Рішення № 96151451, 09.04.2021, Черняхівський районний суд Житомирської області

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 293/100/20

Провадження № 2/293/160/2021

09 квітня 2021 рокусмт Черняхів

Черняхівський районний суд Житомирської області в складі:

головуючого судді Бруховського Є.Б.

секретаря судового засідання Давиденко Л.П.

з участю позивача ОСОБА_1

представника позивача ОСОБА_2

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Міністерства розвитку економіки, торгівлі та сільського господарства, Державного підприємства "Електронмаш", Фонду державного майна України про визнання незаконним та скасування наказу про звільнення, поновлення на роботі, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу,

ВСТАНОВИВ:

20.01.2020 ОСОБА_1 (далі позивач, ОСОБА_1 ) звернувся до суду з позовом про визнання незаконним та скасування наказу про звільнення, поновлення на роботі, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу.

30.01.2020 на виконання ухвали суду від 21.01.2020 про залишення позову без руху позивачем подано уточнену позовну заяву.В обґрунтування заявлених позовних вимог посилався на те, що 29.01.2019 року між ним та Міністерством економічного розвитку і торгівлі України (далі – Мінекономрозвитку, відповідач), яке на підставі Постанови Кабінету Міністрів України від 02.09.2019 року № 829 «Деякі питання оптимізації системи центральних органів виконавчої влади» перейменовано в Міністерство розвитку економіки, торгівлі та сільського господарства України укладено контракт №2 (далі контракт), за умовами якого його призначено на посаду директора державного підприємства «Електронмаш» (далі співвідповідач, підприємство), яке належить до сфери управління Мінекономрозвитку, на термін з 30.01.2019 року по 30.01.2021 року. Його призначення на посаду оформлено відповідним наказом Мінекономрозвитку від 29.01.2019 №9-п «Про призначення ОСОБА_1 » (далі наказ №9-п).

02.07.2019 року наказом Мінекономрозвитку №1121 затверджено нову редакцію Статуту державного підприємства «Електронмаш» ( далі Статут 2), відповідно до умов якого управління підприємством здійснюється генеральним директором, внаслідок чого 17.07. 2019 року між ним та Мінекономрозвитку укладено додаткову угоду №1 до контракту №2 від 29.01.2019 року ( далі Додаткова угода), якою погоджено заміну у тексті контракту слова «директор» словами «генеральний директор». На підставі даної Додаткової угоди Мінекономрозвитку видано наказ від 17.07.2019 №129-п «Про внесення змін до наказу Мінекономрозвитку від 29.01.2019 №9-п «Про призначення ОСОБА_1 » ( далі - наказ №129-п).

Наказом Міністерства розвитку економіки, торгівлі та сільського господарства України від 29.10.2019 №28-п (далі – наказ №28-п) його звільнено з посади генерального директора державного підприємства «Електронмаш» 08.11.2019 року з підстав, передбачених контрактом, п.8 ст.36 КЗпП України. Копію наказу №28-п про звільнення з посади він отримав 16.12.2019 року, що підтверджується відповідним записом на оригіналі наказу, який знаходиться у відповідача, про дату його отримання, та датою засвідчення вірності копії даного документу його оригіналу, яка проставлена головним спеціалістом департаменту персоналу Мінекономіки на копії наказу, що була вручена йому цього ж дня.

Вважає, що його було звільнено з посади генерального директора державного підприємства «Електронмаш» незаконно, з порушенням визначеної законом процедури та за відсутності відповідних підстав для припинення трудового договору, що обґрунтовується наступним:

Вичерпний перелік підстав для розірвання Контракту за ініціативою Мінекономрозвитку до закінчення строку його дії наведено в пункті 5.3. Контракту.

У наказі Мінекономіки від 29.10.2019 №28-п в якості підстав для звільнення його з посади зазначено: доповідна записка заступника директора департаменту управління державною власністю ОСОБА_3 від 15.10.2019 №3243-03/693 у якій вказано, що за час перебування ОСОБА_1 на посаді директора державного підприємства «Електронмаш» підприємство значно погіршило результативність своєї роботи. В обґрунтування даного факту, Мінекономіки зазначає, що «За 2018 рік підприємство отримало дохід в сумі 44 000 тис. гривень при фактично отриманому за 2017 рік - 67 082 тис. гривень. За результатами роботи 2018 року підприємством отримано чистий збиток в сумі 8464 тис. гривень при отриманому в 2017 році прибутку в сумі 2069 тис. гривень. Кредиторська заборгованість за 2018 рік зросла з 4154 тис. гривень до 8182 тис. гривень на кінець року. У 2019 році підприємство не надає до Міністерства фінансову звітність. Крім того, на даний час фінансовий план підприємства за 2019 рік не затверджений, а на 2020 рік – не поданий». Такі обставини не відповідають дійсності, оскільки в доповідній записці заступника директора департаменту управління державною власністю ОСОБА_3 від 15.10.2019 №3243-03/693, наведено факти погіршення результативності роботи підприємства у 2018 році, в той час, як контракт ним укладено лише 29.01.2019 року.

Враховуючи те, що трудові відносини з ним були припинені саме з підстав, передбачених контрактом (відповідно до п.8 ст.36 КЗпП України), зміна показників прибутковості підприємства в негативу сторону, а також рівень отриманих ним у 2018 році доходів, у жодному випадку не могли слугувати підставами для розірвання з ним контракту, оскільки такі обставини виникли до його укладення. Якщо відповідач вважав, що результати діяльності підприємства у 2018 році були наслідком його дій (чи бездіяльності) за час перебування на посаді виконувача обов`язків директора державного підприємство «Електронмаш» (в період з 12.09.2018 до 31.12.2018), як одного із трьох керівників, які очолювали підприємство у зазначений період, то він мав би застосувати до нього інші заходи дисциплінарного впливу, визначені чинним законодавством України, у тому числі звільнення з підстав, передбачених КЗпП України, а не з підстав, передбачених контрактом, якого на час виникнення вищенаведених обставин взагалі ще не існувало.

Оскільки відповідні права та обов`язки за контрактом він набув лише з початком строку його дії, а саме з 30.01.2019 року (п.6.1 Контракту), розірвання даного Контракту з ініціативи Мінекономрозвитку та звільнення його з посади з підстав встановлення відповідачем незадовільних показників виробничо-господарської діяльності підприємства, які мали місце у 2018 році, свідчить про незаконність дій відповідача щодо припинення з ним трудових відносин.

Не відповідають дійсності і факти, наведені в доповідній записці, в частині неподання підприємством у 2019 році до Міністерства фінансової звітності, так як після звільнення колишнього керівника підприємства «Електронмаш» та призначення його на посаду виконуючого обов`язки даного підприємства, чинилося протистояння попередниками, частина бухгалтерської документації знищено, зазначені обставини зафіксовано в актах комісії від 24.07.2018, 25.07.2018, протоколах правоохоронних органів та викладено в заяві Мінекономрозвитку щодо подій навколо ДП «Електронмаш» від 23.07.2018, розміщеній на офіційному веб-сайті міністерства. Після налагодження роботи бухгалтерської служби підприємства та часткового відновлення документації, ДП «Електронмаш» було подано до Мінекономрозвитку фінансову звітність за I квартал 2019 року. Доказом направлення такої звітності є відповідний лист ДП «Електронмаш» від 10.05.2019 вих.№893/01-07 «Про надання звітності за підсумками фінансово-господарської діяльності за I квартал 2019 року».

Крім того, підприємством направлено до Мінекономрозвитку фінансову та бухгалтерську звітність за 2018 рік, що підтверджується листом ДП «Електронмаш» від 21.06.2019 №951/01-07 «Про надання звітності».

Також звертає увагу на те, що в доповідній записці заступника директора департаменту управління державною власністю ОСОБА_3 від 15.10.2019 №3243-03/693 взагалі не міститься інформації, яка саме звітність (річна чи проміжна), не була подана підприємством до Мінекономрозвитку, та за які саме періоди.

Необґрунтованими та безпідставними також вважає посилання в доповідній записці як на підстави для його звільнення з посади генерального директора ДП «Електронмаш» на факти не затвердження фінансового плану підприємства на 2019 рік та неподання такого плану на 2020 рік, з огляду на наступне.

Процедуру складання, затвердження (погодження) та контролю виконання фінансового плану державного комерційного та казенного підприємства, господарського товариства, у статутному капіталі якого більше 50 відсотків акцій (часток) прямо чи опосередковано належить державі, визначає Порядок складання, затвердження та контролю виконання фінансового плану суб`єкта господарювання державного сектору економіки, затверджений Наказом Міністерства економічного розвитку і торгівлі України 02.03.2015 № 205 ( далі- Порядок №205).

Відповідно до пункту2 Порядку №205, фінансовий план підприємства складається за формою згідно з додатком 1 до цього Порядку на кожний наступний рік з поквартальною розбивкою і відображає очікувані фінансові результати в запланованому році. Фінансовий план підприємства містить інформацію щодо фактичних показників минулого року, планових і прогнозних показників поточного року, запланованих показників на плановий рік, а також інформацію згідно із стратегічним планом розвитку підприємства.

