Ухвала суду № 96167009, 04.04.2021, Тернопільський міськрайонний суд Тернопільської області

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

04.04.2021 Справа №607/5807/21

Провадження № 1-кс/607/1923/2021

м. Тернопіль

Слідчий суддя Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області Царук І.M., за участю секретаря судового засідання Шаталюка А.О., прокурора Нюні A.Л., підозрюваного ОСОБА_1 , його захисника – адвоката Майки М.Б.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду, в місті Тернополі клопотання слідчого СВ Тернопільського РУП ГУНП в Тернопільській області Скавінської Г.А., погоджене прокурором Тернопільської окружної прокуратури Ковальчук Н.Р. про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою відносно:

ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця та мешканця АДРЕСА_1 , українця, громадянина України, з середньою освітою, розлученого, який має на утриманні двох неповнолітніх дітей, не працюючого, раніше неодноразово судимого, підозрюваного у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 185 КК України,

ВСТАНОВИВ:

Слідчий СВ Тернопільського РУП ГУНП в Тернопільській області Скавінська Г.А. за погодженням із прокурором Тернопільської окружної прокуратури Ковальчук Н.Р. звернулася до слідчого судді із клопотанням про застосування запобіжного заходу у виді тримання під вартою щодо підозрюваного ОСОБА_2 у кримінальному провадженні №12021211040000440 від 02.04.2021 за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст.185 КК України.

Клопотання мотивовано тим, що слідчим відділом Тернопільського районного управління поліції Головного управління Національної поліції України в Тернопільській області здійснюється досудове розслідування у кримінальному провадженні №12021211040000440 від 02.04.2021 за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст.185 КК України.

До Тернопільського РУП ГУПН в Тернопільській області надійшло повідомлення про те, що 02.04.2021 близько 18:00 год. ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , раніше судимий за умисні корисливі злочини проти власності, таємно, шляхом вільного доступу міг здійснити крадіжку грошових коштів у сумі 4 000 грн. із торгового кіоску № НОМЕР_1 , що знаходиться на ринку «Стандарт» за адресою вул. 15 Квітня у м.Тернопіль, чим спричинив ОСОБА_3 майнову шкоду на вказану суму.

Досудовим розслідуванням встановлено, що близько 18 год. 02.04.2021 у ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , який перебував на ринку «Стандарт» за адресою: вул. 15 Квітня у м.Тернопіль, виник злочинний умисел на таємне викрадення чужого майна, вчинене повторно.

Реалізуючи вказаний злочинний умисел ОСОБА_4 , 02.04.2021 близько 18 години переконавшись, що за ними ніхто не спостерігає та його дії не будуть помічені сторонніми особами, керуючись корисливим мотивом, з метою незаконного збагачення, діючи умисно, протиправно, таємно, усвідомлюючи протиправний характер своїх дій, з корисливих мотивів, шляхом вільного доступу, перебуваючи на території ринку «Стандарт» за адресою: м.Тернопіль, вул. 15 Квітня, міг увійшти у приміщення торгового кіоску № НОМЕР_1 , в якому здійснює свою підприємницьку діяльність фізична особа підприємець ОСОБА_3 , звідки таємно викрасти грошові кошти номіналами 500 гривень в кількості 4 купюри, номіналами 200 гривень в кількості 8 купюр та номіналами 100 гривень в кількості 4 купюри, загально сумою 4 000 грн., та надалі безперешкодно покинути територію кіоску № НОМЕР_1 на ринку «Стандарт» по вул. 15 Квітня, в м.Тернопіль із викраденими грошовими коштами у руках, чим спричинити майнову шкоду ОСОБА_3 в сумі 4 000 грн.

Правова кваліфікація кримінального правопорушення – таємне викрадення чужого майна (крадіжка), вчинене повторно, передбачене ч.2 ст.185 КК України (в редакції Закону України №2617-VIII від 22.11.2018).

02.04.2021 о 18 год. 10 хв. ОСОБА_2 затримано на підставі п.2 ч.1 ст.208 КПК України.

