Ухвала суду № 96171877, 17.03.2021, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.uaУХВАЛА

про залишення заяви без розгляду

м. Київ

17.03.2021Справа № 910/2235/20

Господарський суд міста Києва у складі судді Селівона А.М., за участю секретаря судового засідання Стеренчук М.О., розглянувши матеріали

заяви стягувача (позивача) Товариства з обмеженою відповідальністю "Харківський вагонобудівний завод"

про ухвалення додаткового рішення

у справі № 910/2235/20

За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Харківський вагонобудівний завод" (49005, Дніпропетровська область, м. Дніпро, вул. Олеся Гончара, буд. 28А, офіс 111; ідентифікаційний код 01056379)

до Акціонерного товариства "Українська залізниця" (03150, м. Київ, вул. Єжи Ґедройця, 5; ідентифікаційний код 40075815)

про стягнення 1 226 273,17 грн.

Представники сторін:

Від позивача не з`явилися

Від відповідача не з`явилися

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Харківський вагонобудівний завод" звернулось до Господарського суду міста Києва з позовом до Акціонерного товариства "Українська залізниця" про стягнення 1 571 542,86 грн., з яких 831 254,54 грн. пені, 589 132,23 грн. інфляційних втрат та 151 156,09 грн. 3% річних.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 24.02.2020 року позовну заяву прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі № 910/2235/20, приймаючи до уваги характер спірних правовідносин та предмет доказування, господарським судом на підставі ч.3 ст. 12 ГПК України постановлено розгляд справи здійснювати в порядку загального позовного провадження, призначено підготовче засідання у справі.

Рішенням Господарського суду міста Києва від 29.07.2020 року у справі № 910/2235/20 позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю "Харківський вагонобудівний завод" задоволено частково, стягнуто з Акціонерного товариства "Українська залізниця" на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Харківський вагонобудівний завод" 242 992,43 грн. пені, 75 578,05 грн. 3 % річних, 294 566,11 грн. інфляційні втрати, 18 394,09 грн. судового збору, 17 000,00 грн. витрат на правову допомогу адвоката, в задоволенні решти позовних вимог відмовлено. Повернуто Товариству з обмеженою відповідальністю "Харківський вагонобудівний завод" з Державного бюджету України судовий збір у розмірі 5 179,31 грн., сплачений на підставі платіжного доручення № 659 від 30.01.2020 року.

На виконання рішення Господарського суду міста Києва у справі № 910/2235/20 видано відповідний наказ від 04.09.2020 року.

Через відділ діловодства суду 29.12.2020 року від позивача (стягувача) надійшла заява № 798 від 22.12.2020 року про ухвалення додаткового рішення у справі № 910/2235/20, в якій позивач просить суд визнати причини пропуску встановленого ч. 8 ст. 129 ГПК України строку на подання доказів понесених витрат на правову допомогу поважними, поновити пропущений строк для подачі доказів та стягнути з відповідача 30656,82,00 грн. витрат на професійну правничу допомогу в частині гонорару адвоката Макотченко Л.М. та 15000,00 грн. витрат на правову допомогу в частині гонорару адвоката Колодочки Г.В. у зв`язку з розглядом справи № 910/2235/20, на підтвердження чого позивачем надано відповідні докази та докази направлення копії заяви про ухвалення додаткового рішення відповідачу. Заяву разом з доданими до них документами судом долучено до матеріалів справи.

Протоколом повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 29.12.2020 року у зв`язку з відпусткою судді Зеленіної Н.І. заяву передано на розгляд судді Селівону А.М.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 15.02.2021 року розгляд заяви призначено на 17.03.2021 року.

У судове засідання 17.03.2021 року уповноважені представники позивача та відповідача в судове засідання не з`явились.

Про дату, час і місце розгляду даної справи позивач та відповідач повідомлені належним чином, що підтверджується наявними в матеріалах справи рекомендованим повідомленнями про вручення поштового відправлення №№: 0105474472970 та 0105474472996.

Так, до початку судового засідання від відповідача 12.03.2021 року надійшли письмові пояснення щодо заяви про ухвалення додаткового рішення; 17.03.2021 року від позивача надійшло клопотання про відкладення розгляду справи. Подані клопотання долучено судом до матеріалів справи.