Абзацом першим пункту 4 Порядку №205 передбачено, що проект фінансового плану підприємства, підписаний керівником підприємства, з пронумерованими та прошнурованими сторінками у двох примірниках разом з пояснювальною запискою в паперовому та електронному вигляді подається суб`єкту управління об`єктами державної власності (далі - суб`єкт управління) до 01 червня року, що передує плановому.

Таким чином, проект фінансового плану підприємства на 2019 рік мав бути підготовлений та поданий до Мінекономрозвитку до 01 червня 2018 року. Разом з тим, призначення його на посаду директора державного підприємства «Електронмаш» на підставі контракту здійснено 29.01.2019 року. Відповідно, жодних зобов`язань з підготовки фінансового плану підприємства на 2019 рік він не мав, оскільки це була компетенція попереднього керівника ДП «Електронмаш».

Однак 08.02.2019 року на адресу підприємства надійшов лист Мінекономрозвитку від 22.12.2018 №3243-09/57091-08 з вимогою подати новий проект фінансового плану ДП «Електронмаш» на 2019 рік. Така вимога була обґрунтована відповідачем зміною керівника підприємства.

Враховуючи те, що відповідно до чинного законодавства України, при складанні фінансового плану підприємства на 2019 рік повинна була враховуватися інформація щодо фактичних показників 2017 року, планових і прогнозованих показників 2018 року, запланованих показників на 2019 рік, яка була відсутня в ДП «Електронмаш» з огляду на обставини, про які зазначалося вище, підприємство було позбавлене об`єктивної можливості на час отримання вказаного листа Мінекономрозвитку підготувати та подати до Уповноваженого органу управління даний документ. У зв`язку з цим, підприємством на адресу Міністерства направлено лист від 18.02.2019 №728/01-07, в якому висловлено прохання щодо відтермінування подання фінансового плану підприємства на 2019 рік до завершення роботи інвентаризаційної комісії.

Крім того, у подальшому, в ході роботи даної комісії, було виявлено, що 22.05.2018 листом за вих.№31/393 з додатками на 34 аркушах державним підприємством «Електронмаш» було направлено до Мінекономрозвитку проект інвестиційного та фінансового планів на 2019 рік (зареєстровано в Мінекономрозвитку за вх.№08/37464-18 від 30.06.2018). Про дані обставини підприємством проінформовано Мінекономрозвитку листом від 12.03.2019 вих.№789/01-07 «Щодо подання проекту фінансового плану на 2019 рік».

Лише після налагодження нормальної діяльності підприємства, а саме відновлення втраченої бухгалтерської та фінансово-господарської документації, статистичної та фінансової звітності, отримання інформації щодо стану сплати податків, зборів та інших платежів до бюджету, виконання зобов`язань за укладеними договорами та іншої інформації, яка, відповідно до Порядку №205, обов`язково повинна зазначатися у фінансовому плані підприємства, ДП «Електронмаш» змогло підготувати та направити до Мінекономрозвитку фінансовий план на 2019 рік (лист від 28.10.2019 вих.№1131/01-07).

Крім того, 06.11.2019 листом за вих.№1152/1/01-07 до уповноваженого органу управління підприємством надано звіт «Фінансовий та інвестиційний план підприємства на 2019 рік» з коригуванням.

Поряд з цим, умовами Контракту передбачена можливість звільнення директора підприємства та розірвання з ним Контракту саме за неподання на погодження і затвердження Мінекономрозвитку річного з поквартальною розбивкою фінансового плану підприємства (підпункт «г» пункту 5.3 Контракту), тобто за порушення даної умови виключно шляхом бездіяльності. Однак ні даний підпункт Контракту, ні інші його умови не передбачають можливості припинення трудового договору за ініціативою Мінекономрозвитку у разі несвоєчасного подання до Уповноваженого органу управління фінансового плану Підприємства, та у разі не затвердження такого плану.

Незаконність винесеного відповідачем наказу №28-п про звільнення його з посади обґрунтовується також тим, що доповідна записка заступника директора департаменту управління державною власністю ОСОБА_3 від 15.10.2019 №3243-03/693 взагалі не містить посилання на конкретні пункти Контракту, які, на думку Мінекономіки, були ним порушені чи невиконані, та які слугували підставами для його звільнення. Жодних пояснень з приводу обставин, що зазначені в доповідній записці, відповідачем від нього не відбиралося та навіть не пропонувалося їх надати. Зі змістом доповідної записки він зміг ознайомитися лише 03.01.2020 року, після отримання від Мінекономіки його представником за адвокатським запитом від 20.12.2019 вих.№20/12 копії даного документу. Крім того, у вказаному адвокатському запиті також висловлено прохання до Мінекономіки щодо надання копій документів, які обґрунтовують обставини, викладені в доповідній записці заступника директора департаменту управління державною власністю ОСОБА_3 від 15.10.2019 №3243-03/693, однак відповідних документів, у яких були б зафіксовані виявлені Уповноваженим органом управління порушення чи невиконання ним умов Контракту, Мінекономіки надано не було (відповідь Мінекономіки від 03.01.2020 вих.№3243-02/416-07 ). Таким чином, в наказі відповідача від 29.10.2019 №28-п, а також в доповідній записці заступника директора департаменту управління державною власністю ОСОБА_3 від 15.10.2019 №3243-03/693 не наведено жодних законних підстав для припинення з ним трудових відносин.

Також вказав, що звільнення його з посади відбулося в період його тимчасової непрацездатності, що свідчить про порушенням відповідачем основних гарантій захисту працівника від незаконного звільнення, визначених частиною третьою статті 40 КЗпП України.

Так, відповідно до наказу Мінекономіки від 29.10.2019 №28-п його звільнено з посади генерального директора державного підприємства «Електронмаш» 08.11.2019 року та з цієї ж дати припинено дію Контракту.

Згідно листка непрацездатності серії АДТ №386885, виданого комунальним некомерційним підприємством «Черняхівське територіальне медичне об`єднанням», на день звільнення – 08.11.2019 року він перебував на лікарняному (період непрацездатності за даним листком тривав з 07 по 16.11.2019 року).

У зв`язку з його тимчасовою відсутністю на роботі через хворобу, першим заступником генерального директора державного підприємства «Електронмаш» Волошиним Ю.І. було видано наказ від 07.11.2019 року №413-к/тр «Про тимчасове виконання обов`язків генерального директора». Копію даного наказу та листка непрацездатності відповідно направлено електронною поштою на адресу Мінекономіки. Крім того, термін його непрацездатності продовжувався з 18 по 29.11.2019 року, що підтверджується листком непрацездатності серії АДТ 409991, виданим комунальним підприємством «Лікарня №2 ім. В.П.Павлусенка». Тому звільнення його з посади та припинення дії Контракту відбулося з порушенням гарантій, передбачених частиною третьою статті 40 КЗпП України, що є безумовною підставою для скасування наказу Мінекономіки від 29.10.2019 №28-п та поновлення його на роботі.

Також вказав, що відповідачем при звільненні порушено установлений законом порядок призначення на посади та звільнення з посад керівників підприємств, установ та організацій, що належать до сфери управління міністерств, інших центральних органів виконавчої влади.

Відповідно до частини другої статті 36 Закону України «Про місцеві державні адміністрації» від 09.04.1999 № 586-XIV (далі – Закон №586) керівники підприємств, установ та організацій, що належать до сфери управління міністерств та інших центральних органів виконавчої влади, призначаються та звільняються з посад за погодженням з головою відповідної місцевої державної адміністрації, крім керівників установ, підприємств і організацій Збройних Сил та інших військових формувань України, Міністерства внутрішніх справ України, Національної поліції, а також керівників навчальних закладів, що призначаються на посаду за умовами конкурсу.

Частиною шостою статті 39 Закону №586 визначено, що до повноважень голови місцевої державної адміністрації належить погодження у встановленому порядку призначення на посади та звільнення з посад керівників не підпорядкованих підприємств, установ та організацій, що належать до сфери управління органів виконавчої влади вищого рівня, крім керівників установ, підприємств і організацій Збройних Сил та інших військових формувань України, Міністерства внутрішніх справ України, Національної поліції.

Постановою Кабінету Міністрів України 09.10.2013 №818 затверджено Порядок погодження з Головою Ради міністрів Автономної Республіки Крим, головами місцевих державних адміністрацій призначення на посади та звільнення з посад керівників підприємств, установ та організацій, що належать до сфери управління міністерств, інших центральних органів виконавчої влади (далі – Порядок №818).

Відповідно до пункту 4 Порядку №818 пропозиція щодо погодження призначення на посаду та звільнення з посади погоджується: керівника підприємства, яке зареєстроване на території міста обласного і республіканського Автономної Республіки Крим, - відповідно з Головою Ради міністрів Автономної Республіки Крим, головою облдержадміністрації; керівника підприємства, яке зареєстроване на території мм. Києва та Севастополя, - відповідно з головою Київської та Севастопольської міської держадміністрації; керівника підприємства, яке зареєстроване на території району, - з головою райдержадміністрації.

Таким чином, законодавством закріплено обов`язкове погодження з головою місцевої державної адміністрації звільнення з посади керівника підприємства, що належить до сфери управління міністерства.

