Постанова № 9616938, 19.05.2010, Окружний адміністративний суд Автономної Республіки Крим

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

АВТОНОМНОЇ РЕСПУБЛІКИ КРИМ

вул. Київська, 150, м. Сімферополь, Автономна Республіка Крим, Україна, 95493

ПОСТАНОВА

Іменем України

19.05.10Справа №2а-3604/10/13/0170 Окружний адміністративний суд Автономної Республіки Крим у складі: головуючого судді Ольшанській Т.С. , при секретарі Барабановій А.І., розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу

за позовом Закритого акціонерного товариства "Кримвтормет"

до Державної податкової інспекції у Балаклавському районі м. Севастополя

про скасування податкового повідомлення-рішення № 0001531503/0 від 23.12.2009

за участю представників сторін:

представника позивача - Журавльової Т.В., довіреність № 5 від 09.01.2010;

представника відповідача - Мішуткіна М.В., довіреність № 7731/10 від 14.10.2009;

Обставини справи: Закрите акціонерне товариство "Кримвтормет" звернулось до Окружного адміністративного суду АР Крим із адміністративним позовом до Державної податкової інспекції у Балаклавському районі м. Севастополя про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення № 0001531503/0 від 23.12.2009.

Позовні вимоги мотивовані тим, що в ході проведеної перевірки та визначенні податкових зобовязань відповідачем порушенні норми чинного законодавства, що є підставою для скасування податкового повідомлення рішення.

Представник позивача у судовому засіданні підтримав позовні вимоги у повному обсязі та наполягав на їх задоволенні.

Відповідач проти позову заперечує, та у своїх запереченнях на адміністративний позов просить у задоволенні позову відмовити, вважає його таким, що не підлягає задоволенню, оскільки повідомлення рішення, що оскаржується, прийняте відповідно до вимог чинного законодавства України і підстав для його скасування немає.

В обґрунтування правової позиції відповідач посилається на те, що згідно до норм діючого законодавства та умов договору оренди земельної ділянки на позивача покладений обовязок розраховувати розмір орендної плати з урахуванням зміни розмірів земельного податку, ставки орендної плати та нормативної грошової оцінки земельної ділянки.

Вислухавши представників сторін, розглянувши матеріали справи, дослідивши надані докази, суд

ВСТАНОВИВ:

17.11.2004 між Закритим акціонерним товариством “Кримвтормет” та Інкерманською міською радою був укладений договір оренди земельної ділянки №89/04 (а.с.6-9), який 08.12.2004 був зареєстрований Севастопольським міським управлінням земельних ресурсів у книзі реєстрації договорів оренди землі під №4-1-01.

Відповідно до п. 4.2. договору оренди величина річної орендної плати за користування земельною ділянкою складає 616541,81 грн.

В наслідок проведеної відповідачем невиїзної документальної перевірки позивача з питань правильності нарахування, повноти та своєчасності внесення до бюджету узгоджених податкових зобовязань з орендної плати за землю за жовтень 2009 року відповідачем складений акт перевірки від 15.12.2009 №470/151/15-341/00190638 (а.с.12-16).

Відповідно до висновків, викладених в акті перевірки, з боку позивача встановлені порушення ст. 7 Закону України “Про плату за землю”, що призвело до заниження розміру орендної плати за земельну ділянку за жовтень 2009 на загальну суму 42828,43 грн.

На підставі акту перевірки відповідачем було прийняте податкове повідомлення - рішення від 23.12.2009 № 0001531503/0 (а.с.18) про нарахування позивачу податкового зобовязання у сумі 42828,43 грн. - основного платежу з орендної плати за землю та 8565,68 грн. - штрафних (фінансових) санкцій.

Позовні вимоги підлягають задоволенню з наступних підстав.

Згідно з частиною 1 статті 2 КАС України завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.

Згідно зі ст.19 Конституції України органи державної влади та їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до положень ч.1 ст. 9 КАС України суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого органи державної влади, органи місцевого самоврядування, їхні посадові і службові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Закон України “Про плату за землю” визначає розміри та порядок плати за використання земельних ресурсів, а також відповідальність платників та контроль за правильністю обчислення і справляння земельного податку.

Відповідно до ст. 1 Закону України “Про оренду землі” оренда землі - це засноване на договорі строкове платне володіння і користування земельною ділянкою, необхідною орендареві для проведення підприємницької та інших видів діяльності.

Частиною 1 статті 2 Закону України “Про оренду землі” встановлено, що відносини, пов'язані з орендою землі, регулюються Земельним кодексом України, Цивільним кодексом України, цим Законом, законами України, іншими нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до них, а також договором оренди землі.

Орендодавцями земельних ділянок, що перебувають у комунальній власності, є сільські, селищні, міські ради в межах повноважень, визначених законом (ч.2 ст. 4 Закону України “Про оренду землі”).

Статтею 13 Закону України “Про оренду землі” встановлено, що договір оренди землі - це договір, за яким орендодавець зобов'язаний за плату передати орендареві земельну ділянку у володіння і користування на певний строк, а орендар зобов'язаний використовувати земельну ділянку відповідно до умов договору та вимог земельного законодавства.