03.04.2021 ОСОБА_2 повідомлено про підозру у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст.185 КК України, – таємному викраденні чужого майна (крадіжці), вчиненому повторно (в редакції Закону України № 2617-VIII від 22.11.2018).

Обґрунтовуючи клопотання, слідчий посилається на обґрунтованість підозри ОСОБА_2 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст.185 КК України, який відповідно до ст.12 КК України є нетяжким злочином та існування ризиків, передбачених пунктами 1, 3, 5 ч.1 ст.177 КПК України, а саме, що підозрюваний ОСОБА_2 може : переховуватись від органів досудового розслідування та суду, незаконно впливати на потерпілого, свідків у даному кримінальному провадженні та вчинити інше кримінальне правопорушення. З урахуванням викладеного, а також даних про особу підозрюваного ОСОБА_2 , який раніше притягався до кримінальної відповідальності за вчинення аналогічних злочинів, слідчий вважає, що є підстави вважати, що менш суворі запобіжні заходи не зможуть забезпечити уникнення ризиків, передбачених ст.177 КПК України та виконання покладених на підозрюваного ОСОБА_2 процесуальних обов`язків, тому йому необхідно обрати запобіжний захід у вигляді тримання під вартою.

Розгляд клопотання розпочатий за минуванням трьох годин з часу вручення підозрюваному ОСОБА_2 копії клопотання та матеріалів, якими слідчий обґрунтовує доводи клопотання.

Прокурор в судовому засіданні клопотання підтримав, вважаючи мету і підстави застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою обґрунтованими та такими, що дають право на застосування відносно підозрюваного ОСОБА_2 найбільш суворого заходу, посилаючись на існування ризиків, передбачених п.п. 1, 3, 5 ч. 1 ст. 177 КПК України. Крім того прокурор вказав на наявність підстав для визначення застави щодо підозрюваного ОСОБА_2 в розмірі 10 прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

Захисник підозрюваного – адвокат Майка М.Б. просив у задоволенні клопотання слідчого відмовити з огляду на необґрунтованість пред`явленої підозри та недоведеність вказаних у клопотанні слідчим ризиків, та з урахуванням задовільної процесуальної поведінки ОСОБА_2 , а також наявність у нього на утриманні двох неповнолітніх дітей. У зв`язку з наведеним, захисник просив застосувати щодо ОСОБА_2 запобіжний захід, не пов`язаний з триманням під вартою.

В судовому засіданні підозрюваний ОСОБА_2 підтримав позицію свого захисника та просив не застосовувати до нього запобіжний захід у виді тримання під вартою, зазначивши про незадовільний стан здоров`я через гепатит С.

Заслухавши учасників кримінального провадження, дослідивши додані до клопотання матеріали, слідчий суддя доходить висновку про наявність підстав для задоволення клопотання слідчого, з таких підстав.

Судове рішення стосовно обрання запобіжного заходу повинно відповідати вимогам ст.370 КПК України, тобто повинно бути законним, обґрунтованим і вмотивованим та містити, як чітке визначення законодавчих підстав для його обрання, так і дослідження та обґрунтування достовірності обраних підстав у контексті конкретних фактичних обставин вчинення кримінального правопорушення, врахування особи підозрюваного та інших обставин, в тому числі ризиків, наведених у ч. 1 ст.177 КПК України.

Європейський суд з прав людини неодноразово підкреслював, що наявність підстав для тримання особи під вартою має оцінюватись в кожному кримінальному провадженні з урахуванням його конкретних обставин. Тримання особи під вартою завжди може бути виправдано, за наявності ознак того, що цього вимагають справжні інтереси суспільства, які, незважаючи на існування презумпції невинуватості, переважають інтереси забезпечення поваги до особистої свободи.

Відповідно до ст. 131 КПК України, одним із заходів забезпечення кримінального провадження з метою досягнення його дієвості є запобіжні заходи.

