Рішення № 96135578, 06.04.2021, Жовтневий районний суд м. Кривого Рогу

Справа № 212/8627/20

2/212/974/21

З А О Ч Н Е Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

06 квітня 2021 року м. Кривий Ріг

Жовтневий районний суд міста Кривого Рогу Дніпропетровської області в складі: головуючого судді Колочко О.В., за участі секретаря судового засідання Ігнатьєвої А.А., за участю: представника позивача ОСОБА_1 , представника третьої особи – Деркач Н.В., розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Кривому Розі, у порядку загального позовного провадження, цивільну справу за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_3 , третя особа Виконавчий комітет Покровської районної у місті ради, про визначення місця проживання дитини,

В С Т А Н О В И В:

27 листопада 2020 року позивач ОСОБА_2 , в інтересах якої діє адвокат Карнаух Т.В., звернулась до суду з позовом до ОСОБА_3 , в якому просила визначити місце проживання малолітнього сина ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , разом з позивачем за адресою: АДРЕСА_1 .

В обґрунтування позовних вимог зазначила, що позивач перебувала у фактичних шлюбних відносинах з відповідачем, і ІНФОРМАЦІЯ_2 народився син ОСОБА_4 , батьком якого є відповідач. Вказала, відповідач не бере участі у вихованні дитини, не зустрічається з сином. Рішенням Жовтневого районного суду міста Кривого Рогу Дніпропетровської області з ОСОБА_3 стягнуто аліменти на дитини, однак відповідач аліменти не сплачує, у зв`язку з чим станом на вересень 2020 року заборгованість становить 121 519,09 гривень. Вказала, що у 2021 році сину виповниться шість років, проте він не має зареєстрованого місця проживання. 21 жовтня 2020 року виконавчим комітетом Покровської районної у місті ради було відмовлено позивачу у реєстрації сина за місцем її проживання у зв`язку з відсутністю згоди батька на таку реєстрацію. Зазначає, що син проживає разом із нею у належній їй квартирі за адресою: АДРЕСА_1 . Син відвідує дошкільний навчальний заклад, забезпечений усім необхідним, вона контролює здоров`я, поведінку та навчання сина, приділяє належну увагу його вихованню. Зазначила, що відповідач не приймає участі у вихованні дитини, не цікавиться його життям, не зустрічається з ним, дитина взагалі не знає батька.

04 грудня 2020 року ухвалою суду відкрито провадження у справі в порядку загального позовного провадження з призначенням підготовчого засідання.

08 лютого 2021 року закрито підготовче провадження, призначено справу до судового розгляду по суті.

Представник позивача ОСОБА_1 в судовому засіданні позовні вимоги підтримала в повному обсязі, просила їх задовольнити, з підстав викладених в позовній заяві.

Відповідач ОСОБА_3 в судове засідання не з`явився, повідомлявся належним чином про час та місце розгляду справи, заяв про відкладення розгляд справи суду не надав, в зв`язку з чим за згодою представника позивача судом розглянуто справу в заочному порядку.

Представник третьої особи Виконавчого комітету Покровської районної у місті ради в судовому засіданні, просила прийняти рішення на розсуд суду, в інтересах дитини, враховуючи наданий до суду висновок органу опіки та піклування від 11.01.2021 за №7/01-29/68, в подальшому в судове засідання не з`явилась, подала до суду письмову заяву, в якій просила розглядати справу за її відсутності.

Статтями 43, 211 ЦПК України передбачено, що прийняття участі в судовому засіданні є правом сторони, учасник справи має право заявити клопотання про розгляд справи за його відсутності.

Відповідно до вимог статті 280 ЦПК України суд може ухвалити заочне рішення на підставі наявних у справі доказів за одночасного існування таких умов: відповідач належним чином повідомлений про дату, час і місце судового засідання; відповідач не з`явився в судове засідання без поважних причини або без повідомлення причин; відповідач не подав відзив; позивач не заперечує проти такого вирішення справи.

З огляду на вищевикладене, суд розглядає справу в порядку статті 280 ЦПК України за наявними в ній доказами (заочний розгляд).

Допитана в судовому засіданні свідок ОСОБА_5 суду показала, що вона є рідною сестрою позивача та тіткою малолітньої дитини ОСОБА_4 . Зазначила, що батько ОСОБА_6 поїхав на заробітки до Польщі, та навіть не телефонує, щоб поцікавитись дитиною, на контакт не виходить. Пояснила, що дитину необхідно влаштовувати у навчальні заклади, що неможливо зробити без реєстрації місця проживання дитини.

Суд, заслухавши представника позивача, представника третьої особи, свідка, дослідивши матеріали цивільної справи, дійшов висновку про задоволення позову з таких підстав.

Як встановлено судом ІНФОРМАЦІЯ_2 народився ОСОБА_4 , батьками якого є позивач та відповідач у справі, що підтверджується копією свідоцтва про народження серії НОМЕР_1 , виданого 13 жовтня 2015 року, копією Витягу з Державного реєстру актів цивільного стану громадян про державну реєстрацію народження №00015895373 від 13 жовтня 2015 року (а.с. 7, 8)

Згідно розрахунку заборгованості зі сплати аліментів Покровського ВДВС міста Кривий Ріг від 19 жовтня 2020 року за №В-17/56003735 встановлено, що сукупний розмір заборгованості ОСОБА_3 зі сплати аліментів на користь ОСОБА_2 з листопада 2016 року по вересень 2020 року становить 121 519,09 гривень (а.с.13-15)

Судом встановлено, що позивачу ОСОБА_2 , на підставі договору дарування, на праві приватної спільної часткової власності належить 1/4 частка житлового будинку А-1 з надвірними будівлями та спорудами, а саме квартира АДРЕСА_2 (а.с. 21-23)

Відповідно до довідки Криворізької об`єднаної міської довідково-інформаційної служби «Нова.Ком» за №3 від 25.11.2020, встановлено, що позивач ОСОБА_2 зареєстрована за адресою: АДРЕСА_1 (а.с. 18)

Згідно характеристики Товариства з обмеженою відповідальністю «Незалежна лабораторія Інвітро» (а.с.10) встановлено, що позивач ОСОБА_2 працює у даному підприємстві з вересня 2017 року, на посаді менеджера по роботі з фахівцями з охорони здоров`я. За час роботи виявила себе як дисциплінований робітник, вчасно виконуючий усі звітності та свої обов`язки, прогулів та порушень за період роботи не має.

Відповідно до довідки про доходи Товариства з обмеженою відповідальністю «Незалежна лабораторія Інвітро» (а.с.17) встановлено, що загальна сума доходу ОСОБА_2 за період з квітня 2020 по вересень 2020 року становить 86 476, 52 гривень.

Як вбачається з наданої завідувачем КЗ «Дошкільний навчальний заклад (ясла-садок №26) компенсуючого типу (санаторій)» КМР характеристики ОСОБА_7 є вихованцем даного закладу з 2017 року. Зазначено, що вихованням дитини займається виключно мати ОСОБА_2 , батька - ОСОБА_3 жодного разу вихователі закладу не бачили. Вказано, що дитина до закладу приходить завжди доглянута, чисто одягнена, мати здійснює належний догляд за хлопчиком, займається вихованням, цікавиться дитиною, бере активну участь в його житті. Дитина забезпечена всім необхідним для навчання (а.с.11).

Виконкомом Покровської районної в місті ради, як органом опіки та піклування, 11 січня 2021 року було зроблено висновок №7/01-29/68, щодо визначення місця проживання малолітньої дитини, відповідно якому виконком Покровської районної у місті ради, як орган опіки та піклування вважає за доцільне визначити місце проживання малолітньої дитини ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , разом із матір`ю ОСОБА_2 , за адресою: АДРЕСА_1 (а.с. 55).

Відповідно до ст. 12 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних із вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Статтею 13 ЦПК України передбачено, що суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Збирання доказів у цивільних справах не є обов`язком суду, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Суд має право збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи лише у випадках, коли це необхідно для захисту малолітніх чи неповнолітніх осіб або осіб, які визнані судом недієздатними чи дієздатність яких обмежена, а також в інших випадках, передбачених цим Кодексом.

