Рішення № 96170831, 01.04.2021, Господарський суд Дніпропетровської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

вул. Володимира Винниченка 1, м. Дніпро, 49027

E-mail: inbox@dp.arbitr.gov.ua, тел. (056) 377-18-49, fax (056) 377-38-63

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

01.04.2021м. ДніпроСправа № 904/4750/19

Господарський суд Дніпропетровської області у складі:

судді Колісника І.І.

за участю секретаря судового засідання Лежньова О.Р.

та представників:

від позивача - Амбразевич О.С. - адвокат;

від відповідача - не з`явився;

від третьої особи-1 - не з`явився;

від третьої особи-2 - не з`явився

розглянув у відкритому судовому засіданні за правилами загального позовного провадження справу

за позовом Приватного підприємства "Цесія", м. Дніпро

до Дніпровської міської ради, м. Дніпро

третя особа-1, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача: Виробниче ремонтне житлово-експлуатаційне підприємство Амур-Нижньодніпровського району м. Дніпропетровська, м. Дніпро

третя особа-2, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача: Приватний нотаріус Дніпровського міського нотаріального округу Бондар Ірина Михайлівна, м.Дніпро

про визнання недійсним та скасування рішення про скасування державної реєстрації прав власності на нерухоме майно, поновлення запису про право власності на нерухоме майно

СУТЬ СПОРУ:

Приватне підприємство "Цесія" звернулося до Господарського суду Дніпропетровської області з позовом до Дніпровської міської ради, в якому просить:

1. визнати недійсним та скасувати рішення про скасування державної реєстрації прав, індексний номер: 31794652 від 10.10.2016, прийняте приватним нотаріусом Дніпровського міського нотаріального округу Бондар Іриною Михайлівною, скасувати внесений на його підставі запис від 10.10.2016 про скасування державної реєстрації права власності Приватного підприємства "Цесія" (ідентифікаційний код: 32813895) на 28/100 часток будівель і споруд за адресою: м. Дніпро, вул. Березинська, буд. 3а (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна: 114413912101) та поновити у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно запис про право власності номер: 1973779, дата, час, державної реєстрації: 31.07.2013 21:09:56;

2. визнати недійсним та скасувати рішення про скасування державної реєстрації прав, індексний номер: 31795058 від 10.10.2016, прийняте приватним нотаріусом Дніпровського міського нотаріального округу Бондар Іриною Михайлівною, скасувати внесений на його підставі запис від 10.10.2016 про скасування державної реєстрації права власності Приватного підприємства "Цесія" (ідентифікаційний код: 32813895) на нежитлове приміщення за адресою: м.Дніпро, проспект Слобожанський (колишня назва - проспект Газети "Правда") буд. 15, приміщення 59 (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна: 101894212101) та поновити у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно запис про право власності номер: 1933715, дата, час, державної реєстрації: 30.07.2013 21:19:04.

Судові витрати позивач просить покласти на відповідача.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначає, що він був власником спірних об`єктів нерухомого майна комунальної власності територіальної громади м. Дніпропетровська, придбаних ним у комунального підприємства-банкрута, ліквідатор якого на стадії ліквідаційної процедури у справі про банкрутство здійснював відчуження цих об`єктів як таких, що були закріплені за підприємством на праві господарського відання та включені до його ліквідаційної маси для реалізації з метою задоволення вимог кредиторів.

На підставі протоколу відкритих біржових торгів з купівлі-продажу майна між відповідним комунальним підприємством-банкрутом в особі його ліквідатора (як продавцем) та позивачем - переможцем відкритих біржових торгів (як покупцем) укладені договори купівлі-продажу нерухомого майна, які посвідчувалися нотаріально із внесенням відомостей до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та державною реєстрацією за позивачем на підставі укладених договорів права власності на придбані об`єкти.

У подальшому такі договори купівлі-продажу визнано недійсними ухвалою господарського суду у справі про банкрутство комунального підприємства. На підставі цієї ухвали здійснено скасування державної реєстрації права власності позивача на об`єкти нерухомого майна з поновленням запису про право власності на такі об`єкти за попереднім власником - територіальною громадою м. Дніпропетровська в особі Дніпропетровської міської ради.

Позивач вважає, що скасування державної реєстрації за ним права власності на об`єкти нерухомого майна та поновлення запису про право власності за відповідачем здійснено без передбачених законом підстав та всупереч нормам чинного законодавства. Наведене призвело до незаконного позбавлення позивача прав на спірне нерухоме майно без надання відповідної компенсації, що є непропорційним втручанням у його право на мирне володіння майном.