Відповідно до ст.177 КПК України, метою застосування запобіжного заходу є забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов`язків, а також запобігання спробам переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду; знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення; незаконно впливати на потерпілого, свідка, іншого підозрюваного, обвинуваченого, експерта, спеціаліста у цьому ж кримінальному провадженні; перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином; вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому підозрюється, обвинувачується.

Згідно ст.183 КПК України, тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що в разі обрання іншого більш м`якого запобіжного заходу підозрюваний, обвинувачений може ухилитися від слідства або суду, знищити речові докази, перешкоджати встановленню істини у справі або продовжувати злочинну діяльність. При цьому суд повинен врахувати обставини, які вказані в ст. 178 КПК України.

Відповідно до п.5 ч. 2 ст. 183 КПК України, запобіжний захід у виді тримання під вартою не може бути застосовано, окрім як до раніше судимої особи, яка підозрюється або обвинувачується у вчиненні злочину, за який законом передбачено покарання у виді позбавлення волі на строк понад три роки.

Згідно положень ст.194 КПК України, під час розгляду клопотання про застосування запобіжного заходу слідчий суддя зобов`язаний встановити, чи доводять надані сторонами кримінального провадження докази обставини, які свідчать про: 1) наявність обґрунтованої підозри у вчиненні підозрюваним кримінального правопорушення; 2) наявність достатніх підстав вважати, що існує хоча б один із ризиків, передбачених ст. 177 КПК України, і на які вказує слідчий, прокурор; 3) недостатність застосування більш м`яких запобіжних заходів для запобігання ризику або ризикам, зазначеним у клопотанні.

Слідчим суддею встановлено, що слідчим відділом Тернопільського РУП ГУНП України в Тернопільській області здійснюється досудове розслідування у кримінальному провадженні №12021211040000440 від 02.04.2021 за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст.185 КК України.

03.04.2021 ОСОБА_2 було повідомлено про підозру у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст.185 КК України, тобто у таємному викраденні чужого майна (крадіжці), вчиненій повторно.

На думку слідчого судді, наведені в клопотанні обставини та додані до нього документи, якими слідчий обґрунтовує доводи клопотання, свідчать про наявність обґрунтованої підозри у вчиненні ОСОБА_2 кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 185 КК України. Зокрема такими є: витяг з Єдиного реєстру досудових розслідувань за №12021211040000440 від 02.04.2021, протокол огляду місця події від 02.04.2021; протокол допиту свідка ОСОБА_5 від 02.04.2021, протокол допиту потерпілої ОСОБА_3 від 03.04.2021, протокол допиту свідка ОСОБА_6 від 02.04.2021, протокол допиту свідка ОСОБА_7 від 02.04.2021, протокол допиту свідка ОСОБА_8 від 02.04.2021, протокол затримання особи, підозрюваної у вчиненні злочину, протоколи пред`явлення для впізнання за фотознімками свідкам від 03.04.2021, протокол огляду відеозапису від 03.04.2021, інші матеріали досудового розслідування в їх сукупності.

Зазначені відомості у сукупності з інформацією, викладеною у дослідженому під час судового засідання повідомленні про підозру, вважаються переконливими для слідчого судді в тому, що відповідне кримінальне правопорушення могло бути вчинено, а надані слідчим до клопотання відомості в достатній мірі вказують на можливість вчинення підозрюваним ОСОБА_2 кримінального правопорушення.

Приймаючи таке рішення, слідчий суддя виходить з того, що зазначені у клопотанні обставини підозри мають місце та підтверджуються на цьому етапі розслідування достатньою сукупністю даних, які наведені у клопотанні слідчого та доданих до нього матеріалах.

Водночас, слідчий суддя на даному етапі провадження не вправі вирішувати питання, які повинен вирішувати суд під час розгляду кримінального провадження по суті, зокрема не вправі оцінювати докази з точки зору їх достатності і допустимості для визнання особи винною чи невинною у вчиненні злочину, а лише зобов`язаний на підставі розумної оцінки сукупності отриманих даних визначити, що причетність особи до вчинення кримінального правопорушення є вірогідною та достатньою для застосування щодо неї обмежувального заходу.

