Ухвала суду № 96171506, 07.04.2021, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua

УХВАЛА

м. Київ

07.04.2021Справа № 910/179/20Господарський суд міста Києва у складі головуючого судді Чинчин О.В., при секретарі судового засідання Бігмі Я.В., розглянув у відкритому судовому засіданні справу

за скаргою на дії Закритого акціонерного товариства «Українська будівельна компанія» приватного виконавця Виконавчого округу м. Києва Д`яченко Євгенія Станіславовичаза позовом Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку «Червонозоряний 4-Г» (03037, м. Київ, проспект Валерія Лобановського, буд. 4-Г) до проЗакритого акціонерного товариства «Українська будівельна компанія» (02096, м.Київ, ВУЛИЦЯ РЕМОНТНА, будинок 8) стягнення заборгованості у розмірі 297 516 грн.77 коп.

Представники:

від Стягувача: не з`явились;

від Боржника: Лукомський П.В. (представник на підставі ордеру);

від приватного виконавця: не з`явились;

ВСТАНОВИВ

Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку «Червонозоряний 4-Г» звернулося до Господарського суду міста Києва з позовом до Закритого акціонерного товариства «Українська будівельна компанія» про стягнення заборгованості у розмірі 297 516 грн.77 коп.

Рішенням Господарського суду міста Києва від 22.10.2020 року, залишеним без змін постановою Північного апеляційного господарського суду від 12.01.2021 року, позов Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку «Червонозоряний 4-Г» задоволено у повному обсязі. Стягнуто з Закритого акціонерного товариства «Українська будівельна компанія» на користь Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку «Червонозоряний 4-Г» заборгованість у розмірі 297 516 грн. 77 коп., судовий збір у розмірі 4 462 грн. 76 коп. та витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 10 000 грн. 00 коп.

04.02.2021 року на виконання рішення Господарського суду міста Києва від 22.10.2020 року по справі №910/179/20 було видано Наказ.

17.02.2021 року через загальний відділ діловодства суду (канцелярію) отримано від Закритого акціонерного товариства «Українська будівельна компанія» скаргу на дії приватного виконавця Виконавчого округу м. Києва Д`яченко Євгенія Станіславовича по справі №910/179/20.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 18.02.2021 року відкладено вирішення питання про прийняття до розгляду скарги Закритого акціонерного товариства «Українська будівельна компанія» на дії приватного виконавця Виконавчого округу м. Києва Д`яченко Євгенія Станіславовича по справі №910/179/20, до повернення матеріалів справи з суду вищої інстанції.

Ухвалою Верховного Суду від 11.03.2021 року відмовлено у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою Закритого акціонерного товариства "Українська будівельна компанія" на постанову Північного апеляційного господарського суду від 12 січня 2021 року та рішення Господарського суду міста Києва від 22 жовтня 2020 року у справі №910/179/20.

22.03.2021 року матеріали справи повернуто на адресу Господарського суду міста Києва.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 29.03.2021 року розгляд скарги Закритого акціонерного товариства «Українська будівельна компанія» на дії приватного виконавця Виконавчого округу м. Києва Д`яченка Євгенія Станіславовича по справі №910/179/20 призначено на 07.04.2021 року.

07.04.2021 року через загальний відділ діловодства суду (канцелярію) від приватного виконавця виконавчого округу міста Києва Д`яченка Євгенія Станіславовича надійшли матеріали виконавчого провадження, пояснення на скаргу та заява про розгляд справи за відсутності приватного виконавця.

В судовому засіданні 07.04.2021 року представник боржника підтримав подану скаргу, просив суд її задовольнити. В судове засідання представники стягувача та приватного виконавця виконавчого округу міста Києва Д`яченка Євгенія Станіславовича не з`явилися, про час та місце судового засідання були повідомлені належним чином, що підтверджується роздруківками з офіційного веб-сайту Акціонерного товариства «Укрпошта» за відстеженням поштового відправлення.

Відповідно до частини 2 статті 342 Господарського процесуального кодексу України неявка стягувача, боржника, державного виконавця або іншої посадової особи органу державної виконавчої служби, приватного виконавця, які належним чином повідомлені про дату, час і місце розгляду скарги, не перешкоджають її розгляду.