Частиною 2 статті 21 Закону України “Про оренду землі” розмір, форма і строки внесення орендної плати за землю встановлюються за згодою сторін у договорі оренди (крім строків внесення орендної плати за земельні ділянки державної та комунальної власності, які встановлюються відповідно до Закону України "Про плату за землю").

Відповідно до ст. 30 Закону України “Про оренду землі” зміна умов договору оренди землі здійснюється за взаємною згодою сторін.

Закон України “Про плату за землю” визначає розміри та порядок плати за використання земельних ресурсів, а також відповідальність платників та контроль за правильністю обчислення і справляння земельного податку.

Відповідно до положень абзацу 5 ч. 1 ст. 1 Закону України “Про плату за землю” оренда - засноване на договорі строкове платне володіння, користування земельною ділянкою.

Згідно до ст. 13 Закону України “Про плату за землю” підставою для нарахування земельного податку є дані державного земельного кадастру, а орендної плати за земельну ділянку, яка перебуває у державній або комунальній власності, - договір оренди такої земельної ділянки.

Статтею 19 Закону України “Про плату за землю” встановлено, що розмір, умови і строки внесення орендної плати за землю встановлюються за угодою сторін у договорі оренди між орендодавцем (власником) і орендарем (крім строків внесення орендної плати за земельні ділянки державної та комунальної власності).

З аналізу вищевказаних норм вбачається, що розмір орендної плати за землю встановлюється сторонами відповідно до умов договору.

Інших умов збільшення розміру орендної плати законами України не передбачено, у тому числі і за рішенням податкового органу.

Як свідчать матеріали справи, позивач та Інкерманська міська рада не вносили змін до договору оренди земельної ділянки №89/04 щодо збільшення розміру орендної плати за землю.

При цьому суд зазначає, що орендна плата за землю, незважаючи на віднесення її до обовязкових загальнодержавних податків і зборів (ст. 14 Закону України “Про систему оподаткування”) має іншу правову природу ніж інші податки та збори, розмір та порядок визначення яких встановлюється нормативними актами.

З аналізу законів України, що встановлюють правила та порядок користування земельними ділянками випливає, що орендна плата за користування земельними ділянками має договірне походження і її збільшення органами Державної податкової інспекції, всупереч умовам договору, є втручанням державних органів в діяльність органу місцевого самоврядування, що суперечить ч.2 ст.71 Закону України “Про місцеве самоврядування в Україні”, відповідно до якої органи виконавчої влади не мають права втручатися в законну діяльність органів місцевого самоврядування, а також вирішувати питання, віднесені Конституцією України, цим та іншими законами до повноважень органів місцевого самоврядування.

Таким чином, встановлення розміру орендної плати за користування земельними ділянками в порядку та у спосіб, встановлений нормативними актами України, є функціями тільки органів місцевого самоврядування та не можуть здійснюватися іншим способом ніж внесенням змін в договір оренди земельної ділянки.

Стосовно умов договору оренди необхідно вказати, що відповідно до п. 4.6 договору розмір орендної плати переглядається кожний рік у разі збільшення нормативної грошової оцінки земельної ділянок, у тому числі інфляції.

Оцінюючи вказаний пункт договору суд звертає увагу на те, що ним встановлений перегляд орендної плати, який може бути зроблений тільки при наявності волевиявлення та досягнення домовленості щодо внесення змін в договір.

Тобто розмір орендної плати не може бути підвищений автоматично при зростанні нормативної грошової оцінки земельної ділянки, оскільки це не відповідає нормам Закону України “Про оренду землі” та Закону України “Про плату за землю”.

Відносно застосування Рішення Севастопольської міської ради ХХІV скликання ХІХ сесії від 19.10.2005р. №4046, яким з 01.01.2006 введено нормативну грошову оцінку земель Севастополя в адміністративних межах міста, суд приходить до висновку, що воно не підлягає застосуванню для встановлення нормативної грошової оцінки земель на території м. Інкерман з наступних підстав.

21.05.1997 прийнятий Закон України “Про місцеве самоврядування в Україні”, який набрав чинності 14.06.1997 (Урядовий курєр №107-108 від 14.06.1997) та є спеціальним законом стосовно організації та діяльності органів місцевого самоврядування і його положення повинні застосовуватися та є обовязковими на території України з 14.06.1997 (п.2 Прикінцевих та перехідних положень Закону).

Частиною 2 статті 2 Закону України “Про місцеве самоврядування в Україні” встановлено, що місцеве самоврядування здійснюється територіальними громадами сіл, селищ, міст як безпосередньо, так і через сільські, селищні, міські ради та їх виконавчі органи, а також через районні та обласні ради, які представляють спільні інтереси територіальних громад сіл, селищ, міст.

Частиною1 статті 60 Закону України “Про місцеве самоврядування України” встановлено, що територіальним громадам сіл, селищ, міст, районів у містах належить право комунальної власності в тому числі на землю.

