Рішення № 96148760, 05.04.2021, Центральний районний суд міста Маріуполя (до 25.04.2025 - Жовтневий районний суд м. Маріуполя)

№ 263/422/21

№2/263/1029/2021

ЗАОЧНЕ РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

05 квітня 2021 року м. Маріуполь

Жовтневий районний суд міста Маріуполя Донецької області у складі:

головуючого - судді Соловйова О.Л.,

при секретарі – Кирилюк В.В.,

розглянувши в судовому засіданні цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Таліон Плюс», треті особи: приватний нотаріус Житомирського міського нотаріального округу Горай Олег Станіславович, приватний виконавець виконавчого округу м. Києва Малкова Марія Вікторівна, про визнання виконавчого напису нотаріуса таким, що не підлягає виконанню,

ВСТАНОВИВ:

У січні 2021 року ОСОБА_1 звернулася до Жовтневого районного суду м. Маріуполя Донецької області з позовом до ТОВ «Таліон Плюс», в якому просила визнати таким, що не підлягає виконанню, виконавчий напис, вчинений 31 жовтня 2020 року приватним нотаріусом Житомирського міського нотаріального округу Горай О.С. та зареєстрований в реєстрі за № 89020, про стягнення з ОСОБА_1 на користь ТОВ «Таліон Плюс» заборгованості в розмірі 13782,15 гривень та за вчинення виконавчого напису в розмірі 1200,00 гривень, а всього 14982,15 гривень.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що приватним виконавцем виконавчого округу м. Києва Малковою М.В. винесено постанову про відкриття виконавчого провадження №64010376 про стягнення з позивача на користь відповідача боргу у сумі 14982,15 гривень на підставі виконавчого напису №89020, виданого 31 жовтня 2020 року приватним нотаріусом Житомирського міського нотаріального округу Горай О.С. Виконавчий напис №89020 від 31 жовтня 2020 року у позивача відсутній. Даний виконавчий напис вчинений всупереч вимогам ст. 87-88 Закону України « Про нотаріат». Нотаріус не врахував та не перевірив факт наявності чи відсутності спору щодо заборгованості, наявна заборгованість не є безспірною і не може вважатися обґрунтованою. Відтак, позивач не тільки не має безспірної заборгованості, яка стягнута спірним виконавчим написом, а й взагалі не укладав договору, на якому такий напис вчинений. Однак нотаріус цих фактів не перевірив, вчинив виконавчий напис.

Відповідач та треті особи двічі в судове засідання не з`явились, будучи належним чином повідомлені про час і місце розгляду справи, про причини неявки не повідомили, клопотань про відкладення судового розгляду не надали, що у сукупності з ненаданням відзивів та пояснень по суті позовних вимог є підставою для заочного розгляду справи, про що 05 квітня 2021 року була постановлена відповідна ухвала.

16 січня 2021 року у справі відкрито провадження для розгляду у спрощеному порядку з викликом сторін та третіх осіб у судове засідання. Зобов`язано приватного нотаріуса Житомирського міського нотаріального округу Горай О. С. надати належним чином завірені копії матеріалів нотаріальної справи щодо вчинення виконавчого напису нотаріуса №89020 від 31 жовтня 2020 року про стягнення суми заборгованості з ОСОБА_1 на користь ТОВ «Таліон Плюс» в сумі 14982,15 грн. Зобов`язано приватного виконавця виконавчого округу міста Києва Малкову М. В. надати постанови про стягнення з заробітної плати суми заборгованості з ОСОБА_1 на користь ТОВ «Таліон Плюс» в сумі 14982,15 грн, заяви стягувача та копії виконавчого напису та всіх документів виконавчого провадження № 64010376.Зобов`язано ТОВ «Таліон Плюс» надати належним чином завірену копію договору укладеного з ОСОБА_1 та розрахунків виниклої заборгованості в розмірі 14 982,15 грн.