Такий висновок цілком узгоджується із правовими позиціями, наведеними у рішеннях Європейського суду з прав людини. Так, у справі «Мюррей проти Сполученого Королівства» (рішення № 14310/88 від 23 жовтня 1994 року) суд зазначив, що «факти, які є причиною виникнення підозри, не повинні бути такими ж переконливими, як і ті, що є необхідними для обґрунтування вироку чи й просто висунення обвинувачення, черга якого надходить на наступній стадії процесу кримінального розслідування».

В свою чергу, стороною захисту не наведено обставин, які б очевидно та беззаперечно вказували на будь-яку непричетність підозрюваного ОСОБА_2 до злочину, у вчиненні якого йому повідомлено про підозру, або необґрунтованість повідомленої підозри, а за такого на цій стадії досудового розслідування відсутні підстави вважати, що повідомлення про підозру є вочевидь необґрунтованим.

Таким чином, ОСОБА_2 обґрунтовано підозрюється у таємному викраденні чужого майна (крадіжці), вчиненій повторно, тобто у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 185 КК України, за скоєння якого передбачено покарання у вигляді позбавлення волі на строк до п`яти років, яке відповідно до ч.4 ст.12 КК України, відноситься до категорії нетяжких злочинів.

Оцінюючи наявність ризиків, на існування яких посилається сторона обвинувачення обґрунтовуючи подане щодо ОСОБА_2 клопотання, слідчий суддя виходить із такого.

Ризиком у контексті кримінального провадження є певна ступінь можливості, що особа вдасться до вчинків, які будуть перешкоджати досудовому розслідуванню та судовому розгляду або ж створять загрозу суспільству. Слідчий суддя, оцінюючи вірогідність такої поведінки підозрюваного, має дійти обґрунтованого висновку про високу ступінь ймовірності позапроцесуальних дій зазначеної особи.

Відповідно до рішення Європейського суду з прав людини у справі «Клішин проти України» наявність кожного ризику повинна носити не абстрактний, а конкретний характер та доводитися відповідними доказами.

Оцінивши доводи, наведені у клопотанні, слідчий суддя вважає, що сторона обвинувачення у судовому засіданні довела наявність підстав вважати, що існують ризики того, що підозрюваний ОСОБА_2 може переховуватись від органів досудового розслідування та суду; незаконно впливати на потерпілого та свідків у даному кримінальному провадженні, вчинити інше кримінальне правопорушення.

Такий висновок ґрунтується на тяжкості злочину, у вчиненні якого підозрюється ОСОБА_2 , за вчинення якого передбачено покарання у виді позбавлення волі на строк до п`яти років. На думку слідчого судді, зазначена обставина сама по собі може бути мотивом та підставою для підозрюваного переховуватися від органів досудового розслідування чи суду, незаконно впливати на свідків у даному провадженні. Це твердження узгоджується із позицією Європейського суду з прав людини у справі «Ілійков проти Болгарії», в якому зазначено, що суворість передбаченого покарання є суттєвим елементом при оцінюванні ризиків переховування.

Оцінюючи можливість впливу на потерпілого та свідків у даному кримінальному провадженні, слідчий суддя також виходить із передбаченої КПК України процедури отримання свідчень від осіб, які є свідками, у кримінальному провадженні, а саме спочатку на стадії досудового розслідування свідчення отримуються шляхом допиту слідчим чи прокурором, а після направлення обвинувального акту до суду на стадії судового розгляду – усно шляхом допиту особи в судовому засіданні (частини 1, 2 статті 23, стаття 224 КПК України). Суд може обґрунтовувати свої висновки лише на свідченнях, які він безпосередньо сприймав під час судового засідання або отриманих у порядку, передбаченому статтею 225 КПК України, тобто допитаних на стадії досудового розслідування слідчим суддею. Суд не вправі обґрунтовувати судові рішення показаннями, наданими слідчому, прокурору, або посилатися на них (частина 4 статті 95 КПК України).

