Ухвала суду № 96152965, 07.04.2021, Вознесенівський районний суд міста Запоріжжя (до 25.04.2025 - Орджонікідзевський районний суд м. Запоріжжя)

1Справа № 335/3723/21 1-кс/335/2171/2021

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

07 квітня 2021 року м. Запоріжжя

Слідчий суддя Орджонікідзевського районного суду м. Запоріжжя Калюжна В.В., за участю секретаря судового засідання Фоміної Л.О., прокурора Грінченко М.В., захисника Войцеховської О.Г., підозрюваного ОСОБА_1 , розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Запоріжжі клопотання слідчого про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою у кримінальному провадженні № 12021082060000206 від 06.03.2021 року відносно

ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м. Запоріжжя, громадянина України, який має повну середню освіту, не одружений, офіційно не працевлаштований, дітей на утриманні не має, зареєстрований та фактично мешкає за адресою: АДРЕСА_1 , раніше засудженого:

- 09.09.2002 року Хортицьким районним судом м. Запоріжжя за ч. 1 ст. 185 КК України до 1 року позбавлення волі з іспитовим строком на 1 рік;

- 27.09.2005 року Ленінським районним судом м. Запоріжжя за ч. 1 ст. 186 КК України до 2 років позбавлення волі з іспитовим строком на 2 роки;

- 14.11.2006 року Хортицьким районним судом м. Запоріжжя за ч. 2 ст. 309, ст. 71 КК України до 4 років 1 місяця позбавлення волі;

- 10.05.2007 року Орджонікідзевським районним судом м. Запоріжжя за ч. 2 ст. 309, ст. 70 КК України до 2 років позбавлення волі;

- 23.12.2008 року Хортицьким районним судом м. Запоріжжя за ч. 2 ст. 185 КК України до 6 місяців арешту;

- 01.10.2009 року Хортицьким районним судом м. Запоріжжя за ч. 2 ст. 309, ст. 69 КК України до 6 місяців арешту;

- 17.01.2011 року Ленінським районним судом м. Запоріжжя за ч. 3 ст. 185 КК України до 3 років позбавлення волі;

- 14.12.2016 року Ленінським районним судом м. Запоріжжя за ч. 3 ст. 15, ч. 2 ст. 185 КК України до 2 років позбавлення волі з іспитовим строком на 1 рік;

- 29.07.2019 року Орджонікідзевським районним судом м. Запоріжжя за ч. 2 ст. 15, ч. 2 ст. 185, ч. 2 ст. 185, ч. 3 ст. 185, ч. 2 ст. 15, ч. 2 ст. 186, ч. 2 ст. 186, ч. 1 ст. 309, ст. 70, ст. 71 КК України 4 років 3 місяців позбавлення волі;

- 28.05.2020 року Ленінським районним судом м. Запоріжжя за ч. 3 ст. 15, ч. 2 ст. 185, ч. 2 ст. 185, ч. 1 ст. 70 КК України до 1 років позбавлення волі,

підозрюваного у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 185 КК України,

ВСТАНОВИВ:

З наданих слідчому судді матеріалів вбачається, що в провадженні слідчого відділення Відділу поліції № 1 Запорізького районного управління поліції Головного управління Національної поліції в Запорізькій області в Запорізькій області перебувають матеріали досудового розслідування, внесеного до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №12021082060000206 від 06 березня 2021 року, за ознаками кримінального правопорушення передбаченого ч. 3 ст. 185 КК України.

Досудовим розслідуванням встановлено, що 06.02.2021 року, у невстановлений досудовим розслідуванням час, ОСОБА_1 , знаходячись біля будинку 99 по вул. Перемоги в м. Запоріжжі, маючи умисел на таємне викрадення чужого майна, поєднаного із проникненням до салону транспортного засобу «Hyndai Sonata» синього кольору д.н.з. НОМЕР_1 , який є сховищем, переконавшись у тому, що за його діями ніхто із сторонніх осіб не спостерігає, шляхом розбиття скла, проник у салон вищевказаного транспортного засобу звідки викрав майно що належить ОСОБА_2 , а саме: Флеш носій «Apaser 64 GB», вартість якої складає 234 гривень 22 копійок. Після чого, ОСОБА_1 , розпорядився викраденим майном на власний розсуд. В результаті своїх злочинних дій, ОСОБА_1 , спричинив матеріальну шкоду потерпілій ОСОБА_2 , на суму 234 гривень 22 копійок.

12.03.2021 року ОСОБА_1 було повідомлено про підозру у скоєнні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 185 КК України.

Посилаючись на те, що ОСОБА_1 , з метою уникнення притягнення до кримінальної відповідальності може переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду; знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення; незаконно впливати на свідка, у цьому ж кримінальному провадженні; перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином; вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому підозрюється, обвинувачується, зазначаючи, що менш суворі запобіжні заходи не достатні для запобігання вищевказаним ризикам, слідчий звернувся до суду з клопотанням, у якому просить суд застосувати запобіжний захід у вигляді тримання під вартою відносно підозрюваного ОСОБА_1 .

В судовому засіданні прокурор клопотання підтримав та просив його задовольнити на підставах, які викладені у клопотанні.

Підозрюваний та його захисник у судовому засіданні проти клопотання заперечували, посилаючись на недоведеність ризиків, просили застосувати більш м`який запобіжний захід у вигляді домашнього арешту.

Вивчивши клопотання та докази, якими воно обґрунтовується, заслухавши пояснення сторін кримінального провадження, слідчий суддя дійшов наступного висновку.

Слідчим суддею встановлено, що СВ Відділу поліції № 1 Запорізького районного управління поліції Головного управління Національної поліції в Запорізькій області в Запорізькій області проводиться досудове розслідування у кримінальному провадженні, внесенному до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №12021082060000206 від 06 березня 2021 року, за ознаками кримінального правопорушення передбаченого ч. 3 ст. 185 КК України, у якому 12.03.2021 року ОСОБА_1 було повідомлено про підозру у скоєнні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 185 КК України.

Відповідно до ч. 1 ст. 183 КПК України, тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м`яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим статтею 177 цього Кодексу, крім випадків, передбачених частиною п`ятою статті 176 цього Кодексу.

При вирішенні даного клопотання, слідчий суддя бере до уваги обставини, визначені ч. 1 ст. 178, ч. 1 ст. 194 КПК України для обрання запобіжного заходу, та підстави застосування запобіжного заходу, визначені ст. 177 КПК України.

Відповідно до ч. 1 ст. 177 КПК України, метою застосування запобіжного заходу є забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов`язків, а також запобігання спробам перешкоджати кримінальному провадженню будь-яким чином.

Відповідно до ч. 1 ст. 194 КПК України, під час розгляду клопотання про застосування запобіжного заходу слідчий суддя, суд зобов`язаний встановити, чи доводять надані сторонами кримінального провадження докази обставини, які свідчать про: наявність обґрунтованої підозри у вчиненні підозрюваним, обвинуваченим кримінального правопорушення; наявність достатніх підстав вважати, що існує хоча б один із ризиків, передбачених статтею 177 цього Кодексу, і на які вказує слідчий, прокурор; недостатність застосування більш м`яких запобіжних заходів для запобігання ризику або ризикам, зазначеним у клопотанні.

Виходячи з наявних в наданих слідчому судді матеріалах даних, слідчий суддя приходить до висновку про обґрунтованість підозри ОСОБА_1 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 185 КК України.

Виходячи із тяжкості інкримінованого ОСОБА_1 кримінального правопорушення, слідчий суддя приходить до висновку про наявність ризиків, передбачених ч. 1 ст. 177 КПК України, про які зазначено у клопотанні слідчого та наведено прокурором у судовому засіданні.

Вирішуючи клопотання про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, слідчий суддя враховує тяжкість кримінального правопорушення, у вчиненні якого підозрюється ОСОБА_1 , його вік, міцність соціальних зв`язків, стан здоров`я, та дані про особу підозрюваного, який має постійне місце проживання, не одружений, дітей на утриманні не має, офіційно не працевлаштований, раніше засуджений.

Вирішуючи питання про застосування запобіжного заходу у виді тримання під вартою відносно підозрюваного ОСОБА_1 , слідчий суддя враховує вимоги п.п. 3 і 4 ст. 5 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та практику Європейського суду з прав людини, згідно з якими обмеження права особи на свободу і особисту недоторканість можливе лише в передбачених законом випадках за встановленою процедурою. При цьому, ризик переховування обвинуваченого від правосуддя не може оцінюватися виключно на підставі суворості можливого судового рішення, а це слід робити з урахуванням низки відповідних фактів, які можуть підтверджувати існування такого ризику, або свідчити про такий його незначний ступінь, який не може служити підставою для запобіжного ув`язнення.

Європейський суд з прав людини у рішенні у справі «Ніколова проти Болгарії» зазначає, що суд повинен врахувати наведені особою конкретні факти, здатні поставити під сумнів існування умов, які мають суттєве значення для «законності» позбавлення свободи у світлі цілей Конвенції.

Слідчий суддя, вирішуючи клопотання, враховує обставини, встановлені в ході розгляду клопотання, які підтверджуються наданими доказами, зокрема, дані, які характеризують підозрюваного.

В ході розгляду клопотання про застосування запобіжного заходу відносно ОСОБА_1 стороною захисту надано достатньо доводів про те, що застосування більш м`якого запобіжного заходу буде достатнім для запобігання ризикам, про які зазначено у клопотанні та наведено прокурором у судовому засіданні.

Виходячи з загальних принципів Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, судовим органам не надається вибору між тим, щоб „притягнути звинуваченого до суду у розумний строк або дарувати йому тимчасове звільнення до суду”. До засудження звинувачений повинен вважатися невинним, і мета такого положення полягає перед усім у забезпеченні „умовного звільнення”, якщо продовження його затримання більше не є обґрунтованим. Обґрунтованість будь-якого строку тримання під вартою, яким би коротким він не був, має бути переконливо доведена владою ( рішення у справі „Ідалов проти Росії”).

Згідно з пунктом 3 статті 5 Конвенції визначаючи доцільність звільнення або подальшого тримання під вартою, відповідні посадові особи зобов`язані розглянути й альтернативні заходи забезпечення його явки до суду. Фактично, це положення не лише проголошує право на „розгляд судом упродовж розумного строку або звільнення під час провадження”, а й передбачає, що „звільнення може бути обумовлено гарантіями з`явитися на судове засідання”.

Крім того, як зазначив Європейський суд з прав людини у справі „Летельє проти Франції”, що особлива тяжкість деяких злочинів може викликати таку реакцію суспільства і соціальні наслідки, які роблять виправданим попереднє затримання, принаймні протягом певного часу. За виняткових обставин цей момент може бути врахований у світлі Конвенції, у всякому разі в тій мірі, в якій внутрішнє право визнає поняття порушення публічного порядку внаслідок скоєння злочину. Однак цей фактор можна вважати виправданим і необхідним, тільки, якщо є достатні підстави вважати, що звільнення затриманого реально порушить публічний порядок, або якщо цей порядок дійсно перебуває під загрозою. Попереднє затримання не має передувати покаранню у вигляді позбавлення свободи, не може бути „формою очікування” обвинувального вироку.

У розумінні практики Європейського суду з прав людини, тяжкість обвинувачення не є самостійною підставою для утримання особи під вартою, проте таке обвинувачення у сукупності з іншими обставинами збільшує ризик втечі настільки, що його неможливо відвернути, не взявши особу під варту. У справі «Ілійков проти Болгарії» ЄСПЛ зазначив, що суворість передбаченого покарання є суттєвим елементом при оцінюванні ризиків переховування або повторного вчинення злочинів. Сама по собі тяжкість обвинувачення не може слугувати виправданням тривалих періодів тримання під вартою.

Враховуючи, що у судовому засіданні доведено наявність обґрунтованої підозри ОСОБА_1 у вчиненні інкримінованого кримінального правопорушення, та наявність ризиків, передбачених ч. 1 ст. 177 КПК України, однак, враховуючи встановлені в ході розгляду клопотання обставини щодо стану здоров`я підозрюваного, який, крім того, з моменту початку досудового розслідування 12.03.2021 року не вчиняв дій, направлених на перешкоджання слідству, самостійно з`явився до суду, слідчий суддя вважає не доведеним, що більш м`який запобіжний захід буде недостатнім для запобігання вищевказаним ризикам, та приходить до висновку про наявність підстав для застосування, відповідно до ч. 4 ст. 194 КПК України, до підозрюваного ОСОБА_1 більш м`якого запобіжного заходу, ніж тримання під вартою.

Відповідно до ч. 1 ст. 181 КПК України , домашній арешт полягає в забороні підозрюваному, обвинуваченому залишати житло цілодобово або у певний період доби.

З урахуванням вищезазначених обставин, слідчий суддя вважає за необхідне застосувати до ОСОБА_1 запобіжний захід у вигляді домашнього арешту шляхом заборони підозрюваному залишати своє житло за адресою: АДРЕСА_1 , цілодобово.

Відповідно до ч. 5 ст. 194 КПК України, слідчий суддя вважає за необхідне покласти на підозрюваного обов`язки, а саме: прибувати на виклик слідчого, прокурора, суду, залежно від стадії кримінального провадження; повідомляти слідчого, прокурора чи суд про зміну свого місця проживання; утриматися від спілкування з потерпілим та свідками у даному кримінальному провадженні. Покладення інших обов`язків слідчий суддя вважає недоцільним.

Такий запобіжний захід, на переконання слідчого судді, є достатнім та забезпечить виконання підозрюваним покладених на нього процесуальних обов`язків під час досудового слідства та в суді.

Виходячи з вимог ст. ст. 197, 219 КПК України, слідчий суддя вважає за необхідне визначити строк дії ухвали про застосування запобіжного заходу відносно підозрюваного ОСОБА_1 строком до 12.05.2021 року включно.

Керуючись ст.ст. 177, 178, 181, 182, 183, 184, 192-194, 196, 376, 395 КПК України, слідчий суддя –

УХВАЛИВ:

Клопотання слідчого про застосування запобіжного заходу відносно підозрюваного ОСОБА_1 - задовольнити частково.

Застосувати до ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , підозрюваного у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 185 КК України, запобіжний захід у вигляді домашнього арешту шляхом заборони підозрюваному залишати своє житло за адресою: АДРЕСА_1 , цілодобово, строком до 12.05.2021 року включно.

Покласти на підозрюваного ОСОБА_1 обов`язки, передбачені ст. 194 КПК України, в межах строку дії даної ухвали, а саме:

- прибувати на виклик слідчого, прокурора, суду, залежно від стадії кримінального провадження;

- повідомляти слідчого, прокурора чи суд про зміну свого місця проживання;

- утриматися від спілкування з потерпілим та свідками у даному кримінальному провадженні.

Роз`яснити підозрюваному, що відповідно до ч. 5 ст. 181 КПК України, працівники органу Національної поліції з метою контролю за його поведінкою, мають право з`являтися в житло, під арештом в якому він перебуває, вимагати надання усних чи письмових пояснень з питань, пов`язаних із виконанням покладених на нього обов`язків.

Встановити строк дії даної ухвали до 12.05.2021 року включно.

Ухвалу про застосування запобіжного заходу у вигляді домашнього арешту передати для виконання органу Національної поліції за місцем проживання підозрюваного ОСОБА_1 .

Ухвала слідчого судді підлягає негайному виконанню після її проголошення.

Ухвала слідчого судді може бути оскаржена безпосередньо до Запорізького апеляційного суду протягом 5 днів з моменту проголошення.

Слідчий суддя: В.В. Калюжна