Рішення № 96131459, 08.04.2021, Новгород-Сіверський районний суд Чернігівської області

Справа № 739/1987/16-ц

Номер провадження 2/739/5/21

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

08 квітня 2021 року м.Новгород-Сіверський

Новгород-Сіверський районний суд Чернігівської області у складі:

головуючого - судді Іващенка І.К.,

за участю:

секретаря судового засідання - Шкурат О.Г.

представника позивача - ОСОБА_1

представника відповідача:

Новгород-Сіверської міської ради - Шахунова М.О., Петренка І.М.

представника відповідача:

Квартирно-експлуатаційний відділ - Станкевич Л.М.

представника третьої особи :

Новгород-Сіверське МБТІ Чернігівської області - Котова Л.М.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі судових засідань Новгород-Сіверського районного суду Чернігівської області в м. Новгород-Сіверський Чернігівської області за правилами загального позовного провадження в режимі відео конференції цивільну справу за позовом ОСОБА_2 до Новгород-Сіверської міської ради Чернігівської області, квартирно-експлуатаційного відділу м. Чернігів, Міністерство оборони України, треті особи у справі: Новгород-Сіверський об`єднаний міський військовий комісаріат, Новгород-Сіверський МБТІ, про визнання неправомірним та скасування п. 2 рішення № 12 від 25.02.2010 року Новгород-Сіверської міської ради Чернігівської області щодо надання дозволу на оформлення права власності з видачею свідоцтва за державою в особі Міністерства оборони України та скасування виданого виконавчим комітетом Новгород-Сіверської міської ради Чернігівської області свідоцтва, серія ЯЯЯ 923443 , від 19.03.2010 року на право власності,

ВСТАНОВИВ:

1.Описова частина

Обставини справи:

Позивач ОСОБА_2 звернулась до суду з позовом до відповідачів: Новгород-Сіверської міської ради Чернігівської області, квартирно-експлуатаційного відділу м. Чернігів, треті особи у справі: Новгород-Сіверський об`єднаний міський військовий комісаріат, Новгород-Сіверський МБТІ, про визнання неправомірним та скасування рішення та свідоцтва на право власності (надалі Свідоцтво). Мотивуючи та обґрунтовуючи свої вимоги тим, що у 1983 році позивачка на законних підставах вселилася у житлове приміщення Новгород-Сіверського райвіськомату Чернігівської області і була постійно прописана по паспорту та домовій книзі військкомату за адресою АДРЕСА_1 .

З 12.11.1985 року, після розлучення з військовослужбовцем військкомату, позивач втратила зв`язок зі Збройними силами України.

25 лютого 2010 року Виконавчий комітет Новгород-Сіверської міської ради Чернігівської області, розглянувши клопотання військового комісара, прийняв рішення № 12, згідно з пунктом 2 якого надав дозвіл на оформлення права власності з видачею свідоцтва за державою в особі Міністерства оборони України в оперативному управлінні КЕВ міста Чернігова на будівлі і споруди Новгород-Сіверсько-Семенівського об`єднаного районного військового комісаріату (надалі військкомат), що розташований на АДРЕСА_2 : будівля військкомату, сховище для техніки, вбиральня.

До складу вищезазначених будівель і споруд входить квартира позивача, в якій вона постійно проживає з 1983 року.

Вважає, що вищевказаним рішенням виконавчого комітету Новгород-Сіверської міської ради порушене її право передбачене п. 1 ст. 344 ЦК України, згідно якого позивачка набула права власності на житлове приміщення де вона проживає більше 30 років, на підставі набувальної давності. Крім того вважає, що має право на отримання іншого житла при виселенні.

Також позивачка констатує вчинення дій (видача Свідоцтва), які на переконання позивача, не входили до компетенції Новгород-Сіверської міської ради Чернігівської області.

Разом з тим, позивачка отримала вимогу КЕВ міста Чернігова від 21 вересня 2016 року з вимогою звільнити займане приміщення до 01 листопада 2016 року. Дана вимога видана на підставі свідоцтва від 19 березня 2010 року, яке, в свою чергу, було видане на підставі зазначеного вище рішення від 25 лютого 2010 року.

Рішенням Новгород-Сіверського районного суду Чернігівської області від 06 квітня 2017 року, залишеного без змін ухвалою Апеляційного суду Чернігівської області від 12 травня 2017 року, в задоволені позову відмовлено.

