Рішення № 96160312, 05.04.2021, Придніпровський районний суд м. Черкас

Придніпровський районний суд м.Черкаси

Справа № 711/5484/20

Провадження № 2/711/718/21

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

05 квітня 2021 року Придніпровський районний суд міста Черкаси у складі:

головуючого – судді Кондрацької Н.М.

при секретарі Мелещенко О.В.,

за участю: позивача ОСОБА_1 , представника позивача - адвоката Весеньова Є.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до АТ КБ «ПриватБанк», треті особи: Центральний відділ ДВС у м. Черкаси Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ), ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 про визнання виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню, -

в с т а н о в и в:

ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до ПАТ КБ «ПриватБанк», треті особи: Центральний відділ ДВС у м. Черкаси Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ), ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 про визнання виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню.

Свої вимоги обґрунтовує тим, що у березні 2020 року йому зателефонували з Центрального відділу ДВС у м. Черкаси Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Київ), та повідомили, що відносно нього відкрите виконавче провадження №51262020 з виконання виконавчого напису №1934 приватного нотаріуса Дніпровського міського нотаріального округу Бондар І.М. Як вбачається з даного виконавчого напису, він вчинений 08.11.2018, на нерухоме майно - квартиру що розташована за адресою: АДРЕСА_1 , що належить ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , ОСОБА_1 , ОСОБА_4 на виконання договору кредиту СS12GI0000006086 від 17.03.2008. За рахунок коштів отриманих від реалізації квартири, пропонувалось задовольнити вимоги АТ КБ «ПриватБанк» в сумі - 3469412,28 грн., за період з 17.03.2008 по 17.08.2018. На підставі цього виконавчого напису, 19.02.2020 Центральними відділом ДВС у м. Черкаси Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Київ) було відкрите виконавче провадження ВП61262020. Однак, вищевказаний виконавчий напис вчинений з численним порушенням законодавства, а тому є таким, що не підлягає виконанню у зв`язку з наступним: АТ «ПриватБанк» звертаючись до приватного нотаріуса, зловживаючи своїми правами приховав, а нотаріус не перевірив, чи звертався на протязі 10 років та п`ять місяців, за період з 17.03.2008 по 17.08.2018 - банк за захистом свого інтересу. Так заочним рішенням Придніпровського районного суду м. Черкаси, від 17.06.2009 у справі 2-1157/09 - судом було задоволено позовні вимоги банку та звернуто стягнення на предмет іпотеки - квартиру що розташована за адресою: АДРЕСА_1 , що належить ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , ОСОБА_1 , ОСОБА_4 на виконання договору кредиту СS12GI0000006086 від 17.03.2008. Дане рішення набрало законної сили. Незважаючи на це, банк повторно звернувся з аналогічним позовом до Придніпровського районного суду м. Черкаси, однак рішенням від 26.08.2016 у справі №711/4423/16-ц, йому було відмовлено в задоволенні позову зв`язку з тим, що позивачем було пропущено строк позовної давності. Дане рішення набрало законної сили. Таким чином судовим рішення встановлено і підтверджено, що трирічний строк позовної давності, який починає свій перебіг з 17.06.2009 - сплинув 17.06.2012. Право вимоги у банку виникло ще 17.06.2009, і на момент вчинення виконавчого напису (08.11.2018) минуло вже 9 років, що вдвічі перевищує трирічний строк для вчинення виконавчого напису. Також пунктом 2.3. ч. 2 глави 16 розділу II Інструкції про порядок вчинення нотаріальних дій нотаріусами України передбачено, що вчинення виконавчого напису в разі порушення основного зобов`язання та (або) умов іпотечного договору здійснюється нотаріусом після спливу тридцяти днів з; моменту надісланих іпотекодержателем повідомлень - письмової вимоги про усунення порушень іпотекодавцю та боржнику, якщо він є відмінним від іпотекодавця. Відповідач ТОВ "Фінансова компанія «Поліс", не направляла на його адресу вимог щодо дострокового повернення кредиту, як це передбачено вимогами чинного законодавства, оскільки лише після спливу 30 днів, стягувач мав би право звернувся до нотаріуса за вчиненням виконавчого напису. Також стягувачем порушено вимоги ст.27 Закону України «Пре забезпечення вимог кредиторів та реєстрацію обтяжень», а саме за відсутності вказаної вимоги про позасудовий спосіб звернення стягнення на предмет забезпечувального обтяження, який має намір застосувати обтяжувач. Також позивач заперечує щодо розміру суми заборгованості згідно якої було винесено виконавчий напис нотаріуса. Сума, у розмірі 3 469 412,28 грн., є повністю необґрунтованою та нічим не підтвердженою, більш того 2 112 602,70 грн. що складає 2/3 від суми на яку було вчинено виконавчий напис - це пеня. З виконавчого напису не вбачається, що при вчиненні напису нотаріус отримував від позивача первинні бухгалтерські документи щодо видачі кредиту та здійснення його часткового погашення (квитанції, платіжні доручення, меморіальні ордери, розписки, чеки тощо), тому у нотаріуса були відсутні підстави вважати, що розмір заборгованості перед банком, суми штрафних санкцій та процентів, зазначені у написі, є безспірними. Отже, нотаріус при вчиненні напису не переконався належним чином у безспірності розміру сум, що підлягають стягненню за написом, чим порушив норми ст. 88 Закону України «Про нотаріат», п.284 Інструкції та п.1 Переліку. На підставі наведеного просить визнати виконавчий напис від 08.11.2018 №1934 вчинений ОСОБА_2 , приватним нотаріусом Дніпровського міського нотаріального округу, щодо стягнення коштів у сумі 249516,95 грн. - сума простроченого основного боргу за кредитом, 792255,15 грн. - сума прострочених процентів, 2112602,70 грн. - пеня, 315037,48 грн. - штраф, 3500 грн. - плата за вчинення виконавчого, що становить загальну суму 3472912 грн. - таким що не підлягає виконанню.

