Вирок № 96160656, 09.04.2021, Охтирський міськрайонний суд Сумської області

Справа № 583/2700/20

1-кп/583/67/21

ВИРОК

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"09" квітня 2021 р. Охтирський міськрайонний суд Сумської області в складі:

головуючого судді Ярошенко Т.О.

з участю секретаря судового засідання Алєксєєнко І.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в місті Охтирка Сумської області кримінальне провадження, внесене до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №12019200060000579 від 28 серпня 2019 року по обвинуваченню

ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця с. В`язове, Охтирського району, Сумської області, українця, громадянина України, не працюючого, не одруженого, маючого на утриманні малолітню дитину,інваліда другої групи, освіта середня, зареєстрованого та проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 , раніше не судимого,

за ч.2 ст. 286 КК України

за участю прокурора Жмурка С.В.

обвинуваченого ОСОБА_1

захисника обвинуваченого Кудіна О.М.

представника потерпілих Анацького О.В.

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 28 серпня 2019 року о 17 год. 45 хв. керував автомобілем марки ВАЗ-2105 державний номерний знак НОМЕР_1 зеленого кольору, рухаючись за межами населених пунктів від с. В`язове Охтирського району Сумської області в напрямку с. Грунь Охтирського району Сумської області, на перехресті ґрунтових доріг, внаслідок злочинної недбалості, в порушення вимог п.п. 16.12 Правил дорожнього руху України, не надав переваги в русі транспортному засобу, що наближався праворуч, допустив зіткнення із мопедом «Дельта» зеленого кольору б/н під керуванням ОСОБА_2 , який на задньому сидінні мопеда перевозив пасажирку, дружину ОСОБА_3 , та рухався в напрямку с. В`язове, Охтирського району, Сумської області.

Внаслідок дорожньо-транспортної пригоди ОСОБА_2 отримав тілесні ушкодження у вигляді відкритого уламкового перелому с/з обох кісток лівої гомілки; вторинно відкритий перелом с/з лівого стегна; обширна рвана рана ділянки лівого колінного суглобу, н/з стегна 15,0x5,0 см; ЗТГК; забій грудної клітини; 3ЧМТ; струс головного мозку. Вказані тілесні ушкодження небезпечні для життя і згідно з пунктом 2.1.1 «Правил судово-медичного визначення ступеню тяжкості тілесних ушкоджень», відносяться до тяжких тілесних ушкоджень.

Потерпіла ОСОБА_3 отримала тілесні ушкодження у вигляді: багатоуламкового перелому в-с/з лівої гомілки зі зміщенням; закритого перелому 5-8 ребер справа, перелому тіла грудини; двобічний гемоторакс; закритий компресійно-вибуховий перелом тіла ТІ2 І ст. Вказані тілесні ушкодження небезпечні для життя і за цією ознакою, згідно з пунктом 2.1.1 «Правил судово-медичного визначення ступеню тяжкості тілесних ушкоджень», відносяться до тяжких тілесних ушкоджень.

В діях водія ВАЗ 2105, державний номерний знак « НОМЕР_1 » ОСОБА_1 наявне порушення вимог п.п. 16.12 Правил дорожнього руху України, відповідно до якого «на перехресті рівнозначних доріг водій нерейкового транспортного засобу зобов`язаний дати дорогу транспортним засобам, що наближаються праворуч».

Вказане порушення знаходиться у прямому причинному зв`язку з виниклою подією та її наслідками у вигляді заподіяння потерпілим ОСОБА_2 та ОСОБА_3 тяжких тілесних ушкоджень.

Своїми необережними суспільно небезпечними діями, що виразилися у порушенні правил безпеки дорожнього руху особою, яка керує транспортним засобом, що спричинило потерпілим тяжких тілесних ушкоджень, обвинувачений ОСОБА_1 скоїв кримінальне правопорушення, злочин, передбачений ч.2 ст.286 КК України.

В судовому засіданні ОСОБА_1 вину в скоєнні кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст.286 КК України визнав повністю та пояснив, що дійсно 28.08.2019 року о 17 год. 45 хв. рухався на своєму автомобілі в напрямку с. Грунь Охтирського району від с. В`язове по грунтовій дорозі, на перехресті через наявність насаджень не побачив мопед, на якому потерпілий перевозив свою дружину та допустив зіткнення, внаслідок чого потерпілі отримали тілесні ушкодження.

Так, потерпілий ОСОБА_2 в судовому засіданні пояснив, що 28.08.2019 року близько 18 год. в с. Грунь Охтирського району їхав на своєму мопеді разом із дружиною по грунтовій дорозі. Доїхавши до перехрестя зупинився і побачив автомобіль зліва, який рухався прямо та не пропустив його, внаслідок чого відбулося зіткнення та потерпілі отримали тілесні ушкодження, перебували тривалий час на лікуванні.

Дослідження доказів щодо тих обставин матеріалів кримінального провадження по обвинуваченню ОСОБА_1 , які ніким не оспорюються, судом за згодою учасників судового провадження та на підставі ч.3 ст. 349 КПК України визнано недоцільним. Суд з`ясував, що обвинувачений правильно розуміє зміст наданих йому прав та правові наслідки відмови від таких, що виходить також і з вимог п. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод, розділу ІІІ Рекомендації № 6 R (87) 18 Комітету міністрів Ради Європи "Відносно спрощеного кримінального правосуддя" та практики Європейського Суду з прав людини щодо їх застосування, ст. 349 КПК України, які передбачають, що суд повинен забезпечити належну реалізацію права на справедливий суд під час розгляду кримінальних проваджень шляхом спрощеного і скороченого розгляду.

Крім того, суд ухвалив здійснити дослідження доказів в порядку ст.349 ч.3 КПК України в частині висновків експертиз, протоколу огляду місця події, слідчих експериментів, на яких грунтується обвинувачення.

Протоколом огляду місця події від 28.08.2019 року із схемою та фототаблицею, підтверджується, що місцем скоєння злочину є ділянка перехрестя польових доріг між с. Грунь та с. Куземин Охтирського району, де виявлено автомобіль ВАЗ 2105, державний номерний знак « НОМЕР_1 » та мопед «Delta», що зіткнулися. Дані транспортні засоби мають механічні пошкодження.

