Рішення № 96158029, 08.04.2021, Шевченківський районний суд міста Харкова (до 25.04.2025 - Дзержинський районний суд м. Харкова)

Справа № 638/163/20

Провадження № 2/638/2241/21

РІШЕННЯ

іменем України

08.04.2021 Дзержинський районний суд м. Харкова в складі:

головуючої судді – Штих Т.В.,

за участі секретаря – Овчаренко К.В.,

розглянувши у судовому засіданні цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , ОСОБА_7 , ОСОБА_8 , ОСОБА_9 , ОСОБА_10 , ОСОБА_11 , ОСОБА_12 , ОСОБА_13 , ОСОБА_14 , третя особа: Харківська міська рада, про зобов`язання вчинення дії та виділ частки комунальної квартири в натурі, -

встановив:

Позивач звернулась до Дзержинського районного суду до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , ОСОБА_7 , ОСОБА_8 , ОСОБА_9 , ОСОБА_10 , ОСОБА_11 , ОСОБА_12 , ОСОБА_13 , ОСОБА_14 , третя особа: Харківська міська рада, про зобов`язання вчинення дії та виділ частки комунальної квартири в натурі. Вказані вимоги уточнені 11 лютого 2021 року. В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на те, що вона є власницею 15/100 часток права власності комунальної квартири АДРЕСА_1 . Відповідно до інформаційної довідки 5/100 частини вказаної квартири зареєстровані за територіальною громадою в особі Харківської міської ради, інші частки належать відповідачам у справі.. Позивач виявила бажання провести реконструкцію належної їх частки квартири, виготовила відповідний технічний висновок, тому вважає за можливе розширення кімнати АДРЕСА_2 шляхом приєднання частини площі коридору 3,9 кв.м. та влаштування ненесучих перегородок з дверними прорізами між кімнатами та коридором загального користування та розбирання існуючої перегородки, влаштування у новоутвореній кімнаті кухні, санвузла, коридору з виконанням необхідних оздоблювальних робіт, приєднання до квартири балконів0,8 кв.м., які виділяються шляхом встановлення ненесучих перегородок. У позові позивач просить зобов`язати відповідачів прибрати з під кімнати № 14 квартири АДРЕСА_3 всі шафи та інше майно. виідлити позивачці в натурі кімнату № НОМЕР_1 площею 32,1 кв.м. в квартирі АДРЕСА_3 з правом її подальшої реконструкції з приєднанням до вказаної кімнати частини прилеглої площі 3,9 кв.м. загального користування та частини прилеглих балконів площею0,8 кв.м. та утворенням однокімнатної ізольованої квартири, всього загальною площею 37,6 кв.м., житловою площею 16,5 кв.м.

У судовому засіданні позивач та її представник наполягали на задоволенні позовних вимог, вказали, що позивач позбавлена можливості проводити ремонтні роботи, майно відповідачів перебуває близько коло її квартири, квартира не обладнана кухнею та вбиральнею, все це позбавляє позивачку права нормального існування.

Відповідачі у справі ОСОБА_5 , ОСОБА_8 ОСОБА_11 , ОСОБА_13 , ОСОБА_14 у судовому засіданні категорично заперечували проти позовних вимог. Вказали, що вони не перешкоджають користуватися позивачкою майном та приміщеннями загального користування, крім того зауважили, що дій щодо реконструкції можуть викликати технічні порушення цілісності квартири, крім того зазначили, що дії позивача щодо реконструкції можуть привести до плутанини у технічній документації інших співвласників квартири та оплати комунальних послуг.

Інші відповідачі у судове засідання не з`явились, про час та дату судового розгляду повідомлялись належним чином, причину неявки суду не повідомили.

04 грудня 2020 року від представника ХМР надійшли пояснення.

17 грудня 2020 року від ОСОБА_7 надійшла заява, де вона не заперечує проти задоволення позовних вимог, просить справу розглядати за її відсутності.

08 лютого 2021 року ОСОБА_6 , ОСОБА_15 , ОСОБА_14 , ОСОБА_13 , ОСОБА_11 , ОСОБА_5 , надали додаткові пояснення по справі.

01 березня 2021 року надано відзив на позов відповідачами ОСОБА_11 , ОСОБА_6 , ОСОБА_14 , ОСОБА_5 , ОСОБА_13 , ОСОБА_8 , ОСОБА_2 .

Відповідно до ухвали від 03 березня 2021 року справа призначена до судового розгляду.

Вислухавши думку учасників судового провадження, суд вважає, що позовні вимоги є такими, що не підлягають задоволенню.

