Рішення № 96159325, 08.04.2021, Індустріальний районний суд міста Харкова (до 25.04.2025 - Орджонікідзевський районний суд м. Харкова)

Суддя Бугера О. В.

Справа № 644/9348/20

Провадження № 2/644/66/21

08.04.2021

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

08 квітня 2021 року Орджонікідзевський районний суд м.Харкова у складі:

Головуючого судді Бугери О.В., за участю секретаря судового засідання Ступницького К.В., розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку спрощеного провадження без виклику сторін в приміщенні Орджонікідзевського районного суду м.Харкова цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Приватного акціонерного товариства «Харківський підшипниковий завод» (АТ «ХАРП») про стягнення заборгованості по заробітній платі, середнього заробітку за час затримки розрахунку, моральної шкоди, -

УСТАНОВИВ:

Позивач, звернувся до суду, 26.11.2020 року, із позовом, в якому просив стягнути з Приватного акціонерного товариства «Харківський підшипниковий завод» (АТ «ХАРП») на його користь заборгованість по заробітній платі в сумі 29259, 41 гривень, суму середнього заробітку у зв`язку із затримкою розрахунку у розмірі 34616,48 гривень, а також моральну шкоду в сумі 20000 гривень, витрати по сплаті судового збору в сумі 2102 гривні.

В обґрунтування позову зазначає, що в період з 26.01.2018 року він знаходився в трудових відносинах з АТ «ХАРП». Наказом № 111/19 від 21.04.2020 року, він був звільнений за власним бажанням, згідно до ст.38 КЗпП України, але повний розрахунок з нею проведений не був. Загальна сума заборгованості з виплати йому заробітної плати станом на день звільнення складала 34881,86 гривень, а станом на день звернення до суду 29259,41 гривні. Окрім суми заборгованості, просив стягнути з відповідача на його користь середній заробіток за час затримки розрахунку в сумі 34616,48 гривень, враховуючи проведений власний розрахунок, а саме, що середньоденний заробіток складає 227,74 гривні, період затримки розрахунку 152 днів з моменту звільнення. Також, просив стягнути з відповідача на його користь моральну шкоду, розмір якої визначив в 20000 гривень, оскільки внаслідок несплати заробітної плати він поніс моральні страждання, які виразились в неотримання коштів на проживання протягом певного періоду, що зумовило зміну способу життя, необхідності докладання додаткових зусиль для утримання себе та своєї сім`ї, принизило його гідність, завдало душевні страждання.

Ухвалою судді 27.11.2020 року відкрито провадження та визначено вказану справу розглядати за правилами спрощеного позовного провадження, без виклику учасників справи, у відповідності до вимог ст. 274 Цивільного процесуального кодексу України.

У наданий в ухвалі час від представника відповідача 19,012021 року подано заперечення проти розгляду справи у спрощеному провадженні. Відповідно до ухвали суду від 20.01.2021 судом було залишено без задоволення подані заперечення.

Відповідачу направлено копію позовної заяви з додатками до неї разом із ухвалою про відкриття провадження по справі та встановлено п`ятнадцятиденний строк для подання відзиву на позовну заяву. Відповідач позовну заяву з додатками отримав, що підтверджується матеріалами справи. З боку відповідача до суду у встановлений законом строк відзив, відповідно до вимог ст. 178 Цивільного процесуального кодексу України, не надіслано, зустрічний позов не пред`явлено, на виконання ухвали довідка про розмір середнього заробітку та розмір заборгованості не подана. Відповідно до правил ч. 8 ст. 178 Цивільного процесуального кодексу України, у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений законом строк без поважних причин суд вирішує справу за наявними матеріалами.

Зважаючи на те, що справа розглядається за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін, відповідно до ч. 2 ст. 247 Цивільного процесуального кодексу України, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалося.

Суд, дослідивши матеріали справи, надані докази, встановив наступне.