Позивач обґрунтовує свої вимоги нормами Цивільного кодексу України, Закону України „Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень".

У відзиві на позов, який надійшов до суду 02.03.2020, відповідач вважає позовні вимоги незаконними та просить у позові відмовити повністю.

Зокрема, відповідач зазначає, що ухвалою Господарського суду Дніпропетровської області від 29.08.2016 у справі № 38/5005/6637/2012 визнано недійсними договори купівлі-продажу спірного нерухомого майна, на підставі яких за позивачем було проведено державну реєстрацію прав на нерухоме майно, а тому згідно зі статтею 24 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» державний реєстратор мав право на вчинення оспорюваних позивачем реєстраційних дій.

У відповіді на відзив на позов, яка надійшла до суду 02.03.2020, позивач зазначає, що рішення державного реєстратора про державну реєстрацію прав є підставою для державної реєстрації прав на нерухоме майно, тобто документом, наявність якого є обов`язковою для проведення такої реєстрації. Підставою ж для прийняття державним реєстратором такого рішення може бути, зокрема, договір купівлі-продажу нерухомого майна. Саме тому ч. 2 ст. 26 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень", на яку посилається як відповідач так і позивач, зазначає про необхідність скасування судовим рішенням документів (саме у множинному числі), на підставі яких проведено державну реєстрацію прав, для внесення до Державного реєстру прав запису про скасування державної реєстрації прав. Оскільки на сьогодні не існує жодного рішення суду про скасування рішення державного реєстратора про державну реєстрацію права власності на об`єкт нерухомого майна за позивачем, були відсутні передбачені законодавством підстави для скасування державної реєстрації права власності позивача та поновлення запису про право власності на спірні об`єкти нерухомого майна за відповідачем.

Окрім того, наявність чинного рішення суду про скасування рішення державного реєстратора про державну реєстрацію прав є необхідною умовою для внесення запису до Державного реєстру прав про скасування державної реєстрації прав. Цього вимагає пункт 41 Порядку ведення Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 26.10.2011 №1141 (у редакції, чинній на дату вчинення реєстраційних дій про скасування прав власності), який визначає, що державний реєстратор вносить записи до Державного реєстру прав про скасування державної реєстрації прав у разі скасування на підставі рішення суду рішення державного реєстратора про державну реєстрацію прав. Аналогічна вимога міститься у пункту 2.6 Порядку прийняття і розгляду заяв про внесення змін до записів, внесення записів про скасування державної реєстрації речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень та скасування записів Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, затвердженого Наказом Міністерства юстиції України від 12.12.2011 № 3502/5 (у редакції, чинній на дату вчинення реєстраційних дій про скасування права власності), яким встановлено, що для внесення записів про скасування державної реєстрації прав, скасування записів Державного реєстру прав заявник подає рішення суду про скасування рішення державного реєстратора, що набрало законної сили, та копії документів, визначених у пункті 2.3 цього розділу.

Також позивач зазначає, що перешкодою для здійснення державним реєстратором реєстраційних дій є наявність у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно записів про обтяження речових прав на нерухоме майно. Як стверджує позивач, законодавство не відносить рішення суду про визнання правочину недійсним до рішень суду щодо прав власності та інших речових прав на нерухоме майно. Відтак, на думку позивача, рішення суду не надавало право не застосовувати відмову в державній реєстрації прав з підстав наявності зареєстрованих обтяжень речових прав на нерухоме майно.

02.03.2020 позивачем до суду подані доповнення підстав позовної заяви від 12.12.2020.

Так, додатковою підставою позову позивач вважає, що прокурор не є належним суб`єктом для звернення до державного реєстратора щодо скасування державної реєстрації прав на спірні об`єкти нерухомості.

Підсумовуючи підстави позову, позивач посилається на те, що документи, подані до державного реєстратора, не відповідають вимогам чинного законодавства; були подані не суб`єктом відповідного звернення (заінтересованою особою або уповноваженою нею органом у розумінні чинного законодавства), тобто неналежною особою та за відсутності відповідного рішення суду; оскаржувані реєстраційні дії були здійснені в умовах існування обтяжень.

