Рішення № 96160514, 31.03.2021, Смілянський міськрайонний суд Черкаської області

Справа № 703/3207/17

2/703/14/21

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

31 березня 2021 року Смілянський міськрайонний суд Черкаської області в складі:

головуючого-судді Прилуцького В.О.

секретаря судового засідання Захарченко І.В.

за участі:

позивача ОСОБА_1

представника позивача ОСОБА_2

представника відповідача Козятинського О.М.

представника відповідача Кравченка Є.О.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Сміла цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ПАТ «Укрзалізниця» про встановлення факту каліцтва, визнання незаконним акту форми Н-5, зобов`язання скласти акт форми Н-5 та Н-1, відшкодування матеріальної та моральної шкоди,-

встановив:

Позивач звернувся до суду з позовом в якому просить суд визнати факт одержання ним травми на робочому місці 7 березня 2017 року таким, що пов`язаний із виробництвом, визнати не законним та скасувати акт форми Н – 5 від 4 грудня 2017 року, зобов`язати роботодавця скласти акт форми Н – 5 та форми Н – 1, стягнути з відповідача матеріальну шкоду в сумі 1016 грн. 76 коп. та 300000 грн. моральної шкоди.

В судовому засіданні позивач позовні вимоги підтримав, просив суд їх задовільнити у повному обсязі. Пояснив суду, що він з 6 травня 2015 року по 24 травня 2017 року працював в «Локомотивному депо ім. Т. Шевченка» регіональної філії Одеська залізниця ПАТ «Українська залізниця» на посаді муляра 3 розряду у господарсько – побутовому цеху № 13. Через неналежне розслідування нещасного випадку на виробництві, який відбувся з ним 7 березня 2017 року йому було завдано матеріальних та моральних збитків. Зокрема пояснив, що він 7 березня 2017 року він перебував на робочому місці та від безпосереднього керівника робіт майстра господарсько - побутового цеху ОСОБА_3 , отримав вказівку на проведення розпилювання листів фанери спільно із теслярем ОСОБА_4 та в подальшому, - в післяобідню пору, - на проведення робіт на висоті в садку локомотивного депо. Таким чином, на виконання робіт на деревообробному верстаті його без відповідного документального оформлення направив майстер господарського - побутового цеху ОСОБА_3 та фактично залучив до такої роботи не за спеціальністю.

Під час виконання вказівки, працюючи на деревообробному верстаті спільно з ОСОБА_4 він отримав травму у вигляді травми лівої кисті.

Але під час розслідування в акті було зазначено про те, що безпосередній керівник робіт ОСОБА_3 не надавав йому вказівки допомагати ОСОБА_4 та виконувати роботи на деревообробному верстаті, а він нібито самостійно почав працювати на верстаті та через перебування в стані алкогольного сп`яніння отримав травму. Вказані обставини не відповідають дійсності, оскільки він не перебував у стані алкогольного сп`яніння та отримав травму саме внаслідок виконання своїх службових обов`язків. В зв`язку з травмою він був вимушений перебувати на лікуванні чим йому спричинено матеріальних збитків, після чого йому визначено 3 групу інвалідності, а тому йому спричинено і моральних збитків, які він оцінює в сумі 300000 грн.

Представник позивача, адвокат Сухомудренко Б.В., в судовому засіданні позовні вимоги підтримав у повному обсязі та просив їх задовільнити.

Пояснив, що ОСОБА_1 під час перебування на робочому місці 07 березня 2017 року одержав виробничу травму.

За вказаним фактом 8 березня 2017 року Смілянським ВП ГУНП в Черкаській області внесені відомості до Єдиного реєстру досудових розслідувань за ч. 1 ст. 272 КК України, де позивач має статус потерпілого у цьому провадженні.

Згідно висновку судово - медичного експерта у ОСОБА_1 мала місце травма лівої кисті і тілесні ушкодження відносяться до категорії тілесних ушкоджень середнього ступеню тяжкості.

Наказом в.о. керівника РФ «Одеська залізниця» ПАТ «Укрзалізниця» від 09 березня 2017 року утворено відповідну комісію.

За результатами проведеного розслідування нещасного випадку комісія прийшла до висновку про те, що нещасний випадок, який трапився 7 березня 2017 року з ОСОБА_1 , є таким, що не пов`язаний з виробництвом.

Складено акт за формою Н - 5 від 23 березня 2017 року, який просили суд визнати не законним та скасувати.

У зв`язку із виявленими порушеннями чинного законодавства при проведенні розслідування нещасного випадку, позивачем було подано скаргу до ТУ Держпраці у Київській області. На підставі зазначеної скарги, контролюючим органом видано припис, яким зобов`язано директора РФ «Одеська залізниця» ПАТ «Українська залізниця» провести повторне розслідування нещасного випадку, скласти акти за формою Н- 5, затвердити акт за формою Н - 1 та виконати інші дії.

Представник позивача, адвокат Сухомудренко Б.В. зауважив суду на те, що зазначеним приписом відповідний контролюючий орган, на його думку, підтвердив той факт, що одержана ОСОБА_1 травма 7 березня 2017 року є такою, що пов`язана із виробництвом.

В подальшому на підставі припису від 15 червня 2017 року, виданого ГУ Держпраці у Київській області, директором РФ «Одеська залізниця» ПАТ "Укрзалізниця" 21 червня 2017 року видано наказ про створення комісії з повторного розслідування нещасного випадку.

За результатами проведення повторного розслідування нещасного випадку, комісія повторно, всупереч вимог припису ГУ Держпраці у Київській області склала акт форми Н - 5 про нещасний випадок та визнала його таким, що не пов`язаний із виробництвом.

Вважає, що зазначений акт форми Н - 5 повторного розслідування нещасного випадку, є незаконним та таким, що не відповідає вимогам чинного законодавства з охорони праці. Обставини травмування позивача, зазначені у вказаному акті, не відповідають дійсним, а травма є такою, що пов`язана із виробництвом.

Обґрунтовує це тим, що ОСОБА_1 під час прибуття на роботу 7 березня 2017 року від безпосереднього керівника робіт майстра господарсько - побутового цеху ОСОБА_3 , було отримано вказівку на проведення розпилювання листів фанери спільно із теслярем ОСОБА_4 та в подальшому, - в післяобідню пору, - на проведення робіт на висоті в садку локомотивного депо. Таким чином, на виконання робіт на деревообробному верстаті позивача без відповідного документального оформлення направлено майстром господарського - побутового цеху ОСОБА_3 та фактично залучив його до вказаної роботи не за спеціальністю.

Під час виконання вказівки, працюючи на деревообробному верстаті спільно з ОСОБА_4 ОСОБА_1 отримав травму у вигляді травми лівої кисті, яка супроводжувалася травматичною ампутацією З,4 пальців на рівні основної фаланги, 2 пальця на рівні нігтьової фаланги, рани 5 пальця.

Разом із тим, у акті форми Н - 5 від 13 липня 2017 року зазначено про те, що безпосередній керівник робіт ОСОБА_3 не надавав вказівки позивачу допомагати ОСОБА_4 та виконувати роботи на деревообробному верстаті, що не відповідає дійсності.

На думку представника позивача при складенні висновку комісія невірно трактувала положення «Порядку проведення розслідування та ведення обліку нещасних випадків, професійних захворювань і аварій на виробництві», затвердженого постановою КМУ від 30.11.2011 за № 1232.

Згідно положень п.п. 4 п. 16 Порядку, обставинами, за яких нещасні випадки не визнаються такими, що пов`язані з виробництвом, є:алкогольне, токсичне чи наркотичне

сп`яніння, не зумовлене виробничим процесом, що стало основною причиною нещасного випадку за відсутності технічних та організаційних причин його настання, що підтверджено відповідним медичним висновком.

Тобто, отримання травми в стані сп`яніння не визнається виробничою травмою лише за відсутноеті інших причин.