Відповідно до даних протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 05.08.2020, суддя Придніпровського районного суду м. Черкаси Кондрацька Наталія Миколаївна визначена для розгляду судової справи № 711/5484/20.

Ухвалою суд від 10.08.2020 прийнято та відкрито провадження у справі та визначено розгляд справи здійснювати у порядку спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін.

29.09.2020 від представника АТ КБ ПриватБанк» Кирилова О.Л. надійшли додаткові пояснення на позовну заяву, в яких просять відмовити в задоволенні позовних вимог з огляду на наступне 17.03.2008 між ЗАТ КБ «ПриватБанк», правонаступником якою є ПАТ КБ «ПРИВАТБАНК», та ОСОБА_1 укладений договір про іпотечний кредит СS12GI0000006086, відповідно до якого позичальник отримав від банку кредит розмірі 250000грн зі строком погашення не пізніше 17.03.2026 зі сплатою 15% річних за користування кредитом. В забезпечення виконання позичальником кредитних зобов`язань між позивачем та ОСОБА_1 , ОСОБА_6 , ОСОБА_4 17.03.2008 був укладений іпотечний договір предметом якого є квартира за адресою: АДРЕСА_1 . ОСОБА_1 , як позичальник, допустив порушення умов виконання кредитних зобов`язань внаслідок чого станом на 17.08.2018 утворилась заборгованість по кредитному договору в розмірі 3469412,28грн, яка складається з наступних сум: 249568,60грн - борг по кредиту, 792255,15 грн. - відсотки за користування кредитом, 2112602,70 грн. — пеня та 315 037,48 штраф. У зв`язку з цим ПАТ КБ «ПРИВАТБАНК» звернулось до приватного нотаріуса Бондар для вчинення виконавчого напису про звернення стягнення на предмет іпотеки. Для виконання виконавчого напису нотаріусу були надані всі необхідні документи, відповідно до вимог п.1 Постанови КМУ від 29.06.1999 №1172 Про затвердження переліку документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів: оригінал нотаріально посвідченого іпотечного договору; оригінал чи належним чином завірена копія договору, що встановлює основне зобов`язання; засвідчена стягувачем копія письмової вимоги про усунення порушення виконання зобов`язання, що була надіслана боржнику/майновому поручителю (в разі його наявності), з відміткою стягувана про непогашення заборгованості; оригінали розрахункового документа про надання послуг поштового зв`язку та опису вкладення, що підтверджують надіслання боржнику письмової вимоги про усунення порушення виконання зобов`язання; довідка фінансової установи про ненадходження платежу. Враховуючи викладені норми Виконавчий напис вчинено відповідно норм діючого законодавства. Стосовно безспірності заборгованості зазначає, що АТ КБ “ПРИВАТБАНК” надав всі необхідні документі відповідно до Переліку, а тому підстав вважати незаконність дій нотаріуса немає, тим більше неподання документів, що не підтверджують безспірність вимог до позивача. Щодо стягнення пені за 12 років, то при вирішенні спору в досудовому процесі з дотриманням процедури досудового врегулювання спору позовна давність не застосовується, оскільки боржник отримавши письмове повідомлення про усунення порушень не вжив заходів щодо незгоди з сумою боргу. Щодо ненадання доказів отримання позивачем повідомлення про усунення порушень, зазначає, що 27.08.2018 відповідач направив на адресу позивача письмові вимоги про усунення порушень за договором № СS12GI0000006086 від 17.03.2008 цінним листом з описом вкладення № 4950109025227, 4950109025235, 4950109025197, 4950109025219, 4950109025200. А тому твердження позивача про ненаправлення відповідачем письмової вимоги про усунення порушень за Договором є необґрунтованими. Таким чином правові підстави для визнання виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню відсутні.

В судовому засіданні позивач ОСОБА_1 , та його представник – адвокат Весеньов Є.В. підтримали позовні вимоги з підстав викладених у позовній заяві.

Представник відповідача АТ КБ «ПриватБанк» в судове засідання не з`явився, про час та місце розгляду справи повідомлявся належним чином. В додаткових пояснення на позовну заяву від 24.09.2020 просив розгляд справи проводити без участі представника.

Приватний нотаріус Дніпровського міського нотаріального округу Бондар І.М. в судове засідання не з`явилася, 01.04.2021 надійшла заява в якій просила розгляд справи проводити без її участі.

Представник Центрального відділу ДВС у м. Черкаси Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) не з`явився, 05.04.2021 на електронну адресу суду надійшло клопотання про розгляд справи без участі представника.

Треті особи ОСОБА_6 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 в судове засідання не з`явились, про час та місце розгляд справи повідомлялись належним чином. Згідно наявних в матеріалах справи ордерів в їх інтересах дії адвокат Весеньов Є.В.

Заслухавши пояснення позивача та його представника, дослідивши матеріали справи, суд приходить до наступного.

За загальним правилом статей 15, 16 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу має право звернутися до суду, який може захистити цивільне право або інтерес у один із способів, визначених частиною першою статті 16 ЦК України, або й іншим способом, що встановлений договором або законом.

Відповідно до ст. 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.

Відповідно до ст. 13 ЦПК України суд розглядає цивільні справи не інакше, як за зверненням фізичних чи юридичних осіб, поданими відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених позовних вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі.

Відповідно до положень ст. ст. 12, 81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками процесу. Доказування не може ґрунтуватись на припущеннях.

Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання (ст. 80 ЦПК України).

Згідно до ч. 4 ст. 82 ЦПК України, - обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.

08.11.2018 приватним нотаріусом Дніпровського міського нотаріального округу Бондар І.М. вчинено нотаріальний напис, зареєстрований в реєстрі №1934, яким звернено стягнення на нерухоме майно - квартиру, що знаходиться за адресо: АДРЕСА_1 , що належить на праві власності ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , ОСОБА_1 , ОСОБА_4 , які є Майновими поручителями ОСОБА_7 , за її кредитними зобов`язаннями перед АТ КБ «ПриватБанк» згідно кредитного договору СS12GI0000006086 від 17.03.2008. За рахунок коштів, отриманих від реалізації нерухомого майна, пропонується задовольнити вимоги АТ КББ «ПриватБанк» у розмірі 249516,95 грн. - заборгованість за кредитом, 792255,15 грн. - заборгованість за відсотками, 2112602,70 грн. - пеня, 315037,48 грн. – штраф, та 3500 грн. - витрати, пов`язані із вчиненням виконавчого напису. Строк, за який проводиться стягнення - 10 років 5 місяці, а саме, з 17.03.2008 по 17.08.2018.

