Рішення № 96171819, 05.04.2021, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.uaРІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

05.04.2021Справа № 910/20502/20Суддя Господарського суду міста Києва Демидов В.О., розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Форвард Промтрейд» (вул. Шевченко, буд. 16, м. Ірпінь, Київська область, 08200) до Товариства з обмеженою відповідальністю «Люкс Продукти» (вул. Б. Хмельницького, буд. 39, кв. 124, м. Київ, 01030) про стягнення 138820,16 грн,

Без виклику сторін

В С Т А Н О В И В:

23.12.2020 до Господарського суду міста Києва надійшла зазначена позовна заява Товариства з обмеженою відповідальністю «Форвард Промтрейд» (вул. Шевченко, буд. 16, м. Ірпінь, Київська область, 08200) до Товариства з обмеженою відповідальністю «Люкс Продукти» (вул. Б. Хмельницького, буд. 39, кв. 124, м. Київ, 01030) про стягнення 138820,16 грн, та передана судді Демидову В.О. відповідно до автоматизованого розподілу судової справи між суддями.

Як вбачається із заявлених позовних вимог позивач просить суд стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Люкс Продукти» на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Форвард Промтрейд» заборгованість у розмірі 138820,16 грн, з яких: 107343,40 грн - сума боргу, 20791,72 грн - штрафі санкції, 3% річних у розмірі 3338,22 грн, 7346,82 грн та судовий збір.

Позовні вимоги мотивовані неналежним виконанням відповідачем своїх зобов`язань за договором поставки нафтопродуктів №10 від 06.09.2019 р, в частині своєчасної оплати за поставлений товар.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 28.12.2020 позовна заява Товариства з обмеженою відповідальністю «Форвард Промтрейд» залишена без руху та встановлено позивачу строк для усунення недоліків позовної заяви протягом десяти днів з дня вручення даної ухвали.

19.01.2021 до Господарського суду міста Києва надійшла заява позивача про усунення недоліків позовної заяви з доданими до неї документами.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 25.01.2021 відкрите спрощене позовне провадження у справі № 910/20502/20 без повідомлення учасників сторін. Вказаною ухвалою відповідача повідомлено про те, що у разі ненадання відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд має право вирішити спір за наявними матеріалами справи відповідно до частини 2 статті 178 Господарського процесуального кодексу України.

Товариство з обмеженою відповідальністю «Люкс Продукти» копію ухвали суду про відкриття провадження у справі отримало, про що свідчить поверненням на адресу суду рекомендованого повідомлення про вручення поштового відправлення відповідачу.

Відзиву на позов від відповідача не надходило.

09.02.2021 представником відповідача було подано заяву про ознайомлення з матеріалами справи, а 12.02.2021 представник відповідача Серебряніков В.Є. ознайомився з матеріалами справи № 910/20502/20, про що свідчить відмітка на зворотній стороні заяви про ознайомлення з матеріалами справи (арк. справи 146).

Відповідач у справі не повідомляв суд про намір подати відзив на позовну заяву у більш тривалий строк згідно положень п. 4 розділу Х "Прикінцеві положення" Господарського процесуального кодексу України.

Згідно з ч. 9 ст. 165 Господарського процесуального кодексу України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин, суд вирішує справу за наявними матеріалами.

Частиною 1 ст. 252 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що розгляд справи у порядку спрощеного позовного провадження здійснюється судом за правилами, встановленими цим Кодексом для розгляду справи в порядку загального позовного провадження, з особливостями, визначеними у цій главі.

Згідно ч.8 ст. 252 Господарського процесуального кодексу України при розгляді справи у порядку спрощеного провадження суд досліджує докази і письмові пояснення, викладені у заявах по суті справи, а у випадку розгляду справи з повідомленням (викликом) учасників справи також заслуховує їх усні пояснення.

Враховуючи достатність часу, наданого сторонам для подачі доказів в обґрунтування своїх позиції у справі, приймаючи до уваги принципи змагальності та диспозитивності господарського процесу, суд вважає за можливе розглянути справу за наявними в ній доказами та матеріалами. Відповідач не скористався правом подання до суду відзиву на позовну заяву.