Висновком експерта Сумського науково-дослідного експертно-криміналістичного центру Міністерства внутрішніх справ України від 05.11.2019 № 19/119/9-1/403е встановлено, що місце зіткнення автомобіля ВАЗ-2105 державний номерний знак НОМЕР_1 та мопеду «Дельта» без державного номерного знаку в поздовжній площині дороги знаходиться перед місцем розташування уламків скла і пластмаси, тобто на відстані не ближче 512,6 м від лінії орієнтиру (ЛЕП №56). У поперечній площині дороги місце зіткнення розташоване в районі межі лівого краю проїзної частини по напрямку руху автомобіля. Більш точно визначити розташування місця зіткнення транспортних засобів експертним шляхом не надається можливим, оскільки виявлена в ході огляду місця події слідова картина не містить в собі достатньої кількості інформативних ознак. В момент первинного контакту між поздовжніми осями транспортних засобів знаходився в межах 135±5 град, розгорнутий ліворуч відносно напрямку руху автомобіля ВАЗ.

Висновком експерта Сумського науково-дослідного експертно-криміналістичного центру Міністерства внутрішніх справ України від 29.10.2019 № 19/119/9-1/406е підтверджується, що на період проведення експертного огляду мопеду «Дельта» без державного номерного знаку встановлено: гальмівна система переднього колеса знаходиться у непрацездатному стані у зв`язку з відсутністю ефективності гальмування; гальмівна система заднього колеса знаходиться у працездатному стані; ходова частина знаходиться у непрацездатному стані у зв`язку з розгерметизацією шини переднього колеса, деформацією ободу диску даного колеса та деформацією пер передньої вилки; рульове керування знаходиться у працездатному стані; система зовнішнього освітлення знаходиться у непрацездатному стані у зв`язку з руйнуванням фари головного світла. Руйнування фари головного світла, розгерметизація шини переднього колеса, деформація ободу диску даного колеса та деформація передньої вилки носять аварійний характер утворення, що визначає час їх виникнення під час дорожньо-транспортної пригоди. Відсутність ефективності гальмування переднього колеса носить експлуатаційний характер утворення, що визначає час її виникнення до дорожньо-транспортної пригоди.

Висновком експерта Сумського науково-дослідного експертно-криміналістичного центру Міністерства внутрішніх справ України від 06.11.2019 № 19/119/9-1/427е підтверджується, що на період проведення експертного огляду автомобіля ВАЗ-2105 державний номерний знак НОМЕР_1 встановлено: робоча гальмівна система знаходиться у працездатному стані, але має технічну несправність у вигляді відсутності регулятора гальмівних сил задніх коліс; ходова частина знаходиться у працездатному стані; технічних несправностей рульового керування, методами, що зазначені в дослідній частині, виявлено не було. Перевірити працездатність системи рульового керування в повному обсязі не надалося можливим по причин, вказаній в дослідний частині. Система зовнішнього освітлення знаходиться у технічно несправному стані в зв`язку з руйнуванням скла розсіювача правої фари головного світла. Провірити працездатність системи зовнішнього освітлення в цілому, не надалося можливим по причині, вказаній в дослідній частині. Несправність робочої гальмівної системи у вигляді відсутності регулятора гальмівних сил, виникла в процесі ремонту і експлуатації автомобіля, що визначає час її виникнення до дорожньо-транспортної пригоди. Руйнування скла розсіювача правої фари головного світла характерне для виникнення під час дорожньо-транспортної пригоди.

Протоколами проведення слідчого експерименту від 01 листопада 2019 року зі схемою за участю потерпілого ОСОБА_2 та потерпілої ОСОБА_3 , згідно яких потерпілі розповіли про обставини дорожньо-транспортної пригоди, що сталася 28 серпня 2019 року та вказали на місце події.

Протоколами проведення слідчого експерименту від 16 квітня 2020 року зі схемою за участю ОСОБА_1 , свідка ОСОБА_4 та свідка ОСОБА_5 , які пояснили про обставини ДТП та вказали на місце події.

Висновком експерта Сумського науково-дослідного експертно-криміналістичного центру Міністерства внутрішніх справ України від 29.04.2020 № 19/119/9/1-156е підтверджується, що в даній дорожній ситуації водій автомобіля ВАЗ 2105 державний номерний знак НОМЕР_1 повинен був діяти відповідно до вимог пункту 16.12 Правил дорожнього руху України. Водій автомобіля ВАЗ 2105 державний номерний знак НОМЕР_1 мав технічну можливість уникнути зіткнення.

В діях водія автомобіля ВАЗ 2105 державний номерний знак НОМЕР_1 вбачаються невідповідності вимогам пунктів 16.12, 31.4.1 „а” Правил дорожнього руху України, з яких невідповідність вимогам пункту 16.12 Правил дорожнього руху України знаходиться в причинному зв`язку з виникненням даної дорожньо - транспортної пригоди.

В даній дорожній ситуації водій мопеду „DELTA” повинен був діяти відповідно до вимог пункту 12.3 Правил дорожнього руху України. Водій мопеду „DELTA” не мав технічної можливості уникнути зіткнення. В діях водія мопеду „DELTA”, з технічної точки зору, вбачається невідповідність вимогам пункту 31.4.1 „б” Правил дорожнього руху Україні, які не знаходиться в причинному зв`язку з виникненням даної дорожньо-транспортної пригоди.

Висновком експерта Сумського науково-дослідного експертно-криміналістичного центру Міністерства внутрішніх справ України від 13.12.2019 № 19/119/9-1/487е підтверджується, що у даній дорожній ситуації водій автомобіля ВАЗ повинен був діяти відповідно до вимог пункту 16.12 Правил дорожнього руху України. Водій автомобіля ВАЗ мав технічну можливість запобігти зіткненню з мопедом виконанням вимог пункту 16.12 Правил дорожнього руху України. В діях водія автомобіля ВАЗ вбачаються невідповідності вимогам пунктів 16.12, 31.4.1 (а) Правил дорожнього руху України, з яких невідповідність вимогам пункту 16.12 Правил дорожнього руху України знаходиться в причинному зв`язку з виникненням даної дорожньо-транспортної пригоди. У даній дорожній ситуації водій мопеду «Дельта» зобов`язаний був діяти відповідно до вимог пункту 12.3 Правил дорожнього руху України. Водій мопеду «Дельта» не мав технічної можливості запобігти

зіткненню з автомобілем ВАЗ. В діях водія мопеду «Дельта», з технічної точки зору, вбачається невідповідність вимогам пункту 31.4.1(б) Правил дорожнього руху України, які не знаходяться в причинному зв`язку з виникненням даної дорожньо-транспортної пригоди.

