Рішення № 96171773, 05.04.2021, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.uaРІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

05.04.2021Справа № 910/578/21Господарський суд міста Києва у складі судді Грєхової О.А., за участю секретаря судового засідання Коверги П.П., розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали господарської справи

за позовом Квартирно-експлуатаційного відділу міста Хмельницький

до Акціонерного товариства "Українська залізниця"

про стягнення 29 543,63 грн.

Представники сторін:

від позивача: Марків Ю.С., в порядку самопредставництва;

від відповідача: Мартинюк О.О., довіреність б/н від 23.12.2020.

ВСТАНОВИВ:

Квартирно-експлуатаційний відділ міста Хмельницький звернувся до Господарського суду міста Києва із позовними вимогами до Акціонерного товариства "Українська залізниця" про стягнення 29 543,63 грн.

Позовні вимоги обґрунтовані наявністю у відповідача обов`язку зі сплати на користь позивача коштів у розмірі 29 543,63 грн., перерахованих позивачем на виконання умов Договору про організацію перевезень вантажів і проведення розрахунків за перевезення та надані залізничним транспортом України послуги № 134 від 13.09.2016.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 18.01.2021 судом залишено позовну заяву без руху, надано позивачу строк для усунення недоліків та встановлено спосіб їх усунення.

01.02.2021 до відділу діловодства Господарського суду міста Києва надійшла заява позивача про усунення недоліків.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 04.02.2021 відкрито провадження у справі, постановлено розгляд справи здійснювати за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін, у зв`язку з чим надано відповідачу строк для подання відзиву на позовну заяву, а позивачу - для подання відповіді на відзив.

22.02.2021 через відділ діловодства суду від відповідача надійшов відзив на позовну заяву, в якому відповідач заперечуючи проти позову зазначає, що Протокол розбіжностей № 1 до Договору № 134 «Про організацію перевезень вантажів і проведення розрахунків за перевезення та надані залізничним транспортом України послуги» від 13.09.2016 не є належним доказом у справі, бо підписаний не уповноваженими на те особами, оскільки довіреністю № 645 від 04.04.2016 начальник виробничого підрозділу Козятинська дирекція залізничних перевезень регіональної філії «Південно-Західна залізниця» ПАТ «Українська залізниця» Буцерога В.К. та перший заступник начальника виробничого підрозділу Козятинська дирекція залізничних перевезень регіональної філії «Південно-Західна залізниця» ПАТ «Українська залізниця» Микитенко В.Г. не наділені повноваженнями укладати та підписувати будь-які протоколи розбіжностей до договорів або додаткових угод. Акт звірки взаєморозрахунків між регіональною філією «Південно-Західна залізниця» ПАТ «Українська залізниця» також не може бути належним доказом у справі, оскільки підписаний представником ЄРЦ Мельник Н.К. з відтиском печатки філії Єдиного розрахункового центру АТ «Укрзалізниця», яка не є стороною укладеного між позивачем та відповідачем договору. Крім того, відповідачем також заявлено про застосування строків позовної давності, оскільки, як вважає відповідач, позивач у позовній заяві визнає, що починаючи з 23.03.2017 він довідався про порушення свого права як дієздатної сторони по Договору № 134 від 23.03.2017 і міг звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права щодо стягнення коштів. Однак, позивач звернувся до суду за захистом своїх інтересів лише 12.01.2021, про що свідчить штемпель Хмельницького відділення поштового зв`язку, що значно перевищує встановлений однорічний та трирічний строк позовної давності, відрахування якого необхідно розпочинати з 23.03.2017.

09.03.2021 через відділ діловодства суду від позивача надійшла відповідь на відзив, у якій останній зазначив, що Протокол розбіжностей № 1 до Договору № 134 «Про організацію перевезень вантажів і проведення розрахунків за перевезення та надані залізничним транспортом України послуги» від 13.09.2016 є належним та допустимим доказом у відповідності до ст. ст. 76, 77 ГПК України, оскільки підписаний уповноваженими на те особами на підставі довіреності № 645 від 04.04.2016, п. 9 якої Микитенку В.Г. та Буцерозі В.К. надано повноваження вчиняти правочини, укладати, змінювати та розривати будь-які договори (в т.ч. внутрішні зобов`язання). Крім того, звертає увагу суду, що безпосередньо сам Договір № 134 «Про організацію перевезень вантажів і проведення розрахунків за перевезення та надані залізничним транспортом України послуги» від 13.09.2016 підписаний з боку відповідача саме начальником виробничого підрозділу Козятинська дирекція залізничних перевезень регіональної філії «Південно-Західна залізниця» ПАТ «Українська залізниця» Буцерогою В.К. та перший заступником начальника виробничого підрозділу Козятинська дирекція залізничних перевезень регіональної філії «Південно-Західна залізниця» ПАТ «Українська залізниця» Микитенком В.Г. на підставі довіреності № 645 від 04.04.2016. З огляду на викладене вважає, що п. 7.1 Договору діє в редакції Протоколу розбіжностей № 1 до Договору № 134 «Про організацію перевезень вантажів і проведення розрахунків за перевезення та надані залізничним транспортом України послуги» від 13.09.2016, яким визначено, що договір набуває чинності з дати його підписання сторонами і діє до 31.12.2016, але в будь-якому разі до повного виконання сторонами своїх зобов`язань за цим договором. При цьому, якщо жодна із сторін за 30 календарних днів до дати закінчення строку дії договору письмово не заявить про свої наміри щодо його розірвання договір вважається пролонгованим на той самий строк та на тих умовах. Отже договір наразі є чинним та не закінчив свою дію. Щодо акту звірки взаємних розрахунків, то останній є належним та допустимим доказом, оскільки позивач не заявляє вимог до філії ЄРЦ АТ «Українська залізниця», а відповідач не надав жодного доказу в підтвердження того, що представник філії не мав права підписувати відповідний документ. Щодо строків позовної давності позивач вказав, що оскільки відповідач не заперечував факт перебування коштів КЕВ м. Хмельницький на рахунках відповідача, враховуючи те, що відповідач безперервно не виконував свій обов`язок, передбачений як законом так і договором та не повертав і не повернув наразі кошти позивачу, дане порушення є триваючим, а тому строки позовної давності застосовуватись не можуть.