Ухвалою господарського суду від 03.12.2019 позовну заяву прийнято до розгляду за правилами загального позовного провадження з призначенням підготовчого засідання на 23.12.2019; залучено до участі у справі третьою особою-1, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача - Виробниче ремонтне житлово-експлуатаційне підприємство Амур-Нижньодніпровського району м. Дніпропетровська; залучено до участі у справі третьою особою-2, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача - Приватного нотаріуса Дніпровського міського нотаріального округу Бондар Ірину Михайлівну; задоволено клопотання позивача про витребування доказів та зобов`язано Департамент адміністративних послуг та дозвільних процедур Дніпровської міської ради надати до Господарського суду Дніпропетровської області у строк до 23.12.2019 належним чином засвідчені копії документів реєстраційної справи, на підставі яких проведено реєстраційні дії, а також документів, сформованих у процесі проведення таких реєстраційних дій, що зберігаються у паперовій формі, щодо скасування державної реєстрації прав Приватного підприємства "Цесія".

13.12.2019 до суду надійшло клопотання позивача про об`єднання цієї справи в одне провадження зі справою № 904/4931/19, що перебуває у провадження судді Господарського суду Дніпропетровської області Золотарьової Я.С.

20.12.2019 Департаментом адміністративних послуг та дозвільних процедур Дніпровської міської ради до суду надані документи, витребувані ухвалою господарського суду від 03.12.2019.

Ухвалою суду від 23.12.2019 у задоволенні клопотання позивача про об`єднання справи в одне провадження зі справою № 904/4931/19 відмовлено.

29.01.2020 від третьої особи-2 надійшли письмові пояснення, в яких приватний нотаріус Дніпровського міського нотаріального округу Бондар Ірина Михайлівна пояснює, що не була і не є учасником спірних правовідносин та виконувала реєстраційні дії відповідно до чинного законодавства України.

02.03.2020 представником позивача подано клопотання про витребування від державного реєстратора - приватного нотаріуса Дніпровського міського нотаріального округу Бондар Ірини Михайлівни належним чином засвідчених копій документів, сформованих у паперовій/електронній формі щодо прийнятого нею рішення про скасування державної реєстрації прав власності на нерухоме майно, що є предметом спору.

Ухвалою суду від 02.03.2020 заявлене представником позивача клопотання про витребування доказів задоволено.

На виконання вимог зазначеної ухвали третя особа-2 подала до суду 17.03.2020 лист, в якому зазначає про те, що документи, витребувані судом, у неї відсутні у зв`язку з направленням їх для зберігання до відповідного суб`єкта державної реєстрації прав.

У справі призначалися підготовчі засідання на 12.02.2020, 24.02.2020, 02.03.2020.

Ухвалою суду від 02.03.2020 підготовче провадження закрито та призначено справу до розгляду по суті на 03.03.2020, після чого судові засідання призначалися на 23.03.2020, 19.01.2021, 11.02.2021, 11.03.2021, 01.04.2021.

Представники третіх осіб у підготовчі та судові засідання не з`явилися. Від третьої особи-2, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача до суду надійшло клопотання про розгляд справи без участі його представника.

Про час та місце розгляду справи учасники справи повідомлялися рекомендованим листом з повідомленням про вручення за адресою, зазначеною в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань відповідно до вимог статей 120, 242 Господарського процесуального кодексу України.

Судові ухвали, надіслані на адресу третьої особи-1, повернулися з відміткою органу поштового зв`язку «за закінченням терміну зберігання».

Відповідач у судове засідання 01.04.2021 не з`явився, про дату, час та місце розгляду справи повідомлявся належним чином відповідно до вимог статей 120, 242 Господарського процесуального кодексу України, що підтверджується рекомендованим повідомленням про вручення поштового направлення.

За змістом частини першої статті 202 Господарського процесуального кодексу України неявка в судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті.

Враховуючи викладене та приймаючи до уваги, що відповідно до статей 13, 74 Господарського процесуального кодексу України обов`язок доказування і подання доказів покладено на сторони, справа підлягає розгляду за наявними матеріалами та за відсутності представників відповідача та третіх осіб.

У судовому засіданні 01.04.2021 представник позивача надав пояснення по суті справи, аналогічні за змістом позовної заяви.

За результатом судового засідання судом проголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Заслухавши пояснення представника позивача, дослідивши матеріали справи, оцінивши докази у їх сукупності, господарський суд

ВСТАНОВИВ:

Між Виробничим ремонтним житлово-експлуатаційним підприємством Амур-Нижньодніпровського району м. Дніпропетровська (далі - третя особа-1) та Приватним підприємством "Цесія" (далі - позивач, покупець) укладено договір купівлі-продажу нерухомого майна, посвідчений 30.07.2013 та зареєстровано в реєстрі за номером 5761 приватним нотаріусом Дніпровського міського нотаріального округу Бондар Іриною Михайлівною (далі - третя особа-2).