Висновком експерта Охтирського міжрайонного відділення судово-медичної експертизи № 519 від 16.01.2020 підтверджується, що в ортопедичному відділенні КНП ОМР «ОЦРЛ» ОСОБА_2 встановлений діагноз відкритий уламковий перелом с/з обох кісток лівої гомілки. Вторинно відкритий перелом с/з лівого стегна. Обширна рвана рана ділянки лівого колінного суглобу, н/з стегна 15,0x5,0 см. ЗТГК. Забій грудної клітини. ЗЧМТ. Струс головного мозку. Дані ушкодження утворились від дії тупого предмету, про що свідчить характер ушкоджень. Вказані ушкодження, небезпечні для життя і за цією ознакою, згідно з пунктом 2.1.1 “Правил судово-медичного визначення ступеню тяжкості тілесних ушкоджень”, відносяться до тяжких тілесних ушкоджень.

Давність нанесення ушкоджень може відповідати даті, зазначеній в постанові, про що свідчить відсутність ознак зрощення переломів в момент звернення за меддопомогою та дані медичної документації. Не виключена можливість отримання вищевказаних тілесних ушкоджень при контакті мопеда із легковим автомобілем. Визначити напрямок травмуючого предмета по тілу потерпілого ОСОБА_2 не представляється можливим у зв`язку з відсутністю для цього об`єктивних даних.

Висновком експерта Охтирського міжрайонного відділення судово-медичної експертизи № 518 від 16.01.2020 підтверджується, що в ортопедичному відділенні КНП ОМР «ОЦРЛ» ОСОБА_3 встановлений діагноз: Відкритий багатоуламковий перелом в-с/з лівої гомілки зі зміщенням. Закритий перелом 5-8 ребер справа, перелом тіла грудини. Двобічний гемоторакс. Закритий компресійно-вибуховий перелом тіла Т12 І ст. Дані ушкодження утворились від дії тупого предмету, про що свідчить характер ушкоджень. Вказані ушкодження, небезпечні для життя і за цією ознакою, згідно з пунктом 2.1.1 “Правил судово-медичного визначення ступеню тяжкості тілесних ушкоджень”, відносяться до тяжких тілесних ушкоджень.

Давність нанесення ушкоджень може відповідати даті, зазначеній в постанові, про що свідчить відсутність ознак зрощення переломів та даних медичної документації.

Не виключена можливість отримання вищевказаних тілесних ушкоджень при контакті мопеда із легковим автомобілем.

Висновком судово-психіатричного експерта № 131 від 06.07.2020 підтверджується, що на момент вчинення кримінального правопорушення ОСОБА_1 будь-яким психічним захворюванням не страждав, не виявляв ознак якого-небудь тимчасового хворобливого розладу психічної діяльності, міг усвідомлювати свої дії та керувати ними. На даний час ОСОБА_1 будь-якими психічними захворюваннями не страждає, може усвідомлювати свої дії та керувати ними. Як особа, що не є душевнохворою, ОСОБА_1 на теперішній час застосування до нього примусових заходів медичного характеру не потребує.

Аналізуючи досліджені в судовому засіданні докази в їх сукупності, оцінюючи за своїм внутрішнім переконанням, яке ґрунтується на всебічному й неупередженому дослідженні обставин кримінального провадження, кожний доказ з точки зору належності, допустимості, достовірності, а сукупність зібраних доказів з точки зору достатності та взаємозв`язку для прийняття відповідного процесуального рішення, керуючись законом, суд дійшов висновку, що вони є достовірними, належними та допустимими, логічно узгодженими між собою та такими, які переконливо вказують на вчинення ОСОБА_1 порушення правил безпеки дорожнього руху особою, яка керує транспортним засобом, що спричинило потерпілому тяжке тілесне ушкодження.

Судом досліджені характеризуючі дані обвинуваченого ОСОБА_1 , який до кримінальної відповідальності притягується вперше, висновок органу пробації, відповідно до якого ризик вчинення повторного кримінального правопорушення, ризик небезпеки для суспільства, є середній, виправлення особи без позбавлення або обмеження волі можливе та не становить високої небезпеки для суспільства.

Згідно ст.6 Конвенції про захист прав і основоположних свобод кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення.

Дослідивши всі обставини кримінального провадження, керуючись законом, оцінюючи кожний доказ з точки зору належності, допустимості, достовірності, а сукупність зібраних доказів з точки зору достатності та взаємозв`язку для прийняття відповідного рішення, суд дійшов висновку, що вина обвинуваченого ОСОБА_1 в скоєнні кримінального правопорушення - злочину, передбаченого ч. 2 ст. 286 КК України, знайшла своє підтвердження в судовому засіданні і доведена повністю поза розумним сумнівом.

Дії обвинуваченого ОСОБА_1 суд кваліфікує за ч. 2 ст. 286 КК України як порушення правил безпеки дорожнього руху особою, яка керує транспортним засобом, що спричинило потерпілому тяжке тілесне ушкодження.

При призначенні покарання обвинуваченому ОСОБА_1 суд, згідно з вимогами ст.ст. 65 - 67 КК України враховує ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, особливості конкретного кримінального правопорушення й обставини його вчинення, особу винного, поведінку до вчинення кримінального правопорушення і після його вчинення, обставини, що пом`якшують та обтяжують покарання та вимоги ч.2 ст.50 КК України, відповідно до якої, покарання має на меті не тільки кару, а і виправлення засуджених, а також запобігання вчиненню нових кримінальних правопорушень засудженими. Таке покарання має бути необхідним і достатнім для виправлення особи та попередження нових кримінальних правопорушень.

До обставин, що пом`якшують покарання обвинуваченого ОСОБА_1 суд відносить щире каяття в скоєному, повне визнання своєї провини.

Обставин, що обтяжують покарання обвинуваченого, судом не встановлено.