Розглянувши матеріали справи, всебічно та повно дослідивши надані докази, суд встановив такі фактичні обставини.

06.09.2019 р. між Товариством з обмеженою відповідальністю «Форвард Промтрейд» (позивач, постачальник) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Люкс Продукти» (покупець, відповідач) укладено договір №10 (надалі - договір), відповідно до п. 2.1. 2.2 якого постачальник зобов`язується передавати у власність покупця нафтопродукти, а покупець зобов`язується приймати ці нафтопродукти (в подальшому найменовані - продукція) та повністю оплачувати їхню ціну (вартість). Поставка (передача у власність) продукції в рамках і на підставі цього договору, оформлених на підставі поданих покупцем заявок.

Пунктом 2.3 договору передбачено, що умови про кількість, асортимент, ціну (вартість), умови оплати та поставку окремої партії продукції узгоджується сторонами шляхом укладення (підписання) письмових додатків до цього договору або погодження постачальником поставки згідно заявки покупця шляхом виставлення рахунків-фактури та надання документів, що підтверджують поставку без підписання додатків.

Положенням пункту 4.2 договору передбачено, що фактичний об`єм продукції, що поставляється в рамках та на підставі заявок покупця та/або додатків до цього договору, вказується в відповідній залізничній накладній (товаро-транспортній накладній) чи акті прийому - передачі, або видатковій накладній, на підставі яких складаються акти звірки взаєморозрахунків.

Загальна кількість продукції, що поставляється (передається у власність) покупця за цим договором, сторонами не обмежується і визнається на підставі фактичного обсягу поставленої (переданої у власність) продукції (п.4.4. договору).

Відповідно до пункту 4.9 передбачено, що постачальник вважається таким, що належно виконав свої зобов`язання щодо постачання продукції з моменту передачі продукції покупцю (представнику покупця) або транспортній організації, в залежності від умов поставки, вказаних у відповідній заявці покупця та/або додатку до цього договору. Факт передачі продукції підтверджується відповідними відмітками в накладній (залізничній, товаротранспортній) та підписання акту прийому - передачі. Датою поставки (передачі у власність) продукції (нафтопродуктів) вважається дата в актах прийому-передачі продукції та/або видатковій накладній.

Право власності на продукцію переходить до покупця до покупця з дати поставки(передачі у власність) продукції у відповідності до п. 4.9 цього договору. З моменту поставки покупець несе всі ризики випадкового знищення або пошкодження продукції (п. 4.10 договору).

Пунктом 5.6 договору передбачено, що оплата продукції здійснюється на умовах повної передоплати (авансу) продукції (партії продукції) якщо інше не встановлено у Додатках до цього договору або не погоджено постачальником іншим чином. Строк (термін) оплати продукції по кожній окремій партії продукції визначається умовами відповідних додатків.

Відповідно до пункту 6.1 договору за не виконання та/або неналежне виконання умов цього договору винна сторона несе відповідальність в порядку, визначеному чинним законодавство України та цим договором.

Положеннями пункту 9.1 договору сторонами передбачено, що договір набирає чинності з дати його укладення (підписання) сторонами та діє до 31.12.2019, року чи до моменту повного та належного виконання сторонами усіх своїх зобов`язань за цим договором.

Закінчення строку дії цього договору не звільняє жодну зі сторін від відповідальності за його порушення (невиконання та/або неналежне виконання), яке мало місце під час дії цього договору (пункт. 9.4 договору).

Позивач у період часу з 26.09.2019 по 27.11.2019 поставив відповідачу дизельне паливо на загальну суму 1225160,10 грн., що підтверджується видатковими накладними:

№43 від 26.09.2019 на суму 21 500,00 грн у тому числі ПДВ;

№44 від 26.09.2019 на суму 33 000,00 грн у тому числі ПДВ;

№47 від 26.09.2019 на суму 23750,00 грн у тому числі ПДВ;

№48 від 26.09.2019 на суму 35 625,00 грн у тому числі ПДВ;

№50 від 26.09.2019 на суму 19000,00 грн у тому числі ПДВ;

№51 від 26.09.2019 на суму 24000,00 грн у тому числі ПДВ;

