Рішення № 96151162, 31.03.2021, Звягельський міськрайонний суд Житомирської області (до 25.04.2025 - Новоград-Волинський міськрайонний суд Житомирської області)

РІШЕННЯ

іменем України

Справа № 285/2226/20

провадження у справі № 2/0285/314/21

31 березня 2021 року м. Новоград-Волинський

Новоград-Волинський міськрайонний суд Житомирської області

в складі : головуючої - судді Михайловської А.В.,

за участі секретаря судового засідання Ковальової З.С.,

сторони у справі : позивач - ОСОБА_1 , представник позивача - ОСОБА_2 ,

відповідач - ОСОБА_3 , представник відповідача - ОСОБА_4 ,

третя особа - Новоград-Волинська державна нотаріальна контора, представник - ОСОБА_5 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку загального позовного провадження цивільну справу за позовною заявою ОСОБА_1 до ОСОБА_3 , третя особа : Новоград-Волинська державна нотаріальна контора, про визнання свідоцтва про право на спадщину та державного акту на право власності на земельну ділянку недійсним, -

встановив:

22.06.2020 року ОСОБА_1 - позивач по справі, звернувся до суду з позовною заявою та просив постановити рішення, яким визнати недійсним свідоцтво про право на спадщину за законом, посвідчене 29.09.2005 року державним нотаріусом Новоград-Волинської державної нотаріальної контори Житомирської області, у спадковій справі № 655 за 2005 рік, зареєстроване в реєстрі № 521649, видане на спадкове майно ОСОБА_8 , померлої ІНФОРМАЦІЯ_1 , на ім`я ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , що складається з 5/6 ідеальних частин житлового будинку з відповідною частиною надвірних будівель, що знаходиться за адресою: ІІ-ий АДРЕСА_1 . Крім того, визнати недійсним державний акт на право власності на земельну ділянку, площею 0,0748 га, для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , серії ЯК № 617385, виданий 26.05.2011 року на підставі Рішення сесії міської ради Новоград-Волинського району Житомирської області № 610 від 28.12.2009 року, за кадастровим номером земельної ділянки 1811000000:00:020:0287.

В обґрунтування позову зазначає, що ІНФОРМАЦІЯ_1 померла його мати ОСОБА_8 , після смерті якої відкрилася спадщина за законом, зокрема, на житловий будинок з господарськими спорудами АДРЕСА_1 . Факт прийняття спадщини після смерті матері підтверджується наявними у нього документами, виданими на її ім`я матері та її особистими речами, - речами побутового вжитку. ІНФОРМАЦІЯ_3 помер його рідний брат ОСОБА_7 . Приблизно через рік після смерті останнього, син покійного, ОСОБА_3 , - відповідач по справі, почав чинити перешкоди у користуванні спірним майном, замінив вхідний замок та повідомив, що він є одноосібним власником домоволодіння.

13.06.2020 року він звернувся до Новоград-Волинської державної нотаріальної контори із заявою та відповідними документами про видачу свідоцтва про право на спадщину на спадкове майно, яке належало померлій ОСОБА_8 , проте йому було відмовлено у видачі свідоцтва про право на спадщину у зв`язку з наявністю іншого спадкоємця, який прийняв спадщину та отримав свідоцтво про право на спадщину. Тоді він дізнався, що у 2005 році його рідний брат ОСОБА_7 звернувся до Новоград-Волинської державної нотаріальної контори Житомирської області із заявою про те, що він є єдиним спадкоємцем.

Факт прийняття спадщини та місце відкриття спадщини були перевірені за будинковою книгою, де вказано, що разом із спадкодавцем були зареєстровані ОСОБА_7 та ОСОБА_9 (його дружина). Що фактично не відповідає дійсності, бо йому достеменно відомо, що на день смерті його мати разом із своїм чоловіком була зареєстрована та проживала за іншою адресою ( АДРЕСА_2 ).