При обранні покарання обвинуваченому ОСОБА_1 відповідно до ст.65 КК України суд враховує: суспільну небезпечність вчиненого ним злочину, ступінь тяжкості вчиненого обвинуваченим злочину, передбаченого ч. 2 ст. 286 КК України; дані про особу обвинуваченого, який до кримінальної відповідальності притягується вперше, на обліку у лікаря-нарколога та психіатра не перебуває, задовільно характеризується за місцем проживання; не працює, має другу групу інвалідності; має на утриманні малолітнього сина; його відношення до скоєного; поведінку обвинуваченого після скоєння злочину; позицію потерпілих, які просили не позбавляти волі обвинуваченого; висновок органу пробації, згідно якого виправлення обвинуваченого можливе без позбавлення волі.

Враховуючи тяжкість злочину, особу винного та вищевикладені обставини справи, суд дійшов висновку про можливість виправлення обвинуваченого без відбування покарання з випробуванням, застосувавши положення ст. 75, ст. 76 КК України, яке буде необхідним, достатнім і справедливим для виправлення та попередження вчинення ОСОБА_1 нових злочинів.

Разом з тим, враховуючи конкретні обставини справи, що обвинувачений скоїв порушення Правил дорожнього руху України, внаслідок чого потерпілим спричинено тяжкі тілесні ушкодження, суд вважає доцільним призначити покарання з позбавленням права керування транспортними засобами.

Потерпілими ОСОБА_3 та ОСОБА_2 заявлений цивільний позов до ПАТ «Страхова група ТАС» про відшкодування матеріальної та моральної шкоди, отриманої внаслідок кримінального правопорушення, який мотивують тим, що транспортний засіб, яким керував обвинувачений ОСОБА_1 , належить ОСОБА_6 , цивільно-правова відповідальність якого на час скоєння водієм ОСОБА_1 дорожньо-транспортної пригоди, була застрахована у АТ «СГ «ТАС» (приватне) (поліс обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів № АО/5983405 з лімітом відповідальності за шкоду, заподіяну життю і здоров`ю - 200 000 грн., майну - 100 000 грн., франшиза - 0 грн.).

Внаслідок скоєння злочину ОСОБА_1 потерпілі ОСОБА_3 та ОСОБА_2 тривалий час перебували на стаціонарному лікуванні з 28 серпня 2019 року по 17 вересня 2019 року, на даний час лікуються амбулаторно. Потерпіла ОСОБА_3 потребує подальшого оперативного втручання.

На лікування від отриманих травм внаслідок скоєння ОСОБА_1 кримінального правопорушення ОСОБА_3 витратила грошових коштів на загальну суму 20 046 грн. 50 коп., ОСОБА_2 витратив грошових коштів на загальну суму 52 366 грн. 50 коп., що підтверджується відповідними фіскальними чеками. Внаслідок отриманих травм ОСОБА_2 були встановлені імплантати.

Крім цього, матеріальна шкода потерпілому ОСОБА_2 завдана внаслідок пошкодження належного йому транспортного засобу - мопеда «Delta». Відновити даний мопед через його пошкодження внаслідок ДТП неможливо. Орієнтовна вартість матеріальної шкоди завданої майну ОСОБА_2 становить 5000 грн. Згідно полісу обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів № АО/5983405 ліміт відповідальності за шкоду заподіяну майну становить 100 000 грн.

Скоєнням обвинуваченим ОСОБА_1 кримінального правопорушення, наслідком якого стало спричинення потерпілим тяжких тілесних ушкоджень, завдало їм моральної шкоди.

Наявність перенесених як ОСОБА_3 , так і ОСОБА_2 фізичних страждань внаслідок скоєння ОСОБА_1 кримінального правопорушення є підтвердженням наявності завдання їм душевних страждань, як від отриманих тілесних ушкоджень, так і душевних страждань, хвилювань під час проведення хірургічних операцій, сумнівів щодо можливості поновлення стану здоров`я, можливості в подальшому підтримувати той рівень життя і ті життєві потреби, які існували до скоєння злочину.

Згідно полісу обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів № АО/5983405 ліміт відповідальності за шкоду, заподіяну життю і здоров`ю, становить 200 000 грн.

Вважають, що страховик повинен відшкодувати ОСОБА_3 заподіяну їй внаслідок дорожньо-транспортної пригоди моральну шкоду в розмірі 10 000 грн. (200 000х5%). Аналогічний розмір грошової суми за заподіяну моральну шкоду ДТП страховик повинен відшкодувати ОСОБА_2 .

В зв`язку з чим, просять стягнути з ПРИВАТНОГО АКЦІОНЕРНОГО ТОВАРИСТВА «СТРАХОВА ГРУПА ТАС» (проспект Перемоги, 65, м. Київ, 03062, код ЄДРПОУ 30115243) на користь ОСОБА_3 в рахунок відшкодування шкоди, завданої здоров`ю 20 046 грн. 50 коп.; в рахунок відшкодування завданої моральної шкоди 10 000 грн., а на користь ОСОБА_2 в рахунок відшкодування шкоди, завданої здоров`ю 52 366 грн. 50 коп.; у рахунок відшкодування шкоди, завданої майну 5000 грн.; у відшкодування завданої моральної шкоди 10 000 грн.

08.09.2020 року від АТ «СГ «ТАС» надійшов відзив, в якому представник цивільного відповідача зазначив, що згідно з п. 35.1 ст. 35 ЗУ "Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" для отримання страхового відшкодування потерпілий чи інша особа, яка має право на отримання відшкодування, протягом 30 днів з дня подання повідомлення про дорожньо-транспортну пригоду подає страховику заяву про страхове відшкодування». Станом на 29.08.2020 року позивачі не подали до AT «СГ «ТАС» (приватне) заяву про виплату страхового відшкодування встановленого зразка.

Оскільки, позивачі станом на 29.08.2020 року не зверталися до AT «СГ «ТАС» (приватне) для отримання страхового відшкодування в порядку, передбаченому законодавством, питання про виплату страхового відшкодування не розглядалося, а отже звернення позивачів до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів вважають безпідставним, так як факту порушення, невизнання, або оспорювання прав, свобод чи інтересів з боку AT «СГ «ТАС» (приватне) не було. На даний час AT «СГ «ТАС» (приватне), не має підстав для здійснення виплати страхового відшкодування, оскільки позивачами не дотриманий передбачений законодавством порядок отримання страхового відшкодування.

