Ухвала суду № 96158541, 06.04.2021, Київський районний суд м. Одеси

Справа № 947/10209/21

Провадження № 1-кс/947/4422/21

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

06.04.2021 року

Слідчий суддя Київського районного суду м. Одеси Чаплицький В.В., при секретарі судового засідання Нечитайло Є.О., за участю прокурора Карачебана А.О., захисника підозрюваного – адвоката Чебаненко А.М., підозрюваного ОСОБА_1 , розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Одесі клопотання слідчого відділу СУ ГУНП в Одеській області Недельчева І.Ф., погоджене прокурором відділу Одеської обласної прокуратури Карачебаном А.О., про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою №12020160000001317 від 26.11.2020 року відносно

ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м. Рені, Одеської області, громадянина України, українця, зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1 , проживаючого за адресою: АДРЕСА_2 , раніше судимого:

24.06.2020 року Малиновським районним судом м. Одеса, за ч.2 ст.149 КК України до позбавлення волі строком на 5 років, на підставі ст. 75 КК України звільнений від відбування покарання з випробувальним строком 1 рік 6 місяців.

підозрюваного у скоєнні кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст.149 КК України,

ВСТАНОВИВ:

Як вбачається з клопотання, слідчим управлінням ГУНП в Одеській області проводиться досудове розслідування у кримінальному провадженні №12020160000001317 від 26.11.2020, за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст.149 КК України.

Досудовим розслідуванням встановлено, що у ОСОБА_1 , при невстановлених обставинах у невстановлений досудовим розслідуванням час виник умисел, направлений на організацію вербування та переміщення людини, вчиненого з метою експлуатації, з використанням обману, щодо кількох осіб, повторно, за попередньою змовою групою осіб.

З метою реалізації злочинного умислу, ОСОБА_1 , у невстановлений день, час та місці, вступив у попередню змову з невстановленими досудовим розслідуванням особами, які перебувають на території Туреччини, направлену на здійснення вербування кількох осіб з метою їх подальшої експлуатації та втягненні у злочинну діяльність, пов`язану з перевезенням нелегальних мігрантів, з використанням обману та переміщення їх на території Республік Італія, Греція, Туреччина, з корисливих мотивів, переслідуючи наміри незаконного збагачення і протиправного отримання грошових коштів.

Таким чином, ОСОБА_1 , постійно знаходячись на території України, за попередньою змовою з невстановленою особою, згідно відведеної йому ролі, мав підшукати осіб, які перебували у скрутному матеріальному становищі, в подальшому здійснювати їх вербування, сприяти оформленню ними документів для виїзду за кордон та забезпечити переміщення завербованих осіб до Республік Італія, Греція, Туреччина для їх подальшої експлуатації невстановленими досудовим розслідуванням особами та втягненні у злочинну діяльність, з корисливих мотивів, переслідуючи наміри незаконного збагачення і протиправного отримання грошових коштів.

За визначеною схемою ОСОБА_1 , діючи за попередньою змовою з невстановленою особою в період з січня по лютий 2021 року, втягнув у злочину діяльність, шляхом вербування людини, з метою подальшого переміщення за межі України для експлуатації, пов`язаної з нелегальним перевезенням мігрантів раніше незнайомих йому ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 .

Так, 29.01.2021 року, ОСОБА_1 , перебуваючи за місцем свого мешкання, а саме за адресою: АДРЕСА_2 , маючи умисел на здійснення вербування людини, з метою подальшого їх переміщення за межі України для експлуатації та з метою втягнення у злочинну діяльність, пов`язану з нелегальним перевезенням мігрантів, з корисливих мотивів, довідавшись, що ОСОБА_2 внаслідок збігу тяжких сімейних та матеріальних обставин, викликаних скрутним матеріальним становищем, відсутністю роботи, постійного джерела доходів, наявністю боргів, усвідомлюючи ці обставини, умисно, шляхом переконань, заохочень та матеріальної зацікавленості, використовуючи їх у своїх протиправних цілях став вчиняти дії, направлені на вербування та пропонувати роботу пов`язану з морськими перевезеннями людей за кордоном.