На підставі отриманого свідоцтва про право на спадщину його брату ОСОБА_7 був виданий державний акт на право власності на земельну ділянку серії ЯК № 617385 від 26.05.2011 року, і відповідно, проведена державна реєстрація даної землі.

Вважає, що на підставі оспорюваних правовстановлюючих документів ОСОБА_7 вважається власником спірного житлового будинку, незаконно та безпідставно володів та користувався ним з 2005 року, а тому він звернувся до суду з даним позовом (а.с.1-3).

Крім того, позивачем подано до суду клопотання про звільнення від сплати судового збору (а.с.12).

26.06.2020 року у справі постановлено ухвалу, якою відмовлено у задоволенні клопотання позивача ОСОБА_1 про звільнення від сплати судового збору (а.с.18).

Того ж, 26.06.2020 року позовну заяву залишено без руху, надано позивачу термін для усунення її недоліків (а.с.19).

07.07.2020 року позивачем, у порядку виконання ухвали суду, подано до суду заяву з квитанцією про сплату судового збору у справі, чим усунено недоліки позовної заяви (а.с. 27-29).

03.08.2020 року прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі за правилами загального позовного провадження у відкритому судовому засіданні, призначено підготовче судове засідання на 27.08.2020 року, встановлено учасникам справи строки вчинення процесуальних дій (а.с.31).

21.08.2020 року відповідачем ОСОБА_3 подано до суду відзив на позовну заяву, у якому вказує на те, що позов не визнає та просить відмовити у його задоволенні, у тому ж числі, у зв`язку з тим, що сплив строк позовної давності. В обґрунтування відзиву зазначає, що він не є відповідачем у справі, так як не приймав спадщину, яка відкрилась після смерті ОСОБА_8 . Разом з тим, вказує, що спадщину після її смерті прийняв ОСОБА_7 . Звертає увагу, що з моменту відкриття спадщини після смерті ОСОБА_8 до моменту звернення позивача ОСОБА_1 (13.06.2020 року) до нотаріальної контори із заявою про видачу свідоцтва про право на спадщину на спадкове майно пройшов двадцять один рік. Таким чином, зі сторони позивача не було фактичного вступу в управління або володіння спадковим майном, оскільки він не проживав із ОСОБА_8 взагалі. Наполягає на тому, що позивачу було відомо про смерть його матері ОСОБА_8 , однак ним не було подано до державної нотаріальної контори за місцем відкриття спадщини, у визначений законом строк, заяви про її прийняття (а.с.43-52).

31.08.2020 року позивачем подано до суду відповідь на відзив, у якому позивач відзначає, що саме ОСОБА_3 , який є сином його брата ОСОБА_7 , який помер, на сьогоднішній день чинить йому перешкоди у користуванні спірним майном, заявляючи при цьому, що він є одноосібним власником спірного домоволодіння, є належним відповідачем по даній справі, тобто особою, котра повинна відповідати за його позовом. Крім того, зазначає, що факт прийняття ним спадщини, після смерті матері ОСОБА_8 , у відповідності до статті 549 ЦКУ РСР, підтверджується наявними у нього оригіналами документів, що були видані на її ім`я, зокрема: Свідоцтвом про народження серії НОМЕР_1 від 15.07.1952 року; Атестатом про середню освіту серії НОМЕР_2 від 26.06.1969 року; Профспілковим квитком від 28.03.1985 року та Медичною карткою. Звертає увагу, що перебіг позовної давності за змістом статті 76 ЦК Української РСР, в редакції 1963 року, починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила. При цьому, вказує, що матеріалами справи стверджується, що право на позов у нього, як позивача, виникло у червні 2020 року, коли він звернувся до Новоград-Волинської державної нотаріальної контори із відповідною заявою про видачу свідоцтва про право на спадщину на спадкове майно та фактично дізнався про порушення свого цивільного права, що свідчить про те, що він не пропустив трирічний термін звернення до суду, так як позовна заява ним була подана 19.06.2020 року (а.с.64-68).

