Вирок № 96157896, 09.04.2021, Вовчанський районний суд Харківської області

Справа № 617/521/21

Провадження № 1-кп/617/112/21

В И Р О К

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

09 квітня 2021 року Вовчанський районний суд Харківської області у складі:

головуючого - судді Глоби М.М.,

за участю секретаря судового засідання –Борщ Л.В.,

прокурора – Карапетян Л.А.,

представника потерпілого – Стоянова П.Д.,

захисника – Атаманюка П.В.,

та обвинуваченого – ОСОБА_1 ,

розглянувшиу відкритому судовому засіданні у залі суду у м. Вовчанську Харківської області кримінальне провадження № 12020220260000235 від 10.04.2020 року відносно

ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м. Києва, громадянина України, освіта професійно-технічна, працюючого електромонтером АТ «Харківобленерго», неодруженого, раніше не судимого, зареєстрованого та проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 ,

за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 249 КК України,

в с т а н о в и в:

І. Обставини кримінального правопорушення, зазначені стороною обвинувачення в пред`явленому особі обвинуваченні.

За обвинувальним актом у кримінальному провадженні № 12020220260000235 від 10.04.2020 року, направленим до суду за обвинуваченням ОСОБА_1 за ч. 1 ст. 249 КК України, останній обвинувачується в тому, що він 09.04.2020 року о 14 год. 00 хв. зустрівся із своїми товаришами ОСОБА_2 та особою, матеріали щодо якої виділені в окреме провадження, з якими направились до водоймища, що розташовується на території ТОВ «Природоохоронне підприємство «Ізбитське-2» неподалік с. Стариця Вовчанського району Харківської області. Далі особа, матеріали щодо якої виділені в окреме провадження, попросив допомоги у розміщенні ліскових сіток на вказаному водоймищі, коли у ОСОБА_1 виник умисел на незаконне зайняття рибним добувним промислом, без спеціального дозволу на використання водних живих ресурсів, після чого він заздалегідь приготував знаряддя лову риби, що виготовлені із сіткоснастевих матеріалів, а саме: три ліскові сітки, застосування яких забороняється п. 3.15 «Правил любительського і спортивного рибальства», затверджених Наказом Держкомрибгоспу України від 15.02.1999 року за № 19 та зареєстрованих у Міністерстві юстиції України 28.04.1999 року № 269/3562. Після чого, ОСОБА_1 , продовжуючи свій злочинний намір направлений на зайняття водним добувним промислом тобто вилученні забороненими знаряддями лову водних живих ресурсів із природного середовища, порушуючи встановлений порядок раціонального використання, охорони і відтворення риб та інших об`єктів водної фауни як важливої складової частини навколишнього природного середовища, не маючи спеціального дозволу на вилов риби, не дотримуючись встановленого строку заборони на промисловий, любительський і спортивний лов риби у рибогосподарських водних об`єктах Харківської області (з 01.04.2020 року по 30.06.2020 року в придаткових водах річок), не дотримуючись правила, того, що в період нерестової заборони любительське рибальство на водоймах Харківської області дозволяється на спеціально визначених ділянках водосховищ та річок з їх придатковою системою водойм, однією поплавковою або донною вудкою із одним гачком і спінінгом з берега, що затверджені наказом № 66 від 04.03.2020 року Управління державного агентства рибного господарства у Харківській області Державного агентства рибного господарства України, встановив разом з особою, матеріали щодо якої виділені в окреме провадження, три ліскові сітки, та в результаті виловив рибу наступних видів, а саме товстолоб в кількості 4 шт., сазан в кількості 8 шт., карась сріблястий в кількості 5 шт., чим заподіяв істотну шкоду, адже знищив відповідні водні біоресурси в заборонений час та спричинив збитки навколишньому середовищу та охоронюваним правам та інтересам держави, відповідно до розрахунку проведеного на підставі Постанови Кабінету міністрів України від 21.11.2011 року № 1209 Управлінням державного агентства рибного господарства у Харківській області Державного агентства рибного господарства України на загальну суму 3553 грн. 00 коп.

За обвинуваченням, пред`явленим ОСОБА_1 органом досудового розслідування, його дії кваліфіковані за ч. 1 ст. 249 КК України – незаконне зайняття рибним добувним промислом, якщо воно заподіяло істотну шкоду.

ІІ. Докази, надані для дослідження під час судового розгляду стороною обвинувачення.