За таких обставин, ризик впливу на потерпілого та свідків існує не лише на початковому етапі кримінального провадження при зібранні доказів, а й на стадії судового розгляду до моменту безпосереднього отримання судом показань від свідків та дослідження їх судом.

На думку слідчого судді, під час розгляду клопотання сторона обвинувачення довела існування вказаних ризиків.

На переконання слідчого судді, ризик вчинення ОСОБА_2 іншого кримінального правопорушення підтверджується тим, що ОСОБА_2 раніше притягався до кримінальної відповідальності за вчинення умисних корисливих злочинів. Більше того 24.12.2020 та 31.03.2021 до Тернопільського міськрайонного суду були скеровані обвинувальні акти за обвинуваченням ОСОБА_2 у вчиненні ним кримінальних правопорушень, передбачених за ч.2 ст.185 КК України.

З урахуванням наведеного, слідчий суддя приходить до висновку про те, що підстави і обставини, які зазначені в клопотанні слідчого, є достатньо обґрунтованими, вони вказують на те, що слідчий та прокурор в повному обсязі довели суду обставини, які виправдовують обмеження права підозрюваного ОСОБА_2 на свободу. За встановлених обставин, слідчий суддя приходить до висновку про відсутність підстав для застосування більш м`якого запобіжного заходу, і що запобіжний захід у вигляді тримання під вартою є необхідним і таким, що забезпечить на даному етапі досудового розслідування виконання підозрюваним процесуальних обов`язків, що зможе запобігти встановленим ризикам, передбаченим ст. 177 КПК України. На переконання слідчого судді, такий висновок узгоджуються з вимогами ст. 5 Європейської конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, оскільки тримання підозрюваного ОСОБА_2 під вартою з наведених підстав виправдане існуванням суспільного інтересу на забезпечення належного досудового розслідування у кримінальному провадженні.

При прийнятті рішення слідчий суддя також враховує, що відповідно до сформованої практики Європейського суду з прав людини, тримання особи під вартою може бути виправдане, якщо існують реальні ознаки наявності справжнього суспільного інтересу, який незважаючи на презумпцію невинуватості, переважає принцип поваги до особистої свободи. Застосовуючи запобіжний захід у вигляді тримання під вартою, необхідно виходити із того, що судове рішення повинно забезпечити не тільки права підозрюваного, а й високі стандарти охорони прав і інтересів як суспільства, так і потерпілого. Визначення таких прав, як підкреслює Європейський суд з прав людини, вимагає від суспільства більшої суворості в оцінці цінностей суспільства ( «Летельє проти Франції»).

При цьому, слідчий суддя враховує, що Європейський суд з прав людини у справі «Ілійков проти Болгарії» зазначив, що «суворість передбаченого покарання» є суттєвим елементом при оцінюванні «ризиків переховування або повторного вчинення злочинів». У справі «Летельє проти Франції» вказано, що особлива тяжкість деяких злочинів може викликати таку реакцію суспільства і соціальні наслідки, які виправдовують попереднє ув`язнення як виключну міру запобіжного заходу протягом певного часу.

З урахуванням викладеного, слідчий суддя приходить до висновку про задоволення клопотання слідчого та необхідність застосування щодо підозрюваного ОСОБА_2 виняткового запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою.

Даний вид запобіжного заходу є співмірним з існуючими ризиками, відповідає даним про особу підозрюваного ОСОБА_2 та тяжкості пред`явленої йому підозри, зможе у повній мірі забезпечити виконання ним процесуальних обов`язків та унеможливить настання ризиків, передбачених ч.1 ст.177 КПК України.

Наведені підозрюваним в судовому засіданні доводи щодо неможливості його перебування в умовах тримання під вартою за станом здоров`я, слідчий суддя до уваги не приймає, оскільки доказів того, що стан здоров`я підозрюваного ОСОБА_2 виключає можливість його утримання під вартою слідчому судді не надано, з огляду на що, слідчий суддя вважає, що таких перешкод немає.

