Ухвала суду № 96148825, 09.04.2021, Криничанський районний суд Дніпропетровської області

Справа № 178/497/21

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

09 квітня 2021 року Криничанський районний суд Дніпропетровської області у складі:

слідчої судді Берелет В.В.

секретаря Кирсань Ю.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду с.Кринички за участю прокурора Резніченка І.М., захисника Гармаша П.В., законного представника неповнолітнього підозрюваного ОСОБА_1 клопотання старшого слідчого ВП № 6 Кам`янського РУП ГУНП в Дніпропетровській області Статкевича В.В. у кримінальному провадженні № 12021041460000032 про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою відносно:

неповнолітнього ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , який народився в с. Адамівка Криничанського району Дніпропетровської області, громадянина України, учня 8 класу Адамівської СЗШ, раніше не судимого, зареєстрованого по АДРЕСА_1 , фактично проживаючого по АДРЕСА_2 ,-

підозрюваного у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 152 КК України, -

В С Т А Н О В И В :

Старший слідчий ВП № 6 Кам`янського РУП ГУНП в Дніпропетровській області звернувся до суду із зазначеним клопотанням, посилаючись на те, що 07 квітня 2021 року у вечірній час, ОСОБА_2 раніше прийшовши до знайомої ОСОБА_3 , по АДРЕСА_3 , яка проживає разом із малолітньою донькою ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , допомагав останній по господарству та залишився переночувати.

08 квітня 2021 року, приблизно, в 00 годин 30 хвилин, неповнолітній ОСОБА_2 перебував у одній кімнаті зазначеного будинку разом із малолітньою ОСОБА_4 , яка спала на ліжку та була одягнена в одну кофтину, в цей час у ОСОБА_2 виник протиправний умисел, спрямований на вчинення дій сексуального характеру відносно малолітньої ОСОБА_4 .

Скориставшись тим, що ОСОБА_3 – мати малолітньої ОСОБА_5 поралась на кухні, ОСОБА_2 ліг у ліжко до малолітньої потерпілої ОСОБА_4 та усвідомлюючи значення і суспільно-небезпечний характер власних дій, достовірно знаючи, що дівчина є малолітньою, реалізуючи свій злочинний умисел, спрямований на вчинення дій сексуального характеру, вчинив дії пов`язані із вагінальним проникненням в тіло малолітньої ОСОБА_4 з використанням геніталій, тобто зґвалтував потерпілу, використовуючи безпорадний стан малолітньої потерпілої, яка спала та в силу свого віку не могла сприймати соціальну і особистісну сторону сексуальних стосунків і не могла чинити опору.

Таким чином, неповнолітній ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 підозрюється у вчиненні кримінального правопорушення передбаченого ч. 4 ст.152 КК України, тобто у вчиненні дій сексуального характеру, пов`язаних із вагінальним проникненням в тіло іншої особи з використанням геніталій, (зґвалтування), щодо особи, яка не досягла чотирнадцяти років, незалежно від її добровільної згоди.

Причетність неповнолітнього ОСОБА_2 до вчинення кримінального правопорушення підтверджується протоколом огляду місця події від 08 квітня 2021 року, протоколом допиту представника малолітньої потерпілої ОСОБА_3 , протоколом допиту підозрюваного неповнолітнього ОСОБА_2 та іншими доказами в їх сукупності.

За даним фактом внесено відомості в ЄРДР за ч. 4 ст. 152 КК України.

08 квітня 2021 року ОСОБА_2 повідомлено про підозру за ч. 4 ст. 152 КК України.

Прокурор в судовому засіданні підтримав клопотання, і, посилаючись на тяжкість кримінального правопорушення, просить обрати ОСОБА_2 міру запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, обумовлюючи тим, що підозрюваний може переховуватись від органів досудового розслідування та суду, впливати на свідків та потерпілу. Також наголошує на необхідності обрання запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, зважаючи на суспільну небезпеку, враховуючи те, що ОСОБА_2 підозрюється у вчиненні особливо тяжкого злочину, вчиненого стосовно малолітньої дитини, крім того підозрюваний вже намагався вчинити правопорушення сексуального характеру відносно іншої малолітньої дитини.

Підозрюваний ОСОБА_2 та його законний представник просять обрати запобіжний захід у вигляді домашнього арешту.

Захисник ОСОБА_6 просить застосувати до підозрюваного більш м`який запобіжний захід, ніж тримання під вартою.

Суд, дослідивши додані до клопотання матеріали, приходить до висновку про наявність достатньої кількості доказів для обґрунтованої підозри ОСОБА_2 у вчиненні інкримінованого йому кримінального правопорушення.