№53 від 27.09.2019 на суму 36000,00 грн у тому числі ПДВ;

№54 від 27.09.2019 на суму 96400,00 грн у тому числі ПДВ;

№58 від 08.10.2019 на суму 24000,00 грн у тому числі ПДВ;

№61 від 08.10.2019 на суму 23895,20 грн у тому числі ПДВ;

№62 від 08.10.2019 на суму 23600,00 грн у тому числі ПДВ;

№63 від 08.10.2019 на суму 21300,00 грн у тому числі ПДВ;

№66 від 16.10.2019 на суму 45600 грн у тому числі ПДВ;

№67 від 16.10.2019 на суму 45600,00 грн у тому числі ПДВ;

№68 від 21.10.2019 на суму 45600,00 грн у тому числі ПДВ;

№71 від 24.10.2019 на суму 22800,00 грн у тому числі ПДВ;

№75 від 28.10.2019 на суму 24846,50 грн у тому числі ПДВ;

№79 від 21.11.2019 на суму 25190,00 грн у тому числі ПДВ;

№85 від 21.11.2019 на суму 137400,00 грн у тому числі ПДВ;

№88 від 21.11.2019 на суму 45600,00 грн у тому числі ПДВ;

№86 від 21.11.2019 на суму 45800,00 грн у тому числі ПДВ;

№87 від 27.11.2019 на суму 45400,00 грн у тому числі ПДВ;

№89 від 27.11.2019 на суму 45400,00 грн у тому числі ПДВ;

№90 від 27.11.2019 на суму 22700,00 грн у тому числі ПДВ;

№91 від 27.11.2019 на суму 41995,00 грн у тому числі ПДВ;

№93 від 27.11.2019 на суму 36774,00 грн у тому числі ПДВ;

№94 від 27.11.2019 на суму 42676,00 грн у тому числі ПДВ;

№101 від 27.11.2019 на суму 36406,00 грн у тому числі ПДВ;

№96 від 27.11.2019 на суму 43992,40 грн у тому числі ПДВ.

Про належне виконання позивачем своїх зобов`язань за договором № 10 від 06.09.2019 також свідчить відсутність з боку відповідача претензій та повідомлень про порушення позивачем умов даної угоди.

З матеріалів справи вбачається, що відповідач не здійснив повної попередньої оплати за поставку товару протягом періоду часу з 26.09.2019 по 27.11.2019, що також підтверджується доданими до матеріалів справи позивачем виписок по рахункам. З вищезгаданих виписок, а також з позовної заяви вбачається, що відповідач оплатив поставлений товар тільки частково на суму 1 117725,60 грн., у результаті чого на момент звернення до суду прострочена заборгованість складає 107 343,40 грн.

Позивачем на адресу відповідача було направлено претензію вих. № 1-люкс від 05.10.2020 р. про виконання зобов`язань та погашення заборгованості на загальну суму 130 171,76 грн.

У підтвердження направлення вказаної претензії на адресу відповідача позивачем до матеріалів справи надано опис вкладення у лист з відміткою пошти від 05.10.2020, а також накладну поштову, яка датована 05.10.2020 р. Проте з вказаного опису вбачається, що направлялась зовсім інша претензія-вимога за вих № 1 - люкс від 06.09.2020. Отже доказів направлення претензії на адресу відповідача позивачем за вих. № 1-люкс від 05.10.2020 суду не надано.

Судом встановлено, що строк оплати за договором № 10 від 06.09.2019 є таким, що настав.

Матеріали справи не містять доказів оплати відповідачем вказаної суми заборгованості.

Дослідивши обставини справи, надані матеріали, оцінивши надані докази у ї сукупності, суд дійшов до наступного обґрунтованого висновку.

Відповідно до ч. 1 ст. 13 Господарського процесуального кодексу України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін.

Відповідно до ч. 1 ст. 73, ч. 1 ст. 74 Господарського процесуального кодексу України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог та заперечень.

Відповідно до ч. 1 ст. 76 Господарського процесуального кодексу України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування.

Статтею 173 Господарського кодексу України передбачено, що господарським визнається зобов`язання, що виникає між суб`єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб`єкт (зобов`язана сторона, у тому числі боржник) зобов`язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб`єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб`єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов`язаної сторони виконання її обов`язку.

Відповідно до ч. 1 ст. 174 Господарського кодексу України господарські зобов`язання можуть виникати: з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать.

Відповідно до ч. 1 ст. 181 Господарського кодексу України господарський договір за загальним правилом викладається у формі єдиного документа, підписаного сторонами. Допускається укладення господарських договорів у спрощений спосіб, тобто шляхом обміну листами, факсограмами, телеграмами, телефонограмами тощо, а також шляхом підтвердження прийняття до виконання замовлень, якщо законом не встановлено спеціальні вимоги до форми та порядку укладення даного виду договорів.

Згідно із ч. 2 ст. 180 Господарського кодексу України господарський договір вважається укладеним, якщо між сторонами у передбачених законом порядку та формі досягнуто згоди щодо усіх його істотних умов. Істотними є умови, визнані такими за законом чи необхідні для договорів даного виду, а також умови, щодо яких на вимогу однієї із сторін повинна бути досягнута згода.

Матеріалами справи, її фактичними обставинами підтверджується факт укладення між сторонами договору поставки № 10 від 06.09.2019, за яким позивачем поставлено на користь відповідача нафтопродукти на загальну вартість 1225160,10 грн з яких відповідач оплатив поставлений товар тільки частково на суму 1 117725,60 грн., у результаті чого на момент звернення до суду прострочена заборгованість складає 107 343,40 грн. про що свідчать видаткові накладні.

Відповідно до ч. 1 ст. 265 Господарського кодексу України за договором поставки одна сторона - постачальник зобов`язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов`язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму.

Відповідно до статті 712 Цивільного кодексу України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Частиною 1 статті 266 Господарського кодексу України передбачено, що предметом поставки є визначені родовими ознаками продукція, вироби з найменуванням, зазначеним у стандартах, технічних умовах, документації до зразків (еталонів), прейскурантах чи товарознавчих довідниках. Предметом поставки можуть бути також продукція, вироби, визначені індивідуальними ознаками.

Відповідно до ст. 193 Господарського кодексу України суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов`язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов`язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором. Застосування господарських санкцій до суб`єкта, який порушив зобов`язання, не звільняє цього суб`єкта від обов`язку виконати зобов`язання в натурі, крім випадків, коли інше передбачено законом або договором, або управнена сторона відмовилася від прийняття виконання зобов`язання. Не допускаються одностороння відмова від виконання зобов`язань, крім випадків, передбачених законом, а також відмова від виконання або відстрочка виконання з мотиву, що зобов`язання другої сторони за іншим договором не було виконано належним чином.

Згідно ст. 525 Цивільного кодексу України одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

У відповідності до ч. 1 ст. 526 Цивільного кодексу України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до ст. 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов`язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події. Якщо строк (термін) виконання боржником обов`язку не встановлений або визначений моментом пред`явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов`язок у семиденний строк від дня пред`явлення вимоги, якщо обов`язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

Згідно з ст.610 Цивільного кодексу України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Відповідно до ст.612 Цивільного кодексу України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Згідно з ст.599 Цивільного кодексу України зобов`язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Відповідно до ст. 625 Цивільного кодексу України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання.

Факт отримання товару відповідачем у справі не спростовано.

Факт поставки товару за вказаною накладними відповідачем у справі не спростовується.

Основна заборгованості у розмірі 107 343,40 грн. заявлена до стягнення позивачем за даним позовом відповідачем не спростовується.

Враховуючи вищевикладене, суд приходить до висновку, що позовна вимога про стягнення з відповідача на користь позивача заборгованості у розмірі 107 343,40 грн є обґрунтованою та такою, що підлягає задоволенню.

Крім того, позивач просить суд стягнути з відповідача 20791,72 грн - штрафі санкції, 3% річних у розмірі 3338,22 грн, 7346,82 грн - інфляційне збільшення за період з 27.09.2019 по31.10.2020.

Відповідно до ст. 611 Цивільного кодексу України, у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки.