У відповідності до ст. ст. 13, 81 ЦПК України суд розглядає справу не інакше, як за зверненням фізичних чи юридичних осіб, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Відповідно до ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, яким суд, виконавши всі вимоги цивільного судочинства, вирішив справу згідно із законом. При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на основі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

За змістом ст. 264 ЦПК України під час ухвалення рішення суд зокрема вирішує такі питання: чи мали місце обставини (факти), якими обґрунтовувалися вимоги та заперечення, та якими доказами вони підтверджуються; чи є інші фактичні дані, які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження; які правовідносини сторін випливають із встановлених обставин; яка правова норма підлягає застосуванню до цих правовідносин; чи слід позов задовольнити або в позові відмовити; як розподілити між сторонами судові витрати.

Статтями 12, 13, 77 ЦПК України передбачено, що цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності, згідно з якими кожна сторона повинна довести ті обставини, на які посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, а суд розглядає справу в межах заявлених вимог і вирішує справу на підставі наданих доказів. Даний принцип полягає у прояві в змагальній формі ініціативи та активності осіб, які беруть участь у справі. Принцип змагальності забезпечує повноту дослідження обставин даної справи. Сторони зобов`язані визначити докази, на які вони посилаються, як на підставу своїх вимог та заперечень, і довести обставини, якими вони обґрунтовують ці вимоги й заперечення.

Відповідно до ст. 76 ЦПК України доказами є будь - які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення сторін, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці данні встановлюються на підставі пояснень сторін, третіх осіб, їх представників, допитаних як свідків, показань свідків, письмових доказів, речових доказів, зокрема звуко-і відеозаписів, висновків експертів.

За змістом статей 12, 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

З`ясувавши дані у справі, дослідивши докази, суд приходить до висновку про не обґрунтованість позовних вимог.

Відповідно до ч. 1 ст. 4 ЦПК України - кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Відповідно до ст. 5 ЦПК України, здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором. У випадку, якщо закон або договір не визначають ефективного способу захисту порушеного, невизнаного або оспореного права, свободи чи інтересу особи, яка звернулася до суду, суд відповідно до викладеної в позові вимоги такої особи може визначити у своєму рішенні такий спосіб захисту, який не суперечить закону.

Згідно ст. 10-13 ЦПК України - суд при розгляді справи керується принципом верховенства права. Суд розглядає справи відповідно до Конституції України, законів України, міжнародних договорів, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України. Суд застосовує інші правові акти, прийняті відповідним органом на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що встановлені Конституцією та законами України.

Суд застосовує при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року і протоколи до неї, згоду на обов`язковість яких надано Верховною Радою України, та практику Європейського суду з прав людини як джерело права. Суд застосовує норми права інших держав у разі, коли це передбачено законом України чи міжнародним договором, згода на обов`язковість якого надана Верховною Радою України. Суд визначає в межах, встановлених цим Кодексом, порядок здійснення провадження у справі відповідно до принципу пропорційності, враховуючи: завдання цивільного судочинства; забезпечення розумного балансу між приватними й публічними інтересами; особливості предмета спору; ціну позову; складність справи; значення розгляду справи для сторін, час, необхідний для вчинення тих чи інших дій, розмір судових витрат, пов`язаних із відповідними процесуальними діями, тощо.

Суд, всебічно з`ясувавши обставини, на які позивач посилається як на підставу своїх вимог, підтверджених доказами, які були досліджені в судовому засіданні, вважає встановленими такі факти та відповідні їм правовідносини.

Відповідно до ч. 1 ст. 15 та ст. 30 Житлового кодексу УРСР відповідні сільські, селищні, міські ради, їхні виконавчі комітети здійснюють державний контроль за використанням і схоронністю житлового фонду.

Статтею 60 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні»

(далі – Закону) встановлено, що територіальним громадам сіл, селищ, міст, районів у містах належить право комунальної власності на житловий фонд.

Відповідно до ст. 327 Цивільного кодексу України у комунальній власності знаходиться майно, що належить територіальній громаді.

Управління майном, що перебуває у комунальній власності, здійснюють безпосередньо територіальна громада та утворені нею органи місцевого самоврядування.

Згідно п. 1 ст. 29 Статуту територіальної громади міста Харкова, затвердженого рішенням Харківської міської ради від 04.07.2007 року №121/07 та зареєстрованого згідно свідоцтва №2 від 16.07.2007 року Харківським міським управлінням Міністерства юстиції України, міська рада є представницьким органом територіальної громади, що здійснює від її імені та в її інтересах функції та повноваження місцевого самоврядування, визначені Конституцією України і законами України, а також приймає від її імені рішення.

Відповідно до листа Управління обліку та розподілу житлової площі Департаменту житлового господарства Харківської міської ради від 24.11.2020 № 1682/0/233-20-7005/0/232-20 згідно з рішенням виконавчого комітету Харківської міської ради від 20.10.2010 № 435 будинки № 193 та АДРЕСА_4 виключені з числа гуртожитків ГП «ХЗЕА» і дозволено ліквідаційній комісії ДП «ХЗЕА» і Дзержинській районній в м. Харкові раді закріпити за мешканцями займану ними житлову площу.

