Ухвала суду № 96135247, 04.02.2021, Шевченківський районний суд міста Києва

Справа № 932/3279/20

Провадження № 2/761/4095/2021

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

04 лютого 2021 року суддя Шевченківського районного суду м. Києва Мальцев Д.О., вивчивши матеріали позовної заяви ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «ВЕРДИКТ КАПІТАЛ», Приватного виконавця виконавчого округу міста Києва Клітченко Оксани Анатоліївни, треті особи - Приватний нотаріус Броварського районного нотаріального округу Київської області Гамзатова Аліна Анатоліївна, про визнання виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню, стягнення коштів за виконавчим написом, стягнення винагороди приватного виконавця,

в с т а н о в и в :

До Шевченківського районного суду м. Києва надійшов вказаний позов.

23.10.2020 ухвалою суду позовну заяву залишено без руху, в тому числі з тих підстав, що позивач вказув дві вимоги до приватного виконавця, однак не визначив останнього в якості відповідача по справі. При цьому, суд звертарнув увагу позивача на ту обставину, що позовні вимоги в частині, що стосуються дій приватного виконавця під час виконавчого провадження, відкритого на підставі виконавчого напису, повинні розглядатись за правилами адміністративного судочинства та не підлягають розгляду в порядку цивільного судочинства.

03.02.2021 від позивача на виконання вимог ухвали суду надійшла нова редакція позовної заяви, відповідно до якої однією з вимог позивач вказує стягнення з приватного виконавця отриману винагороду за здійснення виконавчих дій по виконавчому провадженню ВП № 599980858 по примусовому виконанню виконавчого напису № 1934 від 13.08.2019.

Жодних обґрунтувань з приводу звернення з вказаним вимогами за правилами цивільного судочинства позивач не надає.

Так, положеннями ч. 1 ст. 4 ЦПК України визначено, що кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Згідно з частиною першою статті 2 ЦПК України завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.

Частиною першою статті 15 ЦК України визначено право кожної особи на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Відповідно до частини першої статті 16 ЦК України, частини першої статті 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому законом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.

Відповідно до частини першої статті 19 ЦПК України установлено, що суди розглядають у порядку цивільного судочинства справи, що виникають з цивільних, земельних, трудових, сімейних, житлових та інших правовідносин, крім справ, розгляд яких здійснюється в порядку іншого судочинства. Суди розглядають у порядку цивільного судочинства також вимоги щодо реєстрації майна та майнових прав, інших реєстраційних дій, якщо такі вимоги є похідними від спору щодо такого майна або майнових прав, якщо цей спір підлягає розгляду в місцевому загальному суді і переданий на його розгляд з такими вимогами.

Згідно правової позиції Верховного Суду, викладеній в постанові від 14 листопада 2018 року у справі № 161/15523/17 зазначено, що порядок оскарження рішень, дій або бездіяльності виконавців та посадових осіб органів державної виконавчої служби на час звернення зі скаргою до суду був урегульований у ст. 74 Закону «Про виконавче провадження»

Відповідно до ч.1 ст.74 Закону, рішення, дії чи бездіяльність виконавця та посадових осіб органів державної виконавчої служби щодо виконання судового рішення можуть бути оскаржені сторонами, іншими учасниками та особами до суду, який видав виконавчий документ, у порядку, передбаченому законом.

Рішення, дії чи бездіяльність виконавця та посадових осіб органів державної виконавчої служби щодо виконання рішень інших органів (посадових осіб), у тому числі постанов державного виконавця про стягнення виконавчого збору, постанов приватного виконавця про стягнення основної винагороди, витрат виконавчого провадження та штрафів, можуть бути оскаржені сторонами, іншими учасниками та особами до відповідного адміністративного суду в порядку, передбаченому законом (ч.2 ст.74 Закону).

Так, статтею 5 КАС України встановлено право на судовий захист і передбачено, що кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб`єкта владних повноважень порушені її права, свободи або інтереси.

Положеннями п. 1 ч. 1 ст. 19 КАС України визначено, що юрисдикція адміністративних судів поширюється на справи у публічно-правових спорах, зокрема, спорах фізичних чи юридичних осіб із суб`єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи індивідуальних актів), дій чи бездіяльності, крім випадків, коли для розгляду таких спорів законом встановлено інший порядок судового провадження.