Розглянувши в судовому засіданні клопотання позивача про відкладення, враховуючи процесуальні строки розгляду заяв про ухвалення додаткового рішення та наявні в матеріалах справи докази, судом протокольно ухвалено про відмову в задоволенні клопотання про відкладення розгляду справи.

Будь - яких інших заяв та клопотань процесуального характеру від сторін на час проведення судового засідання 17.03.2021 року, окрім наявних в матеріалах справи, до суду не надходило.

Відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 244 ГПК України суд, що ухвалив рішення, може за заявою учасників справи чи з власної ініціативи ухвалити додаткове рішення, якщо судом не вирішено питання про судові витрати.

Відповідно до ст. 221 Господарського процесуального кодексу України якщо сторона з поважних причин не може до закінчення судових дебатів у справі подати докази, що підтверджують розмір понесених нею судових витрат, суд за заявою такої сторони, поданою до закінчення судових дебатів у справі, може вирішити питання про судові витрати після ухвалення рішення по суті позовних вимог. Для вирішення питання про судові витрати суд призначає судове засідання, яке проводиться не пізніше п`ятнадцяти днів з дня ухвалення рішення по суті позовних вимог. У випадку, визначеному частиною другою цієї статті, суд ухвалює додаткове рішення в порядку, передбаченому статтею 244 цього Кодексу.

Відповідно до ч. 8 ст. 129 ГПК України розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).

Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду, за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву.

У разі неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду.

Тобто, обов`язковою умовою подання до суду доказів на підтвердження понесених витрат на професійну правничу допомогу є звернення до суду із такими доказами в межах встановленого законом строку для подання доказів або його поновлення за рішенням суду, а саме дотримання встановленого приписами ч. 8 ст. 129 ГПК України п`ятиденного строку з дня ухвалення рішення суду (у разі неподання доказів до закінчення судових дебатів та за умови наявності відповідної заяви, зробленої до закінчення останніх).

Так, Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду в Додатковій постанові від 03.03.2021 року у справі №912/354/20 наголошує, що докази, які стосуються розміру судових витрат подаються у суворо визначені кодексом строки: до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду.

Згідно ст. 74, 77 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Відповідно до ч. 1 ст. 86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Обов`язок із доказування слід розуміти як закріплену в процесуальному та матеріальному законодавстві міру належної поведінки особи, що бере участь у судовому процесі, із збирання та надання доказів для підтвердження свого суб`єктивного права, що має за мету усунення невизначеності, яка виникає в правовідносинах у разі неможливості достовірно з`ясувати обставини, які мають значення для справи.

У відповідності до ч. 1 ст. 113 ГПК України строки, в межах яких вчиняються процесуальні дії, встановлюються законом, а якщо такі строки законом не визначені - встановлюються судом.

Згідно з приписами ч.ч. 1, 2 ст. 118 ГПК України право на вчинення процесуальних дій втрачається із закінченням встановленого законом або призначеного судом строку. Заяви, скарги і документи, подані після закінчення процесуальних строків, залишаються без розгляду, крім випадків, передбачених цим Кодексом.

Суд за заявою учасника справи поновлює пропущений процесуальний строк, встановлений законом, якщо визнає причини його пропуску поважними, крім випадків, коли цим Кодексом встановлено неможливість такого поновлення (ч. 1 ст. 119 ГПК України).

У відповідності до ч. 3 ст. 116 ГПК України якщо інше не встановлено законом, заява про поновлення процесуального строку, встановленого законом, розглядається судом, у якому належить вчинити процесуальну дію, стосовно якої пропущено строк, а заява про продовження процесуального строку, встановленого судом, - судом, який встановив строк, без повідомлення учасників справи.

Практика Європейського суду з прав людини виходить з того, що реалізуючи пункт 1 статті 6 Конвенції щодо доступності правосуддя та справедливого розгляду, кожна держава-учасниця цієї Конвенції вправі встановлювати правила судової процедури, у тому числі й процесуальні заборони і обмеження, метою яких є недопущення перетворення судового розгляду у безладний процес.

Європейський Суд з прав людини вже звертав увагу на те, що застосовуючи процесуальні норми, національні суди повинні уникати як надмірного формалізму, який може вплинути на справедливість провадження, так і надмірною гнучкості, яка призведе до анулювання вимог процесуального законодавства (рішення у справі "Волчлі проти Франції" (Walchli v. France), заява № 35787/03, п. 29, від 26 липня 2007 року).

Також суд зазначає, що відповідно до Рішення Конституційного Суду України від 13 грудня 2011 року № 17-рп/2011 обмеження строку звернення до суду шляхом встановлення відповідних процесуальних строків, не впливає на зміст та обсяг конституційного права на судовий захист і доступ до правосуддя.

Разом з тим суд звертає увагу, що подаючи відповідне клопотання про поновлення пропущеного процесуального строку для подання доказів, заявник повинен вказати на існування певних причин, які зумовили прострочення подання таких доказів витрат на професійну правничу допомогу, за наслідками оцінки яких суд вправі поновити вказаний процесуальний строк (тільки якщо дійде висновку, що причини пропуску такого строку є поважними).

Як встановлено судом, рішення суду у справі № 910/2235/20 було ухвалено 29.07.2020 року, тобто з урахуванням приписів ч. 8 ст. 129 ГПК України останнім днем п`ятиденного строку для подання відповідних доказів понесення витрат на професійну правничу допомогу є 03.08.2020 року (з урахуванням вихідних та святкових днів).

Натомість Товариством з обмеженою відповідальністю "Харківський вагонобудівний завод" заява про ухвалення додаткового рішення № 798 від 22.12.2020 року та додані докази на підтвердження понесених витрат на професійну правничу допомогу направлені до Господарського суду міста Києва засобами поштового зв`язку лише 22.12.2020 року, тобто поза межами встановленого ч. 8 ст. 129 Господарського процесуального кодексу України строку.

Так, за твердженням позивача, загальна вартість наданої правової допомоги та нарахованих останнім до стягнення судових витрат на професійну правничу допомогу, пов`язаних з розглядом справи № 910/2235/20 складає 30656,82 грн. витрат на професійну правничу допомогу в частині гонорару адвоката Макотченко Л.М. за прийняття рішення на користь клієнта та 15000,00 грн. витрат на професійну правничу допомогу в частині гонорару адвоката Колодочки Г.В. за представництво в суді, що підтверджується копією договору про надання правової (правничої) допомоги від 14.05.2019 року; копією протоколу узгодження вартості правової (правничої) допомоги до Договору про надання правової (правничої) допомоги б/н від 14.05.2019 року між позивачем та адвокатом Колодочкою Г.В. від 05.03.2020 року; копією Акта прийому-передачі наданої правової (правничої) допомоги від 14.12.2020 року; копією рахунку-фактури № 15/1220 від 15.12.2020 року наданого адвокатом Колодочкою Г.В.; оригіналом платіжного доручення № 2475 від 17.12.2020 року в підтвердження оплати вартості правничої допомоги у розмірі 15 000, 00 грн. наданої адвокатом Колодочкою Г.В., копією Договору про надання правової (правничої) допомоги від 23.09.2020 року між позивачем та адвокатом Макотченко Л.М.; копією протоколу узгодження вартості правової (правничої) допомоги від 10.12.2020 року; копією Акта прийому-передачі наданої правової (правничої) допомоги від 14.12.2020 року; копією рахунку-фактури № 15/1220 від 15.12.2020 року; оригіналом платіжного доручення № 2472 від 17.12.2020 року в підтвердження оплати вартості правничої допомоги у розмірі 30 656, 82 грн, наданої адвокатом Макотченко Л.М.

При цьому за твердженням заявника, неналежна робота уповноваженої на підписання фінансових документів особи, у зв`язку з захворюванням генерального директора Черненка Д.В. та його вибірковим виконанням обов`язків, налагодження організаційної роботи на підприємстві, зміна керівництва, затримка підписання актів прийому-передачі правової (правничої) допомоги, підписаних лише 14.12.2020 року та брак грошових коштів, що зумовлений зменшенням виробничої потужності через поширення на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19 та введення у зв`язку з цим Кабінетом Міністрів України карантинних заходів є поважними обставинами, та, відповідно, зумовили підготовку необхідних документів та вирішення питання оформлення результатів надання адвокатських послуг, після призначення нового Генерального директора Товариства з обмеженою відповідальністю "Харківський вагонобудівний завод", оскільки законодавчими приписами ст. 129 ГПК України вимагається належне обґрунтування підстав та розміру понесених стороною витрат на професійну правничу допомогу.