Так, прокурором, як стороною обвинувачення в кримінальному провадженні, для з`ясування і перевірки обставин пред`явленого ОСОБА_1 за ч. 1 ст. 249 КК України обвинувачення в процесі судового розгляду, для дослідження надані наступні докази:

Показання представника потерпілого:

Показання представника потерпілого ОСОБА_3 , допитаного в ході судового розгляду, який показав, що він працює на посаді заступника начальнику відділу охорони водних біоресурсів «Рибоохоронний патруль» в управлінні державного агентства рибного господарства у Харківській області. 09.04.2020 року близько 17 год. 00 хв. з ним по телефону за допомогою «гарячої лінії» зв`язались працівники поліції та повідомили, що було затримано три особи, які здійснювали незаконний вилов риби. Через декілька годин він прибув до відділу поліції та з`ясував, що під час незаконного вилову риби були затримані ОСОБА_1 , ОСОБА_4 та ОСОБА_2 , також були вилучені три сітки, гумовий човен та виловлена за їх допомогою риба. На запит слідчого він зробив розрахунок визначивши вартість риби, яку виловили ОСОБА_1 , ОСОБА_4 та ОСОБА_2 , а саме товстолоба в кількості 4 шт., сазана в кількості 8 шт. та карася сріблястого в кількості 5 шт. Спричинена шкода дорівнює вартості риби та була встановлена у розмірі 3553 грн. 00 коп. Він не визначав, що спричинена шкода у розмірі 3553 грн. 00 коп. є саме істотною шкодою.

Документи:

Витяг з Єдиного реєстру досудового розслідування від 27.05.2020 року, згідно даних якого 10.04.2020 року були внесені відомості за № 12020220260000235. Зазначені короткий виклад обставин, що можуть свідчити про вчинення кримінального правопорушення: 09.04.2020 року до чергової частини Вовчанського відділу поліції надійшло повідомлення про те, що на озері поблизу с. Стариця Вовчанського району Харківської області, невідомі особи незаконно займаються рибним виловом. Правова кваліфікація кримінального правопорушення – ч. 1 ст. 249 КК України. Зазначені особи, які повідомлені про підозру, наслідки розслідування щодо осіб та відомості про здійснення спеціального досудового розслідування щодо них – ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 та ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 (а.с. 77).

Повідомлення від 09.04.2020 року, згідно даних якого до Вовчанського відділу поліції ГУНП в Харківській області 09.04.2020 року о 22 год. 50 хв. надійшло повідомлення про те, що в с. Ізбицьке невідомі займаються ловлею риби (а.с. 78).

Повідомлення в.о. начальника відділу прикордонної служби «Вовчанськ» від 09.04.2020 року за № 37, згідно даних якого останній повідомив Вовчанський ВП ГУНП в Харківській області та прокуратуру в Харківській області про те, що на напрямку н.п. Стариця (Україна) – Середа (РФ) в районі іпт № 900 виявлено та затримано трьох громадян України, які здійснювали незаконний вилов риби. Попередня правова кваліфікація кримінального правопорушення – ст. 249 КК України (а.с.79).

Протокол прийняття заяви про вчинене кримінальне правопорушення від 09.04.2020 року, згідно даних якого ОСОБА_5 звернувся до правоохоронного органу із заявою щодо прийняття заходів відносно невідомих осіб, які були затримані неподалік від Державного кордону із РФ під час незаконного браконьєрського вилову риби зі ставку за допомогою гумового човна та рибацьких сіток загальною довжиною близько 150 м. (а.с. 80).

Протокол огляду місця події від 09.04.2020 року та фототаблиця до нього, згідно даних якого був проведений огляд відкритої ділянки місцевості, що розташовується на березі озера, яке розташоване в межах земельних ділянок, кадастровий номер – 6321687600:03:002:0073 та 6321687600:03:002:0168 та 6321687600:03:002:0162. На березі озера знаходяться два автомобілі, один з яких «Ваз» червоного кольору з реєстраційним номером НОМЕР_1 та «Фольксваген» сірого кольору з реєстраційним номером НОМЕР_2 . До берегу на воді причалений човен гумовий зеленого кольору, всередині човна знаходяться: два весла; сітка лісочна, довжиною 20 м., висотою 1 м.; сітка лісочна, довжиною 50 м., висотою 1 м.; сітка лісочна довжиною 50 м., висотою 1 м. У вказаних сітках заплутана риба у кількості 17 рибин. Під час огляду виявлено гумовий човен «Лісічанка», три лісочні сітки, два весла, 4 товстолоби, 8 сазанів, 5 карасів сріблястих. Були застосовані технічні засоби - фотокамера(а.с. 81-90).

