Рішення № 96168649, 05.02.2021, Дніпровський районний суд міста Києва

Справа № 640/9008/20

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"05" лютого 2021 р. суддя Дніпровського районного суду м. Києва Гончарук В,П., з секретарем Гриценко О.І., розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовною заявою громадянки Російської Федерації ОСОБА_1 до Центрального міжрегіонального управління Державної міграційної служби України в м. Києві та Київській області про скасування рішення про примусове повернення до країни походження, -

В С Т А Н О В И В :

Позивач громадянка Російської Федерації ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до Центрального міжрегіонального управління Державної міграційної служби України у м. Києві та Київський області про скасування рішення про примусове повернення до країни походження або третьої країни.

Позовні вимоги обгрунтовані тим, що позивач є громадянкою Російської Федерації, та перебувала на території України вже з порушенням терміну перебування для іноземних громадян. Тому усвідомлюючи це, 12 грудня 2019 року самостійно звернулась до відповідача з проханням скласти на мене протокол про адміністративне правопорушення. 12 грудня 2019 року у відношенні позивача було складено протокол про адміністративне правопорушення №ПР МКМ 002183. Постановою відповідача від 12.12.2019 року №ПН МКМ 002177 було притягнуто до адміністративної відповідальності та накладено стягнення у вигляді штрафу в розмірі 1 700,00 гривень. Того ж дня 12 грудня 2019 року позивач сплатила штраф у повному обсязі. ІНФОРМАЦІЯ_1 у позивача народилась донька ОСОБА_2 від майбутнього чоловіка ОСОБА_3 . 14 грудня 2019 року вона здійснила виїзд з території України. У лютому 2020 року на території Російської Федерації позивачем було укладено шлюб батьком дитини - з громадянином України ОСОБА_3 . Після укладення шлюбу вона змінила прізвище на ОСОБА_1 . 20 березня 2020 року позивач разом з дитиною та чоловіком здійснювала в`їзд на територію України. Але на кордоні їй було повідомлено що у базі даних прикордонної служби України у відношенні неї міститься заборона на в`їзд на територію України терміном на три роки. Дану заборону було внесено відповідачем. У зв`язку з чим, позивач змушена була з маленькою дитиною на руках повернутись на територію Російської Федерації. Чоловік залишився на Україні. На сьогодні позивач з чоловіком мешкають у різних країнах та змушені нести великі додаткові фінансові витрати, оскільки мешкаючи з дитиною у РФ позивач змушена сплачувати орендну плату за проживання у квартирі та за комунальні послуги.

Вважає, що дії відповідача є протиправними та такими, що суперечать нормам діючого законодавства України, яке регулює спірні правовідносини, дана заборона на в`їзд на територію України підлягає скасуванню.

Ухвалою Дніпровського районного суду м. Києва від 24.06.2020 року відкрито провадження у справі за позовною заявою ОСОБА_1 до Центрального міжрегіонального управління Державної міграційної служби України в м. Києві та Київській області про скасування рішення про примусове повернення до країни походження та постановлено розгляд справи проводити за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін.

Ухвалою Дніпровського районного суду м. Києва від 27 жовтня 2020 року постановлено розгляд справи здійснювати у спрощеному позовному провадженні з викликом сторін.

Позивач або його представник в судове засідання не з`явився, про час та місце розгляду справи повідомлений належним чином. Причини неявки в судове засідання не повідомлено.

Представник відповідача в судове засідання не з`явився, про час та місце розгляду справи повідомлений належним чином. Крім того, стороною відповідача не використано право на подання відзиву на позовну заяву.

Відповідно до ст. 257 КАС України, за правилами спрощеного позовного провадження може бути розглянута будь - яка справа, віднесена до юрисдикції адміністративного суду, за винятком справ, зазначених у частині четвертій цієї статті.

Положеннями ч. 5 ст. 262 КАС України визначено, що суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь якої зі сторін про інше. За клопотання однієї із сторін або з власної ініціативи суду розгляд справи проводиться в судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін.

Згідно ст. 258 КАС України суд розглядає справи за правилами спрощеного позовного провадження протягом розумного строку, але не більше шістдесяти днів із дня відкриття провадження у справі.

