Рішення № 96151751, 29.03.2021, Івано-Франківський міський суд Івано-Франківської області

Справа № 344/9077/16-ц

Провадження № 2/344/323/21

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

29 березня 2021 року м. Івано-Франківськ

Івано-Франківський міський суд Івано-Франківської області в складі:

головуючого-судді Пастернак І.А.

Секретаря Кріцак Г.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду цивільну справу за позовом Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на здійснення ліквідаці ПАТ “ВіЕйбі Банк” Славкіна Марина Анатоліївна до ОСОБА_1 , третя особа, яка не завляє самостійних вимог щодо предмету спору, на стороні відповідача Товариства з додатковою відповідальністю “Полонина” про визнання правочину недійсним,-

В С Т А Н О В И В:

Уповноважена особа Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на здійснення ліквідаці ПАТ “ВіЕйбі Банк” Славкіна Марина Анатоліївна звернулася до суду з вказаним позовом до ОСОБА_1 , третя особа, яка не завляє самостійних вимог щодо предмету спору, на стороні відповідача Товариства з додатковою відповідальністю “Полонина” про визнання правочину недійсним, мотивуючи тим, що як вважає ОСОБА_1 10 жовтня 2014 року, між нею та ПАТ «ВіЕйБі Банк» укладено Договір банківського рахунку «До вкладу» № НОМЕР_1 . 13 жовтня 2014 року між Товариством з додатковою відповідальністю «ПОЛОНИНА» та ОСОБА_1 укладено Договір позики (між підприємством та його працівником), відповідно до умов якого Відповідачу було надано позику у безготівковому порядку, а саме грошові кошти в розмірі 180 000 грн. 00 коп., шляхом перерахування коштів на користь Відповідача. До вказаного Договору між підприємством та ОСОБА_1 двічі (14.01.2015 та 04.05.2015 року) укладалися додаткові Угоди про продовження дії Договору. 13 жовтня 2014 року між ОСОБА_1 та ПАТ «ВіЕйБі Банк” укладено Договір банківського вкладу на вимогу “Для виплат” № НОМЕР_2 та договір про відкриття банківського рахунку № НОМЕР_3 . На підставі постанови Правління Національного банку України від 20 листопада 2014 року № 733 «Про віднесення Публічного акціонерного товариства «Всеукраїнський Акціонерний Банк» до категорії неплатоспроможних», виконавчою дирекцією Фонду гарантування вкладів фізичних осіб прийнято рішення від 20 листопада 2014 року № 123 Про запровадження тимчасової адміністрації у ПАТ «ВіЕйБі Банк», згідно з яким з 21 листопада 2014 року запроваджено тимчасову адміністрацію та призначено уповноважену особу Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на тимчасову адміністрацію в Публічне акціонерне товариство «Всеукраїнський Акціонерний Банк». Отже, з 21.11.2014 року у ПАТ «ВіЕйБі Банк» було запроваджено режим тимчасової адміністрації, який встановлено у відповідності до закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб». Тобто з цього моменту на діяльність ПАТ «ВіЕйБі Банк» як на банківську установу почали впливати норми спеціального Закону, яким визначено, що тимчасова адміністрація - процедура виведення банку з ринку, що запроваджується Фондом стосовно неплатоспроможного банку в порядку, встановленому Законом, а уповноважена особа Фонду - працівник Фонду, який від імені Фонду та в межах повноважень передбачених цим Законом, виконує дії із забезпечення виведення банку з ринку під час здійснення тимчасової адміністрації неплатоспроможного банку та/або ліквідації банку. 03.10.2014 року Постановою Правління Національного банку України під №631/БТ, було заборонено ПАТ «ВіЕйБі Банк», як проблемному банку, проведення будь-яких операцій, за результатами яких збільшується гарантована сума відшкодування за вкладами фізичних осіб Фондом гарантування вкладів фізичних осіб, крім договорів укладених до набрання чинності вищезазначеною Постановою (тобто до 03 жовтня 2014 року), умовами яких передбачено поповнення вкладів фізичних осіб за рахунок відсотків. Для виявлення та проведення перевірки правочинів, які укладені ПАТ «ВіЕйБі Банк» з порушенням обмежень, встановлених НБУ, було створено відповідну комісію. В результаті проведеної перевірки було складено акт перевірки операцій за рахунками фізичних осіб, операції за якими призупинені. Згідно наданого акту вбачається, що співробітники ПАТ «ВіЕйБі Банк» разом з ТДВ «Полонина» здійснили ряд операцій, в результаті яких збільшилась гарантована сума відшкодування за вкладами фізичних осіб Фондом гарантування вкладів фізичних осіб. Так 10.10.2014 року співробітники ТДВ «ПОЛОНИНА» ОСОБА_2 (яка є головою правління зазначеного підприємства), ОСОБА_3 , ОСОБА_4 ОСОБА_5 , ОСОБА_1 уклали договори банківського рахунку «До вкладу», а у випадку із Відповідачем по справі, то даний Договір взагалі не підписаний зі Сторони Банку. Вже через три дні, 13.10.2014 року ТДВ «ПОЛОНИНА» із вище переліченими співробітниками уклало Договори позики та в цей самий день, за сприянням працівників відділення Банку, здійснило грошові перекази на рахунки своїх співробітників відкриті 10.10.2014 у такому розмірі, щоб не перевищити гарантовану ФГВФО суму. Того ж дня, ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_1 із вказаних рахунків «До вкладу» перерахувалися кошти на відповідні рахунки «До виплат», створені 13.10.2014 року. В результаті ж здійснення зазначених вище операцій гарантована сума відшкодування за вкладами фізичних осіб Фондом гарантування вкладів фізичних осіб збільшилась. Тобто ті кошти які ТДВ «ПОЛОНИНА» мало би отримати за рахунок ліквідаційної маси ПАТ «ВіЕйБі Банк», воно, за допомогою відповідачки ОСОБА_1 та інших згаданих осіб та проведених між ними операцій, мало намір отримати за рахунок Фонду гарантування, а саме за Державні кошти. Зазначені операції було проведено підчас дії обмежень, які було встановлено до ПАТ «ВіЕйБі банк» як до проблемного банку. Тобто з 03 жовтня 2014 року було заборонено здійснення таких операцій, результатом яких є збільшення гарантованої ФГВФО суми, а саме такі операції було проведено спільно з ПАТ “ВіЕйБі Банк”, які наразі знаходяться на стадії припинення, та відповідачем. На підставі наведеного просила, визнати недійсним з моменту його вчинення правочин щодо перерахування грошових коштів з карткового рахунку ТДВ «ПОЛОНИНА» № НОМЕР_4 на картковий рахунок Відповідача ОСОБА_1 № НОМЕР_1 в розмірі 180 000,00 грн., яке було здійснене 13 жовтня 2014 року відповідно до платіжного доручення №3 та застосувати до зазначених правочинів наслідки недійсності правочинів.