27.08.2020 року, 29.09.2020 року, 26.10.2020 року, 04.11.2020 року та 09.11.2020 року підготовче судове засідання відкладалося/оголошувалася перерва з різних підстав, які були визнані судом поважними (а.с. 60, 91-92, 104, 121-122, 134-136).

09.11.2020 року відповідачем подано до суду заяву про застосування строків позовної давності (а.с.127).

Крім того, учасниками справи було подано до суду ряд клопотань (а.с.25,87,98,101,131-133).

23.11.2020 року за результатами підготовчого засідання закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду по суті.

У судовому засіданні, під час розгляду справи по суті, позивач та його представник позовні вимоги підтримали, з підстав викладених у змісті позовної заяви та відповіді на відзив.

Відповідач та його представник позовні вимоги не визнали, просили відмовити у задоволенні позовних вимог, з підстав викладених у відзиві на позовну заяву.

Представник третьої особи у судове засідання не з`явився, про час та місце розгляду справи повідомлений належним чином, про причини неявки суд не повідомив, подав до суду заяву про розгляд справи у його відсутності.

Заслухавши учасників справи, з`ясувавши обставини, на які вони посилається як на підставу позовних вимог і заперечень, дослідивши докази, якими вони обґрунтовуються, встановлено наступне.

ІНФОРМАЦІЯ_1 померла матір позивача - ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , що слідує із свідоцтва про смерть (а.с.4 т.1).

29.09.2005 року на ім`я ОСОБА_7 видане Свідоцтво про право на спадщину за законом після смерті матері - ОСОБА_8 на спадкове майно, яке складається із: п`яти шостих ідеальних частин житлового будинку з відповідною частиною надвірних будівель, що знаходять в АДРЕСА_1 номер двадцять сім - а (а.с.7,8 т.1).

На підставі рішення Новоград-Волинської міської ради № 610 від 28.12.2009 року, ОСОБА_7 видано Державний акт на право власності на земельну ділянку, серії ЯК № 617385, площею 0,0748 га, яка розташована: АДРЕСА_3 , цільове призначення земельної ділянки: для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд, кадастровий номер земельної ділянки: 1811000000:00:020:0287 (а.с.82 т.1).

За життя, 11.02.2014 року ОСОБА_7 склав заповіт на все майно на ім`я ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , яка є неповнолітньою дочкою позивача ОСОБА_1 (а.с.183-184 т.1).

18.04.016 року ОСОБА_7 скасував заповіт, складений 11.02.2014 року (а.с.185-186 т.1).

ІНФОРМАЦІЯ_3 помер ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , що слідує із свідоцтва про смерть (а.с.5 т.1).

21.08.2020 року ОСОБА_3 - відповідач у справі, звернувся до приватного нотаріуса Новоград-Волинського міського нотаріального округу Плюйко Володимира Петровича про видачу свідоцтва про право на спадщину за законом, у тому числі на житловий будинок та земельну ділянку, які є предметом розгляду у даній справі, після смерті свого батька ОСОБА_7 , однак йому було відмовлено у вчиненні нотаріальної дії у зв`язку із отриманням від Новоград-Волинського міськрайонного суду інформації про відкриття провадження у даній справі та отримання інформації із Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, з якого встановлено, що на дане майно державним виконавцем накладено арешт, про що було винесено відповідну Постанову про відмову у вчиненні нотаріальної дії (а.с.112 т.1).

У свою ж чергу, 13.06.2020 року ОСОБА_1 - позивач у справі, звернувся до Новоград-Волинської державної нотаріальної контори Центрально-західного міжрегіонального Управління Міністерства юстиції (м. Хмельницький) Міністерства юстиції України із заявою про видачу свідоцтва про право на спадщину за законом після смерті матері ОСОБА_8 , однак було винесено Постанову про відмову у вчиненні нотаріальної дій, у зв`язку з наявністю іншого спадкоємця, зокрема: ОСОБА_7 , який прийняв спадщину та отримав свідоцтво про право на спадщину за законом на спадкове майно після смерті останньої (а.с.9 т.1).