Позивач, ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , працював в ПАТ «ХАРП» з 26.01.2018 року та 21.04.2020 року був звільнений за власним бажанням за ст.38 КзпП України, що підтверджується відповідною копією трудової книжки. Відповідно до вимог статті 116 КЗпП України при звільненні працівника виплата всіх сум, що належать йому від підприємства, установи, організації, провадиться в день звільнення. Якщо працівник в день звільнення не працював, то зазначені суми мають бути виплачені не пізніше наступного дня після пред`явлення звільненим працівником вимоги про розрахунок. Про нараховані суми, належні працівникові при звільненні, власник або уповноважений ним орган повинен письмово повідомити працівника перед виплатою зазначених сум. В разі спору про розмір сум, належних працівникові при звільненні, власник або уповноважений ним орган в усякому випадку повинен в зазначений у цій статті строк виплатити не оспорювану ним суму.

Відповідачем не було у встановлений ухвалою строк подано довідку про розмір заборгованості по заробітній платі, тому, враховуючи, що позивачем зазначено в позові про існуючу заборгованість станом на день звернення до суду в сумі 29259,41 гривні, що також підтверджується копією розрахункового листа за жовтень 2020 року, тому суд вважає, що сума заборгованості саме в цьому розмірі підлягає стягненню з відповідача.

Статтею 117 КЗпП України встановлено, що в разі невиплати з вини власника або уповноваженого ним органу належних звільненому працівникові сум у строки, зазначені в статті 116 цього Кодексу, при відсутності спору про їх розмір підприємство, установа, організація повинні виплатити працівникові його середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку. При наявності спору про розміри належних звільненому працівникові сум власник або уповноважений ним орган повинен сплатити зазначене в цій статті відшкодування в тому разі, коли спір вирішено на користь працівника. Якщо спір вирішено на користь працівника частково, то розмір відшкодування за час затримки визначає орган, який виносить рішення по суті спору.

В даному випадку, період затримки в проведенні розрахунку складає період з 22.04.2020 року, наступного дня з моменту звільнення, та по 08.04.2021 року, момент постановлення рішення суду. Оскільки відповідачем не було надано суду довідку про розмір середнього заробітку відповідно до ухвали суду, судом самостійно, відповідно до наданого розрахункового листка позивачем, проведено розрахунок середнього заробітку.

Відповідно до абз. 1 п. 8 розділу IV Порядку обчислення середньої заробітної плати, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України №100 від 08.02.1995 р. нарахування виплат,що обчислюються із середньої заробітної плати за останні два місяці роботи,провадяться шляхом множення середньоденного(годинного) заробітку на число робочих днів/годин, а у випадках, передбачених чинним законодавством, календарних днів, які мають бути оплачені за середнім заробітком. Середньоденна (годинна) заробітна плата визначається діленням заробітної плати за фактично відпрацьовані протягом двох місяців робочі (календарні) дні на число відпрацьованих робочих днів (годин), а у випадках, передбачених чинним законодавством, - на число календарних днів за цей період.

