ц - ціна природного газу за договором постачання природного газу; K - коефіцієнт, який визначається у договорі постачання та не може перевищувати 0,5. При цьому, якщо перевищення об`єму (обсягу) природного газу стало наслідком відмови в доступі до об`єкта споживача, у результаті чого постачальник не здійснив пломбування запірних пристроїв на газових приладах споживача, або Оператор ГРМ/ГТС не здійснив обмеження (припинення) розподілу/транспортування природного газу споживачу, або коли споживач не обмежив (припинив) споживання природного газу на письмову вимогу постачальника, коефіцієнт може бути збільшений постачальником до 1; 3) у разі відмови в доступі до об`єкта споживача, в результаті чого представник постачальника не здійснив звіряння фактичних об`ємів (обсягів) споживання природного газу, що завдало постачальнику шкоди, споживач відшкодовує її за власної згоди або на підставі рішення суду.

Згідно з п. 3 Розділу VI Правил постачання природного газу за результатами виявлених порушень представником постачальника складається акт-претензія, який оформлюється з урахуванням таких вимог: 1) форма акта-претензії є довільною; 2) при порушенні, зазначеному в підпункті 3 пункту 1 цього розділу, акт-претензія складається представниками постачальника після пред`явлення ними відповідних посвідчень у присутності уповноваженого представника споживача (власника або наймача) і скріплюється їхніми підписами. У разі відмови споживача від підписання акта-претензії про це зазначається в акті-претензії. Акт-претензія щодо відмови споживача у доступі до території об`єкта споживача вважається дійсним, якщо його підписали представник постачальника та одна незаінтересована особа за умови посвідчення їх осіб або три представники постачальника. У разі відмови споживача від підписання акта-претензії про це робиться відмітка в обох примірниках цього акта, і другий його примірник надсилається споживачеві реєстрованим поштовим відправленням.

Акт-претензія, у якому зазначаються підстави та розмір нарахованих збитків, складається в двох примірниках, один з яких надсилається (надається) споживачу (з позначкою про вручення), а споживач зобов`язаний протягом двадцяти робочих днів з моменту його отримання відшкодувати постачальнику завдані збитки або написати мотивовану відмову від їх повного або часткового відшкодування.

У випадку нереагування у встановлений строк на акт-претензію або невідшкодування завданих збитків постачальник має право звернутись до суду.

06.06.2019 р. позивачем на адресу відповідача було направлено акт-претензію № 26-1695-19 від 06.06.2019 р., змінену в частині розрахунку суми збитків у бік зменшення листом від 19.11.2019 р. № 26-3651-19, якою позивач вимагав від відповідача сплатити збитки на підставі п. 3.13 та п. 5.7 договору та п. 1 розділу VI Правил в розмірі 3320,44 грн. за різницю між замовленим в квітні 2019 року обсягом природного газу та фактичним обсягом використаного відповідачем в квітні 2019 року природного газу за договором.

Таким чином, загальний розмір збитків, завданих позивачу неналежним виконанням відповідачем п. 2.1 договору, розрахований на підставі п.п. 3.13, 5.7 договору та п. 1 розділу VI Правил, за квітень 2019 р. складає 3320,44 грн.

Як зазначалось в п. 1 додаткової угоди № 5 від 20.03.2019 р. до договору № 2574/18-БО-17 від 05.10.2018 р., пункти 2.3, 3.2.2, 3.4.2, 3.8.2, абз.2) підп. 3.9.2 п. 3.9, 3.13, 5.7, абзац п`ятий підп. 5) п. 6.2, підп. 8) п. 6.2, підп. 4) п. 6.3, абзац третій підп. 2 п. 6.4 цього договору застосовуються сторонами з 01 березня 2019 року.

Відповідно до п. 5.7 договору (в редакції додаткової угоди № 4) відшкодування постачальнику вартості збитків, розрахованих відповідно до умов п. 3.13 договору, здійснюється наступним чином: постачальник на підставі даних, зазначених в акті приймання-передачі (якщо споживач порушив п. 3.9 договору та не надав акт приймання передачі, то використання газу за відповідний період приймається 0 куб.м.) та замовлених обсягів, визначених п. 2.1 договору, розраховує збитки відповідно до п. 3.13.1 або 3.13.2 п. 3.13 договору; постачальник після 15 числа місяця, наступного за розрахунковим періодом, надає споживачу акт-претензію щодо відшкодування збитків та розрахунок збитків; споживач протягом 20 (двадцяти) робочих днів з моменту отримання акту-претензії, зобов`язаний відшкодувати постачальнику вартість збитків на рахунок, визначений в акті-претензії.