Також, 16 січня 2021 року ухвалою суду заяву ОСОБА_1 про забезпечення позову задоволено частково, зупинено стягнення у виконавчому провадженні №64010376 на підставі виконавчого напису №89020, вчиненого 31 жовтня 2020 року приватним нотаріусом Житомирського міського нотаріального округу Горай О. С. про звернення стягнення з ОСОБА_1 на користь ТОВ «Таліон Плюс» у розмірі 14 982,15 грн.

02 лютого 2021 року від приватного виконавця виконавчого округу міста Києва Малкової М.В. надійшли витребувані ухвалою суду документи.

05 квітня 2021 року від представника відповідача до суду надійшов лист в якому останній повідомляє, що надати відповідні докази, передбачені ухвалою суду не мають можливості з огляду на їх відсутність.

Фіксування судового процесу технічними засобами звукозапису не здійснювалось на підставі ч. 2 ст. 247 ЦПК України.

Суд, у порядку спрощеного позовного провадження, дослідивши письмові докази, наявні у матеріалах справи, всебічно перевіривши обставини, на яких вони ґрунтуються у відповідності з нормами матеріального права, що підлягають застосуванню до даних правовідносин, встановив наступні обставини та дійшов до наступних висновків.

13 травня 2019 року ОСОБА_1 та ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» укладено кредитний договір № 135400503, згідно з яким Товариство зобов`язується надати позичальнику кредит без конкретної споживчої мети, на суму 2050, 00 грн на умовах строковості, зворотності, платності, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти за користування кредитом, нараховані згідно з п. 1.4 цього договору. Строк дії договору становить 30 днів, нарахування процентів за користування кредитом здійснюється у розмірі 1,70 % від суми кредиту за кожний день користування кредитом, починаючи з першого дня перерахування суми кредиту до закінчення строку кредиту, визначеного в п. 1.3 цього договору.

Згідно з випискою з особового рахунку за кредитним договором № 135400503, заборгованість перед ТОВ «Таліон Плюс» станом на 20 жовтня 2020 року складає 13782,15 грн, з яких: 4100,00 грн — прострочена заборгованість за сумою кредиту, 7632,15 грн — прострочена заборгованість по несплаченим відсоткам за користування кредитом, строкова заборгованість за штрафами і пенями становить 2050,00 грн.

Згідно з виконавчим написом, зареєстрованим в реєстрі за № 89020, вчиненим 31 жовтня 2020 року приватним нотаріусом Житомирського міського нотаріального округу Горай О. С. на підставі ст. ст. 87-91 Закону України «Про нотаріат» та п.2 Переліку документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 29.06.1999 року № 1172, запропоновано звернути стягнення з громадянки України, якою є ОСОБА_1 , яка є боржником за кредитним договором № 135400503 від 13 травня 2019 року, укладеним з ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога», ідентифікаційний код юридичної особи 38569246, правонаступником усіх прав та обов`язків якого, на підставі договору відступлення прав вимоги за кредитними договорами 28/1118-01 від 28 листопада 2018 року є Товариство з обмеженою відповідальністю «ТАЛІОН ПЛЮС», ідентифікаційний код юридичної особи 39700642, заборгованості за кредитним договором № 135400503 від 13 травня 2019 року. Строк платежу за кредитним договором №135400503 від 13 травня 2019 року настав. Боржником допущено прострочення платежів. Стягнення заборгованості проводиться за період з 20 серпня 2019 року по 20 жовтня 2020 року. Сума заборгованості складає: 13782,15 гривень, у тому числі: прострочена заборгованість за сумою кредиту становить 4100,00 гривень; прострочена заборгованість по несплаченим відсоткам за користування кредитом становить 7632,15 гривень; строкова заборгованість по штрафам та пеням становить 2050,00 гривень. За вчинення цього виконавчого напису нотаріусом на підставі ст. 31 Закону України «Про нотаріат» стягнуто плати із стягувача в розмірі 1200,00 гривень, які підлягають стягненню з боржника на користь стягувача. Загальна сума, яка підлягає стягненню 14982,15 гривень. Дата набрання виконавчим написом законної сили (дата внесення відомостей у реєстр нотаріальних дій) – 31 жовтня 2020 року. Строк пред`явлення виконавчого напису до виконання – 3 роки.