Надаючи правову оцінку даним правовідносинам суд виходить з наступного.

Відповідно до ч. 1 ст. 524 ЦК Української РСР спадкоємство здійснюється за законом і за заповітом. Спадкоємство за законом має місце, коли і оскільки воно не змінено заповітом.

Згідно ч. 1 ст. 525 ЦК Української РСР часом відкриття спадщини визнається день смерті спадкодавця, а при оголошенні його померлим - день, зазначений в статті 21 цього Кодексу.

Із ч. 1 ст. 529 ЦК Української РСР слідує, що при спадкоємстві за законом спадкоємцями першої черги є, в рівних частках, діти (у тому числі усиновлені), дружина і батьки (усиновителі) померлого. До числа спадкоємців першої черги належить також дитина померлого, яка народилася після його смерті.

За ч. 1 ст. 549 ЦК Української РСР визнається, що спадкоємець прийняв спадщину: 1) якщо він фактично вступив в управління або володіння спадковим майном; 2) якщо він подав державній нотаріальній конторі за місцем відкриття спадщини заяву про прийняття спадщини. Зазначені в цій статті дії повинні бути вчинені протягом шести місяців з дня відкриття спадщини.

Відповідно до пункту 113 Інструкції про порядок вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, затвердженої Наказом Мін`юсту України від 14 червня 1994 року № 18/5, яка діяла на момент виникнення спірних правовідносин, свідоцтво про право на спадщину видається спадкоємцям, що прийняли спадщину, тобто таким, які фактично вступили в управління або володіння спадковим майном чи подали заяву в державну нотаріальну контору про прийняття спадщини (ст. 549 Цивільного кодексу). Доказом вступу в управління чи володіння спадковим майном можуть бути: довідка житлово-експлуатаційної організації, правління житлово-будівельного кооперативу, виконавчого комітету місцевої Ради народних депутатів чи відповідної місцевої державної адміністрації про те, що спадкоємець безпосередньо перед смертю спадкодавця проживав разом з ним, або про те, що спадкоємцем було взято майно спадкодавця; довідка державної податкової служби, страховика чи іншого органу про те, що спадкоємцем після відкриття спадщини сплачувались податки або страхові платежі по обов`язковому страхуванню, квитанція про сплату податку, страхового платежу; копія рішення суду, що набрало законної сили, про встановлення факту своєчасного прийняття спадщини; запис у паспорті спадкоємця або в будинковій книзі, який свідчить про те, що спадкоємець був постійно прописаний в спадковому будинку (квартирі) в період шести місяців після смерті спадкодавця, та інші документи, що підтверджують факт вступу спадкоємця в управління чи володіння спадковим майном. Доказом вступу в управління чи володіння спадковим майном, може бути наявність у спадкоємців ощадної книжки, іменних цінних паперів, квитанцій про здані в ломбард речі, свідоцтва про реєстрацію (технічного паспорта, реєстраційного талону) на автотранспортний засіб чи іншу самохідну машину або механізм, державного акта на право приватної власності на землю та інших документів, виданих відповідними органами на ім`я спадкодавця на майно, користування яким можливе лише після належного оформлення прав на нього. Ці документи приймаються державним нотаріусом з урахуванням у кожному випадку всіх конкретних обставин і при відсутності заперечень з боку інших спадкоємців.

Аналіз змісту статей 548, 549 ЦК УРСР (у редакції, чинній на момент смерті ОСОБА_8 ) свідчить, що для придбання спадщини необхідно, щоб спадкоємець її прийняв. Діями спадкоємця, що свідчать про прийняття ним спадщини є: 1) фактичний вступ в управління або володіння спадковим майном; 2) подача державну нотаріальну контору за місцем відкриття спадщини заяви про прийняття спадщини. Вищевказані дії повинні бути вчинені протягом шести місяців з дня відкриття спадщини.

