Вирок № 96161396, 08.04.2021, Голосіївський районний суд міста Києва

справа № 752/8563/21

провадження №: 1-кс/752/2927/21

У Х В А Л А

про арешт майна

08.04.2021 року слідчий суддя Голосіївського районного суду міста Києва Мазур Ю.Ю., за участю секретаря Воробйова І.О., розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду в м. Києві клопотання цивільного позивача ОСОБА_1 у кримінальному провадженні № 12021100000000232, відомості щодо якого 22.03.2021 внесені, до Єдиного реєстру досудових розслідувань за ознаками вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 190 КК України, про арешт майна -

ВСТАНОВИВ:

В провадження слідчого судді надійшло вказане клопотання, в якому цивільний позивач просить накласти арешт на нежитлове приміщення, а саме на: ресторан « ІНФОРМАЦІЯ_1 », загальною площею 1024,1 (кв.м), що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна: 1964273118247, номер об`єкта в РПВН: 11143397, яке зареєстроване на праві власності за Комбінатом громадського харчування Попільнянського районного споживчого товариства (ідентифікаційний код: 01749088) із забороною вчинення реєстраційних дій щодо об`єкту вказаного нерухомого майна.

Своє клопотання ОСОБА_1 обґрунтовує тим, що слідчим управлінням ГУНП у м. Києві здійснюється досудове розслідування у кримінальному провадженні № 12021100000000232, відомості щодо якого 22.03.2021 внесені, до Єдиного реєстру досудових розслідувань за ознаками вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 190 КК України, за фактом незаконного заволодіння ОСОБА_2 грошових коштів та об`єктом нерухомого майна за адресою: АДРЕСА_1 , що належить потерпілому ОСОБА_1 .

16.04.2008 ОСОБА_1 орендував у Попільнянського районного споживчого товариства в особі ОСОБА_2 приміщення та земельну ділянку ресторану « ІНФОРМАЦІЯ_1 », що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 .

Після чого, в 2009 році ОСОБА_2 запропонувала ОСОБА_1 за 100 000 доларів США викупити будівлю ресторану за вказаною адресою. Гроші влітку 2009 року було передано ОСОБА_1 особисто в руки ОСОБА_2 в м. Києві біля речового ринку «Троєщина». За ці гроші ОСОБА_2 придбала квартиру своїй доньці ОСОБА_3 , (ідентифікаційний код: НОМЕР_1 ) в с. Чайки Києво-Святошинського району Київської області.

В подальшому, 2009-2010 роках ОСОБА_2 передала ОСОБА_1 документи про передання на баланс з правом власності СТ « ІНФОРМАЦІЯ_2 » чотирьох нежитлових приміщень, в тому числі ресторану « ІНФОРМАЦІЯ_1 » за вказаною адресою. В 2010 році ОСОБА_1 , був обраний керівником СТ «ІНФОРМАЦІЯ_2», після чого СТ «ІНФОРМАЦІЯ_2» вийшло зі складу Попільнянського районного споживчого товариства разом із майном, що було на балансі.

Упродовж 2008-2021 рр. ФОП ОСОБА_1 за власні кошти зробив ремонт та невід`ємні поліпшення будівлі ресторану на суму 6 839 887, 20 гривень, що підтверджується матеріалами в кримінальному провадженні. ОСОБА_2 не заперечувала щодо ремонту та не висловлювала жодних претензій щодо власності СТ «ІНФОРМАЦІЯ_2» та ОСОБА_1 на будівлю ресторану до літа 2019 року.

Разом з цим, 18.07.2019 зареєстровано право власності СТ «ІНФОРМАЦІЯ_2» на вказану будівлю. Після цього ОСОБА_2 почала вимагати від ОСОБА_1 додатково 2 000 000 грн., погрожуючи скасувати реєстрацію права власності та відібрати ресторан у СТ «ІНФОРМАЦІЯ_2» та ОСОБА_1 .

Крім того, 04.11.2021 ОСОБА_2 як керівник Комбінату громадського харчування Попільнянського районного споживчого товариства увійшла в змову з державним реєстратором ОСОБА_4 , який вніс недостовірну інформацію до державного реєстру про площу та адресу ресторану, здійснив незаконну перереєстрацію права власності на будівлю ресторану на користь Комбінату громадського харчування. Після цього, шляхом підроблення документів ОСОБА_2 отримала судові рішення щодо позбавлення права власності СТ «ІНФОРМАЦІЯ_2» на будівлю ресторану, після чого 27.03.2021 здійснила фізичне захоплення будівлі ресторану разом з майном та поліпшенням, що були зроблені в будівлі за рахунок ОСОБА_1 як фізичної особи та ФОП ОСОБА_1 .