Крім того, позивачем також подано заяву про залучення до участі у справі третіх осіб на стороні відповідача, зокрема, регіональну філію «Південно-Західна залізниця» Акціонерного товариства «Українська залізниця» та філію «Єдиний розрахунковий центр залізничних перевезень» Акціонерного товариства «Українська залізниця».

Відповідно до ст. 50 Господарського процесуального кодексу України, треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору, можуть вступити у справу на стороні позивача або відповідача до закінчення підготовчого провадження у справі або до початку першого судового засідання, якщо справа розглядається в порядку спрощеного позовного провадження, у разі коли рішення у справі може вплинути на їхні права або обов`язки щодо однієї із сторін. Їх може бути залучено до участі у справі також за заявою учасників справи.

Якщо суд при вирішенні питання про відкриття провадження у справі або при підготовці справи до розгляду встановить, що рішення господарського суду може вплинути на права та обов`язки осіб, які не є стороною у справі, суд залучає таких осіб до участі у справі як третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору.

У заявах про залучення третіх осіб і у заявах третіх осіб про вступ у справу на стороні позивача або відповідача зазначається, на яких підставах третіх осіб належить залучити до участі у справі.

Проте, з огляду на предмет та підстави позову у даній справі, суд не вбачає, а позивачем не доведено, яким саме чином рішення у даній справі може вплинути на права та обов`язки регіональної філії «Південно-Західна залізниця» Акціонерного товариства «Українська залізниця» та філії «Єдиний розрахунковий центр залізничних перевезень» Акціонерного товариства «Українська залізниця».

З урахуванням наведеного вище, суд дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення клопотання Квартирно-експлуатаційного відділу міста Хмельницький про залучення третіх осіб.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 23.03.2021 призначено судове засідання з розгляду справи по суті на 05.04.2021.

31.03.2021 представником позивача подано клопотання про проведення судового засідання в режимі відеоконференції.

У судове засідання 05.04.2021 представники сторін з`явились.

У судовому засіданні представник позивача позовні вимоги підтримав у повному обсязі.

Представник відповідача проти позову заперечив, з підстав викладених у відзиві.

На виконання вимог ст. 223 Господарського процесуального кодексу України складено протоколи судових засідань, які долучено до матеріалів справи.

Відповідно до ст. 219 ГПК України рішення у даній справі прийнято у нарадчій кімнаті за результатами оцінки доказів, поданих сторонами.

У судовому засіданні 05.04.2021 відповідно до ст. 240 Господарського процесуального кодексу України судом проголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Розглянувши подані документи і матеріали, заслухавши пояснення представників сторін, з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Господарський суд міста Києва

ВСТАНОВИВ:

13.09.2016 між Квартирно-експлуатаційним відділом міста Хмельницький (вантажовласник, позивач) та Приватним акціонерним товариством "Українська залізниця" (Залізниця) в особі начальника виробничого підрозділу Козятинська дирекція залізничних перевезень регіональної філії «Південно-Західна залізниця» ПАТ «Українська залізниця», був укладений Договір № 134 про організацію перевезень вантажів і проведення розрахунків за перевезення та надані залізничним транспортом України послуги (далі - Договір).

Відповідно до п. 1.1 Договору предметом цього Договору є надання залізницею вантажовласнику послуг, пов`язаних з перевезенням вантажів, та проведенням розрахунків за ці послуги.

Пунктом 2.1.1 Договору вантажовласник має право отримувати від залізниці послуги, передбачені Статутом залізниць України, даним договором, діючими Правилами перевезень, затвердженими наказом Міністерства транспорту України, діючим Тарифним керівництвом № 1, затвердженим наказом Міністерства транспорту України та іншими нормативно-правовими актами та документами розпорядчого характеру, що регулюють питання, пов`язані з перевезенням та проведенням розрахунків.

Для централізованих розрахунків залізниця зобов`язалася відкрити вантажовласнику особовий рахунок 7035374 і код вантажовідправника, одержувача 3523 (п. 2.2.1 Договору).

Згідно з п. 2.4.1, 2.2.2 Договору, вантажовласник зобов`язується пред`являти залізниці у визначений термін місячні плани перевезень, заявки на подачу вагонів (контейнерів) та здійснювати навантаження/вивантаження вантажів, що відправляються ним або прибувають на його адресу. Залізниця зобов`язується приймати до перевезення та видавати вантажі вантажовласника, подавати під навантаження/вивантаження вагони (контейнери) згідно із затвердженими планами і заявками вантажовласника та надавати йому додаткові послуги, пов`язані з перевезенням вантажів, в тому числі за вільними тарифами, перелік яких зазначається в додатку до цього договору.

