Рішення № 96150903, 06.04.2021, Рахівський районний суд Закарпатської області

Справа № 305/1915/20

Провадження по справі 2/305/252/21

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р АЇ Н И

06.04.2021 року. Рахівський районний суд Закарпатської області у складі:

головуючого судді Ємчука В.Е.

за участі: секретаря судового засідання Шемота М.І.

позивача - ОСОБА_1

розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку спрощеного позовного провадження в залі суду в місті Рахові цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , третя особа без самостійних вимог Великобичківська селищна рада Рахівського району Закарпатської області про визнання осіб такими, що втратили право користування житловим приміщенням,

В С Т А Н О В И В :

ОСОБА_1 звернулася в суд з позовом до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , третя особа без самостійних вимог Великобичківська селищна рада Рахівського району, Закарпатської області про визнання осіб такими, що втратили право користування житловим приміщенням, мотивуючи тим, що вона є власником житлового будинку та земельної ділянки за адресою АДРЕСА_1 , набуте на підставі Договорів дарування від 10.09.2019. В цьому будинку значаться зареєстрованими вона, як власник, її мати, ОСОБА_4 , брат ОСОБА_3 , сестра ОСОБА_2 , дочка ОСОБА_5 . Однак, брат, ОСОБА_3 та сестра ОСОБА_2 не проживають у житловому приміщенні понад 10 років без поважних причин, не сплачують комунальні послуги, в утриманні житла участі не беруть, особистих речей в будинку не мають і взагалі будинком вони не цікавляться, ніякого інтересу до будинку і до них не проявляють. Перешкод в користуванні жилим приміщенням ні вона, ні інші члени сім"ї відповідачам не чинили. Факт реєстрації відповідачів порушує її право та право її матері на вільне розпорядження і користування майном, вони позбавлені можливості оформити субсидію.Так, її брат ОСОБА_3 більше 10 років проживає за кордоном, а сестра ОСОБА_2 ( ОСОБА_6 , також змінила прізвище, про що вони навіть не знали, але як засвідчується запрошенням в участі у місцевих виборах, які відбулися 25 жовтня 2020 року, та проживає в АДРЕСА_1 , має свою сім"ю і до них ніколи не приходить, ні ними ні будинком не цікавиться, особистих речей в будинку її не має. Відповідачі членами її сім"ї не являються. У зв"язку з чим просила визнати ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 та ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , такими, що втратили право користування житловим приміщенням в будинку АДРЕСА_1 .

Позивачка, ОСОБА_1 в судовому засіданні позовні вимоги підтримала з підстав, наведених в позові, просить такий задовольнити в повному обсязі.

Відповідачі, ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , будучи належним чином повідомлені про дату, час та місце розгляду справи, в судове засідання не з"явилися. Відзив не подавали.

Представник третьої особи без самостійних вимог в судове засідання не з"явився. Юрисконсульт Великобичківської селищної ради, Вайнагій О.В. надала заяву, в якій просить справу розглянути без участі представника ради, рішення ухвалити на розсуд суду.

Дослідивши обставини справи, надані позивачем письмові докази, суд, прийшов до такого висновку.

Судом встановлено, що на підставі договору дарування від 10 вересня 2019 року, посвідченого приватним нотаріусом Рахівського районного нотаріального округу Маріна А.С., зареєстрованого в реєстрі за №1414, позивачка, ОСОБА_1 є власником житлового будинку АДРЕСА_1 , загальною площею 72,55 м.кв., та надвірними, господарськими спорудами.

Також на підставі договору дарування від 10 вересня 2019 року, посвідченого приватним нотаріусом Рахівського районного нотаріального округу Маріна А.С., зареєстрованого в реєстрі за №1415, позивачка є власником земельної ділянки площею 0,1287 га по АДРЕСА_1 , цільове призначення якої - для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд.

Позивачка, наявність спору в житлових правовідносинах, обґрунтувала тим, що відповідачі ОСОБА_2 та ОСОБА_3 є її сестрою і братом, у спірному будинку хоч і зареєстровані, але власниками не являються. Відповідачі без її дозволу зареєстровані в її будинку та добровільно знятися з реєстрації не бажають, комунальні платежі не сплачують, витрати в утриманні будинку не несуть, особистих речей в будинку не мають, в будинку не проживають, мають інші місця постійного проживання. Факт реєстрації відповідачів порушують її право на вільне розпорядження і користування майном, та позбавляє можливості отримувати субсидію, що стало підставою для звернення до суду про визнання відповідачів такими, що втратили право користування житловим будинком АДРЕСА_1 .

Аналізуючи матеріали справи, суд не погоджується з такою правовою позицією позивачки з огляду на таке.

Відповідно до статті 47 Конституції України кожен має право на житло. Ніхто не може бути примусово позбавлений житла інакше, як на підставі закону за рішенням суду.

Статтею 9 ЖК УРСР встановлено, що ніхто не може бути виселений із займаного приміщення або обмежений у праві користування ним інакше як на підставах і в порядку, передбаченому законодавством.

Стаття 71 ЖК УРСР встановлює загальні правила збереження жилого приміщення за тимчасово відсутніми громадянами.

За змістом цієї статті при тимчасовій відсутності наймача або членів його сім`ї за ними зберігається жиле приміщення протягом шести місяців. Якщо наймач або члени його сім`ї були відсутні з поважних причин понад шість місяців, цей строк за заявою відсутнього може бути продовжено наймодавцем, а в разі спору - судом.