Абзацом четвертим пункту 3 Порядку №818 передбачено, що у пропозиції щодо погодження звільнення з посади керівника підприємства зазначаються прізвище, ім`я та по батькові, дата народження, громадянство, найменування займаної посади на час подання документів, підстава для звільнення. До зазначеної пропозиції додаються копія заяви про звільнення, біографічна довідка кандидата на посаду (з фотокарткою розміром 4 x 6 сантиметрів), засвідчена підписом керівника кадрової служби, який скріплений печаткою.

15.10.2019 року Мінекономіки до Святошинської районної в місті Києві державної адміністрації направлено лист вих.№2202-14/423440-06 щодо погодження звільнення його з посади генерального директора державного підприємства «Електронмаш». Однак даний лист не містив жодної інформації, яка стосувалася порушення ним умов Контракту, з посиланням на його відповідні пункти. Крім того, під час розгляду вказаної пропозиції головою місцевої державної адміністрації не дотримано положень Порядку №818, закріплених в абзаці другому пункту 3, в частині врахування під час прийняття відповідного рішення усних чи письмових пояснень особи, що звільняється, оскільки такі пояснення у нього не відбиралися ні Мінекономіки, ні Святошинською районною в місті Києві державною адміністрацією, та навіть не повідомлялося про необхідність їх надання.

Дана інформація підтверджена і Святошинською районною в місті Києві державною адміністрацією та викладена у відповіді на адвокатський запит його представника від 13.01.2020 вих.№107-09/280.

Згідно з пунктом 6 Порядку №818 повідомлення про погодження або вмотивовану відмову у погодженні призначення на посаду або звільнення з посади керівника підприємства разом з карткою погодження (вмотивованої відмови) призначення на посаду або звільнення з посади керівника підприємства не пізніше 5 днів після її надходження надсилається керівникові центрального органу виконавчої влади, які додаються до особової справи кандидата на посаду за місцем роботи.

Листом від 18.10.2019 вих.№107-09/8234 Святошинська районна в місті Києві державна адміністрація повідомила Мінекономіки про погодження звільнення його з посади, однак до Мінекономіки не направлялася картка погодження звільнення з посади керівника підприємства, вимоги щодо направлення якої містяться в пункті 6 Порядку №818.

Відповідно до пункту 10 Порядку №818, у разі погодження Головою Ради міністрів Автономної Республіки Крим, головою місцевої держадміністрації пропозиції щодо погодження призначення на посаду та звільнення з посади керівника підприємства, керівник центрального органу виконавчої влади видає у тижневий строк в установленому порядку наказ про призначення, а у дводенний строк наказ про звільнення.

Поряд з цим, наказ №28-п про звільнення його з посади був виданий лише 29.10.2019, тобто з перевищенням установленого Порядком №818 строку, оскільки лист держадміністрації отримано представником Мінекономіки 21.10.2019, про що свідчить відповідний запис на даному листі.

Таким чином, при звільненні його з посади було порушено частину другу статті 36, статтю 39 Закону України «Про місцеві державні адміністрації», а також Порядок погодження з Головою Ради міністрів Автономної Республіки Крим, головами місцевих державних адміністрацій призначення на посади та звільнення з посад керівників підприємств, установ та організацій, що належать до сфери управління міністерств, інших центральних органів виконавчої влади, затверджений Постановою Кабінету Міністрів України від 09.10.2013 №818.

Тому наказ від 29.10.2019 №28-п про звільнення його з посади винесено відповідачем незаконно, за відсутності відповідних підстав, визначених як чинним законодавством України, так і умовами Контракту, з порушенням встановленого порядку погодження такого звільнення з керівником місцевої державної адміністрації, а також з недотриманням основних гарантій, встановлених трудовим законодавством, в частині заборони звільнення в день тимчасової непрацездатності працівників, у тому числі тих, які працюють за контрактом. За таких обставин просив визнати незаконним та скасувати наказ Міністерства розвитку економіки, торгівлі та сільського господарства України від 29.10.2019 №28-п про звільнення ОСОБА_1 з посади генерального директора державного підприємства «Електронмаш» та поновити його на посаді генерального директора державного підприємства «Електронмаш» з 08.11.2019 року, та те, що його звільнення з посади відбулося з грубим порушенням чинного законодавства України, на його користь з відповідача підлягає стягненню середній заробіток за час вимушеного прогулу. Тому з врахуванням вимог чинного законодавства, які регулюють порядок такого стягнення просив стягнути з Міністерства розвитку економіки, торгівлі та сільського господарства України на його користь середній заробіток за час вимушеного прогулу за період з 30.11.2019 року по 15.01.2020 року у загальному розмірі 38 085, 36 грн. Допустити негайне виконання рішення суду в частині поновлення його на роботі та стягнення середнього заробітку за один місяць вимушеного прогулу. Стягнути з Міністерства розвитку економіки, торгівлі та сільського господарства України на його користь судові витрати у розмірі сплаченого судового збору в сумі 840,80 грн.

28.04.2020 на адресу суду ОСОБА_1 подано заяву про зміну предмета позову, в якій зазначено, що за умовами контракту, обов`язок щодо нарахування та виплати заробітної плати позивачу було покладено на державне підприємство «Електронмаш». Позивачем подано до суду клопотання про залучення державного підприємства «Електронмаш» в якості співвідповідача у даній справі. Тому не змінюючи підстав позову, вважає за необхідне змінити предмет позову у даній справі, уточнивши позовні вимоги щодо кожного із співвідповідачів – Мінекономіки та державного підприємства «Електронмаш», а саме просив: визнати незаконним та скасувати наказ Міністерства розвитку економіки, торгівлі та сільського господарства України від 29.10.2019 №28-п про звільнення ОСОБА_1 з посади генерального директора державного підприємства «Електронмаш»; поновити ОСОБА_1 на посаді генерального директора державного підприємства «Електронмаш» з 08.11.2019 року; стягнути з державного підприємства «Електронмаш» на користь ОСОБА_1 середній заробіток за час вимушеного прогулу за період з 30.11.2019 року по дату постановлення судом відповідного судового рішення, із розрахунку середньоденної заробітної плати 1228, 56 грн.; допустити негайне виконання рішення суду в частині поновлення ОСОБА_1 на роботі та стягнення середнього заробітку за один місяць вимушеного прогулу (Том 2 а.с.14-15).