За заявою представника АТ КБ «ПриватБанк» державним виконавцем Центрального відділу державної виконавчої служби у м. Черкаси Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) Глущенко А.С. відкрито виконавче провадження №61262020 по виконанню виконавчого напису № 1934 виданого 08.11.2018 щодо звернення стягнення на предмет іпотеки: нерухоме майно – квартиру, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , що належить на праві власності ОСОБА_1 на користь АТ КБ «ПриватБанк».

Також в судовому засіданні встановлено, що 17.03.2008 між ЗАТ КБ «ПриватБанк» та ОСОБА_7 був укладений кредитний договір № СS12GI0000006086. Відповідно до п. 1.1. ОСОБА_7 отримала кредиту розмірі 250000 грн. зі сплатою відсотків за користування кредитом у розмірі 15% річних, строком до 17.03.2026. В забезпечення виконання позичальником кредитних зобов`язань 17.03.2008 був укладений іпотечний договір предметом якого є квартира за адресою: АДРЕСА_2 .

У зв`язку із невиконанням договірних зобов`язань за Договором про іпотечний кредит № СS12GI0000006086 від 17.03.2008, ПАТ КБ «Приватбанк» звернувся до Придніпровського районного суду м. Черкаси з позовом до ОСОБА_7 , ОСОБА_5 про звернення стягнення на предмет іпотеки.

Рішенням Придніпровського районного суду м. Черкаси від 17.06.2009 суд задовольнив позов і в рахунок погашення заборгованості за кредитним договором в розмірі 272511,11грн. звернув стягнення на предмет іпотеки – квартиру за адресою: АДРЕСА_2 . Рішення суду набрало законної сили.

В травні 2016 року банк повторно звернувся до суду з позовом до ОСОБА_5 , ОСОБА_8 , ОСОБА_1 , ОСОБА_4 про звернення стягнення на предмет іпотеки та виселення. Рішенням Придніпровського районного суду м. Черкаси від 28.06.2016 було відмовлено в задоволенні позову, у зв`язку з пропущенням строків позовної давності.

Звертаючись в суд з позовом про визнання виконавчого напису нотаріуса таким, що не підлягає виконанню, позивач ОСОБА_1 посилається на те, що приватним нотаріусом при вчиненні виконавчого напису було порушено вимоги закону, оскільки з моменту виникнення права вимоги минуло більше трьох років, зазначений виконавчий напис вчинено щодо вимог, які є спірними, та порушено п. 2.3 ч. 2 глави 16 розділу ІІ Інструкції про порядок вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, зокрема відповідачем не направлено вимогу щодо дострокового повернення кредиту.

Відповідно до ст. 18 Цивільного кодексу України нотаріус здійснює захист цивільних прав шляхом вчинення виконавчого напису на борговому документі у випадках і в порядку, встановлених законом.

Згідно з частиною першої статті 1 Закону України від 02.09.1993 № 3425-XII «Про нотаріат» нотаріат в Україні - це система органів і посадових осіб, на які покладено обов`язок посвідчувати права, а також факти, що мають юридичне значення, та вчиняти інші нотаріальні дії, передбачені цим Законом, з метою надання їм юридичної вірогідності.

Порядок вчинення нотаріальних дій нотаріусами та посадовими особами органів місцевого самоврядування встановлюється Законом України «Про нотаріат» та іншими актами законодавства України. Таким актом є, зокрема Порядок вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, затверджений наказом Міністерства юстиції України від 22.02.2012 № 296/5, який зареєстрований у Міністерстві юстиції України 22.02.2012 за № 282/20595.

Відповідно до статті 87 Закону України «Про нотаріат» для стягнення грошових сум або витребування від боржника майна нотаріуси вчиняють виконавчі написи на документах, що встановлюють заборгованість. Перелік документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів, встановлюється Кабінетом Міністрів України.