Обґрунтовуючи свої позовні вимоги позивач вказує на те, що факт прийняття спадщини після смерті матері підтверджується наявними у нього документами, виданими на ім`я останньої, зокрема: профсоюзним білетом, медичною карткою, свідоцтвом про її народження, атестатом про середню освіту та будинковою книгою, оригінали яких були оглянуті у судовому засіданні (а.с.71-81 т.1).

Із матеріалів спадкової справи встановлено, що 29.09.2005 року із заявою про прийняття спадщини після смерті ОСОБА_8 звернувся лише ОСОБА_7 .

Разом з тим, зі змісту заяви ОСОБА_7 , поданої до нотаріальної контори, слідує що державним нотаріусом факт прийняття та місце відкриття спадщини перевірено за будинковою книгою, виданою Новоград-Волинським МБТІ 04.06.1990 року, згідно якої померла ОСОБА_8 на день смерті була зареєстрована в м. Новоград-Волинський ІІ-ий АДРЕСА_1 , разом з нею на день смерті та протягом шести місяців після смерті були зареєстровані: син ОСОБА_7 , ОСОБА_9 (а.с.150 т.1).

Також, судом встановлено, що із паспорта позивача слідує, що він у період з 14.2.1991 року по 30.01.1997 року та з 01.02.1997 року по 05.03.2007 року був зареєстрованим за адресою: АДРЕСА_3 (а.с.163).

Відтак, вбачається, що спадкові права позивача порушені, оскільки відповідно до п. 133 Інструкції про порядок вчинення нотаріальних дій нотаріусами України доказом вступу в управління чи володіння спадковим майном може бути запис у паспорті спадкоємця або в будинковій книзі, який свідчить про те, що спадкоємець був постійно прописаний в спадковому будинку (квартирі) в період шести місяців після смерті спадкодавця та те, що спадкоємцем було взято майно спадкодавця.

У свою ж чергу, позивач із заявою про прийняття спадщини після смерті ОСОБА_8 до Новоград-Волинської державної контори Житомирської області звернувся лише 13.06.2020 року (а.с.162).

При цьому, відповідачем подано до суду клопотання про застосуванням строків позовної давності у даній справі.

Щодо застосування строків позовної давності, то суд виходить із наступного.

За статтями 71, 76, 80 ЦК Української РСР загальний строк для захисту права за позовом особи, право якої порушено (позовна давність), встановлюється в три роки. Перебіг строку позовної давності починається з дня виникнення права на позов. Право на позов виникає з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення свого права. Закінчення строку позовної давності до пред`явлення позову є підставою для відмови в позові.

Таким чином, для визначення моменту виникнення права на позов важливим є як об`єктивні (сам факт порушення права), так і суб`єктивні (особа дізналася або повинна була дізнатися про це порушення) обставини.

При цьому положення статті 76 ЦК Української РСР містить презумпцію обізнаності особи про стан своїх суб`єктивних прав, відтак обов`язок доведення терміну з якого особі стало (могло стати) відомо про порушення права, покладається на позивача.

Порівняльний аналіз термінів «довідався» та «міг довідатися» дає підстави для висновку про презумпцію можливості та обов`язку особи знати про стан своїх майнових прав, а тому доведення факту, через який позивач не знав про порушення свого цивільного права і саме з цієї причини не звернувся за його захистом до суду, недостатньо.

Статтею 13 Конституції України визначено, що власність зобов`язує.

Аналіз вище наведеного положення закону свідчить про те, що власник зобов`язаний цікавитись майном, дбати про його стан, вчиняти дії, передбачені чинним законодавством, з метою оформлення права власності. У разі набуття статусу власника майна на підставі спадкування за законом, на особу, крім прав, покладається й обов`язок щодо утримання такого майна.