03.04.2020 відповідачем Міністерством розвитку економіки, торгівлі та сільського господарства подано відзив на позов за яким вказано, що відповідно доповідної записки на ім`я виконувача обов`язків Міністра розвитку економіки, торгівлі та сільського господарства України ОСОБА_4 від 15.10.2019 № 3243-03/693 стосовно діяльності підприємства зазначено, що ДП «Електронмаш» є виробником виробів силової електроніки: блоків живлення для трамваїв та тролейбусів, інверторів напруги для залізничних вагонів та для поїздів метро; перетворювачів електричних вагонного кондиціонера; електронних контрольно-касових апаратів ГНОМ 302.05; медичних апаратів «Тренар-010»; сучасних друкованих плат 5 класу якості; займається металообробкою, гальванопокриттям, виготовленням деталей із пластмас і алюмінієвих сплавів, світлодіодних модулів, комп`ютерних станцій Інпарком. З вересня 2018 року виконувачем обов`язків директора підприємства призначено заступника директора Бондарчука Д.В. 31.01.2019 ОСОБА_1 призначено директором та укладено з ним контракт строком на 2 роки. За цей час підприємство значно погіршило результативність своєї роботи. За 2018 рік підприємство отримало доходів в сумі 44 000 тис. грн при фактичному отриманому за 2017 рік - 67 082 тис. грн. За результатами роботи 2018 року підприємством отримано чистий збиток в сумі 8464 тис. грн при отриманому в 2017 році прибутку в сумі 2069 тис. грн. Кредиторська заборгованість за 2018 рік зросла з 4154 тис. грн до 8182 тис. грн. на кінець року. У 2019 році підприємство не надало до Міністерства фінансову звітність. Крім того, на даний час фінансовий план підприємства на 2019 рік не затверджений, а на 2020 рік - не поданий (термін подачі - до 30.05.2019). За доповідною запискою запропоновано розглянути можливість дострокового розірвання контракту з керівником ДП «Електронмаш». Виконувачем обов`язків Міністра розвитку економіки, торгівлі та сільського господарства України ОСОБА_4 за результатами розгляду даної доповідної записки звільнено ОСОБА_1 з посади генерального директора ДП «Електронмаш» 08.11.2019 з підстав, передбачених контрактом, п. 8 ст. 36 Кодексу законів про працю України відповідно до наказу Мінекономіки від 29.10.2019 № 28-п. Згідно з п. 8 ст. 36 КЗпП України підставами припинення трудового договору є підстави, передбачені контрактом. Відповідно до пунктів 2.1.2.,2.1.5 Контракту ОСОБА_1 зобов`язаний забезпечувати складання проекту річного з позаквартальною розбивкою фінансового плану підприємства на кожний наступний рік та подання його для погодження і затвердження Мінекономрозвитку до 01 червня року, що передує плановому та забезпечувати подання Мінекономрозвитку в установленому порядку квартальної та річної фінансової звітності підприємства, а також квартального та річного звіту про виконання фінансового плану підприємства разом з пояснювальною запискою щодо результатів діяльності, а також квартального та річного звіту про результати виконання показників, передбачених підпунктом 2.1.3. Контракту. При цьому, реалізація, тобто виконання, ОСОБА_1 вказаних обов`язків не ставиться в залежність від будь-яких зовнішніх факторів, які б могли перешкоджати йому чи робити неможливим виконання взятих на себе обов`язків за контрактом. Виходячи з п.п. «в» п. 5.3. Контракту генеральний директор може бути звільнений з посади, а цей контракт розірваний за ініціативою Мінекономрозвитку, у тому числі за пропозицією місцевого органу виконавчої влади, до закінчення строку його дії у разі: п.п. «г)» у разі неподання в установленому порядку напогодження і затвердження Мінекономрозвитку річного з позаквартальною розбивкою фінансового плану підприємства.. п.п. «з)» у разі неподання Мінекономрозвитку квартальної та річної фінансової звітності, а також квартального та річного звітів про виконання фінансового плану підприємства разом з пояснювальною запискою щодо результатів діяльності. Доповідною запискою заступника директора департаменту управління державною власністю Мінекономіки Кушнерика О.Ю. від 15.10.2019 № 3243- 03/691 встановлено, зокрема, що підприємство не надає до Міністерства фінансову звітність, крім того, на даний час фінансовий план підприємства на 2019 рік не затверджений, а на 2020 рік - не поданий (термін подачі - до 30.05.2019). Відповідно до п. 5 Порядку подання фінансової звітності, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 28.02.2000 № 419 проміжна фінансова звітність (І квартал, перше півріччя, дев`ять місяців), крім консолідованої, подається підприємствами органам, зазначеним у пункті 2 (крім органів Казначейства), не пізніше 25 числа місяця, що настає за звітним кварталом, а річна - не пізніше 28 лютого наступного за звітним року. Водночас, підприємство надало фінансову звітність за 2018 рік тільки 29.07.2019 (копія листа ДП «Електронмаш» від 21.06.2019 № 951/01- 07). Разом з цим, фінансовий план підприємства на 2020 рік поданий до Міністерства лише 27.02.2020 (копія листа ДП «Електронмаш» від 27.02.2020 № 43/01-07), а встановлений кінцевий термін подачі такого плану до 01.06.2019. На дату звільнення ОСОБА_1 (08.11.2019) підприємством не було надано до Міністерства фінансового плану на 2020 рік. Звертає увагу суду, що ОСОБА_1 , добровільно підписавши Контракт, погодився з його умовами. В тому числі й з такими умовами для розірвання контракту як неподання в установленому порядку напогодження і затвердження Мінекономрозвитку річного з позаквартальною розбивкою фінансового плану підприємства та не неподання Мінекономрозвитку квартальної та річної фінансової звітності, а також квартального та річного звітів про виконання фінансового плану підприємства разом з пояснювальною запискою щодо результатів діяльності. Підвищена відповідальність полягає у виникненні у Мінекономіки права розірвати контракт за умови наявності самого лише факту наявності заборгованості із виплати зарплати, незалежно від підстав її виникнення, тобто незалежно від вини керівника. Тобто, дострокове припинення трудових правовідносин, які базувалися на контракті, відбулося з підстав передбачених цим контрактом і непередбаченої нормами трудового законодавства, а отже норми трудового законодавства, що встановлюють порядок звільнення не підлягає застосуванню до даних правовідносин. Таким чином, Мінекономіки під час звільнення ОСОБА_1 були дотримані вимоги КЗпП України. Тому Мінекономіки вважає позовні вимоги позивача щодо визнання наказу про звільнення незаконним, поновлення його на роботі безпідставними та необгрунтованими і такими, що задоволенню не підлягають. Твердження позивача про його звільнення в період тимчасової непрацездатності є такими, що не ґрунтуються на положеннях чинного законодавства України та не можуть бути враховані судом, оскільки відповідно до ч. 3 ст. 21 КЗпП України контракт є особливою формою трудового договору, в якому строк його дії, права, обов`язки і відповідальність сторін (у тому числі матеріальна), умови матеріального забезпечення і організації праці працівника, умови розірвання договору, в тому числі дострокового, можуть установлюватися угодою сторін. Згідно з п. 22 постанови Пленуму Верховного Суду України від 06.11.1992 № 9 «Про практику розгляду судами трудових спорів» (далі - постанова Пленуму ВСУ № 9), вирішуючи позови про поновлення на роботі осіб, звільнених за п. 8 ст. 36 КЗпП України, суди повинні мати на увазі, що на підставі цієї норми припиняється трудовий договір за наявності умов, визначених сторонами в контракті для його розірвання. Звільнення ОСОБА_1 відбулося з підстав, передбачених контрактом 29.01.2019 №2, укладеним між Мінекономрозвитку та ОСОБА_1 . Відповідно до п. 8 ч. 1 ст. 36 КЗпП України підстави, передбачені контрактом, є самостійною підставою припинення трудового договору, а його розірвання з підстав передбачених контрактом, які не містять ознак дисциплінарного порушення, не є дисциплінарним стягненням. Аналогічного висновку дійшов Верховний Суд України у своїй постанові від 22.02.2017. Разом з цим, п. 17 постанови Пленуму ВСУ № 9 роз`яснено про недопустимість звільнення працівника в період тимчасової непрацездатності, а також у період перебування у відпустці (ч. 3 ст. 40 КЗпП України), які стосуються як передбачених ст. ст. 40, 41 КЗпП України випадків, так й інших випадків, коли розірвання трудового договору відповідно до чинного законодавства провадиться з ініціативи власника або уповноваженого ним органу. Окрім цього, зміст поняття «розірвання трудового договору з ініціативи власника або уповноваженого ним органу» розкрито законодавцем у п. 4 ст. 36 КЗпП України, до якого віднесено лише звільнення з підстав, передбачених ст. ст. 40, 41 КЗпП України. Це виключає охоплення змістом терміну «розірвання трудового договору з ініціативи власника або уповноваженого ним органу» будь-якого іншого звільнення, підстава якого не зазначена в ст. ст. 40, 41 КЗпП України або яке законодавець спеціально не визначив як розірвання трудового договору з ініціативи власника або уповноваженого ним органу. Таким чином, виходячи з нормативного (а не сутнісного) тлумачення пп. 4, 8 ст. 36, ч. 3 ст. 40, ч. 3 ст. 41, ст. ст. 40, 41 КЗпП України та ураховуючи те, що між сторонами виник спір із приводу припинення трудового договору з працівником з підстав, передбачених контрактом - п. 8 ст. 36 КЗпП України, а не у зв`язку зі звільненням працівника з ініціативи власника або уповноваженого ним органу, норми ч. 3 ст. 40 КЗпП України на правовідносини, що виникли між сторонами у даній справі не поширюються. Аналогічного правового висновку дійшов Верховний Суд України у своїй постанові від 26.12.2012 у справі № 6-156цс12 така правова позиція, висловлена Верховним Судом України у постанові від 26.12.2012 у справі № 6-156цс12, підтримана Верховним Судом у постановах від 03.10.2018 у справі № 545/1151/16-ц (провадження № 61-9771св18), від 15.02.2019 у справі № 234/560/18-ц (провадження № 46298св18), від 11.04.2019 у справі № 221/6617/16-ц (провадження № 61-42263св18). При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду (ч. 4 ст. 263 ЦПК України). Також відповідачем зазначено, що відсутність погодження на звільнення позивача з місцевою державною адміністрацією не є безумовною підставою для поновлення позивача на роботі з огляду на те, що така підстава не передбачена ні ст. 36 КЗпП України, ні умовами укладеного сторонами Контракту. За своєю суттю така згода має характер рекомендації та не може бути - визначальною при вирішенні питання про звільнення за наявності порушення, яке конкретно визначене в контракті в якості підстави для звільнення. Зазначив, що позовні вимоги про стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу саме до Мінекономрозвитку є бепідставними, оскільки Мінекономіки є органом управління підприємства та не виплачує заробітну плату його керівнику. Таким чином, при звільненні позивача дотримано всіх вимог чинного законодавства та дотримано процедуру такого звільнення, а тому в задоволенні позову просив відмовити за неогрунтованістю та безапідставністю вимог (Том 1 а.с. 116-128).

03.04.2020 відповідачем Міністерством розвитку економіки, торгівлі та сільського господарства подано клопотання про залишення позову без розгляду з підстав його подання поза межами місячного строку (Том 1 а.с.152-153).

28.04.2020 позивачем подано заперечення на клопотання про залишення позову без розгляду (Том 2 а.с.6-8).

07.05.2020 позивачем подано відзив на позов із зазначенням спростувань на обставини викладені у відзиві (Том 1 а.с. 168-179).