Рішеннями Харківської міської ради від 14.09.2016 № 352/16 «Про комунальну власність м. Харкова» будинок АДРЕСА_4 було прийнято у комунальну власність територіальної громади м. Харкова від ДП «Харківський завод електроапаратури».

Відповідними розпорядженнями Управління комунального майна та приватизації будинок АДРЕСА_4 передано у господарське відання КП «Жилкомсервіс».

На виконання рішення виконавчого комітету Харківської міської ради

від 20.10.2010 № 435, за сприянням ДПК «ХЗЕА», мешканцям колишнього гуртожитку по АДРЕСА_4 - сім`ям та одиноким громадянам, які на законних підставах були вселені, постійно проживали та були зареєстровані, виконавчим комітетом Харківської міської ради видавалися (за їх зверненнями) правовстановлюючі документи на займане житло (рішення виконавчого комітету про визнання наймачами житлової площі).

Рішенням виконавчого комітету Харківської міської ради від 16.05.2020

№ 296 (п. 1.8.) ОСОБА_1 була визнана наймачем однієї кімнати АДРЕСА_5 зі складом сім`ї 2 особи (вона, дочка – ОСОБА_16 ).

Відповідно до договору дарування частки квартири від 19 лютого 2018 року ОСОБА_1 прийняла у дар від ОСОБА_17 15/100 частин вказаної комунальної квартири житловою площею 32,1 к5в.м. з відповідною частиною місць спільного користування.

Технічний звіт, виготовлений ТОВ « Харківреконструкція» за 2019 рік не може слугувати доказом необхідності задоволення позовних вимог, так як він зазначає про стан будівельних конструкцій кімнати АДРЕСА_6 з рекомендаціями щодо забезпечення надійності та безпеки під час подальшої експлуатації об`єкту.

Як передбачено ст.152 Житлового кодексу України та п.19 Правил користування приміщеннями житлових будинків і прибудинковими територіями, переобладнання і перепланування жилого будинку (квартири), що належить громадянинові на праві приватної власності, провадяться з дозволу виконавчого комітету місцевої Ради народних депутатів за відповідними проектами та без обмежень інтересів інших громадян, які проживають у цьому будинку.

Відповідно до ч.2 ст.383ЦК України власник квартири може на свій розсуд здійснювати зміни у квартирі, наданій йому для використання як єдиного цілого, - за умови, що ці зміни не призведуть до порушень прав власників інших квартир у багатоквартирному житловому будинку та не порушать санітарно-технічних вимог і правил експлуатації будинку.

Відповідно до ст. 382 ЦК України квартирою є ізольоване помешкання в житловому будинку, призначене та придатне для постійного у ньому проживання. Усі власники квартир та нежитлових приміщень у багатоквартирному будинку є співвласниками на праві спільної сумісної власності спільного майна багатоквартирного будинку. Спільним майном багатоквартирного будинку є приміщення загального користування (у тому числі допоміжні), несучі, огороджувальні та несуче-огороджувальні конструкції будинку, механічне, електричне, сантехнічне та інше обладнання всередині або за межами будинку, яке обслуговує більше одного житлового або нежитлового приміщення, а також будівлі і споруди, які призначені для задоволення потреб усіх співвласників багатоквартирного будинку та розташовані на прибудинковій території, а також права на земельну ділянку, на якій розташований багатоквартирний будинок та його прибудинкова територія, у разі державної реєстрації таких прав.

Загальна площа частини квартири посімейного заселення (так званої комунальної квартири) визначається як сума займаних жилих кімнат з урахуванням площі балконів, лоджій, терас та площі підсобних приміщенії квартири, яка розподіляється між всіма наймачами пропорційно площі займанних ними кімнат.

Відповідно до п. 4 Правил користування приміщеннями житлових будинків і гуртожитків, затверджених Постановою Кабінету Міністрів України від 08.10.1992 № 572, власники, наймачі (орендарі) приміщень житлових будинків і гуртожитків мають право на переобладнання і перепланування житлових приміщень відповідно до статей 100 і 152 Житлового кодексу Української РСР.

Згідно ст. 100 Житлового кодексу Української РСР виконання наймачем робіт з переобладнання та перепланування жилого будинку і жилого приміщення, які не передбачають втручання в несучі конструкції та/або інженерні системи загального користування, не потребують отримання документів, що дають право на їх виконання. Після завершення зазначених робіт введення об`єкта в експлуатацію не потребується. Виконання робіт, визначених частиною першою цієї статті, внаслідок яких змінюється площа, кількість чи склад приміщень у будинках державного чи громадського житлового фонду, допускається за письмовою згодою наймодавця (орендодавця), якщо інше не передбачено договором найму (оренди).