Окрім того вказав на те, що відповідно до ст. 5 Закону України «Про охорону праці» під час укладання трудового договору роботодавець повинен проінформувати працівника під розписку про умови праці та цро наявність на його робочому місці небезпечних і шкідливих виробничих факторів, які ще не усунуто, можливі наслідки їх впливу на здоров`я та про права працівника на пільги і компенсації за роботу в таких умовах відповідно до законодавства і колективного договору.

Разом із тим, при прийнятті на роботу ОСОБА_1 жодних повідомлень про наявність на його робочих місцях факторів, небезпечних для здоров`я, роботодавцем не надавалося. Крім того, не зважаючи на тривалий термін роботи позивача на вказаній посаді, до цього часу йому не доведено до відому коло його професійних обов`язків. Зауважив на те, що під час ознайомлення з матеріалами кримінального провадження позивав виявив, що підписи в посадовій інструкції та відомості про ознайомлення з нею виконані не ним.

Окрім того представник позивача вказував суду на те, що посилання відповідача на те, що позивач отримав травму перебуваючи в стані алкогольного сп`яніння, не відповідає дійсності та не підтверджено у визначено законом порядку.

У п.п. 9 Порядку розслідування нещасних випадків, зазначено, що лікувально- профілактичний заклад обов`язково проводить у порядку, встановленому МОЗ, необхідні дослідження і складає протокол про наявність в організмі потерпілого алкоголю (наркотичних засобів чи отруйних речовин) та визначає ступінь його сп`яніння.

Відповідний висновок чи витяг з протоколу, а також висновок про ступінь тяжкості травми (із зазначенням коду діагнозу згідно з Міжнародною статистичною класифікацією хвороб та сцоріднених проблем охорони здоров`я (МКХ-10) подаються на запит роботодавця, Фонду до утворення комісії з проведення розслідування нещасного випадку або голови комісії після її утворення протягом однієї доби з моменту одержання запиту.

Однак до матеріалів розслідування ні висновок, ні витяг з протоколу щодо його освідування на стан сп`яніння не додавався, що вказує на наявність порушень порядку встановлення факту сп`яніння та відсутність достатніх правових підстав посилатися на нього як на документ, який підтверджує факт алкогольного сп`яніння.

До того ж, навіть за умови доведеності перебування у стані алкогольного сп`яніння, зазначений стан не має прямого наслідкового зв`язку із причиною отримання травмування та подальшої тимчасової непрацездатності.

Вважає, що за викладених обставин факт одержання ОСОБА_1 травми 07 березня 2017 року є таким, що пов`язаний із виробництвом і роботодавець зобов`язаний скласти акти форми Н - 5 та Н - 1.

Окрім того в зв`язку з отриманою травмою позивачем було понесено витрати на лікування в сумі 1016 грн. 76 коп., які підлягають стягненню з відповідача та завдано моральних страждань, які він оцінює в сумі 300000 грн.

Представники відповідача ОСОБА_5 та ОСОБА_6 в судовому засіданні позов не визнали та пояснили, що 6 березня 2017 року ОСОБА_1 , спільно з бригадою працівників ОСОБА_7 , ОСОБА_4 та ОСОБА_8 , на підставі наряду – допуску за № 53, отримали виробниче завдання по санітарній обрізці дерев в садку виробничого підрозділу локомотивне депо ім. Т.Шевченка.

7 березня 2017 року, на підставі раніше виписаного наряду № 53 повинні були продовжити роботу по обрізкі дерев. Про те, в зв`язку з виробничою необхідністю та заявою майстра ОСОБА_9 , позивачу, спільно з тесляром ОСОБА_4 , доручено підготувати в цех ремонту підмостки з фанери, яка була у використанні, для ремонту дизель – генераторної установки локомотива ТЕП – 70 розміром 290х1800мм.

Серед завдань, які ставились позивачу на планерній нараді 07 березня 2017 року були роботи пов`язані з витягуванням цвяхів з фанери та її розмітка відповідно до розмірів вказаних майстром цеху на відведеному робочому місці в столярному відділенні). Під час вказаної наради завдань працювати на верстаті або допомагати тесляру ОСОБА_4 працювати за комбінованим верстатом ОСОБА_1 не отримував. Крім того, в зв`язку з відсутністю у ОСОБА_1 посвідчення про спеціальне навчання по роботі на столярних верстатах, він не мав права виконувати роботи на комбінованому верстаті.

В ході наради майстер повідомив позивача, що після обіду він повинен допомагати обрізати дерева на підставі раніше виписаного наряду на виконання цих робіт.

Вказані обставини можуть бути підтверджені письмовими поясненнями працівників підприємства, а саме: ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_7 , ОСОБА_10 .

Після отриманого завдання позивач приступив до роботи та продовжував виконувати її до 12 години 00 хвилин.

О 12 годині 50 хвилин майстер ОСОБА_3 зайшов до столярного відділення з метою перевірки завдань, які давались з ранку де помітив, що робота, яка була доручена ОСОБА_1 виконана не в повному обсязі. В зв`язку з чим майстер акцентував його увагу на необхідність виконати вказану роботу, а саме: витягнути цвяхи з фанери та прийти в садок для обрізки дерев після чого пішов до саду контролювати виконання робіт працівниками ОСОБА_7 та ОСОБА_8 .

З письмових пояснень тесляра ОСОБА_4 встановлено, що після обідньої перерви він приступив до роботи, а позивач неодноразово відлучався з цеху на 10 – 15 хвилин. Близько 13 години 35 хвилин коли тесляр ОСОБА_4 фугував фанеру до цеху, в черговий раз, зайшов позивач та, самостійно, без дозволу вирішив допомогти ОСОБА_4 . Позивач підійшовши до комбінованого верстата та взявся за край фанери щоб притиснути її до станка, усвідомлюючи при цьому, що не має права працювати на комбінованому верстаті. Після чого його рука потрапила до фугувального барабану в наслідок чого він отримав травму. Під час надання першої медичної допомоги ОСОБА_4 чув запах алкоголю від ОСОБА_1 .

На виконання вимог Постанови Кабінету Міністрів України від 30.11.2011 року за № 1232, на підставі наказу від 09 березня 2017 року було створено комісію з розслідування нещасного випадку який стався 07 березня 2017 року.

На повторний запит підприємства до Смілянської міської лікарні, отримано відповідь про те що хіміко – токсикологічним дослідженням крові позивача виявлено в його крові етиловий спирт в концентрації 1,03 проміле.

Крім того, 09 березня 2017 року локомотивним депо отримано відповідь Смілянської міської лікарні відповідно до якої встановлено, що відповідно до «Класифікатора розподілу травм за ступенем тяжкості» затвердженого наказом МОЗ України від 04.07.2007 року за № 370 ступінь тяжкості травми позивача віднесено до категорії Легкі. У той же час, в позовній заяві вказано на факт заподіяння ОСОБА_1 ушкоджень середньої тяжкості, при цьому не надає до суду відповідних висновків або іншим чином не доводить вказані ним обставини.

Окрім того представники відповідача наголошували на тому, що відповідно до п.3 Акту проведення розслідування нещасного випадку від 23 березня 2017 року за формою Н-5 встановлено, що позивач, в порушення вимог п.1.1. Робочої інструкції муляра 4 розряду та п. 1.25. «Інструкції з охорони праці для муляра господарсько – побутового цеху самостійно, без дозволу майстра, підійшов до працюючого верстату, взявся за край фанери, в наслідок чого його рука потрапила до фугувального барабану і він отримав травму фаланг пальців лівої руки.

Відповідно до припису ГУ Держпраці в Київській області підприємству запропоновано повторно провести розслідування нещасного випадку що стався з ОСОБА_1 та видати акт за формою Н-5, а у разі коли нещасний випадок пов`язаний з виробництвом, видати акт за формою Н-1.