Співвідповідачем державним підприємством "Електронмаш" на правах третьої особи подано пояснення щодо позову ( Том 2 а.с.22-29) за якими просить відмовити у позові позивача з підстав дотримання вимог відповідача при звільненні останнього. Також вказав, що позивач при визначенні середнього заробітку за час вимушеного прогулу помилково врахував суми, виплачені йому за перебування у відпустці та відрядженні. У додаткових поясненнях державним підприємством «Електронмаш» (Том 2 а.с.72-75) після отримання заяви про зміну предмета позову та клопотання про залучення його як співідповідача вказав, що державне підприємство "Електронмаш" не може відповідати за вимогами позивача, так як ДП «Електронмаш» не приймає на роботу та не звільняє керівника підприємства, не укладає з керівником підприємства трудового договору чи контракту, не визначає порядок оплати праці керівнику, не заохочує керівника підприємства, не притягає його до дисциплінарної відповідальності тощо. Тому ДП «Електронмаш» не наділено матеріальними правами та обов`язками роботодавця. Крім того, ДП «Електронмаш» не може відповідати за дії Уповноваженого органу управління, його службових та посадових осіб. На підставі Розпорядження Кабінету Міністрів України від 24.12.2019 року №1365-р «Про передачу єдиних майнових комплексів державних підприємств до сфери управління Фонду державного майна» ДП «Електронмаш» передано із сфери управління Міністерства розвитку економіки, торгівлі та сільського господарства України до сфери управління Фонду державного майна України. За вказаними обставинами до Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань були внесені зміни про орган, до сфери управління якого належить ДП «Електронмаш», що оприлюднено на офіційному інтернет-порталі Міністерства юстиції України 25.05.2020 року. Таким чином, на даний час Уповноваженим органом управління ДП «Електронмаш» є Фонд державного майна України. Розгляд справи безпосередньо стосується інтересів Фонду державного майна України, як Уповноваженого органу управління. В позові просив відмовити.

12.01.2021 ухвалою суду задоволено клопотання позивача та залучено до участі у справі у якості співвідповідача Фонд державного майна України. Підготовче провадження по справі закрито. Призначено справу до судового розгляду по суті на 11:00 год. 02.11.2021 року.

30.03.2021 задоволено клопотання позивача про прискорення розгляду справу та клопотання про вирішення заяв та клопотань, заявлених у підготовчому провадженні. Постановлено наступне судове засідання призначити на 10:00 год. 08.04.2021 року. Прийнято до розгляду заяву ОСОБА_1 від 28.04.2020 року про зміну предмета позову у справі №293/100/20. Залучено до участі у справі у якості співвідповідача державне підприємство "Електронмаш", виключивши його з кола третіх осіб у даній справі.

02.04.2021 відповідачем подано відзив з врахуванням заяви про зміну предмету позову. За змістом даного відзиву відповідачем викладені аналогічні заперечення, викладені у попередньому відзиві. Зокрема, зазначено, що за час розгляду справи судом, строк дії контракту закінчився, а тому у випадку задоволення позову ОСОБА_1 відсутні правові підстави на його поновлення на роботі.

Співвідповідачами державним підприємством "Електронмаш", Фондом державного майна України відзив на позовну заяву з врахуванням заяви про зміну предмета позову не подано.

Позивач та його представник в судовому засіданні позов підтримали, просили його задовольнити. В судовому засіданні на підтвердження позовних вимог здійснювала виступ представник позивача.

Відповідач Міністерство розвитку економіки, торгівлі та сільського господарства в судове засідання не з`явився, на електронну адресу суду надійшло клопотання про розгляд справи у відсутності їх представника на підставі наявних в матеріалах справи документів.

Співвідповідачі державне підприємство «Електронмаш» та Фонд державного майна України в судове засідання не з`явились.

Співвідповідачем державним підприємством «Електронмаш» на електронну адресу суду 06.04.2021 направлено заяву про відкладення розгляду справи, в якій зазначено, що ухвалу суду від 30.03.2021 року ними отримано лише 05.04.2021, а тому з метою непорушення їх прав щодо підготування відзиву на позов просили розгляд справи відкласти, продовжити (надати додатковий строк) для складання відзиву на позовну заяву з врахуванням заяви про зміну предмета позову та надіслати його сторонам по справі. Також просили на їх адресу надіслати заяву про зміну предмета позову.

08.04.2021 ухвалою суду в задоволенні заяви співвідповідача державного підприємства «Електронмаш» про відкладення розгляду справи відмовлено та постановлено продовжувати розгляд справи за наявними матеріалами справи.

Співвідповідач Фонд державного майна України про причини неявки суд не повідомив, відзив на позов не подавав.

Вислухавши позивача, представника позивача, дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, враховуючи при цьому подані відповідачем відзиви на позов, відповідь на відзив, пояснення та додаткові пояснення державного підприємства «Електронмаш», суд дійшов до наступного висновку.

Відповідно до ст. 4 Конвенції МОП №158 «Про припинення трудових відносин з ініціативи роботодавця», 1982 року, яка ратифікована Україною 04 лютого 1994 року та набрала чинності для України 16 травня 1995 року, трудові відносини з працівниками не припиняються, якщо тільки немає законних підстав для такого припинення, пов`язаного із здібностями чи поведінкою працівника або викликаного виробничою потребою підприємства, установи чи служби.

Стаття 8 Конвенції передбачає, що працівник, який вважає, що його звільнили необґрунтовано, має право оскаржити це рішення, звернувшись до такого безстороннього органу, як суд, трибунал у трудових питаннях, арбітражний комітет чи до арбітра.

Згідно змісту ч.2 ст. 9 цієї ж Конвенції щоб тягар доведення необґрунтованості звільнення не лягав лише на працівника, методами, зазначеними в статті 1 цієї Конвенції, передбачено першу або другу чи обидві такі можливості: тягар доведення наявності законної підстави для звільнення, як це визначено в статті 4 цієї Конвенції, лежить на роботодавцеві; згадані в статті 8 цієї Конвенції органи наділяються повноваженнями виносити рішення про причину звільнення з урахуванням поданих сторонами доказів та відповідно до процедур, передбачених національними законодавством і практикою.

Отже, у спорах про поновлення на роботі, з урахуванням положень згаданої Конвенції, ЦПК України та КЗпП України, доведення правомірності звільнення працівника покладено на роботодавця.

Відповідно до ст. 13 ЦПК України, суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд.

Відповідно до ч.ч. 1, 5-6 ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Судом встановлені наступні обставини:

відповідно до Статуту державного підприємства «Електронмаш», затвердженого наказом Міністерства економічного розвитку і торгівлі України від 28.09.2016 №1621 (далі – Статут 1), підприємство засноване на державній власності, належить до сфери управління Міністерства економічного розвитку і торгівлі України (Уповноважений орган управління) та є державним комерційним підприємством.

Пунктом 7.3 Статуту 1 передбачено, що управління підприємством здійснюється директором, який призначається на посаду Уповноваженим органом управління шляхом укладення контракту, в якому визначаються строки найму, права, обов`язки і відповідальність директора, умови його матеріального забезпечення, звільнення з посади та інші умови найму за погодженням сторін.

29.01.2019 року між ОСОБА_1 та Міністерством економічного розвитку і торгівлі України, яке на підставі постанови Кабінету Міністрів України від 02.09.2019 року № 829 «Деякі питання оптимізації системи центральних органів виконавчої влади» перейменовано в Міністерство розвитку економіки, торгівлі та сільського господарства України укладено контракт №2, за умовами якого позивача призначено на посаду директора державного підприємства «Електронмаш», яке належить до сфери управління Мінекономрозвитку, на термін з 30.01.2019 року по 30.01.2021 року.

Призначення позивача на посаду оформлено відповідним наказом Мінекономрозвитку від 29.01.2019 №9-п «Про призначення ОСОБА_1 ».

02.07.2019 року наказом Мінекономрозвитку №1121 затверджено нову редакцію Статуту державного підприємства «Електронмаш», відповідно до умов якого управління підприємством здійснюється генеральним директором.

17.07.2019 року між ОСОБА_1 та Мінекономрозвитку укладено додаткову угоду №1 до контракту №2 від 29.01.2019 року, якою погоджено заміну у тексті Контракту слова «директор» словами «генеральний директор».

На підставі даної Додаткової угоди Мінекономрозвитку видано наказ від 17.07.2019 №129-п «Про внесення змін до наказу Мінекономрозвитку від 29.01.2019 №9-п «Про призначення ОСОБА_1 ».

У вказаному Контракті сторони погодили права і обов`язки, умови матеріального забезпечення директора, відповідальність сторін, а також чітко визначили підстави внесення змін і доповнень до контракту та припинення його дії.

Наказом Міністерства розвитку економіки, торгівлі та сільського господарства України від 29.10.2019 №28-п позивача звільнено з посади генерального директора державного підприємства «Електронмаш» 08.11.2019 року з підстав, передбачених контрактом, за п.8 ст.36 КЗпП України.

У наказі Мінекономіки від 29.10.2019 №28-п підставою для звільнення позивача з посади генерального директора зазначено: доповідна записка заступника директора департаменту управління державною власністю ОСОБА_3 від 15.10.2019 №3243-03/693.

