Вирок № 96156560, 09.04.2021, Диканський районний суд Полтавської області

Справа № 529/866/20

Провадження № 1-кп/529/5/21

ВИРОК

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

09 квітня 2021 року Диканський районний суд Полтавської області в складі:

головуючого судді - Кириченко О.С.,

за участю секретаря судового засідання - Бурлиги Н.Л.,

прокурора - Крамаренко Н.М.,

обвинуваченого - ОСОБА_1 ,

захисника обвинуваченого - Стороженко С.В.,

потерпілих - ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні кримінальне провадження, № 12020175160000047 стосовно ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , українця, громадянина України, уродженця смт Диканька Полтавської області, зареєстрованого та проживаючого по АДРЕСА_1 , з середньою освітою, неодруженого, не працюючого, невійськовозобов`язаного, раніше судимого

- 12.04.2011 Диканським районним судом Полтавської області за ч. 1 ст. 121 КК України до 5 років позбавлення волі,

- 25.06.2011 Диканським районним судом Полтавської області за ч. 2 ст. 309, ст. 71 КК України до 5 років 6 місяців позбавлення волі,

- 14.03.2016 Диканським районним судом Полтавської області за ч. 2 ст. 125 КК України до 3 місяців арешту,

- 12.09.2016 Диканським районним судом Полтавської області за ч. 1 ст. 296, ч. 1 ст. 122, ч. 1 ст. 70 КК України до 1 року 6 місяців обмеження волі,

- 20.03.2017 Комсомольським міським судом Полтавської області за ч. 1 ст. 390, ч. 1 ст. 71, ст. 72 КК України до 1 року 8 місяців позбавлення волі,

- 27.03.2019 Шишацьким районним судом Полтавської області за ч. 1 ст. 187 КК України до 4 років позбавлення волі, на підставі ст. 75 КК України звільненого від відбування покарання з випробуванням з іспитовим строком 2 роки,

- 02.02.2021 Шишацьким районним судом Полтавської області за ч. 1 ст. 122, ч. 1 ст. 71, ч. 3 ст. 78 КК України до 4 років 6 місяців позбавлення волі,

обвинуваченого у вчиненні ним кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2 ст. 125, ч. 2 ст. 185 КК України, -

ВСТАНОВИВ:

Формулювання обвинувачення у кримінальному провадженні, визнаного судом доведеним.

17 жовтня 2020 року близько 00 год. 30 хв., ОСОБА_1 перебуваючи поблизу магазину "Дельфін" по вул. Незалежності, 80 в смт Диканька Полтавської області, на ґрунті виниклих неприязних відносин, умисно, з метою спричинення тілесних ушкоджень, усвідомлюючи суспільно-небезпечний характер свого діяння та його суспільно-небезпечні наслідки і бажаючи їх настання, наніс два удари кулаком правої руки в область обличчя потерпілого ОСОБА_2 , завдавши таким чином потерпілому легкі тілесні ушкодження, що спричинили короткочасний розлад здоров`я у вигляді наскрізної рани нижньої губи зліва та легкі тілесні ушкодження у вигляді синця шкіри нижньої повіки лівого ока.

Отже, ОСОБА_1 учинив кримінальний проступок, передбачений ч. 2 ст. 125 КК України, а саме: умисне нанесення легких тілесних ушкоджень, що спричинили короткочасний розлад здоров`я.

Крім цього, обвинувачений ОСОБА_1 , маючи непогашену та незняту у встановленому законом порядку судимість за вчинення корисливого кримінального правопорушення, на шлях виправлення не став, а повторно вчинив корисливе кримінальне правопорушення.

Так, 23 жовтня 2020 року близько 23 год. 50 хв. ОСОБА_1 , перебуваючи разом із ОСОБА_4 поблизу магазину "ПП Сервіс-Продукт-М", розташованого по вул. Дружби, 5 в смт Диканька Полтавської області, побачив мобільний телефон марки "TECNO" модель "B 1 F" золотистого кольору, ІМЕІ1 НОМЕР_1 , ІМЕІ2 НОМЕР_2 , у прозорому чохлі та стартовим пакетом ПрАТ "Водафон", який належав ОСОБА_4 , та вирішив викрасти його.

У подальшому, обвинувачений ОСОБА_1 , впевнившись, що за його діями ніхто не спостерігає, керуючись корисливими спонуканнями, усвідомлюючи суспільно-небезпечний характер свого діяння та його наслідки, з метою наживи, шляхом вільного доступу, повторно, умисно, таємно викрав належний потерпілому ОСОБА_4 мобільний телефон марки "TECNO" модель "B 1 F" золотистого кольору, ІМЕІ1 НОМЕР_1 , ІМЕІ2 НОМЕР_2 , у прозорому чохлі, вартістю 1333 грн 33 коп, та стартовим пакетом ПрАТ "Водафон", вартістю 25 грн 00 коп, якими розпорядився на власний розсуд, завдавши такими діями потерпілому ОСОБА_4 матеріальних збитків на загальну суму 1358 грн 33 коп.