У разі, якщо протягом зазначеного періоду споживач не відшкодував (не повністю відшкодував) постачальнику збитки, споживач несе відповідальність перед постачальником на загальних умовах, визначених цим договором та чинним законодавством України.

Згідно з п. 6.2 договору (в редакції додаткової угоди № 4) споживач зобов`язаний, зокрема, відшкодувати постачальнику збитки, розраховані відповідно до пункту 3.13 договору.

Відповідно до пп. 4 п. 6.3 договору (в редакції додаткової угоди № 4) постачальник має право вимагати від споживача відшкодування збитків, що виникли через порушення споживачем умов п. 2.1 договору, у разі якщо відхилення фактично використаних споживачем в розрахунковому періоді обсягів газу більш ніж на 5% (як в бік збільшення, так і зменшення фактично використаних обсягів) відрізняється від замовлених.

Судом встановлено, що позивачем нараховано відповідачу збитки на підставі п. 3.13 та п. 5.7 договору та п. 1 розділу VI Правил на суму 3320,44 грн., завдані внаслідок фактичного споживання природного газу в обсязі меншому, ніж замовлено, в квітні 2019 року.

Зважаючи на вищевикладене та те, що фактичний обсяг використаного споживачем природного газу в квітні 2019 року (38,009 тис.куб.м) менший від замовленого (53,0760 тис.куб.м), і що позивачем були дотримані вимоги п. 5.7 договору (в редакції додаткової угоди № 4) в частині надсилання відповідачу актів-претензій щодо відшкодування збитків та їх розрахунків, позовна вимога про стягнення з відповідача 3320,44 грн. збитків підлягає задоволенню.

Крім того, позивачем заявлено до стягнення 988006,01 грн. пені, 575887,94 грн. 3% річних та 480572,62 грн. інфляційних втрат, нарахованих за періоди прострочення оплат.

Згадуваним пунктом 7.2 договору (в редакції додаткової угоди № 4) встановлено, що у разі прострочення споживачем оплати згідно пункту 5.1 цього договору він зобов`язується сплатити постачальнику пеню в розмірі 15,3% річних, але не більше подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня, розраховану від суми простроченого платежу за кожний день прострочення платежу.

У силу вимог ст. 612 ЦК України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Статтею 216 Господарського кодексу України передбачено, що учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.

Згідно з приписами ст. 611 Цивільного кодексу України, у разі порушення зобов`язання настають наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.

Відповідно до вимог ст. 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання.

З долученого до матеріалів справи розрахунку пені вбачається, що заявлений до стягнення розмір пені було визначено позивачем в сумі 988006,01 грн., нарахованій на заборгованість відповідача, з урахуванням часткових оплат щодо кожного акту приймання-передачі природного газу окремо, у тому числі - за період з 27.12.2018 р. до 15.05.2019 р. в сумі 20621,50 грн., з 26.01.2019 р. до 25.07.2019 р. в сумі 236803,49 грн., з 26.02.2019 р. до 25.08.2019 р. в сумі 294753,65 грн., з 26.03.2019 р. до 25.09.2019 р. в сумі 226984,27 грн., з 26.04.2019 р. до 25.10.2019 р. в сумі 186907,17 грн., з 28.05.2019 р. до 27.11.2019 р. в сумі 21935,93 грн., і він є обґрунтованим та арифметично вірним.

Крім того, позивач просив суд стягнути з відповідача 575887,94 грн. 3% річних та 480572,62 грн. інфляційних втрат.

Відповідно до ч. 2 ст. 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

З долученого до матеріалів справи розрахунку 3% річних вбачається, що розмір 3% річних було визначено позивачем у сумі 575887,94 грн., нарахованій на заборгованість відповідача, з урахуванням часткових оплат щодо кожного акту приймання-передачі природного газу окремо, у тому числі - з 27.12.2018 р. до 15.05.2019 р. в сумі 4043,44 грн., з 26.01.2019 р. до 30.09.2020 р. в сумі 135589,72 грн., з 26.02.2019 р. до 30.09.2020 р. в сумі 185917,78 грн., з 26.03.2019 р. до 30.09.2020 р. в сумі 134064,73 грн., з 26.04.2019 р. до 30.09.2020 р. в сумі 104788,84 грн., з 28.05.2019 р. до 30.09.2020 р. в сумі 11483,43 грн., і він є обґрунтованим та арифметично вірним.

