Рішення № 96150473, 09.04.2021, Виноградівський районний суд Закарпатської області

Виноградівський районний суд Закарпатської області

___________________ Справа № 299/8/21

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

09.04.2021 року м.Виноградів

Виноградівський районний суд Закарпатської області в особі головуючого – судді Леньо В.В., при секретарі – Казимірська Н.В., розглянувши у відкритому судовому засіданні у залі суду у місті Виноградів цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Виноградівської міської ради, третя особа, що не заявляє самостійних вимог на предмет спору державний нотаріус Виноградівського нотаріального округу, про визнання права власності,

В С Т А Н О В И В :

ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до Виноградівської міської ради, третя особа, що не заявляє самостійних вимог на предмет спору державний нотаріус Виноградівського нотаріального округу, про визнання права власності.

Позов мотивовано тим, що ІНФОРМАЦІЯ_1 померла мати позивача – ОСОБА_2 .

Заповіт покійна не залишила. Відповідно до ч.2 ст.1223 ЦК України у разі відсутності заповіту, визнання його недійсним, неприйняття спадщини або відмови від її прийняття спадкоємцями за заповітом, право на спадкування за законом одержують особи, визначені у статтях 1261-1265 цього кодексу. Позивач є спадкоємцем за законом першої черги.

Згідно положень ч.1 ст.1218 ЦК України до складу спадщини входять усі права та обов`язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті. Покійній ОСОБА_2 на праві приватної власності належало наступне нерухоме майно: житловий будинок та земельна ділянка за адресою АДРЕСА_1 .

За вказаних обставин за прийняттям спадщини позивачка звернулася до Виноградівської державної нотаріальної контори (витяг про реєстрацію у спадковому реєстрі №46574744 від 28.01.2017 року). Однак у зв`язку з відсутністю правовстановлюючих документів на спадкове нерухоме майно державний нотаріус Боричок К.В. у видачі свідоцтва про право на спадщину за законом відмовила. Така ситуація обумовлена тим, що по смерті матері позивача віднайти документовані матеріали, які посвідчують належність майнових прав спадкодавцю, не вдалося.

Таким чином, через відсутність необхідних правовстановлюючих документів на спадкове майно позивач позбавлена можливості оформити прийняття спадщини у регламентованому порядку. Пунктом 1 ч.2 ст.16 ЦК України визначено, що одним із способів захисту цивільних прав та інтересів є визнання права. Відповідно до п.23 постанови Пленуму Верховного Суду України від 30.05.2008 року №7 «Про судову практику у справах про спадкування» саме у разі неможливості нотаріуса оформити право на спадщину особа може звернутися до суду за правилами позовного провадження. Відповідно до положень п.3.3. листа Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 16.05.2013 р. № 24-753/0/4-13 «Про судову практику розгляду цивільних справ про спадкування» за відсутності інших спадкоємців за заповітом і за законом, усунення їх від права на спадкування, неприйняття ними спадщини, а також відмови від її прийняття відповідачами є територіальні громади в особі відповідних органів місцевого самоврядування за місцем відкриття спадщини, найпоширенішою причиною звернення особи до суду в справах про визнання права власності на нерухоме майно в порядку спадкування є неможливість спадкоємцями, які прийняли спадщину, оформити своє право на спадщину в нотаріальній конторі з причин відсутності правовстановлюючих документів на спадкове майно на ім`я спадкодавця та/або відсутності державної реєстрації нерухомого майна спадкодавцем.

Потреба такого способу захисту права власності як пред`явлення позову про його визнання виникає тоді, коли наявність суб`єктивного права власника не підтверджена відповідними доказами, підлягає сумніву, не визнається іншими особами або ними оспорюється і п.37 постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 07.12.2014 р. №5 «Про судову практику в справах про захист права власності та інших речових прав».

Статтею 1 Першого Протоколу до Конвенції про захист прав і основних свобод людини 1950 року, ратифікованого Верховною Радою України 17.07.1997 року (Закон № 475/97-ВР), визначено, що кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права.

Позивачем замовлено проведення технічної інвентаризації спадкового житлового будинку. Згідно довідки КП «Виноградівське РБТІ» від 24.12.2020 р. №1209 житловий будинок з надвірними будівлями за адресою: АДРЕСА_1 будівництвом завершений та рахується за покійною матір`ю на підставі свідоцтва про право особистої власності на жилий будинок від 03.04.1987 року, виданого на підставі рішення виконкому Виноградівської міської Ради народних депутатів №70 від 19.03.1987 року. В інвентарній справі на цей об`єкт нерухомості наявна копія згаданого правовстановлюючого документу.

