Ухвала суду № 96157208, 09.04.2021, Полтавський районний суд Полтавської області

Справа № 545/801/21

Провадження № 1-в/545/156/21

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

09.04.2021р. Полтавський районний суд Полтавської області у складі:

головуючого судді Кіндяк І.С.,

з участю секретаря Радченко В.О.,

прокурора Палій Р.П.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Полтава у приміщенні Полтавського районного суду Полтавської області у режимі відео конференції справу за клопотанням засудженої:

ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженку с. Верхній-Баликлей, Биковського району, Волгоградської області, росіянка, громадянка України, не заміжня, не працювала, освіта середня, зареєстрована за адресою: АДРЕСА_1 , проживає за адресою: АДРЕСА_1 , раніше судима:

1) 08.11.2011 року Жовтневим районним судом м. Маріуполь, Донецької області, ст.121 ч. 1 КК України до 5 років позбавлення волі, звільнена 17.07.2014 року за ст.4 п. «в» ЗУ «Про Амністію в 2014 році» від 08.04.2014 року,

про умовно-дострокове звільнення, -

в с т а н о в и в:

До Полтавського районного суду Полтавської області звернулась засуджена ОСОБА_1 , з клопотанням про її умовно-дострокове звільнення від відбування призначеного покарання, обґрунтовуючи вимоги тим, що вона відбула частину призначеного покарання і стала на шлях виправлення.

В судовому засіданні засуджена ОСОБА_1 клопотання підтримала та просила його задовольнити з підстав наведених в заяві та вказала,що стала на шлях виправлення.

Представник адміністрації заперечила проти даного клопотання.

Прокурор у судовому засіданні проти клопотання заперечив, виходячи з того, щоу засудженої за час відбування покарання відсутні заохочення, вона не досягла необхідного рівня виправлення, тому відсутні підстави для задоволення клопотання про її умовно-дострокове звільнення.

Заслухавши пояснення засудженої, представника адміністрації, думку прокурора, дослідивши матеріали подання та особової справи, суд проходить до такого висновку.

Відповідно до ст. 81 КК України, умовно-дострокове звільнення від відбування покарання може бути застосоване, якщо засуджений сумлінною поведінкою і ставленням до праці довів своє виправлення.

Судом встановлено і підтверджується матеріалами справи, що ОСОБА_1 є засудженою, 27.11.2019 року Жовтневим районним судом м. Маріуполь, Донецької області, ст.121 ч. 1 КК України до 5 років 2 місяців позбавлення волі, з зарахуванням періоду з 23.09.2017 року - день набрання законної сили 1 день ув`язнення за 1 день позбавлення волі, 2 роки 2 місяці 4 дні.

Початок строку відбування покарання - 27.11.2019 року, кінець строку відбування покарання - 23.11.2022 року.

Засуджена ОСОБА_1 , перебуває у місцях позбавлення волі з 26.09.2017р., а саме: в державній установі «Маріупольський слідчий ізолятор» м. Маріуполь, Донецької області, де характеризувалась негативно, мала одне стягнення, заохочення відсутні, до праці не залучалася.

Також встановлено, що з 11.09.2020 року, засуджена ОСОБА_1 відбуває міру кримінального покарання в ДУ Надержинщинська виправна колонія (№65).

За час відбування у засудженої відсутні заохочення та стягнення, характеризується посередньо, що вказує на небажання засудженої особи ставати на шлях виправлення.

Згідно Характеристики затвердженої начальником НВК № 65, встановлено, що засуджена ОСОБА_1 не заслуговує на умовно - дострокове звільнення від відбування покарання згідно статті 81 КК України.

Також слід зазначити, що гр. ОСОБА_1 неодноразово судима за тотожні злочини, звільнялася умовно-достроково, але належних висновківдля себе не зробила і вчинила новий злочин.

Пунктом 1 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 26.04.2002р. № 2 «Про умовно-дострокове звільнення від відбування покарання і заміну не відбутої частини покарання більш м`яким» , звернено увагу судів на те, що умовно-дострокове звільнення осіб від відбування покарання і заміна не відбутої частини покарання більш м`яким мають надзвичайно важливе значення для виправлення засуджених та запобігання вчиненню нових злочинів, тобто для досягнення мети, передбаченої ст. 50 Кримінального кодексу України.

Пунктом 2 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 26.04.2002р. № 2 «Про умовно-дострокове звільнення від відбування покарання і заміну не відбутої частини покарання більш м`яким», визначено, що умовно-дострокове звільнення від відбування покарання і заміна не відбутої частини покарання більш м`яким можливі лише після повного та всебічного вивчення даних про особу засудженого. При цьому головною умовою прийняття такого рішення є доведеність: а) при умовно-достроковому звільненні від відбування покарання - того, що засуджений сумлінною поведінкою і ставленням до праці довів своє виправлення.

Суд враховує особу засудженої, відомості щодо її посередньої поведінки, та виходячи з того, що єдиною та достатньою підставною умовно-дострокового звільнення є досягнення однієї з цілей покарань є виправлення засудженої, що повинно підтверджуватися її сумлінною поведінкою та ставленням до праці та навчання у процесі відбування покарання.

За таких підстав суд вважає, що засуджена своєю посередньою поведінкою та ставленням до праці не довела свого виправлення і у суду відсутні підстави для її умовно-дострокового звільнення від відбуття не відбутої частини покарання, а тому у задоволенні клопотання засудженої, - слід відмовити.

Керуючись ст. 81 КК України, ст. 537 КПК України, суд, -

у х в а л и в :

У задоволенні клопотання засудженої ОСОБА_1 , про умовно-дострокове звільнення від відбування покарання, - відмовити.

Ухвала може бути оскаржена до Полтавського апеляційного суду через Полтавський районний суд на протязі 7 діб з моменту її проголошення.

Суддя

Полтавського районного суду

Полтавської області І.С. Кіндяк