При цьому, ОСОБА_1 переслідуючи наміри вербування людини, роз`яснив, ОСОБА_2 , що він повинен буде здійснювати незаконне перевезення мігрантів, за що передбачена кримінальна відповідальність, проте діючи умисно, шляхом обману ОСОБА_1 запевнив ОСОБА_2 , що вказана робота незаконна, але найтяжчі наслідки, які можуть настати, - це депортація в Україну або арешт до 4 місяців, заздалегідь знаючи про те, що зазначені факти є недостовірними, а фактично скоєння вказаного кримінального правопорушення тягне за собою більш суворе покарання, тим самим завідомо ввів в оману ОСОБА_2 .

Крім того, ОСОБА_1 роз`яснив ОСОБА_2 умови проживання та праці, а також запевнив про забезпечення зі свого боку заходів безпеки та отримання стабільного грошового забезпечення у розмірі 2500 доларів США.

Також, ОСОБА_1 надав вказівки ОСОБА_2 , що у разі затримання правоохоронними органами під час виконання покладених на нього обов`язків з нелегального перевезення мігрантів, дотримуватись правил поведінки та заходів конспірації, при цьому не викривати повної схеми та даних осіб, які є організаторами вказаного кримінального правопорушення.

З метою остаточного переконання ОСОБА_1 , запевнив ОСОБА_2 , що всі витрати, пов`язані з виїздом за кордон, будуть оплачені роботодавцем, та завдяки цій роботі він змінить своє скрутне матеріальне становище.

Крім того, 08.02.2021 ОСОБА_1 перебуваючи за місцем свого мешкання, а саме за адресою: АДРЕСА_2 , маючи умисел на здійснення вербування людини, з метою подальшого їх переміщення за межі України для експлуатації та з метою втягнення у злочинну діяльність, пов`язану з нелегальним перевезенням мігрантів, з корисливих мотивів, довідавшись, що ОСОБА_3 внаслідок збігу тяжких сімейних та матеріальних обставин, викликаних скрутним матеріальним становищем, відсутністю роботи, постійного джерела доходів, наявністю боргів, усвідомлюючи ці обставини, умисно, шляхом переконань, заохочень та матеріальної зацікавленості, використовуючи їх у своїх протиправних цілях став вчиняти дії, направлені на вербування та пропонувати роботу пов`язану з морськими перевезеннями людей за кордоном.

При цьому, ОСОБА_1 переслідуючи наміри вербування людини, роз`яснив, ОСОБА_5 , що він повинен буде здійснювати незаконне перевезення мігрантів, за що передбачена кримінальна відповідальність, проте діючи умисно, шляхом обману ОСОБА_1 запевнив ОСОБА_3 що вказана робота незаконна, але найтяжчі наслідки, які можуть настати, - це депортація в Україну або арешт до 4 місяців, заздалегідь знаючи про те, що зазначені факти є недостовірними, а фактично скоєння вказаного кримінального правопорушення тягне за собою більш суворе покарання, тим самим завідомо ввів в оману ОСОБА_3 .

Крім того, ОСОБА_1 роз`яснив ОСОБА_5 умови проживання та праці, а також запевнив про забезпечення зі свого боку заходів безпеки та отримання стабільного грошового забезпечення у розмірі 2500 доларів США.

Також, ОСОБА_1 надав вказівки ОСОБА_5 що у разі затримання правоохоронними органами під час виконання покладених на нього обов`язків з нелегального перевезення мігрантів, дотримуватись правил поведінки та заходів конспірації, при цьому не викривати повної схеми та даних осіб, які є організаторами вказаного кримінального правопорушення.

З метою остаточного переконання ОСОБА_1 , запевнив ОСОБА_3 , що всі витрати, пов`язані з виїздом за кордон, будуть оплачені роботодавцем, та завдяки цій роботі він змінить своє скрутне матеріальне становище.

Крім того, продовжуючи реалізацію свого злочинного плану маючи умисел на здійснення вербування людини, з метою подальшого їх переміщення за межі України для експлуатації та з метою втягнення у злочинну діяльність, пов`язану з нелегальним перевезенням мігрантів, з корисливих мотивів, 16.02.2021 ОСОБА_1 , довідавшись, що ОСОБА_4 за своєю спеціальністю є – судовим механіком, має навички керуванням морськими суднами, та не одноразово перебував у морських рейсах, а також маючи скрутне матеріальне становище, відсутність роботи та постійного джерелу доходів, усвідомлюючи ці обставини, умисно використовуючи їх у своїх протиправних цілях став вчиняти дії, направлені на вербування та пропонувати роботу пов`язану з морськими перевезеннями людей.