Таким чином, в 2009 році ОСОБА_2 шляхом шахрайства заволоділа грошима ОСОБА_1 в сумі 100 000 доларів США, а з листопада 2019 року ОСОБА_2 шляхом підроблення документів вчинила дії щодо заволодіння майном ОСОБА_1 та нерухомим майном СТ « ІНФОРМАЦІЯ_2 », а саме: будівлю ресторану « ІНФОРМАЦІЯ_1 », яку було передано в 2009-2010 роках.

26.03.2021 ОСОБА_1 , визнано потерпілим у кримінальному провадженні № 12021100000000232, що підтверджується пам`яткою про процесуальні права та обов`язки потерпілого.

Постановою слідчого СУ ГУНП у м. Києві Підгорного М.В. від 27.03.2021 нежитлове приміщення, а саме: ресторан « ІНФОРМАЦІЯ_1 », загальною площею 1024,1 (кв.м), що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 визнано речовим доказом у кримінальному провадженні № 12021100000000232.

Крім того, 31.03.2021 на адресу слідчого управління ГУНП у місті Києві ОСОБА_1 подав цивільний позов в рамках кримінального провадження № 12021100000000232.

Виходячи з викладеного, накладення арешту та заборона вчиняти реєстраційні дії щодо вказаного нерухомого майна, яке стало об`єктом злочину, є єдиною можливістю забезпечення цивільного позову ОСОБА_1 у кримінальному провадженні № 12021100000000232.

В судове засідання ОСОБА_1 не з`явився, про дату, час та місце розгляду вказаного клопотання повідомлявся належним чином. До початку розгляду вказаного клопотання подав заяву про розгляд клопотання за його відсутності, вимоги в клопотанні підтримав та просив їх задовольнити.

При цьому, слідчий суддя вважає розглянути клопотання за відсутності сторін кримінального провадження через надзвичайну ситуацію пов`язаною із поширенням на території України, у тому числі м. Києва гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2.

Відповідно до ч. 5 ст. 27 КПК України під час судового розгляду та у випадках, передбачених цим Кодексом, під час досудового розслідування забезпечується повне фіксування судового засідання та процесуальних дій за допомогою звуко- та відеозаписувальних технічних засобів. Офіційним записом судового засідання є лише технічний запис, здійснений судом у порядку, передбаченому цим Кодексом.

Згідно ч. 4 ст. 107 КПК України фіксування за допомогою технічних засобів кримінального провадження під час розгляду питань слідчим суддею, крім вирішення питання про проведення негласних слідчих (розшукових) дій, та в суді під час судового провадження є обов`язковим. У разі неприбуття в судове засідання всіх осіб, які беруть участь у судовому провадженні, чи в разі, якщо відповідно до положень цього Кодексу судове провадження здійснюється судом за відсутності осіб, фіксування за допомогою технічних засобів кримінального провадження в суді не здійснюється.

Положеннями ч. 1 ст. 107 КПК України визначено, що рішення про фіксацію процесуальної дії за допомогою технічних засобів під час досудового розслідування приймає особа, яка проводить відповідну процесуальну дію.

Враховуючи вищевказані положення КПК України, слідчий суддя вважає за можливо розглянути клопотання за відсутності сторін кримінального провадження та без фіксування судового засідання за допомогою звуко- та відеозаписувальних технічних засобів.

Слідчий суддя, вивчивши клопотання та додані до нього документи, а також матеріали кримінального провадження, вважає необхідним задовольнити клопотання, виходячи з наступного.

Слідчим суддею встановлено, що слідчим управлінням ГУНП у м. Києві здійснюється досудове розслідування у кримінальному провадженні № 12021100000000232, відомості щодо якого 22.03.2021 внесені до Єдиного реєстру досудових розслідувань за ознаками вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 190 КК України, за фактом зловживання довірою та заволодіння ОСОБА_2 грошовими коштами ОСОБА_1 під приводом передачі останньому права власності на ресторан « ІНФОРМАЦІЯ_1 », чим завдала потерпілому ОСОБА_1 матеріальних збитків в особливо великих розмірах.

В рамках вказаного кримінального провадження, 26.03.2021 ОСОБА_1 , визнано потерпілим у кримінальному провадженні №12021100000000232, що підтверджується пам`яткою про процесуальні права та обов`язки потерпілого.

В матеріалах кримінального провадження наявний цивільний позов ОСОБА_1 , згідно якого ОСОБА_1 просить стягнути з ОСОБА_2 та Комбінату громадського харчування Попільнянського районного споживчого товариства (ідентифікаційний код: 01749088) грошові кошти у розмірі 9 636 827, 20 грн. (дев`ять мільйонів шістсот тридцять шість тисяч вісімсот двадцять сім гривень, двадцять копійок).