У відповідності до ч. 1 ст. 60 ЦПК України кожна сторона зобов`язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених ст.61 цього кодексу. Згідно ч. 4 цієї ж статті доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Згідно вимог ст. ст. 27 - 30 ЦПК України засобами доказування в цивільній справі є пояснення сторін і третіх осіб, показання свідків, письмові докази, речові докази і висновки експертів. Суд приймає до розгляду лише ті докази, які мають значення для справи. Обставини, які за законом повинні бути підтвердженні певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися ніякими іншими засобами доказування. Кожна сторона має довести ті обставини, на які посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Згідно пункту 6 статті 3 ЦК України загальними засадами цивільного законодавства є, зокрема, справедливість, добросовісність та розумність.

Тлумачення як статті 3 ЦК України загалом, так і пункту 6 статті 3 ЦК України, свідчить, що загальні засади (принципи) цивільного права мають фундаментальний характер й інші джерела правового регулювання, в першу чергу, акти цивільного законодавства, мають відповідати змісту загальних засад. Це, зокрема, проявляється в тому, що загальні засади (принципи) є по своїй суті нормами прямої дії.

У справі, що розглядається, позивач, який мав право на спадщину не проявив зацікавленості до спадкового майна, зокрема, що складається з 5/6 ідеальних частин житлового будинку з відповідною частиною надвірних будівель, що знаходиться за адресою: ІІ-ий АДРЕСА_1 , та після смерті матері не дбав про нього, не здійснював його утримання, фактично ним не користувався, в управління майном не вступив.

При цьому, позивачу була відома та обставина, що його брат ОСОБА_7 залишився проживати у спірному будинку та здійснював його утримання, чим прийняв спадщину після смерті матері. У свою ж чергу, після смерті матері позивач знявся з реєстрації у спірному майні та за життя свого брата не заявляв прав на спадкове майно.

Разом з тим, заслуговує на увагу та обставина, що за життя ОСОБА_7 складав заповіт на неповнолітню дочку позивача.

З огляду на дані обставини, суд приходить до переконання, що позивачу було відомо те, що спадщину після смерті матері прийняв його брат ОСОБА_7 , а тому суд, з урахуванням того, що позивач з позовом до суду звернувся зі спливом двадцяти одного року після смерті матері, відмовляє у його задоволенні, застосувавши позовну давність у даних правовідносинах.

У силу ст. 141 ЦПК України судовий збір у справі з відповідача стягненню не підлягає.

Керуючись ст.ст. 4, 76 - 89, 141, 258, 259, 263 - 265, 268, 273, 352, 354, 355, п.п.15.5 п. 5 Перехідних положень ЦПК України, суд, -

ухвалив:

Відмовити у задоволенні позовної заяви ОСОБА_1 до ОСОБА_3 , третя особа: Новоград-Волинська державна нотаріальна контора, про визнання свідоцтва про право на спадщину та державного акту на право власності на земельну ділянку недійсним.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов`язки, мають право оскаржити в апеляційному порядку рішення суду першої інстанції повністю або частково.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Апеляційна скарга на рішення подається безпосередньо до суду апеляційної інстанції. До початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні скарги подаються учасниками справи до або через відповідні суди.

Повне найменування або ім"я сторін та інших учасників справи :

позивач - ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_6 , має право здійснювати будь-які платежі без ідентифікаційного номера, згідно відмітки в паспорті № 0615229 від 11 липня 2005 року, місце проживання - АДРЕСА_4 );

відповідач - ОСОБА_3 - ( ІНФОРМАЦІЯ_7 , РНОКПП НОМЕР_3 , місце проживання - АДРЕСА_5 );

третя особа - Новоград-Волинська державна нотаріальна контора ( місцезнаходження - вул. І.Франка, 31, м. Новоград-Волинський ).

Дата складення повного судового рішення - 09.04.2021 року .

Головуюча А.В.Михайловська