При цьому, ОСОБА_1 переслідуючи наміри вербування людини, роз`яснив, ОСОБА_5 , що він повинен буде здійснювати незаконне перевезення мігрантів, за що передбачена кримінальна відповідальність, проте діючи умисно, шляхом обману ОСОБА_1 запевнив ОСОБА_4 що вказана робота незаконна, але найтяжчі наслідки, які можуть настати, - це депортація в Україну або арешт до 4 місяців, заздалегідь знаючи про те, що зазначені факти є недостовірними, а фактично скоєння вказаного кримінального правопорушення тягне за собою більш суворе покарання, тим самим завідомо ввів в оману ОСОБА_4 .

Крім того, ОСОБА_1 роз`яснив ОСОБА_4 умови проживання та праці, а також запевнив про забезпечення зі свого боку заходів безпеки та отримання стабільного грошового забезпечення у розмірі 2500 доларів США.

Також, ОСОБА_1 надав вказівки ОСОБА_4 що у разі затримання правоохоронними органами під час виконання покладених на нього обов`язків з нелегального перевезення мігрантів, дотримуватись правил поведінки та заходів конспірації, при цьому не викривати повної схеми та даних осіб, які є організаторами вказаного кримінального правопорушення.

З метою остаточного переконання ОСОБА_4 , запевнив ОСОБА_3 , що всі витрати, пов`язані з виїздом за кордон, будуть оплачені роботодавцем, та завдяки цій роботі він змінить своє скрутне матеріальне становище.

Таким чином, ОСОБА_6 підозрюється у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 149 КК України, а саме: вербування та переміщення людини, вчинене з метою експлуатації, з використанням обману, щодо кількох осіб, повторно, за попередньою змовою групою осіб.

Слідчий звертається з клопотанням, про обрання запобіжного захожу обґрунтовуючи тим, що під час досудового розслідування встановлено ряд ризиків передбачених п.1, п.2, п.3 ст.177 КПК України, посилаючись на те, що підозрюваний ОСОБА_1 підозрюється у вчиненні особливо тяжкого кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст.149 КК України – вербування та переміщення людини, вчинене з метою експлуатації, з використанням обману, щодо кількох осіб, повторно, за попередньою змовою групою осіб, за яке законом передбачено покарання у вигляді позбавлення волі на строк від п`яти до дванадцяти років з конфіскацією майна.

Також, слідчий зазначає, що підозрюваний ОСОБА_1 , може переховуватись від органів досудового розслідування та/або суду з метою уникнення відповідальності за вчинення злочину, тобто, вказане свідчить про наявність ризику, передбаченого п.1 ч.1 ст.177 КПК України.

Крім цього, слідчий вважає, що ОСОБА_1 , у зв`язку із тим, що не всі речові докази, на даний момент органом досудового розслідування встановлені, він безпосередньо або через інших осіб може знищити їх або змінити на свою користь, вказане свідчить про наявність ризику, передбаченого п. 2 ч. 1 ст. 177 КПК України.

Також, з матеріалів кримінального провадження вбачається, що ОСОБА_1 побоюючись покарання (у вигляді позбавлення волі) може впливати на показання свідків та потерпілих, вказане свідчить про наявність ризику, передбаченого п.3 ч.1 ст.177 КПК України.

Прокурор в судовому засіданні підтримав клопотання посилаючись на викладені в ньому доводи.

Захисник підозрюваного в судовому засіданні заперечував проти задоволення клопотання, зазначивши, що ризики на які посилається орган досудового розслідування відсутні, а саме ризик у вигляді впливу на свідків відсутній тому, що двоє свідків перебувають у ОСОБА_7 , а третій вже допитаний. Також, захисник вказав на те, що факт того, що підозрюваний раніше судимий не може бути об`єктивною підставою для обрання запобіжного заходу саме у вигляді тримання під вартою. На підставі чого, захисник просив застосувати до підозрюваного запобіжний захід у вигляді домашнього арешту.

Підозрюваний в судовому засіданні підтримав позицію свого захисника.