Вичерпного переліку таких поважних причин житлове законодавство не встановлює, у зв`язку з чим указане питання вирішується судом у кожному конкретному випадку, з урахуванням фактичних обставин справи та правил щодо оцінки доказів.

Збереження жилого приміщення за тимчасово відсутнім наймачем або членом його сім`ї є одним із способів захисту житлових прав фізичних осіб.

Відповідно до статті 72 ЖК УРСР визнання особи такою, що втратила право користування жилим приміщенням внаслідок відсутності цієї особи понад встановлені строки, провадиться в судовому порядку.

Аналіз статей 71, 72 ЖК УРСР дає підстави для висновку, що особа може бути визнана такою, що втратила право користування жилим приміщеннями за двох умов: непроживання особи в жилому приміщенні більше шести місяців та відсутність поважних причин.

У постанові Верховного Суду від 24 жовтня 2018 року у справі № 490/12384/16 (провадження № 61-37646св18) зроблено висновок щодо застосування статей 71, 72 ЖК УРСР, який полягає в тому, що саме на позивача процесуальний закон покладає обов`язок довести факт відсутності відповідача понад встановлені статтею 71 ЖК Української РСР строки у жилому приміщенні без поважних причин. Початок відліку часу відсутності визначається від дня, коли особа залишила приміщення. Повернення особи до жилого приміщення, яке вона займала, перериває строк тимчасової відсутності. При тимчасовій відсутності за особою продовжує зберігатись право (намір) ставитися до жилого приміщення як до свого постійного місця проживання, тому при розгляді позову про визнання особи такою, що втратила право на жилу площу, суд повинен ретельно дослідити обставини, які мають значення для встановлення причин довготривалої відсутності.

Такий же висновок викладено у постанові Верховного Суду від 09 червня 2020 року у справі № 279/4963/17 (провадження №61-4262св20).

Отже, саме на позивача процесуальний закон покладає обов`язок довести факт відсутності відповідача понад встановлені статтею 71 ЖК УРСР строки у жилому приміщенні без поважних причин, що позивач у даній справі не довела.

Зокрема, на підтвердження доводів заяви позивачка надала суду Акт обстеження від 23.11.2020, складений депутатом селищної ради, довідку Великобичківської селищної ради, Рахівського району, Закарпатської області №4041 від 23.11.2020, за змістом яких відповідачі зареєстровані, але не проживають в будинку більше десяти років, речей в будинку не мають, комунальні послуги не сплачують, за будинком не доглядають. Станом на сьогодні, тобто на день, коли видана довідка, в будинку фактично проживають: позивачка, ОСОБА_1 , ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_4 . Будь-яких інших доказів на підтвердження непроживання відповідачів у спірному житловому будинку без поважних причин позивачем не надано, як і не надано жодного доказу в підтвердження того, що відповідачі проживають за іншими адресами. В той же час, як вбачається із вказаного акту обстеження має місце окреме дописування, іншим почерком, іншим кольором ручки щодо строку не проживання відповідачів за адресою спірного житлового будинку, слів "більше 10 років". Жодних застережень з приводу цього виправлення не зазначено, і таке не спростовано позивачкою в судовому засіданні. У зв"язку з чим, суд вважає недопустимим цей доказ та таким, що викликає сумнів, в частині строку відсутності відповідачів.

Відтак, вказані акт та довідка селищної ради підтверджують лише факт непроживання відповідачів у спірному житловому будинку, проте не встановлюють і не відображають причин такої відсутності, відповідно не містять інформації, достатньої для визнання особи такою, що втратила право користування жилим приміщенням відповідно до положень статей 71, 72 ЖК УРСР.

Більше того, згідно даних рекомендованого повідомлення про вручення поштового відправлення, відповідач ОСОБА_3 отримав особисто, під розписку власноручним підписом судової повістки, направленої за адресою АДРЕСА_1 , тобто за адресою його зареєстрованого місця проживання, що спростовує доводи позивачки відсутності останнього за адресою своєї реєстрації.

Будь-яких інших доказів на підтвердження непроживання відповідачів у спірному житловому будинку без поважних причин, в тому числі у зв`язку із втратою інтересу до житла, позивачкою не надано.

Також не заслуговують уваги мотиви позову про те, що реєстрація відповідачів у житловому будинку перешкоджає у реалізації права на субсидію, оскільки наявність такого права не є підставою для визнання відповідачів такими, що втратили право користування житловим приміщенням, де відповідно до правил ст. 71 ЖК України підставою для визнання особи такою, що втратила право користування житловим приміщенням є непроживання понад шість місяців в житловому приміщенні без поважних причин.

Враховуючи викладене, приведені вимоги закону, недоведеність, суд приходить до висновку, що позовна заява про визнання осіб такими, що втратили право користування житловим приміщенням не підлягає до задоволення.

Керуючись ст.ст. 12, 13, 76-81, 89, 141, 263-265, 273, 354, 355 ЦПК суд,

В И Р І Ш И В :

Відмовити у задоволенні позову ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , третя особа без самостійних вимог Великобичківська селищна рада Рахівського району Закарпатської області про визнання осіб такими, що втратили право користування житловим приміщенням.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення може бути оскаржено до Закарпатського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Учасник справи, якому повне рішення або ухвала суду не були вручені у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження на рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду. Строк на апеляційне оскарження може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин, крім випадків, зазначених у частині другій статті 358 Цивільного процесуального кодексу України.

Повний текст рішення виготовлено 09.04.2021.

Суддя: В.Е.Ємчук