Із матеріалів кримінального провадження вбачається, що 14.10.2010 відповідно до акту прийому - передачі ресторан « ІНФОРМАЦІЯ_1 », що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 переданий ОСОБА_1 з правом власності. Разом з цим, 04.11.2019 державним реєстратором ОСОБА_4 здійснено перереєстрацію права власності на нежитлове приміщення, а саме: ресторан « ІНФОРМАЦІЯ_1 », загальною площею 1024,1 кв.м., реєстраційний номер об`єктом нерухомого майна 1964273118247 на Комбінат громадського харчування Попільнянського районного споживчого товариства (ідентифікаційний код: 01749088) керівником якого є ОСОБА_2 .

Таким чином, без рішення суду або іншого уповноваженого органу Міністерства юстиції України державний реєстратор ОСОБА_4 позбавив Споживче товариство «ІНФОРМАЦІЯ_2» права власності на будівлю ресторану, тобто вніс недостовірні відомості про площу об`єкту та його фактичну адресу і зареєстрував паралельно другий реєстраційний номер на один і той самий об`єкт. Після цього, шляхом підроблення документів ОСОБА_2 отримала судові рішення щодо позбавлення права власності СТ «ІНФОРМАЦІЯ_2» на будівлю ресторану, а 27.03.2021 здійснила фізичне захоплення будівлі ресторану разом з майном та поліпшеннями, що були зроблені в будівлі за рахунок ОСОБА_1 як фізичної особи та ФОП ОСОБА_1 в сумі 6 839 887,20 гривень, що підтверджується матеріалами кримінального провадження.

Відповідно до ч. 1 ст. 170 КПК України арештом майна є тимчасове, до скасування у встановленому цим Кодексом порядку, позбавлення за ухвалою слідчого судді або суду права на відчуження, розпорядження та/або користування майном, щодо якого існує сукупність підстав чи розумних підозр вважати, що воно є доказом злочину, підлягає спеціальній конфіскації у підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб, конфіскації у юридичної особи, для забезпечення цивільного позову, стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди, можливої конфіскації майна.

Завданням арешту майна є запобігання можливості його приховування, пошкодження, псування, знищення, перетворення, відчуження. Слідчий, прокурор повинні вжити необхідних заходів з метою виявлення та розшуку майна, на яке може бути накладено арешт у кримінальному провадженні, зокрема шляхом витребування необхідної інформації у Національного агентства України з питань виявлення, розшуку та управління активами, одержаними від корупційних та інших злочинів, інших державних органів та органів місцевого самоврядування, фізичних і юридичних осіб. Слідчий, прокурор повинні вжити необхідних заходів з метою виявлення та розшуку майна, на яке може бути накладено арешт у кримінальному провадженні, зокрема шляхом витребування необхідної інформації у Національного агентства України з питань виявлення, розшуку та управління активами, одержаними від корупційних та інших злочинів, інших державних органів та органів місцевого самоврядування, фізичних і юридичних осіб.

Згідно п. 4 ч. 2 ст. 170 КПК України, арешт майна допускається з метою забезпечення зокрема: відшкодування шкоди, завданої внаслідок кримінального правопорушення (цивільний позов), чи стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди.

Положеннями ч. 6 ст. 170 КПК України визначено, що у випадку, передбаченому пунктом 4 частини другої цієї статті, арешт накладається на майно підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, фізичної чи юридичної особи, яка в силу закону несе цивільну відповідальність за шкоду, завдану діями (бездіяльністю) підозрюваного, обвинуваченого, засудженого або неосудної особи, яка вчинила суспільно небезпечне діяння, а також юридичної особи, щодо якої здійснюється провадження, за наявності обґрунтованого розміру цивільного позову у кримінальному провадженні, а так само обґрунтованого розміру неправомірної вигоди, яка отримана юридичною особою, щодо якої здійснюється провадження.

Частиною 10 статті 170 КПК України визначено, що арешт може бути накладений у встановленому цим Кодексом порядку на рухоме чи нерухоме майно, гроші у будь-якій валюті готівкою або у безготівковій формі, в тому числі кошти та цінності, що знаходяться на банківських рахунках чи на зберіганні у банках або інших фінансових установах, видаткові операції, цінні папери, майнові, корпоративні права, щодо яких ухвалою чи рішенням слідчого судді, суду визначено необхідність арешту майна.

Оскільки кримінальним правопорушенням ОСОБА_1 завдано майнової шкоди у розмірі 9 636 827, 20 грн. (дев`ять мільйонів шістсот тридцять шість тисяч вісімсот двадцять сім гривень, двадцять копійок) та останнім подано цивільний позов в рамках досудового розслідування у кримінальному провадженні, слідчий суддя вважає обґрунтовану потребу досудового розслідування, яка виправдовує такий ступінь втручання у права і свободи осіб, визначений пунктом 2 частини 3 статті 132 КПК України.