В доповідній записці вказується, що за час перебування позивача на посаді директора державного підприємства «Електронмаш» підприємство значно погіршило результативність своєї роботи. За 2018 рік підприємство отримало дохід в сумі 44 000 тис. гривень при фактично отриманому за 2017 рік - 67 082 тис. гривень. За результатами роботи 2018 року підприємством отримано чистий збиток в сумі 8464 тис. гривень при отриманому в 2017 році прибутку в сумі 2069 тис. гривень. Кредиторська заборгованість за 2018 рік зросла з 4154 тис. гривень до 8182 тис. гривень на кінець року. У 2019 році підприємство не надає до Міністерства фінансову звітність. Крім того, на даний час фінансовий план підприємства за 2019 рік не затверджений, а на 2020 рік – не поданий».

Відповідно до вимог п.5.2. укладеного сторонами Контракту №2 від 29.01.2019, цей контракт припиняється: після закінчення строку його дії; за згодою сторін; до закінчення строку його дії у випадах, передбачених пунктами 5.3 і 5.4 цього контракту; з інших підстав, передбачених законодавством і цим контрактом.

Пунктом 5.3. Контракту визначено вичерпний перелік підстав для розірвання Контракту за ініціативою Мінекономрозвитку до закінчення строку його дії.

Відповідно до частини третьої статті 21 КЗпП України особливою формою трудового договору є контракт, у якому строк його дії, права, обов`язки і відповідальність сторін (в тому числі матеріальна), умови матеріального забезпечення і організації праці працівника, умови розірвання договору, в тому числі достроково, можуть встановлюватися угодою сторін. Сфера застосування контракту визначається законами України.Загальні підстави припинення трудового договору передбачені статтею 36 КЗпП України. Відповідно до пункту 8 частини першої статті 36 КЗпП підставою припинення трудового договору є, зокрема, підстави, передбачені контрактом.

В обґрунтування підстави розірвання Контракту і звільнення позивача у відзиві на позов відповідач посилався на положення підпунктів 2.1.2.,2.1.5 Контракту за яким ОСОБА_1 зобов`язаний забезпечувати складання проекту річного з позаквартальною розбивкою фінансового плану підприємства на кожний наступний рік та подання його для погодження і затвердження Мінекономрозвитку до 01 червня року, що передує плановому та забезпечувати подання Мінекономрозвитку в установленому порядку квартальної та річної фінансової звітності підприємства, а також квартального та річного звіту про виконання фінансового плану підприємства разом з пояснювальною запискою щодо результатів діяльності, а також квартального та річного звіту про результати виконання показників, передбачених підпунктом 2.1.3. Контракту. При цьому, реалізація, тобто виконання, ОСОБА_1 вказаних обов`язків не ставиться в залежність від будь-яких зовнішніх факторів, які б могли перешкоджати йому чи робити неможливим виконання взятих на себе обов`язків за контрактом. Виходячи з п.п. «в» п. 5.3. Контракту Генеральний директор може бути звільнений з посади, а цей контракт розірваний за ініціативою Мінекономрозвитку, у тому числі за пропозицією місцевого органу виконавчої влади, до закінчення строку його дії у разі: п.п. «г)» у разі неподання в установленому порядку на погодження і затвердження Мінекономрозвитку річного з позаквартальною розбивкою фінансового плану підприємства.. п.п. «з)» у разі неподання Мінекономрозвитку квартальної та річної фінансової звітності, а також квартального та річного звітів про виконання фінансового плану підприємства разом з пояснювальною запискою щодо результатів діяльності.

Однак, як вбачається з матеріалів справи та не спростовано відповідачем та співвідповідачами, в доповідній записці заступника наведено факти погіршення результативності роботи підприємства у 2018 році, в той час, як Контракт з позивачем укладено лише 29.01.2019 року, що в свою чергу не могло слугувати підставами для розірвання Контракту відповідно до п.8 ст.36 КЗпП України, «зміна показників прибутковості Підприємства в негативу сторону», оскільки такі обставини виникли до його укладення.

Також суд погоджується з висновками позивача, що несвоєчасність подання тієї чи іншої звітності за обставин, що слугували такою підставою несвоєчасності та вчинення дії позивача як генерального директора для виконання таких вимог, не є підставою, яка свідчить про порушення умов контракту. Так, за умовами Контракту передбачена можливість звільнення директора підприємства та розірвання з ним Контракту саме за неподання на погодження і затвердження Мінекономрозвитку річного з поквартальною розбивкою фінансового плану Підприємства (підпункт «г» пункту 5.3 Контракту), не подання квартальної та річної фінансової звітності, а також квартального та річного звітів про виконання фінансового плану підприємства разом з пояснювальною запискою щодо результатів діяльності (підпункт «з» пункту 5.3 Контракту), тобто за порушення даних умов виключно шляхом бездіяльності.

Однак ні даний підпункт Контракту, ні інші його умови не передбачають можливості припинення трудового договору за ініціативою Мінекономрозвитку у разі несвоєчасного подання до Уповноваженого органу управління фінансового плану підприємства, та у разі незатвердження такого плану.

В наказі №28-п від 29.10.2019 в якості підстави для звільнення ОСОБА_1 зазначено: доповідна записка заступника директора департаменту управління державною власністю ОСОБА_3 від 15.10.2019 №3243-03/693, та загальне посилання на п.8 ст.36 КЗпП, проте фактичних та конкретних даних щодо обставин, з якими Міністерство розвитку економіки, торгівлі та сільського господарства України пов`язувало можливість дострокового припинення дії контракту не містить.

Посилання на доповідну записку не пояснює, які положення контракту були порушені або невиконані позивачем та суті таких порушень. Ці обставини не було доведено позивачу, будь-які пояснення від позивача не відбирались та навіть не пропонувалося їх надати.

Інформації щодо порушення позивачем умов Контракту, з посиланням на його відповідні пункти не містив і лист від 15.10.2019 року Мінекономіки до Святошинської районної в місті Києві державної адміністрації вих.№2202-14/423440-06 щодо погодження звільнення позивача з посади генерального директора державного підприємства «Електронмаш».

Крім того, після надходження листа щодо погодження звільнення ОСОБА_1 наказ про звільнення видано з порушенням встановленого п.10 Порядку 818, дводенного строку.

Такі обставини розцінюються судом як такі, які не містять законного підґрунтя, тобто вказують на незаконність винесеного наказу відповідачем.

При звільнені ОСОБА_1 відповідачем порушена відповідна процедура та гарантовані Конституцією України права позивача при звільненні.

Статтею 43 Конституції України кожному гарантовано право на працю, що включає можливість заробляти собі на життя працею, яку він вільно обирає або на яку вільно погоджується.

Держава створює умови для повного здійснення громадянами права на працю, гарантує рівні можливості у виборі професії та роду трудової діяльності, реалізовує програми професійно-технічного навчання, підготовки і перепідготовки кадрів відповідно до суспільних потреб.

Громадянам гарантується захист від незаконного звільнення.

Відповідно до п.12-1 ч.2 ст.8 Закону України «Про центральні органи виконавчої влади» міністр як керівник міністерства призначає на посаду та звільняє з посади керівників підприємств, установ, організацій, що належать до сфери управління міністерства, приймає рішення щодо їх заохочення та притягнення до дисциплінарної відповідальності.

Частиною другою статті 36 Закону України «Про місцеві державні адміністрації» встановлено, що керівники підприємств, установ та організацій, що належать до сфери управління міністерств та інших центральних органів виконавчої влади, призначаються та звільняються з посад за погодженням з головою відповідної місцевої державної адміністрації, крім керівників установ, підприємств і організацій Збройних Сил та інших військових формувань України, Міністерства внутрішніх справ України, Національної поліції, а також керівників навчальних закладів, що призначаються на посаду за умовами конкурсу.

Згідно ч.6 ст. 39 Закону України «Про місцеві державні адміністрації» до повноважень голови місцевої державної адміністрації належить погодження у встановленому порядку призначення на посади та звільнення з посад керівників не підпорядкованих підприємств, установ та організацій, що належать до сфери управління органів виконавчої влади вищого рівня, крім керівників установ, підприємств і організацій Збройних Сил та інших військових формувань України, Міністерства внутрішніх справ України, Національної поліції.

Постановою Кабінету Міністрів України № 818 від 09.10.2013 затверджено Порядок погодження з Головою Ради міністрів Автономної Республіки Крим, головами місцевих державних адміністрацій призначення на посади та звільнення з посад керівників підприємств, установ та організацій, що належать до сфери управління міністерств, інших центральних органів виконавчої влади (далі - Порядок), згідно п. 4 якого пропозиція щодо погодження призначення на посаду та звільнення з посади погоджується, зокрема щодо керівника підприємства, яке зареєстроване на території міста обласного і республіканського Автономної Республіки Крим значення, - відповідно з Головою Ради міністрів Автономної Республіки Крим, головою облдержадміністрації.

Таким чином, згідно з вищенаведеними нормами є обов`язковим погодження з головою обласної державної адміністрації звільнення з посади керівника підприємства, що належить до сфери управління органів виконавчої влади вищого рівня, зокрема Мінекономіки, яким згідно статуту є державне підприємство «Електронмаш».