Відповідно до ч. 1 ст. 263 КАС України, суд розглядає за правилами спрощеного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні) справи щодо стягнення грошових сум, які ґрунтуються на рішеннях суб`єкта владних повноважень, щодо яких завершився встановлений цим Кодексом строк оскарження та сума яких не перевищує ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

Всебічно проаналізувавши обставини справи в їх сукупності, оцінивши за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на повному і об`єктивному розгляді справи, зібрані по справі докази, керуючись законом, суд дійшов висновку, що позов не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Спірні правовідносини, що виникли між сторонами, регулюються Законом України «Про правовий статус іноземців та осіб без громадянства», який визначає правовий статус іноземців та осіб без громадянства, які перебувають в Україні, та встановлює порядок їх в`їзду в Україну та виїзду з України.

Пунктом 7 ч.1 ст.1 Закону України «Про правовий статус іноземців та осіб без громадянства» визначено, що іноземці та особи без громадянства, які перебувають на території України на законних підставах, - іноземці та особи без громадянства, які в установленому законодавством чи міжнародним договором України порядку в`їхали в Україну та постійно або тимчасово проживають на її території, або тимчасово перебувають в Україні.

Судом встановлено, що позивач є громадянином Російської Федерації.

12 грудня 2019 року головним спеціалістом Центрального міжрегіонального управління Державної міграційної служби України в м. Києві та Київській області Пясковською О.В. складено протокол про адміністративне правопорушення серії ПР МКМ №002183, де зазначено, що 12 грудня 2019 року о 11-00 годині за адресою: м. Київ, вул. Петропавлівська,11, було виявлено громадянку Російської Федерації ОСОБА_1 , яка порушила правила перебування іноземців в Україні, а саме: проживала без документів на право проживання в Україні, за що передбачена відповідальність згідно ч. 1 ст. 203 КУпАП.

12 грудня 2019 року першим заступником начальника Центрального міжрегіонального управління Державної міграційної служби України в м. Києві та Київській області Пустовіт О.О. винесено постанову серії ПР МКМ №002177, згідно якої ОСОБА_1 порушила ст. 4 ЗУ «Про правовий статус іноземців та осіб без громадянства», та накладено адміністративне стягнення у вигляді штрафу в розмірі 1 700,00 грн.

Як зазначає позивач у своєму позові Рішенням Центрального міжрегіонального управління ДМС України в місті Києві та Київській області ухвалено примусове повернення позивача громадянина до країни походження або третьої країни, та заборонено в`їзд на територію України.

Вказане рішення, або його належним чином засвідчена копія в розпорядження суду не надавалась.

Відповідно до ст. 72 КАС України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються судом такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків.

Пунктом 7 ч. 1 ст. 1 Закону України «Про правовий статус іноземців та осіб без громадянства» визначено, що іноземці та особи без громадянства, які перебувають на території України на законних підставах, - іноземці та особи без громадянства, які в установленому законодавством чи міжнародним договором України порядку в`їхали в Україну та постійно або тимчасово проживають на її території, або тимчасово перебувають в Україні.

Відповідно до ст. 4 Закону України «Про правовий статус іноземців та осіб без громадянства» іноземці та особи без громадянства, яких визнано біженцями в Україні або яким надано притулок в Україні, вважаються такими, які постійно проживають на території України з моменту визнання біженцем в Україні або надання притулку в Україні. Постійне проживання на території України біженців підтверджується посвідченням біженця.

Іноземці та особи без громадянства, яких визнано особами, що потребують додаткового захисту, або яким надано тимчасовий захист в Україні, вважаються такими, які на законних підставах тимчасово проживають на території України на період дії обставин, за наявності яких додатковий чи тимчасовий захист було надано. Тимчасове проживання на території України таких іноземців та осіб без громадянства підтверджується посвідченням особи, яка потребує додаткового захисту в Україні, або посвідченням особи, якій надано тимчасовий захист в Україні.