Згідно з статтею 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов`язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання.

Пунктом 6.2 договору № 10 від 06.09.2019 встановлено, що у випадку прострочення (порушення, невиконання, протермінування, несвоєчасного виконання) покупцем строків (термінів)оплати продукції, визначених умовами договору та додатками до нього, покупець зобов`язаний сплатити на користь постачальника пеню в розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня (тобто у період впродовж якого існувала заборгованість), від суми грошової заборгованості за кожен день прострочення(протермінування, несвоєчасного виконання, порушення, невиконання). Строк позовної давності встановлюється в один рік.

Судом перевірено наведений у позовній заяві розрахунок пені та визнано його не вірним з наступних підстав.

Позивачем у своїх розрахунках заявлено періоди заборгованості за договором:

3 27/09/2019 до 30/09/201955 550,00 грн.з 01/10/2019 до 04/10/201935 550,00 грн.3 05/10/2019 до 07/10/201921 550,00 грн.3 08/10/2019 до 14/10/201968 795,20 грн.з 15/10/2019 до 16/10/201923 900,00 грн.з 17/10/2019 до 18/10/2019115 100,00 грн.з 19/10/2019 до 21/10/201942 400,00 грн.3 22/10/2019 до 23/10/201988 000,00 грн.3 24/10/2019 до 28/10/201952 100,00 грн.3 29/10/2019 до 31/10/201966 856,00 грн.з 01/11/2019 до 05/11/201951 346,50 грн.3 21/11/2019 до 22/11/201952 000,00 грн.3 27/11/2019 до 28/11/2019165 343,40 грн.3 29/11/2019 до 09/12/2019142 343,40 грн.з 10/12/2019 до 21/05/2020112 343,40 грн.3 22/05/2020 до 31/10/2020107 343,40 грн

Проте документів, які б підтверджували, вищевказану заборгованість у заявлених позивачем в своєму розрахунку розмірах, окрім заборгованості на суму 107 343,40 грн останнім не надано, рахунків, які останній виставляв для оплати відповідачем, позивачем також не надано, а отже у решті заявлених періодах, суд позбавлений можливості обчислити їх та перевірити.

Загальна сума пені, яка підлягає стягненню з відповідача на користь позивача, за розрахунком суду, а саме з 22.05.2020 по 31.10.2020 на суму 107 343,40 грн, становить 5 983,07 грн. в іншій частині позовних вимог щодо стягнення пені позивачу належить відмовити.

Стосовно нарахування позивачем інфляційних нарахувань у розмірі 7346,82 грн, суд зазначає наступне.

Цивільним кодексом України, як основним актом цивільного законодавства, не передбачено механізму здійснення розрахунку інфляційних втрат кредитора у зв`язку із простроченням боржника у виконанні грошового зобов`язання.

Водночас, частиною першою статті 8 Цивільного кодексу України визначено, що якщо цивільні відносини не врегульовані цим Кодексом, іншими актами цивільного законодавства або договором, вони регулюються тими правовими нормами цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, що регулюють подібні за змістом цивільні відносини (аналогія закону).

Частиною п`ятою статті 4 Цивільного кодексу України передбачено, що інші органи державної влади України у випадках і в межах, встановлених Конституцією України та законом, можуть видавати нормативно-правові акти, що регулюють цивільні відносини.

Законом України «Про індексацію грошових доходів населення» визначено індексацію грошових доходів населення як встановлений законами та іншими нормативно-правовими актами України механізм підвищення грошових доходів населення, що дає можливість частково або повністю відшкодувати подорожчання споживчих товарів і послуг (стаття 1 Закону). Статтею 2 цього Закону передбачено як об`єкти індексації грошові доходи громадян, одержані ними в гривнях на території України, що не мають разового характеру, перелік яких визначено у частині першій цієї статті; водночас, частиною другою статті 2 цього Закону законодавець передбачив право Кабінету Міністрів України встановлювати інші об`єкти індексації, поряд з тими, що зазначені у частині першій цієї статті.