Відповідно до ст. 152 Житлового кодексу Української РСР виконання власниками робіт з переобладнання та перепланування жилого будинку і жилого приміщення приватного житлового фонду, які не передбачають втручання в несучі конструкції та/або інженерні системи загального користування, не потребує отримання документів, що дають право на їх виконання. Після завершення зазначених робіт введення об`єкта в експлуатацію не потребується.

Згідно з пунктом 1.4.1 Правил утримання жилих будинків та прибудинкових територій, затверджених наказом Державного комітету України з питань житлово-комунального господарства від 17.05.2005 № 76, переобладнання і перепланування жилих будинків, жилих і нежилих у жилих будинках приміщень дозволяється робити після одержання дозволу виконавчого комітету місцевої Ради народних депутатів відповідно до законодавства.

Так, відповідно до пункту 1.4.5 Правил для одержання дозволу на переобладнання або перепланування жилих будинків, жилих і нежилих у жилих будинках приміщень їх власник або уповноважена ним особа, наймач (орендар) приміщення за згодою його власника подають до органу місцевого самоврядування заяву про надання дозволу на переобладнання або перепланування та, у разі необхідності, можуть подаватися такі документи: копія свідоцтва на право власності або договору найму (оренди) приміщення; копія поверхових планів, завірених в установленому порядку; проект переобладнання або перепланування жилих будинків, жилих і нежилих у жилих будинках приміщень, погоджений в установленому порядку; згода власників, співвласників (наймачів) або уповноважених ними осіб на переобладнання та перепланування приміщень, що перебувають у їх спільній власності.

Згідно п.2.2 Положення про Інспекцію державного архітектурно-будівельного контролю Департаменту територіального контролю Харківської міської ради, затвердженого рішенням Харківської міської ради від 20.11.2015 р. №7/15 основним завданням Інспекції є здійснення відповідно до закону державного архітектурно-будівельного контролю, виконання дозвільних та реєстраційних функцій.

Відповідно до статей 15, 16 ЦПК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.

Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Суд може захистити цивільне право або інтерес іншим способом, що встановлений договором або законом чи судом у визначених законом випадках.

Застосування конкретного способу захисту цивільного права залежить як від змісту права чи інтересу, за захистом якого звернулася особа, так і від характеру його порушення, невизнання або оспорення. Такі право чи інтерес мають бути захищені судом у спосіб, який є ефективним, тобто таким, що відповідає змісту відповідного права чи інтересу, характеру його порушення, невизнання або оспорення та спричиненим цими діяннями наслідкам.

Відповідно до ст. 25 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» сільські, селищні, міські ради правомочні розглядати і вирішувати питання, віднесені Конституцією України, цим та іншими законами до їх відання.

Статтею 60 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» встановлено, що територіальним громадам сіл, селищ, міст, районів у містах належить право комунальної власності на житловий фонд.

Відповідно до ст. 327 Цивільного кодексу України у комунальній власності знаходиться майно, що належить територіальній громаді.

Управління майном, що перебуває у комунальній власності, здійснюють безпосередньо територіальна громада та утворені нею органи місцевого самоврядування.

Суд звертає увагу на те, що проведення реконструкції та зайняття додаткової площі в указаній квартирі не відповідає вимогам чинного законодавства та може суттєво вплинути на безпеку проживання у вказаній квартирі. Перепланування може вплинути на необхідність змін до технічних документів вказаної квартири. Також суд звертає увагу на те, що позовні вимоги щодо зобов`язання прибрати речі від квартири позивача не є належним способом захисту прав позивача, так як позивачем не доведено, що наявність шаф та інших речей, які належать відповідачам, перешкоджають їх користуватися своєю кімнатою.

Судовий збір вважати сплаченим позивачем.

Керуючись ст. 258-259,263-264 ЦПК України, -

вирішив:

Позовну заяву ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , ОСОБА_7 , ОСОБА_8 , ОСОБА_9 , ОСОБА_10 , ОСОБА_11 , ОСОБА_12 , ОСОБА_13 , ОСОБА_14 , третя особа: Харківська міська рада, про зобов`язання вчинення дії та виділ частки комунальної квартири в натурі - залишити без задоволення.

Судові витрати вважати сплаченими позивачем.

Рішення може бути оскаржено до Харківського апеляційного суду протягом тридцяти днів з моменту проголошення через районний суд, шляхом подачі апеляційної скарги.

Рішення ухвалено та надруковано суддею в нарадчій кімнаті.

Повний текст рішення виготовлено 09 квітня 2021 року.

Суддя: Штих Т.В.