Рішення № 96160373, 05.04.2021, Придніпровський районний суд м. Черкас

Придніпровський районний суд м.Черкаси

Справа № 711/4724/20

Номер провадження2/711/575/21

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

26 березня 2021 року Придніпровський районний суд м. Черкаси в складі:

головуючого-судді: Казидуб О.Г.

при секретарі : Зайцевій О.І.

представника позивача адвоката: Крушельницької М.В.

представника відповідача адвоката Міщенко С.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду м. Черкаси в спрощеному позовному провадженні цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про поділ майна подружжя ,-

в с т а н о в и в:

ОСОБА_1 09.09.2020 року звернувся до Придніпровського районного суду м. Черкаси з позовом до ОСОБА_2 про поділ майна подружжя, вказавши, що з 29.09.2007 року по 29.11.2019 року вони з відповідачкою перебували в зареєстрованому шлюбі.

14.11.2013 року відповідачка за спільні кошти подружжя у розмірі 21000,00 грн. придбала у попереднього члена авто кооперативу ОСОБА_3 гараж № НОМЕР_1 у гаражному кооперативі «Чорний яр» в м. Черкаси. На час придбання пайовий внесок за вказаний гараж попереднім членом авто кооперативу було внесено у повному обсязі. На підтвердження членства у гаражному кооперативі відповідачем ОСОБА_2 було сплачено вступний внесок у розмірі 500,00 грн., що підтверджується квитанцією №1004.

Позивач вказує, що на даний час вказаний гараж перебуває у одноосібному користуванні відповідача. Добровільно вирішити питання про поділ спільного майна з відповідачем не вдається.

На підставі викладеного просив:

-визнати за ОСОБА_1 та ОСОБА_2 право власності по Ѕ частки за кожним в пайовому внеску за гараж № НОМЕР_1 площею 20 кв.м, що знаходиться в авто кооперативі «Чорний яр» (м. Черкаси, вул. Припортова, 50);

-визнати гараж № НОМЕР_1 площею 20 кв.м, що знаходиться в авто кооперативі «Чорний яр» (м. Черкаси, вул. Припортова, 50) об`єктом спільної сумісної власністі подружжя ОСОБА_1 та ОСОБА_2 ;

-визнати за ОСОБА_1 та ОСОБА_2 право власності за кожним на Ѕ частину гаража № НОМЕР_1 площею 20 кв.м, що знаходиться в авто кооперативі «Чорний яр» (м. Черкаси, вул. Припортова, 50).

Ухвалою суду від 30.07.2020 року позовну заяву ОСОБА_1 прийнято до розгляду та відкрито провадження у цивільній справі. Вирішено розгляд справи проводити в порядку спрощеного позовного провадження з викликом (повідомленням) сторін. Сторонам визначено строк для подачі заяв по суті справи.

Ухвалою суду від 30.07.2020 року відмовлено у задоволені заяви ОСОБА_1 про забезпечення позову.

Ухвалою суду від 16.02.2021, занесеною до протоколу судового засідання, відмовлено в прийняття заяви про відмову в прийнятті заяви представника позивача – адвоката Крушельницької М.Р. про зміну предмету позову.

В судовому засіданні представник позивача – адвокат Крушельницька М.В. позовні вимоги підтримала та просила їх задоволити в повному обсязі з підстави викладених в позовній заяві, відповіді на відзив та наявних в справі доказів.

В судове засідання позивача ОСОБА_1 не зявився, причини неявки суду невідомі.

У відповіді на відзив від 13.10.2020 року ОСОБА_1 заперечував факти викладені у відзиві на позов відповідачем. Зокрема зауважував, що розписка прпо придбання гаражу, квитанція про сплату вступного членського внеску, договір оренди згідно якого він, як чоловік відповідачки, надавав в оренду вказаний гараж, є належними доказами, оскільки містять інформацію про статус майна, як такого, що набуте у шлюбі та є спільним майном. Також звертав увагу на те, що на квитанції про сплату вступного внеску міститься частина відбитку печатки, що відповідає вимогам положення про ведення касових операцій у національній валюті. А тому твердження відповідача не відповідає дійсності. Щодо відсутності державної реєстрації права васності на гараж за ОСОБА_2 , позивач посилався на ЗУ «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень». Оскільки спірний гараж не є капітальною спорудою, а є металевою конструкцією без фундаменту, тому державна реєстрація права на таке майно не передбачена законом. Окрім того, відповідач починаючи з 2013 року сплачувала членські внески за перебування у гаражному кооперативі, що підтверджено квитанціями №1227 від 01.06.2014, №1424 від 16.11.2014, №1509 від 28.12.2014, №1710 від 19.04.2015, №2039 від 16.03.2016, №2299 від 08.07.2016, №2546 від 24.10.2016, №3701 від 07.06.2018. А тому, як вказує позивач, довідка від 31.08.2020 року видана головою кооперативу, що ОСОБА_2 не є членом кооперативу, не може бути визнана належним доказом, оскільки відповідачкою сплачувались членські внески. Крім того, відповідачка також надавала спірне майно в оренду, що підтверджується договором оренди від 01.12.2013 року.