Зазначені інші наведені захисником доводи на захист підозрюваного ОСОБА_2 з урахуванням встановлених обставин, даних про особу підозрюваного, не можуть бути безумовною підставою для застосування щодо підозрюваного менш суворого запобіжного заходу, оскільки не спростовують висновки слідчого судді про існування ризиків, які зазначені в клопотанні слідчого.

З огляду на викладене, вимоги сторони захисту про застосування щодо ОСОБА_2 запобіжного заходу у виді запобіжного заходу, не пов`язаного з триманням під вартою, задоволенню не підлягають.

Поряд з цим, слідчий суддя враховує, що застосовуючи запобіжний захід у вигляді тримання під вартою ОСОБА_2 , слідчий суддя своїм рішенням повинен забезпечити не тільки права підозрюваного, а й високі стандарти охорони загальносуспільних прав та інтересів. Визначення таких прав, як підкреслює Європейський суд з прав людини, вимагає від суду більшої суворості в оцінці цінностей суспільства.

На підставі викладеного, слідчий суддя приходить до висновку, що клопотання слідчого, погоджене прокурором, необхідно задовольнити і застосувати до підозрюваного запобіжний захід у виді тримання під вартою строком на 60 днів.

Вирішуючи клопотання сторони обвинувачення щодо визначення розміру, слідчий суддя враховує, що під час розгляду питання про застосування заходів забезпечення кримінального провадження сторони кримінального провадження повинні подати слідчому судді або суду докази обставин, на які вони посилаються (частина 5 статті 132 КПК).

За змістом ч.3 ст.183 КПК України, слідчий суддя, суд при постановленні ухвали про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою зобов`язаний визначити розмір застави, достатньої для забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим обов`язків, передбачених КПК України.

Відповідно до вимог ч.5 ст. 182 КПК України розмір застави визначається у таких межах: 1) щодо особи, підозрюваної чи обвинуваченої у вчиненні злочину невеликої або середньої тяжкості, – від одного до двадцяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб; 2) щодо особи, підозрюваної чи обвинуваченої у вчиненні тяжкого злочину, – від двадцяти до вісімдесяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб; 3) щодо особи, підозрюваної чи обвинуваченої у вчиненні особливо тяжкого злочину, – від вісімдесяти до трьохсот розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

Згідно ч.4 ст. 182 КПК України, розмір застави визначається слідчим суддею, судом з урахуванням обставин кримінального правопорушення, майнового та сімейного стану підозрюваного, обвинуваченого, інших даних про його особу та ризиків, передбачених статтею 177 цього Кодексу. Розмір застави повинен достатньою мірою гарантувати виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього обов`язків та не може бути завідомо непомірним для нього.

Задовольняючи клопотання про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, слідчий суддя вважає за необхідне визначити підозрюваному ОСОБА_2 розмір застави, а також покласти на підозрюваного обов`язки, передбачені ч.5 ст.194 КПК України, необхідність покладення яких вбачається з наведеного в обґрунтування даного клопотання.

Так, згідно п. 3 ст. 5 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, звільнення може бути обумовлено наданням гарантій явки в суд, й судова практика Європейського суду з прав людини встановлює, що не відповідає п. 3 ст. 5 Конвенції встановлення розміру застави, виключно в залежності від інкримінованої шкоди. Гарантія має мету не відшкодування шкоди, а забезпечення присутності обвинуваченого в залі судового засідання. Тому її розмір повинен відповідати перспективі втрати застави чи обернення на неї стягнення у разі не явки обвинуваченого до суду, й повинен утримувати обвинуваченого в межах належної процесуальної поведінки.