За цим договором позивачем придбано у Виробничого ремонтного житлово-експлуатаційного підприємства Амур-Нижньодніпровського району м. Дніпропетровська нежитлове приміщення №59, що розташоване за адресою: проспект Слобожанський, буд. 15 у м. Дніпрі, загальною площею 509,9 кв.м.

На момент продажу вказаного нерухомого майна право власності на нього було зареєстровано за територіальною громадою міста Дніпропетровська в особі Дніпропетровської міської ради (зареєстровано в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно 05.07.2013 11:03:24, номер запису про право власності: 1602596), право господарського відання на нього належало Виробничому ремонтному житлово-експлуатаційному підприємству Амур-Нижньодніпровського району м. Дніпропетровська (зареєстровано в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно 05.07.2013, номер запису про інше речове право: 1602986).

На підставі цього договору купівлі-продажу здійснено державну реєстрацію переходу права власності, а саме: право власності на цей об`єкт нерухомого майна зареєстровано за позивачем у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно (номер запису про право власності: 1933715; дата, час державної реєстрації: 30.07.2013 21:19:04; підстава внесення запису: рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, індексний номер: 4576753 від 30.07.2013 21:19:42), а також 30.07.2013 здійснено державну реєстрацію припинення іншого речового права (права господарського відання).

Між Виробничим ремонтним житлово-експлуатаційним підприємством Амур-Нижньодніпровського району м. Дніпропетровська (далі - третя особа-1) та Приватним підприємством "Цесія" укладено договір купівлі-продажу нерухомого майна, посвідчений 31.07.2013 та зареєстровано в реєстрі за номером 5907 приватним нотаріусом Дніпровського міського нотаріального округу Бондар Іриною Михайлівною.

За цим договором позивачем придбано у Виробничого ремонтного житлово-експлуатаційного підприємства Амур-Нижньодніпровського району м. Дніпропетровська 28/100 частки будівель та споруд, що розташовані за адресою: вул. Березинська, 3а у м. Дніпрі.

На момент продажу вказаного нерухомого майна право власності на нього було зареєстровано за територіальною громадою міста Дніпропетровська в особі Дніпропетровської міської ради (зареєстровано в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно 05.07.2013, номер запису про право власності: 1806792), право господарського відання на нього належало Виробничому ремонтному житлово-експлуатаційному підприємству Амур-Нижньодніпровського району м. Дніпропетровська (зареєстровано в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно 05.07.2013, номер запису про інше речове право: 1807128).

На підставі цього договору купівлі-продажу здійснено державну реєстрацію переходу права власності, а саме: право власності на цей об`єкт нерухомого майна зареєстровано за позивачем у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно (номер запису про право власності: 1973779; дата, час державної реєстрації: 31.07.2013 21:09:56; підстава внесення запису: рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, індексний номер: 4659508 від 31.07.2013 21:10:43), а також 31.07.2013 здійснено державну реєстрацію припинення іншого речового права (права господарського відання).

Ухвалою Господарського суду Дніпропетровської області від 29.08.2016 у справі №38/5005/6637/2012 задоволено скаргу прокуратури Дніпропетровської області на дії ліквідатора; визнано неправомірними дії ліквідатора Виробничого ремонтного житлово-експлуатаційного підприємства Амур-Нижньодніпровського району м. Дніпропетровська щодо включення до ліквідаційної маси підприємства-банкрута - третьої особи-1 спірного нерухомого майна та щодо його продажу з відкритих біржових торгів; визнано недійсними результати біржових торгів з продажу спірного нерухомого майна; визнано недійсними зазначені договори купівлі-продажу з відчуження спірного нерухомого майна, укладені між Виробничим ремонтним житлово-експлуатаційним підприємством Амур-Нижньодніпровського району м. Дніпропетровська та позивачем у справі.

На підставі ухвали Господарського суду Дніпропетровської області від 29.08.2016 у справі №38/5005/6637/2012 реєстрацію права власності позивача на спірні об`єкти нерухомого майна було скасовано:

щодо об`єкта нерухомості за адресою: проспект Слобожанський, буд. 15 у м. Дніпрі, загальною площею 509,9 кв.м - рішенням державного реєстратора - третьою особою-2 від 10.10.2016, індексний № 317950058;

щодо об`єкта нерухомості за адресою: вул. Березинська, буд. 3а у м. Дніпрі - рішенням державного реєстратора - третьою особою-2 від 10.10.2016, індексний № 31794652.