Відповідно до п. 2.2.3 Договору залізниця зобов`язується здійснювати безготівковий розрахунок з вантажовласником за перевезення вантажів і надані додаткові послуги згідно з діючими тарифами, вести облік нарахованих і сплачених сум та надавати вантажовласнику відповідні розрахункові документи через станцію Шепетівка-Подільська (в редакції Протоколу розбіжностей № 1 до Договору № 134 про організацію перевезень вантажів і проведення розрахунків за перевезення та надані залізничним транспортом України послуги від 13.09.2016).

Згідно п. 2.4.2 Договору (в редакції Протоколу розбіжностей № 1 до Договору № 134 про організацію перевезень вантажів і проведення розрахунків за перевезення та надані залізничним транспортом України послуги від 13.09.2016), вантажовласник зобов`язується здійснювати відповідно до Постанови Кабінету Міністрів України № 117 від 23.04.2014 року «Про здійснення попередньої оплати товарів, робіт і послуг, що закуповуються за бюджетні кошти», попередню оплату за перевезення вантажів та за додаткові послуги шляхом перерахування коштів на рахунок єдиного технологічного центру по обробці перевізних документів Регіональної філії «Південно-Західна залізниця» Публічного акціонерного товариства «Українська залізниця».

Пунктом 3.1 Договору (в редакції Протоколу розбіжностей № 1 до Договору № 134 про організацію перевезень вантажів і проведення розрахунків за перевезення та надані залізничним транспортом України послуги від 13.09.2016) узгоджено, що вантажовласник здійснює попередню оплату залізниці, але не більше ніж за 1 місяць, шляхом перерахування коштів на рахунок № НОМЕР_1 ТВБВ 10026/0187 філія головного управління по м. Києву та Київській області АТ «Ощадбанк». Одержані кошти залізниця зараховує на особовий рахунок вантажовласника. Послуги вантажовласнику за цим договором надаються за умови наявності попередньої оплати на його особовому рахунку.

Сума попередньої оплати на особовому рахунку вантажовласника (зменшення якої не допускається) визначається із розрахунку середньодобового обсягу перевезень за відпрацьовані дні попереднього або поточного місяця. Сторони погоджують розмір попередньої оплати у сумі середньодобового обсягу перевезень за п`ять діб (п. 3.2 Договору).

Згідно з п. 3.4 Договору на вимогу вантажовласника проводиться звірка розрахунків між ним і залізницею, результати якої оформлюються актом.

Згідно з п. 7.1 Договору (в редакції Протоколу розбіжностей № 1 до Договору № 134 про організацію перевезень вантажів і проведення розрахунків за перевезення та надані залізничним транспортом України послуги від 13.09.2016) договір набуває чинності з дати його підписання сторонами і діє до 31.12.2016, але в будь-якому разі до повного виконання сторонами своїх зобов`язань за цим договором. Якщо жодна із сторін за 30 календарних днів до дати закінчення строку дії договору письмово не заявить про свої наміри щодо його розірвання, договір вважається пролонгованим на той самий строк та на тих самих умовах.

Кожна сторона вправі розірвати договір до закінчення терміну його дії з попереднім повідомленням іншої сторони не менше ніж за десять днів (п. 7.2 Договору).

Позивач вказав, що ним були внесені суми попередньої оплати за перевезення вантажів та додаткові послуги на особовий рахунок залізниці згідно договору, однак 23.03.2017 між Міністерством оборони України та ПАТ «Українська залізниця» було укладено договір № 341/10/1/17/19/2017, за яким саме Міністерство оборони України проводить розрахунки за послуги надані КЕВ м. Хмельницький подальша потреба у наданні послуг за договором № 134 від 13.09.2016 відпала, а у відповідача залишився борг перед позивачем у розмірі 29 543,63 грн., тобто залишкова сума коштів на особовому рахунку у зв`язку з невикористанням їх КЕВ м. Хмельницький.

Відповідач позовні вимоги про стягнення з нього заборгованості на підставі Договору заперечує, оскільки Протокол розбіжностей № 1 до Договору № 134 «Про організацію перевезень вантажів і проведення розрахунків за перевезення та надані залізничним транспортом України послуги» від 13.09.2016 не є належним доказом у справі, бо підписаний не уповноваженими на те особами, оскільки довіреністю № 645 від 04.04.2016 начальник виробничого підрозділу Козятинська дирекція залізничних перевезень регіональної філії «Південно-Західна залізниця» ПАТ «Українська залізниця» Буцерога В.К. та перший заступник начальника виробничого підрозділу Козятинська дирекція залізничних перевезень регіональної філії «Південно-Західна залізниця» ПАТ «Українська залізниця» Микитенко В.Г. не наділені повноваженнями укладати та підписувати будь-які протоколи розбіжностей до договорів або додаткових угод. Акт звірки взаєморозрахунків між регіональною філією «Південно-Західна залізниця» ПАТ «Українська залізниця» також не може бути належним доказом у справі, оскільки підписаний представником ЄРЦ Мельник Н.К. з відтиском печатки філії Єдиного розрахункового центру АТ «Укрзалізниця», яка не є стороною укладеного між позивачем та відповідачем договору. Крім того, відповідачем також заявлено про застосування строків позовної давності, оскільки, як вважає відповідач, позивач у позовній заяві визнає, що починаючи з 23.03.2017 він довідався про порушення свого права як дієздатної сторони по Договору № 134 від 23.03.2017 і міг звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права щодо стягнення коштів. Однак, позивач звернувся до суду за захистом своїх інтересів лише 12.01.2021, про що свідчить штемпель Хмельницького відділення поштового зв`язку, що значно перевищує встановлений однорічний та трирічний строк позовної давності, відрахування якого необхідно розпочинати з 23.03.2017.