07.12.2016 року представник Товариства з додатковою відповідальністю “ПОЛОНИНА” - Матвійчук М.З. подав заперечення проти позову, відповідно до якого зазанчив, що в даній позовній заяві Позивачем не ставиться перед судом вимога про визнання недійсним Договору банківського вкладу «НВУ» № 854790/2014 від 13.10.2014 року. Позивач просить визнати недійсним правочин щодо перерахування грошових коштів з поточного рахунку Третої особи на банківський рахунок що належить Відповідачу, при цьому не вказуючи, який саме правочин він просить визнати недійсним. Крім того, на час укладення правочинів у банку не була введена Тимчасова адміністрація, не була розпочата процедура ліквідації банку, а тому і не була відкликана банківська ліцензія, не було рішень судів або будь-яких их заборон на розпорядження клієнтами відкритими для них рахунками, отже Банк вправі був укладати договора та вживати заходів щодо їх виконання, і не вправі був відмовляти клієнту в їх укладенні та виконанні. Вважає, позовні вимоги є необгрунтованими та такими, що не підлягають задоволенню (а.с.61-68, т.1).

07.12.2016 року представник відповідачки — ОСОБА_6 подав заперечення на позовну заяву, в якому просив відмовити в задоволенні позову, оскільки дороговір позики та Договір банківського вкладу (хоч і він і не оскаржується), а також операції, що були вчинені Банком та сторонами правочинів, відповідають чинному законодавству України, та були вчинені з дотриманням норм ЗУ “Про банки та банківську діяльність”, ЗУ “Про систему гарантування вкладів фізичних осіб” (а.с.82-85, т.1)

Представник позивача в судове засідання не з`явився, про дату та час судового засідання повідомлявся належним чином, причини неявки не повідомив.

Відповідач ОСОБА_1 в судове засідання не з`явилася, представник відповідача подав заяву про розгляд справи без його участі, щодо задоволення позовних вимог заперечив, просив відмовити.

Представник третьої особи Товариства з додатковою відповідальністю “Полонина” в судове засідання не з`явився, подав заяву про розгляд справи без його участі, щодо задоволення позовних вимог заперечив.

Відповідно до ст. 4 ЦПК України, кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Згідно ст. 13 ЦПК України, суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Збирання доказів у цивільних справах не є обов`язком суду, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Суд має право збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи лише у випадках, коли це необхідно для захисту малолітніх чи неповнолітніх осіб або осіб, які визнані судом недієздатними чи дієздатність яких обмежена, а також в інших випадках, передбачених цим Кодексом. Учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд. Таке право мають також особи, в інтересах яких заявлено вимоги, за винятком тих осіб, які не мають процесуальної дієздатності.

Згідно ст. 12 ЦПК України, кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних із вчиненням чи не вчиненням нею процесуальних дій.

Згідно ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Дослідивши матеріали справи, суд вважає, що позов не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судом встановлено, що 10.10.2014 року між ОСОБА_1 та ПАТ «ВіЕйБі Банк» було укладено договір банківського рахунку «До вкладу» № НОМЕР_1 , за умовами якого Банк зобов`язувався відкрити на ім`я Клієнта іменний поточний рахунок в національній валюті країни № НОМЕР_1 , та здійснювати його розрахунково - касове обслуговування (а.с.8, т.1).

13 жовтня 2014 року між ОСОБА_1 , та ПАТ «ВіЕйБі Банк» було укладено Договір банківського вкладу на вимогу «Для виплат» № НОМЕР_2 , та Договір банківського вкладу «НВУ» № 854790/2014 (а.с.9, 10 т.1).

13.10.2014 року між ТДВ «ПОЛОНИНА» в особі Голови Правління ОСОБА_2 та ОСОБА_1 , було укладено Договір позики між підприємством та його працівником. Згідно п. 2.1 Договору позики, розмір позики становить 180 000,00 грн., згідно п. 2.2., цей договір є безпроцентним. Пунктом 3.2 договору передбачено, що позика надається у безготівковому порядку, з банківського рахунку № НОМЕР_4 у «ВіЕйБі Банку», і вважається наданою з моменту списання коштів з рахунку ТДВ «ПОЛОНИНА» і отримання Позичальником (п. 3.3. Договору). Згідно п. 9.4.6 Договору позики Позичальник свідчить, що волевиявлення є вільним і відповідає його внутнрішній волі. Згідно п. 10 Договору позики, він укладений між ТДВ «ПОЛОНИНА» та ОСОБА_1 , а підпунктом 9.4.2., Договору передбачено, що унаслідок укладання цього Договору не буде порушено прав та законних інтересів інших осіб (а.с.26, т.1).

Того ж дня, здійснено перерахунок коштів на відповідні рахунки «До виплат», створені 13.10.2014 (а.с. 18, т.1)

На підставі постанови Правління Національного банку України від 19.03.2015 р. № 188 було "Про відкликаня банківської ліцензію та ліквідації ПАТ «ВіЕйБі Банк» виконавчою дирекцією Фонду гарантування вкладів фізичних осіб 20.03.2015 р. прийнято рішення № 63 про початок процедури ліквідації ПАТ «ВіЕйБі Банк» та призначено уповноважену особу Фонду на ліквідацію Банку - Славкіну М.А. (а.с.4-5, т.1).

Рішенням виконавчої дирекції Фонду гарантування вкладів фізичних осіб від 22.02.2016 № 213 продовжений строк здійснення процедури ліквідації ПАТ «ВСЕУКРАЇНСЬКИЙ АКЦІОНЕРНИЙ БАНК» та повноваження ліквідатора ПАТ «ВіЕйБі Банк», провідного професіонала з питань врегулювання неплатоспроможності банків відділу запровадження процедури тимчасової адміністрації та ліквідації департаменту врегулювання неплатоспроможності банків Славкіної Марини Анатоліївни строком на два роки до 19.03.2018 включно (а.с.6, т.1).

Відповідно до положень ч.ч.1,5 ст. 35 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб» Фонд розпочинає процедуру виведення неплатоспроможного банку з ринку не пізніше наступного робочого дня після офіційного отримання рішення Національного банку України про віднесення банку до категорії неплатоспроможних.

Під час тимчасової адміністрації Фонд має повне і виняткове право управляти банком відповідно до цього Закону, нормативно-правових актів Фонду та вживати дії, передбачені планом врегулювання.

Згідно з ст. 3 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб» Фонд є установою, що виконує спеціальні функції у сфері гарантування вкладів фізичних осіб та виведення неплатоспроможних банків з ринку і ліквідації банків у випадках, встановлених цим Законом.

Фонд є юридичною особою публічного права, має відокремлене майно, яке є об`єктом права державної власності і перебуває у його господарському віданні. Фонд є суб`єктом управління майном, самостійно володіє, користується і розпоряджається належним майном, вчиняючи стосовно нього будь-які дії (у тому числі відчуження, передача в оренду, ліквідація), що не суперечать законодавству та меті діяльності Фонду.

Фонд здійснює регулювання діяльності банків шляхом: 1) прийняття в межах своїх повноважень нормативно-правових актів, обов`язкових до виконання банками; 2) здійснення контролю за виконанням зобов`язань банків у зв`язку з їх участю в системі гарантування вкладів фізичних осіб; 3) виведення неплатоспроможних банків з ринку; 4) в інших формах, передбачених цим Законом (ч. 1 ст. 30 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб»).

Частинами 1, 2 ст. 38 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб» передбачено, що Фонд зобов`язаний забезпечити збереження активів та документації банку.

Відповідно до ч. 3 ст.38 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб» правочини (у тому числі договори) неплатоспроможного банку є нікчемними з таких підстав: 1) банк безоплатно здійснив відчуження майна, прийняв на себе зобов`язання без встановлення обов`язку контрагента щодо вчинення відповідних майнових дій, відмовився від власних майнових вимог; 2) банк до дня визнання банку неплатоспроможним взяв на себе зобов`язання, внаслідок чого він став неплатоспроможним або виконання його грошових зобов`язань перед іншими кредиторами повністю чи частково стало неможливим; 3) банк здійснив відчуження чи передав у користування або придбав (отримав у користування) майно, оплатив результати робіт та/або послуги за цінами, нижчими або вищими від звичайних (якщо оплата на 20 відсотків і більше відрізняється від вартості товарів, послуг, іншого майна, отриманого банком), або зобов`язаний здійснити такі дії в майбутньому відповідно до умов договору; 4) банк оплатив кредитору або прийняв майно в рахунок виконання грошових вимог у день, коли сума вимог кредиторів банку перевищувала вартість майна; 5) банк прийняв на себе зобов`язання (застава, порука, гарантія, притримання, факторинг тощо) щодо забезпечення виконання грошових вимог у порядку іншому, ніж здійснення кредитних операцій відповідно до Закону України «Про банки та банківську діяльність»; 6) банк уклав кредитні договори, умови яких передбачають надання клієнтам переваг (пільг), прямо не встановлених для них законодавством чи внутрішніми документами банку; 7) банк уклав правочини (у тому числі договори), умови яких передбачають платіж чи передачу іншого майна з метою надання окремим кредиторам переваг (пільг), прямо не встановлених для них законодавством чи внутрішніми документами банку; 8) банк уклав правочин (у тому числі договір) з пов`язаною особою банку, якщо такий правочин не відповідає вимогам законодавства України.

Статтею 638 ЦК України передбачено, що договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх його істотних умов.

Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Відповідно до ст. 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Згідно зі ст. 628 ЦК України зміст договору становлять умови, визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Крім того, як визначає п. 3 ст. 203 ЦК України, волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі.

Статтею 203 ЦК України визначено загальні вимоги, додержання яких є необхідним для чинності правочину.

Підстави недійсності правочину встановлені ст.ст. 215, 215 ЦК України.

Відповідно до ст. 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент його вчинення стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п`ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.

Недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається.

У випадках, встановлених цим Кодексом, нікчемний правочин може бути визнаний судом дійсним. Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).

В позові Уповноважена особа Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на здійснення ліквідаці ПАТ “ВіЕйбі Банк” Славкіна Марина Анатоліївна просить визнати недійсним з моменту його вчинення правочин щодо перерахування грошових коштів з карткового рахунку ТДВ «ПОЛОНИНА» № НОМЕР_4 на картковий рахунок Відповідача ОСОБА_1 № НОМЕР_1 в розмірі 180 000,00 грн., яке було здійснене 13 жовтня 2014 року відповідно до платіжного доручення №3.

Однак, залучення грошових коштів на вклад за угодою № 26203080302968 від 10.10.2014 року здійснювалося платником ОСОБА_1 , а, відповідно до ч.1 ст.1074 ЦК України, обмеження прав клієнта щодо розпоряджання грошовими коштами, що знаходяться на його рахунку, не допускається, крім випадків обмеження права розпоряджання рахунком за рішенням суду або в інших випадках, встановлених законом або умовами обтяження, предметом якого є майнові права на грошові кошти, що знаходяться на рахунку, а також у разі зупинення фінансових операцій, які можуть бути пов`язані з легалізацією (відмиванням) доходів, одержаних злочинним шляхом, або фінансуванням тероризму та фінансуванням розповсюдження зброї масового знищення, замороження активів, що пов`язані з тероризмом та його фінансуванням, розповсюдженням зброї масового знищення та його фінансуванням, передбачених законом. Банк не має права встановлювати заборону на встановлення обтяження, але може встановлювати розумну винагороду.

Відповідно до ст.2 Закону України «Про банки та банківську діяльність» перерахування коштів є розрахунковою банківською операцією. Розрахункові банківські операції це рух грошей на банківських рахунках, що здійснюється згідно з розпорядженням клієнтів або в результаті дій, які в рамках закону призвели до зміни права власності на активи. На підставі перерахування коштів прав та обовязків не виникає та не припиняється.

Відповідно до ст. 202 ЦК України правочином є дія особи, спрямована на набуття зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Стаття 628 ЦК України встановлює, що зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Відповідно до ч. 1 ст. 638 ЦК України, договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору.

Істотними умовами договору є умова про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі інші умови, щодо яких за заявою хоча б однією із сторін має бути досягнуто згоди.

Відповідно до Закону України «Про платіжні системи та переказ коштів в Україні» та нормативно-правових актів Національного банку України, меморіальний ордер - розрахунковий документ, який складається за ініціативою банку для оформлення операцій щодо списання коштів з рахунка платника і внутрішньобанківських операцій, а платіжне доручення - це розрахунковий документ, який містить доручення платника банку, здійснити переказ визначеної в ньому суми коштів зі свого рахунка на рахунок отримувача.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 04 липня 2018 року у справі № 826/1476/15 (провадження № 11-104апп18) зазначено, що «здійснюючи операції з перерахування коштів, банк не вчиняє окремі правочини, а виконує свої зобов`язання з обслуговування клієнтів банку, передбачені ЦК України, Законом України «Про банки і банківську діяльність», Інструкцією про порядок відкриття, використання і закриття рахунків у національній та іноземних валютах, затвердженою постановою Правління НБУ від 12 листопада 2003 року № 492, та договорами з відповідними клієнтами банку».

З вищезазначеного вбачається, що меморіальний ордер та платіжне доручення не є правочином, оскільки не створює цивільних прав та обов`язків.

Способи захисту цивільних прав та інтересів судом визначені в ст.16 ЦК.

Відповідно до вимог ст. 16 ЦК України, звертаючись до суду, позивач за власним розсудом обирає спосіб захисту. Обравши способом захисту визнання правочину недійсним, позивач у силу статті 12 ЦПК України, зобов`язаний довести правову та фактичну підставу його недійсності.

Таким чином, спосіб захисту, обраний позивачем у вигляді визнання перерахування коштів з поточного рахунку Товариства з додатковою відповідальністю “Полонина” на поточний рахунок ОСОБА_1 на підставі платіжного доручення недійсним, законом не передбачений.

Наведене узгоджується з правою позицією Верховного Суду України у справі № 229/4374/16-ц від 09.10.2019 року.

На думку суду, в розумінні ст. 202 ЦК України, банківські операції з внесення грошових коштів на виконання умов договору не є правочином, тому не можуть визнаватись недійсними.

Крім того, Відповідно до постанови НБУ Банку було заборонено вчиняти дії, які призводять до збільшення гарантованої суми відшкодування за вкладами фізичних осіб Фондом гарантування вкладів. Позивачем не надано доказів на підтвердження того, в кого саме збільшилася гарантована сума відшкодування за вкладами фізичних осіб, та на яку суму відбулося збільшення.

Оцінюючи належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності, суд приходить до висновку, що заявлені позовні вимоги не підлягають задоволенню, так як вони не обґрунтовані на нормах чинного законодавства.

Керуючись ст.ст.12, 13, 76, 77, 78, 81, 259, 261, 265, 273, 354 ЦПК України, суд

В И Р І Ш И В :

В задоволенні позову Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на здійснення ліквідаці ПАТ “ВіЕйбі Банк” Славкіна Марина Анатоліївна до ОСОБА_1 , третя особа, яка не завляє самостійних вимог щодо предмету спору, на стороні відповідача Товариства з додатковою відповідальністю “Полонина” про визнання правочину недійсним - відмовити.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом 30 днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Апеляційна скарга подається безпосередньо до суду апеляційної інстанції.

Довідка: повний текст рішення виготовлено 09.04.2021 року.

Суддя Пастернак І.А.