29 грудня 2020 року приватним виконавцем виконавчого округу міста Києва Малковою М.В. було винесено постанову про відкриття виконавчого провадження № 64010376 про стягнення на підставі виконавчого напису приватного нотаріуса Житомирського міського нотаріального округу Горай О. С. з ОСОБА_1 заборгованості в розмірі 14982,15 грн. та постанови: про розмір мінімальних витрат виконавчого провадження, про стягнення з боржника основної винагороди, про звернення стягнення на заробітну плату, пенсію, стипендію та інші доходи боржника.

Як вбачається зі змісту позовної заяви, про наявність вказаного виконавчого напису позивачу стало відомо з постанови про відкриття виконавчого провадження № 64010376, яка була винесена приватним виконавцем виконавчого округу міста Києва Малковою М.В. від 29 грудня 2020 року.

Вирішуючи спір згідно встановлених обставин справи та відповідних їм правовідносин, суд виходить з наступного.

За загальним правилом статей 15, 16 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу має право звернутися до суду, який може захистити цивільне право або інтерес в один із способів, визначених частиною першою статті 16 ЦК України, або й іншим способом, що встановлений договором або законом.

Відповідно до статті 18 ЦК України нотаріус здійснює захист цивільних прав шляхом вчинення виконавчого напису на борговому документі у випадках і в порядку, встановлених законом.

Порядок вчинення нотаріальних дій нотаріусами та посадовими особами органів місцевого самоврядування встановлюється Законом України «Про нотаріат» та іншими актами законодавства України (частина перша статті 39 Закону України «Про нотаріат»).

Таким актом є, зокрема Порядок вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, затверджений наказом Міністерства юстиції України від 22 лютого 2012 року № 296/5.

Вчинення нотаріусом виконавчого напису — це нотаріальна дія (пункт 19 статті 34 Закону України «Про нотаріат»).

Так, згідно зі статтею 87 Закону України «Про нотаріат» для стягнення грошових сум або витребування від боржника майна нотаріуси вчиняють виконавчі написи на документах, що встановлюють заборгованість. Перелік документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів, встановлюється Кабінетом Міністрів України.

Статтею 88 Закону України «Про нотаріат» визначено умови вчинення виконавчих написів. Відповідно до приписів цієї статті Закону нотаріус вчиняє виконавчі написи, якщо подані документи підтверджують безспірність заборгованості або іншої відповідальності боржника перед стягувачем та за умови, що з дня виникнення права вимоги минуло не більше трьох років, а у відносинах між підприємствами, установами та організаціями — не більше одного року. Якщо для вимоги, за якою видається виконавчий напис, законом встановлено інший строк давності, виконавчий напис видається у межах цього строку.

Порядок вчинення нотаріальних дій містить такі самі правила та умови вчинення виконавчого напису (пункти 1, 3 Глави 16 розділу ІІ Порядку вчинення нотаріальних дій).

Згідно з підпунктом 2.1 пункту 2 Глави 16 розділу ІІ Порядку вчинення нотаріальних дій для вчинення виконавчого напису стягувачем або його уповноваженим представником нотаріусу подається заява, у якій, зокрема, мають бути зазначені: відомості про найменування і місце проживання або місцезнаходження стягувача та боржника; дата і місце народження боржника — фізичної особи, місце його роботи; номери рахунків у банках, кредитних установах, код за ЄДРПОУ для юридичної особи; строк, за який має провадитися стягнення; інформація щодо суми, яка підлягає стягненню, або предметів, що підлягатимуть витребуванню, включаючи пеню, штрафи, проценти тощо. Заява може містити також іншу інформацію, необхідну для вчинення виконавчого напису.

У разі якщо нотаріусу необхідно отримати іншу інформацію чи документи, які мають відношення до вчинення виконавчого напису, нотаріус вправі витребувати їх у стягувача (підпункт 2.2 пункту 2 Глави 16 розділу ІІ Порядку вчинення нотаріальних дій).