В судовому засіданні представник відповідача – адвокат Міщенко С.В. заперечував проти позовних вимог ОСОБА_1 та просив відмовити в їх задоволенні з підстав викладених у відзиві на позов та запереченнях на відповідь ОСОБА_1 .

У відзиві на позов адвокат Міщенко С.В. заперечував доводи викладені в позові та вважав їх безпідставними і недоведеними належними доказами. Зокрема вказував, що розписка за формою та змістом не відповідає вимогам, які передбачені нормами ЦК України для договору купівлі-продажу. А тому не відповідає дійсності посилання позивача на укладення між відповідачкою та ОСОБА_3 договору купівлі-продажу спірного гаражу. Також за відповідачем не зареєстровано право власності на вказаний гараж. Крім того, на його думку, надана позивачем квитанція до прибуткового касового ордеру про сплату відповідачем на користь автокооперативу «Чорний Яр» коштів в сумі 500 грн. як вступний внесок, не є належним доказом, оскільки на ній відсутній відбиток печатки автокооперативу. Позивачем не надано жодного доказу на підтвердження членства ОСОБА_2 в автокооперативі « ІНФОРМАЦІЯ_1 ». А тому вважає вимоги позивача безпідставними та такими що не підлягають задоволенню. Просив відмовти в задоволенні позову повністю.

В запереченні на відповідь на відзив – адвокат Міщенко С.В. заперечував доводи позивача та наполягав на безпідставності заявлених вимог. Заперечував проти приєднання до матеріалів справи наданих позивачем документів, заперечував належність, як доказу, наданого позивачем договору оренди та квитанцій. Звертав увагу суду на робіжність в площі спірного гаражу в договорі оренди та позовній заяві. Наполягав на відсутності доказів членства відповідача в автокооперативі «Чорний Яр». Просив відмовити в задоволенні позову.

Справу розглянуто за відсутності представника третьої особи автокооперативу «Чорний Яр», який був повідомлений про судове засідання. Причини неявки суду невідомі.

Суд заслухавши пояснення представників сторін, оголосивши заяви сторін щодо предмету спору, дослідивши письмові докази, встановив наступні обставини та відповідні ним правовідносини.

Відповідно до ст. 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.

Відповідно до ст. 13 ЦПК України суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Відповідно до положень ст.ст. 12, 81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками процесу. Доказування не може ґрунтуватись на припущеннях.

Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання (ст. 80 ЦПК України).

Відповідно до ч. 4 ст. 82 ЦПК України, - обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.

Рішенням Придніпровського районного суду м. Черкаси від 29.11.2019 року у справі №711/7005/19 розірвано шлюб, укладений 29.09.2007 року (актовий запис № 1829) між ОСОБА_1 та ОСОБА_4 , який зареєстрований відділом реєстрації актів цивільного стану по місту Черкаси Черкаського міського управління юстиції Черкаської області

Відповідно до розписки від 14.11.2013 року, ОСОБА_3 продав ОСОБА_2 гараж № НОМЕР_1 в авто кооперативі «Чорний Яр» м. Черкаси, будь яких претензій щодо проведеного розрахунку він та його родичі до ОСОБА_2 не мають, розрахунок проведено у повному розмірі.

ОСОБА_2 в 2013 році було сплачено 500 грн. вступного внеску в автокооператив «Чорний Яр», що підтверджується квитанцією до прибуткового касового ордеру №1004. У вказаній квитанції вказано – «прийнято від г. №112 ОСОБА_5 ».

Внесені подружжям в період шлюбу пайові внески, а після повного внесення паю - наданий в користування гараж є спільною сумісною власністю подружжя.

Відповідно до ст.182 ЦПК України спірний металевий гараж є тимчасовою спорудою, не має капітального фундаменту і не є нерухомістю, а тому не підлягає державній реєстрації.

01.12.2013 року між ОСОБА_2 та ОСОБА_6 було укладено договір оренди гаража № НОМЕР_1 , що знаходиться в автокооперативі «Чорний Яр» м. Черкаси. Предметом вказаного договору є металева будівля – крите місце для стоянки автомобіля.