Таким чином ГУ Держпраці в Київській області не скасовано акт Н-5 від 23 липня 2017 року, а запропонувало переглянути його положення та у разі наявних обставин видати акт форми Н-1.

На виконання припису ГУ Держпраці в Київській області, комісією з розслідування нещасного випадку, в новому складі, проведено та повторно опитано свідків події, а також подано запити до медичних установ для повторного підтвердження обставин справи.

Відповідно до акту від 17 липня 2017 року встановлено, що під час засідання комісії, позивач не зміг пояснити комісії з розслідування нещасного випадку чому підійшов до працюючого верстату на якому працював ОСОБА_4 знаючи при цьому, що він не має права працювати на ньому.

Крім того, не можна погодитись з позивачем в тому, що йому не було належним чином доведено коло його обов`язків, а також не ознайомлено з вимогами щодо охорони праці на підприємстві. Оскільки відповідно до робочої інструкції муляра 4 – го розряду господарсько – побутового цеху 15 лютого 2016 року позивач ознайомився з положеннями вказаного нормативного документу.

Відповідно до положень п.п. 4 п. 16 «Порядку проведення розслідування та ведення обліку нещасних випадків, професійних захворювань і аварій на виробництві» затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 30 листопада 2011 р. N 1232 визначено, що обставинами, за яких нещасні випадки не визнаються такими, що пов`язані з виробництвом, є: алкогольне, токсичне чи наркотичне сп`яніння, не зумовлене виробничим процесом, що стало основною причиною нещасного випадку за відсутності технічних та організаційних причин його настання, що підтверджено відповідним медичним висновком

Враховуючи викладене, відповідно п. 4 акту від 17 липня 2017 року комісією з розслідування нещасного випадку зроблено висновок, що нещасний випадок стався внаслідок алкогольного сп`яніння позивача та його особистої необережності.

Відповідно до п.6 акту повторного розслідування нещасного випадку встановлено, що позивач порушив вимоги п.5.12. Правил внутрішнього трудового розпорядку (поява на робочому місці в нетверезому стані), п. 1.1. Робочої інструкції муляра 4 – го розряду та вимоги ст. 14 ЗУ «Про охорону праці»

Таким чином відповідач не завдав позивачу жодної шкоди, а тому не повинен відшкодовувати шкоду завдану позивачу, відповідно вимоги про стягнення матеріальної та моральної шкоди не визнали у повному обсязі та просили суд відмовити у задоволенні позовних вимог.

Свідок ОСОБА_11 в судовому засіданні пояснив, що він був головою комісії з розслідування нещасного випадку, який стався за участі ОСОБА_1 та була створена на підставі припису Держнагляду. Вказав на те, що комісія прийшла до висновку про те, що нещасний випадок стався через те, що ОСОБА_1 перебував у стані алкогольного сп`яніння, оскільки в них була наявна довідка з лікарні про це, а також через те, що він порушив інструкцію з охорони праці на підприємстві. Комісія встановила, що організаційних причин, які могли призвести до отримання такої травми ОСОБА_1 не було. Пояснив, що комісія повно провела опитування свідків, однак не встановила жодних підстав для того щоб нещасний випадок який стався пов`язати із травмою на виробництві. Вони під час розслідування комісією відбирали пояснення у майстра, який був на той час відповідальним за наряди працівникам, зокрема і позивачу та контроль за виконанням вказівок та ходом робіт. Однак він пояснив, що ОСОБА_1 була надана вказівка та наряд на те, щоб він здійснював обрізку дерев, але він з власної ініціативи пішов у столярний цех та почав допомагати ОСОБА_4 пиляти дошки. Повідомив свідок про те,що під опитування ОСОБА_1 він надав ідентичні пояснення, які пояснював під час роботи попередньої комісії, жодних нових даних не вказав. На адресу комісії, а чи підприємства із будь – якими заявами не звертався.

На запитання представника позивача свідок ОСОБА_11 пояснив, що під час роботи комісії було прийнято до уваги положення посадової інструкції ОСОБА_1 .

Сам ОСОБА_1 офіційно не заперечував проти того, що підпис на інструкції стоїть не його, однак від нього пролунала така репліка. Комісія не має права самостійно без письмової заяви особи проводити дії на встановлення дійсності підпису. Оскільки заяви ОСОБА_1 ні на його ім`я як голови комісії, а ні на начальника депо про проведення експертизи не надходило, вони були позбавлені можливості самостійно встановлювати такі дані. Заяв про те, що відсутній оригінал посадової інструкції від ОСОБА_1 також не надходило.

Пояснив свідок і те, що комісія з розслідування нещасного випадку виконала припис Держпраці та склала за результатами перевірки відповідний акт. Оскільки в приписі Держпраці було зазначено, що вони рекомендують провести певні дії та за наявності підстав для того винести відповідні документи.

Відповів, що добре пам`ятає, на засідання комісії представника позивача, оскільки він перебував там як представник ОСОБА_1 , також разом із ними була дружина останнього.

Вказав на те, що на засіданні комісії були присутні члени комісії та особи, пояснення яких було долучено до акту службового розслідування. 04 липня 2017 року на засіданні комісії жодних осіб, які були свідками не було.

Свідок ОСОБА_12 в судовому засіданні пояснила, що вона була членом комісії під час розслідування нещасного випадку, що стався 07 березня 2017 року. Їй відомо, що за приписом Держпраці в зв`язку з невідповідністю процедури проведення розслідування було рекомендовано провести повторне розслідування. На засідання комісії двічі було запрошено ОСОБА_1 , який перший раз приходив із дружиною та представником, а другий лише із дружиною. ОСОБА_13 на засіданні комісії послався на те, що підпис в журналі проведення інструктажу стоїть не його та просив провести перевірку, однак письмовим чином ніяких звернень не оформив та таких заяв до комісії не надходило.

На запитання представника відповідача свідок повідомила, що комісія під час складання акту та визначення травми такою, що не пов`язана із виробництвом виходила з того, що ОСОБА_1 перебував у стані алкогольного сп`яніння та допустив власну не обачність, внаслідок чого отримав травму. Такі випадки не підпадають по критеріям до травм, які відносяться до виробничих, тому вона як член комісії проголосувала саме за такий висновок.

Повідомила свідок і про те, що на підприємстві, після проведення першого розслідування та складення відповідного акту ОСОБА_1 було оголошено догану за порушення трудової дисципліни, з яким було його ознайомлено.

На запитання представника позивача свідок відповіла, що ОСОБА_1 будучи муляром не мав права виконувати робіт пов`язаних із розпилюванням деревини.

Свідок ОСОБА_3 в судовому засіданні пояснив, що він вранці на планерці надав завдання своїм працівникам, виписав наряд – допуск на виконання робіт по прорізці дерев в садку локомотивного депо, провів інструктаж ОСОБА_14 , ОСОБА_15 та ОСОБА_16 на виконання робіт на висоті із застосуванням драбин. Після цього поступила вказівка на розпилювання листів фанери по заявці цеху ремонту для ремонту тепловозу. ОСОБА_1 він залишив в цеху для допомоги витягувати гвіздки так як фанера була вживана та розміщувати листи фанери для порізки їх ручною електричною пилкою. Він пішов із іншими працівниками в садок для розпилювання дерев та був там до обідньої перерви. Після обіду він повернувся до столярного цеху та побачив, що фанера не дорізана, залишив ОСОБА_14 для завершення роботи, а сам пішов в садок для порізки дерев. Коли він перебував у садку то побачив як повз них пробігав ОСОБА_14 у сторону медпункту із зажатою рукою, він запитав, що сталось, на що той відповів травмував руку та він пішов за ним. Після цього він відразу зателефонував головному інженеру, повідомив про травмування та вони разом із ним поїхали до лікарні.