При визначенні ОСОБА_2 альтернативного запобіжного заходу у вигляді застави, слідчий суддя наряду з положеннями ст.ст. 182,183 КПК України враховує висловлену прокурором в судовому засіданні думку з цього приводу, а також практику Європейського суду з прав людини, відповідно до якої розмір застави повинен визначатися тим ступенем довіри, при якому перспектива втрати застави, буде достатнім стримуючим засобом, щоб відбити у особи, щодо якої застосовано заставу, бажання будь-яким чином перешкодити встановленню істини у кримінальному провадженні, що узгоджується з рішеннями ЄСПЛ у справі «В. проти Швейцарії» (W. V. Switzerland), 14379/88, 26 січня 1993 року, у справі «Мангурас проти Іспанії» (Mangouras v. Spain), 12050/04, 8 січня 2009 року.

Враховуючи обставини інкримінованого кримінального правопорушення, матеріальне становище підозрюваного, його вік, стан здоров`я та наявність осіб на утриманні, слідчий суддя вважає, що застава у розмірі десяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб з покладенням обов`язків, передбачених ч. 5 ст. 194 КПК України, зможе забезпечити виконання ОСОБА_2 покладених на нього обов`язків.

За таких обставин, клопотання слідчого підлягає задоволенню.

Керуючись ст.ст.177, 178, 182, 183, 193, 194, 196, 197, 372, 395 КПК України, слідчий суддя -

ПОСТАНОВИВ:

Клопотання слідчого СВ Тернопільського РУП ГУНП в Тернопільській області Скавінської Г.А., погоджене прокурором Тернопільської окружної прокуратури Ковальчук Н.Р. про застосування щодо ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою – задовольнити.

Застосувати щодо ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , мешканця АДРЕСА_1 , підозрюваного у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст.185 КК України, запобіжний захід у вигляді тримання під вартою на строк 60 днів.

Одночасно для забезпечення виконання ОСОБА_2 обов`язків, визначених КПК України, визначити заставу в розмірі 10 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, що становить 22 700 (двадцять дві тисячі сімсот) гривень, яка може бути внесена як самим підозрюваним, так і іншою фізичною або юридичною особою (заставодавцем) на наступний депозитний рахунок: код отримувача (код за ЄДРПОУ) 26198838; Банк отримувача ДКСУ м.Київ; код банку отримувача (МФО) 820172; рахунок отримувача UA358201720355219001000003454; призначення платежу: застава за ОСОБА_2 у справі № 607/5807/21; провадження №1-кс/607/1923/2021 згідно ухвали слідчого судді Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області від 04.04.2021.

Роз`яснити, що підозрюваний або заставодавець мають право у будь-який момент внести заставу у розмірі, визначеному в ухвалі про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, протягом дії ухвали.

У разі внесення застави покласти на підозрюваного ОСОБА_2 наступні обов`язки:

- прибувати за кожною вимогою до слідчого, прокурора, слідчого судді, суду;

- не відлучатися за межі населеного пункту, в якому він проживає без дозволу слідчого, прокурора або суду;

- повідомляти слідчого, прокурора чи суд про зміну свого місця проживання;

- утримуватись від спілкування з свідками та потерпілим у даному кримінальному провадженні;

- здати на зберігання до відповідних органів державної влади свій паспорт (паспорти) для виїзду за кордон, інші документи, що дають право на виїзд з України і в`їзд в Україну, у випадку їх наявності.

Термін дії ухвали та обов`язків, покладених судом, у разі внесення застави визначити по 18 год. 10 хв. 01.06.2021.

У разі внесення застави та з моменту звільнення підозрюваного з-під варти внаслідок внесення застави, визначеної у даній ухвалі, підозрюваний зобов`язаний виконувати покладені на нього обов`язки, пов`язані із застосуванням запобіжного заходу у вигляді застави.

Ухвала підлягає негайному виконанню після її оголошення.

Ухвала може бути оскаржена безпосередньо до Тернопільського апеляційного суду протягом п`яти днів з дня її проголошення, а підозрюваним,в той же строк, але з моменту вручення йому копії ухвали суду.

Слідчий суддя Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області І. М. Царук