Органи місцевого самоврядування від імені та в інтересах територіальних громад відповідно до закону здійснюють правомочності щодо володіння, користування та розпорядження обєктами комунальної власності (ч. 5 ст. 60 Закону України “Про місцеве самоврядування в Україні”).

Територіальні громади, органи та посадові особи місцевого самоврядування самостійно реалізують надані їм повноваження ( ч. 1 ст.71 Закону України “Про місцеве самоврядування в Україні”).

Відповідно до абзацу 1 ч.2 п. 2 Прикінцевих та перехідних положень Закону України “Про місцеве самоврядування в Україні” сільські, селищні, міські, районні в містах, районні, обласні ради після набрання чинності цим Законом здійснюють повноваження, передбачені Конституцією України і цим Законом.

Частиною 1 ст. 15 Закону України “Про оцінку земель” встановлено, що підставою для проведення оцінки земель (бонітування ґрунтів, економічної оцінки земель та нормативної грошової оцінки земельних ділянок) є рішення органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування.

Частиною 1 ст. 23 вказаного закону встановлено, що технічна документація зокрема з нормативної грошової оцінки земельних ділянок у межах населених пунктів затверджується відповідною сільською, селищною, міською радою.

З аналізу викладених норм законів випливає, що рішення щодо встановлення нормативної грошової оцінки земельної ділянки, які знаходяться в межах міста, можуть приймати лише органи місцевого самоврядування (ради), повноваження яких розповсюджуються на територію міста.

Таким чином, повноваження щодо розпорядження та встановлення нормативів грошової оцінки земельних ділянок на території м. Інкерман належать органу місцевого самоврядування цього міста, тобто Інкерманській міській раді, а ні Севастопольській міськраді.

Також суд вважає необхідним вказати на те, що відповідно до п.34, 35 ст. 26 Закону України “Про місцеве самоврядування в Україні” до повноважень органів місцевого самоврядування (ради) віднесені повноваження в галузі земельних відносин, в які, згідно з діючим законодавством, входить розпорядження землями комунальної власності, затвердження відповідно до закону ставок земельних податків, визначення розміру орендної плати за користування земельними ділянками, встановлення та зміна цільового призначення земель (ст. 20 ЗК України), вилучення земельних ділянок, передача їх в державну власність та інше.

При цьому, законами України не визначено, що частина повноважень (у даному випадку щодо встановлення норм грошової оцінки земельної ділянки) може належати іншим органам місцевого самоврядування, повноваження яких на територію відповідної громади не розповсюджуються.

Матеріли справи свідчать, що земельна ділянка, надана позивачу в оренду, знаходиться на території м. Інкерман і повноваження щодо розпорядження нею та встановлення нормативної грошової оцінки є невідємними складовими частинами повноважень в галузі земельних відносин, наданих Інкерманській міськраді Законом України “Про місцеве самоврядування в Україні” (п. 34 ст. 26) та іншими нормативними актами України.

З урахуванням викладеного, висновки, зроблені відповідачем в акті перевірки про порушення позивачем норм Закону України “Про плату за землю” в частині заниження розміру орендної плати за земельну ділянку за жовтень 2009 у загальній сумі 51394,11 грн. є необґрунтованими, в звязку з чим податкове повідомлення рішення, прийняте відповідачем на підставі встановлених актом перевірки порушень, є протиправним та підлягає скасуванню.

Таким чином позовні вимоги підлягають задоволенню.

Відповідно до частини 1 статті 94 КАС України, якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України.

В судовому засіданні 19.05.2010 оголошено вступну та резолютивну частину постанови.

Постанова складена у повному обсязі 20.05.2010.

Керуючись ст.ст. 160-163 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

ПОСТАНОВИВ:

1.Позов задовольнити.

2.Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Балаклавському районі м. Севастополя від 23.12.2009 № 0001531503/0, яким Закритому акціонерному товариству “Кримвтормет” нараховане податкове зобовязання на загальну суму 51394,11 грн., з яких 42828,43 грн. сума основного платежу з орендної плати за землю та 8565,68 грн. сума штрафних (фінансових) санкцій.

3. Стягнути з Державного бюджету України на користь Закритого акціонерного товариства “Кримвтормет” судовий збір у розмірі 3,40грн.

Постанова може бути оскаржена в Севастопольський апеляційний адміністративний суд через Окружний адміністративний суд АР Крим шляхом подачі заяви про апеляційне оскарження постанови суду в десятиденний строк з дня її проголошення, а в разі складення постанови у повному обсязі - з дня складення в повному обсязі. Якщо постанову було проголошено у відсутності особи, яка бере участь у справі, то строк подання заяви про апеляційне оскарження обчислюється з дня отримання нею копії постанови. Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом двадцяти днів після подання заяви про апеляційне оскарження.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання заяви про апеляційне оскарження, якщо таку заяву не було подано. Якщо було подано заяву про апеляційне оскарження, але апеляційна скарга не була подана у встановлений строк, постанова набирає законної сили після закінчення цього строку. У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після закінчення апеляційного розгляду справи.

Суддя Ольшанська Т.С.