Так, позивач звільнений 21.04.2020 року, період затримки розрахунку складає з 22.04.2020 року по 08.04.2021 року, а саме за квітень 7 , травень 19, червень 20, липень 23, серпень 20, вересень 22, жовтень 21, листопад 21, грудень 22 дні, січень 19 днів, лютий 20 днів, березень 22 дні, квітень 6 днів, а всього 242 дня. Позивачем було визначено вимогу про стягнення середнього заробітку та зазначено її розмір 34616,48 гривень, також, позивачем було зазначено, що його середньоденний заробіток складає 227,74 гривні. Тобто, розмір середнього заробітку за час затримки складає 55113,08 гривні. В даному випадку, період затримки в проведенні розрахунку складає період з 22.04.2020 року, наступного дня з моменту звільнення. Суд враховує, що станом на 21.04.2020 року позивачу вже було відомо про порушення його права, із позовом про стягнення заборгованості позивач звернувся лише в листопаді 2020 року, майже через півроку після виникнення порушення права, оскільки суд дійшов висновку про наявність підстав для стягнення суми заборгованості, та на момент розгляду справи з боку відповідача допускається зволікання в наданні довідок відповідно до ухвали суду щодо розміру заборгованості та середнього заробітку, а також не надано суду інформації про причини не виплати позивачу заборгованості. Враховуючи зазначене суд вважає за можливе зменшити розмір середнього заробітку до розміру заборгованості, а саме до суми 29259,41 гривні. Тобто, задовольнивши вимоги позивача в частині стягнення середнього заробітку частково. Згідно ч. 1 ст. 67 Конституції України, кожен зобов`язаний сплачувати податки і збори в порядку і розмірах, встановлених законом. Нормами п. 171.1 ст. 171 та 14.1.180 ст. 14 Податкового Кодексу України та ст. 7 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування врегульовано порядок утримання податків з будь-яких виплат на користь громадян України, і суди не є суб`єктами, уповноваженими надавати тлумачення вимог чинного законодавства. Оскільки, суд не є податковим агентом, тому обов`язок відрахувати зазначені податки і збори закон покладає на роботодавця. Відповідно до листа ДФС від 09.06.2016 року № 12817/6/99-99-13-02-03-15 оскільки виплата доходу у вигляді суми середньої заробітної плати, нарахованої на підставі рішення суду за час затримки розрахунку при звільненні працівника, здійснюється звільненому працівнику і не пов`язана з відносинами трудового найму, то такий дохід оподатковується податковим агентом як інші доходи податком на доходи фізичних осіб за ставкою 18 відс. та військовим збором - 1,5 відсотка у місяці його фактичного нарахування. Крім того, особи, які мають статус податкових агентів, зобов`язані подавати у строки, встановлені Кодексом податковий розрахунок сум доходу, нарахованого (сплаченого) на користь платників податку, а також суми утриманого з них податку до контролюючого органу (п.п. «б» п. 176.2 ст.176 Кодексу). Суд роз`яснює, що у разі задоволення позовних вимог про стягнення середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні суми, які суд визначає до стягнення з роботодавця на користь працівника як середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні обраховуються без віднімання сум податків та зборів. Податки та збори із суми середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні присудженої за рішенням суду, підлягають нарахуванню роботодавцем при виконанні відповідного судового рішення та відповідно, відрахуванню із суми середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні при виплаті працівнику, внаслідок чого виплачена працівнику на підставі судового рішення сума середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні зменшується на суму податків і зборів. З урахуванням наведеного, суд вважає, що позовні вимоги про стягнення заборгованості по заробітній платі підлягають задоволенню, а вимоги щодо стягнення середнього заробітку підлягають задоволенню частково. Вирішуючи питання про наявність підстав для стягнення моральної шкоди, суд виходить з наступного. Частиною першою статті 237-1 КЗпП України передбачено відшкодування власником або уповноваженим ним органом моральної шкоди працівнику у разі порушення його законних прав, що призвело до моральних страждань, втрати нормальних життєвих зв`язків і вимагає від нього додаткових зусиль для організації свого життя.Відшкодування моральної шкоди провадиться власником, якщо небезпечні або шкідливі умови праці призвели до моральних втрат потерпілого, порушення його нормальних життєвих зв`язків, вимагають від нього додаткових зусиль для організації свого життя. Під моральними втратами потерпілого розуміються страждання, заподіяні працівникові внаслідок фізичного або психічного впливу, що спричинило погіршення або позбавлення можливостей реалізації ним своїх звичок і бажань, погіршення відносин з оточуючими людьми, інших негативних наслідків морального характеру. У пунктах 9, 13 постанови Пленуму Верховного Суду України від 31 березня 1995 року № 4 «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди» судам роз`яснено, що розмір відшкодування моральної (немайнової) шкоди суд визначає залежно від характеру та обсягу страждань (фізичних, душевних, психічних тощо), яких зазнав позивач, характеру немайнових втрат (їх тривалості, можливості відновлення тощо) та з урахуванням інших обставин. Зокрема, враховуються стан здоров`я потерпілого, тяжкість вимушених змін у його життєвих і виробничих стосунках, ступінь зниження престижу, ділової репутації, час та зусилля, необхідні для відновлення попереднього стану. При цьому суд має виходити із засад розумності, виваженості та справедливості. Відповідно до статті 237-1 КЗпП України за наявності порушення прав працівника у сфері трудових відносин (незаконного звільнення або переведення, невиплати належних йому грошових сум, виконання робіт у небезпечних для життя і здоров`я умовах тощо), яке призвело до його моральних страждань, втрати нормальних життєвих зв`язків чи вимагає від нього додаткових зусиль для організації свого життя, обов`язок по відшкодуванню моральної (немайнової) шкоди покладається на власника або уповноважений ним орган незалежно від форми власності, виду діяльності чи галузевої належності. В позові позивач посилається на те, що внаслідок несплати заробітної плати він поніс моральні страждання, які виразились в неотримання коштів на проживання протягом певного періоду, що зумовило зміну способу життя, необхідності докладання додаткових зусиль для утримання себе та своєї сім`ї, принизило його гідність, завдало душевні страждання. Суд не вбачає підстав для задоволення позовних вимог в частині стягнення моральної шкоди, оскільки в даному випадку належних та допустимих доказів її спричинення не було надано, окрім того, судом частково задовольняються вимоги позивача щодо стягнення середнього заробітку, що є компенсаційною виплатою за затримку в отриманні зарплати. Відповідно до вимог ч.1 ст.141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Позивачем при подачі позову сплачено судовий збір за вимоги про стягнення середнього заробітку за час затримки розрахунку та моральної шкоди на суму 2102 гривні. Відповідно до вимог Закону України «Про судовий збір» при подачі даного позову підлягало сплаті судовий збір на суму 1% від загальної суми заявлених вимог (моральна шкода 20000 гривень + середній заробіток 34616,48 гривень), але не менше 0,4 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб та не більше 5 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, що станом на день подачі позову становило 840,80 гривень. Оскільки судом позовні вимоги задовольняються судом в частково в частині стягнення середнього заробітку, та не суд не знайшов підстав для задоволення вимог про стягнення моральної шкоди, з відповідача на користь позивача підлягає стягненню сплачений ним судовий збір пропорційно задоволеним вимогам, а саме, на 54%, що в сумарному вигляді складає 454,03 копійки. Надмірно сплачена сума судового збору в сумі 1261 гривень 20 копійок підлягає поверненню позивачу. Також, враховуючи, що позивач звільнений від сплати судового збору при подачі позову за вимоги про стягнення заборгованості по заробітній платі, враховуючи задоволення позову, суд вважає за необхідне стягнути з відповідача на користь держави судовий збір в розмірі 1% від ціни позову, але не менше 0,4 розміру прожиткового мінімуму на одну працездатну особу та не більше 5 розмірів прожиткового мінімуму на одну працездатну особу, тобто в розмірі 840,80 гривень. Керуючись ст.ст. 115, 116, 117, 237-1 КЗпП України, ст.ст. 12, 76, 81, 133, 137, 141, 258, 259, 264-265, 430 ЦПК України, суд, -