Згідно зі статтею 88 Закону України «Про нотаріат» нотаріус вчиняє виконавчі написи, якщо подані документи підтверджують безспірність заборгованості або іншої відповідальності боржника перед стягувачем та за умови, що з дня виникнення права вимоги минуло не більше трьох років, а у відносинах між підприємствами, установами та організаціями - не більше одного року. Якщо для вимоги, за якою видається виконавчий напис, законом встановлено інший строк давності, виконавчий напис видається у межах цього строку.

Підпунктами 3.2, 3.5 пункту 3 Глави 16 розділу ІІ Порядку вчинення нотаріальних дій нотаріусами України передбачено, що безспірність заборгованості підтверджують документи, передбачені Переліком документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 29 червня 1999 року № 1172 (далі - Перелік документів). При вчиненні виконавчого напису нотаріус повинен перевірити, чи подано на обґрунтування стягнення документи, зазначені у вказаному Переліку документів. При цьому цей Перелік документів не передбачає інших умов вчинення виконавчих написів нотаріусами ніж ті, які зазначені в Законі України «Про нотаріат» та Порядку вчинення нотаріальних дій.

При цьому стаття 50 Закону України «Про нотаріат» передбачає, що нотаріальна дія або відмова у її вчиненні, нотаріальний акт оскаржуються до суду. Право на оскарження нотаріальної дії або відмови у її вчиненні, нотаріального акта має особа, прав та інтересів якої стосуються такі дії чи акти.

За результатами аналізу вищенаведених норм можна дійти до наступних висновків.

Вчинення нотаріусом виконавчого напису - це нотаріальна дія, яка полягає в посвідченні права стягувача на стягнення грошових сум або витребування від боржника майна. При цьому нотаріус здійснює свою діяльність у сфері безспірної юрисдикції і не встановлює прав або обов`язків учасників правовідносин, не визнає і не змінює їх, не вирішує по суті питань права. Тому вчинений нотаріусом виконавчий напис не породжує права стягувача на стягнення грошових сум або витребування від боржника майна, а підтверджує, що таке право виникло в стягувача раніше. Мета вчинення виконавчого напису - надання стягувачу можливості в позасудовому порядку реалізувати його право на примусове виконання зобов`язання боржником.

Таким чином, відповідне право стягувача, за захистом якого він звернувся до нотаріуса, повинно існувати на момент звернення. Так само на момент звернення стягувача до нотаріуса із заявою про вчинення виконавчого напису повинна існувати й, крім того, також бути безспірною, заборгованість або інша відповідальність боржника перед стягувачем.

Безспірність заборгованості чи іншої відповідальності боржника - це обов`язкова умова вчинення нотаріусом виконавчого напису (стаття 88 Закону України «Про нотаріат»). Однак характер правового регулювання цього питання дає підстави для висновку про те, що безспірність заборгованості чи іншої відповідальності боржника для нотаріуса підтверджується формальними ознаками - наданими стягувачем документами згідно з Переліком документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів.

Захист прав боржника в процесі вчинення нотаріусом виконавчого напису відбувається в спосіб, передбачений підпунктом 2.3 пункту 2 Глави 16 розділу ІІ Порядку вчинення нотаріальних дій, - шляхом надіслання стягувачем повідомлень - письмової вимоги про усунення порушень боржнику. Натомість нотаріус вирішує питання про вчинення виконавчого напису на підставі документів, наданих лише однією стороною, стягувачем, і не зобов`язаний запитувати та одержувати пояснення боржника з приводу заборгованості для підтвердження чи спростування її безспірності.

Таким чином, вчинення нотаріусом виконавчого напису відбувається за фактом подання стягувачем документів, які згідно із відповідним Переліком документів є підтвердженням безспірності заборгованості або іншої відповідальності боржника перед стягувачем. Однак, сам по собі цей факт (подання стягувачем відповідних документів нотаріусу) не свідчить про відсутність спору стосовно заборгованості як такого.

З огляду на викладене, та з урахуванням приписів статей 15, 16, 18 ЦК України, статей 50, 87, 88 Закону України «Про нотаріат» захист цивільних прав шляхом вчинення нотаріусом виконавчого напису полягає в тому, що нотаріус підтверджує наявне у стягувача право на стягнення грошових сум або витребування від боржника майна. Це право існує, поки суд не встановить зворотного. Тобто, боржник, який так само має право на захист свого цивільного права, в судовому порядку може оспорювати вчинений нотаріусом виконавчий напис: як з підстав порушення нотаріусом процедури вчинення виконавчого напису, так і з підстав неправомірності вимог стягувача (повністю чи в частині розміру заборгованості або спливу строків давності за вимогами в повному обсязі чи їх частині), з якими той звернувся до нотаріуса для вчиненням виконавчого напису.