Суд зазначає, що чинним процесуальним законодавством не передбачено конкретного переліку причин пропуску процесуальних строків для подання доказів витрат на професійну правничу допомогу, які в розумінні законодавця є поважними, однак поважність підстав для його поновлення не може бути обґрунтована визначенням безпосереднього виконавця роботи в межах установи, організації, підприємства тощо. Встановлений внутрішній порядок розподілу роботи або документації, а також надання щорічних відпусток не може впливати на обчислення процесуальних строків.

Доводи заявника щодо неналежної роботи уповноваженої на підписання фінансових документів особи та його вибірковим виконанням обов`язків, налагодження організаційної роботи на підприємстві, зміна керівництва шляхом відсторонення останнього від виконання посадових обов`язків, призначення нового генерального директора, підписання актів прийому-передачі правової (правничої) допомоги, не можуть бути розцінені судом як поважні чи як непереборні обставини для поновлення строку на подання доказів на підтвердження витрат на професійну правничу допомогу, оскільки, на думку суду, зводяться виключно до внутрішньої організації роботи Товариства з обмеженою відповідальністю "Харківський вагонобудівний завод".

Будь - яких інших, окрім наведених, доказів на підтвердження підстав неможливості звернутися з доказами на підтвердження витрат на правову допомогу в межах процесуального строку, та які б підтверджували наявність особливих та непереборних обставин, що перешкодили вчинити відповідні процесуальні дії та подати необхідні докази до матеріалів вказаного клопотання не надано.

В свою чергу, органи державної влади, суб`єкти господарювання та громадяни поставлені законом у рівні умови, у зв`язку з чим вибіркове надання господарським судом суб`єктивних переваг одним господарюючим суб`єктам перед іншими учасниками судового процесу призведе до порушення вищевказаного конституційного принципу, що є неприпустимим.

З викладеного вбачається, що пропуск строку понад 4 місяці з дати винесення судом рішення на подання до суду доказів понесених витрат на професійну правничу допомогу залежав не від об`єктивних причин, а від суб`єктивних чинників, які особа, що звернулась із відповідним клопотанням, могла і повинна була уникнути під час звернення до суду.

Таким чином, з огляду на наведені представником Товариства з обмеженою відповідальністю "Харківський вагонобудівний завод" підстави для поновлення строку на подання доказів понесених витрат на правничу допомогу, суд приходить до висновку про те, що вони не є поважними та не можуть бути взяті до уваги в якості підтвердження наявності виключних та поважних підстав такого пропуску та для поновлення відповідного строку.

За таких обставин суд дійшов висновку, що Товариство з обмеженою відповідальністю "Харківський вагонобудівний завод", звернувшись до суду із даною заявою лише 22.12.2020 року засобами поштового зв`язку, тобто через 4 місяці після прийняття судом рішення, пропущено 5-ти денний строк, встановлений ч. 8 ст. 129 ГПК України, і причини пропуску такого строку суд не визнає поважними, а отже, клопотання про поновлення процесуального строку задоволенню не підлягає, та, відповідно, заяву про прийняття додаткового рішення щодо розподілу судових витрат у справі №910/2235/20 слід залишити без розгляду.

Керуючись ст. ст. 118, 119, 123, 126, 129, 221, 233-235 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва -

УХВАЛИВ:

1. В задоволенні заяви Товариством з обмеженою відповідальністю "Харківський вагонобудівний завод" про поновлення процесуального строку для подання доказів відмовити.

2. Заяву Товариства з обмеженою відповідальністю "Харківський вагонобудівний завод" про ухвалення додаткового рішення у справі № 910/2235/20 залишити без розгляду.

3. Відмовити Товариству з обмеженою відповідальністю "Харківський вагонобудівний завод" в ухваленні додаткового рішення.

Ухвала набирає законної сили з моменту підписання 12.04.2021 року та відповідно до підпункту 17.5 пункту 17 Розділу XI "Перехідні положення" Господарського процесуального кодексу України може бути оскаржена в апеляційному порядку через Господарський суд міста Києва шляхом подачі апеляційної скарги протягом 10 днів з дня набрання нею законної сили.

Суддя А.М.Селівон