Суд вважає реальними, обґрунтованими та доведеними ризики переховування підозрюваного від органу досудового розслідування, суду, незаконного впливу підозрюваного на потерпілу, з метою ухилення від кримінальної відповідальності або з метою суттєвого зменшення рівня її тяжкості, нівелювання або зменшення доказової бази сторони обвинувачення, оскільки підозрюваному ОСОБА_2 може бути відоме місцезнаходження всіх речей, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення, йому відома потерпіла у кримінальному провадженні, сам підозрюваний не має достатнього ступеню соціальних зв`язків, які б спростували ризик залишення меж міста, області або країни з метою ухилення від кримінальної відповідальності за вчинення особливо тяжкого злочину. Також, встановлено, що батьки неповнолітнього ОСОБА_2 , не мають належного виховного впливу на неповнолітнього. Так, під час досудового розслідування встановлено, що мати неповнолітнього поведінку ОСОБА_2 не контролювала, неповнолітній неодноразово залишався ночувати у сторонніх осіб, зокрема й у матері потерпілої ОСОБА_3 , що як наслідок, і призвело до скоєння злочину неповнолітнім.

Практика ЄСПЛ послідовна в підкреслюванні початку розслідування як етапу, коли цей ризик перешкоджання досудовому розслідування або впливу на свідків чи потерпілих може виправдовувати тримання під вартою. Цей підхід випливає з припущення, що розслідування власне і призначене для того, щоб зібрати та зберегти докази. В рішенні ЄСПЛ від 26.01.93 у справі «W. v. Switzerland», § 35 сформульовано правову позицію, що згодом потреби розслідування недостатньо виправдовують тримання підозрюваного під вартою: зазвичай цей ризик зменшується тою мірою, як просувається розслідування, збираються свідчення та здійснюється перевірка. Наразі стадія збору доказів, встановлення дійсних обставин кримінального правопорушення ще триває, що виправдовує використання найсуворішого запобіжного заходу з метою унеможливлення незаконного впливу підозрюваного на хід кримінального провадження у його "вразливій" стадії.

Практика ЄСПЛ не вбачає тяжкість обвинувачення або підозри самостійною підставою для утримання особи під вартою, проте таке обвинувачення або підозра у сукупності з іншими обставинами збільшує ризик втечі настільки, що його неможливо відвернути, не взявши особу під варту. У справі «Ілійков проти Болгарії» №33977/96 від 26 липня 2001 року ЄСПЛ зазначив, що «суворість передбаченого покарання є суттєвим елементом при оцінюванні ризиків переховування або повторного вчинення злочинів». Враховуючи, що санкція ч. 4 ст. 152 КК України передбачає покарання у вигляді позбавлення волі на строк від десяти до п`ятнадцяти років, суд не вбачає наразі іншої можливості запобігти ризику переховування підозрюваного від органу досудового розслідування у інший спосіб, ніж тримання його під вартою.

Зважаючи на суспільний інтерес, який, з урахуванням презумпції невинуватості, виправдовує відступ від принципу поваги до особистої свободи, визначеного Конвенцією про захист прав людини та основоположних свобод, що відповідає правовим позиціям, викладеним в п. 35 рішення ЄСПЛ «Летельє проти Франції», суд вважає обґрунтованим клопотання слідчого про необхідність обрання щодо підозрюваного виняткового виду запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою.

При визначені можливості застосування до неповнолітнього підозрюваного запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, суд у відповідності із вимогами ст. 492 КПК України приходить до висновку, що жоден з більш м`яких запобіжних заходів, на переконання суду, в даному разі не здатен в повній мірі нівелювати визначені вище передбачені ст. 177 КПК України ризики, а саме не зможе утримати підозрюваного від переховування від слідства та суду, впливу, у тому числі з застосуванням погроз або насильства на малолітніх потерпілого та свідків.

Згідно ч. 3 ст. 183 КПК України, суд при постановленні ухвали про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою зобов`язаний визначити розмір застави, достатньої для забезпечення виконання підозрюваним обов`язків, передбачених цим Кодексом, крім випадків, передбачених ч. 4 цієї статті. Суд вважає, що з урахуванням обставин кримінального правопорушення, майнового та сімейного стану підозрюваного, встановленими під час судового засідання ризиками, обґрунтованою підозрою застосування насильства під час вчинення кримінального правопорушення, застава встановленню не підлягає.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 177, 182, 183, 193, 194, 492 КПК України суд, -

У Х В А Л И В :

Неповнолітньому ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженцю с. Адамівка Криничанського району Дніпропетровської області, підозрюваному у скоєнні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 152 КК України, обрати міру запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою.

Строк дії ухвали складає шістдесят днів, починаючи з 08 квітня 2021 року.

Ухвала суду щодо застосування запобіжного заходу підлягає негайному виконанню після її оголошення.

На ухвалу суду може бути подана апеляція до Дніпровського апеляційного суду протягом 5-ти днів з моменту її проголошення, а підозрюваним, який перебуває під вартою в той же строк з моменту вручення копії ухвали.

Суддя: В. В. Берелет