Статтями 76, 78, 79 ЦПК України визначено, що доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків.

Відповідно до ст. 160 СК України місце проживання дитини, яка не досягла десяти років, визначається за згодою батьків.

Згідно ч.1 ст. 161 СК України якщо мати та батько, які проживають окремо, не дійшли згоди щодо того, з ким із них буде проживати малолітня дитина, спір між ними може вирішуватися органом опіки та піклування або судом. Під час вирішення спору щодо місця проживання малолітньої дитини беруться до уваги ставлення батьків до виконання своїх батьківських обов`язків, особиста прихильність дитини до кожного з них, вік дитини, стан її здоров`я та інші обставини, що мають істотне значення.

Згідно зі ст. 8 Закону України «Про охорону дитинства» кожна дитина має право на рівень життя, достатній для її фізичного, інтелектуального, морального, культурного, духовного і соціального розвитку. Батьки або особи, які їх замінюють, несуть відповідальність за створення умов, необхідних для всебічного розвитку дитини, відповідно до законів України.

Сім`я є природним середовищем для фізичного, духовного, інтелектуального, культурного, соціального розвитку дитини, її матеріального забезпечення і несе відповідальність за створення належних умов для цього. Кожна дитина має право на проживання в сім`ї разом з батьками або в сім`ї одного з них та на піклування батьків. Батько і мати мають рівні права та обов`язки щодо своїх дітей. Предметом основної турботи та основним обов`язком батьків є забезпечення інтересів своєї дитини (ст. 11 Закону України «Про охорону дитинства»).

Відповідно до ст. ст. 18, 27 Конвенції про права дитини, ратифікованої постановою Верховної Ради України від 27 лютого 1991 року (далі – Конвенція), держави-учасниці докладають всіх можливих зусиль до того, щоб забезпечити визнання принципу загальної та однакової відповідальності обох батьків за виховання і розвиток дитини. Батьки або у відповідних випадках законні опікуни несуть основну відповідальність за виховання і розвиток дитини. Найкращі інтереси дитини є предметом їх основного піклування.

Держави-учасниці визнають право кожної дитини на рівень життя, необхідний для фізичного, розумового, духовного, морального і соціального розвитку дитини.

У п. 1 ст. 9 Конвенції передбачено, що держави-учасниці забезпечують те, щоб дитина не розлучалася з батьками всупереч їх бажанню, за винятком випадків, коли компетентні органи згідно з судовим рішенням, визначають відповідно до застосовуваного закону і процедур, що таке розлучення необхідне в якнайкращих інтересах дитини. Таке визначення може бути необхідним у тому чи іншому випадку, наприклад, коли батьки жорстоко поводяться з дитиною або не піклуються про неї, або коли батьки проживають роздільно і необхідно прийняти рішення щодо місця проживання дитини.

В усіх діях щодо дітей, незалежно від того, здійснюються вони державними чи приватними установами, що займаються питаннями соціального забезпечення, судами, адміністративними чи законодавчими органами, першочергова увага приділяється якнайкращому забезпеченню інтересів дитини (ч. 1 ст. 3 Конвенції).

Відповідно до принципу 6 Декларації про права дитини, прийнята резолюцією 1386 (ХIV) Генеральної Асамблеї ООН від 20 листопада 1959 року, де вказано, що дитина для повного і гармонійного розвитку її особистості потребує любові та розуміння. Вона має, якщо це можливо, зростати в піклуванні та під відповідальністю своїх батьків, у будь-якому разі - в атмосфері любові та моральної і матеріальної забезпеченості; малолітня дитина, крім випадків, коли є виняткові обставини, не має розлучатися зі своєю матір`ю.

Отже, при розгляді справ щодо місця проживання дитини суди насамперед мають виходити з інтересів самої дитини (враховуючи при цьому сталі соціальні зв`язки, місце навчання, психологічний стан тощо) та балансу між інтересами дитини, правами батьків на виховання дитини й обов`язком батьків діяти в інтересах дитини.