Статтею 9 Закону України «Про правовий статус іноземців та осіб без громадянства» визначено, що іноземці та особи без громадянства в`їжджають в Україну за наявності визначеного цим Законом чи міжнародним договором України паспортного документа та одержаної у встановленому порядку візи, якщо інше не передбачено законодавством чи міжнародними договорами України.

Згідно ст. 16 Закону України «Про правовий статус іноземців та осіб без громадянства» реєстрація іноземців та осіб без громадянства, які в`їжджають в Україну, здійснюється в пунктах пропуску через державний кордон України органами охорони державного кордону.

Відповідно до ст. 17 Закону України «Про правовий статус іноземців та осіб без громадянства» іноземцю або особі без громадянства, які на законних підставах перебувають на території України, може бути продовжено строк перебування (за наявності законних підстав).

Документи про продовження строку перебування в Україні оформляються на підставі письмових звернень іноземця або особи без громадянства та приймаючої сторони, які подаються не пізніш як за три робочих дні до закінчення встановленого строку їх перебування на території України.

Встановлено, що позивач перебував на території України без будь-яких дозвільних документів. Статусу біженця або особи, яка потребує додаткового захисту, на момент винесення оскаржуваної постанови, не набув.

Статтею 203 КУпАП визначено, що порушення іноземцями та особами без громадянства правил перебування в Україні, тобто проживання без документів на право проживання в Україні, за недійсними документами або документами, термін дії яких закінчився, або працевлаштування без відповідного дозволу на це, якщо необхідність такого дозволу передбачено законодавством України, або недодержання встановленого порядку пересування і зміни місця проживання, або ухилення від виїзду з України після закінчення відповідного терміну перебування, неприбуття без поважних причин до визначеного місця навчання або працевлаштування після в`їзду в Україну у визначений строк, а так само порушення правил транзитного проїзду через територію України, крім порушень, передбачених частиною другою цієї статті.

У відповідності до ч.ч. 1-3 ст. 26 Закону № 3773-VІ визначено, що іноземець або особа без громадянства можуть бути примусово повернуті в країну походження або третю країну, якщо їх дії порушують законодавство про правовий статус іноземців та осіб без громадянства за рішенням центрального органу виконавчої влади, що забезпечує реалізацію державної політики у сфері міграції. У рішенні про примусове повернення зазначається строк, протягом якого іноземець або особа без громадянства повинні виїхати з України. Зазначений строк не повинен перевищувати 30 днів з дня прийняття рішення.

Рішення про примусове повернення іноземців та осіб без громадянства, зазначених у частині першій цієї статті, може супроводжуватися забороною щодо подальшого в`їзду в Україну строком на три роки. Строк заборони щодо подальшого в`їзду в Україну обчислюється з дня винесення такого рішення.

У ст. 13 Закону України ,,Про правовий статус іноземців та осіб без громадянства» визначено, що в`їзд в Україну іноземцю або особі без громадянства не дозволяється: в інтересах забезпечення національної безпеки України або охорони громадського порядку; якщо це необхідно для охорони здоров`я, захисту прав і законних інтересів громадян України та інших осіб, які проживають в Україні; якщо при клопотанні про в`їзд в Україну така особа подала про себе завідомо неправдиві відомості або підроблені документи; якщо паспортний документ такої особи, віза підроблені, зіпсовані чи не відповідають установленому зразку або належать іншій особі; якщо така особа порушила у пункті пропуску через державний кордон України правила перетинання державного кордону України, митні правила, санітарні норми чи правила або не виконала законних вимог посадових та службових осіб органів охорони державного кордону, органів доходів і зборів та інших органів, що здійснюють контроль на державному кордоні; якщо під час попереднього перебування на території України іноземець або особа без громадянства не виконали рішення суду або органів державної влади, уповноважених накладати адміністративні стягнення, або мають інші не виконані майнові зобов`язання перед державою, фізичними або юридичними особами, включаючи пов`язані з попереднім видворенням, у тому числі після закінчення терміну заборони подальшого в`їзду в Україну; якщо така особа з порушенням встановленого законодавством України порядку здійснила в`їзд на тимчасово окуповану територію України або до району проведення антитерористичної операції чи виїзд з них або вчинила спробу потрапити на ці території поза контрольними пунктами в`їзду-виїзду.

