Ухвала суду № 96137375, 09.04.2021, Донецький окружний адміністративний суд

Україна

Донецький окружний адміністративний суд

У Х В А Л А

про відмову у забезпеченні позову

09 квітня 2021 р. Справа №200/4144/21

приміщення суду за адресою: 84122, м.Слов`янськ, вул. Добровольського, 1

Донецький окружний адміністративний суд у складі судді Куденкова К.О., розглянувши без повідомлення заінтересованих осіб заяву ОСОБА_1 про забезпечення позову у справі за позовом ОСОБА_1 (РНОКПП: НОМЕР_1 ; АДРЕСА_1 ) до Головного управління ДПС у Донецькій області (ідентифікаційний код: 43142826, 87500, Донецька область, м. Маріуполь, вул. Італійська, буд. 59) про скасування вимоги, -

У С Т А Н О В И В:

У квітні 2021 року ОСОБА_1 звернулася до Донецького окружного адміністративного суду з позовом до Головного управління ДПС у Донецькій області, в якому просить скасувати вимогу № Ф-103491-43У від 22.11.2018 на суму 15 819,54 грн.

Також позивач подала заяву про забезпечення позову, якою просить зупинити стягнення за виконавчим провадженням № 64743706, відкритим постановою державного виконавця Торецького міського відділу Державної виконавчої служби Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Харків) від 5 березня 2021 року на підставі вимоги Головного управління Державної фіскальної служби у Донецькій області № Ф-103491-43У від 22.11.2018 про стягнення єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування на суму 15 819,54 грн.

Обґрунтовуючи заяву про забезпечення позову позивач посилається на те, що ця вимога податкового органу є незаконною з підстав неправомірності вимог стягувача. Також зазначає, що на теперішній час державним виконавцем відповідною постановою від 9 березня 2021 року накладено арешт на грошові кошти, що містяться на рахунках відкритих на її позивача в банківських установах. Крім того вважає, що за умови, що на час розгляду цієї справи буде продовжено примусове виконання вимоги № Ф-103491-43У, яка за своєю суттю є виконавчим документом, що оскаржується, є значний ризик безпідставного стягнення з неї коштів на користь відповідача, позбавлення її та відчуження належного їй рухомого (нерухомого) майна через прилюдні торги згідно із вимогами Закону України «Про виконавче провадження», що може привести до його безповоротної втрати.

Судом установлено, що 22 листопада 2018 року Головним управлінням ДФС у Донецькій області складено вимогу про сплату боргу (недоїмки) № Ф-103491-43У, за якою позивач має сплатити 15 819,54 грн недоїмки з єдиного внеску. Дата набрання чинності вимогою - 07.03.2019.

Постановою державного виконавця Торецького міського відділу державної виконавчої служби Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Харків) від 05.03.2021 відкрите виконавче провадження № 64743706 щодо стягнення з боржника ОСОБА_1 на користь Головного управління ДПС у Донецькій області єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування в розмірі 15 819,54 грн. Виконавче провадження відкрите щодо виконання вимоги № Ф-103491-43У від 22.11.2018.

Постановою державного виконавця Торецького міського відділу державної виконавчої служби Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Харків) від 09.03.2021 ВП № 64743706 накладено арешт на грошові кошти, що містяться на відкритих рахунках, а також на кошти на рахунках, що будуть відкриті після винесення постанови про арешт коштів боржника, крім коштів, що містяться на рахунках накладення арешту та/або звернення стягнення на які заборонено законом, та належать боржнику ОСОБА_1 .

Частиною 2 статті 150 КАС України встановлено, що забезпечення позову допускається як до пред`явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо: 1) невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду; або 2) очевидними є ознаки протиправності рішення, дії чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень, та порушення прав, свобод або інтересів особи, яка звернулася до суду, таким рішенням, дією або бездіяльністю.

Пунктом 5 ч. 1 ст. 151 КАС України передбачено, що позов може бути забезпечено: зупиненням стягнення на підставі виконавчого документа або іншого документа, за яким стягнення здійснюється у безспірному порядку.