При визначенні основних інтересів дитини у кожному конкретному випадку необхідно враховувати дві умови: по-перше, у якнайкращих інтересах дитини буде збереження її зв`язків із сім`єю, крім випадків, коли сім`я виявляється особливо непридатною або явно неблагополучною; по-друге, у якнайкращих інтересах дитини буде забезпечення її розвитку у безпечному, спокійному та стійкому середовищі, що не є неблагополучним ( п. п. 94-102. рішення ЄСПЛ у справі «Мамчур проти України» від 16 липня 2015 року ( заява № 10383/09).

Як Суд зазначив у рішенні у справі «Нойлінґер та Шурук проти Швейцарії» (Neulingerand Shuruk v. Switzerland), ( заява № 41615/07, ЄСПЛ 2010 року): Інтерес дитини складається з двох аспектів. З одного боку цей інтерес вимагає, що зв`язки дитини з її сім`єю мають бути збережені, за винятком випадків, коли сім`я виявилася особливо непридатною. Звідси випливає, що сімейні зв`язки можуть бути розірвані лише у виняткових випадках, та що необхідно зробити все, щоб зберегти особисті відносини та, якщо і коли це можливо, «відновити» сім`ю.

Згідно ст. 141 СК України мати, батько мають рівні права та обов`язки щодо дитини, незалежно від того, чи перебували вони у шлюбі між собою. Розірвання шлюбу між батьками, проживання їх окремо від дитини не впливає на обсяг їхніх прав і не звільняє від обов`язків щодо дитини, крім випадку, передбаченого частиною п`ятою статті 157 цього Кодексу.

Дитина, яка не досягла 14 років, повинна проживати у встановленому місці проживання, яке не може бути змінене самочинно як волею сторонніх осіб, так і волею якогось одного з її батьків.

Місцем проживання малолітньої дитини з одним із батьків визначається або за місцем проживання матері чи батька, або за конкретною адресою.

Таким чином, аналізуючи зібрані по справі докази, враховуючи наведені вище правові норми, а також те, що дитина відвідує дошкільний заклад, матеріально забезпечена, вихованням дитини займається мати, і обставин на підтвердження іншого судом не встановлено, виходячи насамперед з інтересів малолітньої дитини ОСОБА_4 , суд, дійшов висновку, що позов про визначення місця проживання дитини ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , разом із матір`ю ОСОБА_2 , за адресою: АДРЕСА_1 , є обґрунтованим і підлягає задоволенню з зазначених вище підстав.

Відповідно до вимог ст. 141 ЦПК України в зв`язку із задоволенням позовних вимог, з відповідача на користь позивача підлягають стягненню судові витрати у розмірі 840,80 гривень.

На підставі викладеного, керуючись Конвенцією про права дитини, ратифікованої постановою Верховної Ради України від 27 лютого 1991 року, Європейською конвенцією про здійснення прав дітей, ст. ст. 141, 153, 157, 160 СК України, ст. ст. 3, 12, 13, 76, 78, 79, 95, 141, 223, 263-265, 280 ЦПК України, суд

У Х В А Л И В:

Позов ОСОБА_2 до ОСОБА_3 , третя особа Виконавчий комітет Покровської районної у місті ради, про визначення місця проживання дитини задовольнити.

Визначити місце проживання дитини ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , разом із матір`ю ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , за адресою: АДРЕСА_1 .

Стягнути з ОСОБА_4 на користь ОСОБА_2 судовий збір у розмірі 840 (вісімсот сорок) гривень 80 коп.

Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача. Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.

Позивачем на заочне рішення може бути подана апеляційна скарга до Дніпровського апеляційного суду через Жовтневий районний суд міста Кривого Рогу Дніпропетровської області протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Учасник справи, якому повне рішення не були вручені у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом строків, встановлених цим Кодексом, не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.

Позивач: ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , РНОКПП НОМЕР_2 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 .

Відповідач: ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , РНОКПП НОМЕР_3 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_3 .

Третя особа: Виконавчий комітет Покровської районної у місті Кривому Розі ради, ЄДРПОУ 04052531, юридична адреса: Дніпропетровська область, м. Кривий Ріг, вул. Шурупова, 2.

Повне судове рішення складено та підписано 09 квітня 2021 року.

Суддя: О. В. Колочко