Таким чином, неявка в судове засідання представника стягувача не перешкоджає розгляду скарги по суті.

Оцінюючи подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, та, враховуючи те, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, Суд вважає, що скарга Закритого акціонерного товариства «Українська будівельна компанія» на дії приватного виконавця Виконавчого округу м. Києва Д`яченка Євгенія Станіславовича по справі №910/179/20 не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до статті 55 Конституції України, кожному гарантується право на оскарження в суді рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади, органів місцевого самоврядування, посадових і службових осіб.

Статтею 339 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що сторони виконавчого провадження мають право звернутися до суду із скаргою, якщо вважають, що рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи органу державної виконавчої служби або приватного виконавця під час виконання судового рішення, ухваленого відповідно до цього Кодексу, порушено їхні права.

Згідно зі ст. 1 Закону України «Про виконавче провадження» виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) (далі - рішення) - сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.

Відповідно до ст. 2 Закону України «Про виконавче провадження» виконавче провадження здійснюється з дотриманням таких засад:

1) верховенства права;

2) обов`язковості виконання рішень;

3) законності;

4) диспозитивності;

5) справедливості, неупередженості та об`єктивності;

6) гласності та відкритості виконавчого провадження;

7) розумності строків виконавчого провадження;

8) співмірності заходів примусового виконання рішень та обсягу вимог за рішеннями;

9) забезпечення права на оскарження рішень, дій чи бездіяльності державних виконавців, приватних виконавців.

Відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню рішення на підставі таких виконавчих документів, зокрема, виконавчих листів та наказів, що видаються судами у передбачених законом випадках на підставі судових рішень, рішень третейського суду, рішень міжнародного комерційного арбітражу, рішень іноземних судів та на інших підставах, визначених законом або міжнародним договором України. (п.1 ч. 1 ст. 3 Закону)

Частиною 1 ст. 5 Закону України «Про виконавче провадження» визначено, що примусове виконання рішень покладається на органи державної виконавчої служби (державних виконавців) та у передбачених цим Законом випадках на приватних виконавців, правовий статус та організація діяльності яких встановлюються Законом України "Про органи та осіб, які здійснюють примусове виконання судових рішень і рішень інших органів".

Відповідно до статті 10 Закону заходами примусового виконання рішень є:

1) звернення стягнення на кошти, цінні папери, інше майно (майнові права), корпоративні права, майнові права інтелектуальної власності, об`єкти інтелектуальної, творчої діяльності, інше майно (майнові права) боржника, у тому числі якщо вони перебувають в інших осіб або належать боржникові від інших осіб, або боржник володіє ними спільно з іншими особами;

2) звернення стягнення на заробітну плату, пенсію, стипендію та інший дохід боржника;

3) вилучення в боржника і передача стягувачу предметів, зазначених у рішенні;

4) заборона боржнику розпоряджатися та/або користуватися майном, яке належить йому на праві власності, у тому числі коштами, або встановлення боржнику обов`язку користуватися таким майном на умовах, визначених виконавцем;

5) інші заходи примусового характеру, передбачені цим Законом.

Статтею 18 Закону України «Про виконавче провадження» передбачено, що виконавець зобов`язаний вживати передбачених цим Законом заходів щодо примусового виконання рішень, неупереджено, ефективно, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії.

Виконавець зобов`язаний:

1) здійснювати заходи примусового виконання рішень у спосіб та в порядку, які встановлені виконавчим документом і цим Законом;

2) надавати сторонам виконавчого провадження, їхнім представникам та прокурору як учаснику виконавчого провадження можливість ознайомитися з матеріалами виконавчого провадження;

3) розглядати в установлені законом строки заяви сторін, інших учасників виконавчого провадження та їхні клопотання;

4) заявляти в установленому порядку про самовідвід за наявності обставин, передбачених цим Законом;

5) роз`яснювати сторонам та іншим учасникам виконавчого провадження їхні права та обов`язки.