Постановою Верховного Суду у складі колегії Третьої судової палати Касаційного цивільного суду від 14 серпня 2019 року касаційну скаргу ОСОБА_2 задоволено. Рішення Новгород-Сіверського районного суду Чернігівської області від 06 квітня 2017 року та ухвалу Апеляційного суду Чернігівської області від 12 травня 2017 року скасовано, а справа направлена на новий розгляд до суду першої інстанції.

Верховний Суд в своєму рішенні вказав, що судами не встановлено характер спірних правовідносин та норми матеріального права, які підлягають до застосування. Суди не звернули увагу, що позивач обрав конкретний спосіб захисту, який є належним та ефективним з урахуванням обставин справи.

23 вересня 2019 року суддею Новгород-Сіверського районного суду Чернігівської області Кочурою О.О. відкрите провадження у справі. Ухвалено розгляд справи проводити в порядку загального позовного провадження. Наданий строк відповідачам на подачу відзиву на позовну заяву.

Новгород-Сіверська міська рада Чернігівської області, в своїх запереченнях проти позову, просила в позові відмовити. Вказала, що згідно довідки про реєстрацію місця проживання ОСОБА_3 , позивачка зареєстрована за адресою АДРЕСА_1 з 12 липня 1986 року, тобто через 1 рік і 4 місяця після розірвання шлюбу з ОСОБА_4 . Тому вважає у позивачки не має жодних підстав на проживання у цьому житловому приміщенні.

Відповідач КЕВ м. Чернігів скористалося своїм правом на відзив. Просив у задоволені позову відмовити у повному обсязі. Посилаючись на те, що єдиною підставою для вселення надане службове житлове приміщення є спеціальний ордер, який видає виконавчий орган районної, міської, районної у місті ради та який позивачка не отримала. Тому вважає, що ОСОБА_3 не має право на проживання в даному приміщенні по АДРЕСА_1 .

Також вважає, у позивача відсутні будь-які підстави на отримання при виселенні іншого постійного жилого приміщення.

Крім того, вважає, що позивачкою пропущений строк позовної давності для звернення з заявою до суду, який на думку відповідача закінчився у 2013 році.

У відповіді на відзив від 26 листопада 2019 року представник позивача - адвокат Костюченко В.К. заперечував щодо доводів викладених у відзиві відповідача - КЕВ м.Чернігова. Вважає позовні вимоги обгрунтовані та підлягають задоволенню. Також вважає позивачем не порушені строки позовної давності.

Розгляд справи неодноразово відкладався.

Ухвалою Новгород-Сіверського районного суду Чернігівської області від 23 червня 2020 року закрите підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду по суті.

Залучено в якості співвідповідача Міністерство оборони України.

16 грудня 2020 року позивачем - ОСОБА_2 заявлений відвід головуючому судді Кочурі О.О.

Ухвалою Новгород-Сіверського районного суду Чернігівської області від 24 грудня 2020 року заявлений позивачкою ОСОБА_2 відвід головуючого судді Кочура О.О. задоволений, а цивільна справа № 739/1987/16ц передана до канцелярії Новгород-Сіверського районного суду Чернігівської області для виконання вимог передбачених ст. 33 ЦПК України.

24 грудня 2020 року, відповідно до п. 2.3.49 Положення про автоматизовану систему документообігу суду, на підставі розпорядження керівника апарату Новгород-Сіверського районного суду Чернігівської області М.Г. Пильника від 24.12.2020 за № 30, проведено повторний розподіл справи № 739/1987/16-ц.

Згідно результатів повторного автоматизованого розподілу справа передана на розгляд головуючому судді Іващенко І.К.

Ухвалою від 29 грудня 2020 року головуючим суддею Іващенком І.К. справа прийнята до провадження та призначено підготовче судове засідання.

15 січня 2021 року через канцелярію суду від представника відповідача квартирно-експлуатаційного відділу м. Чернігів Лілії Станкевич надійшли додаткові пояснення у справі № 739/1987/16-ц.

В поясненнях відповідач вказує що на балансі та обслуговуванні КЕВ м. Чернігів на праві оперативного управління по КЕВ м. Чернігів, як суб`єкта Міністерства оборони України на підставі свідоцтва про право власності від 19.03.2010 обліковується державне майно - комплекс (цілий, частка 1/1) загальною площею 662,2 кв. м., який складається з нежитлової будівлі А1, площею 531,2 кв.м. При цьому за вказаною адресою по КЕВ м. Чернігів житлових приміщень, в тому числі і службових, не обліковується. Наполягає, що згідно інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно за вказаною адресою: АДРЕСА_2 жодних об`єктів житлової нерухомості не значиться, а знаходиться нежитлова будівля, 1 А, 531,2 кв.м.; сховище для техніки 1 Б, 128,4 кв.м.; вбиральня, 1б, 2,6 кв.м. Власником даного об`єкту нерухомості значиться держава в особі Міністерства оборони України.