Продовжуючи свою кримінально протиправну діяльність, 24 жовтня 2020 року близько 12 год. 30 хв. обвинувачений ОСОБА_1 , проходячи по вул. Дружби в смт Диканька Полтавської області, знайшов паперову коробку, в якій містився пароль захисту (пін-код) із банківською карткою АТ КБ "ПриватБанк", яка має розрахунковий рахунок IBAN НОМЕР_3 і видана на ім`я ОСОБА_3 , яку вирішив використати для власних потреб, а саме зняти кошти із вказаної картки.

Так, 24 жовтня 2020 року о 13 год. 27 хв. ОСОБА_1 , впевнившись, що за його діями ніхто не спостерігає, керуючись корисливими спонуканнями, усвідомлюючи суспільно-небезпечний характер свого діяння та його наслідки, з метою заволодіння чужим майном, шляхом вільного доступу, повторно, умисно, таємно, знаходячись по АДРЕСА_2 , використовуючи раніше знайдену ним банківську картку АТ КБ "ПриватБанк", яка має розрахунковий рахунок IBAN НОМЕР_3 , видану на ім`я ОСОБА_3 , за допомогою банківського терміналу, що належить АТ КБ "ПриватБанк", попередньо знаючи пароль захисту (пін-код) до цієї картки, вивів у готівку та викрав грошові кошти в сумі 9000 грн 00 коп, якими розпорядився на власний розсуд, завдавши такими діями потерпілому ОСОБА_3 матеріальних збитків на вказану суму.

Отже, ОСОБА_1 вчинив злочин, передбачений ч. 2 ст. 185 КК України, а саме: таємне викрадення чужого майна /крадіжка/, вчинене повторно.

Докази на підтвердження встановлених судом обставин.

По епізоду нанесення легких тілесних ушкоджень, що спричинили короткочасний розлад здоров`я.

Обвинувачений у нанесенні потерпілому ОСОБА_2 легких тілесних ушкоджень, що спричинили короткочасний розлад здоров`я, вину не визнав. У судовому засіданні обвинувачений ОСОБА_1 пояснив, що у жовтні 2020 року він разом з ОСОБА_5 та ОСОБА_6 пішли до ресторану, де відпочивали та вживали спиртні напої. Після закриття ресторану, вони пішли до магазину "Дельфін", де є лавка. Там вже були ОСОБА_2 з друзями, які вживали своє спиртне, а вони - своє. Обвинувачений вказав, що конфлікт спричинив потерпілий та його товариш, які почали до них словесно чіплятися, в ході конфлікту, вони обізвали ОСОБА_7 повією, тому він словесно вступитися за неї. Після чого, ОСОБА_2 встав з лавки і, взявши однією рукою його за шию, почав тягти його за магазин, в ході чого він вирвався та наніс удар рукою в обличчя ОСОБА_2 . У відповідь ОСОБА_2 хотів його вдарити, однак йому це не вдалося, бо він був п`яний. Обвинувачений ОСОБА_1 вказав, що він не мав наміру наносити удари потерпілому, така його поведінка була спровокована діями потерпілого. Після штовханини, він разом з ОСОБА_5 мали намір піти, однак ОСОБА_2 з ОСОБА_8 знову погналися за ними. Обвинувачений зазначив, що ОСОБА_2 схопив його за спортивну кофту та почав тягнути назад, а він у відповідь наніс ще один удар та почав тікати. ОСОБА_2 разом з ОСОБА_8 продовжували гнатися за ним, в тому числі і на автомобілі, але не наздогнали. Наступного ранку ОСОБА_2 і ОСОБА_8 приїхали до нього додому, погрожували йому, називали покійником. Коли вийшли його батьки, то ОСОБА_2 і ОСОБА_8 поїхали. Обвинувачений ОСОБА_1 вказав, що не знає чому потерпілий ОСОБА_2 та свідок ОСОБА_8 його обмовляють. Останні йому погрожували, в тому числі і рушницею, однак з цього приводу він до поліції із заявою не звертався.

Незважаючи на заперечення обвинуваченим ОСОБА_1 своєї винуватості у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 125 КК України, у вигляді нанесення легких тілесних ушкоджень, що спричинили короткочасний розлад здоров`я, його винуватість у повному обсязі у скоєнні інкримінованого йому кримінального правопорушення стверджується наступною безпосередньо дослідженою та перевіреною у судовому засіданні судом сукупністю доказів, а саме:

- показаннями потерпілого ОСОБА_2 , який у судовому засіданні пояснив, що 17 жовтня 2020 року він разом з ОСОБА_8 відпочивав у ресторані в смт Диканька Полтавської області. Після зачинення ресторану, вони прийшли до магазину "Дельфін", та продовжували відпочивати та пити пиво на лавці. Через деякий час, вони побачили компанію, серед якої був ОСОБА_1 , яка також шукала собі місце для відпочинку, тому вони запропонували їм присісти поруч. Між ОСОБА_8 та дівчиною ОСОБА_7 почалась сварка, оскільки ОСОБА_8 зробив якесь зауваження щодо її зачіски, в той конфлікт втрутився ОСОБА_1 , і коли він підійшов до нього, обвинувачений неочікувано наніс йому два удари у ліву сторону обличчя. Потерпілий вказав, що перебував у адекватному стані, але трохи випившому. ОСОБА_1 не погрожував, за шию його не брав, будь-яких агресивний дій з його сторони на адресу обвинуваченого не було. Після нанесених йому ударів, по його обличчю текла кров, губу потім зашивали. Після нанесення ударів ОСОБА_9 з компанією утік, я дійсно хотів його наздогнати, та спитати за що він наніс мені удари. Я побачив хлопців, які стояли поруч з автомобілем біля магазину «Кулиничі» і попрохав їх, щоб вони мені допомогли розшукати ОСОБА_9 , але оскільки вони так його і не знайшли, тому хлопці відвезли мене до відділку поліції, а потім до лікарні. На наступний день, я дійсно приїжджав додому до обвинуваченого, хотів почути від нього вибачення, але він так і не вибачився;

- показаннями свідка ОСОБА_10 , який в судовому засіданні пояснив, що восени пізно ввечері, більш точно не пам`ятає, він зі своїм другом ОСОБА_11 під`їхали до закладу «Кулиничі», який знаходиться біля магазину "Дельфін" та побачили, що навпроти їх відпочиває компанія, хоча на дворі вже було темно, але місце було підсвічено ліхтарями, потім серед компанії почалась сварка, він бачив, як потерпілий поклав руку на плече ОСОБА_1 , а той наніс йому два удари в обличчя, потерпілий обвинуваченому удари не наносив. Після вказаного, ОСОБА_9 з компанією почали тікати, а потерпілий попросив мене їх пошукати на машині, з якою ціллю не пояснював. Пошукавши обвинуваченого приблизно 30 хвилин, вони припинили пошук, та він відвіз потерпілого до відділку поліції;

- показаннями свідка ОСОБА_12 , який в судовому засіданні пояснив, що коли саме не пам`ятає, але восени, десь біля 23:00 ночі, бо ще світили ліхтарі, він разом з другом ОСОБА_13 перебували біля закладу «Кулиничі», який знаходиться поблизу магазину "Дельфін", та побачили, що навпроти їх відпочиває компанія, яка незабаром почала сваритись, що привернуло їх увагу. Після криків, він побачив як ОСОБА_1 двічі вдарив ОСОБА_2 , потерпілий жодних ударів йому не наносив. Потерпілого та обвинуваченого він знає в лице, близько ні з ким з них не спілкується. Після цього ОСОБА_9 зі своїми товаришами зник у невідомому напрямку, а у потерпілого була розбита губа. Після цього, він поїхав по особистим справам та під`їхав вже до відділку поліції;

- показаннями свідка ОСОБА_8 , який в судовому засіданні пояснив, що приблизно десь перед Новим роком, він разом з потерпілим відпочивали у ресторані, після його зачинення продовжили відпочивати та пити пиво на лавці неподалік магазину "Дельфін". Через деякий час, вони побачили компанію, серед якої був ОСОБА_1 , яка також присіла відпочивати поруч з ними. Він з дівчиною ОСОБА_7 говорили на підвищених тонах за її зачіску, потерпілий зробив зауваження ОСОБА_9 за його поведінку, потім вони відійшли в бік, саму бійку він не бачив, але ОСОБА_14 повернувся з розбитим обличчям та пояснив, що ОСОБА_9 його двічі вдарив. Потім вони попросили хлопців, які були на автомобілі «Москвич» допомогти розшукати ОСОБА_1 , щоб відвезти його до поліції, але його не знайшли. Будь-яких погроз з боку потерпілого на адресу обвинуваченого він не чув;

- висновком експерта № 1124 відповідно до якого, у гр. ОСОБА_2 встановлено тілесні ушкодження у вигляді: наскрізної рани нижньої губи зліва, яка кваліфікується як легке тілесне ушкодження, що спричинило короткочасний розлад здоров`я та синця шкіри нижньої повіки лівого ока, яке кваліфікується як легке тілесне ушкодження. Дані тілесні ушкодження утворились від дії тупого предмету з обмеженою контактуючою поверхнею, яким могли бути пальці рук стиснуті у кулак чи будь-який інший предмет з подібною характеристикою, не менш, як від двократної дії травмуючого фактору /а.с.185-186/;

-протоколом проведення слідчого експерименту від 29.10.2020, під час якого потерпілий ОСОБА_2 , в присутності двох свідків, показав характер та локалізацію ударів, нанесених йому ОСОБА_1 /а.с.187-190/;

-висновком експерта (додатковим) № 1152, яким підтверджено, що покази потерпілого ОСОБА_2 , дані ним 29.10.2020 в ході проведення слідчого експерименту за його участю, не протирічять об`єктивним даним судово-медичної експертизи гр. ОСОБА_2 .

В свою чергу, свідок ОСОБА_5 пояснила в судовому засіданні, що саме потерпілий розпочав конфлікт, ображав їх компанію та казав позакривати роти, та кинувся на ОСОБА_1 , коли той йому зробив зауваження. Обвинувачений саме з метою самозахисту наніс удар ОСОБА_2 , після чого вона, ОСОБА_1 та ОСОБА_15 втекли, а потерпілий намагався їх наздогнати.

Суд критично відноситься до пояснень свідка ОСОБА_5 , оскільки вона є зацікавленою особою, так як перебуває з обвинуваченим у близьких стосунках та не бажає настання негативних наслідків у виді кримінального переслідування по відношенню до обвинуваченого.

Також, за клопотанням обвинуваченого, судом було допитано свідка ОСОБА_6 , який вказав, що не бачив хто саме розпочав конфлікт, але останній тривав не значний час, після чого він заспокоїв ОСОБА_16 , який є його знайомим, та вони розійшлися по домівкам. Чи переслідував їх потерпілий не бачив.

Суд вважає, що покази свідка ОСОБА_5 та обвинуваченого в частині, що він наносив удари потерпілому захищаючись, не узгоджуються та суперечать поясненням потерпілого та інших свідків у справі, які є послідовними та не суперечили один одному.

Доказів заінтересованості в дачі показань свідків ОСОБА_10 , ОСОБА_12 , які були очевидцями події, на користь потерпілого, суду не надано, окрім того, останні засвідчили, що близько не знайомі ні з потерпілим, ні обвинуваченим.

З цих же підстав, суд вважає безпідставними твердження захисника про те, що потерпілий за комплекцією значно перевищує обвинуваченого, в зв`язку з чим останній мав правомірні побоювання за своє здоров`я, тому нанесені удари були здійсненні з метою самозахисту, оскільки вказані обставини були спростовані вищенаведеними поясненнями свідків, а також відсутністю у ОСОБА_1 будь-яких тілесних ушкоджень.

Таким чином, судом достеменно встановлено, що потерпілий в ході конфлікту з ОСОБА_1 не становив для нього загрози і підстав для нанесення двох ударів з метою самозахисту у обвинуваченого не було. При цьому, характер та локалізація завданих тілесних ушкоджень потерпілому в область обличчя, свідчать про те, що його умисел був спрямований на заподіяння шкоди здоров`ю потерпілого, а тому його дії за ч. 2 ст. 125 КК України кваліфіковано вірно, винуватість ОСОБА_1 у вчиненні вказаного кримінального проступку доведена поза розумним сумнівом.

По епізодам таємного викрадення чужого майна /крадіжка/, вчиненого повторно.

У судовому засіданні обвинувачений ОСОБА_1 свою винуватістьу вчиненні крадіжки грошових коштів потерпілого ОСОБА_3 визнав повністю. При цьому, обвинувачений пояснив, що у жовтні 2020 року він йшов по вулиці в смт Диканька Полтавської області, знайшов коробочку з банківською карткою, де також був записаний пін-код до цієї картки. ОСОБА_1 зазначив, що зняв з цієї картки всього 9000,00 грн, якими розпорядився на власний розсуд, коштів потерпілому не повернув.

Крім визнання своєї вини обвинуваченим, винуватість його у вчиненні вищевказаного злочину підтверджується наступними доказами:

- показаннями потерпілого ОСОБА_3 , який у судовому засіданні пояснив, що у жовтні його донька загубила, належну йому кредитну карту, яку він їй дав для погашення кредиту. Про те, що з його загубленої кредитної карти знято кошти в сумі 9000,00 грн, двома платежами – 1000,00 грн та 8000,00 грн, йому стало відомо, коли він побачив відповідні повідомлення, які прийшли на його мобільний телефон з банка. Після цього він звернувся до правоохоронних органів із заявою про вчинення крадіжки, належних йому коштів. Після огляду роздруківок фотографій з камери банкомату АТ КБ «ПриватБанк» йому стало відомо, що кошти зняв ОСОБА_1 , якого впізнала його дочка ОСОБА_17 , яка є свідком у справі;

- протоколом огляду предмету від 10.11.2020, з якого вбачається, що при відкритті файлів, записаних на DVD–R компакт-диску «NANOTEX» білого кольору, було встановлено, що на фотознімках зроблених із банкомату АТ КБ «ПриватБанк», розміщеного у магазині «Орхідея» по вул. Незалежності, 125 в смт Диканька Полтавської області, мається зображення чоловіка, одягнутого у темну кофту та кепку чорного кольору із імовірним позначенням марки «Адідас», у масці приспущеній більше на ротову порожнину, який спочатку протягує руки до клавіш банкомату, а потім тримає в руках купюри /а.с. 154-163/;

- протоколом пред`явлення особи для впізнання за фотознімками від 17.11.2020, відповідно до якого свідок ОСОБА_17 впізнала ОСОБА_1 на фото №2.