На запитання представника відповідача свідок повідомив, що він бачив в лікарні ОСОБА_1 та він перебував у шоковому стані. Він особисто написав пояснення щодо травмування. Ніхто йому не погрожував та він самостійно писав все. Пояснив, що він самостійно вирішив допомогти розпилювати листи фанери, однак рука сприснула та потрапила в барабан станку. Він особисто читав пояснення та чув їх. Вказав, що він випив пиво, однак потім вже пояснював, що то фельдшер йому налив щось.

Вказав на те, що він особисто виписував наряд – допуск на роботи по розпилці дерев, в тому числі і ОСОБА_14 .

ОСОБА_1 розписувався в інструкції при роботі із електроінструментами, хоча він таку роботу і не виконував. ОСОБА_1 мав лише допомогти ОСОБА_4 . Особисто він не надавав вказівок ОСОБА_1 на те, щоб працювати на верстаті, оскільки він не має на це права. Він повинен був лише допомогти в цеху розкреслювати фанеру на столі, а не випилювати її на деревообробному верстаті.

На запитання представника позивача свідок відповів, що ОСОБА_1 не мав права на перебування в цеху де працюють апарати з підвищеною небезпекою. На той період мали право перебувати та працювати в цеху лише три особи, ОСОБА_1 не входив до цих осіб.

Він за вказівкою лікаря купував у лікарні пробірки для забору крові у ОСОБА_1 .

Пояснення писав особисто ОСОБА_1 , перебуваючи в лікарні, при його присутності та без жодного тиску.

На запитання позивача свідок повідомив, що він не надавав йому вказівок на роботу на деревообробному станку ні того дня, а ні в будь – який інший день.

Свідок ОСОБА_4 в судовому засіданні пояснив, що майстер ОСОБА_3 провів планерку та надав вказівки на роботу. Йому вказав, що він повинен розпиляти фанеру для ремонту дизелю. При цьому для допомоги йому в цеху майстер залишив ОСОБА_1 щоб він витягував гвіздки, робив розмітку фанери та її порізку. Після обідньої перерви його робота була фугувати на верстаті. А ОСОБА_1 повинен був почекати поки він завершить фугування. В процесі роботи ОСОБА_1 декілька разів відлучався з цеху на 10,15 хвилин. Після того як він в черговий раз повернувся до цеху та підійшов до станку на якому він саме фугував, взявся за один край фанери і в цей момент його рука попала в станок. Він відразу вимкнув станок та залив рану перекисю водню та зажав йому рану джгут. Після чого ОСОБА_1 побіг до медпункту.

На запитання представника відповідача свідок повідомив, що дійсно чув від ОСОБА_1 запах алкоголю.

Після того як ОСОБА_1 побіг до медпункту до цеху зайшли інші працівники, він пояснив, що сталось та за яких обставин.

На той час він працював теслярем та мав право на роботу в цеху та зокрема на деревообробному станку. Вказав, що він ніколи не працював разом із ОСОБА_1 на деревообробному станку. ОСОБА_1 не допомагав йому працювати на вказаному станку, він міг самостійно це зробити без сторонньої допомоги.

Вказав на те, що він дійсно чув від ОСОБА_1 запах алкоголю, але не вказував якого саме, він не знає, що він вживав і коли.

Пояснив, що в цеху мають право працювати лише спеціалісти. ОСОБА_1 не направляли працювати в цеху на станках, він повинен був по вказівці майстра лише допомогти йому витягувати цвяхи та робити розмітку фанери.

Свідок ОСОБА_17 в судовому засіданні пояснив, що він був членом комісії по розслідуванню нещасного випадку, що стався із ОСОБА_1 та був там як представник профспілки з метою захистити права потерпілого, контролював правильність оформлення документів та був присутній при відібранні пояснень від свідків. Під час роботи комісією було встановлено, що під час роботи в столярному цеху ОСОБА_4 , після обідньої перерви, близько 12 год. 30 хв. туди зайшов ОСОБА_1 та вирішив йому допомогти. Внаслідок чого стався нещасний випадок, ОСОБА_4 надав першу допомогу, повідомив майстра та потерпілого доставлено в лікарню. Після направлення запитів з метою встановлення стану алкогольного сп`яніння, комісією було отримано відповідь із медичного закладу, відповідно до якого у ОСОБА_1 під час поступлення в лікарню вміст алкоголю в крові склав 1,03 проміле. В результаті того, що ОСОБА_1 отримав травму перебуваючи в стані алкогольного сп`яніння та відповідно до Порядку проведення розслідування та ведення обліку нещасних випадків, професійних захворювань і аварій на виробництві», комісія прийшла до висновку про те, що така травма не пов`язана із виробництвом.

На запитання представника відповідача свідок пояснив, що під час роботи комісії було встановлено, що ОСОБА_1 було належним чином проінформовано про його посадові обов`язки та він належним чином проходив відповідні інструктажі.

Вказав на те, що ОСОБА_1 звертався до нього, як представника профспілки, однак в зв`язку з тим, що він порушив вимоги посадової інструкції та перебуваючи в стані сп`яніння отримав травму, тому в цьому випадку його права не порушенні та він не мав права на їх захист. Однак йому надавалась допомога на лікування.

Вказав на те, що він як голова профкому приїжджав до ОСОБА_1 в лікарню після отримання ним травми. Він був зтревожений, однак не звичного стану та поведінки він не помітив.

Оскільки ОСОБА_1 був відразу доставлений до лікарні, то відповідно акт про перебування на робочому місці у стані алкогольного сп`яніння складно не було.

Під час розслідування ОСОБА_1 заперечував лише щодо того, що на його посадовій інструкції стоїть саме його підпис. Щодо інструкції з охорони праці заперечень не було.

Свідок ОСОБА_18 в судовому засіданні пояснив, що він був членом по розслідуванню нещасного випадку, що стався із ОСОБА_1 пояснив, що він повинен провести вступний інструктаж після того як особу було прийнято на роботу. Вони дають особі вивчати вступний інструктаж на протязі 4 годин, потім записують його до журналу. ОСОБА_1 також було ознайомлено із вступним інструктажем під підпис. В журналі вступного інструктажу обов`язково зазначається, хто провів, коли і кому та ставляться підписи вказаних осіб. Після вступного інструктажу особи проходять навчання та ознайомлюються на комп`ютері із відповідними інструкціями та здають іспит. Складається протокол перевірки знань, ОСОБА_1 таку повірку пройшов та здав екзамен. В Королькова є робоча інструкція а не посадова, він з нею ознайомлювався також. Окрім того на підприємстві проводиться інструктаж та в цих журналах скрізь наявні підписи ОСОБА_1 , та такі факти були встановлені під час роботи комісії, на підставі цього і було встановлено те, що ОСОБА_1 знав свої обов`язки робочі та проходив інструктажі. ОСОБА_1 проходив перевірку знань та інструктажі як муляр. Йому було виписано наряд на проведення робіт у садку по обрізці дерев, однак наряду на роботу в цеху та обробку на станку фанери не було. На підприємстві взагалі повинно бути 3 примірники інструкції, одну із яких він особисто бачив під час роботи в комісії.

Свідок ОСОБА_19 в судовому засіданні пояснила, що вона є дружиною ОСОБА_1 та після того як відбулась подія вона приїхала до чоловіка в лікарню. Від нього вийшли ОСОБА_20 і ОСОБА_21 , які відібрали пояснення у ОСОБА_14 , просили не «здіймати бучу» та обіцяли все компенсувати. Вона зустрічалась із працівниками залізниці і вони запевнили, що він робив ту роботу, яка не передбачена посадовою інструкцією. Чоловіку тепер не можна навантажувати ліву руку та він став інвалідом 3 групи, внаслідок чого немає змоги знайти роботу.

Свідок ОСОБА_22 в судовому засіданні пояснив, що він працює технічним інспектором з праці та має право проводити перевірки з охорони праці щодо нещасних випадків на залізниці. Коли стався нещасний випадок із ОСОБА_1 його повідомили, що в цей день травмування відбулось в столярному цеху локомотивного депо. ОСОБА_13 був муляром а його залучили до столярних робіт, які він не мав права виконувати.