Отже, законодавством регламентовано спеціальний правовий режим перебування іноземців на території України та підстави для їх примусового повернення і заборони їм в`їзду в Україну, що визначені у ст.ст. 13 та 26 Закону № 3773-VІ, є виключними і розширеному тлумаченню не підлягають.

Згідно п. 1.6 Інструкції про примусове повернення і примусове видворення з України іноземців та осіб без громадянства підставами для прийняття рішення про примусове повернення іноземців за межі України є: дії іноземців, що порушують законодавство України про правовий статус іноземців та осіб без громадянства; дії іноземців, що суперечать інтересам забезпечення національної безпеки України чи охорони громадського порядку; якщо це необхідно для охорони здоров`я, захисту прав і законних інтересів громадян України та інших осіб, які проживають в Україні.

Особа, яка з наміром бути визнаною біженцем в Україні або особою, яка потребує додаткового захисту, під час в`їзду в Україну незаконно перетнула державний кордон України, повинна без зволікань звернутися до центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері біженців та осіб, які потребують додаткового або тимчасового захисту, із заявою про визнання біженцем або особою, яка потребує додаткового захисту.

Згідно ст. 9 Закону України «Про правовий статус іноземців та осіб без громадянства», іноземці та особи без громадянства в`їжджають в Україну за наявності визначеного цим Законом чи міжнародним договором України паспортного документа та одержаної у встановленому порядку візи, якщо інше не передбачено законодавством чи міжнародними договорами України. Це правило не поширюється на іноземців та осіб без громадянства, які перетинають державний кордон України з метою визнання їх біженцями або особами, які потребують додаткового або тимчасового захисту чи отримання притулку. Іноземці та особи без громадянства під час проходження прикордонного контролю у пунктах пропуску через державний кордон зобов`язані подати свої біометричні дані для їх фіксації. Строк перебування іноземців та осіб без громадянства в Україні встановлюється візою, законодавством України чи міжнародним договором України.

Як встановлено в суді, позивач перебуває на території України без дозвільних документів, на час винесення постанови, та на час розгляду даної справи в суді статусу біженця або особи, яка потребує додаткового захисту, не має.

Крім того, не надав рішення відповідача, про примусове повернення позивача громадянина до країни походження або третьої країни, та заборонено в`їзд на територію України, яке оскаржує судовому порядку

Відповідно до ч. 1 ст. 77 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача (ч. 2 ст. 77 КАС України).

Таким чином, суд приходить до висновку, що у задоволенні позовних вимог громадянки Російської Федерації ОСОБА_1 до Центрального міжрегіонального управління Державної міграційної служби України в м. Києві та Київській області про скасування рішення про примусове повернення до країни походження, слід - відмовити.

Відповідно до ч. 4 ст. 90 КАС України, суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), що міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 242-246, 250, 286, 288, 295, 297 КАС України, ст. ст. 7, 9, 33, 203, 245, 248, 251, 252, 268, 274, 278-280 КУпАП, Законом України «Про правовий статус іноземців та осіб без громадянства», Інструкцією про примусове повернення і примусове видворення з України іноземців та осіб без громадянства, -

У Х В А Л И В:

В задоволені позовних вимог громадянки Російської Федерації ОСОБА_1 до Центрального міжрегіонального управління Державної міграційної служби України в м. Києві та Київській області про скасування рішення про примусове повернення до країни походження - відмовити.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не подано.

Рішення може бути оскаржене до Шостого апеляційного адміністративного суду, шляхом подання апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня її проголошення.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку на апеляційне оскарження. У разі подання апеляційної скарги рішення суду набирає законної сили після розгляду справи Шостим апеляційним адміністративним судом.

Повний текст постанови суду складено 05 лютого 2021 року.

Учасники справи:

Позивач: громадянка Російської Федерації ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_2 , адреса: АДРЕСА_1 ).

Відповідач: Центральне міжрегіональне управління Державної міграційної служби України в м. Києві та Київській області (02125, м. Київ, вул. Березняківська, 4а, код ЄДРПОУ 42552598).

Суддя: