Ухвала суду № 96160027, 09.04.2021, Буринський районний суд Сумської області

Справа № 574/218/21

Провадження 1-кп/574/82/2021

У Х В А Л А

09 квітня 2021 року м. Буринь

Буринський районний суд Сумської області

в складі : головуючого судді Куцана В.М.

з участю секретаря судового засідання Кошелєвої Н.В.

розглянувши у підготовчому судовому засіданні в приміщенні Буринського районного суду клопотання прокурора про застосування запобіжного заходу у виді тримання під вартою до обвинуваченого ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м. Кривий Ріг Дніпропетровської області, українця, громадянина України, зареєстроване місце проживання АДРЕСА_1 , фактичне місце проживання АДРЕСА_2 , працюючого, раніше судимого 17.06.2004 року Саксаганським районним судом м. Кривій Ріг Дніпропетровської області за ч.1 ст.115 КК України до покарання у виді позбавлення волі строком на 14 років, звільнений 22.05.2017 року у зв`язку з повним відбуттям строку покарання,

сторони та учасники кримінального провадження:

прокурор - Герасименко Ю.В.

захисник – Рудейчук Я.В.

обвинувачений – ОСОБА_1

в с т а н о в и в:

В провадженні Буринського районного суду перебуває обвинувальний акт про обвинувачення ОСОБА_1 та ОСОБА_2 у вчиненні кримінального правопорушення передбаченого ч.3 ст.187 КК України.

У ході підготовчого судового засідання прокурор звернувся до суду з клопотання про застосування запобіжного заходу відносно обвинуваченого ОСОБА_1 у виді тримання під вартою. У клопотанні, посилаючись на положення ст.314 КПК України та наявність ризиків передбачених ст.177 КПК України, прокурор просив застосувати вказаний запобіжний захід до обвинуваченого, наголошуючи, що строк тримання під вартою останнього закінчується 22.04.2021 року, але справа не може бути розглянута до вказаного строку.

Вислухавши думку обвинуваченого ОСОБА_3 та захисника Рудейчук Я.В., які просили обрати інший запобіжний захід, не пов`язаний з триманням під вартою, суд приходить до наступних висновків.

Відповідно до положень ч.3 ст.314 КПК України, під час підготовчого судового засідання суд за клопотанням учасників судового провадження має право обрати, змінити чи скасувати заходи забезпечення кримінального провадження, в тому числі запобіжний захід, обраний щодо обвинуваченого. При розгляді таких клопотань суд додержується правил, передбачених розділом ІІ цього Кодексу.

За положеннями ст.176 КПК України найбільш суворим запобіжним заходом є тримання під вартою.

Відповідно ст. 177 КПК України метою застосування запобіжного заходу є забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов`язків, а також запобігання спробам: 1) переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду; 2) знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення; 3) незаконно впливати на потерпілого, свідка, іншого підозрюваного, обвинуваченого, експерта, спеціаліста у цьому ж кримінальному провадженні; 4) перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином; 5) вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому підозрюється, обвинувачується. Підставою застосування запобіжного заходу є наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення, а також наявність ризиків, які дають достатні підстави слідчому судді, суду вважати, що підозрюваний, обвинувачений, засуджений може здійснити дії, передбачені частиною першою цієї статті.

Виходячи зі змісту п.5 ч.2 ст.183 КПК України, запобіжний захід у вигляді тримання під вартою не може бути застосовано, окрім як до раніше судимої особи, яка підозрюється або обвинувачується у вчиненні злочину, за який законом передбачено покарання у виді позбавлення волі на строк понад три роки.

В судовому засіданні встановлено, що ОСОБА_1 обвинувачується у вчиненні особливо тяжкого злочину передбаченого ч.3 ст.187 КК України, за який законом передбачено кримінальну відповідальність у виді позбавлення волі до дванадцяти років.

Європейський Суд з прав людини у справі «Фокс, Кемпбел і Гартлі проти Сполученого Королівства» зазначив, що «обґрунтована підозра» передбачає наявність фактів або інформації, які б могли переконати об`єктивного спостерігача у тому, що відповідна особа могла вчинити злочин.

Згідно до рішення цього ж Суду в справі «Мюррей проти Об`єднаного королівства» факти, які викликають підозру, не обов`язково мають бути встановлені до ступеня, необхідного для засудження або навіть для пред`явлення обвинувачення, що являється завданням наступних етапів кримінального процесу.

Тобто вирішуючи питання про застосування запобіжного заходу суд виходить не з точки зору їх доведеності, а з точки зору допустимості прийти до висновку, що обвинувачений міг вчинити кримінальне правопорушення за викладених у клопотанні прокурора обставин.

При цьому, додані до клопотання матеріали та обвинувальний акт у кримінальному провадженні переконливо свідчать про наявність обґрунтованої підозри у чиненні ОСОБА_1 кримінального правопорушення передбаченого ч.3 ст.187 КК України, щоб прийти до висновку про наявність ризиків, які дають достатні підстави суду вважати, що підозрюваний може здійснити дії, передбачені частиною першою ст. 177 КПК України, а тому приходить до переконання про необхідність вирішення питання про застосування запобіжного заходу.

Судом встановлено, що у ході досудового розслідування кримінального провадження слідчим суддею 22.02.2021 року застосовано відносно ОСОБА_1 запобіжний захід тримання під вартою, строк дії якого закінчується 22.04.2021 року.

Другим обвинуваченим в кримінальному провадження являється ОСОБА_2 , який в теперішній час утримується в ДУ «Дніпропетровська установа виконання покарання (№4)», будучи підозрюваним у вчиненні іншого кримінального правопорушення.

З врахуванням наведеного, судове провадження у даній справі не може бути завершене до закінчення строку дії застосованого відносно ОСОБА_1 запобіжного заходу у виді тримання під вартою, а обставин, які б свідчили про необхідність застосування більш м`якого запобіжного заходу відносно обвинуваченого на більш м`який не встановлено.

Судом враховується, що ОСОБА_1 має постійне місце проживання та працює, за місцем роботи характеризується задовільно.

Між тим, останній, будучи судимим за вчинення особливо тяжкого злочину, знову підозрюється у вчиненні особливо тяжкого злочину відносно особи похилого віку, проживає в іншій області за межами територіальної юрисдикції суду, який розглядає справу, а тому має реальну можливість переховуватися від суду, тим самим перешкоджати повному та всебічному судовому розгляду кримінального провадження, або вчинити інше кримінальне правопорушення.

Європейський Суд з прав людини неодноразово звертав увагу, що тяжкість обвинувачення не є самостійною підставою для утримання особи під вартою, проте таке обвинувачення у сукупності з іншими обставинами збільшує ризик втечі настільки, що його неможливо відвернути, не взявши особу під варту. У справі «Ілійков проти Болгарії» Суд зазначив, що «суворість передбаченого покарання є суттєвим елементом при оцінюванні ризиків переховування або повторного вчинення злочинів».

Також, у своїх рішеннях Європейський суд з прав людини підкреслював, що наявність підстав для тримання особи під вартою має оцінюватись в кожному кримінальному провадженні з урахуванням його конкретних обставин. Тримання особи під вартою завжди може бути виправдано, за наявності ознак того, що цього вимагають справжні інтереси суспільства, які, незважаючи на існування презумпції невинуватості, переважають інтереси поваги до особистої свободи. При цьому тримання особи під вартою може відбуватися лише на підставі відповідного рішення компетентного суду.

Суд констатує, що до теперішнього часу в суді не допитані потерпіла та свідки по кримінальному провадженню.

Суд вважає, що вірогідність впливання на них обвинуваченим з метою зміни останніми показів в частині фактичних обставин справи є досить сильною з врахуванням специфіки та обставин злочину, у вчиненні якого останній обвинувачується та його особи самого обвинуваченого, який проявляє схильність до вчинення особливо тяжких злочинів.

З врахуванням наведеного, суд приходить до переконання, що обрання найсуворішого запобіжного заходу відносно нього на даному етапі судового розгляду є виправданим і таким, що відповідає кримінальному процесуальному закону та суспільним інтересам, а прокурором доведено недостатність застосування більш м`яких запобіжних заходів для запобігання ризикам, зазначеним у клопотанні, у зв`язку з чим відносно ОСОБА_1 необхідно застосувати запобіжний захід у виді тримання під вартою.

При цьому, з огляду на вимоги ч.4 ст.183 КПК України, враховуючи, що ОСОБА_1 обвинувачується у вчинення злочину, із застосуванням насильства, суд вважає за можливим не визначати заставу в кримінальному провадженні.

Керуючись ст.ст.176-178,183,314,315,392 КПК України, суд -

п о с т а н о в и в:

Клопотання прокурора про застування запобіжного заходу відносно обвинуваченого ОСОБА_1 задовольнити.

Застосувати відносно ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , запобіжний захід у вигляді тримання під вартою строком на шістдесят днів, тобто до 14-ї години 07 червня 2021 року.

Ухвала підлягає негайному виконанню після її оголошення і може бути оскаржена до Сумського апеляційного суду протягом 5 (п`яти) днів з дня її оголошення, а обвинуваченим ОСОБА_1 – в той же самий строк з моменту вручення її копії.

Головуючий