Відповідно до ст.18 Господарського процесуального кодексу України судові рішення, що набрали законної сили, є обов`язковими до виконання всіма органами державної влади, органами місцевого самоврядування, їх посадовими та службовими особами, фізичними і юридичними особами та їх об`єднаннями на всій території України. Невиконання судового рішення є підставою для відповідальності, встановленої законом.

Крім того, відповідно до частини 1 статті 326 Господарського процесуального кодексу України судові рішення, що набрали законної сили, є обов`язковими на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, - і за її межами.

Відповідно до статті 129-1 Конституції України суд ухвалює рішення іменем України. Судове рішення є обов`язковим до виконання. Держава забезпечує виконання судового рішення у визначеному законом порядку. Контроль за виконанням судового рішення здійснює суд.

Згідно з п. 1 ч. 1 ст. 26 Закону України «Про виконавче провадження» виконавець розпочинає примусове виконання рішення на підставі виконавчого документа, зазначеного у ст. 3 цього Закону за заявою стягувача про примусове виконання рішення.

Виконавець не пізніше наступного робочого дня з дня надходження до нього виконавчого документа виносить постанову про відкриття виконавчого провадження, в якій зазначає про обов`язок боржника подати декларацію про доходи та майно боржника, попереджає боржника про відповідальність за неподання такої декларації або внесення до неї завідомо неправдивих відомостей. (ч. 5 ст. 26 Закону України «Про виконавче провадження»)

Рішенням Господарського суду міста Києва від 22.10.2020 року, залишеним без змін постановою Північного апеляційного господарського суду від 12.01.2021 року, позов Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку «Червонозоряний 4-Г» задоволено у повному обсязі. Стягнуто з Закритого акціонерного товариства «Українська будівельна компанія» на користь Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку «Червонозоряний 4-Г» заборгованість у розмірі 297 516 грн. 77 коп., судовий збір у розмірі 4 462 грн. 76 коп. та витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 10 000 грн. 00 коп.

04.02.2021 року на виконання рішення Господарського суду міста Києва від 22.10.2020 року по справі №910/179/20 було видано Наказ.

11.02.2021 року приватним виконавцем виконавчого округу міста Києва Д`яченком Євгенієм Станіславовичем було винесено постанову про відкриття виконавчого провадження №64477629 з примусового виконання наказу №910/179/20 виданого 04.02.2021 року про стягнення з Закритого акціонерного товариства «Українська будівельна компанія» на користь Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку «Червонозоряний 4-Г» заборгованості у розмірі 297 516 грн. 77 коп., судового збору у розмірі 4 462 грн. 76 коп. та витрат на професійну правничу допомогу у розмірі 10 000 грн. 00 коп., а всього - 311979 грн. 53 коп.

11.02.2021 року та 12.02.2021 року приватним виконавцем виконавчого округу міста Києва Д`яченком Євгенієм Станіславовичем було винесено постанови про арешт коштів боржника та арешт майна боржника.

Як вбачається з матеріалів справи, заява про відкриття виконавчого провадження б/н від 11.02.2021 року від імені стягувача - Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку «Червонозоряний 4-Г» була подана до приватного виконавця виконавчого округу міста Києва Д`яченка Євгенія Станіславовича представником Литовченком Ю.П., який діяв на підставі довіреності б/н від 20.12.2020 року, виданої головою Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку «Червонозоряний 4-Г» Очеретяним О.В.

Закон України "Про виконавче провадження" є спеціальним законом, який регулює порядок вчинення виконавчих дій, при цьому детально дії виконавців під час вчинення виконавчих дій регламентуються Інструкцією з організації примусового виконання рішень, затвердженої Наказом Міністерства юстиції України 02.04.2012 № 512/5, яка визначає окремі питання організації виконання судових рішень і рішень інших органів (посадових осіб), що підлягають примусовому виконанню.

Так, згідно із п. 3 розділу ІІІ вказаної Інструкції заява про примусове виконання рішення подається до органу державної виконавчої служби або приватного виконавця у письмовій формі разом із оригіналом (дублікатом) виконавчого документа. У заяві про примусове виконання рішення зазначаються такі відомості: назва і дата видачі виконавчого документа; прізвище, ім`я та (за наявності) по батькові стягувача; дата народження та адреса місця проживання чи перебування стягувача; реєстраційний номер облікової картки платника податків або серія та номер паспорта (для фізичних осіб, які через свої релігійні переконання в установленому порядку відмовилися від прийняття реєстраційного номера облікової картки платника податків та повідомили про це відповідний контролюючий орган і мають відмітку в паспорті) стягувача; номер телефону стягувача; спосіб перерахування стягнутих з боржника грошових сум (у разі виконання рішення про стягнення коштів); реквізити рахунку, відкритого у банку або в іншій фінансовій установі, для отримання стягнутих з боржника грошових сум (за наявності). У заяві про примусове виконання рішення стягувач має право зазначити відомості, що ідентифікують боржника чи можуть сприяти примусовому виконанню рішення (рахунок боржника, місце роботи чи отримання ним інших доходів, конкретне майно боржника та його місцезнаходження тощо).

До заяви про примусове виконання рішення, яку подає представник стягувача, додається документ, що підтверджує його повноваження.

У ч.ч. 1,2 ст. 15 Закону України "Про виконавче провадження" вказано, що сторонами виконавчого провадження є стягувач і боржник. Стягувачем є фізична або юридична особа чи держава, на користь чи в інтересах яких видано виконавчий документ.

Отже, з системного аналізу наведених правових норм вбачається, що відкриття виконавчого провадження обумовлюється волевиявленням стягувача на виконання судового рішення у примусовому порядку.

Відповідно до статті 16 Закону України «Про виконавче провадження» сторони можуть реалізувати свої права і обов`язки у виконавчому провадженні самостійно або через представників. Особиста участь фізичної особи у виконавчому провадженні не позбавляє її права мати представника, крім випадку, коли боржник згідно з рішенням зобов`язаний вчинити певні дії особисто.

Діти та особи, визнані судом недієздатними, реалізують свої права та виконують обов`язки, пов`язані з виконавчим провадженням, відповідно до вимог закону через своїх законних представників.

Представництво юридичних осіб у виконавчому провадженні здійснюється їх керівниками чи органами, посадовими особами, які діють у межах повноважень, наданих їм законом чи установчими документами юридичної особи, або через представників юридичної особи.

Представником юридичної особи у виконавчому провадженні може бути особа, яка відповідно до відомостей Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань має право вчиняти дії від імені такої юридичної особи без довіреності. Повноваження представника юридичної особи у виконавчому провадженні можуть бути підтверджені довіреністю, виданою і оформленою відповідно до закону. Представник може вчиняти від імені особи, яку він представляє, усі процесуальні дії, що їх має право вчиняти така особа. Дані про наявність обмежень щодо представництва юридичної особи у виконавчому провадженні можуть міститися в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань або у виданій довіреності.

Повноваження адвоката як представника посвідчуються ордером, дорученням органу чи установи, що уповноважені законом на надання безоплатної правової допомоги, або договором про надання правової допомоги. До ордера обов`язково додається витяг з договору, в якому зазначаються повноваження адвоката як представника або обмеження його прав на вчинення окремих дій як представника сторони виконавчого провадження. Витяг засвідчується підписами сторін договору.

Згідно з ч. 1, 3 ст. 237 ЦК України представництвом є правовідношення, в якому одна сторона (представник) зобов`язана або має право вчинити правочин від імені другої сторони, яку вона представляє. Представництво виникає на підставі договору, закону, акта органу юридичної особи та з інших підстав, встановлених актами цивільного законодавства.

Зі змісту ст. 244 ЦК України вбачається, що представництво, яке ґрунтується на договорі, може здійснюватися за довіреністю. Представництво за довіреністю може ґрунтуватися на акті органу юридичної особи. Довіреністю є письмовий документ, що видається однією особою іншій особі для представництва перед третіми особами.