Пояснює, що згідно п. 8 розділу ІІІ Інструкції з організації забезпечення військовослужбовців Збройних Сил України та членів їх сімей жилими приміщеннями, затвердженої Наказом МОУ від 31.07.2018 № 380 закріплено, що надання нежитлових приміщень військовослужбовцям та членам їх сімей для заселення до їх переобладнання в жилі приміщення у встановленому законодавством порядку забороняється.

Ухвалою суду від 24 лютого 2021 року у справі закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду по суті.

Ухвалою суду від 24.02.2021 року задоволено клопотання представника квартирно-експлуатаційного відділу м. Чернігів Дмитренка Олександра про проведення судового засідання призначеного на 18 березня 2021 року в режимі відеоконференції.

09.03.2021 року через канцелярію суду надійшла заява від позивача, про розгляд справи по суті призначений на 18.03.2021 р. провести без її участі. При задоволені позовних вимог стягнути солідарно з відповідачів витрати по сплаті судового збору.

14.03.2021 року через канцелярію суду від третьої особи Новгород-Сіверської МБТІ надійшла заява про розгляд справи призначеної на 18.03.2021 р. без участі його представника.

17.03.2021 року через канцелярію суду від відповідача Міністерства оборони України надійшло клопотання про розгляд справи призначеної на 18.03.2021 р. без участі представника Міністерства оборони України. У задоволенні позову просить відмовити.

17.03.2021 року через канцелярію суду від третьої особи Новгород-Сіверський об`єднаний міський військовий комісаріат надійшло клопотання про відкладення розгляду справи.

18 березня 2021 року заслухавши думку учасників справи суд відклав розгляд справи на 07 квітня 2021 року о 14.00 год.

18.03.2021 на запит суду від 18.03.2021 № 2/739/171/20/743/21 від відділу надання адміністративних послуг надійшла довідка про реєстрацію місця реєстрації особи ОСОБА_2 на час запиту, за адресою: АДРЕСА_1 .

25.03.2021 року через канцелярію суду надійшла заява від позивача про розгляд справи призначеної на 07.04.2021 року без її участі. Позовні вимоги підтримує та просить їх задовольнити в повному обсязі.

25.03.2021 року через канцелярію суду надійшло клопотання від позивача про допит в якості свідка ОСОБА_4 .

29.03.2021 року через канцелярію суду надійшла заява від ОСОБА_4 , вразі неможливості допитати його, як свідка допитати його в якості представника.

30.03.2021 року через канцелярію суду від представника відповідача квартирно-експлуатаційного відділу м. Чернігів Лілії Станкевич надійшло клопотання про проведення судового засідання призначеного на 07.04.2021 в режимі відеоконференції.

Ухвалою суду від 31.03.2021 року клопотання представника відповідача квартирно-експлуатаційного відділу м. Чернігів про проведення судового засідання призначеного на 07 квітня 2021 року у режимі відеоконференції задоволено.

В судовому засіданні.

Представник позивача просив позов задовольнити в повному обсязі. Вважає рішення міськвиконкому незаконне, а свідоцтво на право власності видано з порушенням норм законодавства та права позивача. Вказав, що приміщення де проживає ОСОБА_2 є житловим приміщенням, а не службовим. Даний факт підтверджується рішенням народного суду Чернігівської області від 01 вересня 1993 року, яким відмовлено Новгород-Сіверському районному військовому комісаріату у вимогах про виселення позивачки. Вважає позивачка проживає у житловому приміщенні за адресою: АДРЕСА_2 на законних підставах. Вказав, що виконавчий комітет Новгород-Сіверської міської ради Чернігівської області приймаючи рішення № 12 від 25 лютого 2010 року та видавши свідоцтво на право власності на нежитлове приміщення по АДРЕСА_2 порушив конституційні права позивача - право на житло. Вважає, до прийняття рішення про надання свідоцтва на право власності на нежитлове приміщення відповідачі повинні були вирішити питання надання позивачу іншого належного житлового приміщення.

Представник Новгород-Сіверської міської ради в позові просить відмовити. Рішення №12 від 25 лютого 2010 року прийнято на підставі наданих достатніх документів. У відповідача не було сумніву про їх невідповідність. Вважає приміщення на яке видано свідоцтво та приміщення де проживає позивачка є два різні приміщення.

Представник Квартирно-експлуатаційного відділу м. Чернігова позовні вимоги не визнає та просить у задоволені позову відмовити. Вказує, що згідно з відомості з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно приміщення та земельна ділянка по АДРЕСА_2 належить державі, в особі Міністерства оборони України і це майно є нежитловим, на яке розповсюджується особливий, спеціальний режим, як на майно Збройних Сил України. Вказує, що на території віськомату знаходиться військова техніка, що неприпустиму для проживання позивачки на цій території. Вказує, що окрім приміщення, позивачка зробила самозахват земельної дільниці та гаражу, яке належить Міністерству оборони України.

Пояснює, що згідно п. 8 розділу ІІІ Інструкції з організації забезпечення військовослужбовців Збройних Сил України та членів їх сімей жилими приміщеннями, затвердженої наказом МОУ від 31.07.2018 № 380 закріплено, що надання нежитлових приміщень військовослужбовцям та членам їх сімей для заселення до їх переобладнання в жилі приміщення у встановленому законодавством порядку забороняється.

Вказує, що позивачу було надано приміщення для проживання тимчасово, на час служби її чоловіка. На цей час позивач жодного відношення до збройних сил України не має, тому КЕВ м. Чернігова не має можливості взяти її на облік, як особу які потребує в наданні житла та повинна звільнити нежитлове приміщення за адресою АДРЕСА_2 .

Третя особа пояснила, що згідно з договором, представниками Новгород-Сіверської МБТІ виконані роботи з первинної інвентаризації та видачею технічного паспорту на об`єкт. Без цих документів виконавчий комітет Новгород-Сіверської міської ради Чернігівської області не мав право видати свідоцтво на право власності. Роботи виконані в повному обсязі з виїздом на об`єкт. Вказує, що на час проведення первинної інвентаризації 2010 рік, позивачка знала або могла здогадатись з якою ціллю проводяться ці роботи.

Представник третьої особи - Новгород-Сіверський об`єднаний міський військовий комісаріат в судове засідання не з`явився про час і дату розгляду справи повідомлений належним чином.

Свідок ОСОБА_4 повідомив, що у 1982 році, при переведенні його на місце служби з м. Мена до м. Новгород-Сіверський з ним переїхала його дружина ОСОБА_2 . В подальшому їм надали житлове приміщення в будинку по АДРЕСА_2 . Після цього позивачка прописалась за цією адресою. На час прописки це приміщення до власності військомату не належало. Згідно акту обстеження, приміщення складається з веранди, кухні і двох кімнат та є придатним для проживання. До приміщення підведена холодна вода, електричне освітлення, пічне опалення на твердому паливі. Земельну ділянку та гараж їм добровільно для користування надали представники військомату.

2.Мотивувальна частина

Фактичні обставини, встановлені судом, зміст спірних правовідносин, мотиви, з яких виходить суд та застосовані норми права.

Вислухавши пояснення учасників судового розгляду та дослідивши докази по справі у їх сукупності суд приходить до наступних висновків.

Відносини, які склалися між сторонами спору носять цивільно-правовий характер.

Справа підлягає розгляду за правилами цивільного судочинства.

Як вбачається з копії паспорту ОСОБА_2 (т.1 а.с. 5-6) та з довідки про реєстрацію місця проживання остання з 12 липня 1986 року зареєстрована за адресою АДРЕСА_1 .

Згідно акту обстеження приміщення за адресою АДРЕСА_2 від 10 травня 2017 року, яке належить Міністерству оборони України в особі Чернігівської квартирно-експлуатаційної частини в частині приміщення проживає ОСОБА_2 де займає 41 кв.м. Приміщення складається з веранди, кухні і двох кімнат. До приміщення підведена холодна вода, електричне освітлення, присутнє пічне опалення на твердому паливі. Також ОСОБА_5 користується сараєм 15 кв.м, який знаходиться в приміщенні сховища для техніки.( т. 2 а.с.37).

22 липня 1982 року ОСОБА_2 взято на квартирний облік на пільгових умовах.

Рішенням виконавчого комітету Новгород-Сіверської міської ради народних депутатів від 16 серпня 1990 року № 299 облікова справа ОСОБА_4 та ОСОБА_2 була розділена на дві справи де позивачка продовжила стояти на квартирному обліку на загальній черзі з 07.1982 року (т.1 а.с. 107)

Станом на 07.02.2020 ОСОБА_3 перебуває на обліку громадян, які потребують поліпшення житлових умов на загальній черзі.

Рішенням народного суду Чернігівської області від 01 вересня 1993 року відмовлено у задоволені позову Новгород-Сіверського районного військового комісаріату до ОСОБА_2 про виселення її із займаного службового жилого приміщення по АДРЕСА_1 . Свою відмову суд обґрунтував тим, що ОСОБА_2 хоча і втратила зв`язок із Збройними Силами України, але вселилась у вказане приміщення на законних підставах і в зв`язку з переобладнанням даного приміщення в нежиле може бути виселена тільки з наданням іншого благоустроєного жилого приміщення (т.1 а.с. 8).

Згідно рішення № 169 виконкому Новгород-Сіверської Ради народних депутатів від 04 травня 1964 року визнано право власності за Новгород-Сіверським райвіськоматом на домоволодіння у складі: будинку, сараю, та погребу, розташованих по АДРЕСА_3 ) (т.1 а.с. 7).

З копії реєстрової книги № 3 для реєстрації документів на право користування земельними ділянками в м. Новгород-Сіверському по кварталу № 35 вбачається, що право користування земельною ділянкою за адресою АДРЕСА_2 закріплено за військовим комісаріатом (т. 1 а.с. 39-41).

Згідно актів прийняття-передачі основних засобів, затверджених 06 березня 2008 року, на підставі наказу начальника Північного територіального квартирно-експлуатаційного управління від 03.01.2006 «Про взяття на баланс нерухомого майна квартирно-експлуатаційними відділами (частинами) та забезпечення військових частин комунальними послугами, енергоносіями та паливом» (т.1 а.с. 93) було передано на баланс Квартирно-експлуатаційного відділу м. Чернігова будівлю Новгород-Сіверського-Семенівського ОРВК, гараж та бокси, туалет, що знаходяться за адресою АДРЕСА_2 (т.1 а.с. 94, 95).

Згідно договору № 252 на виконання робіт по технічній інвентаризації від 01.12.2009 року виконавцем - Новгород-Сіверським міжміським бюро технічної інвентаризації проведена первинна інвентаризація, виданий технічний паспорт на об`єкт нерухомого майна (будівлю військкомату) розташований за адресою АДРЕСА_2 .

25 лютого 2010 року, розглянувши клопотання військового комісара (т. 1 а.с. 19) виконавчим комітетом Новгород-Сіверської міської ради Чернігівської області було прийнято рішення № 12, згідно п. 2 якого надано дозвіл на оформлення права власності з видачею оскаржуваного свідоцтва за державою в особі Міністерства оборони України в оперативному управлінні квартирно-експлуатаційного відділу м. Чернігова на будівлі і споруди Новгород-Сіверсько-Семенівського ОРВК, що розташовані по АДРЕСА_2 : будівля військомату; сховище для техніки; вбиральня (т. 1 а.с. 15).

19 березня 2010 року виконавчим комітетом Новгород-Сіверської міської ради видано свідоцтво серії ЯЯЯ 923443 на право власності на нерухоме майно - комплекс за адресою АДРЕСА_2 (том 1 а.с. 16). Власником майна є Держава в особі Міністерства оборони України в оперативному управлінні квартирно-експлуатаційного відділу м. Чернігів (т.1 а.с. 16).

Як убачається з матеріалів справи КЕВ м. Чернігова звернулася до позивачки з претензією звільнити займане приміщення по АДРЕСА_1 до 01 листопада 2016 року (т.1 а.с. 23), посилаючись на рішення Виконавчого комітету Новгород-Сіверської міської ради Чернігівської області від 25 лютого 2010 року № 12 та свідоцтва про права власності на нерухоме майно від 19 березня 2010 року серії ЯЯЯ 923443 , яке видане на підставі цього рішення.

Позивачка звернулась до суду з позовом про скасування вищезазначеного рішення та свідоцтва.

Звертаючись до суду ОСОБА_2 посилається на порушення її права, передбаченого п. 1 ст. 344 ЦК України, так як вона набула право власності на житлове приміщення, де вона проживає, та права на отриманні при виселені іншого постійного жилого приміщення, передбаченого ст.ст. 109, 110, 125 ЖК України.

Статтею 4 ЖК Української РСР визначено, що жилі будинки, а також жилі приміщення в інших будівлях, що знаходяться на території Української РСР, утворюють житловий фонд.

Житловий фонд включає: жилі будинки і жилі приміщення в інших будівлях, що належать державі (державний житловий фонд); жилі будинки і жилі приміщення в інших будівлях, що належать колгоспам та іншим кооперативним організаціям, їх об`єднанням, профспілковим та іншим громадським організаціям (громадський житловий фонд); жилі будинки, що належать житлово-будівельним кооперативам (фонд житлово-будівельних кооперативів); жилі будинки (частини будинків), квартири, що належать громадянам на праві приватної власності (приватний житловий фонд); квартири в багатоквартирних жилих будинках, садибні (одноквартирні) жилі будинки, а також жилі приміщення в інших будівлях усіх форм власності, що надаються громадянам, які відповідно до закону потребують соціального захисту (житловий фонд соціального призначення).

Згідно ч. 1 ст. 5 ЖК Української РСР державний житловий фонд перебуває у віданні місцевих Рад народних депутатів (житловий фонд місцевих Рад) та у віданні міністерств, державних комітетів і відомств (відомчий житловий фонд).

Відповідно частини першої та другої статті 8 ЖК Української РСР переведення придатних для проживання жилих будинків і жилих приміщень у будинках державного і громадського житлового фонду в нежилі, як правило, не допускається. У виняткових випадках переведення жилих будинків і жилих приміщень у нежилі може здійснюватися за рішенням органів, зазначених у частині другій статті 7 цього Кодексу.

Переведення жилих будинків і жилих приміщень відомчого і громадського житлового фонду в нежилі провадиться за пропозиціями відповідних міністерств, державних комітетів, відомств і центральних органів громадських організацій.

Керуючись статтею 9 ЖК Української РСР громадяни мають право на одержання у безстрокове користування у встановленому порядку жилого приміщення в будинках державного чи громадського житлового фонду або на одержання за їх бажанням грошової компенсації за належне їм для отримання жиле приміщення для категорій громадян, визначених законом, або в будинках житлово-будівельних кооперативів.

Згідно ч. 1 ст. 1 Закону України «Про збройні сили України» Збройні Сили України - це військове формування, на яке відповідно до Конституції України покладаються оборона України, захист її суверенітету, територіальної цілісності і недоторканності.

Згідно ч. 1 ст. 3 Закону України «Про збройні сили України» Міністерство оборони України є центральним органом виконавчої влади і військового управління, у підпорядкуванні якого перебувають Збройні Сили України.

Відповідно ч. 2 ст. 14 Закону України «Про збройні сили України» земля, води, інші природні ресурси, а також майно, закріплені за військовими частинами, військовими навчальними закладами, установами та організаціями Збройних Сил України, є державною власністю, належать їм на праві оперативного управління та звільняються від сплати усіх видів податків відповідно до законів з питань оподаткування.

Стаття 2 Закону України «Про правовий режим майна у Збройних Силах України» визначає, що повноваження держави як власника щодо майна реалізує центральний орган державної влади - Міністерство оборони України.

Стаття 1 Закону України «Про правовий режим майна у Збройних Силах України» визначає військове майно - це державне майно, закріплене за військовими частинами, закладами, установами та організаціями Збройних Сил України (далі - військові частини). До військового майна належать будинки, споруди, передавальні пристрої, всі види озброєння, бойова та інша техніка, боєприпаси, пально-мастильні матеріали, продовольство, технічне, аеродромне, шкіперське, речове, культурно-просвітницьке, медичне, ветеринарне, побутове, хімічне, інженерне майно, майно зв`язку тощо.

Згідно п. 2, п. 4 Положення про військові комісаріати затвердженого постановою КМУ від 26 вересня 2001 року № 1235 військові комісаріати у своїй діяльності керуються Конституцією України, Законами України "Про військовий обов"язок і військову службу", "Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію", іншими законами України, актами Президента України та Кабінету Міністрів України, наказами і директивами Міністра оборони, начальника Генерального штабу - Головнокомандувача Збройних Сил, а також цим Положенням. Військові комісаріати виконують покладені на них завдання у взаємодії з місцевими органами виконавчої влади, органами місцевого самоврядування, органами прокуратури, органми внутрішніх справ, судами, а також з обєднаннями, зєднаннями, військовими військовими частинами Збройних Сил та інших військових формувань, Держспецзвязку і громадськими організаціями.

Згідно ч.1, ч. 2 ст. 319 ЦК України власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд. Власник має право вчиняти щодо свого майна будь-які дії, які не суперечать закону.

Виходячі з вищевикладеного суд вважає, що Новгород-Сіверський об`єднаний міський військовий комісаріат, як власник домоволодіння за адресою АДРЕСА_2 , на підставі рішення № 169 виконкому Новгород-Сіверської Ради народних депутатів від 04 травня 1964 року та який в своїй діяльності підпорядкований та керується наказами та директивами МО України правомірно, без порушень будь-яких норм законодавства звернувся до Новгород-Сіверської міської ради Чернігівської області,з відповідною заявкою, для закріплення та отримання відповідного свідоцтва на право власності (узаконення) за Державою в особі Міністерства оборони України.

Згідно п. 10 п. б ст. 30 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» виконавчим органам сільської, селищної, міської, рад делеговані повноваження обліку, та реєстрації відповідно до закону об`єктів нерухомого майна незалежно від форм власності.

Свої повноваження міські ради можуть реалізовувати шляхом прийняття відповідних рішень.

Конституційний Суд України в пункті 5 мотивувальної частини Рішення від 16.04.2009 року № 7-рп/2009 (справа про скасування актів органів місцевого самоврядування) зазначив, що ненормативні правові акти органу місцевого самоврядування є актами одноразового застосування, вичерпують свою дію фактом їхнього виконання, тому вони не можуть бути скасовані чи змінені органом місцевого самоврядування після їх виконання.

Як встановлено судом прийняте рішення № 12, згідно п. 2 яким надано дозвіл на оформлення права власності з видачею свідоцтва за державою в особі Міністерства оборони України в оперативному управлінні квартирно-експлуатаційного відділу м. Чернігова на будівлі і споруди Новгород-Сіверсько-Семенівського ОРВК, що розташовані по АДРЕСА_2 : будівля військомату; сховище для техніки; вбиральня є актом одноразового застосування і після отримання відповідного свідоцтва вичерпало свою дію тому не може бути скасовано.

Саме свідоцтво на комплекс, за адресою АДРЕСА_2 , отримано з дозволу власника домоволодіння у відповідності до норм законодавства.

Щодо позиції позивача відносно отримання нею житлового приміщення за адресою АДРЕСА_2 за набувальною давністю суд виходить з наступного.

Згідно з положеннями частин першої та четвертої статті 344 Цивільного кодексу України особа, яка добросовісно заволоділа чужим майном і продовжує відкрито, безперервно володіти нерухомим майном протягом десяти років або рухомим майном - протягом п`яти років, набуває право власності на це майно (набувальна давність), якщо інше не встановлено цим Кодексом. Право власності за набувальною давністю на нерухоме майно, транспортні засоби, цінні папери набувається за рішенням суду.

Правовий інститут набувальної давності опосередковує один із первинних способів виникнення права власності, тобто це такий спосіб, відповідно до якого право власності на річ виникає вперше або незалежно від права попереднього власника на цю річ, воно ґрунтується не на попередній власності та відносинах правонаступництва, а на сукупності обставин, зазначених у частині першій статті 344 Цивільного кодексу України, а саме: наявність суб`єкта, здатного набути у власність певний об`єкт; законність об`єкта володіння; добросовісність заволодіння чужим майном; відкритість володіння; безперервність володіння; сплив установлених строків володіння; відсутність норми закону про обмеження або заборону набуття права власності за набувальною давністю. Для окремих видів майна право власності за набувальною давністю виникає виключно на підставі рішення суду (юридична легітимація).

У постанові від 01 серпня 2018 року у справі № 201/12550/16-ц (провадження № 61-19156св18) Касаційний цивільний суд у складі Верховного Суду зазначив, що при вирішенні спорів, пов`язаних із набуттям права власності за набувальною давністю, необхідним є встановлення, зокрема, добросовісності та безтитульності володіння. За висновком Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду наявність у володільця певного юридичного титулу унеможливлює застосування набувальної давності. При цьому безтитульність визначена як фактичне володіння, яке не спирається на будь-яку правову підставу володіння чужим майном. Отже, безтитульним є володіння чужим майном без будь-якої правової підстави. Натомість володіння є добросовісним, якщо особа при заволодінні чужим майном не знала і не могла знати про відсутність у неї підстав для набуття права власності.

Позивачка з відповідним позовом до суду не зверталася.

В свою чергу, як встановлено Новгород-Сіверським народним судом Чернігівської області від 01 вересня 1993 року позивач на законних підставах користується жилим приміщенням та може бути виселений тільки після надання іншого благоустроєного жилого приміщення.

В цій справі не стоїть питання щодо виселення ОСОБА_2 з вищезазначеного жилого приміщення, а також позивачем не заявлені вимоги щодо набуття права власності за набувальною давністю, тому суд вважає доводи позивача в цій частині передчасні.

Суд критично ставиться до позиції позивача щодо відсутності пропуску їм строку позовної давності.

Частина перша статті 256 Цивільного кодексу України визначає, позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.

Згідно частини 1 статті 257 Цивільного кодексу України загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки.

Відповідно частини 1 статті 261 Цивільного кодексу України перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила.

Згідно договору № 252 на виконання робіт по технічній інвентаризації від 01.12.2009 року виконавцем - Новгород-Сіверським міжміським бюро технічної інвентаризації проведена первинна інвентаризація, виданий технічний паспорт на об`єкт нерухомого майна (будівлю військкомату) розташований за адресою АДРЕСА_2 .

Первинна інвентаризація включає в себе такі етапи: оформлення спеціальної заявки, після чого фахівець виїжджає за вказаною адресою для подальшого огляду об`єкта.

Після цього, потрібно виконати конкретні виміри і провести підрахунки, згідно зазначених інструкцій та інших нормативних актів.

Завершальним етапом вважається проведення технічної інвентаризації конкретного об`єкту і подальше оформлення важливого документу, а саме - технічного паспорту.

Без проведення вищевказаних етапів, тертя особа - Новгород-Сіверським міжміським бюро технічної інвентаризації не видала б технічний паспорт замовнику робіт.

Таким чином на час проведення первинної інвентаризації для подальшого отримання свідоцтва на право власності, позивачка довідалася або могла довідатися про порушення свого права.

Щодо заяви начальника КЕВ м. Чернігів О. Дмитренко, викладеної у відзиві на позов від 19.11.2019 № 2422 (т.2 а.с. 8) про застосування строків позовної давності суд зазначає, що в силу приписів частини першої статті 261 ЦК України позовна давність застосовується лише за наявності порушеного права особи. У разі коли таке право чи інтерес не порушені, суд відмовляє в позові з підстав його необґрунтованості.

І лише якщо буде встановлено, що право або охоронюваний законом інтерес особи дійсно порушені, але позовна давність спливла і про це зроблено заяву іншою стороною у справі, суд відмовляє в позові у зв`язку зі спливом позовної давності.

В судовому засіданні представник КЕВ м. Чернігова не підтримала заяву про застосування судом позовної давності.

З`ясувавши всі обставини справи та перевіривши їх достатніми доказами суд вважає, що позов не підлягає задоволенню

На підставі викладеного, згідно ст..ст.15, 16, 319, 344 Цивільного кодексу України, ст.ст. 1, 3, 14 Закону України «Про збройні сили України», ст..ст. 1, 2 Закону України «Про правовий режим майна у Збройних Силах України», ст.. 30 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні», ст..ст. 4, 5, 9 ЖК УРСР, керуючись ст. ст. 6-13, 18, 19, 76, 80, 89, 133, 141, 259, 263-265, 268, 273, 354, 355 ЦПК України, суд

ВИРІШИВ:

В задоволені позову ОСОБА_2 до Новгород-Сіверської міської ради Чернігівської області, квартирно-експлуатаційного відділу м. Чернігів, Міністерство оборони України, треті особи у справі: Новгород-Сіверський об`єднаний міський військовий комісаріат, Новгород-Сіверський МБТІ, про визнання неправомірним та скасування п. 2 рішення № 12 від 25.02.2010 року Новгород-Сіверської міської ради Чернігівської області щодо надання дозволу на оформлення права власності з видачею свідоцтва за державою в особі Міністерства оборони України та скасування виданого виконавчим комітетом Новгород-Сіверської міської ради Чернігівської області свідоцтва, серія ЯЯЯ 923443 від 19.03.2010 року на право власності - відмовити.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення суду може бути оскаржене протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Учасники справи якому рішення не було вручене у день його складення має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Апеляційна скарга подається безпосередньо до Чернігівського апеляційного суду, при цьому відповідно до п. п. 15.5 п. 15 Перехідних положень ЦПК України в редакції Закону України «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів» № 2147-VIII від 03.10.2017 року до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні та касаційні скарги подаються учасниками справи до або через відповідні суди, а матеріали справ витребовуються та надсилаються судами за правилами, що діяли до набрання чинності цією редакцією кодексу.

Суддя І.К. Іващенко