Враховуючи позицію сторін, дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення свідків, суд приходить до висновку, що позов не підлягає до задоволення з наступних підстав.

ОСОБА_1 з 6 травня 2015 року по 24 травня 2017 року працював на посаді муляра 3 розряду у господарсько – побутовому цеху в Локомотивному депо ім. Т. Шевченка регіональної філії «Одеська залізниця» ПАТ «Українська залізниця», що підтверджується копією трудової книжки (а.с. 13-15).

06 березня 2017 року позивач, спільно з бригадою працівників ОСОБА_7 , ОСОБА_4 та ОСОБА_8 , на підставі наряду – допуску за № 53, отримали виробниче завдання по санітарній обрізці дерев в садку виробничого підрозділу локомотивне депо ім. Т.Шевченка.

Даний факт сторонами не заперечувався та позивач визнав його, тому відповідно до ч. 1 ст. 82 ЦПК України доказуванню не підлягає.

В судовому засіданні встановлено, що 7 березня 2017 року, на підставі раніше виписаного наряду позивач разом із вище вказаними особами повинні були продовжити роботу по обрізкі дерев в садку локомотивного депо. Про те, в зв`язку з виробничою необхідністю та заявою майстра ОСОБА_9 , позивачу, спільно з тесляром ОСОБА_4 , доручено працювати в столярному цеху.

Серед завдань, які ставились позивачу на планерній нараді 07 березня 2017 року були роботи пов`язані з витягуванням цвяхів з фанери та її розмітка відповідно до розмірів вказаних майстром цеху на відведеному робочому місці в столярному цеху. Під час наради яка відбулась вранці 07 березня 2017 року завдань працювати на верстаті або допомагати тесляру ОСОБА_4 працювати за комбінованим верстатом ОСОБА_1 не отримував.

В ході наради майстер повідомив позивача, що після обіду він повинен допомагати обрізати дерева на підставі раніше виписаного наряду на виконання цих робіт.

Такі обставини були встановлені в судовому засіданні показами свідків, а саме: майстром ОСОБА_3 , який безпосередньо надав вказівки щодо виконання необхідних робіт позивачу, тесляром господарсько – побутового цеху ОСОБА_4 , який був безпосереднім свідком отримання травми позивачем, а також ОСОБА_11 , ОСОБА_12 , ОСОБА_17 і ОСОБА_18

07 березня 2017 року, після обідньої перерви, близько 12 години 30 хвилин майстер ОСОБА_3 зайшов до столярного відділення з метою перевірки завдань, які давались з ранку де помітив, що робота, яка була доручена ОСОБА_1 виконана не в повному обсязі. В зв`язку з чим майстер акцентував увагу позивача на необхідність виконати вказану роботу, а саме: витягнути цвяхи з фанери та прийти в садок для обрізки дерев після чого пішов до саду контролювати виконання робіт працівниками ОСОБА_7 та ОСОБА_8 . Вказані обставини підтвердив в судовому засіданні свідок ОСОБА_3 та не заперечував і сам позивач.

Позивач вказує на те, що він на виконання розпорядженя майстра ОСОБА_3 , після обідньої перерви повернувся до столярного цеху та підійшов до комбінованого верстата взявся за край фанери щоб притиснути її до станка, після чого його рука потрапила до фугувального барабану в наслідок чого він отримав травму на виробництві.

З копії довідки Смілянської станції швидкої медичної допомоги № 123 від 15 травня 2017 року вбачається, що до ОСОБА_1 07 березня 2017 року о 13 год. 37 хв. виїзджала бригада ШМД та надала екстрену медичну допомогу по АДРЕСА_1 (а.с.48 т. 1).

З копії медичної карти стаціонарного хворого № 1456 Смілянської міської лікарні вбачається, що ОСОБА_1 перебував на стаціонарному лікуванні з 07 березня 2017 року по 24 березня 2017 року, з діагнозом: полі травма лівої кисті, ампутація 3,4 пальців на рівні основної фаланги, 2 пальця на рівні нігтьової фаланги, рани 5 пальця (а.с. 39-45т. 1).

Відповідно до вказаної вище медичної карти, із запису лікаря вбачається, що епідеміологічний анамнез ОСОБА_1 : клінічні ознаки алкогольного сп`яніння, гіперемія обличчя, очі блистять, запах алкоголя з рота. Вживання алкоголю не заперечує. Діагноз: полі травма лівої кисті; травматична ампутація 3,4 пп на рівні основних ф. 2 п. на рівні н. фаланги, скальповані рани 5 п. Алкогольне сп`яніння (а.с.41 т. 1).

Вказаний вище діагноз зазначено і в попередньому епікризі від 07 березня 2017 року та епікризі № 1456 від 24 березня 2017 року (а.с.42 зворот, 43 т. 1).

З копії акту хіміко – токсикологічних досліджень № 288 від 13 березня 2017 року вбачається, що у ОСОБА_1 в результаті досліджень виявлено в крові етиловий спирт в концентрації 1,03 проміле (а.с.45 зворот т. 1).

Проведення розслідування нещасних випадків на виробництві проводиться у відповідності до «Порядку проведення розслідування та ведення обліку нещасних випадків, професійних захворювань і аварій на виробництві», затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 30 листопада 2011 року за № 1232.

З копії наказу від 09 березня 2017 року за № 66-Н/од за підписом в.о. Начальника регіональної філії «Одеська залізниця» створено комісію з розслідування нещасного випадку який стався 07 березня 2017 року з муляром 4 – го розряду господарсько – побутового цеху виробничого підрозділу «Локомотивне депо ім.. Т. Шевченко» регіональної філії «Одеська залізниця» ПАТ «Укрзалізниця» ОСОБА_1 (а.с.135 т. 1).

В ході проведення розслідування нещасного випадку, з метою встановлення причин, що сприяли його виникненню, комісією з розслідування нещасного випадку подано запит від 07 березня 2017 року за № ТЧ-5-10/286 про надання інформації щодо вмісту алкоголю в крові ОСОБА_1 (а.с.137 т. 1).

На вказаний запит надано відповідь відповідно до якої підприємству повідомлено, що забір крові у ОСОБА_1 на алкоголь взято при поступленні у травматологічне відділення міської лікарні. Результати дослідження крові повинні були надійти через деякий час. Надано рекомендацію щодо звернення в Черкаський ОНД для прискорення процесу отримання відповіді (а.с.136 т. 1).

07 березня 2017 року комісією було направлено запит за № ТЧ – 5-10/275 до Черкаського обласного наркологічного диспансеру з метою встановлення наявності в крові ОСОБА_1 алкоголю (а.с.138 т. 1).

20 березня 2017 року на запит підприємства до Смілянської міської лікарні, отримано відповідь про те що хіміко – токсикологічним дослідженням від 07 березня 2017 року у хворого ОСОБА_1 виявлено в його крові етиловий спирт в концентрації 1,03 проміле (а.с.147 т. 1).

Крім того, 09 березня 2017 року локомотивним депо отримано відповідь Смілянської міської лікарні, якою встановлено, що відповідно до «Класифікатора розподілу травм за ступенем тяжкості» затвердженого наказом МОЗ України від 04.07.2007 року за № 370 ступінь тяжкості травми ОСОБА_1 віднесено до категорії Легкі (а.с.136 т. 1). У той же час, позивач, в позовній заяві вказує на факт заподіяння йому ушкоджень середньої тяжкості, при цьому не надає до суду відповідних доказів.

07 березня 2017 року, з метою встановлення причин та обставин, які потягнули за собою настання нещасного випадку, до Смілянської міської лікарні звернулись представники локомотивного депо, а саме: головний інженер Максимець Ігор Володимирович та ОСОБА_3 . Вказані працівники відвідали ОСОБА_1 та запропонували надати йому пояснення щодо отриманої ним травми.