З метою реалізації Закону України «Про індексацію грошових доходів населення» Кабінет Міністрів України постановою №1078 від 17.07.2003 затвердив Порядок проведення індексації грошових доходів населення (далі - Порядок), пунктом 1 якого передбачено, що цей Порядок визначає правила обчислення індексу споживчих цін для проведення індексації та сум індексації грошових доходів населення. Індекс споживчих цін обчислюється Держстатом і не пізніше 10 числа місяця, що настає за звітним, публікується в офіційних періодичних виданнях. Сума індексації грошових доходів громадян визначається як результат множення грошового доходу, що підлягає індексації, на величину приросту індексу споживчих цін, поділений на 100 відсотків (пункти 1-1, 4 Порядку).

Отже, при розрахунку інфляційних втрат у зв`язку із простроченням боржником виконання грошового зобов`язання до цивільних відносин, за аналогією закону, підлягають застосуванню норми Закону України «Про індексацію грошових доходів населення» та приписи Порядку проведення індексації грошових доходів населення, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України №1078 від 17.07.2003, та Методика розрахунку базового індексу споживчих цін, затверджена наказом Державного комітету статистики України №265 від 27.07.2007.

Порядок індексації грошових коштів для цілей застосування статті 625 Цивільного кодексу України визначається із застосуванням індексу споживчих цін (індексу інфляції) за офіційними даними Державного комітету статистики України у відповідний місяць прострочення боржника, як результат множення грошового доходу на величину приросту споживчих цін за певний період, поділену на 100 відсотків (абзац п`ятий пункту 4 постанови КМУ №1078).

Статтею 625 Цивільного кодексу України визначено право особи отримати компенсацію інфляційних збитків за весь період прострочення. Якщо індекс інфляції в окремі періоди є меншим за одиницю та має при цьому економічну характеристику - «дефляція», то це не змінює його правової природи і не може мати наслідком пропуску такого місяця, оскільки протилежне зруйнує послідовність математичного ланцюга розрахунків, визначену Порядком проведення індексації грошових доходів населення, затвердженим постановою КМУ №1078 від 17.07.2003.

Об`єднаною палатою Верховного Суду у постанові від 20.11.2020 у справі №910/13071/19 роз`яснено, що сума боргу, внесена за період з 1 до 15 числа включно відповідного місяця, індексується за період з урахуванням цього місяця, а якщо суму внесено з 16 до 31 числа місяця, то розрахунок починається з наступного місяця. За аналогією, якщо погашення заборгованості відбулося з 1 по 15 число включно відповідного місяця - інфляційна складова розраховується без урахування цього місяця, а якщо з 16 до 31 числа місяця - інфляційна складова розраховується з урахуванням цього місяця.

Отже, якщо період прострочення виконання грошового зобов`язання складає неповний місяць, то інфляційна складова враховується або не враховується в залежності від математичного округлення періоду прострочення у неповному місяці.

Методику розрахунку інфляційних втрат за неповний місяць прострочення виконання грошового зобов`язання доцільно відобразити, виходячи з математичного підходу до округлення днів у календарному місяці, упродовж якого мало місце прострочення, а саме:

- час прострочення у неповному місяці більше півмісяця (> 15 днів) = 1 (один) місяць, тому за такий неповний місяць нараховується індекс інфляції на суму боргу;

- час прострочення у неповному місяці менше або дорівнює половині місяця (від 1, включно з 15 днями) = 0 (нуль), тому за такий неповний місяць інфляційна складова боргу не враховується.

Крім того документів, які б підтверджували, вищевказану заборгованість у заявлених позивачем в своєму розрахунку розмірах, окрім заборгованості на суму 107 343,40 грн останнім не надано, рахунків, які останній виставляв для оплати відповідачем, позивачем також не надано, а отже у решті заявлених періодах, суд позбавлений можливості обчислити їх та перевірити.

Суд дійшов висновку, що нарахування інфляційних нарахувань позивачем у розмірі 7346,82 грн, є не вірним, відповідно до Методики розрахунку інфляційних втрат за неповний місяць прострочення виконання грошового зобов`язання, а також з урахуванням вищевикладеного

Загальна сума інфляційних нарахувань, яка підлягає стягненню з відповідача на користь позивача, за розрахунком суду, а саме з 01.06.2020 по 31.10.2020 на суму 107 343,40 грн, становить 1824,83 грн. в іншій частині позовних вимог щодо стягнення інфляційних нарахувань позивачу належить відмовити.

Здійснивши власний перерахунок заявлених до стягнення 3% річних за весь період прострочення судом встановлено, що позивачем невірно нараховано 3 % річних оскільки документів, які б підтверджували, вищевказану заборгованість у заявлених позивачем в своєму розрахунку розмірах, окрім заборгованості на суму 107 343,40 грн останнім не надано, рахунків, які останній виставляв для оплати відповідачем, позивачем також не надано, а отже у решті заявлених періодах, суд позбавлений можливості обчислити їх та перевірити.

Суд дійшов висновку, що стягнення 3% річних у заявленому розмірі 3338,22 грн, є не вірним, загальна сума 3% річних, яка підлягає стягненню з відповідача на користь позивача, за розрахунком суду, а саме з 22.05.2020 по 31.10.2020 на суму 107 343,40 грн, становить 1434,18 грн. в іншій частині позовних вимог щодо стягнення 3% річних позивачу належить відмовити.

Статтею 13 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

Відповідно до ст. 76-79 Господарського процесуального кодексу України, належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування. Достовірними є докази, створені (отримані) за відсутності впливу, спрямованого на формування хибного уявлення про обставини справи, які мають значення для справи. Наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

За приписами ч. 1 ст. 86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Стаття 74 Господарського процесуального кодексу України передбачає, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Отже, суд вважає заявлені позовні вимоги такими, що підлягають частковому задоволенню.

З огляду на вищевикладене, всі інші заяви, клопотання, доводи та міркування учасників судового процесу залишені судом без задоволення та не прийняті до уваги як необґрунтовані, безпідставні та такі, що не впливають на висновки суду щодо часткового задоволення позовних вимог.

Відповідно до ст. 129 Господарського процесуального кодексу України, судовий збір покладається на сторін пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Керуючись ст.ст. 74, 129, 236 - 238, 240 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

1. Позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «ВАМ АГРО» задовольнити частково.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Люкс Продукти» (вул. Б. Хмельницького, буд. 39, кв. 124, м. Київ, 01030, ідентифікаційний код 42741766) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Форвард Промтрейд» (вул. Шевченко, буд. 16, м. Ірпінь, Київська область, 08200, ідентифікаційний код 41895617) суму заборгованості у розмірі 116585,48 грн., з яких: 107343 (сто сім тисяч триста сорок три) грн. 40 коп. сума боргу, 1434 (одна тисяча чотириста тридцять чотири) грн. 48 коп. 3% річних, 5983 (п`ять тисяч дев`ятсот вісімдесят три) грн. 07 коп. штрафні санкції, 1 824 (одна тисяча вісімсот двадцять чотири) грн. 83 коп. інфляційне збільшення.

3. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Люкс Продукти» (вул. Б. Хмельницького, буд. 39, кв. 124, м. Київ, 01030, ідентифікаційний код 42741766) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Форвард Промтрейд» (вул. Шевченко, буд. 16, м. Ірпінь, Київська область, 08200, ідентифікаційний код 41895617) витрати по сплаті судового збору у розмірі 1765 (одна тисяча сімсот шістдесят п`ять) грн. 32 коп.

4. В іншій частині позовних вимог відмовити.

5. Після набрання рішенням законної сили видати наказ.

Рішення набирає законної сили у строк та в порядку, встановленому ст.241 Господарського процесуального кодексу України.

Рішення може бути оскаржено до Північного апеляційного господарського суду в строк, встановлений ст.256 Господарського процесуального кодексу України та в порядку, передбаченому ст.257 Господарського процесуального кодексу України з урахуванням приписів п. 4 Розділу X «Прикінцеві положення» та п.п.17.5 п.17 Розділу ХІ Перехідні положення Господарського процесуального кодексу України.

З повним текстом рішення можна ознайомитись у Єдиному державному реєстрі судових рішень за веб-адресою:http://reyestr.court.gov.ua/.

Повний текст рішення складено та підписано 12.04.2021

Суддя В.О. Демидов