Розмір інфляційних втрат, визначений позивачем, становить 480572,62 грн., нарахованих на заборгованість відповідача, з урахуванням часткових оплат щодо кожного акту приймання-передачі природного газу, у тому числі - за січень 2019 року - квітень 2019 року в сумі 11340,79 грн., лютий 2019 року - вересень 2020 року в сумі 144472,42 грн., березень 2019 року - вересень 2020 року в сумі 167051,55 грн., квітень 2019 - вересень 2020 року в сумі 97116,57 грн., травень 2019 року - вересень 2020 року в сумі 56040,78 грн., червень 2019 року - вересень 2020 року в сумі 4550,51 грн., і він є обґрунтованим та арифметично вірним.

Отже, за результатами перевірки судом розрахунків пені, 3% річних та інфляційних втрат, наданих позивачем на суми заборгованості, враховуючи заявлені позивачем в позовній заяві періоди, суд дійшов висновку, що вказані розрахунки є вірними, відповідають умовам договору та нормам законодавства України.

Поряд з цим, суд зазначає, що відповідач просив суд зменшити розмір нарахованих позивачем пені, 3% річних та інфляційних втрат на 90%, проти чого позивач заперечував.

Суд, дослідивши матеріали справи, вважає, що клопотання відповідача про зменшення розміру заявленої до стягнення пені на 90% підлягає частковому задоволенню з огляду на наступне.

Главою 24 Господарського кодексу України загальні засади відповідальності учасників господарських відносин врегульовано таким чином, що господарсько-правова відповідальність передбачена за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором. Тож справедливість, добросовісність, розумність як загальні засади цивільного законодавства є застосовними у питаннях застосування господарсько-правової відповідальності.

Згідно з частиною 2 статті 216 Господарського кодексу України застосування господарських санкцій повинно гарантувати захист прав і законних інтересів громадян, організацій та держави, в тому числі відшкодування збитків учасникам господарських відносин, завданих внаслідок правопорушення, та забезпечувати правопорядок у сфері господарювання.

Господарсько-правова відповідальність базується на принципах, згідно з якими: потерпіла сторона має право на відшкодування збитків незалежно від того, чи є застереження про це в договорі; передбачена законом відповідальність виробника (продавця) за недоброякісність продукції застосовується також незалежно від того, чи є застереження про це в договорі; сплата штрафних санкцій за порушення зобов`язання, а також відшкодування збитків не звільняють правопорушника без згоди другої сторони від виконання прийнятих зобов`язань у натурі; у господарському договорі неприпустимі застереження щодо виключення або обмеження відповідальності виробника (продавця) продукції (ч. 3 ст. 216 Господарського кодексу України).

Господарські санкції, що встановлюються відповідно до договору чи закону за несвоєчасне виконання зобов`язання, спрямовані передусім на компенсацію кредитору майнових втрат, яких він зазнає внаслідок несвоєчасного здійснення з ним розрахунку з боку боржника. Такі санкції не можуть розглядатися кредитором як спосіб отримання доходів, що є більш вигідним порівняно з надходженнями від належно виконаних господарських зобов`язань.

Передбачена статтею 625 Цивільного кодексу України сплата суми боргу за грошовим зобов`язанням з урахуванням трьох процентів річних з простроченої суми та інфляційних втрат здійснюється незалежно від тієї обставини, чи був передбачений договором відповідний захід відповідальності.

Право кредитора вимагати сплату боргу з урахуванням процентів річних є способом захисту його майнового права та інтересу, суть яких полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредитору (ст.ст. 612, 625 Цивільного кодексу України).