З письмових пояснень ОСОБА_1 , які написані ним власноручно, вбачається, що ОСОБА_1 о 12 годині пообідавши направився до роздягальні по цигарки. В його особистих речах була захована літрова пляшка пива, яку він випив і пішов працювати по раніше виписаному завданню майстра – різка дерев в садку, але по дорозі зайшов до столярного цеху взяти ножівку по дереву. Після чого побачив, що на станку працює ОСОБА_4 який фугує фанеру та вирішив йому підтримати фанеру. В цей час почув біль в кисті лівої кисті та побачив що йде кров. Після надання йому першої медичної допомоги ОСОБА_4 звернувся до медпункту депо де йому надати медичну допомогу (а.с.150 т. 1).

Вказані пояснення написані позивачем власноручно та під наглядом лікарів, що у свою чергу повністю виключає можливість тиску на позивача.

Вказані факти підтвердив в судовому засіданні свідок ОСОБА_3 .

Актом комісійного обстеження комбінованого дерево оброблюваного верстату КС.00000.РЄ від 09 березня 2017 року, встановлено, що верстат, його конструктивні елементи, оснащення відповідають встановленим паспортними даним, та вимогам безпечної експлуатації (а.с. 143 т. 1).

Згідно копії акту комісії з розслідування нещасного випадку, що стався 7 березня 2017 року з мулярем ОСОБА_1 від 13 березня 2017 року вбачається, що члени комісії з розслідування ОСОБА_23 , ОСОБА_18 та ОСОБА_17 звернулись до потерпілого в лікарню та запропонували йому надати усні а чи письмові пояснення про те, як саме стався нещасний випадок та пояснити причини відмови від отримання листа про запрошення на на засідання комісії його особисто, а чи уповноваженого працівника. Він відмоввся надати будь – які пояснення, вказавши, що має право впродовж всього часу перебування на лікарняному не надвати будь – якиї пояснень та відмоввся від запрошення на засідання комісії (а.с.139 т. 1).

Після встановлення обставин події комісією було складено Акт проведеного розслідування нещачного випадку, що стався 07 березня 2017 року о 13 год. 35 хв. у виробничому підрозділі «Локомоивне депо ім. Т. Шевченка» служби локомотивного господарства регіональної філії «Одеська залізниця» ПАТ «Українська залізниця» (а.с.16-19 т. 1).

Відповідно до п.3 Акту проведення розслідування нещасного випадку від 23 березня 2017 року встановлено, що муляр ОСОБА_1 в порушення вимог п.1.1. робочої інструкції муляра 4 – го розряду та п. 1.25. «Інструкції з охорони праці для муляра господарсько – побутового цеху самостійно, без дозволу майстра, підійшов до працюючого верстату, взявся за край фанери, в наслідок чого його рука потрапила до фугувального барабану і він отримав травму фаланг пальців лівої руки (а.с.18 т. 1).

П. 4 вказаного вище акту встановлено причини настання нещасного випадку та зазначно: технічні причини – відсутні; організаційні причини – відсутні; психофізіологічні прчини: алкогольне сп`яніння, особиста необережність потерпілого (а.с.18 т. 1).

Відповідно до п. 6 вказаного акту комісія дійшла висновку про те, що нещасний випадок з муляром ОСОБА_1 визнано таким, що не пов`язаний з виробництвом. Складено акт за формою Н – 5.

Особи, дії або бездіяльність яких, призвела до настання нещасного випадку: муляр ОСОБА_1 порушив п. 5.12 Правил внутрішнього трудового розпорядку депо – поява працівника на роботі у нетверезому стані; порушив вимоги ст. 14 ЗУ «Про охорону праці» - обов`язки працівника щодо додержання вимог нормативно – правових актів з охорони праці, а саме: працівник зобов`язаний дбати про особисту безпеку і здоров`я оточуючих людей в процесі виконання будь – яких робіт чи під час перебування на території підприємства (а.с.19 т. 1).

Будучи не згодним з актом від 23 березня 2017 року ОСОБА_1 звернувся до ГУ Держпраці у Київській області зі скаргою на дії комісії (а.с.23 т. 1).

Ст. 24 «Порядку проведення розслідування та ведення обліку нещасних випадків, професійних захворювань і аварій на виробництві» зазначає, що посадова особа органу Держпраці в разі відмови роботодавця скласти або затвердити акт за формою Н-5 або Н-1 чи незгоди потерпілого або уповноваженої ним особи, яка представляє

його інтереси, із змістом зазначеного акта, надходження скарги або

незгоди з висновками про обставини і причини настання нещасного

випадку чи приховування факту настання нещасного випадку має право

видавати обов`язкові для виконання роботодавцем або робочим

органом виконавчої дирекції Фонду приписи за формою Н-9 щодо необхідності проведення розслідування (повторного розслідування) нещасного випадку, затвердження чи перегляду затвердженого акта за формою Н-5 або Н-1, визнання чи невизнання нещасного випадку таким, що пов`язаний з виробництвом, складення

акта за формою Н-5 або Н-1.

Відповідно до припису ГУ Держпраці в Київській області № 5.6/216/10 від 15 червня 2017 року встановлено, що директору регіональної філії «Одеська залізниця» запропоновано повторно провести розслідування нещасного випадку, визнати чи не визнати нещасний випадок таким, що пов`язаний з виробництвом, скласти акт за формою Н-5 (коли нещасний випадок пов`язаний з виробництвом), затвердити (переглянути) за формою Н -1, встановити причини нещасного випадку, розробити план заходів щодо запобігання подібним нещасним випадкам (а.с.31 т. 1).

Таким чином ГУ Держпраці в Київській області вказаним вище приписом не скасувало акт Н-5 від 23 липня 2017 року, а лише запропонувало переглянути його положення та у разі наявних обставин видати акт форми Н -5 та Н-1.

На виконання вказаного вище припису ГУ Держпраці в Київській області, ПАТ «Регіональна філія «Одеська залізниця» видало накз № 173-н/од від 21 червня 2017 року про створення комісії з повторного розслідування нещасного випадку (а.с.108 т. 1).

Відповідно до акту повторного розслідування нещасного випадку, що стався 07 березня 2017 року з ОСОБА_1 від 17 липня 2017 року встановлено ті самі обставини, що й в попередньому акті від 23 березня 2017 року та комісія прийшла до такого ж висновку, що нещасний випадок з муляром ОСОБА_1 не пов`язаний із виробництвом та стався з вини перебування його у стані алкогольного сп`яніння та в наслідок порушення вимог п. 5.12 Правил внутрішнього трудового розпорядку, п. 1.1 Робочої інструкції муляра 4 – го розряду господарсько побутового депо ім. Т. Шевченка» та вимоги ст. 14 ЗУ «Про охорону праці» (а.с. 34-38 т. 1).

Такі ж висновки містяться і в акті повторного розслідування нещасного випадку, що стався 07 березня 2017 року у виробничому підрозділі «Локомотивне депо ім. Т. Шевченка» від 07 грудня 2017 року (а.с.95-97 т. 1).

Окрім того, підтвердженням того факту, що ОСОБА_1 07 березня 2017 року отримав травму, що не пов`язана із виробництвом, оскільки виконував роботу, яка йому поручена не була та він не мав права її виконувати є заявка ОСОБА_9 від 07 березня 2017 року на дозвіл на виготовлення підмостків для розбирання дизеля тепловозу з фанери (а.с. 134 Т. 1), відповідно до якої згідно показів свідка ОСОБА_3 ОСОБА_1 було направлено в столярний цех для того щоб він здійснював витягування цвяхів із фанери та робив її розмітку, а також наряд – допуск для виконання рбіт на висоті від 06 березня 2017 року № 53, відповідно до якого 4 особи в тому числі і ОСОБА_1 , мали здійснювати обрізку дерев в садку ТЧ – 5 в період часу з 13. год. 30 хв. 06 березня 2017 року (а.с.156 т. 1).