Слідчий суддя, у відповідності до ч. 2 ст. 173 КПК України, при вирішенні питання про арешт майна враховує: правові підстави для арешту майна, а саме: наявність збитків завданих ОСОБА_1 і відшкодування яких можливо за рахунок майна Комбінату громадського харчування Попільнянського районного споживчого товариства (ідентифікаційний код: 01749088) керівником якого є ОСОБА_2 , що є також об`єктом вчиненого кримінального правопорушення; наявність можливих дій ОСОБА_2 , що підпадають під ознаки кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 190 КК України.

Отже, вирішуючи питання про можливість накладення арешту на вказане у клопотанні майно, слідчий суддя приймає до уваги розумність і співрозмірність обмеження права власності завданням кримінального провадження та позицію потерпілої сторони щодо підстав накладення арешту на майно.

Відповідно до положень ст. 2 КПК України, завданнями кримінального провадження є захист особи, суспільства та держави від кримінальних правопорушень, охорона прав, свобод та законних інтересів учасників кримінального провадження, а також забезпечення швидкого, повного та неупередженого розслідування і судового розгляду з тим, щоб кожний, хто вчинив кримінальне правопорушення, був притягнутий до відповідальності в міру своєї вини, жоден невинуватий не був обвинувачений або засуджений, жодна особа не була піддана необґрунтованому процесуальному примусу і щоб до кожного учасника кримінального провадження була застосована належна правова процедура.

Нормою ст. 41 Конституції України встановлюється непорушність права особи на володіння, користування і розпорядження своєю власністю.

Відповідно до рішення Європейського суду з прав людини у справі «Ісмаїлов проти Росії» від 06.11.2008 року, де вказувалися порушення ст. 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, в якому зазначено, що кожна фізична та юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше, як в інтересах суспільства на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права».

У відповідності до частини 11 статті 170 КК України, заборона або обмеження користування, розпорядження майном можуть бути застосовані лише у разі, коли існують обставини, які підтверджують, що їх незастосування призведе до приховування, пошкодження, псування, зникнення, втрати, знищення, використання, перетворення, пересування, передачі майна.

Положеннями ч. 4 ст. 173 КПК України встановлено, що у разі задоволення клопотання слідчий суддя, суд застосовує найменш обтяжливий спосіб арешту майна. Слідчий суддя, суд зобов`язаний застосувати такий спосіб арешту майна, який не призведе до зупинення або надмірного обмеження правомірної підприємницької діяльності особи, або інших наслідків, які суттєво позначаються на інтересах інших осіб.

Враховуючи розмір завданих збитків, позицію потерпілої сторони у кримінальному провадженні, вважає неможливим застосування найменшого обтяжливого способу арешту майна, оскільки це призведе до непередбачуваних наслідків, у тому числі відчуження вказаного нерухомого майна на користь третіх осіб, а тому слідчий суддя вважає необхідним застосувати заборону будь-яким особам вчиняти дії щодо об`єкта вказаного нерухомого майна.

З огляду на викладене та враховуючи наявність даних про достатність доказів, що вказують на наявність ознак кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 190 КК України, розміру завданої шкоди потерпілому ОСОБА_1 , слідчий суддя вважає, що у зв`язку з цим виникла обґрунтована необхідність у накладенні арешту на вищевказане майно, з метою забезпечення відшкодування шкоди, завданої внаслідок кримінального правопорушення (забезпечення цивільного позову), у зв`язку із цим приходить до висновку про задоволення клопотання про арешт майна, до скасування арешту у встановленому законом порядку.

Керуючись ст.ст. 372, 376 КПК України,-

ПОСТАНОВИВ:

Клопотання цивільного позивача ОСОБА_1 - задовольнити.

Накласти арешт на нежитлове приміщення, а саме на: ресторан « ІНФОРМАЦІЯ_1 », загальною площею 1024,1 (кв.м), що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1, реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна: 1964273118247, номер об`єкта в РПВН: 11143397, яке зареєстроване на праві власності за Комбінатом громадського харчування Попільнянського районного споживчого товариства (ідентифікаційний код: 01749088) із забороною вчинення будь-яких реєстраційних дій щодо об`єкту вказаного нерухомого майна.

Ухвала виконується негайно слідчим, прокурором та цивільним позивачем та/чи його представником у кримінальному провадженні.

На ухвалу слідчого судді безпосередньо до Київського апеляційного суду протягом п`яти днів з дня її оголошення може бути подана апеляційна скарга. Якщо ухвалу постановлено без виклику особи, яка її оскаржує, строк апеляційного оскарження для такої особи обчислюється з дня отримання копії судового рішення.

Слідчий суддя Ю.Ю. Мазур