При цьому, обсяг такої відповідальності може бути нерозумним з огляду на його непропорційність наслідкам правопорушення. Він може бути несправедливим щодо боржника, а також щодо третіх осіб, оскільки майновий тягар відповідних виплат може унеможливити виконання боржником певних зобов`язань, зокрема з виплати заробітної плати своїм працівникам та іншим кредиторам, тобто цей тягар може бути невиправдано обтяжливим чи навіть непосильним. У таких випадках невизнання за судом права на зменшення розміру відповідальності може призводити до явно нерозумних і несправедливих наслідків. Тобто має бути дотриманий розумний баланс між інтересами боржника та кредитора.

Такої правової позиції дотримується Велика Палата Верховного Суду в постанові від 18.03.2020 р. у справі № 902/417/18, в якій зазначено також, що нарахування інфляційних втрат на суму боргу та трьох процентів річних відповідно до статті 625 Цивільного кодексу України є мірою відповідальності боржника за прострочення грошового зобов`язання, оскільки виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів унаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації боржника за неналежне виконання зобов`язання. Звертаючись з вимогою про стягнення процентів річних та інфляційних за час затримки розрахунку відповідно до статті 625 Цивільного кодексу України, позивач також не повинен доводити розмір дійсних майнових втрат, яких він зазнав. Тому оцінка таких втрат кредитора, пов`язаних із затримкою розрахунку, не має на меті встановлення точного їх розміру.

Відповідно до частини 1 статті 233 Господарського кодексу України, у разі якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора, суд має право зменшити розмір санкцій. При цьому повинно бути взято до уваги: ступінь виконання зобов`язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов`язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу.

Поряд з цим, слід відзначити, що неустойка не повинна перетворюватися на несправедливо непомірний тягар для боржника та джерело отримання невиправданих додаткових прибутків кредитором.

Згідно з ч. 3 ст. 551 Цивільного кодексу України розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення.

При цьому, ні в зазначених нормах, ні в чинному законодавстві України загалом не міститься переліку виняткових випадків (обставин, які мають істотне значення), за наявності яких судом може бути зменшено неустойку, тому вирішення цього питання покладається безпосередньо на суд, який розглядає відповідне питання з урахуванням всіх конкретних обставин справи в їх сукупності.

Вирішуючи питання про зменшення розміру неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов`язання, суд повинен оцінити, чи є даний випадок винятковим, виходячи із інтересів сторін, які заслуговують на увагу; ступеню виконання зобов`язання боржником; причини (причин) неналежного виконання або невиконання зобов`язання, незначного прострочення виконання, наслідків порушення зобов`язання, невідповідності розміру стягуваної неустойки (штрафу, пені) таким наслідкам, поведінки винної особи (у тому числі вжиття чи невжиття нею заходів до виконання зобов`язання, негайне добровільне усунення нею порушення та його наслідки) тощо.

Зменшення розміру заявленої до стягнення неустойки є правом суду, за відсутності у законі переліку обставин, які мають істотне значення, суд, оцінивши надані сторонами докази та обставини справи у їх сукупності, на власний розсуд вирішує питання про наявність або відсутність у кожному конкретному випадку обставин, за яких можливе зменшення неустойки.

При цьому, зменшення суми неустойки є правом, а не обов`язком суду, яке може бути реалізовано ним у кожному конкретному випадку за наслідками оцінки обставин справи, наведених учасниками справи обґрунтувань та дослідження доказів (позиція Верховного Суду, викладена в постановах від 01.08.2019 р. у справі № 922/2932/18, від 08.10.2019 р. у справі № 922/2930/18, від 08.10.2019 р. у справі № 923/142/19, від 09.10.2019 р. у справі № 904/4083/18).

Суд бере до уваги правову позицію, викладену в рішенні Конституційного Суду України від 11.07.2013 р. №7-рп/2013, про те, що наявність у кредитора можливості стягувати із споживача надмірні грошові суми як неустойку змінює її дійсне правове призначення. Оскільки неустойка має на меті, в першу чергу, стимулювати боржника до виконання основного грошового зобов`язання та не може лягати непомірним тягарем для споживача і бути джерелом отримання невиправданих додаткових прибутків для кредитора.

У своїх пояснення відповідач зазначає, що засновником підприємства є Васильківська міська рада, а отже майно підприємства перебуває у комунальній власності територіальної громади міста Васильків. Основною метою діяльності підприємства є здійснення виробничої діяльності, спрямованої на надійне та безперебійне забезпечення споживачів тепловою енергією, одержання прибутку для здійснення діяльності підприємства.