Крім того, підпунктами 3.2, 3.5 пункту 3 Глави 16 розділу ІІ Порядку вчинення нотаріальних дій визначено, що безспірність заборгованості підтверджують документи, передбачені Переліком документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 29 червня 1999 року № 1172. При вчиненні виконавчого напису нотаріус повинен перевірити, чи подано на обґрунтування стягнення документи, зазначені у вказаному Переліку документів. При цьому Перелік документів не передбачає інших умов вчинення виконавчих написів нотаріусами ніж ті, які зазначені в Законі України «Про нотаріат» та Порядку вчинення нотаріальних дій.

У відповідності до Переліку документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 29 червня 1999 року № 1172, для одержання виконавчого напису за кредитними договорами, за якими боржниками допущено прострочення платежів за зобов`язаннями, додаються а) оригінал кредитного договору; б) засвідчена стягувачем виписка з рахунка боржника із зазначенням суми заборгованості та строків її погашення з відміткою стягувача про непогашення заборгованості.

Нотаріальна дія або відмова у її вчиненні, нотаріальний акт оскаржуються до суду. Право на оскарження нотаріальної дії або відмови у її вчиненні, нотаріального акта має особа, прав та інтересів якої стосуються такі дії чи акти (стаття 50 Закону України «Про нотаріат»).

За результатами аналізу вищенаведених норм можна дійти наступних висновків.

Вчинення нотаріусом виконавчого напису — це нотаріальна дія, яка полягає в посвідченні права стягувача на стягнення грошових сум або витребування від боржника майна. При цьому нотаріус здійснює свою діяльність у сфері безспірної юрисдикції і не встановлює прав або обов`язків учасників правовідносин, не визнає і не змінює їх, не вирішує по суті питань права. Тому вчинений нотаріусом виконавчий напис не породжує права стягувача на стягнення грошових сум або витребування від боржника майна, а підтверджує, що таке право виникло в стягувача раніше. Мета вчинення виконавчого напису — надання стягувачу можливості в позасудовому порядку реалізувати його право на примусове виконання зобов`язання боржником.

Отже, відповідне право стягувача, за захистом якого він звернувся до нотаріуса, повинно існувати на момент звернення. Так само на момент звернення стягувача до нотаріуса із заявою про вчинення виконавчого напису повинна існувати й, крім того, також бути безспірною, заборгованість або інша відповідальність боржника перед стягувачем.

Безспірність заборгованості чи іншої відповідальності боржника — це обов`язкова умова вчинення нотаріусом виконавчого напису (стаття 88 Закону України «Про нотаріат»). Однак характер правового регулювання цього питання дає підстави для висновку про те, що безспірність заборгованості чи іншої відповідальності боржника для нотаріуса підтверджується формальними ознаками — наданими стягувачем документами згідно з Переліком документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів.

Захист прав боржника у процесі вчинення нотаріусом виконавчого напису відбувається у спосіб, передбачений підпунктом 2.1 пункту 2 Глави 16 розділу ІІ Порядку вчинення нотаріальних дій. Нотаріус вирішує питання про вчинення виконавчого напису на підставі документів, наданих лише однією стороною, стягувачем, і не зобов`язаний запитувати та одержувати пояснення боржника з приводу заборгованості для підтвердження чи спростування її безспірності.

Таким чином, вчинення нотаріусом виконавчого напису відбувається за фактом подання стягувачем документів, які згідно з відповідним Переліком є підтвердженням безспірності заборгованості або іншої відповідальності боржника перед стягувачем. Однак сам по собі цей факт (подання стягувачем відповідних документів нотаріусу) не свідчить про відсутність спору стосовно заборгованості як такого.

З урахуванням приписів статей 15, 16, 18 Цивільного кодексу України, статей 50, 87, 88 Закону України «Про нотаріат» захист цивільних прав шляхом вчинення нотаріусом виконавчого напису полягає в тому, що нотаріус підтверджує наявне у стягувача право на стягнення грошових сум або витребування від боржника майна. Це право існує, поки суд не встановить зворотного. Тобто боржник, який так само має право на захист свого цивільного права, в судовому порядку може оспорювати вчинений нотаріусом виконавчий напис: як з підстав порушення нотаріусом процедури його вчинення, так і з підстав неправомірності вимог стягувача (повністю чи в частині розміру заборгованості або спливу строків давності за вимогами у повному обсязі чи в їх частині), з якими той звернувся до нотаріуса для вчиненням виконавчого напису.