Судом розглянуті та відхилені доводи Скаржника щодо видачі довіреності неуповноваженою особою - директором Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку «Червонозоряний 4-Г» Очеретяним О.В., оскільки, як вбачається з інформації з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань, керівником Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку «Червонозоряний 4-Г» є Очеретяний О.В. Суд зазначає, що зазначення у довіреності б/н від 20.12.2020 року посади Очеретяного О.В. як «директор» та «голова ОСББ «Червонозоряний 4-Г», а не голови правління відповідно до Статуту Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку «Червонозоряний 4-Г», не свідчить про її видачу неуповноваженою особою.

Відповідно до довіреності б/н від 20.12.2020 року представника Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку «Червонозоряний 4-Г» Литовченка Ю.П. уповноважено здійснювати представництво інтересів Довірителя у правоохоронних органах України, судах та у відносинах з фізичними особами та юридичними особами, будь-якої організаційно-правових форми та власності, резидентів та нерезидентів України.

Для цього, в межах цієї Довіреності, Повіреному надається право: представляти інтереси Довірителя в судах загальної юрисдикції (адміністративних, господарських, інших, судах України), в Міжнародному комерційному арбітражі при Торгово-промисловій палаті України, як представника позивача, відповідача або третьої особи при розгляді всіх цивільних адміністративних та господарських справ, а саме: знайомитись з матеріалами справи, робити з них виписки, знімати копії, приймати участь у судових засіданнях, надавати докази, приймати участь у дослідженні доказів, заявляти клопотання, давати усні та письмові пояснення суду, наводити свої докази та міркування з приводу всіх питань, що виникають в ході розгляду справи, заперечувати проти клопотань та міркувань інших учасників процесу, до винесення рішення по справі змінювати підставу та предмет позову, збільшувати та зменшувати розмір позовних вимог, відмовлятися від позову, укладати мирову угоду, подавати заяву про перегляд рішення, ухвали чи постанови суду в апеляційному та касаційному порядку, отримувати судові рішення та інші процесуальні документи, що направляються на адресу довірителя, сплачувати судові витрати, вчиняти інші процесуальні дії учасника процесу, здійснювати всі перераховані повноваження з правом підпису позовних заяв, клопотань, скарг та інших процесуальних документів,

- в органах прокуратури, служби безпеки, поліції, податкових органах України з приводу кримінальних та інших справ, що стосуються Довірителя;

-в органах державної виконавчої служби з повноваженнями сторони виконавчого провадження (стягувача або боржника) в залежності від процесуального положення довірителя у виконавчому провадженні;

- в органах нотаріату, реєстраційної служби.

Примусове виконання рішень покладається на органи державної виконавчої служби (державних виконавців) та у передбачених цим Законом випадках на приватних виконавців, правовий статус та організація діяльності яких встановлюються Законом України "Про органи та осіб, які здійснюють примусове виконання судових рішень і рішень інших органів" (ч.1 ст.5 Закону України «Про виконавче провадження»). Аналогічна правова норма викладена у ст.1 Закону України "Про органи та осіб, які здійснюють примусове виконання судових рішень і рішень інших органів".

Відповідно до ч. 1 ст. 4 Закону України "Про органи та осіб, які здійснюють примусове виконання судових рішень і рішень інших органів" діяльність органів державної виконавчої служби та приватних виконавців здійснюється з дотриманням принципів: 1) верховенства права; 2) законності; 3) незалежності; 4) справедливості, неупередженості та об`єктивності; 5) обов`язковості виконання рішень; 6) диспозитивності; 7) гласності та відкритості виконавчого провадження та його фіксування технічними засобами; 8) розумності строків виконавчого провадження; 9) співмірності заходів примусового виконання рішень та обсягу вимог за рішеннями.

Систему органів примусового виконання рішень становлять: Міністерство юстиції України та органи державної виконавчої служби, утворені Міністерством юстиції України в установленому законодавством порядку (ст.6 Закону України "Про органи та осіб, які здійснюють примусове виконання судових рішень і рішень інших органів" ).

Згідно зі ст. 7 Закону України "Про органи та осіб, які здійснюють примусове виконання судових рішень і рішень інших органів" державними виконавцями є керівники органів державної виконавчої служби, їхні заступники, головні державні виконавці, старші державні виконавці, державні виконавці органів державної виконавчої служби. Державний виконавець є представником влади, діє від імені держави і перебуває під її захистом та уповноважений державою здійснювати діяльність з примусового виконання рішень у порядку, передбаченому законом.

Тобто, нормами чинного законодавства чітко визначено систему органів, які здійснюють примусове виконання судових рішень, зокрема, передбачено право стягувачів на виконання рішень у порядку Закону України «Про виконавче провадження» шляхом звернення до органів державної виконавчої служби чи до приватних виконавців, однак, приватні виконавці ніяким чином не входять до структури органів державної виконавчої служби, а є окремими суб`єктами примусового виконання.

Як вбачається з матеріалів виконавчого провадження №64477629, поданих приватним виконавцем Д`яченком Євгенієм Станіславовичем, останнім було витребувано у заявника докази наявності повноваження на представництво інтересів саме у приватного виконавця, що підтверджується листом №827 від 25.02.2021 року. У відповідь на вказаний лист Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку «Червонозоряний 4-Г» повідомило, що довіреність надана приватному виконавцю на підтвердження повноважень Литовченка Ю.П. на представництво інтересів ОСББ у відносинах в тому числі і з будь - якими фізичними особами, зокрема, суб`єктами незалежної професійної діяльності, якими є приватні виконавці, на підтвердження чого також надано договір про надання правової допомоги №19/12/05 від 05.12.2019 р., ордер серії КС №090314 від 09.01.2020 р.

Відповідно до Договору про надання правової допомоги №19/12/05 від 05.12.2019 р., укладеному між ОСОБА_1 та Об`єднанням співвласників багатоквартирного будинку «Червонозоряний 4-Г», Клієнт делегував Адвокату наступні права, зокрема, подавати виконавчі документи до державного та/або приватного виконавців.

Враховуючи викладене, Суд зазначає, що наявні у матеріалах справи довіреність б/н від 20.12.2020 року, договір про надання правової допомоги №19/12/05 від 05.12.2019 р., ордер серії КС №090314 від 09.01.2020 р. свідчать, що станом на момент відкриття виконавчого провадження Литовченко Ю.П. був уповноважений на представництво інтересів Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку «Червонозоряний 4-Г» перед приватним виконавцем.

Що стосується доводів Скаржника в частині того, що у постанові про відкриття виконавчого провадження зазначено адресу Стягувача - Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку «Червонозоряний 4-Г» - 03037, м. Київ, проспект Валерія Лобановського, буд. 4-Г, проте вірною адресою є 03037, м. Київ, проспект Червонозоряний, буд. 4-Г, Суд зазначає.

Відповідно до рішення Київської міської ради №30/30 від 17 грудня 2015 року «Про повернення історичних назв, уточнення назв, перейменування вулиць, проспекту, площ та провулків у місті Києві» перейменовано проспект Червонозоряний на Проспект Лобановського Валерія. Проте, Судом встановлено, що у Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань міститься інформація щодо старої назви проспекту Червонозоряного замість проспекту Лобановського Валерія. За таких підстав, Суд приходить до висновку, що у постанові приватного виконавця виконавчого округу міста Києва Д`яченка Євгенія Станіславовича про відкриття виконавчого провадження №64477629 від 11.02.2021 року йдеться про одну й ту ж саму назву проспекту місцезнаходження Стягувача, а постанова про відкриття виконавчого провадження відповідає вимогам Закону України «Про виконавче провадження».

Крім того, у постанові Верховного Суду від 02.07.2020 року по справі №826/9021/18 зазначено, що незазначення чи помилкове зазначення у виконавчому документі певних реквізитів за умови, що інші його реквізити дають підстави ідентифікувати стягувача та боржника, не може вважатися обставиною, що унеможливлює здійснення виконавчого провадження. Натомість повернення виконавчих документів виключно з таких підстав визнається формалізмом, який не сприяє забезпеченню ефективного виконання судових рішень на практиці та фактично призводить до затягування виконання виконавчого листа, що порушує право на ефективний судовий захист і створює передумови для порушення з боку України вимог статей 6, 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, а також у певних випадках статті 1 Першого протоколу до цієї Конвенції.