Із внесенням запису про скасування державної реєстрації права власності позивача, поновлено записи про право власності на спірні об`єкти нерухомого майна територіальної громади м. Дніпропетровська в особі Дніпропетровської міської ради, що і є причиною спору.

Предметом доказування є обставини, пов`язані з правомірністю поновлення права власності на спірні об`єкти нерухомості за територіальною громадою міста Дніпра.

Статтею 15 Цивільного кодексу України передбачено право кожної особи на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа також має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.

Згідно з статті 16 цього Кодексу кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Способами захисту цивільних прав та інтересів можуть бути: визнання права; визнання правочину недійсним; припинення дії, яка порушує право; відновлення становища, яке існувало до порушення; примусове виконання обов`язку в натурі; зміна правовідношення; припинення правовідношення; відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди; відшкодування моральної (немайнової) шкоди; визнання незаконними рішення, дій чи бездіяльності органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб. Суд може захистити цивільне право або інтерес іншим способом, що встановлений договором або законом чи судом у визначених законом випадках.

За приписами статті 20 Цивільного Кодексу право на захист особа здійснює на свій розсуд.

Пунктом 4 частини другої статті 20 Господарського кодексу України передбачено, що кожний суб`єкт господарювання та споживач має право на захист своїх прав і законних інтересів.

Під захистом права розуміється державно-примусова діяльність, спрямована на відновлення порушеного права суб`єкта правовідносин та забезпечення виконання юридичного обов`язку зобов`язаною стороною. Спосіб захисту може бути визначений як концентрований вираз змісту (суті) міри державного примусу, за допомогою якого відбувається досягнення бажаного для особи, право чи інтерес якої порушені, правового результату.

Спосіб захисту втілює безпосередню мету, якої прагне досягнути суб`єкт захисту (позивач), вважаючи, що таким чином буде припинене порушення (чи оспорювання) його прав, він компенсує витрати, що виникли у зв`язку з порушенням його прав, або в інший спосіб нівелює негативні наслідки порушення його прав. Під порушенням слід розуміти такий стан суб`єктивного права, за якого воно зазнало протиправного впливу з боку правопорушника, внаслідок чого суб`єктивне право особи зменшилося або зникло як таке, порушення права пов`язано з позбавленням можливості здійснити, реалізувати своє право повністю або частково.

Відтак, у розумінні закону, суб`єктивне право на захист - це юридично закріплена можливість особи використати заходи правоохоронного характеру для поновлення порушеного права і припинення дій, які порушують це право.

Позивачем є особа, яка подала позов про захист порушеного чи оспорюваного права або охоронюваного законом інтересу. Водночас, позивач самостійно визначає і обґрунтовує в позовній заяві у чому саме полягає порушення його прав та інтересів, а суд перевіряє ці доводи, і в залежності від встановленого вирішує питання про наявність чи відсутність підстав для правового захисту. При цьому застосування конкретного способу захисту цивільного права залежить як від змісту суб`єктивного права, за захистом якого звернулася особа, так і від характеру його порушення.

Вирішуючи спір, суд повинен надати об`єктивну оцінку наявності порушеного права чи інтересу на момент звернення до господарського суду, а також визначити, чи відповідає обраний позивачем спосіб захисту порушеного права тим, що передбачені законодавством, та чи забезпечить такий спосіб захисту відновлення порушеного права.

Відсутність порушеного або оспорюваного права позивача є підставою для ухвалення рішення про відмову у задоволенні позову, незалежно від інших встановлених судом обставин.

За приписами частин перших статей 74, 76 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування.

За таких обставин суд доходить висновку, що обраний позивачем спосіб захисту не суперечить статті 16 Цивільного кодексу України. Однак, підстави для задоволення позовних вимог, у тому числі й щодо поновлення записів про права власності, відсутні, оскільки судовим рішенням (ухвала Господарського суду Дніпропетровської області від 29.08.2016 у справі №38/5005/6637/2012) встановлена відсутність права позивача на спірні об`єкти нерухомості внаслідок визнання недійсними правочинів з їх придбання.

Вчинення спірних реєстраційних дій є наслідком встановлення факту відсутності у позивача права на спірне майно. Відповідно реєстраційні дії, які є предметом оскарження, не призводять до порушення прав позивача.