Оцінивши подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на повному, всебічному і об`єктивному розгляді у судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, суд дійшов наступного висновку.

У відповідності до пункту першого частини 2 статті 11 ЦК України підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема є договори та інші правочини.

Як визначено частиною першою статті 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Частиною першою статті 627 ЦК України передбачено, що відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

У відповідності до частини першої статті 638 ЦК України договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди (частина друга статті 638 ЦК України).

За своїм змістом та правовою природою укладений сторонами договір є договором перевезення, який підпадає під правове регулювання глави 64 розділу ІІІ книги 5 Цивільного кодексу України, глави 32 Господарського кодексу України.

Статтею 306 Господарського кодексу України встановлено, що перевезенням вантажів визнається господарська діяльність, пов`язана з переміщенням продукції виробничо-технічного призначення та виробів народного споживання залізницями, автомобільними дорогами, водними та повітряними шляхами, а також транспортування продукції трубопроводами.

Відносини, пов`язані з перевезенням пасажирів та багажу, регулюються Цивільним кодексом України та іншими нормативно-правовими актами (частина 6 статті 306 Господарського кодексу України).

Відповідно до статті 307 Господарського кодексу України за договором перевезення вантажу одна сторона (перевізник) зобов`язується доставити ввірений їй другою стороною (вантажовідправником) вантаж до пункту призначення в установлений законодавством чи договором строк та видати його уповноваженій на одержання вантажу особі (вантажоодержувачу), а вантажовідправник зобов`язується сплатити за перевезення вантажу встановлену плату.

Договір перевезення вантажу укладається в письмовій формі. Укладення договору перевезення вантажу підтверджується складенням перевізного документа (транспортної накладної, коносамента тощо) відповідно до вимог законодавства. Перевізники зобов`язані забезпечувати вантажовідправників бланками перевізних документів згідно з правилами здійснення відповідних перевезень.

Аналогічні приписи містяться в нормах статей 909, 919 Цивільного кодексу України.

Вантажовідправник і перевізник у разі необхідності здійснення систематичних впродовж певного строку перевезень вантажів можуть укласти довгостроковий договір, за яким перевізник зобов`язується у встановлені строки приймати, а вантажовідправник - подавати до перевезення вантажі у погодженому сторонами обсязі.

Залежно від виду транспорту, яким передбачається систематичне перевезення вантажів, укладаються такі довгострокові договори: довгостроковий - на залізничному і морському транспорті, навігаційний - на річковому транспорті (внутрішньому флоті), спеціальний - на повітряному транспорті, річний - на автомобільному транспорті. Порядок укладення довгострокових договорів встановлюється відповідними транспортними кодексами, транспортними статутами або правилами перевезень.

Умови перевезення вантажів окремими видами транспорту, а також відповідальність суб`єктів господарювання за цими перевезеннями визначаються транспортними кодексами, транспортними статутами та іншими нормативно-правовими актами. Сторони можуть передбачити в договорі також інші умови перевезення, що не суперечать законодавству, та додаткову відповідальність за неналежне виконання договірних зобов`язань.

Згідно зі статтею 311 Господарського кодексу України плата за перевезення вантажів та виконання інших робіт, пов`язаних з перевезенням, визначається за цінами, встановленими відповідно до законодавства.

Відповідно до пункту 1.2 Правил планування перевезень вантажів, затверджених наказом Міністерства транспорту та зв`язку, від 09.12.2002, № 873, перевезення вантажів залізницями здійснюються на підставі договорів про організацію перевезень за місячними планами, за пред`явленням, за окремими замовленнями відправників (вантажовласників або за їх дорученням - експедиторських організацій).

Згідно з пунктом 1.3 Правил планування у разі систематичного здійснення перевезень вантажів між залізницею та відправником укладається договір про організацію перевезень вантажів (далі - договір) за формою, наведеною у додатку 1 до Правил розрахунків за перевезення вантажів, затверджених наказом Мінтрансу від 21.11.2000 N 644 та зареєстрованих у Міністерстві юстиції України 24.11.2000 за N 864/5085 (далі - правила розрахунків).

Відповідно до пункту 1.1 правил розрахунків розрахунки за перевезення вантажів платежі за перевезення вантажів і надання додаткових послуг можуть уноситися готівкою, чеками, безготівково, якщо інше не передбачено законодавством, на станціях або передоплатою через розрахункові підрозділи залізниць. Розрахунки векселями можуть здійснюватися тільки через управління залізниць згідно з діючим законодавством.

У відповідності з пунктом 1.2 правил розрахунків плата за перевезення вантажу вноситься відправником під час оформлення перевезення. Плата може вноситися іншим платником, з яким залізницею укладено договір.

Відповідно до пункту 2.2 правил розрахунків для зарахування платежів та обліку виручки залізниць від перевезень вантажів в установах банку, які обслуговують розрахункові підрозділи, відкриваються поточні рахунки зі спеціальним режимом використання (далі - розподільчі рахунки).

Згідно з пунктом 2.3 правил розрахунків розрахунки за перевезення вантажу та вантажобагажу між залізницею і платником (відправником, одержувачем, експедитором) здійснюються на підставі договору (додаток 1), згідно з яким залізниця відкриває особовий рахунок кожному платнику (відправнику, одержувачу, експедитору) з присвоєнням коду платника.

У відповідності до пункту 2.5 правил розрахунків платник згідно з договором у порядку передоплати перераховує на рахунок розрахункового підрозділу кошти для оплати перевезень і додаткових послуг.

Пунктом 3.1 Договору (в редакції Протоколу розбіжностей № 1 до Договору № 134 про організацію перевезень вантажів і проведення розрахунків за перевезення та надані залізничним транспортом України послуги від 13.09.2016) узгоджено, що вантажовласник здійснює попередню оплату залізниці, але не більше ніж за 1 місяць, шляхом перерахування коштів на рахунок № НОМЕР_1 ТВБВ 10026/0187 філія головного управління по м. Києву та Київській області АТ «Ощадбанк». Одержані кошти залізниця зараховує на особовий рахунок вантажовласника. Послуги вантажовласнику за цим договором надаються за умови наявності попередньої оплати на його особовому рахунку.

Як стверджує позивач, після проведення розрахунків між КЕВ м. Хмельницький та регіональною філією «Південно-Західна залізниця» у останнього перед позивачем залишився борг у розмірі 29 543,63 грн., тобто залишкова сума коштів на особовому рахунку у зв`язку з їх невикористанням КЕВ м. Хмельницький.

При цьому, відповідач не заперечував, що кредитове сальдо по особовому рахунку позивача № 7035374 становить 29 543,63 грн., що підтверджується витягами з Єдиного технологічного центру обробки перевізних документів Регіональної філії "Південно-Західна залізниця" ПАТ "Укрзалізниця" по особовому рахунку позивача № 7035374 станом на 01.04.2016, 01.01.2017 та за 2018, а також Актом звірки взаємних розрахунків станом на 01.01.2020, який підписаний уповноваженими представниками та скріплений печатками сторін.

Суд зазначає, що відповідно до приписів частини 1 статті 75 Господарського процесуального кодексу України обставини, які визнаються учасниками справи, не підлягають доказуванню, якщо суд не має обґрунтованих підстав вважати їх недостовірними або визнаними у зв`язку з примусом. Обставини, які визнаються учасниками справи, можуть бути зазначені в заявах по суті справи, поясненнях учасників справи, їх представників.

При цьому не заслуговують на увагу посилання відповідача, що Акт звірки взаєморозрахунків між регіональною філією «Південно-Західна залізниця» ПАТ «Українська залізниця» не може бути належним доказом у справі, оскільки підписаний представником ЄРЦ Мельник Н.К. з відтиском печатки філії Єдиного розрахункового центру АТ «Укрзалізниця», яка не є стороною укладеного між позивачем та відповідачем договору з огляду на таке.

Акт звірки може вважатися доказом у справі в підтвердження певних обставин, зокрема в підтвердження наявності заборгованості суб`єкта господарювання, її розміру, визнання боржником такої заборгованості тощо.

Як правило, акти звірок розрахунків (чи заборгованості) складаються та підписуються бухгалтерами контрагентів і підтверджують остаточні розрахунки сторін на певну дату. Відсутність в акті звірки підписів перших керівників сторін або інших уповноважених осіб, які мають право представляти інтереси сторін, у тому числі здійснювати дії, направлені на визнання заборгованості підприємства перед іншими суб`єктами господарювання, означає відсутність у акті звірки юридичної сили документа, яким суб`єкт господарської діяльності визнає суму заборгованості.

З огляду на те, що Акт звірки взаєморозрахунків між регіональною філією «Південно-Західна залізниця» ПАТ «Українська залізниця» та КЕВ м. Хмельницький підписаний представником ЄРЦ Мельник Н.К. з відтиском печатки філії Єдиного розрахункового центру АТ «Укрзалізниця», а відповідачем не надано жодних доказів які б надали змогу суду встановити відсутність у особи, яка його підписала відповідного обсягу повноважень, суд вважає вказаний Акт звірки належним та допустимим доказом визнання відповідачем станом на 01.01.2020 заборгованості перед позивачем у вигляді невикористаної суми переплати, внесеної останнім на виконання умов укладеного договору № 134 від 13.09.2016 ще у 2016 році.

В подальшому позивач звернувся до відповідача з листом №1321 від 21.03.2019, в якому зазначив, що провівши звірку між Південно-Західною залізницею ПАТ «Українська залізниця» (ЄРЦ) та КЕВ м. Хмельницький, згідно договору № 134 за особовим рахунком 7035374 по станції Шепетівка-Подільська (340104) станом на 01.01.2019 рахується дебіторська заборгованість на користь КЕВ м. Хмельницький у розмірі 29 543,63 грн. У зв`язку з тим, що змінено порядок розрахунків між Регіональною філією "Південно-Західна залізниця" ПАТ "Укрзалізниця" та Міністерством оборони України, КЕВ м. Хмельницький не може використати дані кошти, просив повернути невикористану попередню оплату в розмірі 29 543,63 грн.