Постанова від 01.04.2020 року про визнання та приєднання до справи речових доказів, згідно даних якої гумовий човен «Лісічанка» з двома веслами; сітка, довжиною 20 м., висотою 1 м.; сітка, довжиною 50 м., висотою 1 м.; сітка, довжиною 50 м., висотою 1 м.; чотири товстолоби; вісім сазанів; 5 карасів сріблястих - визнані речовими доказами по кримінальному провадженню № 12020220260000235.

Речові докази: гумовий човен «Лісічанка» з двома веслами; сітка, довжиною 20 м., висотою 1 м.; сітка, довжиною 50 м., висотою 1 м.; сітка, довжиною 50 м., висотою 1 м. – направлені на зберігання до кімнати речових доказів Вовчанського ВП ГУНП в Харківській області.

Речові докази: чотири товстолоби; вісім сазанів; п`ять карасів сріблястих – передані на відповідальне зберігання заступнику начальника відділу охорони водних біоресурсів «Рибоохоронний патруль» ОСОБА_3 (а.с. 91-92).

Розрахунок матеріальної шкоди Управління Державного агентства рибного господарства у Харківській області (Харківський рибоохоронний патруль), згідно даних якого, сума заподіяної шкоди, завданої ОСОБА_4 спільно з ОСОБА_1 та ОСОБА_2 внаслідок незаконного добування цінних видів водних біоресурсів, згідно з Постановою КМ України від 21.11.2011 року за № 1209 становить 3553 грн. 00 коп. (а.с. 93).

Опис-оцінка знарядь лову, іншого рибальського майна, плавучих та інших транспортних засобів, виявлених у ОСОБА_4 , згідно з протоколом від 09.04.2020 року, відповідно даних якої були вилучені: гумовий човен «Лісічанка» у кількості 1 шт., сітки рибацьки з льоси у кількості 3 шт., риба товстолоб у кількості 4 шт., риба сазан у кількості 8 шт., риба карась сріблястий у кількості 5 шт. (а.с. 94).

Квитанція обліку добутих водних біоресурсів від 09.04.2020 року, згідно даних якої ОСОБА_3 здав на зберігання наступні види водних біоресурсів: товстолобик у кількості 4 шт., вагою 4 кг.; сазан у кількості 8 шт., вагою 3,5 кг.; карась сріблястий у кількості 5 шт., вагою 0,5 кг. (а.с. 94).

Приймальний акт від 09.04.2020 року, згідно даних якого на склад Вовчанського ВП ГУНП в Харківській області були прийняті гумовий човен «Лісічанка» у кількості 1 шт., сітки рибацьки з льоси у кількості 3 шт. (а.с. 94 об.).

Розписка від 10.04.2020 року, згідно даних якої ОСОБА_6 отримав на зберігання чотири товстолоби; вісім сазанів; п`ять карасів сріблястих (а.с. 95).

Наказ Управління державного агентства рибного господарства у Харківській області (Харківський рибоохоронний патруль) № 66 від 04.03.2020 року, згідно даних якого були встановлені строки заборони на промисловий, любительський і спортивний лов риби та інших водних біоресурсів у внутрішніх рибогосподарських водних об`єктах у межах адміністративної території Харківської області:

-з 01.04.2020 року до 10.06.2020 року на водосховищах;

-з 01.04.2020 року до 21.05.2020 року на річках, в корінних водах;

-з 01.04.2020 року до 30.06.2020 року в придаткових водах річок (а.с. 96-97).

Ухвала слідчого судді від 15.04.2020 року, відповідно до якої був накладений арешт на гумовий човен «Лісічанка», зеленого кольору на веслах, три лісочних сітки. Визначено місце зберігання речових доказів – кімната зберігання речових доказів Вовчанського ВП ГУНП в Харківській області (а.с. 98-100).

Повідомлення начальника Вовчанського РВ філії ДУ «Центр пробації» в Харківській області від 17.04.2020 року, згідно даних якого ОСОБА_1 на обліку не перебуває (а.с. 101).

Повідомлення військового комісару Вовчанського РВК від 17.04.2020 року, згідно даних якого молодший сержант запасу ОСОБА_1 строкову службу проходив з 09.06.1989 року по 12.05.1991 року (а.с. 103).

Повідомлення лікаря психіатра поліклініки Вовчанської ЦРЛ від 17.04.2020 року, згідно даних якого ОСОБА_1 на обліку не перебуває (а.с. 105).

Повідомлення лікаря нарколога поліклініки Вовчанської ЦРЛ від 21.04.2020 року, згідно даних якого ОСОБА_1 на обліку не перебуває (а.с. 107).

Копія паспорта ОСОБА_1 серії МК № 240527, згідно даних якої останній зареєстрований на території Вовчанського району Харківської області (а.с. 109-111).

Довідка про судимість від 14.04.2020 року, згідно даних якої ОСОБА_1 раніше не судимий (а.с. 112).