Несвоєчасне погашення заборгованості перед позивачем сталося не з вини відповідача, оскільки єдиним джерелом для оплати за спожитий природний газ є кошти, отримані в якості оплати за спожиту теплову енергію з боку населення, бюджетних установ та госпрозрахункових підприємств. Заборгованість споживачів, за умови невідповідності фактичної вартості теплової енергії тарифам, що затверджені органами державної влади, є тими об`єктивними обставинами, що і викликають неможливість сплати неустойки.

На підтвердження скрутного фінансового становища відповідачем до матеріалів справи було додано копії звітів про фінансові результати та баланс коштів.

За таких обставин, на переконання відповідача, оскільки вина останнього у простроченні виконання грошового зобов`язання перед позивачем пов`язана з невідповідністю фактичної вартості теплової енергії тарифам, що затверджені органами державної влади, відсутністю сучасних дотаційних напрямів у покритті збитків підприємства (ст. 20 Закону України "Про теплопостачання"), відповідач перебуває у важкому фінансовому становищі, у тому числі - внаслідок несплати боргів населенням, бюджетними установами; діяльність відповідача спрямована на забезпечення теплом учбових закладів, дитячих садків, інших об`єктів, а тому обставини, що зумовлюють зменшення пені, 3% річних та інфляційних втрат, є соціально значимими та винятковими.

У свою чергу, у відповіді на відзив позивач просив суд відмовити у задоволенні вказаного клопотання відповідача про зменшення розміру пені, вказуючи, що відповідачем належними та достатніми доказами не доведено наявності виняткових обставин і, відповідно, підстав для зменшення пені.

Водночас, позивач просив суд при розгляді питання про зменшення розміру пені врахувати, що відповідно до консолідованого звіту про фінансовий стан позивача станом на 31.03.2020 р. розмір короткострокових позик складає 41,335 млрд.грн., довгострокових - 7,142 млрд.грн. Всього - 48,477 млрд.грн. (дана інформація є публічно-доступною, повний текст звітності розміщено на офіційному сайті позивача - naftogaz.com). Наведені дані свідчать про значний обсяг несплаченої заборгованості підприємств, нестачу коштів для здійснення поточної діяльності позивача, у тому числі - для забезпечення підприємств необхідним обсягом природного газу протягом опалювальних сезонів 2018/2019 2019/2020 та 2020/2021 років.

При цьому, Національна акціонерна компанія «Нафтогаз України» забезпечує галузі національної економіки і населення природним газом. Тобто, Національна акціонерна компанія «Нафтогаз України» як підприємство державного сектору економіки є об`єктом, що має стратегічне значення для економіки, суспільства і безпеки держави. Відсутність можливості вчасно розраховуватись за природний газ, і як наслідок - відсутність можливості вчасно надати послуги з постачання природного газу, спричинить значні соціально та економічно негативні наслідки для всієї України.

Слід відзначити, що виходячи з принципів розумності, справедливості та пропорційності, суд за певних умов може зменшити розмір як неустойки, штрафу, так і процентів річних за час затримки розрахунку відповідно до статті 625 Цивільного кодексу України, оскільки всі вони спрямовані на відновлення майнової сфери боржника. Отже, з урахуванням конкретних обставин справи, які мають юридичне значення, та, зокрема, зазначених вище критеріїв, суд може зменшити загальний розмір відсотків річних як відповідальності за час прострочення грошового зобов`язання.

Наведена правова позиція викладена у постанові Великої Палати Верховного Суду № 902/417/18 від 18.03.2020 р.

Однак, у даному випадку, прострочення оплати мало тривалий характер та стосувалося значних сум грошових коштів. Позивачем були нараховані відповідачу 3% річних та інфляційні втрати, які суд дійшов висновку стягнути у повному обсязі, оскільки стягнення з відповідача 3% річних та інфляційних втрат має компенсаційний характер, і у значній мірі компенсує позивачу негативні наслідки, пов`язані з порушенням відповідачем умов договору, з іншого боку - не носять ознак каральної санкції, надмірного тягаря для боржника, в той час як стягнення з відповідача пені у повному обсязі не буде співрозмірним з можливими негативними наслідками від порушення відповідачем зобов`язання.