За таких підстав, Суд приходить до висновку, що приватним виконавцем виконавчого округу міста Києва Д`яченком Євгенієм Станіславовичем було правомірно винесено постанову від 11.02.2021 року про відкриття виконавчого провадження №64477629 з примусового виконання наказу №910/179/20 виданого 04.02.2021 року відповідно до норм Закону України «Про виконавче провадження» та в межах наданих повноважень, у зв`язку з відсутністю доказів виконання боржником судового рішення.

При цьому Суд звертає увагу, що звертаючись до суду, сторона виконавчого провадження зобов`язана обґрунтувати, а суд, в свою чергу, зобов`язаний встановити, яке саме право скаржника як сторони виконавчого провадження порушено та підлягає захисту в порядку судового контролю за виконанням. В порядку судового контролю за виконанням судових рішень правовий захист можливий за умови, що права, свободи чи інтереси сторони виконавчого провадження порушені, а скаржник використовує господарське судочинство для такого захисту. По своїй суті ініціювання справи щодо судового контролю за виконанням судових рішень не для захисту прав та інтересів сторони виконавчого провадження - є неприпустимим. Саме по собі порушення норм законодавства ще не є достатньою підставою для задоволення скарги в порядку судового контролю; необхідно також довести та встановити порушення прав саме скаржника як сторони виконавчого провадження. Таким чином, якщо державний виконавець порушив встановлений порядок вчинення виконавчих дій, проте при цьому не порушив права скаржника (скаржник не обґрунтував, а суд не встановив порушення прав саме скаржника, а не будь-якої іншої особи), - то така скарга задоволенню не підлягає.

Аналогічна правова позиція викладена у постанові Великої Палати Верховного Суду від 05.12.2018 р. у справі № 904/7326/17.

Суд зазначає, що на момент розгляду даної скарги приватним виконавцем Виконавчого округу м. Києва Д`яченком Євгенієм Станіславовичем винесено постанову про закінчення виконавчого провадження №6447629 від 19.02.2021 року у зв`язку з фактичним виконанням в повному обсязі рішення згідно з виконавчим документом, а тому при розгляді даної скарги Судом не встановлено порушення прав боржника у даному випадку.

За таких підстав, скарга Закритого акціонерного товариства «Українська будівельна компанія» на дії приватного виконавця Виконавчого округу м. Києва Д`яченка Євгенія Станіславовича по справі №910/179/20 є необґрунтованою та задоволенню не підлягає.

Відповідно до частини першої статті 1 Закону України "Про ратифікацію Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року, Першого протоколу та протоколів № 2, 4, 7 та 11 до Конвенції" Україна повністю визнає на своїй території дію приписів Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенція) щодо визнання обов`язковою і без укладення спеціальної угоди юрисдикцію Суду в усіх питаннях, що стосуються її тлумачення і застосування.

Водночас статтею 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" (далі - Закон) встановлено, що суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Суду як джерело права.

Отже, у зв`язку з ратифікацією Конвенції, протоколів до неї та прийняттям Верховною Радою України Закону господарським судам у здійсненні судочинства зі справ, віднесених до їх підвідомчості, слід застосовувати судові рішення та ухвали Європейського суду з прав людини з будь-якої справи, що перебувала в його провадженні.

У рішенні у справі Янголенко проти України, no. 14077/05, від 10.12.2009 Європейський суд з прав людини зазначив, що провадження у суді та виконавче провадження є відповідно першою і другою стадією загального провадження. Таким чином, виконавче провадження не має бути відокремлене від судового, і ці обидва провадження мають розглядатись як цілісний процес.

У рішенні у справі Савіцький проти України, no. 38773/05, від 26.07.2012 Європейський суд з прав людини зазначив, що право, захищене пунктом 1 статті 6 Конвенції, було б ілюзорним, якби національні правові системи Договірних держав допускали, щоб остаточні та обов`язкові судові рішення залишалися без виконання на шкоду одній зі сторін. Ефективний доступ до суду включає в себе право на виконання судового рішення без зайвих затримок. Тому необґрунтована тривала затримка виконання обов`язкового рішення може суперечити Конвенції. Саме на державу покладається обов`язок забезпечення того, щоб остаточні рішення, постановлені проти її органів або організацій чи підприємств, якими вона володіє або які вона контролює, були виконані відповідно до вищезазначених вимог Конвенції. Держава відповідає за виконання остаточних рішень, якщо органи влади контролюють обставини, що блокують або перешкоджають їхньому повному та своєчасному виконанню.