24.10.2015 року між ОСОБА_1 та ОСОБА_7 було укладено договір оренди гаража № НОМЕР_1 , що знаходиться в автокооперативі «Чорний Яр» м. Черкаси. Предметом вказаного договору є металева будівля – крите місце для стоянки автомобіля.

Суд критично оцінює довідку від 31.08.2020 року, видану головою авто кооперативу «Чорний Яр» Бондаренко Ю.Г. про те, що ОСОБА_2 не є членом авто кооперативу «Чорний Яр». Рішення про прийняття її в члени кооперативу в порядку, що передбачено статутом авто кооперативу не приймалось. Оскільки в період 2013-2018 року ОСОБА_8 сплачувались членські внески в автокооператив «Чорний Яр», що підтверджується квитанціями до прибуткових касових ордерів виданих за 2013-2018 роки АК «Чорний Яр» та завірених печаткою авто кооперативу «Чорний Яр».

Частиною 4 ст. 5 ЗУ «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» встановлено, - не підлягають державній реєстрації речові права та їх обтяження на корисні копалини, рослини, а також на малі архітектурні форми, тимчасові, некапітальні споруди, розташовані на земельній ділянці, переміщення яких можливе без їх знецінення та зміни призначення, а також окремо на споруди, що є приналежністю головної речі, або складовою частиною речі, зокрема на магістральні та промислові трубопроводи (у тому числі газорозподільні мережі), автомобільні дороги, електричні мережі, магістральні теплові мережі, мережі зв`язку, залізничні колії.

З матеріалів справи встановлено, що предметом розгляду даної справи є гараж № НОМЕР_1 в авто кооперативі «Чорний Яр» в м. Черкаси. Сам гараж являє собою металеву конструкцію без фундаменту. Тобто даний гараж є некапітальним будівництвом та його переміщення можливе без знецінення та зміни призначення.

Таким чином, суд приходить до висновку, що право власності на вказаний гараж не підлягає державній реєстрації відповідно до ч. 4 ст. 5 ЗУ «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень»

Згідно зі змістом ст. 60 СК України, - майно, набуте подружжям за час шлюбу, належить дружині та чоловікові на праві спільної сумісної власності незалежно від того, що один з них не мав з поважної причини (навчання, ведення домашнього господарства, догляд за дітьми, хвороба тощо) самостійного заробітку (доходу). Вважається, що кожна річ, набута за час шлюбу, крім речей індивідуального користування, є об`єктом права спільної сумісної власності подружжя.

Відповідно до ч. 1 ст. 61 СК України, об`єктом права спільної сумісної власності подружжя може бути будь-яке майно, за винятком виключеного з цивільного обороту.

Відповідно до ч. 3 ст. 61 СК України, якщо одним із подружжя укладено договір в інтересах сім`ї, то гроші, інше майно, в тому числі гонорар, виграш, які були одержані за цим договором, є об`єктом права спільної сумісної власності подружжя.

Верховним Судом України при розгляді справи № 6-843цс17 (постанова від 24.05.2017 року) висловлена Правова позиція про те, що за загальним правилом статті 60 СК України майно, набуте подружжям за час шлюбу, належить дружині та чоловікові на праві спільної сумісної власності незалежно від того, що один з них не мав з поважної причини (навчання, ведення домашнього господарства, догляд за дітьми, хвороба тощо) самостійного заробітку (доходу). Вважається, що кожна річ, набута за час шлюбу, крім речей індивідуального користування, є об`єктом права спільної сумісної власності подружжя. Конструкція норми ст. 60 СК України свідчить про презумпцію спільності права власності подружжя на майно, яке набуте ними в період шлюбу. Разом із тим, зазначена презумпція може бути спростована й один із подружжя може оспорювати поширення правового режиму спільного сумісного майна на певний об`єкт, в тому числі в судовому порядку. Тягар доказування обставин, необхідних для спростування презумпції, покладається на того з подружжя, який її спростовує. Належність майна до об`єктів права спільної сумісної власності визначено ст. 61 СК України, згідно з частиною третьою якої якщо одним із подружжя укладено договір в інтересах сім`ї, то гроші, інше майно, в тому числі гонорар, виграш, які були одержані за цим договором, є об`єктом права спільної сумісної власності подружжя. Норма ч. 3 ст. 61 СК України кореспондує ч. 4 ст. 65 СК України, яка передбачає, що договір, укладений одним із подружжя в інтересах сім`ї, створює обов`язки для другого з подружжя, якщо майно, одержане за договором, використане в інтересах сім`ї. За таких обставин за нормами сімейного законодавства умовою належності того майна, яке одержане за договором, укладеним одним із подружжя, до об`єктів спільної сумісної власності подружжя є визначена законом мета укладення договору – інтереси сім`ї, а не власні, не пов`язані з сім`єю інтереси одного з подружжя.