Розуміючи обов`язковість погодження з головою обласної державної адміністрації звільнення позивача з посади генерального директора підприємства, Міністерство розвитку економіки, торгівлі та сільського господарства України листом від 15.10.2019 №2202-14/42344-06 звернулось до Святошинської районної в місті Києї державної адміністрації з питання погодження звільнення ОСОБА_1 з посади генерального директора державне підприємство «Електронмаш».

Листом №107-09/8234 від 18.10.2019 Святошинською районною в місті Києї державною адміністрацією направлено відповідь – погодження звільнення ОСОБА_1 з посади генерального директора державного підприємства «Електронмаш» (Том 1 а.с.85).

Пунктом 6 Порядку передбачено, що повідомлення про погодження або вмотивовану відмову у погодженні призначення на посаду або звільнення з посади керівника підприємства разом з карткою погодження (вмотивованої відмови) призначення на посаду або звільнення з посади керівника підприємства не пізніше 5 днів після її надходження надсилається керівникові центрального органу виконавчої влади, які додаються до особової справи кандидата на посаду за місцем роботи.

Проте, в порушення вимог Порядку, зокрема, п.6 Святошинською районною в місті Києї державною адміністрацією при прийнятті рішення щодо погодження звільнення позивача пояснень в останнього не відбиралось, картка на погодження звільнення з посади керівника підприємства до Мінекономіки не направлялась.

Однак, суд не приймає до уваги посилання позивача як на незаконність спірного наказу з підстав недотримання положень Порядку №818 головою місцевої державної адміністрації під час розгляду листа щодо погодження звільнення позивача, так як суд не може надавати оцінку таким діям, оскільки вони не оскаржуються позивачем, тобто не є самостійним предметом розгляду даної справи.

Разом з тим, суд вважає помилковими доводи відповідача про те, що погодження звільнення позивача має суто рекомендаційний характер, а відсутність погодження звільнення позивача не є підставою для поновлення позивача на роботі, з посиланням на те, що така підстава не передбачена ст. 36 КЗпП України та умовами укладеного сторонами контракту, оскільки ці твердження відповідача не ґрунтується на нормах чинного законодавства.

Так, норма статті 36 Закону України «Про місцеві державні адміністрації» є спеціальною відносно положень ст. 36 КЗпП України, застосування якої не ставиться в залежність від змісту укладеного роботодавцем та працівником контракту, в той же час трудове законодавство в якості підстави для поновлення працівника на роботі визначає, в тому числі, порушення роботодавцем процедури звільнення працівника.

Виходячи з особливостей форми трудового договору як контракт, спрямованої на створення умов для виявлення ініціативності та самостійності працівників з урахуванням їх індивідуальних здібностей і професійних навичок, закон надав право сторонам при укладенні контракту самим установлювати їхні права, обов`язки та відповідальність, зокрема, як передбачену нормами КЗпП України, так і підвищену відповідальність керівника та додаткові підстави розірвання трудового договору.

Виходячи із системного аналізу норм законодавства про працю, наказ про звільнення працівника з ініціативи власника або уповноваженого ним органу шляхом дострокового розірвання контракту як особливої форми трудового договору є законним та обґрунтованим при дотриманні у сукупності наступних умов: наявність факту порушення працівником умов контракту, доведення факту порушення працівником контракту належними та допустимими доказами, прийняття рішення про дострокове розірвання контракту уповноваженою на те особою.

Відповідачем та співвідповідачами не надано належних та допустимих доказів, які вказували б на правомірність та законність звільнення позивача з посади генерального директора державного підприємства «Електронмаш» з дотриманням всіх умов, необхідних для припинення трудового договору на підставі п.8 ст. 36 КЗпП України, зокрема, які вказували б на порушення останнім тих чи інших умов контракту.

Щодо посилань позивача як на неправомірність звільнення в період його тимчасової непрацездатності (перебування на лікарняному ) слід зазначити наступне.

В судовому засіданні встановлено, що відповідно до наказу Мінекономіки від 29.10.2019 №28-п позивача звільнено з посади генерального директора державного підприємства «Електронмаш» 08.11.2019 року та з цієї ж дати припинено дію Контракту.

Згідно листка непрацездатності серії АДТ №386885, виданого комунальним некомерційним підприємством «Черняхівське територіальне медичне об`єднанням», на день звільнення – 08.11.2019 року позивач перебував на лікарняному (період непрацездатності за даним листком тривав з 07 по 16.11.2019 року). У зв`язку з його тимчасовою відсутністю на роботі через хворобу, першим заступником генерального директора державного підприємства «Електронмаш» Волошиним Ю.І. видано наказ від 07.11.2019 року №413-к/тр «Про тимчасове виконання обов`язків генерального директора».

Копію даного наказу та листка непрацездатності направлено електронною поштою на адресу Мінекономіки. Термін непрацездатності позивача, зокрема, продовжувався з 18 по 29.11.2019 року, що підтверджується листком непрацездатності серії АДТ 409991, виданим комунальним підприємством «Лікарня №2 ім. В.П.Павлусенка».

Вказані обставини відповідачами не оспорюються.

Так, за приписами ч.3 ст. 40 КЗпП України, не допускається звільнення працівника з ініціативи власника або уповноваженого ним органу в період його тимчасової непрацездатності (крім звільнення за п.5 цієї статті), а також у період перебування працівника у відпустці. Це правило не поширюється на випадок повної ліквідації підприємства, установи, організації.

Рішенням Конституційного Суду України від 04 вересня 2019 року N 6-р (II)/2019 у справі щодо відповідності Конституції України (конституційності) положень частини третьої статті 40 КЗпП України визначено, що положеннями частини третьої статті 40 КЗпП України закріплені гарантії захисту працівника від незаконного звільнення, що є спеціальними вимогами законодавства, які мають бути реалізовані роботодавцем для дотримання трудового законодавства. Однією з таких гарантій є, зокрема, сформульована у законодавстві заборона роботодавцю звільняти працівника, який працює за трудовим договором і на момент звільнення є тимчасово непрацездатним або перебуває у відпустці, а тому нерозповсюдження такої вимоги на трудові правовідносини за контрактом є порушенням гарантій захисту працівників від незаконного звільнення та ставить їх у нерівні умови порівняно з працівниками інших категорій.

Таким чином, Конституційний Суд України дійшов висновку, що положення частини третьої статті 40 КЗпП України є такими, що поширюються на усі трудові правовідносини.

Вказаний висновок висловлений також у постанові Великої Палати Верховного Суду від 15 вересня 2020 року у справі № 205/4196/18, провадження № 14-670 цс 19.

Враховуючи вищенаведене, суд дійшов висновку, що звільнення позивача під час його тимчасової непрацездатності здійснено з порушенням вимог трудового законодавства.

Аналізуючи вищевикладені обставини, суд вважає, що позовні вимоги позивача підлягають задоволенню із застосуванням наслідків, передбачених ч.2 ст.235 КЗпП України.

Середній заробіток працівника визначається відповідно до ст.27 Закону України «Про оплату праці» за правилами, передбаченими Порядком обчислення середньої заробітної плати, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 08.02.1995 року №100.

ВСУ в постанові від 14.09.2016 року за справою № 6-419цс16 сформував правову позицію щодо розрахунку середньої зарплати за час вимушеного прогулу.

Статтею 235 КЗпП України встановлено, що при винесенні рішення про поновлення на роботі орган, який розглядає трудовий спір, одночасно приймає рішення про виплату працівникові середнього заробітку за час вимушеного прогулу або різниці в заробітку за час виконання нижчеоплачуваної роботи, але не більш як за один рік.

Згідно роз`яснень, викладених у п.32 постанови Пленуму Верховного Суду України від 06.11.1992 року № 9 «Про практику розгляду судами трудових спорів», у випадках стягнення на користь працівника середнього заробітку за час вимушеного прогулу в зв`язку з незаконним звільненням або переведенням, відстороненням від роботи невиконанням рішення про поновлення на роботі, затримкою видачі трудової книжки або розрахунку він визначається за загальними правилами обчислення середнього заробітку, виходячи з заробітку за останні два календарні місяці роботи. Для працівників, які пропрацювали на даному підприємстві (в установі, організації) менш двох місяців, обчислення проводиться з розрахунку середнього заробітку за фактично відпрацьований час. При цьому враховуються положення Порядку обчислення середньої заробітної плати, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 08.02.1995 року №100 (зі змінами, внесеними постановою Кабінету Міністрів України від 16.05.1995 року №348).

У п.6 Постанови Пленуму Верховного СудуУкраїни №13«Про практику застосування судами законодавства про оплату праці» від 24.12.1999 року роз`яснено, що задовольняючи вимоги про оплату праці, суд має навести в рішенні розрахунки, з яких він виходив при визначенні сум, що підлягають стягненню. Оскільки справляння і сплата прибуткового податку з громадян є відповідно обов`язком роботодавця та працівника, суд визначає зазначену суму без утримання цього податку й інших обов`язкових платежів, про що зазначає в резолютивній частині рішення.