Вивчивши клопотання та матеріали які обґрунтовують доводи клопотання, вислухавши думку учасників судового засідання, слідчий суддя приходить до наступного.

Відповідно до ч.1 ст.194 КПК України, під час розгляду клопотання про застосування запобіжного заходу слідчий суддя, суд зобов`язаний встановити, чи доводять надані сторонами кримінального провадження докази обставини, які свідчать про: 1) наявність обґрунтованої підозри у вчиненні підозрюваним, обвинуваченим кримінального правопорушення; 2) наявність достатніх підстав вважати, що існує хоча б один із ризиків, передбачених статтею 177 цього Кодексу, і на які вказує слідчий, прокурор; 3) недостатність застосування більш м`яких запобіжних заходів для запобігання ризику або ризикам, зазначеним у клопотанні.

Згідно ч.4 ст.194 КПК України, якщо при розгляді клопотання про обрання запобіжного заходу прокурор доведе обставини, передбачені пунктами 1 та 2 частини першої цієї статті, але не доведе обставини, передбачені пунктом 3 частини першої цієї статті, слідчий суддя, суд має право застосувати більш м`який запобіжний захід, ніж той, який зазначений у клопотанні, а також покласти на підозрюваного, обвинуваченого обов`язки, передбачені частиною п`ятою цієї статті, необхідність покладення яких встановлена з наведеного прокурором обґрунтування клопотання.

Згідно ч.1 ст.183 КПК України, тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м`яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим статтею 177 цього Кодексу, крім випадків, передбачених частиною п`ятою статті 176 цього Кодексу.

При розгляді клопотання слідчого, виконуючи вимоги ст.17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини», слідчий суддя застосовує Конвенцію «Про захист прав людини і основоположних свобод» (далі «Конвенція») та практику Європейського суду з прав людини (далі ЄСПЛ), як джерело права.

Відповідно до практики ЄСПЛ, «обґрунтованість підозри, на якій має ґрунтуватись арешт, складає суттєву частину гарантії від безпідставного арешту і затримання, закріпленої у статті 5 § 1 (с) Конвенції, передбачає наявність обставин або відомостей, які переконали б неупередженого спостерігача, що ця особа, можливо, вчинила певний злочин» (K.F. проти Німеччини, 27.11.1997 р., § 57).

Згідно п.32 рішення Європейського суду з прав людини у справі «Фокс, Кембелл і Гартлі проти Сполученого Королівства» від 30.08.1990 року, та відповідно до п.219 рішення у справі «Нечипорук та Йонкало проти України» («NechiporukandYonkalo v. Ukraine») від 21 квітня 2011 року, заява №42310/04 суд повторює, що термін «обґрунтована підозра» означає, що існують факти або інформація, які можуть переконати об`єктивного спостерігача в тому, що особа, про яку йдеться, могла вчинити правопорушення.

Згідно з практикою ЄСПЛ, зокрема п. 48 рішення «Чеботарь проти Молдови» №35615/06 від 13.11.07 року - Європейський Суд з прав людини зазначив «Суд повторює, що для того, щоб арешт по обґрунтованій підозрі був виправданий у відповідності з статтею 5 & 1 (с), поліція не зобов`язана мати докази, достатні для пред`явлення обвинувачення, ні в момент арешту ні під час перебування заявника під вартою. Також не обов`язково, щоб затриманій особі були, по кінцевому рахунку, пред`явлені обвинувачення, або щоб ця особа була піддана суду. Метою попереднього тримання під вартою є подальше розслідування кримінальної справи, яке повинно підтвердити або розвіяти підозру, яка є підставою для затримання».

Крім того, слідчий суддя враховує правову позицію ЄСПЛ, викладену у рішенні за скаргою «Ферарі-Браво проти Італії», відповідно до якої затримання та тримання особи під вартою, безумовно, можливе не лише у випадку доведеності факту вчинення злочину та його характеру, оскільки така доведеність сама по собі і є метою досудового розслідування, досягненню цілей якого і є тримання під вартою.

Згідно з позицією Європейського суду з прав людини, викладеною в п.84 рішення ЄСПЛ від 10.02.2011 року в справі «Харченко проти України», п.4 ст.5 Конвенції передбачає право заарештованих або затриманих осіб на судовий контроль щодо матеріально-правових і процесуальних підстав позбавлення їх волі, що, з погляду Конвенції, є найважливішими умовами забезпечення «законності». Це означає, що суд відповідної юрисдикції має перевірити не тільки питання дотримання процесуальних вимог національного законодавства, але й обґрунтованість підозри, яка послужила підставою для затримання, і законність мети, з якою застосовувались затримання та подальше тримання під вартою (див. справу «Буткевічус проти Литви» (Butkeviciusv. Lithuania) № 48297/99, п. 43, ЄКПЛ 2002-ІІ).

Крім того, Європейський суд з прав людини у п.п. 68-69 Рішення від 17.10.2013 року у справі «Таран проти України» зазначив, що пункт 1 статті 5 Конвенції вимагає, що для того, щоб позбавлення свободи не вважалося свавільним, не достатньо того, щоб цей захід здійснювався відповідно до національного законодавства; він також має бути необхідним за конкретних обставин (див. рішення від 27 лютого 2007 року у справі «Нештяк проти Словаччини» (Neљќбk v. Slovakia), заява № 65559/01, п. 74). На думку Суду, тримання під вартою відповідно до підпункту «с» пункту 1 статті 5 Конвенції має втілювати вимогу пропорційності, яка обумовлює існування обґрунтованого рішення, яким здійснюється оцінка відповідних аргументів «за» і «проти» звільнення (див. рішення у справі «Ладент проти Польщі» (Ladent v. Poland), заява № 11036/03, п. 55, ECHR 2008-... (витяги), і від 14 жовтня 2010 року у справі «Хайредінов проти України» (Khayredinov v. Ukraine), заява № 38717/04, п. 86).

Суд також постановив, що пункт 3 статті 5 Конвенції вимагає, що обґрунтування будь-якого строку тримання під вартою, незалежно від того, наскільки коротким він є, має бути переконливо продемонстроване владою. Аргументи «за» і «проти» звільнення, включаючи ризик того, що обвинувачений може перешкоджати належному провадженню у справі, не повинні оцінюватись абстрактно (in abstracto), але мають підтверджуватися фактичними даними. Ризик того, що обвинувачений може переховуватися, не може оцінюватися виключно на підставі ступеня тяжкості можливого покарання. Він має оцінюватися з урахуванням ряду інших відповідних факторів, які можуть або підтвердити існування можливості переховування обвинуваченим, або доведуть, що така можливість є настільки невеликою, що вона не може обґрунтовувати досудове ув`язнення (див. рішення від 4 жовтня 2005 року у справі «Бекчєв проти Молдови» (Becciev v. Moldova), заява № 9190/03, пункти 56 і 59, з подальшими посиланнями).

Разом з тим, згідно п.99 рішення ЄСПЛ у справі «Геращенко проти України», визначаючи доцільність звільнення або подальшого тримання особи під вартою, відповідні органі державної влади зобов`язані розглянути також альтернативні заходи забезпечення її явки до суду.

Дослідивши долучені до клопотання матеріали, слідчий суддя приходить до переконання про обґрунтованість підозри у вчиненні ОСОБА_1 кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст.149 КК України.

Відповідно до п.4 ч.2 ст.183 КПК України, запобіжний захід у вигляді тримання під вартою не може бути застосовано, окрім як, зокрема, до раніше не судимої особи, яка підозрюється або обвинувачується у вчиненні злочину, за який законом передбачено покарання у виді позбавлення волі на строк понад п`ять років.

Враховуючи вагомість наявних доказів та обґрунтованість підозри у вчиненні підозрюваним ОСОБА_1 особливо тяжкого злочину, тяжкість покарання, яке загрожує підозрюваному у разі визнання його винним у його вчиненні, враховуючи спосіб, у який злочин був вчинений, особу підозрюваного та те, що підозрюваний раніше засуджений за вчинення аналогічного кримінального правопорушення, підозрюється у вчиненні кримінального правопорушення в період іспитового строку, слідчий суддя приходить до переконання про доведеність в судовому засіданні наявність ризиків передбачених п.1, п.5 ч.1 ст.177 КПК України, що з урахуванням обґрунтованості клопотання слідчого вказує на доцільність застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою.