Крім того, зазначив, що витрати понесені позивачем у зв`язку з лікуванням повинні бути обґрунтовані та документально підтверджені медичним закладом, а саме кожна витрата повинна підтверджуватися чеками, та згідно витягу з історії хвороби за період лікування в медичному закладі, засвідченим належним чином медичним закладом, в якому повинно зазначатися про призначення даних лікарських препаратів потерпілому. AT «СГ «ТАС» (приватне) на підставі отриманих з позовною заявою документів здійснило розрахунок попередній обрахунок витрат на лікування позивачів, які складають 45073,81 грн.

Таким чином, згідно законодавства відшкодуванню страховиком підлягають лише обґрунтовані та документально підтверджені медичним закладом витрати на лікування, після звернення позивачів в установленому законом порядку до AT «СГ «ТАС» (приватне). Страховик відшкодовує 5 відсотків страхової виплати за шкоду, заподіяну здоров`ю, яка складає 45073,81*5%=2253,69/2=1126,84 грн. (кожному) після звернення позивачів в установленому законом порядку до AT «СГ «ТАС» (приватне).

Страховик відшкодовує оцінену шкоду, тобто вартість відновлюваного ремонту автомобіля з урахуванням зносу, визначену звітом суб`єкта оціночної діяльності про визначення вартості матеріального збитку заподіяного власнику транспортного засобу, складеним згідно ЗУ «Про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність в Україні», Постанови КМУ «Про затвердження Національного стандарту № 1 «Загальні засади оцінки майна та майнових прав» № 1440 від 10.09.2003 р. та «Методики товарознавчої експертизи та оцінки колісних транспортних засобів», затвердженої Наказом Міністерства юстиції України, Фонду державного майна України від 24 листопада 2003 року N 142/5/2092.

Крім того, зазначив, що у зв`язку з тим, що ОСОБА_2 пропущений термін подачі заяви про страхове відшкодування встановлений законом, АТ «СГ «ТАС» (приватне), керуючись ст. 37 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», немає підстав для виплати страхового відшкодування за пошкоджений мопед.

АТ «СГ «ТАС» (приватне) не має підстав для здійснення виплати страхового відшкодування, оскільки позивачами не дотриманий передбачений законодавством порядок отримання страхового відшкодування, який встановлений спеціальним Законом України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів». В зв`язку з чим, просив відмовити позивачам у задоволенні позовних до AT «СГ «ТАС» (приватне) в повному обсязі за безпідставністю та необґрунтованістю позовних вимог.

Вирішуючи цивільний позов суд виходить зі слідуючого.

За загальним правилом відповідальність за шкоду несе боржник - особа, яка завдала шкоди. Якщо шкода завдана джерелом підвищеної небезпеки (зокрема, діяльністю щодо використання, зберігання та утримання транспортного засобу), така шкода відшкодовується володільцем джерела підвищеної небезпеки - особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом (ч. 2 ст. 1187 ЦК України).

Разом із тим, правила регулювання деліктних зобов`язань допускають можливість відшкодування завданої потерпілому шкоди не безпосередньо особою, яка завдала шкоди, а іншою особою, - якщо законом передбачено такий обов`язок.

Так, за правилами ст.999 ЦК України законом може бути встановлений обов`язок фізичної або юридичної особи бути страхувальником життя, здоров`я, майна або відповідальності перед іншими особами за свій рахунок чи за рахунок заінтересованої особи (обов`язкове страхування). До відносин, що випливають із обов`язкового страхування, застосовуються положення цього Кодексу, якщо інше не встановлено актами цивільного законодавства.

До сфери обов`язкового страхування відповідальності належить цивільно-правова відповідальність власників наземних транспортних засобів згідно зі спеціальним Законом України від 1 липня 2004 року № 1961-IV «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» (далі - Закон № 1961-IV).

Відповідно до положень ст.6 Закону № 1961-IV страховим випадком є дорожньо-транспортна пригода, що сталася за участю забезпеченого транспортного засобу, внаслідок якої настає цивільно-правова відповідальність особи, відповідальність якої застрахована, за шкоду, заподіяну життю, здоров`ю та/або майну потерпілого.

За правилами статей 9, 22-31, 35, 36 Закону №1961-IV настання страхового випадку є підставою для здійснення страховиком виплати страхового відшкодування потерпілому відповідно до умов договору страхування та в межах страхової суми.

Потерпілому, як кредитору належить право вимоги в обох видах зобов`язань, деліктному та договірному, він вільно, на власний розсуд обирає спосіб здійснення свого права шляхом звернення вимоги виключно до особи, яка завдала шкоди, про відшкодування цієї шкоди, або шляхом звернення до страховика, у якої особа, яка завдала шкоди, застрахувала свою цивільну відповідальність, із вимогою про виплату страхового відшкодування, або шляхом звернення до страховика та в подальшому до особи, яка завдала шкоди, за наявності передбачених статтею 1194 ЦК України підстав.

Згідно ч.5 ст.128 КПК України – цивільний позов у кримінальному провадженні розглядається судом за правилами, встановленими цим Кодексом. Якщо процесуальні відносини, що виникли у зв`язку з цивільним позовом, цим Кодексом не врегульовані, до них застосовуються норми Цивільного процесуального кодексу України за умови, що вони не суперечать засадам кримінального судочинства.

Згідно п. 6 постанови Пленуму Вищого Спеціалізованого Суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 01.03.2013 р. № 4 «Про деякі питання застосування судами законодавства при вирішенні спорів про відшкодування шкоди, завданої джерелом підвищеної небезпеки» якщо особа під час керування транспортним засобом має посвідчення водія на право керування транспортним засобом відповідної категорії і реєстраційний документ на транспортний засіб, переданий їй власником або іншою особою, яка на законній підставі використовує такий транспортний засіб, то саме ця особа буде нести відповідальність за завдання шкоди (пункт 2.2 Правил дорожнього руху України).

Згідно полісу обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів № АО/5983405 власник транспортного засобу, яким керував обвинувачений ОСОБА_1 застрахував у АТ «СГ «ТАС» (приватне) цивільно-правову відповідальність на період з 06 липня 2019 року по 05 липня 2020 року на забезпечений транспортний засіб - легковий автомобіль марки «ВАЗ 2105» державний номерний знак НОМЕР_1 . Згідно з цим полісом ліміт відповідальності страховика за шкоду, заподіяну життю та здоров`ю, на одного потерпілого складає 200 000,00 грн.; за шкоду, заподіяну майну – 100 000,00 грн.; розмір франшизи – 0 грн.