Вирішуючи спір про визнання виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню, суд не повинен обмежуватися лише перевіркою додержання нотаріусом формальних процедур і факту подання стягувачем документів на підтвердження безспірної заборгованості боржника згідно з Переліком документів.

Для правильного застосування положень статей 87, 88 Закону України «Про нотаріат» у такому спорі суд повинен перевірити доводи боржника у повному обсязі й установити та зазначити в рішенні, чи справді на момент вчинення нотаріусом виконавчого напису боржник мав безспірну заборгованість перед стягувачем, тобто чи існувала заборгованість взагалі, чи була заборгованість саме такого розміру, як зазначено у виконавчому написі, та чи не було невирішених по суті спорів щодо заборгованості або її розміру станом на час вчинення нотаріусом виконавчого напису.

Законодавством не визначений виключний перелік обставин, які свідчать про наявність спору щодо заборгованості. Ці обставини встановлюються судом відповідно до загальних правил цивільного процесу за наслідками перевірки доводів боржника та оцінки наданих ним доказів.

Такі правові висновки викладено у постанові Верховного Суду України від 05.07.2017 у справі № 6-887цс17 та узгоджуються з правовими висновками Великої Палати Верховного Суду, викладеними у постанові від 27.03.2019 року у справі № 137/1666/16-ц (провадження № 14-84цс19).

Позивачем на підтвердження того, що заборгованість є спірною надано заочне рішення Придніпровського районного суду м. Черкаси від 17.06.2009. Зі змісту вказаного рішення вбачається, що в рахунок погашення заборгованості за кредитним договором №СS12GI0000006086 від 17.03.2008 в розмірі 272511,11 грн. звернуто стягнення на предмет іпотеки: квартиру, яка розташована за адресою: АДРЕСА_3 , шляхом продажу вказано предмета іпотеки. Станом на 04.11.2008 заборгованість за кредитним договором становить 272511,11 грн., з яких: 249568,60 грн. – основна сума боргу; 21319,39 грн. – відсотки за користування кредитом; 1623,12 грн. – пеня.

Натомість за виконавчим написом передбачено стягнення на нерухоме майно – квартиру, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , що належить що належить на праві власності ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , ОСОБА_1 , ОСОБА_4 , які є Майновими поручителями ОСОБА_7 . за рахунок коштів отриманих від реалізації нерухомого майна, пропонується задовольнити вимоги АТ КБ «ПриватБанк». Заборгованість, що стягується з позивача за оскаржуваним виконавчим написом визначена за період з 17.03.2008 по 17.08.2018 та складається із заборгованості за кредитним договором від 17.03.2008 № СS12GI0000006086, зокрема із заборгованості за кредитом – 249516,95 грн.; заборгованість за відсотками – 792255,15 грн., пені – 2112602,70 грн.; штраф – 315037,48 грн.

Отже вчинення оскаржуваного виконавчого напису призведе до подвійного стягнення заборгованості з позивача, а також доводить відсутність факту безспірності вимог банку.

Статтею 253 ЦК України визначено, що перебіг строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов`язано його початок. Загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки (стаття 257 ЦК України). За загальним правилом перебіг загальної і спеціальної позовної давності починається з дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила (частина перша статті 261 ЦК України).

Відповідно до пункту 3.4. Глави 16 Порядку вчинення нотаріальних дій нотаріусами України строки, протягом яких може бути вчинено виконавчий напис, обчислюються з дня, коли у стягувача виникло право примусового стягнення боргу.

Згідно ч.2 ст.1050 ЦК якщо договором встановлений обов`язок позичальника повернути позику частинами (з розстроченням), то в разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати процентів, належних йому відповідно до статті 1048 цього Кодексу.