Інформаційна довідка дільничного офіцера Вовчанського ВП ГУНП в Харківській області, згідно даних якої ОСОБА_1 проживає по АДРЕСА_2 разом зі своєю родиною, характеризується посередньо, до адміністративної відповідальності протягом року не притягувався, раніше не судимий (а.с. 113).

ІІІ. Позиція сторони захисту.

Обвинувачений ОСОБА_1 , будучи допитаним в ході судового розгляду, свою вину у вчиненні правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 249 КК України, визнав частково та показав, що09.04.2020 року він, разом із ОСОБА_4 та ОСОБА_2 на території водоймища, розташованого біля с. Стариця Вовчанського району Харківської області за допомогою гумового човна встановили три рибацьких сітки з льоси для того, щоб зловити риби для їжі. Коли вони перебували на березі, до них підійшли працівники лісового господарства, викликали працівників поліції. На їх прохання ОСОБА_4 поплив на човні та зняв поставлені ними раніше сітки. Під час огляду були виявлені та вилучені човен, три рибацьки сітки та 17 риб, які були у сітках. Вважає, що його діями ніякої істотної шкоди заподіяно не було, розмір істотної шкоди не встановлено належним чином.

ІV. Мотиви і оцінка суду за наслідками перевірки обставин висунутого обвинувачення і перевірки їх доказами наданими сторонами під час судового розгляду.

Судовий розгляд, згідно положень ст. 337 КПК України, проводиться лише стосовно особи, якій висунуте обвинувачення, і лише в межах висунутого обвинувачення відповідно до обвинувального акта.

Так, в процесі судового розгляду сторона обвинувачення - прокурор вважав, що доказами винуватості ОСОБА_1 у вчиненні інкримінованого йому органом досудового розслідування кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 249 КК України є показання допитаного в судовому засіданні представника потерпілого та документи, досліджені судом.

Сторона захисту – обвинувачений та захисник вважали, що за оцінкою перевірки доказами обставин висунутого обвинувачення, його вина за ч. 1 ст. 249 КК України в установленому порядку не доведена.

Обов`язок доказування обставин, які підлягають доказуванню у кримінальному провадженні (ст. 91 КПК України), покладається на сторону обвинувачення безпосередньо у судовому засіданні.

Так за пред`явленим ОСОБА_1 обвинуваченням органом досудового розслідування його дії кваліфіковані за ч. 1 ст. 249 КК України, а саме як –незаконне зайняття рибним добувним промислом, якщо воно заподіяло істотну шкоду.

В кримінальному провадженні за висунутим ОСОБА_1 обвинуваченням за ч. 1 ст. 249 КК України обов`язковому доведеннює те, що вчинено кримінальне правопорушення, в якому обвинувачується ОСОБА_1 , кримінальне правопорушення вчинене ОСОБА_1 та в діянні ОСОБА_1 є склад кримінального правопорушення.

При цьому незаконність зайняття рибним добувним промислом має місце при здійсненні його без належного дозволу, у заборонений час, у недозволених місцях, а також забороненими способами і знаряддями лову.

Зайняття рибним добувним промислом без належного дозволу настає у випадках, коли добування водних тварин здійснюється самовільно, без отримання дозволу на промисел. Такий дозвіл видається спеціально уповноваженим органом у вигляді: власне дозволу; білета на право вилову риби або інших водних тварин; угоди на відвід рибопромислової ділянки або водосховища; ліцензії на спортивний і любительський вилов риби цінних порід.

Вказаний вилов у заборонений час означає, що він проводиться тоді, коли будь-яка риболовля або зайняття іншим водним добувним промислом заборонені, або в строки, заборонені для добування певних видів і в конкретних водоймах.

До недозволених для промислу місць належать ті, де вилов риби або інших водних тварин заборонено взагалі або обмежено певним періодом часу.

До заборонених способів здійснення водного добувного промислу належать: добування риби або інших водних тварин із застосуванням вибухових, отруйних речовин, струму високої напруги, вогнепальної зброї тощо.

Перевіривши під час судового розгляду доказами обставини, які прокурор вважав встановленими в кримінальному провадженні, а саме вчинення ОСОБА_1 дій стосовно незаконного зайняття рибним добувним промислом, якщо воно заподіяло істотну шкоду, суд вважає за необхідне зазначити наступне.