08.05.2020 позивач повторно звернувся до відповідача з листом №1761, в якому зазначив про закінчення терміну дії договору № 134 від 13.09.2016 та у зв`язку з тим, що змінено порядок розрахунків між АТ «Українська залізниця» ("Південно-Західна залізниця") та Міністерством оборони України просив повернути невикористану попередню оплату в розмірі 29 543,63 грн.

10.06.2020 позивач втретє звернувся до відповідача з листом № 2167 в якому просив повернути невикористану попередню оплату в розмірі 29 543,63 грн.

На лист позивача від 10.06.2020 № 2167 відповідач надав відповідь 29.07.2020 за № НЗІ/ННФ-08/1071, яким повідомив позивачу, що залишок коштів КЕВ м. Хмельницький на особовому рахунку Київського виробничо-структурного підрозділу філії «Єдиного розрахункового центру залізничних перевезень» 7035374 в сумі 29 543,63 грн. в травні 2020 року відповідно до вимог п.п. 14.1.11 п. 14.1 ст. 14 та п.п. 135.5.4 ст. 135 Податкового кодексу України було списано як безнадійну заборгованість за зобов`язаннями, щодо яких минув строк позовної давності та включено до складу доходів, що враховуються при обчисленні об`єкта оподаткування податком на прибуток підприємства.

Водночас, суд звертає увагу відповідача, що Договір № 134 від 13.09.2016, на підставі якого позивач звернувся з даним позовом до суду про стягнення з відповідача заборгованості, є чинним, докази припинення його дії або розірвання в порядку п. 7.1 цього Договору (в редакції Протоколу розбіжностей № 1 до Договору № 134 про організацію перевезень вантажів і проведення розрахунків за перевезення та надані залізничним транспортом України послуги від 13.09.2016), як і визнання його недійсним в судовому поряду - в матеріалах справи відсутні.

Зокрема, відповідно до п. 7.1 Договору (в редакції Протоколу розбіжностей № 1 до Договору № 134 про організацію перевезень вантажів і проведення розрахунків за перевезення та надані залізничним транспортом України послуги від 13.09.2016) договір набуває чинності з дати його підписання сторонами і діє до 31.12.2016, але в будь-якому разі до повного виконання сторонами своїх зобов`язань за цим договором. Якщо жодна із сторін за 30 календарних днів до дати закінчення строку дії договору письмово не заявить про свої наміри щодо його розірвання, договір вважається пролонгованим на той самий строк та на тих самих умовах.

Стосовно тверджень відповідача про те, що Протокол розбіжностей № 1 до Договору № 134 «Про організацію перевезень вантажів і проведення розрахунків за перевезення та надані залізничним транспортом України послуги» від 13.09.2016 не є належним доказом у справі, оскільки підписаний не уповноваженими на те особами, оскільки довіреністю № 645 від 04.04.2016 начальник виробничого підрозділу Козятинська дирекція залізничних перевезень регіональної філії «Південно-Західна залізниця» ПАТ «Українська залізниця» Буцерога В.К. та перший заступник начальника виробничого підрозділу Козятинська дирекція залізничних перевезень регіональної філії «Південно-Західна залізниця» ПАТ «Українська залізниця» Микитенко В.Г. не наділені повноваженнями укладати та підписувати будь-які протоколи розбіжностей до договорів або додаткових угод, суд зазначає наступне.

Частиною 2 статті 207 Цивільного кодексу України встановлено, що правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами). Правочин, який вчиняє юридична особа, підписується особами, уповноваженими на це її установчими документами, довіреністю, законом або іншими актами цивільного законодавства, та скріплюється печаткою.

Судом встановлено, що як Договір № 134 «Про організацію перевезень вантажів і проведення розрахунків за перевезення та надані залізничним транспортом України послуги від 13.09.2016 так і Протокол розбіжностей № 1 до Договору № 134 «Про організацію перевезень вантажів і проведення розрахунків за перевезення та надані залізничним транспортом України послуги» від 13.09.2016 від імені ПАТ «Українська залізниця» підписано начальником виробничого підрозділу Козятинська дирекція залізничних перевезень регіональної філії «Південно-Західна залізниця» ПАТ «Українська залізниця» Буцерогою В.К. та першим заступником начальника виробничого підрозділу Козятинська дирекція залізничних перевезень регіональної філії «Південно-Західна залізниця» ПАТ «Українська залізниця» Микитенком В.Г., які діяли на підставі довіреності від 04.04.2016.

З доданої до матеріалів справи довіреності, яка посвідчена приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Жуковою Ю.В. та зареєстрована в реєстрі за № 645 вбачається, що начальник виробничого підрозділу Козятинська дирекція залізничних перевезень регіональної філії «Південно-Західна залізниця» ПАТ «Українська залізниця» Буцерога В.К. та перший заступник начальника виробничого підрозділу Козятинська дирекція залізничних перевезень регіональної філії «Південно-Західна залізниця» ПАТ «Українська залізниця» Микитенко В.Г. були уповноважені здійснювати дії, пов`язані з діяльністю виробничого підрозділу Козятинська дирекція залізничних перевезень регіональної філії «Південно-Західна залізниця» ПАТ «Українська залізниця».