Згідно з п.8 Постанови Кабінету Міністрів України №100 «Про затвердження Порядку обчислення середньої заробітної плати» від 08.02.1995 року, нарахування виплат, що обчислюються із середньої заробітної плати за останні два місяці роботи, провадяться шляхом множення середньоденного (годинного) заробітку на число робочих днів/годин, а у випадках, передбачених чинним законодавством, календарних днів, які мають бути оплачені за середнім заробітком. Середньоденна (годинна) заробітна плата визначається діленням заробітної плати за фактично відпрацьовані протягом двох місяців робочі (календарні) дні на число відпрацьованих робочих днів (годин), а у випадках, передбачених чинним законодавством, - на число календарних днів за цей період.

Згідно довідки № 00000000001 від 14.01.2020, виданої державним підприємством «Електронмаш», заробітна плата ОСОБА_1 склала: за вересень 2019 року 13816,63 грн. (утримано - 2 694,24 грн, до виплати – 11122,39 грн), за жовтень 2019 року 16 897,28 грн (утримано – 3294,97 грн, до виплати – 13 602,31 грн). Всього заробітна плата за два місяці склала 30 713, 91 грн (утримано – 5 989,21 грн, до виплати – 24724,70 грн (а.с. 87).

Середньоденна заробітна плата позивача складає 1228, 56 грн із розрахунку: 13 816,63 грн. + 16 897, 28 грн.): 25 (число відпрацьованих робочих днів позивача у вересні та жовтні 2019 року (відповідно до табелів обліку робочого часу працівників ДП «Електронмаш») =1228,56 грн.

Час вимушеного прогулу слід рахувати з 30.11.2019 року (з урахуванням перебування позивача на лікарняному в період з 07.11. 2019 року по 29.11.2019 року) по 08.04.2021 року (день ухвалення рішення по справі), тобто час вимушеного прогулу складає 339 робочих днів: у грудні 2019 року – 21 робочий день, у січні 2020 року - 21 робочий день, у лютому 2020 року – 20 робочих днів, у березні 2020 року -21 робочий день, у квітні 2020 року – 21 робочий день, у травні 2020 року- 19 робочих днів, у червні 2020 року – 20 робочих днів, у липні 2020 року -23 робочих дні, у серпні 2020 року – 20 робочих днів, у вересні 2020 року – 22 робочих дні, у жовтні 2020 року – 21 робочий день, у листопаді 2020 року – 21 робочий день, у грудні 2020 року – 22 робочих дні, у січні 2021 року- 19 робочих днів, у лютому 2021 року – 20 робочих днів,у березні 2021 року – 22 робочих дні, у квітні 2021 року (по 8 квітня 2021 року) – 6 робочих днів

Таким чином розмір середнього заробітку за час вимушеного прогулу становить 416481 (чотириста шістнадцять тисяч чотириста вісімдесят одна) грн, 84 коп. із розрахунку: 1228, 56 грн. (середньоденна заробітна плата на посаді генерального директора державного підприємства «Електронмаш») х 339 днів (кількість днів вимушеного прогулу) = 416 481, 84 грн.

Сума середнього заробітку за час вимушеного прогулу визначена без урахування утримання податків та інших обов`язкових платежів.

Аналізуючи вищевикладене, дослідивши обставини справи, перевіривши їх доказами, оцінивши належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності, виходячи з принципів розумності, виваженості, справедливості та пропорційності, суд дійшов висновку про необхідність задовольнити позовні вимоги ОСОБА_1 в повному обсязі.

Підстав для задоволення клопотання відповідача Міністерства розвитку економіки, торгівлі та сільського господарства Українипро залишення позову без розгляду з підстав подання позивачем позову поза межами місячного строку звернення до районного суду суд не знаходить.

Відповідно до частини першої статті 233 КЗпП України працівник може звернутися з заявою про вирішення трудового спору безпосередньо до районного, районного у місті, міського чи міськрайонного суду в тримісячний строк з дня, коли він дізнався або повинен був дізнатися про порушення свого права, а у справах про звільнення - в місячний строк з дня вручення копії наказу про звільнення або з дня видачі трудової книжки.

Так, перебіг строку звернення до суду починається у разі: вирішення трудового спору - з дня, коли працівник дізнався або повинен був дізнатися про порушення свого права (тримісячний строк звернення до суду); розгляду справи про звільнення - з дня вручення копії наказу про звільнення (місячний строк звернення до суду); розгляду справи про звільнення - з дня видачі трудової книжки (місячний строк звернення до суду).

Отже, місячний строк для звернення до суду за вирішенням спору про поновлення на роботі обчислюється не інакше, як з дня вручення копії наказу про звільнення або з дня видачі трудової книжки.

Копію наказу Мінекономіки від 29.10.2019 №28-п про звільнення з посади позивачем отримано 16.12.2019 року.

Позов позивачем направлено до суду поштою 15.01.2020 року, тобто в межах строку позовної давності (Том 1 а.с.92).

Крім того, відповідно до ст.141 ЦПК України з урахуванням позовних вимог до кожного з відповідачів (майнових та немайнових) та пропорційно до розміру задоволених судом позовних вимог до кожного з відповідачів, з останніх підлягає стягненню судовий збір, а саме з державного підприємства «Електронмаш» в розмірі 3324,02 грн в дохід держави та 840,80 грн на користь позивача, та з Міністерства розвитку економіки, торгівлі та сільського господарства України та Фонду державного майна України судовий збір в розмірі 908,00 грн (з кожно по 454,00 грн) в дохід держави.

Відповідно до ст.430 ЦПК України рішення в частині поновлення на роботі та стягнення заробітної плати за один місяць підлягає негайному виконанню.

Керуючись ст.ст. 36,235,237-1 КЗпП України, ст.ст. 1-23, 76-83, 133, 141, 209-211, 223, 247-248, 258-265, 277, 354, 355,430 ЦПК України, суд, -

УХВАЛИВ:

Позов задовольнити.

Скасувати наказ Міністерства розвитку економіки, торгівлі та сільського господарства України №28-п від 29.10.2019 про звільнення ОСОБА_1 з посади генерального директора державного підприємства «Електронмаш».

Поновити ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП: НОМЕР_1 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 на посаді генерального директора державного підприємства «Електронмаш» з 08.11.2019 року.

Стягнути з державного підприємства «Електронмаш», код ЄДРПОУ: 14312789, місцезнаходження: вул. Кільцева дорога 4, м. Київ (поштова адреса: а/с 92, Київ 170) на користь ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП: НОМЕР_1 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 , середній заробіток за час вимушеного прогулу за період з 30.11.2019 року по 08.04.2021 року в розмірі 416 481 (чотириста шістнадцять тисяч чотириста вісімдесят одна) грн, 84 коп.

Сума середнього заробітку за час вимушеного прогулу визначена без урахування утримання податків та інших обов`язкових платежів.

Стягнути з Державного підприємства «Електронмаш», код ЄДРПОУ:14312789, місцезнаходження: вул. Кільцева дорога 4, м. Київ (поштова адреса: а/с 92, Київ 170) на користь ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП: НОМЕР_1 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 судовий збір в розмірі 840,80 грн.

Стягнути з Державного підприємства «Електронмаш», код ЄДРПОУ:14312789, місцезнаходження: вул. Кільцева дорога 4, м. Київ (поштова адреса: а/с 92, Київ 170) та Фонду державного майна України, ЄДРПОУ 00032945, місцезнаходження: вул. Генерала Алмазова 18/9, м. Київ, 3 324,02 грн (вимоги майнового характеру) в дохід держави (адреса: вул.Липська, 18/5, м.Київ, 01601; код ЄДРПОУ 26255795); отримувач - ГУК у м.Києві/м.Київ/22030106; Код отримувача (код за ЄДРПОУ): 37993783, банк отримувача: Казначейство України (ЕАП), рахунок отримувача: UA908999980313111256000026001, код класифікації доходів бюджету: 22030106 "Судовий збір (стягувачем є Державна судова адміністрація України)".

Стягнути з Міністерства розвитку економіки, торгівлі та сільського господарства України, код ЄДРПОУ 37508596, місцезнаходження: 01008, м. Київ, вул. М.Грушевського 12/2, та Фонду державного майна України, ЄДРПОУ 00032945, місцезнаходження: вул. Генерала Алмазова 18/9, м. Київ, судовий збір в розмірі 908,00 грн (вимоги немайнового характеру), а саме по 454,00 грн з кожного в дохід держави (адреса: вул.Липська, 18/5, м.Київ, 01601; код ЄДРПОУ 26255795); отримувач - ГУК у м.Києві/м.Київ/22030106; Код отримувача (код за ЄДРПОУ): 37993783, банк отримувача: Казначейство України (ЕАП), рахунок отримувача: UA908999980313111256000026001, код класифікації доходів бюджету: 22030106 "Судовий збір (стягувачем є Державна судова адміністрація України)".

Рішення в частині поновлення на роботі та стягнення заробітної плати за один місяць в розмірі 25 799,76 грн підлягає негайному виконанню.

На рішення може бути подано апеляційну скаргу до Житомирського апеляційного суду через Черняхівський районний суд Житомирської області протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Учасник справи, якому повне рішення не було вручено у день його проголошення або складання, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження рішення, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення.

Головуючий суддя Є.Б. Бруховський