- довідкою з АТ КБ «ПриватБанк», відповідно до якої 24.10.2020 з кредитної картки, належної ОСОБА_3 , знято готівку на суму 1000 грн та 8000 грн /а.с.59/;

- чеками з терміналу про видачу готівки на суму 1047,00 грн та 8320,00 грн /а.с.196-197/;

- роздруківкою смс - повідомлень з мобільного телефону, належного ОСОБА_3 , щодо зняття коштів з його кредитної картки /а.с.198/.

В свою чергу, свою винуватість у вчиненні крадіжки мобільного телефона потерпілого ОСОБА_4 , обвинувачений ОСОБА_1 визнав частково. При цьому, обвинувачений пояснив, що восени 2020 року він побачив біля магазину "Сервіс-Продукт" в смт Диканька Полтавської області ОСОБА_4 , який там розпивав спиртне з якимись людьми. Коли він підійшов до вказаної компанії, йому запропонували випити, на що він відмовився. Потім він разом з ОСОБА_4 та компанією пішли в парк, де сиділи у бесідці біля АТ КБ "ПриватБанк" та пили пиво. Після закінчення спиртних напоїв, ОСОБА_4 намагався зняти з картки гроші, однак банкомат грошей не видав, тому він разом з ОСОБА_4 пішли до лікарні, де знаходився банкомат, але там також ОСОБА_4 не вдалося зняти грошей, після цього вони з потерпілим розійшлися у різні сторони. Повертаючись додому, у бесідці, де вони незадовго сиділи, він побачив телефон, який він вирішив підібрати. Знайти власника самостійно не намагався, у поліцію з приводу знахідки телефона він також не звертався. Чий це телефон йому було нецікаво, вважав, що власник, вразі потреби, розшукував би телефон, тоді б він його повернув. Цей телефон знаходився у нього близько місяця, однак він не чув щоб хтось на нього телефонував, і сам він з нього нікуди не телефонував, бо він був заблокований. Близько через місяць, він вирішив поїхати в м. Полтаву і здати у ломбард вказаний телефон. Обвинувачений ОСОБА_1 вказав, що зустрів в автобусі ОСОБА_18 і запитав, чи є в нього документи, щоб заставити телефон у ломбарді, оскільки він свої забув удома, на що ОСОБА_18 відповів згодою. ОСОБА_1 вказав, що він за документами ОСОБА_18 здав у ломбарді телефон за 700 чи 800 грн. Після цього, він із ОСОБА_18 розійшлися. Грошей він ОСОБА_18 не давав, йому не пояснював, що телефон йому не належить. Десь через тиждень до нього звернулися поліцейські з приводу цього телефона і він розповів, що здав телефон у ломбард. Обвинувачений ОСОБА_1 також вказав, що прийшовши до ОСОБА_4 додому, він вибачився перед ним. Про компенсацію вартості телефона розмови не було, так як ОСОБА_4 казав, що він не звертався у поліцію, а поліцейські самі до нього приїхали і сказали, що знайшли його телефон, і лише після цього ОСОБА_4 написав відповідну заяву в поліцію.

Захисник обвинуваченого вказала, що ОСОБА_1 знайшов телефон, тому умислу на таємне викрадення чужого майна в нього не було. Крім того, в разі того, якби обвинуваченому було відомо про належність вказаного телефону ОСОБА_4 , він би його йому повернув.

Позиція захисту щодо відсутності умислу у обвинуваченого щодо викрадення майна, оскільки останній вважав його знахідкою, спростовується наступними поясненнями потерпілого, свідків та письмовими доказами:

- показаннями потерпілого ОСОБА_4 , який в судовому засіданні пояснив, що восени він відпочивав у компанії, з якою розпивав спиртні напої, також серед вказаної компанії був обвинувачений. Зникнення телефону помітив лише вдома, зателефонував на свій номер, спочатку гудки йшли, а потім телефон відключили. Про зникнення телефону нікому не розповідав. Через деякий час до нього прийшли працівники поліції та повідомили, що його телефон знайшли в ломбарді у м. Полтаві. Наступного дня він відніс документи на телефон працівникам поліції та написав заяву про його викрадення. Через два тижні після написання заяви, йому повернули телефон. Працівники поліції тиск на нього не чинили, заяву про крадіжку телефона писати не змушували. До ОСОБА_1 він претензій не має.

- показаннями свідка ОСОБА_18 , який в судовому засіданні надав показання, відповідно до яких він їхав автобусом до Полтави, в якому зустрів свого знайомого - ОСОБА_19 , який попросив його здати, належний йому телефон, до ломбарду за своїми документами, оскільки він свої забув вдома. Він погодився, телефон здали в ломбард за 700-800 грн, точно не пам`ятає, гроші собі забрав ОСОБА_1 . Через два дні до нього приїхали працівники поліції та повідомили йому, що телефон, який вони разом з ОСОБА_20 здали до ломбарду, крадений. Оскільки, телефон був зданий за його документами, він був змушений викупити телефон з ломбарду за власні кошти. Вказаний телефон він видав працівникам поліції. Кошти, які він був змушений сплатити за телефон, ОСОБА_1 йому не повернув.

- довідкою з ломбарду «Свіжа копійка» за № 1664/11 від 19.11.2020, відповідно до якої мобільний телефон марки "TECNO" модель "B 1 F" був закладений 05.11.2020 ОСОБА_18 , відкуплений – 16.11.2020 /а.с.126, 127/;

- протоколом огляду від 16.11.2020 та фото таблицями до нього, відповідно до якого ОСОБА_18 в приміщенні Диканського відділення поліції Миргородського відділу поліції ГУНП в Полтавській області за адресою: вул. Газовиків, 1 в смт Диканька Диканського району Полтавської області добровільно видав працівникам поліції мобільний телефон марки "TECNO", який він здав до ломбарду на прохання ОСОБА_1 /а.с.129-132/.

- розпискою потерпілого ОСОБА_4 , відповідно до якої йому повернуто працівниками поліції належний йому мобільний телефон марки "TECNO" /а.с.134/;

- висновком експерта № 2479 від 18.11.2020, відповідно до якого ринкова вартість мобільного телефону марки "TECNO" модель "B 1 F" золотистого кольору, ІМЕІ1 НОМЕР_1 , ІМЕІ2 НОМЕР_2 разом з прозорим чохлом по типу «бампер» станом на 23.10.2020 могла становити 1333 грн 33 коп / а.с.139-149/.

Прокурор у судовому засіданні зазначила, що посилання обвинуваченого та його захисника щодо відсутності у ОСОБА_1 умислу на викрадення телефону спростовуються поясненнями потерпілого, свідка, письмовими доказами у справі, а також діями обвинуваченого по відношенню до телефону, який на його думку, є знахідкою.

Так, відповідно до висновку Верховного Суду у справі № 761/31918/14-к привласнене майно може вважатися знахідкою лише за умов, що: а) воно вибуло з володіння власника; б) місцезнаходження цього майна власнику не відомо; в) між втратою майна та його знахідкою пройшов тривалий час, який давав власнику підстави вважати майно остаточно втраченим; г) особа, яка знайшла майно, не була очевидцем події втрати і сама не чинила будь-яких активних дій, спрямованих на вилучення майна з володіння власника; д) відсутня можливість виявлення (ідентифікації) законного власника майна.

В свою чергу, ОСОБА_1 знайшов телефон через нетривалий проміжок часу на місці, де він відпочивав у компанії разом з потерпілим, тому не міг не розуміти, що вказаний телефон належав комусь з них, ніяких дій щодо повернення телефону не вживав, в поліцію щодо знахідки не звертався, навпаки здав телефон в ломбард, а коштами розпорядився на власний розсуд.

Повно, всесторонньо, об`єктивно проаналізувавши й оцінивши кожний доказ із точки зору належності, допустимості і достовірності, а сукупність зібраних доказів – з точки зору достатності та взаємозв`язку для ухвалення обвинувального вироку в даному кримінальному провадженні, судом поза розумним сумнівом встановлено, що інкриміновані протиправні діяння, а саме - таємне викрадення чужого майна /крадіжка/, вчинене повторно, вчинено обвинуваченим ОСОБА_1 , тому його дії вірно кваліфіковано за ч. 2 ст. 185 КК України.

Обставини, що пом`якшують та обтяжують покарання.

Посилання обвинуваченого на щире каяття як на обставину, що пом`якшує покарання, суд вважає непереконливим за наступних підстав.

Відповідно до позиції Верховного суду, викладеній у постанові від 20 серпня 2020 року у справі № 750/1503/19, розкаяння передбачає, окрім визнання особою факту вчинення злочину, ще й дійсне, відверте, а не уявне визнання своєї провини у вчиненому злочині, щирий жаль з приводу цього та осуд своєї поведінки, що насамперед повинно виражатися в намаганні особи відшкодувати завдані злочином збитки, бажанні виправити наслідки вчиненого та готовність нести покарання. Щире каяття це не формальна вказівка на визнання свої вини, а відповідне ставлення до скоєного, яке передбачає належну критичну оцінку винним своєї протиправної поведінки, її осуд та бажання залагодити провину, що має підтверджуватися конкретними діями, спрямованими на виправлення зумовленої кримінальним правопорушенням ситуації. Факт щирого каяття особи у вчиненні злочину повинен знайти своє відображення у матеріалах кримінального провадження.

Однак, у матеріалах справи відсутні дані, які би підтверджували щирий жаль із приводу скоєного та осуд своєї поведінки обвинуваченим, як і те, що він виявляв готовність нести покарання. Так, обвинувачений із потерпілими ОСОБА_3 та ОСОБА_2 не примирився, з метою зменшення своєї винуватості під час судового розгляду наполягав на провині потерпілого ОСОБА_2 у виникненні конфлікту. Також суд зазначає, що поряд із відсутністю цивільного позову, шкоду завдану злочином потерпілому ОСОБА_3 не відшкодовано, потерпілому ОСОБА_4 , викрадений у нього мобільний телефон, повернуто працівниками поліції.

З урахуванням викладеного, суд вважає, що обставини, що пом`якшують покарання за ст.66 КК України - відсутні.

Обставиною, що обтяжує покарання обвинуваченого за ст.67 КК України є рецидив злочину.

Мотиви призначення покарання.

За змістом статей 50, 65 КК України особі, яка скоїла злочин, має бути призначене покарання, необхідне й достатнє для виправлення та попередження скоєння нових злочинів. Це покарання має відповідати принципам законності, обґрунтованості, справедливості, співмірності та індивідуалізації, що є системою найбільш істотних правил і критеріїв, які визначають порядок та межі діяльності суду під час обрання покарання. Суд повинен ураховувати ступінь тяжкості злочину, конкретні обставини його скоєння, форму вини, наслідки цього діяння, дані про особу, обставини, що впливають на покарання, ставлення особи до своїх дій, інші особливості справи, які мають значення для забезпечення відповідності покарання характеру та тяжкості злочину.

Покарання завжди призначається як відповідний захід примусу держави за вчинений злочин, виконує виправну функцію і водночас запобігає вчиненню нових злочинів як самим засудженим, так і іншими особами.

Отже, обираючи вид та строк покарання обвинуваченому ОСОБА_1 , суд відповідно до ст. 65 КК України враховує ступінь тяжкості вчинених кримінальних правопорушень, які відносяться до категорій кримінального проступку та нетяжкого злочину відповідно до ст. 12 КК України, кількість учинених кримінальних правопорушень, які були вчинені під час іспитового строку, що свідчить про стійкість злочинних намірів обвинуваченого та небажання останнього стати на шлях виправлення, наслідки вчинення кримінальних правопорушень, зокрема, що заподіяна шкода хоча і не відшкодована, але потерпілі не заявляли претензій матеріального характеру. Також суд бере до уваги відомості про особу обвинуваченого, який характеризується посередньо та неодноразово притягався до кримінальної відповідальності.

При цьому в судовому засіданні при дослідженні особистості обвинуваченого відповідно до положень ст. 50 КК України підстав для призначення покарання зі звільненням від відбуття покарання з випробуванням, передбаченого ст. 75 КК України, не встановлено, як і підстав для призначення покарання в порядку передбаченому ст. 69 КК України.

Враховуючи дані щодо особи обвинуваченого, загальні засади призначення покарання - законність, справедливість, обґрунтованість та індивідуалізацію, враховуючи вимоги ст. 65 КК України про те, що особі, яка вчинила злочин, має бути призначено покарання, необхідне і достатнє для її виправлення та попередження нових злочинів і що більш суворий вид покарання з числа передбачених за скоєний злочин призначається лише у випадку, якщо менш суворий вид покарання буде недостатнім для виправлення особи і попередження вчинення нею нових злочинів, а також враховуючи ступінь тяжкості вчинених кримінальних правопорушень, їх наслідки, суд вважає необхідним призначити обвинуваченому покарання за ч. 2 ст. 125 КК України у виді обмеження волі строком на 1 рік, за ч. 2 ст. 185 КК України - у виді позбавлення волі строком на 3 роки, відповідно до ч. 1 ст. 70 КК України шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим призначити ОСОБА_1 покарання у виді позбавлення волі строком на 3 роки.

Приймаючи рішення про такий вид та строк покарання, суд також враховує, що ОСОБА_1 раніше був засуджений вироком Шишацького районного суду Полтавської області від 02 лютого 2021 року за ч. 1 ст. 122 КК України до покарання у виді позбавлення волі строком на 1 рік, на підставі ч. 1 ст. 71, ч. 3 ст. 78 КК України остаточно ОСОБА_1 призначено покарання у вигляді 4 років 6 місяців позбавлення волі, який набрав законної сили 31.03.2021. Як вбачається з наведеного вироку, кримінальні правопорушення за цим вироком ОСОБА_1 вчинив до постановлення вироку Шишацького районного суду Полтавської області від 02.02.2021, а отже покарання слід призначити в порядку ч. 4 ст. 70 КК України, а саме шляхом часткового складання покарань, приєднати частку невідбутого покарання за вироком Шишацького районного суду Полтавської області від 02.02.2021 у виді позбавлення волі строком на 2 роки та остаточно призначити ОСОБА_1 покарання у виді позбавлення волі строком на п`ять років.

Крім того, оскільки ОСОБА_1 вже відбуває з 02.02.2021 покарання за вироком Шишацького районного суду Полтавської області від 02.02.2021, тому відповідно до речення другого ч. 4 ст. 70 КК України слід зарахувати відбуте ОСОБА_1 покарання за вказаним вироком у якості відбутого покарання за новим вироком, а саме з 02.02.2021 і до дня набуття новим вироком законної сили.

Потерпілими ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 цивільні позови не заявлені.

Вирішення питання щодо обраного запобіжного заходу.

Запобіжний захід обвинуваченому не обирався та щодо останнього набув законної сили вирок Шишацького районного суду Полтавської області від 02.02.2021, за яким ОСОБА_1 призначено покарання у виді позбавлення волі строком на 4 роки 6 місяців. Вказані обставини свідчать, що наразі підстави для обрання запобіжного заходу обвинуваченому до набуття вироком законної сили - відсутні.

Процесуальні витрати

Процесуальними витратами у даному кримінальному провадженні є витрати на проведення експертизи № 2479 від 18.11.2020 у сумі 653,80 грн, які відповідно до ст. 124 КПК України підлягають стягненню з обвинуваченого ОСОБА_1 на користь держави.

Речові докази

Як свідчать надані матеріали кримінального провадження, речовими доказами є:

- мобільний телефон марки "TECNO" модель "B 1 F", який передано на відповідальне зберігання ОСОБА_4 , який відповідно до ст. 100 КПК України необхідно залишити у власності останнього.

- DVD–R компакт-диск «NANOTEX» білого кольору - залишити в матеріалах кримінального провадження.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 7, 100, 124, 128, 349, 368-370, 373, 374, 376, 394, 395 КПК України, суд, -

УХВАЛИВ:

ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , визнати винуватим у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2 ст. 125, ч. 2 ст. 185 КК України та призначити йому покарання:

- за ч. 2 ст. 125 КК України – у виді обмеження волі строком на 1 рік,

- за ч. 2 ст. 185 КК України - у виді позбавлення волі строком на 3 роки.

Відповідно до ч. 1 ст. 70 КК України шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим призначити ОСОБА_1 покарання у виді позбавлення волі строком на 3 роки.

На підставі ч. 4 ст. 70 КК України за сукупністю кримінальних правопорушень до призначеного покарання, шляхом часткового складання покарань, приєднати частку невідбутого покарання за вироком Шишацького районного суду Полтавської області від 02 лютого 2021 року у виді позбавлення волі строком на 2 роки та остаточно призначити ОСОБА_1 покарання у виді позбавлення волі строком на п`ять років.

Зарахувати в якості відбутого покарання за цим вироком відбуте покарання за вироком Шишацького районного суду Полтавської області від 02 лютого 2021 року, а саме відбуте покарання з 02.02.2021 і до дня набуття цим вироком законної сили.

Строк покарання ОСОБА_1 рахувати з дня набуття вироком законної сили.

Запобіжний захід ОСОБА_1 до набрання вироком законної сили - не обирати.

Речові докази:

- мобільний телефон марки «TECNO» модель B 1 F, золотистого кольору, який передано на відповідальне зберігання власнику ОСОБА_4 , залишити у володінні останнього,

- DVD–R компакт-диск «NANOTEX» білого кольору - залишити в матеріалах кримінального провадження.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь держави процесуальні витрати, які складаються з витрат на проведення судової товарознавчої експертизи № 2479 від 18.11.2020 у сумі 653/шістсот п`ятдесят три/ грн 80 коп.

Вирок може бути оскаржений учасниками судового провадження до Полтавського апеляційного суду через Диканський районний суд Полтавської області протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Вирок набирає законної сили після спливу закінчення строку подання апеляційної скарги, встановленого ч. 2 ст. 395 КПК України, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги вирок суду, якщо його не скасовано, набирає законної сили після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції.

Згідно з ч. 6 ст. 376 КПК України копія вироку вручається негайно після його проголошення обвинуваченому та прокурору. Учасники судового провадження мають право отримати в суді копію вироку.

Головуючий О.С. Кириченко