Доводи представника AT «СГ «ТАС» (приватне), викладені у відзиві про те, що потерпілі не виконали обов`язків, передбачених ст. 35 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», а саме, не зверталися до страхової компанії з заявою про страхове відшкодування, та що позивачами не дотриманий передбачений законодавством порядок отримання страхового відшкодування і це є підставою для відмови у виплаті відшкодування страховиком, суд не бере їх до уваги з наступних підстав.

Для розгляду в межах кримінального провадження позову потерпілого до страхової компанії про стягнення шкоди завданої внаслідок вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ст. 286 КК України, попереднє звернення потерпілого із заявою про виплату страхового відшкодування в порядку визначеному ст. 35 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» не є обов`язковим.

Зазначене вище, повністю узгоджується з правовим висновком, викладеним у постанові Великої Палати Верховного Суду від 19 червня 2019 року у справі №465/4621/16-к.

Згідно положень ст. 22 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» у разі настання страхового випадку страховик у межах страхових сум, зазначених у страховому полісі, відшкодовує у встановленому цим Законом порядку оцінену шкоду, заподіяну внаслідок дорожньо-транспортної пригоди життю, здоров`ю, майну третьої особи.

Покладання обов`язку з відшкодування шкоди у межах страхового відшкодування на страхувальника, який уклав відповідний договір страхування і сплачує страхові платежі, суперечить меті інституту страхування цивільно-правової відповідальності (ст. 3 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів»).

Аналогічний висновок викладений в постанові Великої Палати Верховного Суду від 04 липня 2018 року у справі №755/18006/15-ц провадження № 14-176 цс 18.

Вирішуючи питання про розмір відшкодування, суд враховує наступне.

За змістом ч.1 ст.1195 ЦК України фізична особа, яка завдала шкоди каліцтвом або іншим ушкодженням здоров`я фізичній особі, зобов`язана відшкодувати потерпілому витрати на лікування, посилене харчування, сторонній догляд.

Згідно положень ст. 23 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» шкодою, заподіяною життю та здоров`ю потерпілого внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, є: шкода, пов`язана з лікуванням потерпілого; шкода, пов`язана з тимчасовою втратою працездатності потерпілим;шкода, пов`язана із стійкою втратою працездатності потерпілим;моральна шкода, що полягає у фізичному болю та стражданнях, яких потерпілий - фізична особа зазнав у зв`язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров`я;шкода, пов`язана із смертю потерпілого.

Відповідно до п. 24.1. ст. 24 Закону у зв`язку з лікуванням потерпілого відшкодовуються обґрунтовані витрати, пов`язані з доставкою, розміщенням, утриманням, діагностикою, лікуванням, протезуванням та реабілітацією потерпілого у відповідному закладі охорони здоров`я, медичним піклуванням, лікуванням у домашніх умовах та придбанням лікарських засобів.

Виходячи з роз`яснень, наданих у п. 19 Постанови Пленуму Верховного суду України № 6 від 27.03.1992 року «Про практику розгляду судами цивільних справ за позовами про відшкодування шкоди» (зі змінами та доповненнями) при вирішенні вимог про відшкодування витрат на лікування, посилене харчування та сторонній догляд судам належить виходити з того, що розмір витрат на ліки, лікування, предмети догляду за потерпілим визначається на підставі виданих лікарями рецептів, довідок або рахунків про їх вартість.

На підтвердження витрат на лікування потерпілими надано довідки про призначене лікування та перелік медикаментів та медичних засобів, що були використані для їх лікування та придбані за їх особисті кошти, а також чеки на придбання ліків та медичних засобів ( а.с.79-91).

Позивачами документально підтверджені витрати на лікування потерпілої ОСОБА_3 на суму 9591, 50 грн., на лікування потерпілого ОСОБА_2 на суму 10 929, 35 грн.

Крім того, потерпілим ОСОБА_2 надано копію чека від 03.09.2019 року на 16 000 грн., які були сплачені за набір імплантів, також підтверджується довідкою Комунального некомерційного підприємства Охтирської міської ради «Охтирська центральна районна лікарня» від 09.04.2021 року (а.с. 229), ОСОБА_2 проведено 28.08.2019 року оперативне лікування, а тому суд вважає, що вказану суму необхідно стягнути на його користь.

Також суд вважає, що з AT «СГ «ТАС» (приватне) необхідно стягнути на користь потерпілого 974 грн., які були сплачені ним за ходунки (а. с. 90).

Крім того, надано чек на придбання пального на суму 270 грн. від 02.12.2019 року (а.с.89), які використано для поїздки на консультацію до лікаря, які суд вважає необхідним врахувати у вартість відшкодування матеріальної шкоди з відповідача на користь ОСОБА_2 .

Отже, враховуючи вищевикладене, з AT «СГ «ТАС» (приватне) підлягає відшкодуванню та стягненню матеріальна шкода на користь потерпілої ОСОБА_3 в розмірі 9591, 50 грн. на користь ОСОБА_2 в розмірі 28173,35 грн.

При цьому витрати потерпілого на сплату добровільних внесків (а. с. 86) на користь медичного закладу в сумі 100 грн. не входять до складу витрат на лікування в розумінні п. 24.1 ст. 24 Закону, а тому задоволенню не підлягає. Надані позивачами чеки за 20.09.2019 року, 04.11.2019, 09.10.2020 року, 02.12.2019 року, 17.12.2019 року, 19.02.2020 року (а. с. 85,86,87) суд не приймає до уваги як належний та допустимий доказ підтвердження витрат на лікування, оскільки, вони не підтверджені довідкою за призначенням лікаря, а позивачами надано довідки лікаря, в яких зазначено період лікування з 28.08.2019 року по 17.09.2019 року, інших довідок суду не надано.

Що стосується відшкодування потерпілому ОСОБА_2 матеріальної шкоди за пошкоджений транспортний засіб, суд дійшов наступного.

Згідно ч. 1 ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Згідно з п. 35.1 ст. 35 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» для отримання страхового відшкодування потерпілий чи інша особа, яка має право на отримання відшкодування, протягом 30 днів з дня подання повідомлення про дорожньо-транспортну пригоду подає страховику заяву про страхове відшкодування.

За правилами пп. 37.1.4 п. 37.1 ст. 37 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» підставою для відмови у здійсненні страхового відшкодування (регламентної виплати) є зокрема неподання заяви про страхове відшкодування впродовж одного року, якщо шкода заподіяна майну потерпілого, і трьох років, якщо шкода заподіяна здоров`ю або життю потерпілого, з моменту скоєння дорожньо-транспортної пригоди.