З аналізу вищевикладених норм, суд приходить до висновку про те, що звертаючись до суду з позовом про звернення стягнення на предмет іпотеки, банк змінив строки виконання основного зобов`язання за кредитним договором, так як заявив вимогу про дострокове виконання кредитного зобов`язання.

Оскільки право банку на задоволення його вимог за кредитним договором визнано рішенням суду від 17.06.2009, то з цієї дати необхідно відраховувати строк позовної давності по вимогах банку, що виникають з кредитного договору, а відтак загальний строк позовної давності тривалістю у три роки спливає 17.06.2012.

При цьому, для вчинення виконавчого напису АТ КБ «ПриватБанк» звернулося до приватного нотаріуса лише 08.11.2018, тобто через дев`ять років після виникнення права вимоги, що перевищує загальну позовну давність тривалістю у три роки, встановлену нормами чинного законодавства.

Крім того, з оспорюваного виконавчого напису нотаріуса вбачається, що сума заборгованості в тому числі за процентами визначена за період з 17.03.2008 по 17.08.2018.

Згідно з частиною першою статті 1048 ЦК України та частиною першою статті 1049 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми кредиту, розмір і порядок одержання яких встановлюються договором.

З огляду на викладене АТ КБ «ПриватБанк», відповідно до статті 1048 ЦК України, має право на стягнення заборгованості по нарахованих та несплачених процентах за користування кредитними коштами у межах погодженого сторонами строку кредитування. Оскільки банк звертався до суду з вимогою дострокового погашення кредиту, то після прийняття рішення у позикодавця відсутні правові підстави нараховувати передбачені договором проценти, що також свідчить про те, що заборгованість не є безспірною.

Отже, нотаріус не перевірив додержання строків на звернення стягувача з заявою про вчинення виконавчого напису, не з`ясував, коли у стягувача виникло право примусового стягнення боргу, не надав цим обставинам відповідної оцінки, не дотримався строків, протягом яких може бути вчинено виконавчий напис, та не встановив, чи підтверджують надані банком документи безспірність боргу.

Статтями 12, 81 ЦПК України передбачено, що кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Суд, оцінюючи належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок в їх сукупності за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженню наявних у справі доказів приходить до висновку про обґрунтованість вимог позивача та їх задоволення в частині визнання виконавчого напису нотаріуса таким, що не підлягає виконанню.

Згідно з частиною першою статті 141 ЦПК України, судові витрати понесені позивачем, що включають судовий збір у розмірі 840,80 грн. підлягають стягненню на його користь з відповідача.

На підставі викладеного, керуючись статтями 34, 87, 88 Закону України «Про нотаріат», главою 16 Порядку вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, затвердженому наказом Міністерства юстиції України 22 лютого 2012 року № 296/5, Переліком документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів, затвердженого постановою Кабінету міністрів України від 29 червня 1999 року № 117, статтями 15, 16, 18, 257, 1048-1049, 1050 ЦК України, статтями 2, 4, 10, 12, 13, 76-81, 89, 141, 258, 263, 264, 265, 273, 354 ЦПК України, суд,-

в и р і ш и в:

Позов ОСОБА_1 до АТ КБ «ПриватБанк», треті особи: Центральний відділ ДВС у м. Черкаси Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ), ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 про визнання виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню - задовольнити.

Визнати виконавчий напис приватного нотаріуса Дніпровського міського нотаріального округу Бондар Ірини Михайлівни, вчинений 08.11.2018 та зареєстрований у реєстрі за № 1934, про стягнення коштів у сумі 249516,95 грн. - заборгованість за кредитом, 792255,15 грн. - заборгованість за відсотками, 2112602,70 грн. - пеня, 315037,48 грн. – штраф, та 3500 грн. - витрати, пов`язані із вчиненням виконавчого напису – таким що не підлягає виконання..

Стягнути з Акціонерного товариства Комерційний банк «Приватбанк» на користь ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП в матеріалах справи відсутній, зареєстрований за адресою: АДРЕСА_4 ) судовий збір в розмірі 840,80 грн..

Рішення може бути оскаржене безпосередньо до Черкаського апеляційного суду протягом 30 днів з дня його проголошення.

Головуючий: Н. М. Кондрацька