Прокурор вважав, що вчинення ОСОБА_1 інкримінованого йомукримінального правопорушення – підтверджуються наданими суду доказами, а саме: показаннями представника потерпілого, даними Витягу з Єдиного реєстру досудового розслідування від 27.05.2020 року, даними повідомлення від 09.04.2020 року, даними повідомлення від 09.04.2020 року за № 37, даними протоколу прийняття заяви про вчинене кримінальне правопорушення від 09.04.2020 року, даними протоколу огляду місця події від 09.04.2020 року та фототаблиця до нього, даними постанови від 01.04.2020 року про визнання та приєднання до справи речових доказів, даними розрахунку матеріальної шкоди, даними опису-оцінки знарядь лову, іншого рибальського майна, плавучих та інших транспортних засобів, виявлених у ОСОБА_4 , згідно з протоколом від 09.04.2020 року, даними квитанція обліку добутих водних біоресурсів від 09.04.2020 року, даними приймального акту від 09.04.2020 року, даними розписки від 10.04.2020 року, даними наказу Управління державного агентства рибного господарства у Харківській області (Харківський рибоохоронний патруль) № 66 від 04.03.2020 року, даними ухвали слідчого судді від 15.04.2020 року, даними, які характеризують особу ОСОБА_1 .

Відповідно до вимог ст. 85 КПК України, докази визнаються належними, якщо вони прямо чи непрямо підтверджують існування чи відсутність обставин, що підлягають доказуванню у кримінальному провадженні, та інших обставин, які мають значення для кримінального провадження, а також достовірність чи недостовірність, можливість чи неможливість використання інших доказів.

Допитаний під час судового розгляду в якості представника потерпілого Стоянов П.Д. фактично вказав, що 09.04.2020 року він прибув до відділу поліції та з`ясував, що під час незаконного вилову риби були затримані ОСОБА_1 , ОСОБА_4 та ОСОБА_2 , також були вилучені три сітки, гумовий човен та виловлена за їх допомогою риба. Вилов риби відбувався у заборонений час та за допомогою забороненого знаряддя лову – рибацьких сіток.

Зазначені показанняпредставника потерпілого є послідовними, узгодженими із матеріалами справи;дані Витягу з Єдиного реєстру досудового розслідування від 27.05.2020 року, дані повідомлення від 09.04.2020 року, дані повідомлення від 09.04.2020 року за № 37, дані протоколу прийняття заяви про вчинене кримінальне правопорушення від 09.04.2020 року, дані протоколу огляду місця події від 09.04.2020 року та фототаблиця до нього, дані постанови від 01.04.2020 року про визнання та приєднання до справи речових доказів, дані опису-оцінки знарядь лову, іншого рибальського майна, плавучих та інших транспортних засобів, виявлених у ОСОБА_4 , згідно з протоколом від 09.04.2020 року, дані квитанції обліку добутих водних біоресурсів від 09.04.2020 року, дані приймального акту від 09.04.2020 року, дані розписки від 10.04.2020 року, дані наказу Управління державного агентства рибного господарства у Харківській області (Харківський рибоохоронний патруль) № 66 від 04.03.2020 року, дані ухвали слідчого судді від 15.04.2020 року на думку суду є належними та допустимими, оскільки зібрані в рамках вказаного кримінального провадження і без порушень КПК України. Разом з тим, вони підтверджують саме факт незаконного зайняття ОСОБА_1 рибним добувним промислом. Наявність істотної шкоди, внаслідок вказаних незаконних дій, ці докази, як і дані, які характеризують особу ОСОБА_1 , не доводять.

При цьому суд звертає увагу, що кримінальне правопорушення, передбачене ч. 1 ст. 249 КК України, є кримінальним проступком із матеріальним складом.

При вирішенні питання про те, чи є шкода, заподіяна незаконним рибним промислом, істотною, треба враховувати вартість, екологічну цінність, кількість добутого, а також розмір шкоди, заподіяної довкіллю.

Отже обов`язковою ознакою, об`єктивної сторони вказаного кримінального правопорушення, яка підлягає встановленню, окрім інших, є істотна шкода яка полягає у спричиненні шкоди довкіллю.

За змістом ст.242 КПК України, певні обставини у кримінальному провадженні можуть бути встановлені лише шляхом призначення і проведення експертизи.

Зокрема відповідно до п.6 ч.2 ст. 242 КПК України, слідчий або прокурор зобов`язані забезпечити проведення експертизи щодо визначення розміру матеріальних збитків, шкоди немайнового характеру, шкоди довкіллю, заподіяної кримінальним правопорушенням.

Отже, розмір шкоди довкіллю може бути встановлений лише шляхом проведення експертизи тобто у встановлений процесуальним законодавством спосіб.

Проте орган досудового розслідування вказаних положень закону не дотримався.