Такі правові висновки викладені у постанові Великої Палати Верховного Суду від 27 березня 2019 року у справі № 137/1666/16-ц (провадження № 14-84цс19).

У цій постанові Верховний Суд зазначив, що вирішуючи спір про визнання виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню, суд не повинен обмежуватися лише перевіркою додержання нотаріусом формальних процедур і факту подання стягувачем документів на підтвердження безспірної заборгованості боржника згідно з Переліком документів. Для правильного застосування положень статей 87, 88 Закону України «Про нотаріат» у такому спорі суд повинен перевірити доводи боржника у повному обсязі й установити та зазначити в рішенні, чи справді на момент вчинення нотаріусом виконавчого напису боржник мав безспірну заборгованість перед стягувачем, тобто чи існувала заборгованість взагалі, чи була заборгованість саме такого розміру, як зазначено у виконавчому написі, та чи не було невирішених по суті спорів щодо заборгованості або її розміру станом на час вчинення нотаріусом виконавчого напису.

Як вбачається із змісту оспорюваного виконавчого напису нотаріуса, з ОСОБА_1 стягнуто заборгованість в сумі 14982,15 гривень за період з 20 серпня 2019 року по 20 жовтня 2020 року, яка складається з простроченої заборгованості за сумою кредиту – 4100,00 гривень, простроченої заборгованості по несплаченим відсоткам за користування кредитом -7632,15 гривень, строкової заборгованості за штрафами і пенями – 2050,00 гривень. Проте, відповідно до п.1.1. кредитного договору № 135400503 від 13 травня 2019 року та графіку розрахунків, який є додатком №1 до цього договору, сума кредиту становить 2050,00 гривень, а не 4100,00 гривень, як зазначено у виконавчому написі нотаріуса. Надана приватним виконавцем копія виписки з особового рахунка за кредитним договором № 135400503 не дає можливості перевірити яким чином була нарахована заборгованість за простроченим тілом кредиту в сумі 4100,00 гривень, а також зазначені у виконавчому написі прострочені відсотки за користування кредитом в розмірі 7632,15 гривень. У вказаному особовому рахунку суму заборгованості в розмірі 7632,15 гривень, яка входить до складу загальної суми заборгованості в розмірі 13782,15 гривень, зазначена як прострочені відсотки, а не прострочені відсотки за користування кредитом, як вказано у оскаржуваному виконавчому написі нотаріуса. Крім того, з копії виписки з особового рахунка за кредитним договором №135400503 від 13.05.2019 неможливо встановити яким чином був нарахований саме такий розмір відсотків з огляду на п.4.2 кредитного договору, яким передбачена зміна правил нарахування відсотків за понадстрокове користування кредитом, а також п.1.5 кредитного договору та п.п.1 п.2 графіку розрахунків, якими визначені різні відсотки за користування кредитом. Також зі змісту виписки з особового рахунку за кредитним договором № 135400503 неможливо встановити, чи входять визначені у графіку розрахунків сума кредиту в розмірі 2050, 00 гривень та нарахований процент в розмірі 1045 гривень 50 копійок до простроченої заборгованості за сумою кредиту в розмірі 4100,00 гривень та простроченої заборгованості по несплаченим відсоткам за користування кредитом в розмірі 7632,15 гривень, з огляду на те, що визначений графіком розрахунків термін платежу - 14 червня 2019 року, а зазначений у виконавчому написі період, за який проводиться стягнення, становить з 20 серпня 2019 року по 20 жовтня 2020 року.

З урахуванням наведеного, суд дійшов висновку, що сума заборгованості за кредитним договором №135400503 від 13.05.2019 в розмірі 13782,15 гривень, яка вказана у оскаржуваному виконавчому написі нотаріуса, є спірною.