Також за запитом в архівних матеріалах Відділу у Виноградівському районі ГУ Держгеокадастру у Закарпатській області вдалося віднайти копію державного акту на право приватної власності на землю серії ІІ-ЗК №011286 від 15.05.2001 року. Вказаний документ підтверджує належність цієї спадкової земельної ділянки покійній матері та цілісність дворогосподарства. Згідно положень ч.1 ст.1225 ЦК України право власності на земельну ділянку переходить до спадкоємців на загальних підставах, із збереженням її цільового призначення.

Враховуючи те, що позивач прийняв спадщину, але не має можливості оформити в установленому актами цивільного законодавства порядку спадщину та отримати свідоцтво про право на спадщину за законом на нерухоме майно, змушена звернутись до суду з позовом про визнання за права власності на спадкове майно.

Позивач у судове засідання не з`явилася, проте подала до суду заяву про розгляд справи за її відсутності, позовні вимоги підтримує (а.с.35).

Від Виноградівської міськради до суду надійшло клопотання про розгляд справи за їх відсутності (а.с.21).

Третя особа в судове засідання не з`явилася, справу розглянуто за її відсутності.

Вивчивши та дослідивши матеріали справи, повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд приходить до наступного висновку.

Розглядаючи вказану справу в межах заявлених вимог та наданих сторонами доказів, суд приходить до переконання, що дані конкретні правовідносини врегульовані ЦК України (2003 р.).

В судовому засіданні належними доказами достовірно встановлено, що ІНФОРМАЦІЯ_1 померла мати тпозивачки ОСОБА_2 . Факт смерті ОСОБА_2 стверджується свідоцтвом про смерть Серія НОМЕР_1 (а.с.29). Факт родинного зв`язку позивачки ОСОБА_1 ІНФОРМАЦІЯ_2 стверджується свідоцтвом про народження НОМЕР_2 (а.с.32) згідно якого ОСОБА_3 народилася ІНФОРМАЦІЯ_3 . Батьками зазначено ОСОБА_4 та ОСОБА_2 . Згідно свідоцтва про одруження НОМЕР_3 ОСОБА_3 уклала шлюб з ОСОБА_5 08.05.1993 р. шлюб. Після укладення шлюбу подружжю присвоєно прізвища ОСОБА_6 (а.с.33).

Батько позивачки ОСОБА_4 помер ІНФОРМАЦІЯ_4 , що стверджується свідоцтвом НОМЕР_4 (а.с.34).

Заповіт покійна не залишила. Відповідно до ч.2 ст.1223 ЦК України у разі відсутності заповіту, визнання його недійсним, неприйняття спадщини або відмови від її прийняття спадкоємцями за заповітом, право на спадкування за законом одержують особи, визначені у статтях 1261-1265 цього кодексу. Позивач є спадкоємцем за законом першої черги (рідною дочкою).

Згідно положень ч.1 ст.1218 ЦК України до складу спадщини входять усі права та обов`язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті. Покійній ОСОБА_2 на праві приватної власності належало наступне нерухоме майно: житловий будинок та земельна ділянка за адресою АДРЕСА_1 .

За вказаних обставин за прийняттям спадщини позивачка звернулася до Виноградівської державної нотаріальної контори, що підтверджується витягом про реєстрацію у спадковому реєстрі №46574744 від 28.01.2017 року (а.с.5).

Позивачем замовлено проведення технічної інвентаризації спадкового житлового будинку (а.с.7-9). Згідно довідки КП «Виноградівське РБТІ» від 24.12.2020 р. №1209 житловий будинок з надвірними будівлями за адресою: АДРЕСА_1 будівництвом завершений та рахується за ОСОБА_2 на підставі свідоцтва про право особистої власності на жилий будинок від 03.04.198" року, виданого на підставі рішення виконкому Виноградівської міської Ради народних депутатів №70 від 19.03.1987 року (а.с.6).

В архівних матеріалах Відділу у Виноградівському районі ГУ Держгеокадастру у Закарпатській області вдалося віднайти копію державного акту на право приватної власності на землю серії ІІ-ЗК №011286 від 15.05.2001 року. Вказаний документ підтверджують належність цієї спадкової земельної ділянки ОСОБА_2 .

За час свого життя спадкодавець заповіт не залишила.

В порядку цивільного законодавства позивачка прийняла спадщину, оскільки тривалий час проживала і на даний час проживає у вказаному будинку. Крім того позивачка подала до нотаріуса про прийняття спадщини (а.с.28-28 зв.).

Відповідно до ст.16 Цивільного кодексу України визнання права є одним із способів захисту цивільних прав та інтересів, що підлягають захисту судом.

Згідно ст.1216 ЦК України спадкуванням є перехід прав та обов`язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців). В ст.1217 ЦК України, зазначено, що спадкування здійснюється за заповітом або за законом.

Статтею 1258 ЦК України передбачено, що спадкоємці за законом одержують право на спадкування почергово. Кожна наступна черга спадкоємців за законом одержує право на спадкування у разі відсутності спадкоємців попередньої черги, усунення їх від права на спадкування, неприйняття ними спадщини або відмови від її прийняття.

Відповідно ч.1 ст.1222 ЦК України спадкоємцями за заповітом і за законом можуть бути фізичні особи, які є живими на час відкриття спадщини, а також особи, які були зачаті за життя спадкодавця і народжені після відкриття спадщини.

Частиною 3 статті 1223 ЦК України передбачено, що право на спадкування виникає у день відкриття спадщини.

Виходячи з вимог ст. 1218 ЦК України, до складу спадщини входять усі права та обов`язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті.

Відповідно до ч.3 ст. 1268 ЦК України спадкоємець, який постійно проживав із спадкодавцем на час відкриття спадщини, вважається таким, що прийняв спадщину, якщо протягом строку, встановленого статтею 1270 цього Кодексу, він не заявив про відмову від неї.

Відповідно до ч.5 ст.1268 Цивільного кодексу України незалежно від часу прийняття спадщини вона належить спадкоємцеві з часу відкриття спадщини.

Відповідно до ст.1261 ЦК України у першу чергу право на спадкування за законом мають діти спадкодавця, у тому числі зачаті за життя спадкодавця та народжені після його смерті, той з подружжя, який його пережив, та батьки.

Згідно положень ч.1 ст.1225 ЦК України право власності на земельну ділянку переходить до спадкоємців на загальних підставах, із збереженням її цільового призначення.

Відповідно до п.37 постанови № 5 від 07.02.2014 року пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ «Про судову практику в справах про захист права власності та інших речових прав» з урахуванням положень частини першої статті 15 статті 392 ЦК власник майна має право пред`явити позов про визнання його права власності, до це право оспорюється або не визнається іншою особою, а також у разі втрати ним Документа, який засвідчує його право власності. Виходячи зі змісту наведених норм права, потреба в такому способі захисту права власності виникає тоді, коли наявність суб`єктивного права власника не підтверджена відповідними доказами, підлягає сумніву, не визнається іншими особами або ними оспорюється.

Відповідно до статті 1 Першого протоколу до Конвеціїї про захист прав людини і основоположних свобод кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права.

З матеріалів справи вбачається, що позивач є особою першої черги спадкування як дружина померлого, спадщину прийняла в порядку ч.3 ст. 1268 ЦК України, оскільки проживала із спадкодавцем на час відкриття спадщини, проживає у спадковому будинку по даний час, фактично прийняла спадщину, інші особи, які мають право претендувати на спадкове майно від своїх прав відмовилися, про що подали відповідні заяви. Спадковий будинок знаходиться у сільському населеному пункті, будівництвом завершений, зареєстрований у по господарській книзі, однак правовстановлюючих документів спадкодавцем за життя не виготовлено, що є перешкодою позивачу в оформленні спадкових прав. Іншого способу захистити своє право у спадкоємця, як визнання права власності в судовому порядку, у позивача не має.

За таких встановлених у судовому засіданні обставин, суд, розглядаючи вказану справу в межах заявлених позивачем вимог та на підставі наданих сторонами доказів, які оцінені судом в їх сукупності, вважає, що позивачем на законних підставах набуто право власності на спадкове майно, тому позовні вимоги підлягають до задоволення в повному обсязі.

Керуючись ст.ст. 4, 5, 263, 264, 265 ЦПК України, суд –

У Х В А Л И В :

Позов задоволити.

Визнати за ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , РНОКПП НОМЕР_5 , право власності на житловий будинок з надвірними будівлями АДРЕСА_1 загальною корисною площею 80,5 кв.м., в тому числі житловою – 56,5 кв.м.

Визнати за ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , РНОКПП НОМЕР_5 , право власності на земельну ділянку площею 0,031га з цільовим призначенням для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд за адресою АДРЕСА_1 .

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом 30 днів з дня його прийняття безпосередньо до Закарпатського апеляційного суду. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом 30 днів з дня отримання копії цього рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

ГоловуючийВ. В. Леньо