Як встановлено під час судового розгляду та зазначив прокурор, експертиза у вказаному кримінальному провадженні взагалі не проводилась. Вартість спричиненої довкіллю шкоди була визначена відповідно до Постанови КМУкраїни від 21.11.2011 року за № 1209, згідно розрахунку, складеного представником потерпілого, що є неправильним і суперечить приписам ст. 242 КПК України.

Допитаний під час судового розгляду представник потерпілого зазначив, що під час здійснення ним вказаного розрахунку, ним взагалі не визначалось, чи є зазначена шкода істотною. Спричинена шкода дорівнює вартості виловленої риби.

Таким чином, розрахунок матеріальної шкоди, зроблений заступником начальника відділу охорони водних біоресурсів «Рибоохоронний патруль» Управління Державного агентства рибного господарства у Харківській області (Харківський рибоохоронний патруль) – представником потерпілого Стояновим П.Д., суд визнає неналежним доказом того, що внаслідок незаконного зайняття ОСОБА_1 рибним добувним промислом було завдано істотної шкоди, оскільки зазначений документ не може підміняти висновок експерта.

Аналогічна правова позиція викладена у постанові Касаційного кримінального суду Верховного суду від 24.09.2020 року у справі № 310/6110/18.

Підсумовуючи наведене суд вважає, що органом досудового розслідування не встановлено та не доведено всі ознаки об`єктивної сторони складу кримінального правопорушення, що інкримінується обвинуваченому, а саме істотну шкоду (розмір спричиненої кримінальним правопорушенням шкоди довкіллю), що є обов`язковим в розумінні положень ч. 1 ст.249 КК України, п. 6 ч. 2 ст.242 КПК України.

Під час судового розгляду прокурор також вважав недоцільним заявлення клопотання про призначення експертного дослідження для визначення істотної шкоди, внаслідок незаконного зайняття рибним добувним промислом.

За таких обставин суд приходить до висновку, що оскільки стороною обвинувачення у визначений законом спосіб не встановлено та не доведено істотну шкоду від дій обвинуваченого, в даному випадку відсутній і склад кримінального правопорушення в діях обвинуваченого.

При цьому суд наголошує, що наявність встановлених інших ознак об`єктивної сторони складу кримінального правопорушення, не змінює висновку суду щодо відсутності в діях обвинуваченого складу кримінального правопорушення через невстановлену у законному порядку істотної шкоди, спричиненої кримінальним правопорушенням.

17.07.1997 року Верховною Радою України була ратифікована Європейська Конвенція про захист прав людини і основоположних свобод і протоколи до неї. Відповідно до вимог ст. 9 Конституції України вимоги Конвенції і практика Європейського суду стали частиною національного законодавства країни. Надалі Верховна Рада конкретизувала дану вимогу в ст. 17 Закону України «Про виконання рішень і застосування практики Європейського суду з прав людини» від 23.02.2006 року, підкресливши, що суди застосовують при розгляді справ Конвенцію і практику Суду як джерело права.

Відповідно до ч. 5 ст. 9 КПК України кримінальне процесуальне законодавство України застосовується з урахуванням практики Європейського суду з прав людини.

Європейський суд з прав людини у рішенні по справі «Саундерс проти Сполученого Королівства» 29.11.1996 року вказував, що рівень певності, якого має досягати суддя за системою «внутрішнього переконання» чи системою «поза межами розумного сумніву», який є важливим для постановлення справедливого рішення, не повинен досягатися шляхом примусу до зізнання. Лише таким чином буде дотримано цілковитої поваги до презумпції невинуватості та статусу обвинуваченого, що є ключовими поняттями для демократичної концепції кримінального судового розгляду.

Отже, обвинувачення повинно довести «кожний факт», пов`язаний із кримінальним правопорушенням, щоб «не існувало жодної розумної підстави для сумнівів». Правило про тлумачення сумнівів на користь обвинуваченого по суті означає, що жодна з сумнівних обставин не може бути покладена в основу обвинувальних тез по справі, тобто воно висуває вимогу повної і безумовної доведеності обвинувачення. Ця вимога має на меті охорону законних інтересів обвинуваченого і служить гарантією досягнення істини у справі.

Таким чином, правило про тлумачення сумнівів на користь обвинуваченого виступає гарантією не тільки для обвинуваченого воно служить також гарантією досягнення мети правосуддя. Завдяки даному правилу досягається об`єктивна істина, так як обвинувачення ґрунтується тільки на безсумнівних доказах і безспірних фактах.

Одним з основних прав і свобод людини, встановлених Конституцією є презумпція невинуватості, закріплена в ст. 62 Конституції України. Відповідно до вказаної статті в ній передбачено, що особа вважається невинуватою у вчиненні кримінального правопорушення і не може бути піддана кримінальному покаранню, доки її вину не буде доведено в законному порядку і встановлено обвинувальним вироком суду. Ніхто не зобов`язаний доводити свою невинуватість у вчиненні злочину. Обвинувачення не може ґрунтуватися на доказах, одержаних незаконним шляхом, а також на припущеннях. Усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь.

Сформульовані в цій статті положення ґрунтуються на принципі презумпції невинуватості людини, закріпленому в ч. 1 ст. 11 Загальної декларації прав людини, проголошеної Генеральною Асамблеєю ООН 10.12.1948 року, згідно з якою кожна людина, обвинувачена у вчиненні злочину, має право вважатися невинуватою доти, поки її винуватість не буде встановлено законним порядком шляхом гласного судового розгляду, при якому їй забезпечуються всі можливості для захисту.

Так, у справі «Барбера, Мессег та Джабардо проти Іспанії» від 06.12.1988 року (п.146) Європейський Суд з прав людини встановив, що принцип презумпції невинуватості вимагає, серед іншого, щоб, виконуючи свої обов`язки, судді не розпочинали розгляд справи з упередженої думки, що підсудний вчинив злочин, який йому ставиться в вину; обов`язок доказування лежить на обвинуваченні, і будь - який сумнів має тлумачитися на користь підсудного.

Сумнівний характер вчинення ОСОБА_1 інкримінованого йому суспільно небезпечного діяння не узгоджується із стандартом доказування «поза розумним сумнівом», який також знайшов свій вияв і в практиці Європейського суду з прав людини, зокрема в рішенні від 21.07.2011 року у справі «Коробов проти України», в якому зазначалось, що суд при оцінці доказів, як правило, застосовує критерій доведення «поза розумним сумнівом», проте, така доведеність може випливати зі співіснування достатньо переконливих, чітких і узгоджених між собою висновків чи схожих неоспорюваних презумпцій факту.

Тягар доведення факту вчинення обвинуваченим кримінального правопорушення покладений на сторону обвинувачення і не може перекладатися на захист, що чітко та недвозначно висловлено у низці рішень Європейського Суду з прав людини, зокрема, у § 39 Рішення Суду «Капо проти Бельгії» № 4291/98 від 13.01.2005 року.

Відповідно до рішення Конституційного Суду України №12рп/2011 від 20.10.2011 року визнаватися допустимими і використовуватися як докази в кримінальній справі можуть тільки фактичні дані, одержані відповідно до вимог Кримінально-процесуального кодексу. Перевірка доказів на їх допустимість є найважливішою гарантією забезпечення прав і свобод людини і громадянина в кримінальному процесі та ухвалення законного і справедливого рішення у справі.

Відповідно до ч. ч. 2-4 ст. 17 КПК України ніхто не зобов`язаний доводити свою невинуватість у вчиненні кримінального правопорушення і має бути виправданим, якщо сторона обвинувачення не доведе винуватість особи поза розумним сумнівом.

Підозра, обвинувачення не можуть ґрунтуватися на доказах, отриманих незаконним шляхом.

Усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на користь такої особи.

Питання щодо належності та допустимості доказів у справі - це насамперед предмет регулювання національного законодавства і, як правило, саме національні суди уповноважені давати оцінку наявним у справі доказам. Суд, зі свого боку, повинен переконатися, що провадження в цілому, зокрема спосіб отримання доказів, було справедливим (рішення від 23.04.1997 року у справі «ВанМехелен та інші проти Нідерландів»; рішення від 09.06.1998 року у справі «Тейксейра де Кастро проти Португалії»).

В рішенні від 21.04.2011 року по справі «Нечипорук і Йонкало проти України» Європейський Суд з прав людини визначив, що докази отриманні в кримінальному провадженні з порушенням встановленого порядку, призводять до його несправедливості в цілому, незалежно від доказової сили таких доказів і від того, чи мало їх використання вирішальне значення для засудження обвинуваченого судом.

Розглянувши повно і всебічно кримінальне провадження, проаналізувавши та оцінивши кожний доказ з точки зору належності, допустимості, достовірності, а сукупність зібраних доказів з точки зору достатності та взаємозв`язку, для прийняття відповідного процесуального рішення, у тому числі перевіривши і оцінивши усі доводи учасників судового провадження, суд прийшов до наступного висновку.

Відповідно до ч. 2 ст. 94 КПК України, жоден доказ не має наперед встановленої сили. При постановленні вироку суд за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді всіх обставин кримінального провадження в їх сукупності, керуючись законом, повинен оцінити кожний доказ з точки зору належності, допустимості, достовірності, а сукупність зібраних доказів - з точки зору достатності та взаємозв`язку для прийняття відповідного рішення та вирішення питань, зазначених у ст. 374 КПК України.