У відповідності до ч. 2 вказаної статті передбачено, що заходи забезпечення позову мають бути співмірними із заявленими позивачем вимогами. Суд також повинен враховувати співвідношення прав (інтересу), про захист яких просить заявник, із наслідками вжиття заходів забезпечення позову для заінтересованих осіб.

Верховний Суд у постанові від 24.12.2019 у справі № 826/16888/18 вказав, що при розгляді заяв про забезпечення позову суд (суддя) має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитись, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з`ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулась з такою заявою, позовним вимогам.

За Рекомендацією №R(89)8 про тимчасовий судовий захист в адміністративних справах, прийнятій Комітетом Ради Європи 13.09.1989, рішення про вжиття заходів тимчасового захисту може прийматися у разі, якщо виконання адміністративного акта може спричинити значну шкоду, відшкодування якої неминуче пов`язано з труднощами, і якщо на перший погляд наявні достатньо вагомі підстави для сумнівів у правомірності такого акта. Суд, який постановляє вжити такий захід, не зобов`язаний одночасно висловлювати думку щодо законності чи правомірності відповідного адміністративного акта; його рішення стосовно вжиття таких заходів жодним чином не повинно мати визначального впливу на рішення, яке згодом має бути ухвалено у зв`язку з оскарженням адміністративного акта.

Тобто, інститут забезпечення позову є однією з гарантій захисту прав, свобод та законних інтересів юридичних та фізичних осіб - позивачів в адміністративному процесі, механізмом, який покликаний забезпечити реальне та неухильне виконання судового рішення прийнятого в адміністративній справі.

Водночас заходи забезпечення мають бути вжиті лише в межах позовних вимог та бути адекватними та співмірними з позовними вимогами.

Співмірність передбачає співвідношення негативних наслідків від вжиття заходів забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати в результаті невжиття цих заходів, з урахуванням відповідності права чи законного інтересу, за захистом яких заявник звертається до суду, майнових наслідків заборони відповідачу здійснювати певні дії.

Адекватність заходу до забезпечення позову, що застосовується судом, визначається його відповідністю вимогам, на забезпечення яких він вживається. Оцінка такої відповідності здійснюється судом, зокрема, з урахуванням співвідношення права (інтересу), про захист яких просить заявник, з правовими наслідками заборони відповідачеві вчиняти певні дії.

Тому, при вирішенні питання про забезпечення позову суд має здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням такого: розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв`язку між конкретним заходом до забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову; імовірності утруднення виконання або невиконання рішення суду в разі невжиття таких заходів; запобігання порушенню у зв`язку із вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками даного судового процесу.

В ухвалі про забезпечення позову суд повинен навести мотиви, з яких він дійшов висновку про існування обставин, що свідчать про істотне ускладнення чи неможливість виконання рішення суду або ефективного захисту та поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся чи має намір звернутися до суду, або про очевидність ознак протиправності рішення, дії чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень, та порушення прав, свобод або інтересів особи, яка звернулася до суду, таким рішенням, дією або бездіяльністю до ухвалення рішення у справі. А також вказати, у чому будуть полягати дії, направлені на відновлення прав позивача, оцінити складність вчинення цих дій, встановити, що витрати, пов`язані з відновленням прав, будуть значними.

Верховний Суд у постанові від 24.12.2019 у справі №826/16888/18 вказав, що вирішуючи заяву, суд повинен проаналізувати та оцінити ці доводи заявника щодо «очевидності» ознак протиправності рішення та порушення прав позивача, при цьому, пропри те, що такі ознаки не мають окреслених меж, йдеться насамперед про їх «якість»: вони повинні свідчити про протиправність оскаржуваного рішення поза обґрунтованим сумнівом.

Суд, який застосовує заходи забезпечення позову з підстав очевидності ознак протиправності оскарженого рішення, на основі наявних у справі доказів повинен бути переконаний, що рішення явно суперечить вимогам закону за критеріями, передбаченими частиною другою статті 2 КАС, порушує права, свободи або інтереси позивача і вжиття заходів забезпечення позову є способом запобігання істотним та реальним негативним наслідкам цього порушення.