Європейський суд з прав людини повторює, що пункт 1 статті 6 Конвенції, inter alia (серед іншого), захищає виконання остаточних судових рішень, які у державах, що визнали верховенство права, не можуть залишатися невиконаними на шкоду одній зі сторін. Відповідно виконанню судового рішення не можна перешкоджати, відмовляти у виконанні або надмірно його затримувати. Держава зобов`язана організувати систему виконання судових рішень, яка буде ефективною як за законодавством, так і на практиці. Також Суд зазначає, що саме на державу покладається обов`язок вжиття у межах її компетенції усіх необхідних кроків для того, щоб виконати остаточне рішення суду та, діючи таким чином, забезпечити ефективне залучення усього її апарату. Не зробивши цього, вона не виконає вимоги, що містяться у пункті 1 статті 6 Конвенції. Насамкінець, Суд повторює, що сама природа виконавчого провадження вимагає оперативності (див. рішення Європейського суду з прав людини no. 15729/07, від 05.07.2012).

За результатами розгляду скарги виноситься ухвала, в якій господарський суд або визнає доводи заявника правомірними і залежно від їх змісту визнає постанову державного виконавця щодо здійснення заходів виконавчого провадження недійсною, або визнає дії чи бездіяльність органу Державної виконавчої служби незаконними, чи визнає недійсними наслідки виконавчих дій, або зобов`язує орган державної виконавчої служби здійснити певні виконавчі дії, якщо він ухиляється від їх виконання без достатніх підстав, або визнає доводи скаржника неправомірними і скаргу відхиляє.

При цьому господарський суд не вправі самостійно вчиняти ті чи інші дії, пов`язані із здійсненням виконавчого провадження, замість державного виконавця (наприклад, відкривати або закінчувати виконавче провадження), але може зобов`язати державного виконавця здійснити передбачені законом дії, від вчинення яких той безпідставно ухиляється.

За результатами розгляду скарги виноситься ухвала, яка надсилається стягувачеві, боржникові та органові виконання судових рішень. Ухвалу може бути оскаржено у встановленому цим Кодексом порядку.

Згідно зі ст. 343 Господарського процесуального кодексу України за результатами розгляду скарги суд постановляє ухвалу. У разі встановлення обґрунтованості скарги суд визнає оскаржувані рішення, дії чи бездіяльність неправомірними і зобов`язує державного виконавця або іншу посадову особу органу державної виконавчої служби, приватного виконавця усунути порушення (поновити порушене право заявника). Якщо оскаржувані рішення, дії чи бездіяльність були прийняті або вчинені відповідно до закону, в межах повноважень державного виконавця або іншої посадової особи органу державної виконавчої служби, приватного виконавця і право заявника не було порушено, суд постановляє ухвалу про відмову в задоволенні скарги.

Враховуючи вищевикладене, Суд приходить до висновку про відмову в задоволенні скарги Закритого акціонерного товариства «Українська будівельна компанія» на дії приватного виконавця Виконавчого округу м. Києва Д`яченка Євгенія Станіславовича по справі №910/179/20.

Враховуючи вищевикладене, керуючись статтями 234, 235, 339, 342, 343 Господарського процесуального кодексу України, суд -

ПОСТАНОВИВ:

1. У задоволенні скарги Закритого акціонерного товариства «Українська будівельна компанія» на дії приватного виконавця Виконавчого округу м. Києва Д`яченка Євгенія Станіславовича по справі №910/179/20 - відмовити.

2. Ухвала набирає законної сили негайно після її проголошення та може бути оскаржена в апеляційному порядку до Північного апеляційного господарського суду через Господарський суд міста Києва шляхом подачі апеляційної скарги протягом 10 днів з дня її підписання.

Дата підписання та складання повного тексту ухвали:12 квітня 2021 року.

Суддя О.В. Чинчин