Так, зокрема п. 9 вказаної довіреності вказаних вище осіб уповноважено вчиняти правочини, укладати, змінювати та розривати будь-які договори (в т.ч. внутрішні зобов`язання), з урахуванням обмежень, передбачених пунктами 5.6 та п. 5.7 Положення про філію.

Отже судом встановлено, що начальник виробничого підрозділу Козятинська дирекція залізничних перевезень регіональної філії «Південно-Західна залізниця» ПАТ «Українська залізниця» Буцерога В.К. та перший заступник начальника виробничого підрозділу Козятинська дирекція залізничних перевезень регіональної філії «Південно-Західна залізниця» ПАТ «Українська залізниця» Микитенко В.Г., відповідно до наданих їм вказаною довіреністю повноважень, уповноважувалася як на укладення Договору № 134 «Про організацію перевезень вантажів і проведення розрахунків за перевезення та надані залізничним транспортом України послуги від 13.09.2016 так і Протоколу розбіжностей № 1 до Договору № 134 «Про організацію перевезень вантажів і проведення розрахунків за перевезення та надані залізничним транспортом України послуги» від 13.09.2016 від імені ПАТ «Українська залізниця».

Водночас, суд звертає увагу відповідача, що за ступенем недійсності правочини поділяються на нікчемні та оспорювані. Нікчемні - абсолютно недійсні правочини за законом. Оспорювані - такі, що можуть бути недійсними лише за певних умов.

Посилання ж відповідача на укладення правочину представниками з перевищенням повноважень свідчить про його оспорюваність, тобто правочин визнається недійсним на підставі судового рішення, про що має бути вказано в резолютивній частині рішення.

Разом з тим, доказів визнання укладеного між сторонами правочину недійсним у судовому порядку відповідачем не надано, а матеріали справи не містять.

Статтею 204 Цивільного кодексу України закріплено презумпцію правомірності правочину.

Ця презумпція означає, що вчинений правочин вважається правомірним, тобто, таким, що породжує, змінює або припиняє цивільні права і обов`язки, доки ця презумпція не буде спростована, зокрема, на підставі рішення суду, яке набрало законної сили.

Таким чином, у разі неспростування презумпції правомірності договору всі права, набуті сторонами правочину за ним, повинні безперешкодно здійснюватися, а створені обов`язки підлягають виконанню. Вказану правову позицію висловлено Верховним Судом у постанові від 23.01.2018 у справі №203/2612/13-ц, постанові від 19.06.2018 у справі №5023/3905/12 та від 04.03.2019 у справі №5015/6070/11.

Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин) (частина 3 статті 215 ЦК України).

Доказів визнання недійсними у визначеному законом порядку Договору матеріали справи не містять, а отже, суд приймає вказаний правочин в якості належних підстав для виникнення між позивачем та відповідачем взаємних прав та обов`язків з надання послуг, пов`язаних з перевезенням вантажів.

Отже, Договір № 134 від 13.09.2016 є чинним на момент ухвалення цього рішення, оскільки ані позивач, ані відповідач не надали суду доказів звернення до іншої сторони з повідомленням про його розірвання у порядку, передбаченому пунктом 7.1 Договору (в редакції Протоколу розбіжностей № 1 до Договору № 134 про організацію перевезень вантажів і проведення розрахунків за перевезення та надані залізничним транспортом України послуги від 13.09.2016) або доказів визнання укладеного між сторонами договору недійсним у судовому порядку.

Як зазначалось, предметом спірного Договору сторони визначили надання Залізницею вантажовласнику (позивачу) послуг, пов`язаних з перевезенням вантажів, та проведення розрахунків за ці послуги.

Аналіз змісту пунктів 2.4.1, 2.2.2 Договору свідчить, що вантажовласник (позивач) зобов`язувався пред`явити Залізниці (відповідачу) у визначені терміни місячні плани перевезень, заявки на подачу вагонів (контейнерів) та здійснювати навантаження (вивантаження) вантажів, що відправляються ним або прибувають на його адресу. Залізниця зобов`язується приймати до перевезення вантажі вантажовласника, для чого подавати під навантаження вагони (контейнери) згідно із затвердженими планами і заявками вантажовласника та надавати вантажовласнику додаткові послуги, пов`язані з перевезенням вантажів.

Отже, саме на позивача умовами Договору покладався обов`язок пред`являти відповідачу місячні плани перевезень, заявки на подачу вагонів (контейнерів), на підставі яких відповідач мав надавати послуги за Договором.

Судом встановлено, що строк дії Договору № 134 від 13.09.2016 наразі не є припиненим, у зв`язку з чим попередня оплата в сумі 29 543,63 грн., яка була перерахована позивачем на користь відповідача за цим Договором мала бути зарахована в рахунок оплати надання залізничних послуг в майбутньому протягом всього строку дії договору, коли такі послуги могли бути надані. Оскільки такі послуги не надавалися, то відповідно позивач має право на повернення суми оплачених, але не наданих послуг.

Як зазначено вище, 10.06.2020 позивач звернувся до відповідача з вимогою про повернення попередньої оплати у розмірі 29 543,63 грн., що підтверджується рекомендованими повідомленнями про вручення поштових відправлень № 2900602227730 на адресу АТ «Українська залізниця», № 2900602227748 на адресу Виробничого підрозділу Козятинської дирекції залізничних перевезень та № 2900602227721 на адресу Регіональної філії «Південно-Західна залізниця». Отримання вказаних вимог одержувачами 15.06.2020 підтверджується підписами уповноважених осіб на їх отримання, вчиненими на рекомендованих повідомленнях про вручення поштових відправлень.