УХВАЛИВ:

Позовні вимоги ОСОБА_1 задовольнити частково. Стягнути з Приватного акціонерного товариства «Харківський підшипниковий завод» (АТ «ХАРП») на користь ОСОБА_1 суму заборгованості з заробітної плати в сумі 29259,41 гривні, суму середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні в сумі 29259,41 гривні, а всього 58518 (п`ятдесят вісім тисяч п`ятсот вісімнадцять) гривень 82 копійки. Виплату заборгованості та середнього заробітку провести за вирахуванням податків та зборів. Позовні вимоги ОСОБА_1 щодо стягнення моральної шкоди, - залишити без задоволення. Стягнути з Приватного акціонерного товариства «Харківський підшипниковий завод» (АТ «ХАРП») на користь ОСОБА_1 судові витрати, що складаються з сплаченого судового збору в сумі 454 гривні 03 копійки. Стягнути з Приватного акціонерного товариства «Харківський підшипниковий завод» (АТ «ХАРП») на користь держави судовий збір в сумі 840 гривень 80 копійок. Зобов`язати УДКСУ в Індустріальному районі м. Харкова повернути ОСОБА_1 надмірно сплачений ним судовий збір відповідно до квитанції ПАТ Укрпошта» ПН215600426655 від 24.11.2020 року в сумі 1261 (одна тисяча двісті шістдесят одна) гривні 20 копійок. Повний текст рішення виготовлений та проголошений 08.04.2021 року. Рішення в частині стягнення заробітної плати у межах виплати за один місяць допустити до негайного виконання. Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. Апеляційну скаргу на рішення суду може бути подано до Харківського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення шляхом подання апеляційної скарги безпосередньо до Харківського апеляційного суду або через Орджонікідзевський районний суд м.Харкова.

Головуючий: суддя О.В. Бугера