Письмовими поясненнями свідків ОСОБА_7 , ОСОБА_10 , ОСОБА_24 , ОСОБА_25 , також підтверджується той факт, що ОСОБА_1 під час ранкової наради майстром ОСОБА_3 завдання працювати на деревообробному станку не ставилось (а.с. 174-177).

Відповідно до вказаного вище наряду – допуску ОСОБА_1 перед початком вказаної вище роботи пройшов інструктаж, про що поставив свій підпис у відповідній графі наряду (а.с.156-157).

Посилання представника позивача про те, що позивач був допущений до виконання робіт без ознайомлення із посадовими обов`язками та проходження всих необхідних інструктажів та навчань не підтверджуються матеріалами справи та спростовуються показами свідків.

Відповідно до п. 1.1 Робочої інструкції муляра 4 – го розряду господарського – побутового цеху виробничого підрозділу служби локомотивного господарства «Локомотивне депо ім. Т. Шевченка» регіональної філії «Одеська залізниця» ПАТ «Українська залізниця» , який відповідно до актів розслідування порушив ОСОБА_1 та в результаті чого отримав травму: муляр 4 – го розряду повинен додержуватись і знати техніку безпеки при виконанні робіт (а.с.158 т. 1).

З вказаної вище робочої інструкції вбачається, що ОСОБА_1 з нею був ознайомлений про що поставив свій підпис у відповідній графі. Окрім того стоїть підпис ОСОБА_26 , який був допитатий в судовому засіданні в якості свідка та також підтвердив той факт, що ОСОБА_1 було ознайомлено з інструкцією, проведено всі необхідні інструктажі, навчання (а.с.158 – зворот т. 1).

З наявної в матеріалах справи інструкції з охорони праці № ТЧ - % 10П 248.16 для муляра – (побутовий цех) вбачається, що ОСОБА_1 був ознайомлений з нею 27 жовтня 2016 року, про що свідчить його підпис у відповідному пукті (а.с.166 т.1).

Таким чином, не можна погодитись з твердженнями позивача та його представника про те, що ОСОБА_1 не було належним чином доведено коло його обов`язків, а також не ознайомлено з вимогами щодо охорони праці на підприємстві.

Посилання представника позивача в судовому засіданні на той факт, що представниками відповідача не було надано до суду оригіналу робочої інструкції муляра для огляду та відповідно це позбавило можливості їх встановити той факт, що підпис позивача там відсутній та вчинений ішою особою, суд не сприймає як підставу для задоволення позову, оскільки такі твердження не підтвердженні жодними належними та допустими доказами та не свідчать про «підробку підпису ОСОБА_1 », а чи його не ознайомлення із нею.

Що стосується посилання представника позивача на те, що комісія з розслідування нещасного випадку, неправомірно взяла до уваги покази свідків ОСОБА_3 та ОСОБА_4 , які датовані 04 липня 2017 року, оскільки були відібрані у них не на засіданні комісії, суд зазначає наступне.

З протоколу № 1 засідання комісії з повторного розслідування нещасного випадку від 04 липня 2017 року вбачається, що комісія постановила, окрім іншого: ОСОБА_27 доручено складення протоколу опитування свідків, ОСОБА_12 повторний сбір пояснень причетних працівників до випадку, повторний огляд столярного цеху та складення відповідних актів (а.с.33 т. 1).

В акті повторного розслідування нещасного випадку, що стався від 17 липня 2017 року, дійсно містяться посилання на покази свідків ОСОБА_3 і ОСОБА_4 , датовані 04 липня 2017 року (а.с.34-38).

Згідно з ст. 7 «Порядку проведення розслідування та ведення обліку нещасних випадків, професійних захворювань і аварій на виробництві» члени комісії мають право одержувати усні чи письмові пояснення щодо нещасного випадку та проводити опитування роботодавця, посадових осіб, інших працівників підприємства, у

тому числі потерпілого, та опитати осіб – свідків нещасного випадку та причетних до нього осіб, робити необхідні запити, пов`язані з проведенням розслідування.

Як вбачається з вказаної вище норми Порядку комісія має право на отримання пояснень від свідків та в ньому не зазначено, що ці дії повинні бути здійсненні саме під час засідання відповідної комісії.

Таким чином, на думку суду, члени комісії не порушили вимог Порядку та мали підстави для опитування свідків та відповідно включення їх пояснень до акту розслідування.

Окрім того свідки ОСОБА_3 та ОСОБА_4 були допитані безпосередньо в судовому засіданні та надали покази, які не суперечать тим показам, які вони давали 04 липня 2017 року.

Крім того, відповідно до протоколу засідання комісії з перевірки знань з охорони праці від 04 травня 2016 року за № 111 встановлено, що ОСОБА_1 пройшов перевірку охорони праці по питанням, які ставились на засіданні комісії, зокрема і про правила охорони праці з інструментами і пристроями, правилам охорони праці під час виконання робіт на висоті, інструкції для муляра господарсько – побутового цеху (а.с. 151, 152 т. 1) .

Також твердження позивача та його представника спростовуються відмітками в журналі протоколів перевірки знань правил безпечної експлуатації електроустановок споживачів де відповідно до запису під номером 172 встановлено, що ОСОБА_1 пройшов перевірку знань (а.с. 154 т. 1).

Крім того, позивачу 06 травня 2015 року проведено вступний інструктаж щодо вимог охорони праці., що підтверджується копією журналу реєстрації вступного інструктажу з питань охорони праці (а.с.155 т. 1).

Щодо твердження позивача та його представника, про те що під час травмування ОСОБА_1 не перебував під дією алкоголю та був тверезий, а комісія прийшла до помилкового висновку про цей факт, оскільки він був не встановлений у відповідному медичному висновку, суд зазначає наступне.

Під час розслідування нещасного випадку комісія брала до уваги та поклала у висновок щодо перебування позивача в стані алкогольного сп`яніння, який викладений в акті від 23 березня 2017 року (а.с. 16 т. 1) акт хіміко – токсикологічних досліджень від 13 березня 2017 року (а.с.45 зворот).

Окрім того, після поданої скарги позивача до ГУ «Держпраці», за наслідками якої відбувалась повторна перевірка обставин травми отриманої ОСОБА_1 , комісією здійснено заходи на підтвердження перебування позивача в стані алкогольного сп`яніння, зокрема направлено запит до Черкаського обласного наркологічного диспансеру.

На даний запит повторно отримано копію акту токсикологічного дослідження крові ОСОБА_1 та копії Журналу реєстрації прийому та реєстрації біопроб де зареєстрований ОСОБА_1 (а.с.178 т. 1).

З оглянутої в судовому засіданні копії «журналу реєстрації прийому біопроб, що надходять з районів, лікувальних і інших закладів», вбачається, що відповідно до запису № 413 журналу на лабораторне дослідження доставлено кров ОСОБА_1 (а.с.168 т. 1).

Записом «Журналу реєстрації аналізів і їх результатів на вміст наркотичних і запаморочувальних речовин» за № 288 встановлено, що в крові ОСОБА_1 міститься алкоголь в розмірі 1,03 проміле. Дослідження проводилось 13 березня 2017 року за направленням лікаря Озірського Смілянської міської лікарні (а.с.169 т. 1).

Крім того, факт знаходження ОСОБА_1 , під час отримання травми, в стані алкогольного сп`яніння підтверджується наданими ним до позовної заяви доказами, а саме копією медичної картки стаціонарного хворого за № 1456 де вказано, що позивач, станом на 07 березня 2017 року знаходився в стані алкогольного сп`яніння. Відповідно до медичного документа під назвою «Запис лікаря» в графі «Епідеміологічний анамнез» лікарем травматологічного відділення ОСОБА_28 зроблено наступний запис: клінічні ознаки алкогольного сп`яніння: гіперемія обличчя, очі блистять, запах алкоголя з рота. Вживання алкоголю не заперечує (а.с. 39 - 41 т. 1).