Разом з тим, слід звернути увагу на те, що виписка надана ТОВ «Таліон Плюс» не містить номеру особового рахунку, за яким вона видавалася стягувачем, та строків, в які передбачалося погашення заборгованості з відміткою про непогашення.

Також слід відмітити, що хоч кредитний договір між позивачем та ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» укладався 13 травня 2019 року, у виконавчому написі вказано про те, що право вимоги до ТОВ «ФК «Таліон плюс» перейшло від кредитора 28 листопада 2018 року.

При розгляді даного спору, суд також враховує, що постановою Київського апеляційного адміністративного суду у справі № 826/20084/14 від 22.02.2017 року, залишеною без змін ухвалою Вищого адміністративного суду України від 01 листопада 2017 року, визнано незаконною та нечинною постанову Кабінету Міністрів України № 662 від 26.11.2014року «Про внесення змін до переліку документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів», в частині, зокрема, п.2 Переліку документів, за якими стягнення заборгованості з підстав, що випливають з кредитних відносин, провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 29 червня 1999 року № 1172.

Таким чином, приватний нотаріус Житомирського міського нотаріального округу Горай О. С. у виконавчому написі від 31 жовтня 2020 року № 89020 послався на пункт постанови Кабінету Міністрів України від 29 червня 1999року №1172, який був не чинним на момент вчинення виконавчого напису.

Враховуючи вищевикладене, суд дійшов висновку, що позовні вимоги підлягають задоволенню, а виконавчий напис приватного нотаріуса Житомирського міського нотаріального округу Горай О. С., зареєстрований в реєстрі за № 89020 від 31 жовтня 2020 року, про стягнення із ОСОБА_1 на користь ТОВ «Таліон Плюс» заборгованості за кредитним договором № 89020 від 31 жовтня 2019 року у розмірі 13782,15 гривень та за вчинення виконавчого напису 1200,00 гривень, слід визнати таким, що не підлягає виконанню.

Відповідно до п. 6 ч. 1 ст. 264 ЦПК України під час ухвалення рішення суд вирішує питання як розподілити судові витрати між сторонами.

Згідно з ч. 1 ст. 133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

Як зазначено у п. 1 ч. 2 ст. 141 ЦПК України, судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються у разі задоволення позову - на відповідача.

Відповідно до ст.141 ЦПК України з відповідача на користь позивача підлягають стягненню судові витрати по оплаті судового збору за подання позовної в сумі 908 гривень та за подання заяви про забезпечення позову в сумі 454 грн.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 258, 263-265, 280-281 ЦПК України, -

УХВАЛИВ:

Позов ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Таліон Плюс», треті особи: приватний нотаріус Житомирського міського нотаріального округу Горай Олег Станіславович, приватний виконавець виконавчого округу м. Києва Малкова Марія Вікторівна, про визнання виконавчого напису нотаріуса таким, що не підлягає виконанню - задовольнити.

Визнати таким, що не підлягає виконанню виконавчий напис приватного нотаріуса Житомирського міського нотаріального округу Горай Олега Станіславовича, вчинений 31 жовтня 2020 року, зареєстрований в реєстрі за №89020, про стягнення із ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Таліон Плюс» заборгованості за кредитним договором № 135400503 від 13 травня 2019 року в сумі 13782,15 гривень та за вчинення виконавчого напису в розмірі 1200,00 гривень.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Таліон Плюс» на користь ОСОБА_1 , ІПН НОМЕР_1 , судові витрати по оплаті судового збору в сумі 1362 гривні.

Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом строків, встановлених цим Кодексом, не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.

Заочне рішення може бути переглянуто судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача. Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд – якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.

Позивач має право оскаржити заочне рішення в загальному порядку, встановленому Цивільним процесуальним кодексом України. Повторне заочне рішення позивач та відповідач можуть оскаржити в загальному порядку, встановленому цим Кодексом.

У разі залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення заочне рішення може бути оскаржено з загальному порядку, встановленому цим Кодексом. У цьому разі строк на апеляційне оскарження рішення починає відраховуватися з дати постановлення ухвали про залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення.

Суддя: О.Л.Соловйов