Твердження про «очевидність» порушення до розгляду справи по суті є висновком, який свідчить про правову позицію суду наперед. Тому застосування заходів забезпечення позову з цієї підстави допускається у виключних випадках.

Суд зазначає, що наведене в заяві обґрунтування необхідності забезпечення позову не свідчить про наявність очевидних ознак протиправності оскаржуваного рішення відповідача, зокрема його рішень, у спірних правовідносинах.

Наведене заявником обґрунтування потребує з`ясування обставин в адміністративній справі, з підтвердженням відповідними доказами і наданням оцінки аргументам учасників справи. Наведене, фактично, зумовлює вирішення спору по суті, що не відповідає завданням інституту забезпечення позову.

Також заявником належним чином не обґрунтовано та не подано доказів на підтвердження того, що до ухвалення рішення в адміністративній справі існує очевидна небезпека заподіяння шкоди її правам, свободам та інтересам або захист цих прав, свобод та інтересів стане неможливим без вжиття заходів забезпечення позову після набрання законної сили рішенням в адміністративній справі.

Щодо відчуження рухомого або нерухомого майна заявником не конкретизовано на яке саме майно може бути звернуто стягнення. Тобто, позивачем не доведено наявність загрози відчуження її певного майна.

Судом отримано інформацію про виконавче провадження № 64743706 станом на 09.04.2021, відповідно до якої відсутні відомості про звернення стягнення на певне рухоме та/або нерухоме майно.

Також суд ураховує приписи ч. 1 і ч. 7 ст. 48 Закону України від 2 червня 2016 року № 1404-VIII «Про виконавче провадження» (далі - Закон № 1404-VIII) відповідно до яких, стягнення за виконавчими документами звертається в першу чергу на кошти боржника у національній та іноземній валютах, інші цінності, у тому числі на кошти на рахунках боржника у банках та інших фінансових установах.

У разі якщо сума, що підлягає стягненню за виконавчим провадженням, не перевищує 20 розмірів мінімальної заробітної плати, звернення стягнення на єдине житло боржника та земельну ділянку, на якій розташоване таке житло, не здійснюється. У такому разі виконавець зобов`язаний вжити заходів для виконання рішення за рахунок іншого майна боржника.

Щодо звернення стягнення на кошти суд зазначає, що наслідки від незабезпечення цього позову жодним чином не вплинуть на можливість ефективного захисту або поновлення позивачем порушених чи оспорюваних прав або інтересів, оскільки, навіть після звернення оскаржуваної вимоги до примусового виконання, заявник не позбавлена можливості порушувати питання про відстрочення або розстрочення їх виконання в порядку, передбаченому статтею 33 Закону №1404-VIII, а в разі задоволення позову звертатися за поверненням сплачених нею (стягнутих) коштів з бюджету відповідно до законодавства, зокрема, відповідно до Порядку повернення коштів, помилково або надміру зарахованих до державного та місцевих бюджетів, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 03.09.2013 №787, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 25.09.2013 за № 1650/24182.

Наведене відповідає практиці Першого апеляційного адміністративного суду, яка викладена в постанові від 23 жовтня 2019 року у справі № 200/3887/19-а.

Отже, на думку суду, зазначені обставини в їх сукупності свідчать про необґрунтованість заяви про вжиття заходів і відсутність виключного випадку, який потребує вжиття заходів забезпечення адміністративного позову.

З огляду на викладене, суд дійшов висновку, що заява про забезпечення позову не підлягає задоволенню.

Керуючись ст. ст. 150, 151, 154, 248, 256 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

У Х В А Л И В:

У задоволенні заяви ОСОБА_1 про забезпечення позову - відмовити.

Ухвала складена в повному обсязі і підписана суддею 9 квітня 2021 року.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання.

Ухвала може бути оскаржена в апеляційному порядку до Першого апеляційного адміністративного суду через Донецький окружний адміністративний суд шляхом подачі апеляційної скарги протягом п`ятнадцяти днів з дня складення повного судового рішення. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.

Суддя К.О. Куденков