З моменту скоєння дорожньо-транспортної пригоди до моменту звернення потерпілих з позовом в суд, не пройшло року, до страхової компанії потерпілі не подали заяву про страхове відшкодування у зв`язку з тривалим лікуванням.

У даному випадку факт настання страхового випадку зафіксований правоохоронними органами та встановлений судом у даній справі, обвинувачений визнаний винним у порушенні правил безпеки дорожнього руху, що спричинило потерпілим тяжких тілесних ушкоджень, розмір заподіяної шкоди встановлені в ході судового розгляду справи, тому сам по собі факт не звернення потерпілого з заявою про страхове відшкодування та не надання страховій компанії документів, які підтверджують розмір завданої шкоди, та пошкодженого майна для огляду, не може бути підставою для відмови у виплаті відшкодування страховиком.

Згідно ч. 2 ст. 242 КПК України слідчий або прокурор зобов`язані забезпечити проведення експертизи щодо, зокрема визначення розміру матеріальних збитків, якщо потерпілий не може їх визначити та не надав документ, що підтверджує розмір такої шкоди, розміру шкоди немайнового характеру, шкоди довкіллю, заподіяного кримінальним правопорушенням.

Відповідно до статті 242 КПК для визначення розміру матеріальних збитків, заподіяних кримінальним правопорушенням, в обов`язковому порядку проводиться експертиза, оскільки згідно з вимогами пункту 3 частини 1 статті 91 КПК обставинами, які підлягають обов`язковому доказуванню у кримінальному провадженні, є вид та розмір шкоди, заподіяної кримінальним правопорушенням.

Згідно ст. 30 Закону транспортний засіб вважається фізично знищеним, якщо його ремонт є технічно неможливим чи економічно необґрунтованим. Ремонт вважається економічно необґрунтованим, якщо передбачені згідно з аварійним сертифікатом (рапортом), звітом (актом) чи висновком про оцінку, виконаним аварійним комісаром, оцінювачем або експертом відповідно до законодавства, витрати на відновлювальний ремонт транспортного засобу перевищують вартість транспортного засобу до дорожньо-транспортної пригоди.

Однак, в порушення ст. 81 ЦПК України позивачами не надано жодного доказу на підтвердження заявленої вимоги та не наведено підстав для звільнення від доказування.

Зважаючи на зазначене, вказана вимога потерпілого задоволенню не підлягає.

Що стосується цивільного позову в частині стягнення моральної шкоди, суд приходить до наступних висновків.

Згідно частин 1-3 статті 23 ЦК України особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав. Моральна шкода полягає: 1) у фізичному болю та стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров`я; 2) у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім`ї чи близьких родичів; 3) у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку із знищенням чи пошкодженням її майна; 4) у приниженні честі та гідності фізичної особи, а також ділової репутації фізичної або юридичної особи.

Моральна шкода відшкодовується грішми, іншим майном або в інший спосіб.

Розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення. При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості.

При вирішенні питання про відшкодування моральної шкоди в розмірі по 10 000 грн. кожному потерпілому, суд враховує постанову Пленуму Верховного Суду України від 31.03.1995 року № 4 «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди», де вказано, що відповідно до загальних підстав цивільно-правової відповідальності обов`язковому з`ясуванню при вирішенні спору про відшкодування моральної (немайнової) шкоди підлягають: наявність такої шкоди, протиправність діяння її заподіювача, наявність причинного зв`язку між шкодою і протиправним діянням заподіювача і вини останнього в її спричиненні.

Відповідно до вимог ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основних свобод, кожен при вирішенні суперечок про його цивільні права і обов`язки має право на справедливий і відкритий розгляд в перебігу розумного терміну судом, встановленим законом. При цьому застосовується практика Європейського суду з прав людини в національному судочинстві, як інструмент функціонування Конвенції, яка є частиною національного законодавства. Виходячи з матеріалів справи «Бурдов проти Росії» Страсбург, 7 травня 2002 року, Європейський суд прийшов до висновку, що внаслідок виявлених порушень, які не можна вважати виправленими тільки завдяки визнанню судом наявності правопорушення заявник отримав певну моральну шкоду. Враховуючи, що потерпіла до теперішнього часу отримує моральні страждання, тому суд повинен керуватися при визначенні суми відшкодування моральної шкоди принципом справедливості, як того вимагає ст. 41 Конвенції.

При визначенні розміру моральної шкоди, яка була завдана потерпілим, відповідно до вимог ст. ст. 23, 1167 ЦК України, суд враховує суть позовних вимог, характер діяння обвинуваченого, фізичні та моральні страждання потерпілих внаслідок отримання ними тілесних ушкоджень, а також інші негативні наслідки, які виразилися в тому, що був порушений звичайний життєвий уклад потерпілих, які отримали тілесні ушкодження, наслідки яких відображаються на їх моральному стані, перенесли фізичний біль внаслідок ДТП.

Згідно з п. 23.1. ст.23 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» шкодою, заподіяною життю та здоров`ю потерпілого внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, є, зокрема, моральна шкода, що полягає у фізичному болю та стражданнях, яких потерпілий - фізична особа зазнав у зв`язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров`я.

Суд вважає в даному випадку потерпілим дійсно було внаслідок ДТП завдано моральної шкоди, оскільки вони перенесли фізичний біль, моральні страждання, тривалий час перебували на лікуванні, порушено було їх звичайний життєвий уклад.

Відповідно до ст. 26-1 вказаного Закону, страховиком (у випадках, передбачених підпунктами "г" і "ґ" пункту 41.1 та підпунктом "в" пункту 41.2 статті 41 цього Закону, - МТСБУ) відшкодовується потерпілому - фізичній особі, який зазнав ушкодження здоров`я під час дорожньо-транспортної пригоди, моральна шкода у розмірі 5 відсотків страхової виплати за шкоду, заподіяну здоров`ю.

Вирішуючи позов в межах заявлених вимог, який заявлено лише до АТ «СГ «ТАС» (приватне), суд виходить при визначенні розміру відшкодування моральної шкоди на кожного потерпілого в розумінні положень ст. ст.26-1 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» саме із розміру страхового відшкодування, визначеного судом, а не з розміру страхового ліміту.