Враховуючи викладене, слідчий суддя не вбачає підстав для застосування більш м`якого запобіжного заходу.

Згідно рішення ЄСПЛ у справі «Piruzyanv. Armenia», п.п. 104-105-794, автоматична відмова в застосуванні застави без здійснення судового контролю є несумісною з вимогами пункту 3 статті 5 Конвенції.

Згідно п.3 ч.5 ст.182 КПК України, розмір застави щодо особи, підозрюваної у вчиненні особливо тяжкого злочину визначається від вісімдесяти до трьохсот розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

З урахуванням викладеного, враховуючи майновий та сімейний стан підозрюваного, а також наявність ризиків, передбачених ст.177 КПК України, слідчий суддя приходить до переконання про необхідність застосування застави у розмірі трьохсот розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, вважаючи, що саме такий розмір застави є достатнім для забезпечення виконання підозрюваним його процесуальних обов`язків.

На підставі встановленого, керуючись ст.ст. 176-178, 183, 184, 193, 194, 196 КПК України, слідчий суддя

ПОСТАНОВИВ:

Клопотання слідчого відділу СУ ГУНП в Одеській області Недельчева І.Ф., погоджене прокурором відділу Одеської обласної прокуратури Карачебаном А.О., про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою №12020160000001317 від 26.11.2020 року відносно ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 – задовольнити.

Застосувати до ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , запобіжний захід у вигляді тримання під вартою в ДУ «Одеський слідчий ізолятор».

Визначити розмір застави, як запобіжного заходу, достатнього для забезпечення виконання підозрюваним ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , обов`язків, передбачених КПК України в розмірі трьохсот розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб в сумі 681 000 (шістсот вісімдесят одна тисяча) гривень.

Роз`яснити підозрюваному, що він або заставодавець мають право у будь який момент внести заставу на розрахунковий рахунок № UA418201720355249001000005435, код отримувача (ЄДРПОУ) - 26302945, банк отримувача – ДКСУ м. Київ, отримувач - Територіальне управління Державної судової адміністрації України в Одеській області.

У разі внесення застави підозрюваного звільнити з-під варти негайно та покласти на підозрюваного ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , обов`язки строком на 2 (два) місяці, передбачені ч.5 ст.194 КПК України:

- прибувати до слідчого або прокурора, суду за першою вимогою;

- не відлучатися з міста Одеси без дозволу слідчого, прокурора, суду;

- повідомляти слідчого, прокурора, суд про зміну свого місця проживання, реєстрації, контактних номерів мобільного телефону;

- утримуватися від спілкування з учасниками та сторонами кримінального провадження;

- здати на зберігання до органу досудового розслідування свій паспорт для виїзду за кордон.

Роз`яснити підозрюваному ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , що відповідно до ч.8, ч.10, ч.11 ст.182 КПК України, у разі невиконання обов`язків заставодавцем, а також, якщо підозрюваний, обвинувачений, будучи належним чином повідомлений не з`явиться за викликом до слідчого, прокурора, слідчого судді, суду без поважних причин чи не повідомить про причини своєї неявки, або якщо порушить інші покладені на нього при застосуванні запобіжного заходу обов`язки, застава звертається в дохід держави та зараховується до спеціального фонду Державного бюджету України й використовується у порядку, встановленому законом для використання коштів судового збору. У разі звернення застави в дохід держави слідчий суддя, суд вирішує питання про застосування до підозрюваного, обвинуваченого запобіжного заходу у вигляді застави у більшому розмірі або іншого запобіжного заходу з урахуванням положень ч.7 ст.194 КПК України. Застава внесена підозрюваним, обвинуваченим, може бути повністю або частково звернена судом на виконання вироку в частині майнових стягнень. Застава внесена заставодавцем, може бути звернена судом на виконання вироку в частині майнових стягнень тільки за його згодою.

Строк дії ухвали обчислюється з моменту затримання особи 04.04.2021 року та припиняє свою дію 02.06.2021 року.

Апеляційна скарга, на ухвалу слідчого судді може бути подана протягом п`яти днів з дня її проголошення.

Ухвала підлягає негайному виконанню після її проголошення.

Подання апеляційної скарги зупиняє набрання ухвалою законної сили, але не зупиняє її виконання.

Слідчий суддя Чаплицький В. В.