Як слідує з матеріалів справи, на підтвердження незадовільного фінансового становища відповідачем до справи було додано, зокрема, фінансові звіти (баланс, звіт про фінансові результати), і згідно показників балансу сума непокритих збитків станом на 30.09.2020 р. становить 10253 тис. грн. Однією із основних причин фінансової нестабільності КП "Васильківтепломережа", за твердженням останнього, є встановлення тарифів в розмірі, який не забезпечує покриття фактичних витрат.

Суд, виходячи із загальних засад цивільного законодавства, встановлених у ст. 3 Цивільного кодексу України, а саме - справедливості, добросовісності та розумності, враховуючи інтереси обох сторін, статус позивача, який має стратегічне значення для країни, статус відповідача, який має стратегічне значення для регіону, його незадовільні фінансові результати у спірний період, беручи до уваги, що, окрім пені, позивач нараховує 3% річних та інфляційні втрати, які в певній мірі компенсують знецінення несплачених вчасно коштів відповідачем, а також те, що сплата пені у повному обсязі у даному випадку зачіпає майнові інтереси не лише відповідача, а й інші інтереси, зокрема, щодо можливості постачання теплової енергії населенню, бюджетним установам і організаціям, суд вважає за можливе застосувати приписи ч. 3 ст. 551 Цивільного кодексу України і ч. 1 ст. 233 Господарського кодексу України та зменшити розмір нарахованої позивачем пені на 50% і стягнути з відповідача пеню в сумі 494003,01 грн.

Враховуючи вищевикладене, суд дійшов висновку щодо часткового задоволення позовних вимог Акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України".

Аналізуючи питання обсягу дослідження доводів сторін та їх відображення у судовому рішенні, суд спирається на висновки, яких дійшов Європейський суд з прав людини у рішенні від 18.07.2006 р. у справі "Проніна проти України", в якому Європейський суд з прав людини зазначив, що пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи.

Поряд з цим, за змістом п. 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень та висновків Європейського суду з прав людини, викладених у рішеннях у справах «Трофимчук проти України», «Серявін та інші проти України» обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов`язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах. З тим, щоб дотриматися принципу справедливого суду, обґрунтування рішення повинно засвідчити, що суддя справді дослідив усі основні питання, винесені на його розгляд.

З урахуванням наведеного, суд зазначає, що решта долучених до матеріалів справи документів та доводів учасників процесу була ретельно досліджена судом і наведених вище висновків стосовно наявності підстав для часткового задоволення позову не спростовує.

Щодо розподілу судових витрат суд зазначає наступне.

У зв`язку тим, що спір виник в результаті неправильних дій відповідача, що призвело до необхідності позивачу звертатися з позовом до суду та здійснювати витрати на сплату судового збору, суд, відповідно до приписів ч. 9 ст. 129 Господарського процесуального кодексу України, покладає на відповідача відшкодування позивачу судового збору у повному обсязі.

Керуючись ст.ст. 73, 74, 76-80, 123, 129, 232, 233, 236-238, 240 Господарського процесуального кодексу України, суд

вирішив:

1. Позовні вимоги задовольнити частково.

2. Стягнути з Комунального підприємства "Васильківтепломережа" (08600, Київська обл., м. Васильків, вул. Декабристів, буд. 60-А, код 31916457) на користь Акціонерного товариства «Національна акціонерна компанія «Нафтогаз України» (01601, м. Київ, вул. Б. Хмельницького, 6, код 20077720) 12053741 (дванадцять мільйонів п`ятдесят три тисячі сімсот сорок одну) грн. 22 коп. основного боргу, 494003 (чотириста дев`яносто чотири тисячі три) грн. 01 коп. пені, 575887 (п`ятсот сімдесят п`ять тисяч вісімсот вісімдесят сім) грн. 94 коп. 3% річних, 480572 (чотириста вісімдесят тисяч п`ятсот сімдесят дві) грн. 62 коп. інфляційних втрат, 3320 (три тисячі триста двадцять) грн. 44 коп. збитків, 211522 (двісті одинадцять тисяч п`ятсот двадцять дві) грн. 92 коп. судового збору.

3. У задоволенні решти позовних вимог відмовити.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Згідно з приписами ч.ч. 1, 2 статті 241 Господарського процесуального кодексу України рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Відповідно до вимог статті 256 ГПК України апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повне рішення складене 12.04.2021 р.

Суддя В.М. Бабкіна