Суд касаційної інстанції роз`яснив у своїй постанові від 03.05.2018 у справі № 639/7335/15-ц , що тлумачення частини четвертої статті 65 СК України свідчить, що той з подружжя, хто не брав безпосередньо участі в укладенні договору, стає зобов`язаною стороною (боржником), за наявності двох умов: 1) договір укладено другим із подружжя в інтересах сім`ї; 2) майно, одержане за договором, використане в інтересах сім`ї.

Таким чином суд приходить до висновку, що в судовому засіданні було встановлено факт купівлі ОСОБА_2 14.11.2013 року, тобто в період шлюбу з ОСОБА_1 , гаражу № НОМЕР_1 , що знаходиться в автокооперативі «Чорний Яр» в м. Черкаси. Оскільки придбаний ОСОБА_2 гараж не є капітальним будівництвом з фундаментом та може переміщатись без знецінення та зміни призначення, а тому, відповідно до ч. 4 ст. 5 ЗУ «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень», право власності на нього не підлягає обов`язковій державній реєстрації.

Крім того перебування гаражу № НОМЕР_1 , що знаходиться в автокооперативі «Чорний Яр» в м. Черкаси, у власності ОСОБА_2 підтверджується укладеними договорами оренди гаражу від 24.10.2015 та 01.12.2013, квитанціями про сплату внеску за вступ та за період 2013-2018 роки про сплату членських внесків виданих автокооперативом «Чорний Яр».

За таких обставин суд вважає за необхідне визнати гараж № НОМЕР_1 , що знаходиться в автокооперативі «Чорний Яр» в м. Черкаси, об`єктом права спільної сумісної власності подружжя ОСОБА_1 та ОСОБА_2 .

Відповідно до ч.1, 2 ст. 70 СК України, - у разі поділу майна, що є об`єктом права спільної сумісної власності подружжя, частки майна дружини та чоловіка є рівними, якщо інше не визначено домовленістю між ними або шлюбним договором. При вирішенні спору про поділ майна суд може відступити від засади рівності часток подружжя за обставин, що мають істотне значення, зокрема якщо один із них не дбав про матеріальне забезпечення сім`ї, приховав, знищив чи пошкодив спільне майно, витрачав його на шкоду інтересам сім`ї.

В той же час не підлягають задоволенню позовні вимоги ОСОБА_1 в частині розподілу спільного майна подружжя, оскільки вирішуючи питання про поділ спільного майна подружжя та визнання за кожним із подружжя права власності на Ѕ частину спірного гаражу суд враховує, що на спірний гараж № НОМЕР_1 , що знаходиться в автокооперативі «Чорний Яр» в м. Черкаси відсутні правовстановлюючі документи . А тому, суд приходить до висновку, що в частині позовних вимог ОСОБА_1 про поділ спільного майна подружжя та визнання за кожним із подружжя права власності на Ѕ частину спірного майна слід відмовити.

На підставі ст. ст. 57, 60-61, 65 СК України, 369, 391 ЦК України, керуючись ст.ст. 12, 13, 81, 82, 89, 137, 141, 263-265, 273 ЦПК України, суд –,

в и р і ш и в :

Позовну заяву ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про поділ майна подружжя - задовольнити частково.

Визнати гараж № НОМЕР_1 , що знаходиться в авто кооперативі «Чорний Яр» (м.Черкаси, вул.Припортова,50, код ЄДРПОУ 34924000) об`єктом спільної сумісної власності подружжя ОСОБА_1 та ОСОБА_2 .

Решті позову відмовити.

Рішення суду може бути оскаржене до Черкаського апеляційного суду на протязі тридцяти днів з дня його проголошення. Учасник справи, якому повне рішення не було вручене в день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження на рішення суду – якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), суд за заявою учасників справи та осіб, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, інтереси та (або) обов`язки (у разі наявності у них права на вчинення відповідних процесуальних дій, передбачених цим Кодексом), поновлює процесуальні строки, встановлені нормами цього Кодексу, якщо визнає причини їх пропуску поважними і такими, що зумовлені обмеженнями, впровадженими у зв`язку з карантином. Суд може поновити відповідний строк як до, так і після його закінчення.

Суд за заявою особи продовжує процесуальний строк, встановлений судом, якщо неможливість вчинення відповідної процесуальної дії у визначений строк зумовлена обмеженнями, впровадженими у зв`язку з карантином.

Повний текст виготовлено 05.04.2021 (з урахуванням вихідних днів).

Головуючий: О. Г. Казидуб