Також позивачем, до позовної заяви додано щоденник хворого (а.с.41 зворот) та епікриз № 1456 (а.с.43) відповідно до яких, лікар травматологічного відділення робив запис про факт знаходження ОСОБА_1 в стані алкогольного сп`яніння.

Відповідно до положень п.п. 4 п. 16 «Порядку проведення розслідування та ведення обліку нещасних випадків, професійних захворювань і аварій на виробництві» затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 30 листопада 2011 року N 1232 визначено, що обставинами, за яких нещасні випадки не визнаються такими, що пов`язані з виробництвом, є: алкогольне, токсичне чи наркотичне сп`яніння, не зумовлене виробничим процесом, що стало основною причиною нещасного випадку за відсутності технічних та організаційних причин його настання, що підтверджено відповідним медичним висновком.

П. 17 Порядку проведення розслідування та ведення обліку нещасних випадків, професійних захворювань і аварій на виробництві» затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 30 листопада 2011 року N 1232 передбачено, що матеріалами розслідування є акти за формою Н-5 і Н-1 (уразі, коли нещасний випадок визнано таким, що пов`язаний з виробництвом), наказ про утворення комісії, пояснення потерпілого,осіб – свідків нещасного випадку та причетних до нього осіб (у разі їх наявності), копії документів про кваліфікацію працівника, проведення відповідних інструктажів та медичних оглядів, а також отримання завдання на виконання

роботи, під час якої стався нещасний випадок (за наявності), а

також у разі потреби витяги з експлуатаційної документації, схеми,

фотографії, інші документи, що характеризують стан робочого місця

(устаткування, апаратури, матеріалівтощо), висновок лікувально - профілактичного закладу про стан сп`яніння, наявність в організмі потерпілого алкоголю, наркотичних чи отруйних речовин.

Встановлення наявності алкоголю в крові ОСОБА_1 було здійснено медичним закладом – Черкаським обласним нарко диспансером, лікарем – лаборантом лаборатої по визначенню наркотичних, дурманних речовин ЧОНД ОСОБА_29 13 березня 2017 року, шляхом газо – рідинної хроматографії проведено дослідження крові доставленої в лаборатою 10 березея 2017 року ОСОБА_1 , вказане дослідження зафіксоване у відповідному акті № 288, який затверджено головним лікарем вказаного вище закладу.

Враховуючи викладене, відповідно п. 4 акту від 17 липня 2017 року комісією з розслідування нещасного випадку зроблено висновок, що нещасний випадок стався в наслідок алкогольного сп`яніння ОСОБА_1 та його особистої необережності.

Відповідно до п.6 акту повторного розслідування нещасного випадку встановлено, що Позивач порушив вимоги п.5.12. Правил внутрішнього трудового розпорядку (поява на робочому місці в нетверезому стані), п. 1.1. Робочої інструкції муляра 4 – го розряду та вимоги ст. 14 ЗУ «Про охорону праці».

Окрім того, факт перебування ОСОБА_1 07 березня 2017 року, під час отримання ним травми, у стані алкогольного сп`яніння, підтверджується і вище зазначеними письмовими доказами, епікризами, випискою із історії хороби, поясненнями свідків ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , тому суд приходить до висновку, що позивачем жодним чином вказаний факт не спростований та відповідними доказами не підтверджений.

З приводу матеріальної та моральної шкоди суд зазначає наступне:

Позивач ОСОБА_1 стверджує, що йому завдано матеріальної шкоди в сумі 1016 грн.76 коп. однак, жодних доказів на підтвердження понесення ним затрат до суду не надав.

Відповідно до положень ст. 1166 ЦК України встановлено, що майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.

Окрім того, позивач просив стягнути з відпрвідача моральну шкоду в сумі 300 000 грн.

Відповідно до п. 3 Постанови Пленуму Верховного суду України від 31 березня 1995 року № 4 встановлено, що під моральною шкодою слід розуміти втрати немайнового характеру внаслідок моральних чи фізичних страждань, або інших негативних явищ, заподіяних фізичній чи юридичній особі незаконними діями або бездіяльністю інших осіб.

Відповідно до положень п.1 ст. 1167 ЦК України встановлено, що моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, як правило, за наявності її вини.

Оскільки позовні вимоги про стягнення матеріальної та моральної шкоди є похідними від встановлення факту отримання трвми на виробництві, а в цій частині позов до задоволення не підлягає, відповідно і вимоги про стягнення шкоди не підлягають до задоволення.

Крім того, представник відповідача у відзиві на позовну заяву, просив суд застосувати термін позовної давності, посилаючись на те, що відповідно до матеріалів справи акт від 23 березня 2017 року надано позивачу особисто на руки. Скаргу, на рішення комісії з розслідування нещасного випадку подано позивачем 02 червня 2017 року. У той же час сама позовна заява подана до суду вже після спливу строку визначеного ст. 233 КЗпП України – 23 жовтня 2017 року.

Таким чином на думку представника відповідача позивачем порушено строки звернення до суду з заявою про відшкодування шкоди завданої в наслідок каліцтва, що є підставою для відмови в задоволенні позовних вимог.

Відповідно до положень ст. 233 КЗпП України встановлено, що працівник може звернутись з заявою про вирішення трудового спору безпосередньо до районного, районного у місті, міського чи міськрайонного суду в тримісячний строк з дня, коли він дізнався або повинен був дізнатись про порушення свого права, а у справах про звільнення – в місячний строк з дня вручення копії наказу про звільнення або дати вручення трудової книжки.

Щодо вказаної заяви суд зазначає наступне.

За правилами ч.3 ст.267 ЦК України, позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення ним рішення.

Згідно до ч. 2, 4 ст. 267 ЦК України у випадку спливу позовної давності заява про захист цивільного права або інтересу приймається судом до розгляду, проте сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові. Позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права абоінтересу (256 ЦК України).

Загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки. Перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила (ст. 259-261 ЦК України).

За змістом ст.256, 267 ЦК, суд може відмовити в позові через сплив без поважних причин строку звернення до суду лише в тому разі, коли позов є обґрунтованим. У разі безпідставності позовних вимог і спливу строку звернення до суду в позові належить відмовити за безпідставністю позовних вимог.

Оскільки суд, приходить до висновку, що позов є безпідставним, тому заява представника до задоволення не підлягає.

У відповідності до ч. 6 ст. 81 ЦПК України, доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Згідно зі ст. 12 ЦПК України, кожна сторона зобов`язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечення.

Ч. 1 ст. 76 ЦПК України вказує на те, що доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення (ч. 1,2 ст. 77 ЦПК України).

Відповідно до положень ст. 89 ЦПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Дослідивши всі обставини справи та врахувавши позицію сторін, суд прийшов до висновку про те, що позивачем не доведено позовних вимог належними та допустими доказами, а тому у їх задоволенні слід відмовити через їх безпідставність та необґрунтованість.

Відповідно до ст. 141 ЦПК України у разі відмови у позовних вимогах, судові витрати покладаються на сторони.

Керуючись ст.2,4, 12,13, 76,77,81, 137, 141, 263-265 ЦПК України, суд,-

вирішив:

В задоволенні позову ОСОБА_1 до ПАТ «Укрзалізниця» про встановлення факту каліцтва, визнання незаконним акту форми Н-5, зобов`язання скласти акт форми Н-5 та Н-1, відшкодування матеріальної та моральної шкоди – відмовити у повному обсязі.

Рішення може бути оскаржене до Черкаського апеляційного суду через Смілянський міськрайонний суд шляхом подачі апеляційної скарги в 30-денний строк з дня складання повного рішення.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Повний текст рішення суду складений 09 квітня 2021 року.

Головуючий: В. О. Прилуцький