Відповідні висновки викладено у постанові Верховного Суду від 03 квітня 2019 року усправі № 553/3281/14-ц, а також вказаний у постанові Верховного Суду від 13 листопада 2019 року № 233/4711/16-ц.

Доводи потерпілих, зазначені у позові щодо визначення розміру моральної шкоди, виходячи зі страхового ліміту, суд не бере до уваги з вищевикладених підстав, вирішуючи позов в межах заявлених вимог до визначеного ними відповідача, до ОСОБА_1 позов не заявлено.

Потерпілою ОСОБА_3 документально підтверджено понесені нею витрати на лікування внаслідок отриманих травм в результаті дорожньо-транспортної пригоди на загальну суму 9591,50 грн., які підлягають стягненню з АТ «СГ «ТАС» (приватне), а отже являються страховою виплатою, 5 відсотків страхової виплати за шкоду, заподіяну здоров`ю потерпілої становить 479,58 грн., а отже, суд вважає за необхідне задовольнити частково позов потерпілої ОСОБА_3 в цій частині, та стягнути з АТ «СГ «ТАС» (приватне) на користь ОСОБА_3 479,58 грн. на відшкодування моральної шкоди.

Потерпілим ОСОБА_2 документально підтверджено понесені ним витрати на лікування внаслідок отриманих травм в результаті дорожньо-транспортної пригоди на загальну суму 28173,35 грн., які підлягають стягненню з АТ «СГ «ТАС» (приватне), а отже являються страховою виплатою, 5 відсотків страхової виплати за шкоду, заподіяну здоров`ю потерпілого становить 1408,67 грн., а отже, суд вважає за необхідне задовольнити частково позов потерпілого ОСОБА_2 в цій частині, та стягнути з АТ «СГ «ТАС» (приватне) на користь ОСОБА_2 1408,67 грн. на відшкодування моральної шкоди.

В іншій частині цивільного позову відмовити з вищевикладених підстав.

Запобіжний захід обвинуваченому, обраний ухвалою Охтирського міськрайонного суду від 27 липня 2020 року у виді особистого зобов`язання, до вступу вироку в законну силу залишити попередній.

Долю речових доказів вирішити в порядку статті 100 КПК України.

З обвинуваченого ОСОБА_1 підлягають стягненню витрати за проведення транспортно-трасологічної експертизи, судових експертиз технічного стану транспортного засобу, судових автотехнічних експертиз відповідно до ст. 124 КПК України.

На підставі ст. 174 ч. 4 КПК України, підлягає вирішенню питання про скасування арешту, накладеного ухвалою слідчого судді Охтирського міськрайонного суду Сумської області від 05.09.2019 року.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 349, 368, 370, 374,395 КПК України суд , -

УХВАЛИВ:

ОСОБА_1 визнати винуватим у пред`явленому обвинуваченні за ч. 2 ст. 286 КК України та призначити йому покарання по цьому закону три роки позбавлення волі з позбавленням права керувати транспортними засобами на строк один рік.

На підставі ст. 75, ст.76 КК України звільнити ОСОБА_1 від відбування покарання у виді позбавлення волі з випробуванням з іспитовим строком на 1 (один) рік, якщо він протягом визначеного іспитового строку не вчинить нового злочину і виконає покладені на нього обов`язки періодично з`являтися для реєстрації до уповноваженого органу з питань пробації, повідомляти уповноважений орган з питань пробації про зміну місця проживання.

Запобіжний захід обвинуваченому до вступу вироку в законну силу залишити особисте зобов`язання.

Цивільний позов ОСОБА_3 , ОСОБА_2 задовольнити частково.

Стягнути з ПРИВАТНОГО АКЦІОНЕРНОГО ТОВАРИСТВА «СТРАХОВА ГРУПА «ТАС», проспект Перемоги, 65, м. Київ, код ЄДРПОУ 30115243 на користь ОСОБА_3 , РНОКПП НОМЕР_2 матеріальну шкоду в розмірі 9591, 50 грн., моральну шкоду в розмірі 479,58 грн., а всього 10071,08 грн.

Стягнути з ПРИВАТНОГО АКЦІОНЕРНОГО ТОВАРИСТВА «СТРАХОВА ГРУПА «ТАС», проспект Перемоги, 65, м. Київ, код ЄДРПОУ 30115243 на користь ОСОБА_2 , РНОКПП НОМЕР_3 матеріальну шкоду в розмірі 28173,35 грн., моральну шкоду в розмірі 1408,67 грн., а всього 29582,02 грн.

В іншій частині позовних вимог відмовити.

Речовий доказ : автомобіль ВАЗ 2105, державний номерний знак « НОМЕР_1 », що перебуває у Охтирському районному відділі поліції Головного управління Національної поліції в Сумській області, повернути власнику ОСОБА_6 , проживаючому АДРЕСА_1 , скасувавши арешт, накладений ухвалою слідчого судді Охтирського міськрайонного суду від 05 вересня 2019 року.

Речовий доказ : мопед «Delta» зеленого кольору, що перебуває у Охтирському районному відділі поліції Головного управління Національної поліції в Сумській області, повернути власнику потерпілому ОСОБА_2 , проживаючому АДРЕСА_2 , скасувавши арешт, накладений ухвалою слідчого судді Охтирського міськрайонного суду від 05 вересня 2019 року.

Речові докази: осип скла та пластмаси, речовину бурого кольору, передані згідно постанови слідчого від 29 серпня 2019 року на зберігання до камери зберігання речових доказів, знищити, скасувавши арешт, накладений ухвалою слідчого судді Охтирського міськрайонного суду від 05 вересня 2019 року.

Стягнути з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_4 , на користь держави процесуальні витрати в сумі 7600 грн. 88 коп.

Вирок може бути оскаржений до Сумського апеляційного суду через Охтирський міськрайонний суд Сумської області протягом тридцяти днів з дня його проголошення потерпілим, прокурором виключно з підстав, передбачених ч.3 ст. 394 КПК України.

Вирок набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо її не подано. У разі її подання вирок, якщо його не скасовано, набирає законної сили після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції.

Учасники судового провадження мають право отримати в суді копію вироку. Копія вироку негайно після його проголошення вручається обвинуваченому та прокурору.

Суддя Охтирського

міськрайонного суду Т.О. Ярошенко