Щодо доводів позивача про здійснення втручання в його право мирного володіння майном, і про те, що таке втручання було непропорційним та не у передбачений законом спосіб, чим порушено статтю 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод суд зазначає про таке.

Постановляючи ухвалу від 29.08.2016 у справі № 38/5005/6637/2012, господарський суд посилався на те, що дії ліквідатора Виробничого ремонтного житлово-експлуатаційного підприємства Амур-Нижньодніпровського району м. Дніпропетровська щодо включення до ліквідаційної маси, а згодом щодо реалізації спірного нерухомого майна останнього, є незаконними.

За змістом статті 1 Першого Протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права.

Концепція "майна" в розумінні статті 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод має автономне значення, тобто не обмежується власністю на матеріальні речі та не залежить від формальної класифікації у внутрішньому праві: певні інші права та інтереси, що становлять активи, також можуть вважатися "правом власності", а відтак і "майном".

Основна мета статті 1 Першого Протоколу - це захист особи від свавільного втручання з боку держави в її право на мирне володіння своїм майном. Водночас згідно зі статтею 1 Конвенції Високі Договірні Сторони гарантують кожному, хто перебуває під їхньою юрисдикцією, права і свободи, визначені в Конвенції.

Дотримання цього загального обов`язку може включати виконання позитивних зобов`язань, що випливають з необхідності забезпечення ефективного здійснення прав, гарантованих Конвенцією. У контексті статті 1 Першого Протоколу ці позитивні зобов`язання можуть вимагати від держави вжити заходів, необхідних для захисту права власності (рішення Європейського суду з прав людини у справі "Broniowski проти Польщі", §143; у справі "Совтрансавто-Холдинг проти України" (Sovtransavto Holding v. Ukraine), №48553/99, § 96, ECHR 2002).

Аналіз статті 1 Першого Протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод дозволяє визначити критерії втручання у право на мирне володіння майном: держава гарантує кожному право на мирне володіння своїм майном, а будь-яке втручання органу влади у мирне володіння майном має бути законним; втручання у право власності на мирне володіння майном повинно обґрунтовуватися суспільним інтересом (тобто, переслідувати легітимну мету); держава має право здійснювати контроль за користуванням майном шляхом введення в дію "законів"; при втручанні у право на мирне володіння майном держава має забезпечувати справедливий баланс між необхідністю забезпечення безпеки та необхідністю захисту основоположних прав заявника.

У цьому зв`язку обставини щодо порушення права позивача на мирне володіння його майном шляхом втручання у нього без легітимної мети, без надання справедливої компенсації при позбавленні добросовісного набувача набутого ним за відплатними договорами майна і порушення охоронюваного законом інтересу підприємства, який полягає у правомірному очікуванні володіти набутим за недійсним договором майном до прийняття рішення про скасування рішення про державну реєстрацію прав власності та/або заявлення вимог про повернення/витребування майна в порядку двосторонньої реституції чи віндикації, та обставини щодо наявності підстав для захисту таких прав шляхом звернення з даним позовом не є доведеними в установленому статтями 74, 76 Господарського процесуального кодексу України порядку.

З огляду на викладене, позовні вимоги задоволенню не підлягають.

Наведені позивачем доводи в обґрунтування позовних вимог не впливають на висновки суду.

Відповідно до вимог статті 129 Господарського процесуального кодексу України судові витрати зі сплати судового збору у сумі 3 842,00 грн у справі покладаються на позивача.

Керуючись ст.ст. 2, 3, 20, 73 - 79, 86, 91, 129, 233, 236 - 238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд

ВИРІШИВ:

Відмовити у задоволенні позову Приватного підприємства "Цесія" до Дніпровської міської ради, третя особа-1, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача: Виробниче ремонтне житлово-експлуатаційне підприємство Амур-Нижньодніпровського району м. Дніпропетровська, третя особа-2, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача: Приватний нотаріус Дніпровського міського нотаріального округу Бондар Ірина Михайлівна про визнання недійсними та скасування рішень про скасування державної реєстрації прав власності на нерухоме майно, поновлення записів про право власності на нерухоме майно.

Судові витрати зі сплати судового збору у сумі 3 842,00 грн покласти на позивача.

Рішення суду може бути оскаржене шляхом подання апеляційної скарги до Центрального апеляційного господарського суду в порядку та строки, передбачені статтями 256, 257 ГПК України, з урахуванням підпункту 17.5 підпункту 17 пункту 1 розділу XI "Перехідні положення" цього Кодексу.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Повне рішення складено 12.04.2021.

Суддя І.І. Колісник