Відповідно до статей 525, 526 Цивільного кодексу України та статі 193 Господарського кодексу України зобов`язання повинні виконуватися належним чином і в установлений строк відповідно до вказівок закону, акту планування, договору, а при відсутності таких вказівок - відповідно до вимог, що звичайно ставляться; одностороння відмова від виконання зобов`язання і одностороння зміна умов договору не допускається.

Відповідно до приписів частини 2 статті 530 Цивільного кодексу України, якщо строк (термін) виконання боржником обов`язку не встановлений або визначений моментом пред`явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов`язок у семиденний строк від дня пред`явлення вимоги.

З приписів вищевказаних правових норм вбачається, що за невизначеності строку виконання зобов`язання, воно повинне бути виконано протягом 7 днів з моменту пред`явлення вимоги (ст. 530 Цивільного кодексу України), в даному випадку протягом 7 днів від моменту пред`явлення листа-вимоги відповідачеві.

Отже, з урахуванням частини другої статті 530 ЦК України у позивача виникло право вимагати від відповідача повернення попередньої оплати у сумі 29 543,63 грн. починаючи з 23.06.2020.

Відповідачем не надано належних та допустимих доказів на спростування наведених вище висновків, як і не надано належним доказів на підтвердження відсутності боргу перед позивачем, у зв`язку з чим, на підставі встановлених під час розгляду справи обставин суд вважає заявлені позивачем вимоги обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Що стосується заяви відповідача про застосування строків позовної давності, суд зазначає наступне.

Згідно зі ст.ст. 256, 257 ЦК України позовною давністю є строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу. Загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки.

Відповідно до ч. 1 ст. 258 ЦК України для окремих видів вимог законом може встановлюватись спеціальна позовна давність: скорочена або більш тривала порівняно із загальною позовною давністю.

Так, згідно з п. 6 ч. 2 ст. 258 ЦК України позовна давність в один рік застосовується, зокрема, до вимог, у зв`язку з перевезенням вантажу, пошти.

У той же час, із характеру спірних правовідносин вбачається, що позовні вимоги КЕВ м. Хмельницький не стосуються безпосередньо надання відповідачем послуг з перевезення, а стосуються грошових зобов`язань, оскільки підставою спору є неповернення невикористаного залишку коштів на особовому рахунку, сплаченого позивачем у якості попередньої оплати за послуги.

Отже, спеціальний строк, визначений п. 6 ч. 2 ст. 258 ЦК України у цьому випадку не застосовується, а є загальним та таким, що становить три роки.

Умовами Договору № 134 від 13.09.2016 не встановлено строку повернення відповідачем суми оплачених, але не наданих послуг, разом з тим матеріали справи містять докази на підтвердження того, що позивач звертався до відповідача з вимогою в порядку частини 2 статті 530 Цивільного кодексу України про повернення попередньої оплати та була отримана останнім 15.06.2020, а отже строк позовної давності на звернення до суду за захистом свого порушеного права позивачем не є пропущеним.

За таких обставин суд вважає, що строк позовної давності позивачем не пропущений, у зв`язку з чим не приймає до уваги подану відповідачем заяву про застосування строків позовної давності.

При цьому, оцінюючи доводи учасників справи під час розгляду справи, суд як джерелом права керується також практикою Європейського суду з прав людини. Так, Європейський суд з прав людини у рішенні від 10.02.2010 у справі "Серявін та інші проти України" зауважив, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях, зокрема, судів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожний аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною залежно від характеру рішення.

У справі "Трофимчук проти України" Європейський суд з прав людини також зазначив, що хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не може розумітись як вимога детально відповідати на кожен довід.

Статтею 13 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

Статтею 74 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог та заперечень.

Відповідно до ст.ст. 76, 77 Господарського процесуального кодексу України, належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Відповідач під час розгляду справи не надав суду належних та допустимих доказів, які б спростовували заявлені позовні вимоги та свідчили про відсутність у нього обов`язку сплатити заявлену до стягнення заборгованість.

За таких обставин, оцінивши подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на повному, всебічному і об`єктивному розгляді у судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, суд дійшов висновку про задоволення позовних вимог з покладенням судового збору на відповідача в порядку ст. 129 Господарського процесуального кодексу України.

Керуючись ст.ст. 74, 76-80, 129, 236 - 240 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва

ВИРІШИВ :

1. Позов задовольнити повністю.

2. Стягнути з Акціонерного товариства "Українська залізниця" (03150, місто Київ, вулиця Єжи Ґедройця, будинок 5; ідентифікаційний код: 40075815) на користь Квартирно-експлуатаційного відділу міста Хмельницький (29006, місто Хмельницький, вулиця Героїв АТО (Ціолковського), 3/1; ідентифікаційний код: 07928461) заборгованість у розмірі 29 543 (двадцять дев`ять тисяч п`ятсот сорок три) грн. 63 коп. та витрати по сплаті судового збору в розмірі 2 270 (дві тисячі двісті сімдесят) грн. 00 коп.

3. Після набрання рішенням Господарського суду міста Києва законної сили видати відповідний наказ.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до апеляційного господарського суду через відповідний місцевий господарський суд протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повне рішення складено: 12.04.2021

Суддя О.А. Грєхова