Наведений аналіз наданих для дослідження суду в процесі судового розгляду доказів і їх оцінка судом на належність, допустимість, достовірність, і як наслідок можливість їх використання у кримінальному провадженні дозволяють суду зробити висновки про те, що в даному кримінальному провадженні за обвинуваченням, висунутим ОСОБА_1 за ч. 1 ст.249 КК України, стороною обвинувачення не доведено, що в діянні ОСОБА_1 є склад кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 249 КК України.

Згідно з вимогами ст. 370 КПК України обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі об`єктивно з`ясованих обставин, які підтверджені доказами, дослідженими під час судового розгляду та оціненими судом відповідно до ст. 94 цього Кодексу.

Відповідно до п. 3 ч.1 ст. 373 КПК виправдувальний вирок ухвалюється у разі, якщо не доведено, що в діянні обвинуваченого є склад кримінального правопорушення.

Суд, провівши у відповідності до положень ч. 1 ст. 337 КПК України, судовий розгляд даного кримінального провадження, згідно з якими, судовий розгляд проводиться лише в межах висунутого обвинувачення відповідно до обвинувального акта, дотримуючись принципів змагальності сторін та свободи в поданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості, дотримуючись принципу диспозитивності, а саме, діючи в межах своїх повноважень та компетенції, вирішуючи лише ті питання, що винесені на його розгляд сторонами та віднесені до їх повноважень, зберігаючи об`єктивність та неупередженість, забезпечивши необхідні умови для реалізації сторонами їхніх процесуальних прав та виконання процесуальних обов`язків, безпосередньо дослідивши, надані сторонами кримінального провадження докази, давши їм належну оцінку, відповідно до вимог ст. 94 КПК України, - суд прийшов до висновку про виправдання ОСОБА_1 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 249 КК України на підставі п.3 ч. 1 ст. 373 КПК України, оскільки стороною обвинувачення в цьому кримінальному провадженні не доведено, що в діянні обвинуваченого є склад кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 249 КК України.

V. Інші рішення, щодо питань, які вирішуються судом при ухваленні вироку.

Цивільний позов начальника Вовчанського відділу Чугуївської місцевої прокуратури Харківської області , заявлений в інтересах Управління державного агентства рибного господарства у Харківській області (Харківський рибоохоронний патруль) про стягнення шкоди, завданої кримінальним проступком – підлягає залишенню без розгляду.

Підстав для обрання, зміни чи скасування запобіжного заходу стосовно ОСОБА_1 , який визнається судом невинуватим - судом не вбачається.

Питання щодо долі речових доказів у кримінальному провадженні вирішуються судом у відповідності до положень ст. 100 КПК України.

Процесуальні витрати у цьому кримінальному проваджені відсутні.

На підставі викладеного, керуючись ст. 62 Конституції України, ст. ст.368-371, 373-376 КПК України, суд –

У Х В А Л И В :

ОСОБА_1 визнати невинуватим у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 249 КК України, та виправдати його на підставі п. 3 ч. 1 ст. 373 КПК України у зв`язку з недоведеністю, що в його діянні є склад кримінального правопорушення.

Цивільний позов начальника Вовчанського відділу Чугуївської місцевої прокуратури Харківської області, заявлений в інтересах Управління державного агентства рибного господарства у Харківській області (Харківський рибоохоронний патруль) про стягнення шкоди, завданої кримінальним проступком – залишити без розгляду.

Речовий доказ по справі - гумовий човен «Лісічанка», зеленого кольору на веслах, переданий на зберігання до кімнати зберігання речових доказів Вовчанського ВП ГУНП в Харківській області – передати законному володільцю.

Речові докази по справі – три лісочних сітки, передані на зберігання до кімнати зберігання речових доказів Вовчанського ВП ГУНП в Харківській області – знищити.

Речові докази по справі – чотири товстолоби, вісім сазанів, п`ять карасів сріблястих, передані на відповідальне зберігання заступнику начальника відділу охорони водних біоресурсів «Рибоохоронний патруль» ОСОБА_3 – знищити.

Скасувати арешт, накладений на гумовий човен «Лісічанка», зеленого кольору на веслах, три лісочних сітки, згідно ухвали слідчого судді Вовчанського районного суду Харківської області від 15.04.2020 року.

Вирок може бути оскаржений до Харківського апеляційного суду через Вовчанський районний суд Харківської області протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Вирок суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не буде подано. У разі подання апеляційної скарги вирок суду, якщо його не скасовано, набирає законної сили після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції.

Головуючий – суддя