З огляду на викладене, юрисдикція спорів щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності виконавця та посадових осіб органів державної виконавчої служби залежить від типу виконавчого документа, на підставі якого було відкрите виконавче провадження, а також суб`єктів їх видання.

Як вбачається з матеріалів справи, позивачем об`єднано в одне провадження кілька вимог - вимогу визнання виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню та вимогу про стягнення з виконавця безпідставно отриманої основної винагороди за виконавчим написом.

При цьому, питання, що стосуються законності та обґрунтованості стягнення основної винагороди виконавця, повернення коштів, стягнутих виконавцем та інші питання, пов`язані з виконанням виконавчого напису підпадають мають розглядатись за правилами адміністративного судочинства.

В свою чергу вимога про визнання виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню, підлягає розгляду в цивільному судочинстві.

Відповідно до ч. 1 ст. 188 ЦПК України, в одній позовній заяві може бути об`єднано декілька вимог, пов`язаних між собою підставою виникнення або поданими доказами, основні та похідні позовні вимоги. Похідною позовною вимогою є вимога, задоволення якої залежить від задоволення іншої позовної вимоги (основної вимоги).

Водночас положеннями ч.4 ст. 188 ЦПК України передбачено, що не допускається об`єднання в одне провадження кількох вимог, які належить розглядати в порядку різного судочинства, якщо інше не встановлено законом.

Разом з тим, відповідно до п. 2 ч. 4 ст. 185 ЦПК України, позовна заява повертається у випадках, коли , зокрема, порушено правила об`єднання позовних вимог (крім випадків, в яких є підстави для застосування положень статті 188 цього Кодексу).

За таких обставин, позивачем порушено правила об`єднання позовних вимог, оскільки об`єднано вимоги, які належить розглядати в порядку різного судочинства, а тому позовна заява, у відповідності до положень п. 2 ч. 4 ст. 185 ЦПК України, підлягає поверненню позивачу.

Прецедентна практика Європейського суду з прав людини виходить з того, що реалізуючи п.1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод щодо доступності правосуддя та справедливого судового розгляду кожна держава-учасниця цієї Конвенції вправі встановлювати правила судової процедури, в тому числі й процесуальні заборони й обмеження, зміст яких - не допустити судовий процес у безладний рух.

При цьому, Європейський суд зазначає, що право на суд не є абсолютним; воно може бути піддане обмеженням, дозволеним за змістом, тому що право на доступ до суду за самою своєю природою потребує врегулюванню з боку держави ( рішення у справі «Осман проти Сполученого королівства» від 28.10.1998 року, рішення у справі «Круз проти Польщі» від 19.06.2001 року).

За вищенаведених обставин, суд дійшов висновку про повернення позовної заяви на підставі п. 2 ч. 4 ст. 185 ЦПК України.

Враховуючи викладене та керуючись ст. 185, 259-261, 353, 354 ЦПК України, суддя

у х в а л и в :

Позовну заяву ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «ВЕРДИКТ КАПІТАЛ», Приватного виконавця виконавчого округу міста Києва Клітченко Оксани Анатоліївни, треті особи - Приватний нотаріус Броварського районного нотаріального округу Київської області Гамзатова Аліна Анатоліївна, про визнання виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню, стягнення коштів за виконавчим написом, стягнення винагороди приватного виконавця, - повернути позивачу.

Суд роз`яснює, що повернення заяви не перешкоджає повторному зверненню із заявою до суду, якщо перестануть існувати обставини, що стали підставою для її повернення.

Ухвала суду може бути оскаржена протягом п`ятнадцяти днів з дня її проголошення шляхом подання апеляційної скарги до Київського апеляційного суду через Шевченківський районний суд м. Києва. Учасник справи, якому ухвала суду не була вручена у день її проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження ухвали суду - якщо апеляційна скарга подана протягом п`ятнадцяти днів з дня вручення йому відповідної ухвали суду.

Ухвала суду набирає законної сили в порядку, визначеному ст. 261 ЦПК України.

Суддя: